Великобританія політика в галузі науки і техніки

[ виправити ] текст може містити помилки, будь ласка перевіряйте перш ніж використовувати.

скачати

Загальні закономірності розвитку продуктивних сил в епоху сучасної науково-технічної революції (НТР), зокрема, зростання усуспільнення виробництва, концентрація і централізація матеріально-технічних та інших умов виробничої та науково-технічної діяльності призводять до перебудови форм і методів функціонування сфери науки, появи нових форм організації та управління науково-дослідними і дослідно-конструкторськими роботами (НДДКР).

На розвиток сфери НДДКР суспільство спрямовує всі велику частку матеріальних і кадрових ресурсів. Виникає об'єктивна потреба цілеспрямованого управління та ефективного використання цієї частини продуктивних сил. Рівень використання науково-технічних досягнень в господарстві стає важливим джерелом економічного зростання. У цих умовах відбувається процес вдосконалення якісно нових функцій суспільства по керівництву розвитку науки і техніки, формування науково-технічної політики.

Під терміном науково-технічна політика розуміється комплекс принципів та заходів, які визначають цілі науково-технічної діяльності, що сприяють вибору шляхів найбільш ефективного їх досягнення і забезпечують раціональний розподіл кадрових, матеріально-технічних ресурсів та результатів науки. Головним завданням науково-технічної політики є забезпечення ефективного використання вже наявних ресурсів при оптимальному нарощуванні науково-технічного потенціалу відповідно до прийнятої стратегії науково-технічної діяльності. Особливості суспільного ладу визначають характер і спрямованість науково-технічної політики, її економічні та соціальні наслідки.

Сучасний етап науково-технічного прогресу характеризується переходом на ресурсозберігаючий тип відтворення з підвищеними вимогами до безпеки та екологічної чистоти продукції, оновленням виробничого апарату і розширенням системи суспільних комунікацій на основі принципово нової технічної бази - за рахунок використання електроніки та інформаційної техніки.

Науково-технічна політика стала важливим елементом внутрішньої і зовнішньої політики держави. Не випадково в країнах Організації економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР), до якої входить більшість розвинених капіталістичних країн, з метою вироблення науково-технічної стратегії проводяться обстеження практики організації НДДКР; питання розвитку найбільш передових напрямків науки і техніки увійшли до порядку денного економічного наради глав держав семи провідних держав - "наради у верхах". Особливої ​​актуальності зазначені проблеми набули при виробленні науково-технічної політики Європейських Співтовариств (ЄС).

Метою цієї роботи є розгляд на прикладі Великобританії процесу еволюції науково-технічної політики та її ролі в розвитку економіки країни.

У середині 80-х років Великобританія домоглася помітного поліпшення своїх позицій у світовій економіці, у країні почалася структурна перебудова господарства, покращилися умови процесу накопичення капіталу, різко зросла продуктивність праці, прискорилися процеси інтернаціоналізації. Були створені нові робочі місця, завдяки чому знизився рівень безробіття. Істотно знизилися темпи інфляції. Великобританії вдалося не тільки наздогнати, а й випередити своїх партнерів по ЄС з головним економічним показникам. В основі цього лежить цілий комплекс соціально-економічних і техніко-економічних причин, основне місце серед яких займає перш за все нова економічна, а також науково-технічна політика правлячих кіл. Великобританія стала лідером у промисловій революції, в ній поряд з США, бурхливо розвивався початковий етап НТР. Тут було створено один з найбільших за величиною науково-технічних потенціалів у світі. Протягом тривалого періоду Великобританія випереджала інші західноєвропейські країни за кількісними характеристиками розвитку науково-дослідної діяльності.

Для вивчення розвитку науково-технічної політики Великобританії на сучасному етапі НТР необхідно розглянути проблеми, пов'язані з формуванням науково-технічного потенціалу країни, еволюції політики держави і приватних компаній в галузі науки і техніки, участь у міжнародному науково-технічному обміні, роль науково-технічної політики в соціально-політичному розвитку країни.

1. Науково-технічний потенціал.

Основою науково-технічного розвитку будь-якої країни, базою науково-технічного прогресу є науково-технічний потенціал. На відміну від уже досягнутої матеріально-технічної бази і вже створеного економічного потенціалу науково-технічний потенціал визначає можливість розвитку науки і техніки та економічного застосування їх результатів. Це та частина продуктивних сил суспільства, яка цілеспрямовано використовується або може бути використана для прискорення науково-технічного прогресу, для розвитку науково-технічної революції. Це здатність господарства постійно створювати і впроваджувати в життя технічні нововведення.

Слід зазначити, що існують різні визначення науково-технічного потенціалу, причому в деякі з них включаються елементи управління та організації, які відносяться до науково-технічної політики. Науково-технічний потенціал включає в себе науковий потенціал, освітній потенціал, який бере участь у створенні та використанні знань, а також частина виробничого потенціалу, що забезпечує практичне втілення нових ідей. Сфера освіти відіграє основну роль у формуванні науково-технічного потенціалу. Вона створює базу для проведення НДДКР, тобто науково-дослідні кадри, а також готує підгрунтя для впровадження результатів НДДКР у виробництво - здійснює підготовку та перепідготовку виробничо-управлінських і інших кадрів.

Важливим засобом розширення національного науково-технічного потенціалу кожної країни є міжнародне науково-технічне співробітництво. У сучасних умовах диверсифікації та спеціалізації наукової діяльності використання іноземного, так само як і продаж власного, науково-технічного досвіду дозволяє значно ефективніше використовувати власні науково-технічні ресурси. Науково-технічний потенціал країни характеризується комплексом параметрів, куди відносяться показники ресурсного забезпечення НДДКР (фінансування, кадри, матеріально-технічне та інформаційне забезпечення), обсяг накопичених знань (найважливіші відкриття та винаходи, зроблені в даній країні). Ці показники тісно пов'язані між собою, але в ході розвитку НТР змінюється їх значимість і конкретний зміст. Економічний потенціал визначає обсяг ресурсного забезпечення проведення НДДКР та використання їх результатів.

Особливості історичного розвитку країни, наявність ресурсів, економічна політика правлячих партій - все це впливає на формування науково-технічного потенціалу. Однією з умов формування є фінансування підготовки кадрів, науково-технічної діяльності та заходів щодо впровадження результатів НДДКР. В останні 15-20 років вкладення в науку і освіту у Великобританії починають займати все більшу частку в структурі розподілу національних ресурсів. Якщо в 60-х роках на розвиток наукових досліджень і разроботок і підготовку кадрів прямувало в середньому 38% валових капіталовкладень в основний капітал, то до 1986 р. вони досягли 41%.

Великобританія входить до групи країн з найбільш високою часткою витрат на НДДКР у ВВП. У 1966-1986 рр.. щорічні реальні витрати Великобританії на НДДКР перевищували 5 млрд. ф. ст., у НДДКР було зайнято більше 200 тис. осіб, обсяг витрат на НДДКР збільшився в 7 разів, безперервно підвищувався показник реальних витрат на НДДКР в розрахунку на одного дослідника. На початку 80-х рр.. за кількістю вчених та інженерів, зайнятих у НДДКР у розрахунку на 10 тис. населення Англії йшла на п'ятому місці після США (62,7), Японії (55,6), ФРН (46,8) і Франції (36,3) [ 1]. Основним джерелом фінансування НДДКР у Великобританії (бл. 50% до середини 80-х рр.. І 40% з 1985 р. [2]) є держава. З державних коштів формується науково-дослідний бюджет галузевих міністерств, науково-дослідних центрів, університетів, субсидуються багато НДДКР у приватному секторі промисловості та сфери освіти. За рівнем державних витрат на НДДКР (1,2% від ВВП в 1987 р.) Великобританія займає провідне місце серед розвинених країн (США - 1,3%, ФРН - 1,1%, Франція - 1,4%, Японія - 0 , 53%, Італія - ​​0,7% [3]).

Науково-технічний потенціал Великобританії формувався на основі проведення НДДКР у трьох секторах: державному секторі, інститути та центри якого проводять дослідження в основному фундаментального і прикладного характеру, секторі вищої школи, що забезпечує фундаментальні дослідження; науково-технічних підрозділах приватних фірм, в яких зосереджені основна частина прикладних досліджень і розробок, виробниче впровадження, поширення нової технології та її комерційна реалізація. У 1986 р. розподіл за секторами виконання НДДКР виглядало наступним чином (у%): урядові лабораторії - 15,3, вища школа - 13,7, приватні фірми, дослідницькі публічні корпорації та лабораторії, дослідні асоціації - 84,3, інші організації - 3,7.

Одним з найважливіших чинників формування науково-технічного потенціалу Великобританії з'явилася мілітаризація наукових досліджень. За часткою військових досліджень в загальному обсязі НДДКР Великобританії лідирує в Західній Європі і стоїть на другому місці після США. За офіційними даними в 70-80-х рр.. прямі асигнування на них становили близько 14 загальних або близько 12 державних витрат на НДДКР.

Інтелектуальні ресурси також грають важливу роль у розвитку науково-технічного потенціалу країни. У 60-80 рр.. у Великобританії темпи зростання чисельності наукових кадрів випереджали загальний приріст трудових ресурсів. Тільки за 1971-1981 рр.. частка інженерно-технічних кадрів в економічно активному населенні зросла в 2,2 рази і склала 4,4%. У 1987 р. у сфері НДДКР у промисловості Великобританії було зайнято 184 тис. осіб. Найбільший загін науково-технічних кадрів зосереджений в електроніці, друге місце займає хімічна та аерокосмічна промисловість.

У сучасних умовах ускладнення і диверсифікації НДДКР все більше значення набуває матеріально-технічне та інформаційне забезпечення досліджень і розробок. З діяльності, що має допоміжний, обслуговуючий характер у науково-технічному процесі, вона перетворилася на один з основних елементів науково-технічного потенціалу. Вихід науково-дослідної продукції прямо залежить від технічної оснащеності наукових працівників, усього комплексу матеріальних засобів, що використовуються у сфері НДДКР. Будинки і споруди наукових установ, наявність унікального наукового обладнання, контрольно-вимірювальних приладів, електронно-обчислювальної техніки та оргтехніки, а також матеріалів, використовуваних для проведення експериментів, формують засоби праці науково-технічних працівників. У 1987 р. у Великобританії витрати на будівництво та придбання обладнання і матеріалів склали більше 12 загальних витрат на НДДКР. У результаті постійного збільшення капітальних вкладень у НДДКР частка матеріально-технічної бази НДДКР у вартості основних промислових фондів зросла з 2,6% в 1968 р. до 6,7 у 1986р.

Таким чином, Великобританія володіє одним з найбільш потужних науково-технічних потенціалів серед розвинених країн. Особливістю Великобританії є в першу чергу наявність висококваліфікованих наукових кадрів і системи їх відтворення і як наслідок цього високий рівень фундаментальних досліджень, розвитку системи матеріально-технічного забезпечення НДДКР. Незважаючи на великі успіхи і досягнення у фундаментальних і прикладних дослідженнях, створення нових машин і технології, особливості економічного розвитку Великобританії не давали можливості повністю реалізувати науково-технічний потенціал країни, що значною мірою гальмувало науково-технічний прогрес.

2. Політика держави і приватних компаній в галузі науки і техніки.

Науково-технічний потенціал характеризує лише потенційні можливості отримання ефекту від науково-технічної діяльності. Його розвиток і використання визначається науково-технічною політикою, яку проводить держава (в особі уряду, керівництва націоналізованих підприємств, університетів) і приватні фірми. Від соціально-економічного змісту, цілей і форм науково-технічної політики в значній мірі залежить рівень промислового розвитку країни. Державна науково-технічна політика заснована перш за все на пріоритетах загальної економічної політики і включає систему наступних напрямків:

- Створення інституційної основи регулювання НДДКР;

- Пряме фінансування НДДКР та освіти;

- Стимулювання НДДКР за допомогою податкової та амортизаційної політики;

- Розвиток науково-технічної інфраструктури.

В цілому науково-технічна політика складається з двох основних елементів - фінансування й управління, причому управління відіграє роль синтезуючого елемента всіх ланок науково-виробничого комплексу "дослідження - розробки - виробництво - споживання", формує зв'язку наукових досліджень і прикладних розробок з економікою в цілому [ 4]. Політика в галузі науки і техніки носить довгостроковий характер, тому що створення науково-технічного потенціалу і використання нових знань вимагає значних тимчасових інтервалів (в середньому для створення нового матеріалу, сучасної великої експериментальної установки, для підготовки висококваліфікованого фахівця потрібно не менше 10 років). Тому й наслідки прийняття рішень у цій області проявляються з великим запізненням, можуть або прискорити, або значно сповільнити науково-технічний і економічний розвиток країни.

Особливості розвитку державно-монополістичного капіталізму в Англії наклали відбиток на характер державного регулювання НДДКР, вибір пріоритетів і формування інституційної основи науково-технічної політики. Володіючи розвиненою системою державних фінансів, розгалуженим державним апаратом і великої власністю в ряді галузей матеріального виробництва, англійське держава створила потужну матеріально-технічну базу НДДКР, при цьому військові пріоритети британського істеблішменту зумовили високу ступінь мілітаризації НДДКР. Сучасна політика англійського держави в області НДДКР базується на трьох традиційних принципах. Це, по-перше, заохочення науково-дослідних робіт загального характеру - фундаменту для військового і промислового розвитку. По-друге, державне сприяння використанню досягнень науки у виробництві та стимулювання технічного прогресу в промислових фірмах. По-третє, підготовка висококваліфікованих науково-технічних фахівців шляхом підтримки наукових досліджень в університетах. У відповідності з цими принципами англійська держава підтримує проведення НДДКР в наступних галузях економіки. Вона субсидіює проведення військових і космічних досліджень. З метою розвитку та підвищення конкурентоспроможності нових галузей підтримує дорогі, з високим ступенем ризику проекти в літакобудуванні, електроніці, бере участь у розробці нових джерел енергії і т.д.

Кризові умови функціонування економіки Великобританії 70-х рр.. сприяли пошукам шляхів підвищення ефективності використання науково-технічного потенціалу. Зміна пріоритетів державної науково-технічної політики супроводжувалося реорганізацією структури управління НДДКР у державному секторі. У першій половині 70-х рр.. розпочався перехід від відомчого до програмно-цільовим підходу в організації та фінансуванні державних НДДКР. Слід зазначити, що в Англії державна науково-технічна політика була перебудована значно раніше, більш кардинально і швидше, ніж в інших розвинених країнах Західної Європи, і цей процес відбувався в умовах уповільнення темпів зростання на НДДКР. Основним у зміні науково-технічної політики була перебудова фінансового принципу роботи державних дослідницьких установ. З 1972 р. вони втратили незалежність в роботах і перейшли на метод "замовник - підрядник". Перехід на новий принцип роботи привів до перерозподілу частини бюджету міністерства освіти і науки між галузевими міністерствами. Ця перебудова, з одного боку, посилила контроль за роботою державних центрів, розмежувала НДДКР на прикладні дослідження, що виконуються лабораторіями на замовлення, і на "незалежні", що фінансуються з бюджету з метою розвитку фундаментальних наук та сфери вищої освіти. Програмно-цільовий підхід сприяв введенню міжгалузевого методу керівництва науковими дослідженнями. Перехід на новий принцип організації НДДКР створив передумови для інтеграції в єдиний комплекс науково-технічних стратегій різних галузей. Але принцип "замовник - підрядник" має ряд негативних рис. Зокрема, науково-дослідні ради, перебуваючи у залежності від урядових асигнувань, випробовували на собі різкі зміни в державній фінансовій політиці. Міністерства часто міняли обсяг коштів, виділених на дослідження, що призводило до труднощів у реалізації поточних програм НДДКР. Ще одним негативним наслідком нового принципу організації НДДКР стало зв'язування ініціативи дослідних рад у здійсненні довгострокових досліджень. Крім того, в ряді випадків між урядовим відомством і радами виникли тертя щодо тематики досліджень та організаційних форм взаємозв'язку міністерства і ради [5].

В даний час в державному секторі основний обсяг НДДКР виконують державні лабораторії відомчого підпорядкування та лабораторії дослідних рад, а також наукові центри державних корпорацій націоналізованих галузей. З переходом на програмно-цільовий принцип фінансування державні лабораторії починають втрачати відомчу орієнтацію і все в більшій мірі розширюють сферу своїх зв'язків: виконують замовлення на НДДКР різних споживачів - інших міністерств і приватних фірм. В даний час державні лабораторії виконують 35% своїх робіт на замовлення інших міністерств і приватної промисловості (так, лабораторії "Хауелл" проводить до 25% вартості неядерних досліджень за контрактами для приватної промисловості).

У зв'язку з тим, що основна частина НДДКР у промисловості Великобританії проводиться в лабораторіях приватних фірм і результативність цих робіт впливає на розвиток економіки в цілому, англійський уряд розглядає втручання в дану сферу як один з важливих аспектів економічної політики. Причому в даний час спостерігається зростання впливу держави на НДДКР у приватній промисловості, що супроводжується в цілому переходом від прямих до непрямих методів їх стимулювання і регулювання. Держава впливає на науково-дослідницьку діяльність приватних компаній двояким чином. По-перше, шляхом створення економічного клімату, сприятливого розробці нової техніки і технології, регулювання оподаткування, державних закупівель та патентної політики. По-друге, шляхом прямого або непрямого фінансування НДДКР в фірмах. Якщо до прямих методів відноситься надання субсидій або позик, контрактна система, то до непрямих можна віднести стимулювання роботи змішаних науково-технічних організацій, розвиток зв'язків вищих навчальних закладів з промисловістю, створення науково-технічної інфраструктури (система забезпечення фірм науково-технічною інформацією, надання на пільгових умовах дорогого наукового обладнання, забезпечення підготовки та підвищення кваліфікаційного рівня науково-технічних кадрів) і т. д.

На розвиток науково-дослідної діяльності в приватній промисловості вплинула і специфічність патентної системи Великобританії, що дозволяє корпораціям окупати засоби, вкладені в НДДКР. Незважаючи на позитивні сторони - порівняльну легкість отримання патенту (необхідно лише обгрунтувати його новизну) і тривалість дії (з 1975 р. встановлено термін до 20 років замість 16), вона має ряд рис, що гальмують дослідницьку ініціативу. Наприклад, в англійській практиці патенти на винаходи, зроблені співробітниками фірми як у робочий, так і у вільний час, зазвичай вважаються власністю компанії [6]. У той же час у ФРН співробітник фірми має право за певних умов отримати особистий патент і на його основі створити власну компанію з розробки нововведень. В Англії подібна практика негативно вплинула на освіту дрібних фірм з розробки та виробництва нової продукції. Крім того, спостерігаються порівняно високі терміни амортизації "інтелектуальної власності".

Тепер, що стосується субсидування. З 1988 р. діють наступні системи субсидування: регіональна допомога; інвестиційні субсидії (у розмірі 15% статутного капіталу, але не більше 15 тис. ф. Ст.); Інноваційні субсидії (у розмірі 50% вартості розробки нової продукції і технологічних процесів, але не більше 25 тис. ф. ст.). Ця система замінила раніше діючу програму "підтримки інновацій" і спеціальні програми у галузі мікроелектроніки, програмного забезпечення, оптоелектроніки, фіброоптікой. Основний упор в новій системі робиться на надання національної та європейської допомоги довгостроковим дослідженням та процесу передачі технології при широкій кооперації всіх суб'єктів НДДКР. Субсидування консультаційних послуг дрібні фірми з зайнятістю до 500 чоловік отримують в якості відшкодування від 12 до 23 вартості державних консультацій у галузі конструювання, маркетингу, контролю за якістю і виробництвом, планування, фінансових та інформаційних проблем, субсидії на підготовку кадрів - до 40% витрат, в тому числі в галузі інформатики. Здійснюється субсидування економії енергії, а також переміщенні виробництва на нове місце; спеціальне субсидування підприємницьких зон: 100%-ве звільнення від оподаткування торгової та промислової власності протягом 10 років з дня створення зони. Крім того, англійські компанії можуть отримати субсидії від ЄЕС та Європейського інвестиційного банку в розмірі до 12 капітальних витрат.

Однією з основних рис політики англійської держави стає залучення НДДКР та відповідних науково-технічних послуг в нові райони розвитку. Це робиться з метою забезпечення більшої ефективності промисловості та більш рівномірного регіонального розподілу НДДКР, причому з урахуванням того, що виробництво нової продукції і технології тяжіє до місця її розробки. Концентрація науково-технічних ресурсів на південно-сході (район Великого Лондона) у 80-х рр.. супроводжується розвитком науково-технічної інфраструктури по всій країні, особливо у відсталих районах. В якості каталізатора розвитку передової промисловості в периферійних районах з кінця 70-х рр.. уряд використовує створення наукових парків навколо вищих навчальних закладів даних районів. Організація наукових парків, що представляють собою агломерації підприємств новітніх галузей навколо університетських центрів, дає можливість університетам отримувати замовлення на проведення НДДКР, стимулює створення нових підприємств з використання новітніх результатів досліджень. У їх рамках легше вирішується питання кадрового забезпечення промисловості. У той же час створення наукового парку дуже дорого і складно з організаційної точки зору і, як правило, не під силу всім університетам. Практично всі наукові парки були створені завдяки державним субсидіям в рамках регіональної допомоги, причому з 44 парків, що існували в 1987 р., близько 40 були створені при уряді консерваторів. У 80-х рр.. уряд стимулює організацію наукових парків в Шотландії, на заході і південному заході країни. До початку 1987 р. на організацію наукових парків було витрачено 153 млн. ф. ст. З них 20% надали урядові установи, 23% - місцеві влади, 19% - університети, 29% - місцеві компанії і 9% - фінансові установи приватного сектору. Слід зазначити, що якщо приватний сектор вкладає кошти в організацію високотехнологічних фірм, то держава - в організацію парків як таких [7].

Особливе місце в науково-технічній політиці держави в 80-х рр.. займає комплекс заходів, спрямованих на посилення зв'язків між університетами та приватними фірмами і сприяють розвитку науково-технічної інфраструктури в країні. Серед них слід відзначити оголошену в 1986 р. програму "Лінк", спрямовану на прискорення комерційної реалізації результатів НДДКР, субсидованих урядом.

Формування науково-технічної політики англійської держави пройшло кілька етапів - від розвитку НДДКР в державному секторі до активного втручання в науково-технічну політику приватних фірм. Відбувається певний розподіл функції між сферою приватного бізнесу і держави. Уряд Великобританії прагне зменшити масштаби своєї діяльності в області НДДКР та активізувати її в приватному секторі, залишивши собі лише ті напрямки, які не можуть бути виконані частнопромишленнимі фірмами. Основним елементом науково-технічної політики англійської держави стає прискорення процесу впровадження досягнень науки і техніки у виробництво з метою підвищення конкурентоспроможності англійської промисловості на світових ринках. З цією метою проводиться зміна всієї національної системи освіти. Головний упор робиться на створення великих міждисциплінарних науково-технічних центрів і розвиток кооперації між академічною наукою і промисловістю. Зміна науково-технічної політики держави, об'єктивні вимоги науково-технічного прогресу викликали і суттєва зміна науково-технічної політики керівництва приватних компаній. Державна науково-технічна політика будується перш за все у напрямку створення зачепила нових напрямів науково-технічного прогресу, частномонополістіческій капітал розглядає досягнення НТР через призму можливості отримання високого прибутку. У результаті прийняття рішень (зокрема, про розподіл ресурсів на НДДКР) на урядовому та фірмовому рівнях засноване на різних критеріях і інтересах. Характер і ступінь практичного застосування нової техніки і технології багато в чому залежать від здатності і готовності господарських агентів сфери виробництва та споживання даної конкретної країни освоювати нову техніку і технологію, перебудовувати свою діяльність відповідно до вимог науково-технічного прогресу, які, у свою чергу, визначаються цілою групою об'єктивних і суб'єктивних чинників, часто безпосередньо не пов'язаних зі сферою НІОКР. Частномонополістіческій сектор Великобританії відіграє головну роль у системі "винахід - комерційна продукція". Саме в промисловості вирішується проблема впровадження результатів НДДКР у виробництво та апробування нового продукту на ринку. Самі по собі результати наукових досліджень не приносять компаніям прибуток (за винятком патентно-ліцензійної торгівлі). Тому основний внутрішньофірмової науково-технічної політики є отримання максимально можливого доходу від реалізації нової техніки. Зокрема, найважливішим моментом комерційного успіху є вибір часу виходу продукту на ринок і підготовленість споживача до його прийняття. У свою чергу, ступінь зацікавленості фірм у практичному втіленні нових ідей визначається економічними умовами. Таким чином, характер наукової політики залежить від співвідношення короткострокових і довгострокових інтересів компанії та економічної ситуації на кожному конкретному відрізку часу.

В даний час політика в області НДДКР у промислових фірмах Великобританії в цілому формується під впливом трьох основних чинників: по-перше, необхідністю проведення певного мінімуму досліджень з метою запобігання відставання від США, Японії, західноєвропейських конкурентів, по-друге, пошуками своїх оптимальних науково- технічних областей, по-третє, створенням бази для успішної кооперації між компаніями. Англійські фірми орієнтують проведення НДДКР у напрямку пошуку науково-технічної спеціалізації. Наприклад, у галузі біотехнології найбільші хімічні компанії Великобританії ІКД та "Брітіш петролеум" перебувають серед лідерів у використанні методів ферментації і генної інженерії. Електронні компанії спеціалізуються на розробці математичного забезпечення для ЕОМ.

У 80-х рр.. англійські фірми активно залучають закордонні науково-технічні ресурси, як шляхом відкриття науково-дослідних центрів за кордоном, так і залучаючи іноземний капітал до Великобританії. Організація закордонних НДДКР переслідує ряд цілей. Вона полегшує доступ до науково-технічних досягнень інших країн і дозволяє використовувати не тільки їх знання, але й інші елементи науково-технічного потенціалу: кваліфіковані кадри, державні асигнування тощо, а також допомагає пристосовувати випускається, і технологію до вимог місцевого ринку , скоротити час продуктового циклу і т.д. Прикладом може служити англійська компанія "Інмос". Прагнучи отримати доступ до передових технологій в області виробництва мікропроцесорів, ця фірма спочатку за допомогою субсидій англійського уряду створили філію в США. Потім, через 2 роки після того, як вона опанувала знаннями в сфері НДДКР, достатнім для комерційно ефективного виробництва, вона організувала випуск відповідної продукції у Великобританії. Активна зарубіжна науково-технічна діяльність англійських компаній пояснюється насамперед величезними масштабами вивезення капіталу з країни. За цим показником Великобританія йде на другому місці після США. Тому на відміну від більшості американських монополій, які проводять за кордоном не більше 10% своїх НДДКР, англійські компанії прагнуть створювати як науково-дослідні відділення, так і самостійні науково-дослідні центри, які обслуговують зарубіжну діяльність материнської компанії.

У 70-80-х рр.. основним елементом стратегії частномонополістіческого капіталу Великобританії стає підвищення ефективності використання науково-технічного потенціалу, інтенсифікація процесу "наука - виробництво" з метою збереження позицій у боротьбі за науково-технічне лідерство. Для збереження і зміцнення позицій у світовому суперництві в галузі науки і техніки фірми будують свою науково-технічну політику у напрямку спеціалізації, а також залучення зовнішніх науково-технічних ресурсів, використовуючи кооперацію, іноземний капітал, розширення контактів з вищою школою. Прагнучи підвищити комерційну ефективність науково-технічних ресурсів, англійські компанії перебудовують систему проведення досліджень і разроботок, посилюючи орієнтацію НДДКР на комерційні завдання.

3. Міжнародні науково-технічні зв'язки Великобританії.

На сучасному етапі НТР в умовах інтернаціоналізації та зростання диференціації науки і витрат на науково-дослідні роботи відбувається розширення науково-технічного обміну між державами. Інтернаціоналізація наукової діяльності створює передумови для концентрації ресурсів у найбільш дорогих напрямках дослідницької діяльності, подолання паралелізму а НДДКР у різних країнах і тим самим сприяє прискоренню процесу накопичення наукових знань, підвищення ефективності використання національних науково-технічних ресурсів. Наявність великого наукового потенціалу в галузі фундаментальних досліджень, провідна роль держави у формуванні науково-технічної бази економіки визначили широку участь Великобританії в міжнародному науково-технічне співробітництво, в його основних формах - некомерційного та комерційної передачі технології. При цьому держава не тільки саме вступає в різні міждержавні зв'язки науково-технічного характеру, але і регулює науково технічний обмін між національними і зарубіжними фірмами.

Характер міжнародного науково-технічного обміну Великобританії, особливо його некомерційних форм, формувався в руслі основних пріоритетів англійського уряду в галузі науково-технічної політики. У 70-х початку 80-х рр.. у розвитку науково-технічного співробітництва превалює прагматичний підхід, велике значення надається раціональному використанню ресурсів, держава розглядає кооперацію в галузі науки і техніки з позицій підвищення технологічного рівня національної промисловості. Разом з тим, складаючи частину зовнішньоекономічних амбіцій англійського уряду. У 1970-1987 рр.. на НДДКР, проведені за кордоном, асигнованих більше 5%, а в окремі роки і більше 8% витрат держави на дослідження і розробки. Основна частка витрат по лінії міжнародного співробітництва посідає військові НДДКР на аерокосмосу, цивільні фундаментальні та прикладні дослідження в інших областях. Слід зазначити, що у Великобританії найбільш висока ступінь мілітаризації закордонних НДДКР серед західноєвропейських країн, які беруть участь у кооперації в основному в цивільних галузях науки і техніки. В області міжнародних наукових зв'язків уряд надає широку свободу міністерствам, відомствам, університетам і окремим науковим установам, контролюючи міжнародні контакти лише у тих випадках, коли вони пов'язані з великими витратами державних коштів. Основний обсяг науково-технічних контактів здійснюють міністерство освіти і науки та міністерство промисловості і торгівлі.

В кінці 1983 р. Англія разом із Францією, ФРН, Італією та Бельгією підписали угоду про науково-технічне співробітництво у створенні реакторів-брідеров. Як вказував журнал "Нейчур", це повинно було скоротити витрати за аналогічною програмою в Англії на 13 за 1983-1986 рр.. Великобританія є одним із засновників Європейської організації ядерних досліджень (ЦЕРН) і фінансує близько 14 її поточного дослідницького бюджету. Частина цієї суми повертається фірмам у вигляді контрактів на постачання новітнього обладнання. ЦЕРН не тільки є замовником обладнання, міжнародної дослідницької лабораторії, але і грає роль дослідницької школи для вчених та інженерів. Великобританія є третім за величиною вкладником в Європейську організацію космічних досліджень (ЕСА) після Франції і ФРН. Міністерство промисловості наприкінці 70-х рр.. щорічно виділяло в цілому близько 37 млн. ф. ст. на космічні програми цивільного призначення, з яких близько 30 млн. ф. ст. йшло на виконання міжнародних програм по лінії ЕСА.

Особливе місце в розвитку сфери НДДКР у Великобританії займає Європейське співтовариство. Його вплив виражається не тільки у фінансуванні проектів, на здійснення яких у Великій Британії не вистачає коштів з-за відволікання їх у військових цілях, але і тим що виконує функцію координатора досліджень. При цьому знижується можливість дублювання в роботах. Паралельно вирішуються такі завдання, як більш активне сприяння поширенню знань та їх впровадження в практику, стимулювання міжфірмової кооперації, вдосконалення методів оцінки ефективності НДДКР і т. д.

Особливе місце в науково-технічних зв'язках Великобританії займають контакти з США. Складаючи частину "особливих відносин" у військово-політичній сфері між двома країнами, вони багато в чому сприяли формуванню науково-технічного потенціалу Англії. Співпраця з США в галузі ядерних досліджень, яке почалося в 30-х рр.., Дало Великобританії можливість стати другою після США ядерною державою в світі. Угода від 1958 р. про співпрацю двох країн у використанні атомної енергії з метою "взаємної оборони" та участь американських фахівців у будівництві англійських підводних човнів і ракетоносців, а англійських - у створенні та обслуговуванні ракетного обладнання заклали основу мілітаристської спрямованості науково-технічного співробітництва Великобританії і США. До цих пір між двома країнами ведеться активна співпраця в ядерній енергетиці і в тому числі у розробці, виготовленні та експлуатації ядерних реактивів на швидких нейтронах з рідким металом в якості теплоносія. Ще одним з основних напрямів англо-американського співробітництва є аерокосмосу. Великобританія приймала участь практично у всіх спільних із США західноєвропейських проектах створення космічної техніки. Сюди входить розробка космічних транспортних систем, програма створення супутника зв'язку "Аріель", супутника для астрономічних досліджень в інфрачервоних променях, зонда для досліджень ультрафіолетового спектру випромінювання. Крім того, англійські фахівці грали провідну роль в більшості міжнародних проектів США, здійснених у 1958 - 1983 рр.. Порівняно новим партнером Великої Британії у науково-технічним зв'язків є Японія. Міжурядова угода між двома країнами діє з кінця 1982 р. Міністерство торгівлі та промисловості Великобританії уклало спочатку 80-х рр.. ряд угод про співпрацю в розробці новітньої технології з японською стороною, послужили поштовхом до науково-технічної і промислової кооперації на довгостроковій основі в галузі робототехніки, мікроелектроніки, телекомунікацій. Слід зазначити, що угода про співпрацю між двома країнами у сфері телекомунікацій створює базу не тільки для спільних науково-технічних робіт, організації виробництва в країні-партнері, але і для кооперації у постачанні обладнання в країни, що розвиваються, а також проведення єдиної політики у питаннях міжнародних систем інформації. Історично велике місце у міжнародних науково-технічних зв'язках Великобританії займають зв'язку з колишніми домініонами, особливо з Австралією, Новою Зеландією, з якими науково-технічні зв'язки складаються на рівноправній основі. Так, в кінці 70-х рр.. австралійські фірми отримали доступ до результатів НДДКР, що проводяться в ряді державних науково-дослідних установ Великобританії, на тих же умовах, що й англійські фірми.

Ефективність науково-технічної політики в епоху НТР стає важливим чинником економічного розвитку країни. Великобританія володіє одним з найбільш потужних науково-технічних потенціалів серед розвинених країн. Особливості його в першу чергу пов'язані з наявністю висококваліфікованих кадрів і системи їх відтворення і як наслідок цього з високим рівнем фундаментальних досліджень, з розвиненою системою матеріально-технічного забезпечення НДДКР.

В еволюції державної політики Великобританії в галузі НДДКР залежно від цілей та шляхів її формування можна виділити три основні етапи:

- Стимулювання розвитку науки, що не виходять за рамки державного сектора (50-і роки);

- Активне втручання в науково-технічну політику приватних фірм (60-і роки);

- Спроби створити комплексну програму науково-технічної політики з координацією всіх ланок науково-виробничого комплексу, включаючи підготовку кадрів, регулювання сфери НДДКР, створення економічних стимулів використання нової технології (80-ті роки).

Аналіз розвитку науково-технічної політики Великобританії свідчить, що регулювання науково-технічного прогресу не може бути відірване від загального регулювання господарських процесів. У міру ускладнення умов сучасного економічного розвитку превалює тенденція до посилення координуючої ролі буржуазної держави незалежно від характеру є при владі політичної партії. Особливу роль стимулятора науково-технічного прогресу держава грає в періоди перебудови господарства на нову технологічну базу. У цей час держава активно впливає на виробництво і ринок для прискорення створення і впровадження нового покоління техніки і технології.

Список літератури

1. Дробозіна Л. А., Можайськом О. В. Фінансова та грошово-кредитна система Англії. Москва. 1976

2. Печникова А. В. Грошово-кредитне регулювання економіки Великобританії. Москва. "Фінанси і статистика". 1986

3. Шелюбській Н. В. Науково-технічна політика Великої Британії. Москва. "Наука". 1990р.

Для підготовки даної роботи були використані матеріали з сайту http://probib.narod.ru/

[1] Science Indicators. Report. NSB. Wash. 1985.

[2] З 1986 р. Управління з атомної енергетики отримало статус "публічної корпорації" і перестало входити до складу центрального уряду.

[3] Econ. Trends. 1988. Aug.

[4] Горемикін Л. Є. Науково-технічна політика ЄЕС. М., 1982.

[5] Science and Government Report. 1979. Vol. 9, N. 5.

[6] Research Policy. 1977. Vol.86, N.2.

[7] Science Parks and the Growth of High Tehnology Firms. L., 1988.


Додати в блог або на сайт

Цей текст може містити помилки.

Міжнародні відносини та світова економіка | Реферат
78.9кб. | скачати


Схожі роботи:
Великобританія населення економіка культура політика
Історія науки і техніки
Москва в історії науки і техніки
Роль науки в розвитку техніки
Успіхи науки і техніки в 60-70 роки в СРСР
Тора і проблеми науки техніки і медицини
Галузі психологічної науки
Реклама - двигун техніки огляд патентів у галузі реклами
Цивілізація богів Прогноз розвитку науки і техніки в 21-му столітті
© Усі права захищені
написати до нас
Рейтинг@Mail.ru