Бухгалтерський облік на підприємстві 4

[ виправити ] текст може містити помилки, будь ласка перевіряйте перш ніж використовувати.


Нажми чтобы узнать.
скачати

Зміст
Задача 1
Задача 2
Задача 3
Задача 4
Задача 5
Задача 6
Бібліографічний список

Задача 1
Підприємством випускаються три види продукції: А, Б та В. Максимальна виробнича потужність підприємства розрахована на випуск 10000 шт. продукту, 5000 шт. продукту Б і 5000 шт. продукту В. Змінні витрати і ціни на одиницю продукції в звітному місяці складали (див. таблицю). (Руб. / шт.)
Продукт
Змінні витрати на одиницю продукції
Повна собівартість одиниці продукції
Ціна на одиницю продукції
А
20,09
27,36
27
Б
33,04
45,16
50
У
20,64
31,01
32
На підставі аналізу сум покриття визначте, чи є сенс дирекції підприємства змінювати виробничу програму (включити до неї будь-які інші види продукції і відмовитися від старих) або краще залишити її в незмінному вигляді?
Рішення:
Показники
Продукція
А
Б
У
1. Змінні витрати на одиницю продукції
20,09
33,04
20,64
2. Постійні витрати на одиницю продукції
7,27
12,12
10,37
3. Повна собівартість одиниці продукції
27,36
45,16
31,01
4. Ціна на одиницю продукції
27
50
32
5. Максимальний обсяг випуску, шт.
10000
5000
5000
6. Маржинальний дохід на одиницю, крб. (Стор. 4-стор.1)
6,91
16,96
11,36
7. Рівень маржинального доходу,% ((стр.6/стр.1) ∙ 100%)
35
51,33
55
На перший погляд можна міркувати таким чином: оскільки продукція Б приносить найбільший маржинальний дохід, то її потрібно випускати в кількості, що відповідає попиту, а що залишилися потужності використовувати для виробництва продукції В і лише потім для виробництва продукції А. Однак це припущення некоректно, т.к . воно не враховує дохід на одиницю обмеженого ресурсу.
Розрахунок маржинального доходу на одиницю обмеженого ресурсу
Показники
Продукція
А
Б
У
1. Максимальний обсяг випуску, шт.
10000
5000
5000
2. Маржинальний дохід на одиницю продукції, грн.
6,91
16,96
11,36
3. Маржинальний дохід при максимальному обсязі випуску, руб.
69100
84800
56800
При максимальної виробничої потужності підприємства можна отримати більший маржинальний дохід при виробництві продукції Б, а значить, і більший прибуток.
Розрахунок прибутку і рентабельності одиниці продукції
Показники
Продукція
А
Б
У
1. Ціна, руб.
27
50
32
2. Повна собівартість, руб.
27,36
45,16
31,01
3. Прибуток (збиток), грн.
(0,36)
4,84
0,99
4. Рентабельність,%
-
0,107
0,032
Виконані розрахунки свідчать про збитковість виробництва продукції А. Однак, даний вид продукції знаходиться на другому місці за рівнем маржинального доходу, який покриває практично постійні витрати на її випуск. Тому знімати з виробництва її недоцільно.
Задача 2
Підприємство Х робить один вид продукції. Постійні витрати підприємства у звітному місяці - 25000 руб., А змінні - 18 руб. / шт. Виробнича потужність підприємства становить 2500 шт. в місяць. Досяжна ціна одиниці продукції - 32 руб.
На основі аналізу точки нульового прибутку визначте величину повних витрат, виручку від реалізації, фінансовий результат продажу, критичну величину обсягу продажів, при якій зберігається прибутковість підприємства.
Рішення:
Розрахуємо точку беззбитковості Х:


Точка беззбитковості в грошовому вираженні становить 57152 руб. (1786 ізд.Ч32 руб.).






.
Для прийняття управлінських рішень розраховують співвідношення маржинального доходу і виручки від продажу, тобто визначається маржинальний дохід у відсотковому відношенні від виручки.

Це означає, що на кожні 32 копійки продажу маржинальний дохід складе 14 копійок. При постійних значеннях маржинального доходу і ціни продажу їх співвідношення буде постійним.
Задача 3
Назвіть приклади:
а) витрат, що включаються до собівартості продукції, які є витратами більш ранніх періодів, ніж час виготовлення та збуту продукції;
б) витрат, що включаються до собівартості продукції, які є витратами більш пізніх періодів, ніж час виготовлення та збуту продукції;
в) витрат підприємства, що відносяться на собівартість продукції, які не є витратами по виготовленню та збуту продукції.

Рішення:
а) Кредити на виробництво, орендна плата, витрати на освоєння що вводяться в експлуатацію цехів, виробництв; на підготовку і освоєння нових видів продукції на діючих підприємствах;
б) Витрати на оплату відпусток (будуть вироблені в майбутньому, але для правильного відображення фактичної собівартості підлягають включенню у витрати виробництва за даний звітний період в плановому розмірі); виплата одноразової винагороди за вислугу років;
в) Витрати по забезпеченню здорових і безпечних умов праці та охорони праці.
Завдання 4. Розрахуйте собівартість внутрішньовиробничих послуг на основі даних обліку по місцях формування витрат.
Для розподілу витрат, що виникають в обслуговуючих підрозділах "Виробництво електроенергії" та "Підготовчий ділянку", необхідно використовувати наступні бази розподілу: кількість мегават електроенергії і час виготовлення продукції.
Розподіліть послуги обслуговуючих підрозділів (місця виникнення попередніх витрат) і відповідно доповніть відомість виробничого обліку. Дані для розрахунку наведені в таблиці (грн.).
Види витрат
Сума
Місця виникнення попередніх витрат (обслуговуючі підрозділи)
Місця виникнення остаточних витрат
виробництво електроенергії
підготовчий ділянку
виробнича ділянка А
виробнича дільниця Б
відділ матеріально-технічного постачання
управління і збут
Одноелементні витрати
9000
1000
950
3100
2300
850
800
Загальні витрати
1000
100
100
200
300
100
200
Разом
10000
1100
1050
3300
2600
950
1000
Кількість спожитої енергії, МВт
-
-
15
30
40
5
20
Кількість витраченого часу, ч.
-
-
-
30
30
-
-
Рішення:
У якості бази для розподілу послуг підрозділу з виробництва електроенергії в сумі 1100 крб. вибрано кількість мегават електроенергії, спожитої виробничими цехами 95 МВт (30МВт +40 МВт +5 МВт +20 МВт); спожита підготовчим ділянкою електроенергія при розрахунку до уваги не береться.
Аналогічно, кількість витраченого часу, витраченого виробничими ділянками А і В 60 год (30 год +30 ч.), береться за основу розподілу витрат підготовчого ділянки.
Відомість виробничого обліку
Види витрат
Сума
Місця виникнення попередніх витрат (обслуговуючі підрозділи)
Місця виникнення остаточних витрат
виробництво електроенергії
підготовчий ділянку
виробнича ділянка А
виробнича дільниця Б
відділ матеріально-технічного постачання
управління і збут
Одноелементні витрати перед розподілом, руб.
9000
1000
950
3100
2300
850
800
Розподіл послуг підрозділу з виробництва електроенергії, руб. (6 / 19, 8 / 19, 1 / 19, 4 / 19)
(1000)
316
421
53
210
Розподіл послуг підготовчого ділянки, руб. (1 / 2, 1 / 2)
(950)
475
475
Всього одноелементні витрати, руб.
9000
-
-
3891
3196
903
1010
Загальні витрати перед розподілом, руб.
1000
100
100
200
300
100
200
Розподіл послуг підрозділу з виробництва електроенергії, руб. (6 / 19, 8 / 19, 1 / 19, 4 / 19)
(100)
32
42
5
21
Розподіл послуг підготовчого ділянки, руб. (1 / 2, 1 / 2)
(100)
50
50
Всього загальні витрати, руб.
1000
-
-
282
392
105
221
Разом
10000
-
-
4173
3588
1008
1231
Кількість спожитої енергії, МВт
-
-
15
30
40
5
20
Кількість витраченого часу, ч.
-
-
-
30
30
-
-
Визначимо собівартість 1 МВт електроенергії:
.
Собівартість внутрішньовиробничих послуг дорівнює сумі витрат місць виникнення остаточних витрат та вартості спожитої ними електроенергії. А оскільки при розподілі послуг обслуговуючих підрозділів спожита підготовчим ділянкою електроенергія при розрахунку до уваги не бралася, то при прямому методі її вартість списується на витрати основних цехів. Отже, її вартість включається в загальну собівартість внутрішньовиробничих послуг.
Собівартість внутрішньовиробничих послуг:
Виробнича дільниця А: 4173 +30 Ч10 = 4473 руб.
Виробнича дільниця В: 3588 +40 Ч10 = 3988 руб.
Відділ матеріально-технічного постачання: 1008 +5 Ч10 = 1058 руб.
Управління та збут: 1231 +20 Ч10 = 1431 руб.
Вартість електроенергії, витраченої підготовчим ділянкою: 15Ч10 = 150.
РАЗОМ: 11100 руб.
Задача 5
На підприємстві за звітний період мали місце такі витрати, руб.:
вартість основних матеріалів 100000
зарплата по виготовленню продукції 50000
загальні витрати на матеріали 10000
загальні витрати по зарплаті 20000
інші загальні витрати виробництва 140000
загальні витрати на збуту 30000
загальні витрати по управлінню 90000
1. Визначте процентну ставку розподілу накладних витрат пропорційно прямим витратам.
2. Яка собівартість одиниці продукції, якщо на неї витрачається 400 руб. на матеріали і 600 руб. на зарплату за основну виробничу роботу з виготовлення?
3. Визначте процентні ставки розподілу загальних матеріальних витрат, інших загальних витрат виробництва і витрат на управління і збут для обчислення собівартості одиниці продукції за позамовному методі калькулювання.
Бази розподілу цих витрат такі (див. таблицю).
Таблиця
Вид витрат
База розподілу
Загальні матеріальні витрати
Вартість основних матеріалів
Інші загальні витрати і зарплат
Зарплата з виготовлення продукції
Витрати по керуванню і збуту
Сукупна величина витрат без розподіленої суми витрат по керуванню і збуту
Висловіть судження про обгрунтованість наведених баз розподілу.
Рішення:
На підприємстві за звітний період мали місце такі витрати, руб.:
прямі
непрямі (накладні)
● вартість основних матеріалів = 100000
● загальні витрати на матеріали = 10000
● зарплата по виготовленню продукції = 50000
● загальні витрати по зарплаті = 20000
РАЗОМ: 150000 руб.
● інші загальні витрати виробництва = 140000
● загальні витрати на збуту = 30000
● загальні витрати з управління = 90000
РАЗОМ: 290000 руб.
1. Процентна ставка розподілу накладних витрат пропорційно прямим витратам
.
2. Якщо на одиницю продукції витрачається 400 руб. на матеріали і 600 руб. на зарплату за основну виробничу роботу з виготовлення, значить, сума прямих витрат становить 1000 руб. Суму накладних витрат можна знайти виходячи із суми прямих витрат і процентної ставки розподілу накладних витрат.

3. Процентна ставка розподілу загальних матеріальних витрат:

Процентна ставка розподілу інших загальних витрат виробництва:

Процентна ставка розподілу витрат на управління і збут:

Якщо припустити, що на одиницю продукції (пункт 2) витрачається 400 руб. на матеріали і 600 руб. на зарплату за основну виробничу роботу з виготовлення, то собівартість одиниці продукції становитиме:
Загальні матеріальні витрати = 400 руб.Ч110% = 440 руб.
Інші загальні витрати = 600 руб.Ч420% = 2520 руб.
Витрати по керуванню і збуту = 2960 руб.Ч37, 5% = 1110 руб.
Разом собівартість одиниці продукції = 440 руб. +2520 Руб. +1110 Руб. = 4070 руб.

Задача 6
Назвіть основні принципи формування бюджету витрат і результатів діяльності підприємства. Сутність бюджетування та його особливості. Чим бюджет відрізняється від прогнозу? Методи, що застосовуються при складанні загальної суми витрат підприємства. Що таке "гнучкий бюджет"? Способи виявлення відхилень від виконання кошторису по витраті матеріальних ресурсів, трудовитратам, постійної і змінної частини накладних витрат. Які показники бюджету становлять інтерес для керуючих з точки зору мінімізації ризику? Як можуть використовуватися кошторису бюджетування для контролю витрат організації та прийняття управлінських рішень?
Бюджет прямих матеріальних витрат містить інформацію про витрати в майбутньому бюджетному періоді сировини, матеріалів, комплектуючих у натуральному та вартісному виразі по видах продукції і в цілому по організації.
При розрахунку потреби у заготівлі матеріальних ресурсів повинні бути враховані перехідні запаси, тобто для проведення розрахунків використовується рівняння:
Кількість Виробнича Запаси Запаси
заготовляється = потреба + матеріальних + матеріальних
матеріальних в матеріальних ресурсів на ресурсів на
ресурсів ресурсах кінець періоду початок періоду
Бюджет прямих витрат на оплату праці означає потребу в основному виробничому персоналі та витрати на оплату його праці в майбутньому періоді.
Бюджет потреби в потужностях відображає необхідний для виконання бюджету виробництва фонд робочого часу обладнання і витрати, пов'язані з використанням обладнання в майбутньому періоді.
Бюджет загальновиробничих витрат відображає витрати на утримання виробничої інфраструктури, необхідні для виконання виробничого плану.
Статтями бюджету або кошторису загальновиробничих витрат можуть бути:
- Утримання апарату управління цеху,
- Зміст іншого цехового персоналу,
- Амортизація будівель, споруд, інвентарю цехового призначення,
- Ремонт основних засобів цехового призначення,
- Внутрішньозаводське переміщення вантажів,
- Витрати на опалення, освітлення цеху та інші статті витрат загальноцехового призначення.
Бюджет цехової собівартості містить інформацію про собівартість видів продукції і витратах на виробничу програму в майбутньому періоді.
Бюджет загальногосподарських витрат відображає витрати на утримання в майбутньому бюджетному періоді інфраструктури з організації в цілому.
Форма бюджету та ж, що і бюджету загальновиробничих витрат.
Статтями витрат бюджету (або кошторису) загальногосподарських витрат можуть бути:
- Заробітна плата управлінського персоналу;
- Відрядження та переміщення;
- Утримання пожежної, воєнізованої та сторожової охорони;
- Амортизація та утримання основних засобів загальногосподарського призначення;
- Витрати на охорону праці;
- Підготовка кадрів;
- Витрати на організаційний набір робочої сили;
- Податки, збори і відрахування;
- Непродуктивні витрати та ін
Бюджет комерційних витрат (витрат на продаж) відображає витрати, пов'язані зі збутом продукції в майбутньому періоді.
Оскільки частина статей комерційних витрат може носити прямий характер, а частина - непрямий, бажано при складанні плану комерційних витрат розділити витрати на дві названі групи.
Форма бюджету комерційних витрат схожа на форму бюджету цехової собівартості.
Бюджет доходів і витрат інакше називають план прибутків і збитків. Він відображає структуру та величину доходів і витрат організації в цілому, окремих центрів відповідальності і планований до отримання фінансовий результат у майбутньому бюджетному періоді.
Дохідна частина цього бюджету формується на підставі міститься в бюджеті продажів інформації про розмір виручки від продажу.
Видаткова частина бюджету формується на підставі бюджету цехової (виробничої) собівартості, бюджету загальногосподарських витрат, бюджету комерційних витрат.
► Бюджетування є складовою частиною однієї з основних функцій управління - планування, тому воно є у будь-ефективній системі управління організацією і служить для конкретизації цілей планування. До приватних завданням бюджетування можна віднести інформаційне забезпечення виробництва і продажів необхідними компонентами, недопущення руху активів і пасивів вок запланованих цілей і завдань, зокрема, наднормативного відволікання коштів з обороту, недопущення зайвих витрат, мотивації персоналу, контролю та координації робіт з виконання планів та ін . Сукупність бюджетів дозволяє керівництву бачити чітку картину майбутньої діяльності підприємства: матеріальні потоки, структуру витрат, фінансові потоки, зокрема, податкові платежі, інвестиції і т.д. Затверджений бюджет формалізує роботу підрозділів, організовує їх діяльність у відповідності до цілей підприємства, підвищує ритмічність бізнес-процесів, що протікають на підприємстві.
Центральною ланкою бюджетування є бюджет - кількісний вираз плану в натуральних і грошових вимірниках. Структура будь-якого бюджету являє собою ієрархічну модель статей і планових показників (набір контрольних цифр) в певному часовому періоді. Бюджет являє собою фінансовий документ встановленого формату. Бюджети можуть мати формат бухгалтерських звітів, оскільки бюджет - це звіт про майбутнє.
Якість бюджетування визначається структурою бюджетів, складом бюджетних статей, узгодженістю бюджетів між собою, наявністю регламентів, що визначають функції бюджетів і менеджерів, які беруть участь у системі бюджетування.
► Прогноз - ймовірнісна науково-обгрунтоване судження про стан якого-небудь явища в майбутньому.
В основі бюджету лежать прогнозні значення майбутніх доходів і витрат.
На відміну від прогнозу, який має справу лише з найбільш імовірними значеннями цікавлять нас показників, процес бюджетування вимагає розгляду декількох можливих варіантів розвитку ринкової та виробничої ситуації.
► Під методом обліку витрат і калькулювання собівартості розуміють систему прийомів і способів, що використовуються для обчислення собівартості продукції. Вибір методу залежить від типу виробництва, його складності, наявності незавершеного виробництва, тривалості виробничого циклу, номенклатури вироблюваної продукції.
Залежно від цих ознак виділяють три методи:
- Позамовний
- Попередільний
- Простий (попроцессний)
- Нормативний.
Позамовний метод у чистому вигляді застосовується в індивідуальному та дрібносерійному виробництві. Крім того, позамовний метод застосовується в ремонтно-механічних цехах при здійсненні ремонтних робіт.
При позамовному методі об'єктом обліку витрат і об'єктом калькулювання є окреме замовлення. Усі прямі витрати враховуються в розрізі окремих статей по виробах. Непрямі витрати на собівартість окремих замовлень відносяться пропорційно встановленому базі розподілу. Базу розподілу непрямих Витрат визначають, виходячи зі структури собівартості. По закінченому замовленням витрати підсумовуються. Таким чином, визначається фактична виробнича собівартість закінчених виробів.
Для позамовного методу обліку витрат і калькулювання собівартості характерні:
- Неперіодичних калькулювання: собівартість обчислюється не щомісяця, а лише після закінчення виконання замовлення;
- Умовна оцінка при частковому випуску виробів, які належать до замовлення (доводиться вдаватися до їх умовною оцінкою, а, як правило, умовна оцінка спотворює фактичну собівартість).
Попередільний метод застосовується там, де проводиться масова однорідна повторювана продукція. У такому виробництві предмет праці в процесі її обробки проходить ряд послідовних стадій (переділів), в результаті яких виходить готова продукція. Попередільний метод застосовується в металургійній, хімічній, харчовій, текстильній та інших галузях промисловості. Для цього методу характерна те, що витрати обліковуються за окремим переділів, а всередині переділу - за групами або видами продукції, а далі по окремих калькуляційних статтях. В умовах Попередільний методу можуть застосовуватися обидва варіанти формування собівартості або зведеного обліку витрат на виробництво: напівфабрикатний або бесполуфабрікатний.
Якщо продукція окремих переділів використовується не тільки на даному підприємстві, але і продається на сторону, то виникає необхідність обчислення собівартості цих напівфабрикатів з включенням витрат попередніх переділів і застосовується напівфабрикатний варіант.
На тих підприємствах, де напівфабрикати не продаються на сторону, а повністю використовуються всередині підприємства, зазвичай застосовується бесполуфабрікатний варіант.
Простий (попроцессний) метод застосовується в галузях з обмеженою номенклатурою продукції і там, де незавершене виробництво відсутня або незначна (шахти, рудники, електростанції, мелькомбінат). Суть методу полягає в тому, що витрати на весь випуск враховуються за певний період часу. Собівартість одиниці продукції визначається простим діленням загальної суми виробничих витрат на обсяг виробленої продукції. Обсяг виробництва виражається в натуральних або умовно-натуральних одиницях по визначеним підрозділам підприємства за конкретний проміжок часу (місяць). При цьому методі витрати збираються по підрозділах і до рахунку 20 "Основне виробництво" аналітичні рахунки відкриваються не за виду продукції, а лише за структурним підрозділам організації (наприклад, до рахунку 20 "Основне виробництво" відкриті субрахунки 20 / 1 - ділянка 1, 20 / 2 - ділянка 2; 20 / 3 - ділянка 3 і т.д.).
Сутність нормативного методу найбільш повно виражається в його принципах:
1. Створення системи діючих прогресивних норм і нормативів і на їх основі складання нормативної калькуляції, тобто попереднє обчислення нормативної собівартості.
2. Організація системи обліку змін діючих норм витрат. При цьому повинно бути забезпечено роздільне відображення норм витрат та змін норм, з тим, щоб можна було врахувати результати науково-технічного прогресу (НТП) в технології, організації виробництва, а також визначити ефективність виробництва.
3. Виявлення відхилень від діючих норм витрат за місцями витрачання коштів, при обов'язковому й одночасному встановленні причин та винуватців відхилень.
4. Обчислення фактичної собівартості випущеної продукції як алгебраїчного додавання норм витрат, змін норм і відхилень від норм.
► Гнучкий бюджет - це бюджет, який складається не для конкретного рівня ділової активності, а для певного його діапазону, тобто їм передбачається кілька альтернативних варіантів обсягу реалізації.
Для кожного можливого рівня реалізації тут визначена відповідна сума витрат. Таким чином, гнучкий бюджет враховує зміну витрат в залежності від зміни рівня реалізації, він являє собою динамічну базу для порівняння досягнутих результатів із запланованими показниками.
В основі складання гнучкого бюджету лежить поділ витрат на змінні і постійні. Якщо у статистичні бюджети витрати плануються, то в гнучкому бюджеті вони розраховуються.
► 1. Відхилення витрат на матеріали - це різниця між фактичною величиною прямих матеріальних витрат і їх величиною в гнучкому бюджеті.
а) відхилення витрат на матеріали за ціною (відхилення ціни матеріалів) показує, якою мірою відхилення від гнучкого бюджету залежить від різниці фактичних і нормативних цін на матеріали, і розраховується за формуле6

де - Відхилення витрат на матеріали за ціною, ден.ед.;
нормативна ціна одиниці матеріалу, ден.ед.;
фактична ціна одиниці матеріалу, ден.ед.;
фактичну кількість використаних матеріалів, нат.ед. (Кг, м 2, шт. Тощо).
б) відхилення витрат на матеріали за кількістю їх використання (відхилення споживання матеріалів) показує, якою мірою сукупне відхилення по матеріалам від гнучкого бюджету залежить від різниці між фактичним і нормативним споживанням матеріалів для випуску фактичного обсягу продукції і розраховується за формулою:

де - Відхилення витрат на матеріали за ціною, ден.ед.;
нормативну кількість використаних матеріалів, нат.ед. (Кг, м 2, шт. Тощо);
фактичну кількість використаних матеріалів, нат.ед. (Кг, м 2, шт. Тощо);
нормативна ціна одиниці матеріалу, ден.ед.
2. Відхилення прямих витрат на оплату праці - це різниця між фактичною величиною прямих витрат на оплату праці та їх величиною в гнучкому бюджеті.
а) відхилення витрат на оплату праці за ставкою оплати праці (відхилення за ставкою) показує, якою мірою відхилення від гнучкого бюджету залежить від різниці фактичної і нормативної погодинних ставок оплати праці, і розраховується за формулою:

де - Відхилення витрат на оплату праці за ставкою, ден.ед.;
нормативна погодинна ставка основних виробничих робітників, ден.ед.;
фактична погодинна ставка основних виробничих робітників, ден.ед.;
фактичну кількість годин, відпрацьованих основними виробничими робітниками, нат.ед. (ч).
б) відхилення витрат на оплату праці за кількістю відпрацьованого часу (відхилення за часом) показує, якою мірою сукупне відхилення по оплаті праці від гнучкого бюджету залежить від різниці між фактичним і нормативним часом у годинах, витраченим для випуску фактичного обсягу продукції і розраховується за формулою :

де - Відхилення витрат на оплату праці за ставкою оплати праці, ден.ед.;
нормативну кількість відпрацьованих годин;
фактична кількість відпрацьованих годин;
нормативна погодинна ставка оплати праці, ден.ед.
3.1. Сукупна відхилення змінних накладних витрат від гнучкого бюджету - це різниця між фактичною величиною змінних накладних витрат і їх величиною в гнучкому бюджеті.
а) відхилення змінних накладних за ставкою розподілу показує, якою мірою сукупне відхилення змінних накладних витрат залежить від різниці між нормативною і фактично виробленою продукцією (на яку розподіляються накладні витрати), і розраховується за формулою:

де - Відхилення змінних накладних витрат за ставкою розподілу, ден.ед.;
нормативна ставка розподілу накладних витрат;
фактичні витрати праці основних виробничих робітників, год;
фактичні змінні накладні витрати, ден.ед.
б) відхилення змінних накладних витрат по базового показника (відхилення ефективності праці) показує, якою мірою відхилення від гнучкого бюджету залежить від різниці фактичної і нормативної величин базового показника і розраховується за формулою:

де - Відхилення змінних накладних витрат по базового показника за обсягом виробництва, ден.ед.;
фактичні витрати праці основних виробничих робітників, год;
нормативні витрати праці основних виробничих робітників, год;
нормативна ставка розподілу накладних витрат.
3.2. Відхилення постійних накладних витрат (сукупне відхилення від гнучкого бюджету).
а) відхилення за ставкою розподілу накладних витрат:

де - Відхилення за ставкою розподілу постійних загальновиробничих накладних витрат, ден.ед.;
фактичні постійні загальновиробничі накладні витрати, ден.ед.;
нормативні постійні загальновиробничі накладні витрати, ден.ед.
б) відхилення постійних накладних витрат за обсягом показує, якою мірою сукупне відхилення визначається розбіжністю між бюджетним і фактичним обсягами випуску продукції:

де - Відхилення за ставкою розподілу постійних загальновиробничих накладних витрат, ден.ед.;
фактичний випуск, од.;
нормативний випуск, од.;
нормативні постійні загальновиробничі накладні витрати на одиницю випуску (питомі), ден.ед.
► Кошториси з урахуванням змінних витрат є корисний спосіб контролю витрат.
Важливою вимогою до ефективного контролю витрат є наявність плану. У широкому сенсі термін "кошторис" відноситься до всеосяжного фінансовим планом.
Іноді ставлять під сумнів корисність кошторисів для контролю витрат. Зрештою, звіти про виконання кошторисів періодично дають інформацію про те, що вже мало місце. Виникає питання, як вони здатні забезпечити ефективний контроль витрат? По-перше, плани-кошторису роблять свій вплив на операції ще задовго до того, як звіти про виконання кошторисів бувають випущені. Той менеджер, якому відомо, що за його діяльністю з контролю витрат стежать, очевидно, буде діяти в якійсь мірі по-іншому, ніж той, ефективність роботи якого не вимірюється.
По-друге, значення відхилень від плану-кошторису, про яку повідомляється в звіті, виходить за рамки звичайних результатів вимірювання відхилень від плану. Відхилення накладних витрат мають велике значення, оскільки часто сигналізують про наявність проблем безпосередньо в роботі. Саме виправлення даних проблем і забезпечує належний контроль витрат на майбутнє.
По-третє, план-кошторис повинен забезпечувати менеджера безпосереднім керівним матеріалом для направлення його діяльності, допомогти йому правильно підібрати кадри виконавців очікуваних робіт і швидко внести зміни до кадрового складу, коли зміниться ситуація. При належному використанні програма, представлена ​​планом-кошторисом, здатна працювати в системі контролю витрат майже в реальному часі.

Бібліографічний список
1. Бухгалтерський управлінський облік: навчально-методичний комплекс для студентів спеціальності 080109 "Бухгалтерський облік, аналіз і аудит" очної та заочної форм навчання / сост. Л. В. Сластіхіна; Сиктив. лісовий. ін-т. - Сиктивкар: СЛІ, 2007. - 136 с.
2. Івашкевич, В. Б. Практикум з управлінського обліку і контроллінгу: навч. посібник для студ. спец. "Фінанси та кредит" і "Бух. Облік, аналіз і аудит" / В. Б. Івашкевич. - М.: Фінанси і статистика, 2004. - 160 с.
3. Каверіна, О. Д. Управлінський облік: системи, методи, процедури [Текст]: підручник / О. Д. Каверіна. - М.: Фінанси і статистика, 2004. - 352 с.
4. Хонгрен, Ч. Т. Управлінський облік [Текст]: навч. посібник / Ч. Т. Хонгрен, Дж. Форстер. - М.: Фінанси і статистика, 2005. - 1008 с.
Додати в блог або на сайт

Цей текст може містити помилки.

Бухгалтерія | Практична робота
141.6кб. | скачати


Схожі роботи:
Бухгалтерський облік на підприємстві 5
Бухгалтерський облік на підприємстві
Бухгалтерський облік на підприємстві 2
Бухгалтерський облік на підприємстві 2
Бухгалтерський облік на підприємстві 3
Бухгалтерський облік на підприємстві 6
Бухгалтерський облік на підприємстві
Бухгалтерський фінансовий облік на підприємстві
Бухгалтерський облік на малому підприємстві
© Усі права захищені
написати до нас
Рейтинг@Mail.ru