Банківський менеджмент зміст і принципи на прикладі Ощадного Банку Російської Федерації

[ виправити ] текст може містити помилки, будь ласка перевіряйте перш ніж використовувати.


Нажми чтобы узнать.
скачати

ЗМІСТ
Введення
1. Зміст банківського менеджменту
1.1 Планування діяльності банку
1.2 Аналіз діяльності банку
1.3 Регулювання та контроль діяльності банку
2. Принципи банківського менеджменту
3. Планування діяльності Ощадного Банку Російської Федерації
4. Аналіз діяльності Ощадного Банку Російської Федерації
5. Регулювання та контроль діяльності Ощадного Банку Російської Федерації
Висновок

ВСТУП
В умовах ринкової економіки компанія, корпорація, підприємство будь-якої сфери діяльності, в тому числі банківської, вимагає управління. Управління, або менеджмент, передбачає врахування коливань ринкової кон'юнктури, забезпечення конкурентоспроможності, прагнення до ефективної, рентабельної, соціально орієнтованої діяльності. Трактування терміна "банківський менеджмент" різні. Найчастіше його розуміють як управління банком в умовах ринкової економіки. Наукове визначення трактує банківський менеджмент як теоретичні та методичні основи управління конкретною сферою діяльності - банківською діяльністю [3, с. 6].
Ринкова економіка немислима без банківського менеджменту, заснованого на реальної конкуренції на фінансовому ринку між кредитними установами, заміні державного фінансування підприємств, що веде до інфляції, ринковим механізмом кредитування конкретних інвестиційних проектів і бізнес-планів, орієнтованих на створення нової товарної маси.
Банківська діяльність являє собою специфічну сферу бізнесу, визначальну особливості мислення та поведінки зайнятих у ньому працівників, що неминуче відбивається на утриманні банківського менеджменту. Ощадний банк Російської Федерації, найстаріший банк країни, є безперечним лідером російської банківської системи, основою її стабільності і надійності. Володіючи найбільш розвиненою філіальною мережею, він здійснює операції на території всієї країни, надає послуги переважної частини населення Росії, здійснює кредитування реального сектора економіки, в тому числі інвестиційних проектів, бере участь у реалізації державних програм.
Дана робота є актуальною, тому що присвячена проблемам, дослідженню перспективних напрямів подальшого розвитку менеджменту Ощадного Банку Російської Федерації. У сучасних умовах, коли на ринку капіталів існує конкуренція за залучення грошових ресурсів і сферу їх вкладень, проблема управління банком, тобто вибір і здійснення методів банківського менеджменту надзвичайно актуальна.
Метою даної роботи є вивчення рівня організації менеджменту Ощадного Банку Російської Федерації в даний час. Розробка даної мети вимагає постановки наступних завдань:
1. вивчити теоретичні основи банківського менеджменту;
2. розглянути зміст і принципи банківського менеджменту;
3. висвітлити значення та особливості організації банківського менеджменту на прикладі Ощадбанку РФ.
Об'єктом дослідження є Ощадний Банк Російської Федерації.
Предмет дослідження - сучасний рівень організації банківського менеджменту.
У роботі розглядаються аналітичні дані фінансового положення Сбербанку РФ за довідковим даними банку.
Склад роботи: представлена ​​контрольна робота містить 30 сторінок друкованого тексту, 4 малюнок, 11 джерел літератури.

1. ЗМІСТ БАНКІВСЬКОГО МЕНЕДЖМЕНТУ
Банківський менеджмент - наукова система управління банківською справою і персоналом, зайнятим у банківській сфері. Він базується на наукових методах управління, конкретизованих практикою ведення банківської справи [5, с. 4].
Банк - кредитна організація, яка має виключне право здійснювати в сукупності наступні банківські операції: залучення у внески грошових коштів фізичних і юридичних осіб, розміщення зазначених коштів від свого імені і за свій рахунок на умовах повернення, платності, терміновості, відкриття і ведення банківських рахунків фізичних і юридичних осіб [1, ст.1].
Банк є, перш за все, суспільний інститут, в якому зосереджені грошові вклади безлічі кредиторів, тому банківський бізнес орієнтується не тільки на отримання прибутку, але й на забезпечення схоронності позичених грошових коштів, тобто на надійність і довіру вкладників.
Менеджмент банку характеризується ефективністю організації та керівництва банком в постійно змінних умовах. Менеджмент є важливим інструментом стійкості банку, його невразливості за будь-яких зовнішніх потрясінь.
Зміст банківського менеджменту з точки зору управління складається з планування, аналізу, регулювання і контролю [3, с. 10].
1.1 Планування діяльності банку
Планування дає можливість керівництву банку визначити параметри розвитку банку, визначити цілі, масштаби і потенційні результати його діяльності з урахуванням можливих джерел і витрат.
Як правило, процес планування включає розробку перспективних (довгострокових) і поточних (короткострокових) планів-прогнозів, які дозволяють визначити [3, с. 11]:
· Цілі, завдання, стратегію і тактику розвитку банку, а також заходи щодо їх реалізації;
· Умови та межі, в яких повинен здійснювати свою діяльність банк і його персонал;
· Нові сфери діяльності банку з урахуванням конкуренції на банківському ринку;
· Кінцеві результати діяльності.
Одним з інструментів планування і контролю діяльності банку є спеціальні документи, які затверджуються вищим органом банку (його правлінням). Призначення цих документів полягає в тому, щоб забезпечити його колективу розуміння загальних завдань, стратегії і тактики їх виконання, а також ресурсів, наявних у розпорядженні. Процес фінансового планування починається з визначення майбутнього рівня постійних витрат, у зв'язку з тим, що постійні витрати в банківській діяльності становлять основну частку валових витрат, їх детальне планування приймає особі значення. Постійні витрати комерційного банку протягом певного періоду підлягають фінансуванню навіть у тому випадку, якщо банк помітно скоротив свою активність в силу ринкових умов або позаекономічних обставин. Саме від їх рівня залежить, скільки буде потрібно отримати доходів, щоб забезпечити хоча б беззбитковий фінансовий результат [6, с. 28].
Результатом планування є розробка бізнес-плану, а також оперативних планів по окремих напрямках (кредитна, інвестиційна, депозитна, процентна, кадрова та ін політика) [5, с. 5].
Крім того, планування дає можливість координувати всі сторони діяльності банку через різні зведені показники.

1.2 Аналіз діяльності банку
Менеджмент будь-якого комерційного банку не може бути дієвим без аналізу досягнутих результатів та оцінки діяльності комерційного банку на тому чи іншому етапі за той чи інший період, без чого неможливо прийняти об'єктивне остаточне рішення про стратегію подальшого розвитку банку [7, с. 2].
Аналіз, який застосовується в банківському менеджменті, спрямований, як правило, на порівняння фактичних досягнутих результатів із прогнозованими, а також з результатами минулих прогнозів і результатами кращих банків.
Головними напрямками аналізу, проведеного банком, є оцінка [3, с. 11]:
· Розвитку об'ємних показників: активів, пасивів (особливо депозитів), власного капіталу, кредитів і прибутку;
· Ресурсною бази, включаючи обсяг, структуру та основні тенденції розвитку власного капіталу, депозитів і міжбанківського кредитування;
· Стани активів, включаючи їх обсяг, структуру та основні тенденції розвитку (кредити, інвестиції, нерухомість);
· Ліквідність банку, включаючи до уваги її коефіцієнтів, виявлення чинників, що впливають на ліквідність, визначення ступеня збалансованості активів і пасивів за термінами та сумами (розмірах);
· Прибутковість банку на основі аналізу даних балансу і звіту про прибутки та збитки, розрахунків систем кількісних і якісних показників, які характеризують дохідність і прибутковість банку, а так само ефективність використання активів;
· Діяльність банків-партнерів, що дозволяють встановити ліміти їх кредитування.
Поряд з цим банк аналізує та оцінює кредитний портфель цінних паперів, кредитоспроможність позичальників, достатність капіталу, процентну маржу і прибутковість окремих операцій. Результати аналізу використовуються його керівництвом для розробки стратегії та політики, як в цілому, так і по окремих сферах діяльності.
1.3 Регулювання та контроль діяльності банку
Крім аналітичної сторони в банківському менеджменті широко використовується регулювання і контроль діяльності банку.
Регулювання в основному обумовлено наявністю державного нагляду за банківською діяльністю, який, зокрема, включає вимоги з ліцензування банків, обмеження сфер їх діяльності, забезпечення достатності капіталу і ліквідності, формування обов'язкових резервів і страхування банківських вкладів. Тому внутрішньобанківського регулювання в першу чергу спрямована на дотримання вимог і нормативів, що встановлюються центральним банком країни.
Поряд з цим можуть бути і власні напрямки внутрішньобанківського регулювання, зокрема [3, с. 12]:
· Удосконалення організаційної структури банку;
· Підготовка нових і вдосконалення діючих інструктивних і методичних матеріалів, процедур прийняття рішень, у сукупності підвищують ефективність діяльності банку;
· Коректування цілей, пріоритетів та методів банківської стратегії і тактики (політики);
· Прийняття конкретних заходів з обмеження обсягів ризиків за окремими видами операцій та створення системи захисту від ризиків;
· Удосконалення кадрової політики, включаючи навчання персоналу та внутрішнього контролю за ним;
· Проведення заходів щодо зміни обсягів і структури кредитного, депозитного та інвестиційного портфелів;
· Зміна обсягів і структури власного капіталу, а так само обсягів резервного фонду.
У свою чергу, контроль у банку поділяється на зовнішній, пов'язаний з контролем центрального банку і зовнішніх аудиторських компаній, і внутрішній, який зазвичай здійснюється радою директорів банку або менеджерами, призначеними керівництвом банку і наділеними повноваженнями щодо здійснення внутрішнього контролю.
Головна мета внутрішньобанківського контролю - захист інтересів інвесторів, самих банків і їхніх клієнтів за допомогою організації оперативної системи виявлення відхилень від виконання чинного законодавства, нормативних актів центрального банку і внутрішньобанківських інструкцій. Внутрішньобанківський контроль дозволяє банку виявити, а потім і усунути негативні тенденції і недоліки у своїй діяльності.

2. ПРИНЦИПИ БАНКІВСЬКОГО МЕНЕДЖМЕНТУ
Останнім часом тема вдосконалення управління, в тому числі і в банківській системі, надзвичайно актуальна. Її важливість для більшості російських банків не викликає сумніву у світлі останніх міжнародних скандалів з несподіваним банкрутством великих і успішних компаній.
Корпоративне управління спрямоване, насамперед, на підвищення вартості компанії та контролю за дотриманням керівництвом інтересів її акціонерів та інвесторів. Іншими словами, корпоративне управління, перш за все, направлено на взаємодію між власниками і керівною ланкою. Ефективна система корпоративного управління дозволяє досягти збільшення вартості компанії, зниження вартості залучення капіталу, а також фінансових, операційних і бізнес-ризиків, підвищення стійкості компанії до змін зовнішніх умов.
Ефективність управління має фундаментальне значення для будь-якого суб'єкта економічних відносин, але особливо велика її роль у механізмі функціонування банків, оскільки в характерних для їх діяльності умовах підвищеного ризику будь-яка управлінська помилка неминуче веде до великих втрат, зниження ліквідності, втрати платоспроможності [8, с. 27].
В основу банківського менеджменту - управління банком в умовах ринкової економіки - покладені такі принципи [3, с. 17]:
· Орієнтація банку на попит і потреби ринку і запити клієнтів, створення банківських продуктів і послуг, які користуються попитом і можуть принести банку плановану норму прибутку;
· Постійне прагнення до підвищення ефективності банківської діяльності, зменшення витрат та отримання оптимальних фінансових результатів;
· Коректування цілей, завдань, програм банку виходячи зі стану ринку (кредитного, депозитного, відсоткового, ринку цінних паперів);
· Облік результуючих показників діяльності банку і його відділень (філій);
· Використання сучасних інформаційних технологій (комп'ютерних мереж, терміналів зв'язку з валютною і фондову біржами, іншими кредитно-фінансовими інститутами) з метою прийняття оптимальних рішень;
· Раціональний підбір персоналу та його ефективне використання.
Під банківською діяльністю розуміють організацію технологічного ланцюжка банківського циклу (пасивні та активні операції, фінансові послуги), забезпечення технологічного процесу діяльності банку всіма необхідними ресурсами.
Банківська діяльність включає:
· Розробку і вдосконалення банківських технологій;
· Забезпечення високої якості продуктів і послуг;
· Проведення банківських операцій і всіх видів розрахунків;
· Технічне обслуговування операцій, матеріально-технічне постачання банківської діяльності;
· Забезпечення висококваліфікованим персоналом;
· Підтримка стабільності і ліквідності банку.
Сучасні умови здійснення банківської діяльності вимагають від банку такого стилю управління, який передбачає постійний пошук нових можливостей, а так само вміння залучати і використовувати кошти з різних джерел для вирішення стратегічних завдань, добиватися підвищення ефективності і максимальних результатів при мінімальних витратах.
Конкретні цілі діяльності банку можуть бути ближніми і на далеку перспективу. Управління банком шляхом визначення цілей (management by objectives) проводиться з урахуванням оцінки потенційних можливостей банку і його забезпеченості відповідними ресурсами. Банк визначає цілі загальні та специфічні. Загальні - це загальна концепція розвитку банку в цілому, специфічні - розробка завдань по основних видах діяльності в рамках загальних цілей.
Принципи внутрішньобанківського управління [3, с. 19-20]:
· Принцип централізації означає, що основні стратегічні цілі в банківській політиці формуються у вищій ланці управління, тобто у Правлінні та Раді директорів.
· Принцип децентралізації означає, що окремі конкретні цілі та елементи політики розробляються на рівні відділів або департаментів банків.
· Принцип поєднання централізації і децентралізації містить в собі розмежування повноважень між вищою і середньою ланками у внутрибанковском управлінні.
· Принцип орієнтації на довгострокові цілі розвитку означає, що Внутрішньобанківський управління повинне орієнтуватися на тривалу перспективу, і цілі його повинні носити довгостроковий характер, тобто на кілька років вперед.
· Демократизація управління являє собою участь персоналу банку у вищій ланці управління шляхом підготовки рекомендацій у виробленні цілей і стратегії їх досягнення.
В даний час в Росії управління в банках здійснюється на основі традиційних методів, що володіють рядом недоліків [10, с. 39]. Однією з основних причин переважання традиційного підходу і одночасно факторів, що підсилює негативні прояви цього підходу є низький рівень корпоративної відповідальності вітчизняних банків перед своїми співробітниками, вкладниками, банківськими співтовариством і суспільством в цілому. Керівника тих небагатьох вітчизняних організацій, які заявляють про свою корпоративної відповідальності, розуміють її обмежено, в основному як необхідність своєчасної сплати податків, участь у благодійних програмах.
Основним документом, який допоможе банкам у розвитку корпоративного управління, можуть стати саме рекомендації Базельського комітету з банківського нагляду.
Основні принципи корпоративного управління відповідно до рекомендації Базельського комітету [2].
Стратегічний менеджмент і базові політики. Рада директорів повинна встановити стратегічні напрямки розвитку банку і контролювати роботу менеджменту та працівників по досягненню цілей.
Мета стратегічного планування та управління - впровадження нових і розвиток перспективних напрямів діяльності банків та їх продуктів так, щоб вони сприяли зростанню обсягу операцій, примножували доходи і збільшували ринкову вартість акцій. Таким чином, стратегія залежить від тих цілей, які компанія ставить перед собою і якнайшвидшому здійсненню яких сприяє.
Стратегічне управління та планування полягають у визначенні цілей кредитної організації; перетворенні загальних цілей у конкретні напрями роботи; аналізі сильних і слабких сторін організації; складанні та контроль виконання планів її діяльності в різних ситуаціях.
Система управління повинна бути заснована на принципі делегування повноважень з вищестоящих на нижчі рівні з паралельним створенням ефективної системи контролю. Одним з головних принципів управління стає передоручення справ, виконання яких не потребує безпосереднього особистої участі керівника, виконавцям, здатним вирішити ці завдання самостійно.
Рівень кваліфікації і незалежність Ради директорів. Рада директорів несе однозначну відповідальність за операційну діяльність і фінансову стійкість банку. Для цього Рада має на регулярній основі отримувати оперативну інформацію, достатню для оцінки ефективності роботи менеджменту банку.
Адекватний контроль з боку вищого менеджменту. Керівництво банку - один з ключових компонентів корпоративного управління. Так само як і Рада директорів, воно здійснює оцінку і контроль вищого менеджменту банку, виконує ті ж функції у відповідних бізнес-циклах на лінійному рівні.
Активне використання в практиці результатів роботи зовнішніх та внутрішніх аудиторів. Роль аудиторів принципова для корпоративного управління. Робота Ради директорів і менеджменту може бути поліпшена за рахунок пропагування значущості ролі аудиту в банку; сприяння у підвищенні його незалежності, в тому числі і за рахунок підпорядкування служби внутрішнього аудиту безпосередньо Раді директорів; регулярного проведення зовнішнього аудиту та незалежних оцінок системи внутрішнього контролю; своєчасного усунення виявлених аудиторами недоліків та впровадження їх рекомендацій.
Система внутрішнього контролю представлена ​​в банку службою внутрішнього контролю або аудиту (відділом внутрішнього контролю), очолюваної керівником. Ця служба тісно взаємодіє з аудиторськими організаціями, що здійснюють щорічний зовнішній аудит банку.
Базові цілі системи внутрішнього контролю - забезпечення дотримання всіма співробітниками банку вимог законодавства Російської Федерації при виконанні своїх службових обов'язків, забезпечення контролю за своєчасною ідентифікацією, оцінкою заходів з мінімізації ризиків банківської діяльності, вирішення конфліктів, що виникають у процесі діяльності банку.
Система мотивації і заохочення. Помилки в системі винагороди менеджменту і орієнтація на короткострокові цілі можуть призвести до ряду небажаних наслідків для банку. Серед них - низька мотивація у досягненні стратегічних цілей; неузгодженість дій; підвищена ризикованість банківських операцій; спотворення і маніпулювання показниками діяльності та звітними даними.
Підвищення прозорості (транспарентності) управління. Практично неможливо організувати ефективні управління банком і взаємовідносини між власниками, Радою директорів і менеджментом при відсутності прозорої і зрозумілої корпоративної структури (структура Ради, комітетів, правління, організаційна та юридичні структури і т.д.). Права і обов'язки кожної групи акціонерів також повинні бути зрозумілі і чітко сформульовані. Банку слід розкривати інформацію про своїх власників і робити все для підвищення своєї транспарентності, так як ці зусилля будуть приводити до підвищення якості корпоративного управління та полегшення доступу до інвестиційного капіталу.

3. ПЛАНУВАННЯ ДІЯЛЬНОСТІ Ощадний Банк Російської Федерації
Довгострокове планування дозволяє заглянути в майбутнє банку, передбачити цілі, сферу, масштаби і результати його діяльності в порівняння з джерелами і витратами.
Стратегія розвитку Ощадбанку Росії до 2014 року Затверджена Спостережною радою Банку в жовтні 2008 року формувалася в умовах мінливої ​​ситуації на фінансових ринках і в економіці в цілому [11].
Основне завдання, яку Ощадбанк Росії поставив перед собою в рамках Стратегії, - стати за п'ять років одним з кращих банків у світі як з точки зору показників фінансової ефективності, так і з точки зору якості наданих клієнтам послуг.
Визначаючи шляхи вирішення даної задачі, Ощадбанк Росії виділив для себе п'ять основних напрямків перетворень, які передбачають значні зміни у всіх областях його діяльності:
· Максимальна орієнтація на клієнта, перетворення Банку в "сервісну" компанію.
· Комплексна перебудова процесів і систем, їх переведення на нову "промислову" основу. Подібна "індустріалізація" систем і процесів в Банку підвищить рівень керованості та масштабованості, знизить витрати, підвищить якість обслуговування клієнтів і дозволить Банку більш ефективно управляти кредитними та іншими видами ризиків.
· Впровадження ідеології постійного вдосконалення та розвитку на всіх рівнях і у всіх частинах організації. Для досягнення цього завдання буде вироблено впровадження Виробничої Системи Сбербанку (ПСР) як нової ідеології управління Банком.
· Інвестиції в людський капітал, спрямовані на модернізацію системи навчання персоналу, розширення системи планування кар'єри і ротації співробітників, удосконалення системи мотивації.
· Вихід на швидко зростаючі банківські ринки, спрямований на підтримку високих темпів зростання бізнесу в майбутньому. Розвиток операцій на міжнародних ринках.
Реалізація Стратегії дозволить до 2014 року збільшити обсяг прибутку Банку в 2-2,5 рази при зниженні відносини операційних витрат до чистого операційного доходу. Ощадбанк Росії має зміцнити свої конкурентні позиції на основних сегментах банківського ринку, забезпечити частку в активах російської банківської системи на рівні 25-30% [11].
Якісні орієнтири розвитку припускають формування кращих в Росії навичок в області клієнтської роботи, лідерство за якістю обслуговування, створення сучасної системи управління ризиками, порівнянні з кращими світовими аналогами управлінські та операційні процеси і системи, формування адекватної вимогам і масштабами бізнесу ІТ-платформи, створення корпоративної культури , що розділяється всіма співробітниками Банку та націленої на самовдосконалення і зростання продуктивності праці, високопрофесійний зацікавлений персонал, впізнаваний "позитивний" бренд, високий ступінь лояльності клієнтів.
Реалізація Стратегії в частині розвитку операцій Ощадбанку Росії на міжнародних ринках припускає поетапне збільшення обсягу і значущості міжнародних операцій за рахунок зростання на ринках Казахстану, Білорусії і Україні, поступового збільшення присутності на ринках Китаю та Індії.
Поточні (короткострокові) плани-прогнози визначають рамки, межі в яких належить працювати співробітникам.
Головною метою Ощадбанку Росії в 2009 році є забезпечення високої якості активів і надійності банку в умовах спаду економіки, а також зміцнення його ринкових позицій за рахунок успішної реалізації заходів першого етапу Стратегії розвитку до 2014 року. Це рік початку реалізації основних проектів Стратегії Банку, що забезпечують побудову фундаменту для швидкого розвитку в наступні роки.
Пріоритетні завдання Банку в області фінансів на 2009 рік [11]:
1. Забезпечення високої якості кредитного портфеля. Метою Банку є утримання низької частки проблемної заборгованості в кредитному портфелі. Основними факторами підтримки якості кредитного портфеля приватних клієнтів стануть вдосконалення процесів перевірки безпеки, впровадження сучасних механізмів оцінки кредитоспроможності позичальників, підвищення ефективності роботи з простроченою заборгованістю.
2. Зростання ефективності. Від здатності Банку контролювати операційні витрати в чому будуть залежати стабільність і конкурентоспроможність Банку в найближчі роки, а також ринкова ціна його акцій і капіталізація на роки вперед. Для досягнення цього завдання Банк ставить для себе такі цілі:
· Оптимізувати штатну чисельність персоналу та скоротити витрати на оплату праці за рахунок:
§ спрощення та оптимізації процесів, в тому числі в рамках Виробничої Системи Ощадбанку, а також оптимізації операційної моделі;
§ оптимізації співвідношення чисельності "забезпечують" і "заробляють" підрозділів з орієнтацією на показники кращих територіальних банків;
§ оптимізації кількості структурних підрозділів Банку;
§ забезпечити стабілізацію витрат за статтями, спрямованим на поточну діяльність, і перенести основний акцент на витрати, що забезпечують перспективний розвиток Банку: інформаційні технології, реалізація стратегічних ініціатив тощо
3. Збільшення обсягу залучених коштів приватних та корпоративних клієнтів з метою підтримки темпів розвитку бізнесу і зміцнення ліквідності Банку.
4. Зростання загальної прибутковості операцій з клієнтами-позичальниками, у тому числі за рахунок розвитку перехресних продажів позичальникам некредитних продуктів.
5. Забезпечення позитивного фінансового результату за рахунок вирішення всіх перерахованих завдань на 2009 рік, що дозволить нівелювати негативний вплив складається кризової ситуації у світовій і російській економіці.

4. АНАЛІЗ ДІЯЛЬНОСТІ Ощадний Банк Російської Федерації
Аналіз спрямований на оцінку діяльності банку в цілому і за окремими напрямами на основі порівняння фактично досягнутих результатів з прогнозними, а також з результатами минулих прогнозів і кращих банків.
Головними напрямками аналізу, проведеного банком, є оцінка:
1. Розвитку об'ємних показників: активів, пасивів (особливо депозитів), власного капіталу, кредитів і прибутку.
У 2008 році група Ощадбанку Росії заробила 129,9 млрд. руб. прибутку до оподаткування за МСФЗ. Це нижче аналогічного показника за 2007 рік на 9,8 млрд. руб. [11].
Значне зростання в 2008 році чистого процентного доходу на 49,6% і зростання чистого комісійного доходу на 30,8% супроводжувалися:
1. істотним зростанням створеного резерву на знецінення кредитного портфеля: більш ніж у 5,5 разів до - 97,9 млрд. руб.;
2. значними збитками з операцій з торговим портфелем цінних паперів та портфелем цінних паперів, зміна справедливої ​​вартості яких відбивається через рахунки прибутків і збитків: 16,9 і 15,2 млрд. руб. відповідно.
Чистий прибуток в 2008 році скоротився на 8,2% в порівнянні з 2007 роком і склала 97,7 млрд. руб.
Сукупний дохід групи в 2008 році склав 124,6 млрд. руб. і зріс порівняно з 2007 роком на 16,2%. Компоненти сукупного доходу групи, що враховуються на рахунках капіталу, в 2008 році включали:
· Доходи від переоцінки основних засобів у розмірі 74,8 млрд. руб.;
· Витрати по портфелю інвестиційних цінних паперів, наявних для продажу, в розмірі 42,4 млрд. руб.
Зростання процентних доходів в 2008 році на 44,6% був обумовлений як зростанням середньорічних обсягів активів, так і зростанням середньої прибутковості. Середньорічний обсяг активів, що генерують процентні доходи, виріс на 33,8%, головним чином за рахунок зростання обсягу кредитів на 48,8%. Прибутковість активів, що генерують процентні доходи, підвищилася на 90 б. п. - до 11,7%. Дана динаміка пояснюється наступними чинниками:
· Частка кредитів клієнтам в активах, що генерують процентні доходи, збільшилася в 2008 році на 8,9 п.п. - До 88,6%;
· Прибутковість кредитів клієнтам зросла на 20 б. п. - до 12,4%.
Найбільше зростання прибутковості серед статей активів, що генерують процентні доходи, спостерігався за борговими торговим цінних паперів на 170 б. п.
Процентні доходи по кредитному портфелю Процентні доходи за кредитами клієнтам збільшилися на 51,9% - до 582,2 млрд. руб. Зростання процентних доходів пов'язаний в першу чергу із значним зростанням кредитного портфеля в основному за рахунок кредитування корпоративних клієнтів (див. Додаток 2).
Процентні доходи групи з цінних паперів за 2008 рік склали 32,2 млрд. руб., Що на 4,0 млрд. руб. менше результату 2007 року. Негативна динаміка процентних доходів в абсолютному вираженні викликана в першу чергу реалізацією в кінці 2007 року портфеля єврооблігацій РФ, утримуваних до погашення, прибутковість по яких значно перевищувала поточну середньоринкову.
У 2008 році процентні витрати групи склали 241,8 млрд. руб., Що вище аналогічного показника минулого року на 37,5%. Зростання витрат пов'язане в основному із збільшенням основних статей зобов'язань групи: коштів корпоративних клієнтів на 40,9% і коштів фізичних осіб на 16,0% [11].
Процентні витрати за коштами фізичних осіб і корпоративних клієнтів зросли на 33,6% - до 215,0 млрд. руб. Зростання витрат викликане в основному збільшенням середніх залишків на рахунках. При цьому, незважаючи на деяке зростання ставок залучення коштів корпоративних клієнтів, середня вартість залучення залишилася на рівні 2007 року (див. Додаток 3).
Процентні витрати за залученими коштами банків виросли за рахунок значного збільшення середніх залишків та зростання середньої вартості позикових коштів на міжбанківському ринку з 3,0 до 4,2%.
2. Ліквідність банку.
Протягом перших трьох кварталів 2008 року Ощадбанк Росії проводив політику управління ліквідністю, концентруючись на прогнозі загального профілю ліквідності Банку у всіх валютах, тому що дефіцит однієї валюти компенсувався надлишком іншого. В якості одного з ключових показників, що сигналізують про необхідність вживання заходів для поліпшення ліквідності, був внутрішній ліміт рівня нормативу поточної ліквідності. Для управління нормативом окрім залучення коштів клієнтів Банк залучав кошти на аукціонах Міністерства фінансів РФ.
У IV кварталі 2008 року в результаті поступової девальвації рубля відбувся відтік клієнтських коштів у рублях, спровокувавши дефіцит рублевої ліквідності на внутрішньому банківському ринку [11]. У зв'язку з високим рівнем ставок залучення рублів на ринку свопів можливості компенсації дефіциту рублевої ліквідності за рахунок наявного надлишку іноземної валюти були обмежені. Виникла необхідність управління ризиком ліквідності в різних валютах і переходу від контролю обов'язкових нормативів ліквідності до контролю дотримання необхідного фізичного обсягу ліквідності. У результаті в IV кварталі 2008 року для управління ліквідністю Сбербанк Росії використовував наступні джерела фінансування: операції прямого РЕПО (миттєва ліквідність), аукціони Міністерства фінансів РФ (середньострокова ліквідність з обсягами залучення до 250 млрд. руб.). На довгострокову ліквідність Банку вплинули субординовані кредити від Банку Росії на загальну суму 500 млрд. руб.
3. Діяльність банків-партнерів.
Ощадбанк Росії є найбільшим банком Російської Федерації та СНД. Його активи складають чверть банківської системи країни, а частка в банківському капіталі знаходиться на рівні 30%. За даними журналу The Banker (1 липня 2009 р .), Ощадбанк займав 38 місце за розміром основного капіталу (капіталу 1-го рівня) серед найбільших банків світу.
В умовах нестабільності на світових фінансових ринках Ощадбанк Росії продовжує залишатися лідером на російському ринку банківських послуг, демонструючи високу ефективність своїх операцій. Зберігаючи частку в активах банківської системи на рівні 25%, за підсумками 2008 року Банк заробив більше 35% прибутку всієї банківської системи країни, що на 5 відсоткових пунктів більше, ніж у минулому році. Положення Ощадбанку Росії на фінансовому ринку Додаток 1.
Ощадбанк націлений зайняти 5% частку на ринку банківських послуг в Республіці Казахстан, Республіці Білорусь і на Україну. У відповідності з новою стратегією, Сбербанк Росії планує розширити свою міжнародну присутність, вийшовши на ринках Китаю та Індії. У цілому планується збільшити частку чистого прибутку, отриманого за межами Росії, до 5% до 2014 р. [11].
Надійність та бездоганна репутація Ощадбанку Росії підтверджуються високими рейтингами провідних рейтингових агентств. Агентством Fitch Ratings Ощадбанку Росії присвоєно довгостроковий рейтинг дефолту в іноземній валюті "BBB", агентством Moody's Investors Service - довгостроковий рейтинг депозитів в іноземній валюті "Baa1". Крім того, агентство Moody's присвоїло Банку найвищий рейтинг за національною шкалою.
У жовтні 2008 р . Ощадбанком була прийнята нова стратегія розвитку на період до 2014 р ., В рамках якої Банк націлений на розвиток своїх конкурентних переваг і створення нових галузей зростання. Удосконалення системи управління ризиками, оптимізація витрат і реалізація ініціатив, спрямованих на підвищення ефективності діяльності, дозволять Ощадбанку Росії довести свою стійкість в поточних умовах нестабільності на глобальних фінансових ринках, зберегти лідерство в російській фінансовій системі і стати однією з кращих світових кредитних організацій [11].

5. РЕГУЛЮВАННЯ ТА КОНТРОЛЬ ДІЯЛЬНОСТІ Ощадний Банк Російської Федерації
Структура управління банком представлена ​​в Додатку 4. У 2008 році з метою реалізації стратегічних планів Банку, підвищення ефективності підрозділів та якості управління в Банку було розпочато роботу з оптимізації організаційної моделі. Зокрема, сформовані корпоративний і роздрібний блоки, що відповідають за роботу з відповідними групами клієнтів. Розпочато поетапна консолідація операційних, інформаційних, адміністративних функцій, функцій управління ризиками. Зміни спрямовані на чітке розмежування відповідальності за конкретними напрямами і вибудовування вертикалей управління по всій структурі Банку [11].
У своїй діяльності Сбербанк Росії слід принципам і правилам, викладеним у Кодексі корпоративного управління, який затверджено зборами акціонерів Банку. Кодекс декларує безумовне дотримання вимог законодавства та застосування етичних норм ділової поведінки, спільних для всіх учасників ділового співтовариства.
Пріоритетом корпоративної поведінки Банку є повага до прав і законних інтересів акціонерів і клієнтів, відкритість інформації, забезпечення ефективної діяльності, підтримання фінансової стабільності та прибутковості.
Банк надає акціонерам повну та достовірну інформацію про себе у відповідності з законодавчими актами на принципах регулярності, оперативності та достовірності. Для зручності різних категорій користувачів їм надається інформація в різних інформаційних форматах.
Контроль в банку поділяється на зовнішній, пов'язаний з контролем центрального банку і зовнішніх аудиторських компаній, і внутрішній.
Банк розглядає аудиторську перевірку достовірності бухгалтерської звітності як один з найважливіших елементів фінансового зовнішнього контролю. Для перевірки і підтвердження достовірності річної фінансової звітності банк, відповідно до положень Статуту залучає на основі конкурентного відбору професійну аудиторську організацію (зовнішнього аудитора). Банк буде формувати умови відбору таким чином, щоб забезпечити залучення високопрофесійної аудиторської організації, що володіє визнаним авторитетом та значним досвідом проведення аудиторських перевірок банків. На основі кваліфікаційного відбору Сбербанк Росії залучив для проведення зовнішнього аудиту професійну аудиторську організацію ЗАТ "ПрайсвотерхаусКуперс Аудит": дана компанія проводила аудит бухгалтерської звітності за російським законодавством, а також аудит фінансової звітності за міжнародними стандартами фінансової звітності за 2008 рік [11].
Банк здійснює складання і формування звітності на основі норм російських і міжнародних стандартів бухгалтерського обліку, застосування яких розглядає як одну з ефективних заходів підвищення довіри до банку, як акціонерів, так і клієнтів банку, у тому числі його іноземних партнерів. Продовження і розвиток цієї практики буде сприяти підвищенню якості, повноти та достовірності інформації, що розкривається.
Банк на основі системи управління ризиками та внутрішніх контрольних процедур проводить операції з розумним рівнем ризику.
Перевірку системи внутрішнього контролю Банку, ефективності діючих процедур управління банківськими ризиками здійснює Служба внутрішнього контролю, яка підзвітна Спостережній раді Банку. Протягом 2008 року відповідно до плану, затвердженого Наглядовою радою, підрозділами Служби проведено комплексні документальні ревізії і тематичні перевірки основних напрямків діяльності. Крім цього, проведено тематичні перевірки кредитування юридичних осіб і населення, перевірки з інформаційної безпеки та аудит реалізації плану робіт з сертифікації системи управління ІТ-сервісами, перевірки діяльності Банку в якості професійного учасника ринку цінних паперів та перевірки за іншими напрямками діяльності Банку.
За 2008 рік Службою внутрішнього контролю не було виявлено випадків прийняття на себе керівництвом підрозділів або органами управління неприйнятних для Банку ризиків і ситуацій, коли прийняті заходи контролю неадекватні рівню ризику, а також порушень, помилок і недоліків у діяльності окремих підрозділів і Банку в цілому, які можуть створити загрозу інтересам кредиторів і вкладників чи вплинути на фінансову стійкість Банку [11].
Банк буде продовжувати роботу з удосконалення системи внутрішнього контролю в банку. Контроль буде спрямований на забезпечення відповідності вимогам законодавства, державних регулюючих органів, внутрішніх нормативних документів банку, попередження, виявлення та обмеження фінансових і операційних ризиків, забезпечення достовірності фінансової інформації.

ВИСНОВОК
Підводячи підсумок, можна сказати наступне: банківський менеджмент - це самостійний вид діяльності, спрямований на рух певних конкретних цілей шляхом раціонального використання банківських і трудових ресурсів.
Менеджмент, як показує світовий досвід, відіграє важливу роль у всіх сферах економіки, в тому числі в банківській діяльності. Якість управління кожним банком в зарубіжній практиці піддається оцінці, оскільки від нього значною мірою залежить надійність конкретного банку і банківської системи в цілому. Від цього також залежить ліквідність і платоспроможність банку, його стабільності і конкурентоспроможність.
Діяльність будь-якого банку завжди знаходиться в тісній залежності від цієї економічного середовища, в рамках якої банк існує. Сучасна банківська система Російської Федерації, що сформувалася в умовах переходу до ринкової економіки, діє порівняно короткий час (з початку 1990-х рр..). В даний час триває процес її формування. Тому система банківського менеджменту російських банків відрізняється від усталеної системи світової банківської практики, хоча багато елементів управління банками збігаються.
Управління в ринковій економіці характеризується постійним коригуванням цілей організації у зв'язку із змінною зовнішнім середовищем. Діяльність будь-якого банку завжди знаходиться в тісній залежності від цієї економічного середовища, в рамках якої банк існує.
Менеджмент Ощадбанку в основному сформував завдання стратегії, які належить виконати. Основні завдання банку - підвищити інвестиційну привабливість і зберігати лідерство на ринку. В Ощадбанку розраховують, що на нього буде припадати не менше чверті (25-30%) від сукупних активів російських банків. На початок цього року частка "Ощадбанку" становила 24,7%. Рентабельність капіталу банку повинна бути не нижче 20% (30,7% у 2006 році), ефективніше повинні працювати і співробітники Ощадбанку: розмір активів в перерахунку на одного працівника повинен зрости втричі, а операційний дохід на одного працівника - в 2,5 рази. Відділення банку розвантажаться - на одну точку продажів повинне доводитися мінімум на 15% менше мешканців, ніж зараз. Адміністративні витрати банку не будуть рости випереджальними темпами - їх розмір, як і зараз, буде в межах половини операційних доходів.
Додати в блог або на сайт

Цей текст може містити помилки.

Банк | Контрольна робота
83.9кб. | скачати


Схожі роботи:
Банківський менеджмент зміст і принципи на прикладі зберігач
Удосконалення депозитної політики банку на прикладі Ощадного Банку Російської Федерації
Іпотечне кредитування (на прикладі Ощадного банку Російської Федерації)
Аналіз цільових аудиторій Акціонерного комерційного Ощадного банку Російської Федерації
Іпотечне кредитування на прикладі Ощадного банку Російської
Управління кредитним ризиком у комерційному банку (на прикладі Ощадного Банку РФ)
Операції Ощадного банку РФ (на прикладі Дуванської відділення Ощадбанку)
Розвиток операцій з пластиковими картами на прикладі Ощадного банку Росії
Діяльність Ощадного банку на ринку цінних паперів на прикладі ВАТ Уральський Ощадний
© Усі права захищені
написати до нас
Рейтинг@Mail.ru