додати матеріал


Банкрутство і санація підприємства

[ виправити ] текст може містити помилки, будь ласка перевіряйте перш ніж використовувати.

скачати

РЕФЕРАТ
Курсова робота: 67 с., 1 рис., 8 табл., 1 дод.
БАНКРУТСТВО, НЕСПРОМОЖНІСТЬ, САНАЦІЯ, ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД, ТИМЧАСОВЕ управління, конкурсне виробництво.
Об'єктом дослідження даної курсової роботи є підприємство ТОВ «Камертон». Предметом дослідження - фінансовий стан підприємства протягом 2003-2006 років
Мета даної курсової роботи полягає в діагностиці економічного стану підприємства та можливості його банкрутства, визначенні можливих шляхів виходу підприємства з кризи.
У процесі роботи були вивчені теоретичні матеріали: за умовами, критеріям і причин банкрутства, за критеріями необхідності санації і заходів з відновлення платоспроможності підприємства, так само методичні основи визначення ймовірності банкрутства суб'єктів господарювання та процедура визнання організації банкрутом з подальшою ліквідацією боржника ..
Автор роботи підтверджує, що наведені в ній розрахунково-аналітичний матеріал правильно і об'єктивно відображає стан досліджуваного процесу, а всі запозичені з літератури та інших джерел теоретичні, методологічні положення і концепції супроводжуються посиланнями на їх авторів.

зміст
Введення. 3
1 поняття неспроможності (банкрутства) організації 4
1.1 Загальні положення про банкрутство. 4
1.2 Умови, критерії та причини банкрутства. 5
1.3 Методичні основи визначення ймовірності банкрутства суб'єктів господарювання. 9
2. Санація як спосіб відновлення діяльності організації 18
2.1 Критерії необхідності проведення санації. 18
2.2 План фінансового оздоровлення (план санації) 18
2.3 Заходи з відновлення платоспроможності організації. 21
3 ВИЗНАННЯ ОРГАНІЗАЦІЇ БАНКОТОМ І ЇЇ ЛІКВІДАЦІЯ .. 25
3.1 Підстава визнання підприємства банкрутом. 25
3.2 Процедури ліквідації організації (тимчасове управління, конкурсне виробництво) 28
3.3 Актуальні проблеми і перспективи з практики ліквідації підприємств 34
4 Діагностика економічної неспроможності (банкрутства) ТОВ «Камертон». 37
4.1 Експрес аналіз фінансового стану підприємства. 37
4.2 Аналіз структури бухгалтерського балансу. 42
4.3 Розробка заходів фінансового оздоровлення ТОВ «Камертон». 53
висновок. 62
Список використаної літератури: 66
ДОДАТОК А.. 67

Введення
В умовах кризи перед багатьма підприємствами в Республіці Білорусь стоїть питання виживання. Однією з причин такої ситуації є зниження платоспроможності суб'єктів господарювання. У результаті підприємства опиняються на межі банкрутства.
Банкрутство є кризовим станом і його подолання вимагає спеціальних методів управління. Ринкова економіка виробила велику систему фінансових методів діагностики банкрутства та методику прийняття управлінських рішень в умовах загрози банкрутства. Ця методика призначена для всіх підприємств, що працюють у ринкових умовах, оскільки її особливості такі, що дозволяють виявити на ранній стадії і усунути негативні фактори розвитку підприємства, намітити шляхи їх усунення.
Об'єктом дослідження даної курсової роботи є підприємство ТОВ «Камертон». Предметом дослідження - фінансовий стан підприємства протягом 2003-2006 років.
Мета даної курсової роботи полягає в діагностиці економічного стану підприємства та можливості його банкрутства, визначенні можливих шляхів виходу підприємства з кризи. Для досягнення обраної мети передбачається вирішення наступних завдань: оцінка поточної діяльності підприємства, аналіз фінансово - економічної діяльності, визначення можливих стратегій розвитку підприємства, з урахуванням застосування їх на ТОВ «Камертон».
Дана робота базується на вивченні законодавчих і нормативних актів, теоретичних досліджень, а також на вивченні періодичних видань. Аналітична частина роботи спирається на бухгалтерську звітність ТОВ «Камертон» за 2003-2006 роки.
Дана робота складається з чотирьох розділів. У першому розділі описана сутність банкрутства, правове регулювання банкрутства, наводяться методи діагностики та оцінки банкрутства. Друга частина роботи присвячена санації як способу відновлення діяльності організації. У третьому розділі наводиться механізмів визнання підприємства банкрутом. У четвертому розділі діагностується економічний стан ТОВ «Камертон» і наводяться шляху антикризового управління для різних ступенів тяжкості фінансово-економічної кризи та можливі стратегії розвитку підприємства.

1 поняття неспроможності (банкрутства) організації

1.1 Загальні положення про банкрутство

Відповідно до ст.1 Закону Республіки Білорусь "Про економічну неспроможність (банкрутство)" під банкрутством (неспроможністю) розуміється визнана судом або оголошена за згодою боржника зборами кредиторів неплатоспроможність боржника тобто нездатність боржника в повному обсязі задовольнити вимоги своїх кредиторів за грошовими зобов'язаннями, включаючи нездатність забезпечити обов'язкові платежі в бюджет і позабюджетні фонди [1].
Банкрутства підлягають індивідуальні підприємці і юридичні особи (за винятком некомерційних підприємств та установ).
Як випливає з визначення, а також як показує аналіз законодавства про банкрутство, під процедуру банкрутства підпадають тільки неплатоспроможні господарюючі суб'єкти.
Чинний закон не застосовується до ліквідації платоспроможних юридичних осіб, а також до ліквідації юридичної особи на підставі того, що воно займається своєю діяльністю без ліцензії або займається діяльністю, забороненої законодавством Республіки Білорусь, а також до установ і іншим, некомерційним і іншим некомерційним організаціям.
Але в принципі, якщо говорити про практичну сторону справи, то в законі є положення, коли у відношенні платоспроможного господарюючого суб'єкта, з задовільним станом активів, але несвоєчасно здійснює платежі за своїми зобов'язаннями, за заявою кредитора може бути порушена процедура банкрутства.
Неплатоспроможність суб'єкта встановлюється судом або зборами кредиторів, в залежності від того, ким здійснюється процедура банкрутства - судом або без участі суду [1].
Згідно із Законом встановлюються такі критерії неплатоспроможності господарюючого суб'єкта:
-Якщо при настанні термінів платежу боржник не задовольняє правомірні вимоги кредиторів по оплаті боргів та виконання інших зобов'язань (за товари, послуги тощо) в повному обсязі;
-Якщо при настанні термінів платежу боржник відмовляється задовольнити такі вимоги в повному обсязі;
-Якщо при настанні термінів платежу боржник нездатний задовольнити такі вимоги в повному обсязі;
-Якщо сума пасивів боржника перевищує суму його активів так, що структура балансу боржника є незадовільною.
Як було зазначено вище, здатність боржника оплатити свої борги не має значення.

1.2 Умови, критерії та причини банкрутства

За всю історію банкрутства (з моменту його появи в XI-XII ст. В італійських вільних містах) було вироблено два критерії банкрутства:
1) Принцип неоплатному. Відповідно до цього принципу боржник може бути визнаний банкрутом, якщо сума загальної кредиторської заборгованості боржника перевищує суму належного йому майна. Критерій неоплатному застосовувався в старому законі про банкрутство 1992 року. У той же час у західних країнах відмовилися від використання цього принципу ще наприкінці XIX століття;
2) Принцип неплатоспроможності. У кінці XIX століття практично всі законодавства про банкрутство перейшли на використання принципу неплатоспроможності. У російському законодавстві цей принцип став застосовуватися з 1998 року. Згідно з цим принципом, потрібно виявити конкретні ознаки презумпції, що боржник не в змозі відповідати за своїми зобов'язаннями перед кредиторами.
У Республіці Білорусь використовуються дві ознаки банкрутства:
1. Сума боргу.
2. Прострочення у сплаті боргу більш ніж на 3 місяці.
Зазначених ознак достатньо для загального випадку банкрутства. Для окремих категорій боржників ці критерії можуть бути більш жорсткими або, навпаки, більш м'якими.
Види банкрутства:
Фіктивне банкрутство (Fictitious bankruptcy) - Завідомо неправдиве оголошення керівником чи власником комерційної організації, а також індивідуальним підприємцем про неспроможність з метою введення в оману кредиторів для отримання відстрочки або розстрочки належних кредиторам платежів або знижки з боргів, так само як для несплати боргів.
Якщо це діяння заподіяло великий збиток - карається штрафом у розмірі від ста тисяч до трьохсот тисяч рублів або в розмірі заробітної плати або іншого доходу засудженого за період від одного року до двох років або позбавленням волі на строк до шести років зі штрафом у розмірі до вісімдесяти тисяч рублів або в розмірі заробітної плати або іншого доходу засудженого за період до шести місяців або без такого.
Якщо заяву боржника подано боржником до суду за наявності у нього можливості задовольнити вимоги кредиторів у повному обсязі або боржник не вжив заходів по оскарженню необгрунтованих вимог заявника, боржник несе перед кредиторами відповідальність за збитки, завдані порушенням справи про банкрутство або необгрунтованим визнанням вимог кредиторів.
Навмисне банкрутство (Premeditated bankruptcy) - умисне створення або збільшення неплатоспроможності, зроблене керівником чи власником комерційної організації, а також індивідуальним підприємцем в особистих інтересах або інтересах інших осіб, що завдало великий збиток.
До неправомірним діям боржника або власника підприємства-боржника відносяться дії, вчинені в передбаченні неспроможності (банкрутства) підприємства і завдають шкоди інтересам усіх або частини кредиторів, як-то:
приховування частини майна боржника чи його зобов'язань;
приховування, знищення, фальсифікація будь-якого облікового документа, пов'язаного із здійсненням господарської діяльності боржника;
знищення або відмова від необхідного запису в бухгалтерські документи;
знищення, продаж або внесення як застави частини майна боржника, отриманого в кредит і неоплаченого.
До об'єктивних причин банкрутства, не залежних від волі і дій окремих людей, компаній і урядів, відносяться стихійні лиха, інші несприятливі природні впливу, а також такі закономірності економічного розвитку, як циклічність і кризи. Однак очевидно, що їх дія не є абсолютним, безумовно призводить компанії до банкрутства. Можливість подолання кризи, відновлення діяльності фірми багато в чому залежить від ефективності організації її діяльності, накопичених резервів і правильних, відповідних обстановці дій менеджменту.
До суб'єктивних причин банкрутства слід віднести помилкові, що виходять з неправильної оцінки ситуації дії менеджменту компанії. Якщо розглядати людей, їх групи і організації (в тому числі і держава) як суб'єкти економічних відносин, то до суб'єктивних причин неспроможності окремих компаній можна віднести і такі дії, наприклад, урядів, які спрямовані на досягнення суспільного блага, але можуть стати причиною банкрутства окремих суб'єктів підприємницької діяльності.
Під загальними причинами банкрутства слід розуміти ті з них, які діють у відношенні всіх суб'єктів підприємницької діяльності в ринковій економіці, іманентні їй, обумовлені самою природою ринку, його стихійністю і ризиком підприємництва.
У той же час, окрім ринкової, переважно відкритою може функціонувати неринкова, переважно закрита соціально-економічна система, яка протягом тривалого часу панувала і на території. Основними характеристиками такої системи стали: одержавлення економіки; високий ступінь концентрації виробництва, мілітаризація і монополізація економіки; загальний дефіцит; пригнічена інфляція; приховане безробіття; формування общинної, патерналістської психології людини. Ці риси, а також деякі інші специфічні явища, що виникають при трансформації такої системи, зумовлюють об'єктивне існування особливих причин, які можуть викликати банкрутство суб'єктів підприємницької діяльності. До таких причин банкрутства білоруських підприємств можна віднести: їхні великі розміри, що склалися в умовах спеціалізації і поділу праці в рамках СРСР і РЕВ; технологічна і технічна відсталість і законсервованість багатьох підприємств країни; значне скорочення витрат на оборону; негативне ставлення держави до підприємництва, заморожування приватизації і ринку цінних паперів; управлінські традиції, освіта і менталітет не власника і творця, а найманого працівника на службі у держави.
Виділяють також зовнішні та внутрішні по відношенню до суб'єкта підприємницької діяльності чинники, що впливають на його діяльність.
Зовнішні фактори є найбільш небезпечними у зв'язку з тим, що можливості здійснення впливу на них мінімальні, а наслідки їх реалізації можуть бути руйнівними. До основних з них відносять:
економічні фактори (темпи інфляції, ставки податків і банківських кредитів, курси валют, рівень доходів населення та ін);
політичні чинники, зумовлені діями та намірами центральної та місцевої влади, їх ставленням до різних секторах економіки, регіонам країни та формами власності, наявністю різних груп впливу в органах державного і господарського управління;
ринкові фактори (тенденції зміни демографічної ситуації, життєві цикли виробів, рівень конкуренції тощо);
технологічні чинники, зумовлені впливом на економіку науково-технологічного прогресу;
соціокультурні фактори, що охоплюють такі явища і процеси, як домінуючі в суспільстві звичаї і традиції, ставлення людей до роботи і рівнем добробуту, рівень освіти населення, ставлення до приватного бізнесу і можливості самостійної підприємницької діяльності;
міжнародні чинники, пов'язані з глобалізацією економіки, діяльністю транснаціональних компаній, економічних і військово-політичних об'єднань.
Внутрішні фактори ризику настання банкрутства, зумовлені помилковими діями менеджменту, як показує практика країн з розвиненою ринковою економікою, є причинами до 80 відсотків випадків економічної неспроможності компаній. До основним внутрішнім чинниками відносять організаційні недоліки при створенні суб'єкта підприємницької діяльності; надмірно швидке розширення бізнесу; самозаспокоєність і відсутність довгострокової концепції розвитку; низьку кваліфікація управлінського персоналу; відсутність власного капіталу; неефективну виробничо-комерційну та інвестиційну діяльність; низький рівень використовуваної техніки, технології та організації виробництва; неефективне використання ресурсів; нераціональний розподіл прибутку.
Як правило, одна або навіть кілька причин не призводять суб'єкт підприємницької діяльності до банкрутства спонтанно. Зазвичай економічна неспроможність настає внаслідок поступового, досить тривалого процесу їх взаємодії в умовах відсутності або недостатності приділяєте вищим менеджментом уваги загрозам зовнішнього середовища і слабким сторонам діяльності компанії.
Таким чином, основними причинами банкрутства є: низька ефективність механізмів адаптації суб'єктів підприємницької діяльності до мінливих умов зовнішнього і внутрішнього середовища, системи і методів управління фінансово-господарською діяльністю; шоки зовнішнього середовища і специфічні умови господарювання в трансформованою економіці.

1.3 Методичні основи визначення ймовірності банкрутства

суб'єктів господарювання

Для діагностики ймовірності банкрутства використовується кілька підходів, заснованих на застосуванні:
а) трендового аналізу великої системи критеріїв та ознак;
б) обмеженого кола показників;
в) Камертоньних показників;
г) рейтингових оцінок на базі ринкових критеріїв фінансової стійкості підприємств та ін;
д) факторних регресивних і діскрімінатівних моделей.
Ознаки банкрутства можна розділити на дві групи. До першої групи належать показники, що свідчать про можливі фінансові утруднення та ймовірності банкрутства в недалекому майбутньому [3]:
- Повторювані істотні втрати в основній діяльності, що виражаються в хронічному спаді виробництва, скороченні обсягів продажів і хронічної збитковості;
- Низькі значення коефіцієнтів ліквідності і тенденція до їх зниження;
- Наявність хронічної простроченої кредиторської та дебіторської заборгованості;
- Збільшення до небезпечних меж частки позикового капіталу в загальній його сумі;
- Дефіцит власного оборотного капіталу;
- Систематичне збільшення тривалості обороту капіталу;
- Наявність наднормативних запасів сировини і готової продукції;
- Використання нових джерел фінансових ресурсів на невигідних умовах;
- Несприятливі зміни у портфелі замовлень;
- Падіння ринкової вартості акцій підприємства;
- Зниження виробничого потенціалу.
У другу групу входять показники, несприятливі значення яких не дають підстави розглядати поточний фінансовий стан як критичний, але сигналізують про можливість різкого його погіршення в майбутньому при неприйнятті дійових заходів. До них відносяться:
- Надмірна залежність підприємства від будь-якого одного конкретного проекту, типу обладнання, виду активу, ринку сировини або ринку збуту;
- Втрата ключових контрагентів;
- Недооцінка оновлення техніки і технології;
- Втрата досвідчених співробітників апарату управління;
- Вимушені простої, неритмічна робота;
- Неефективні довгострокові угоди;
- Недостатність капітальних вкладень і т.д.
До достоїнств цей системи індикаторів можливого банкрутства можна віднести системний і комплексний підходи, а до недоліків - більш високий ступінь складності прийняття рішення в умовах багатокритеріальної задачі, інформативний характер розрахованих показників, суб'єктивність прогнозного рішення.
Відповідно до чинного законодавства про банкрутство підприємств для діагностики їх неспроможності застосовується обмежене коло показників: коефіцієнти поточної ліквідності, забезпеченості власним оборотним капіталом і відновлення (втрати) платоспроможності) [3].
Підставою для визнання структури балансу незадовільною, а підприємства неплатоспроможним є наявність однієї з умов:
а) коефіцієнт поточної ліквідності на кінець звітного періоду має значення нижче нормативного;
б) коефіцієнт забезпеченості власними оборотними коштами на кінець звітного періоду має значення нижче нормативного.
Коефіцієнт поточної ліквідності розраховується за формулою (1):
До лик = (Та-Рб) / (Та-Дб), (1)
де Та - поточні активи;
Рб - витрати майбутніх періодів;
Дб - доходи майбутніх періодів.
Коефіцієнт забезпеченості власними оборотними засобами визначається наступним чином (формула 2):
До ОСС = (Та - Тп) / (Ш), (2)
де Тп - поточні пасиви.
Якщо коефіцієнт поточної ліквідності нижче нормативного, а частка власного оборотного капіталу у формуванні поточних активів менше нормативу, але намітилася тенденція зростання цих показників, то визначається коефіцієнт відновлення платоспроможності за період, що дорівнює шести місяцям за формулою (3):
, (3)
де К лік1 і К лік0 - відповідно фактичне значення коефіцієнта ліквідності в кінці і на початку звітного періоду;
До лик (норм) - нормативне значення коефіцієнта поточної ліквідності;
Т - звітний період, міс.
Якщо К в.п> 1, то в підприємства є реальна можливість відновити свою платоспроможність, і навпаки, якщо До в.п <1 - у підприємства немає реальної можливості відновити свою платоспроможність у найближчий час.
Якщо фактичний рівень К лик і К ОСС дорівнює або вище нормативних значень на кінець періоду, але намітилася тенденція їх зниження, розраховують коефіцієнт втрати платоспроможності у.п) за період, що дорівнює трьом місяцям за формулою (4):
(4)
Якщо К у.п> 1, то підприємство має реальну можливість зберегти свою платоспроможність протягом трьох місяців, і навпаки.
Висновки про визнання структури балансу незадовільною, а підприємства неплатоспроможним робляться при негативній структурі балансу і відсутності в нього реальної можливості відновити свою платоспроможність.
При незадовільної структури балансу але за наявності реальної можливості відновити свою платоспроможність у встановлені терміни може бути прийнято рішення про відстрочення визнання підприємства неплатоспроможним протягом шести місяців.
При відсутності підстав визнання структури балансу незадовільною (До лик і К ОСС вище нормативних), але при значенні До у.п <1 рішення про визнання підприємства неплатоспроможним не приймається, але через реальну загрозу втрати підприємством платоспроможності воно стає на відповідний облік у спеціальних підрозділах Мингосимущества у справах про неспроможність (банкрутство) підприємств.
Якщо підприємство визнається неплатоспроможним, а структура його балансу незадовільною, то перш ніж передати експертний висновок до суду, у нього запитується додаткова інформація і проводиться поглиблений аналіз його виробничо-фінансової діяльності з метою вибору одного з двох варіантів рішень:
- Проведення реорганізаційних заходів для відновлення його платоспроможності;
- Проведення ліквідаційних заходів відповідно до чинного законодавства.
У першу чергу проводиться аналіз залежності неплатоспроможності підприємства від заборгованості держави перед ним по оплаті держзамовлення, розміщеного на підприємстві.
Скоригований коефіцієнт ліквідності з урахуванням державного боргу визначається за формулою (5):
До лик * = (Та - Рб - Σ Р і) / (Та - Дб - Z - Σ Р і) (5)
де Z - сума платежів по боргу перед державою;
Р і - обсяг заборгованості.
Якщо К лик * нижче нормативного, залежно неплатоспроможності підприємства від заборгованості держави перед ним визнається невстановленої і виноситься рішення про передачу документів до суду про порушення провадження у справі про банкрутство або про приватизацію підприємства.
Якщо неплатоспроможність підприємства безпосередньо пов'язана із заборгованістю держави перед ним (До лик * вище нормативного), це свідчить про відсутність підстав для визнання його банкрутом.
Однак слід зазначити, що дана система критеріїв діагностики банкрутства суб'єктів господарювання є недосконалою. За цією методикою можна оголосити банкрутом навіть високорентабельне підприємство, якщо воно використовує в обороті багато позикових коштів. Крім того, нормативне значення прийнятих критеріїв не може бути однаковим для різних галузей економіки на увазі різної структури капіталу. Вони повинні бути розроблені для кожної галузі та підгалузі.
Враховуючи різноманіття показників фінансової стійкості, різниця у рівні їх критичних оцінок і виникають у зв'язку з цим складнощі в оцінці ризику банкрутства, багато вітчизняних і зарубіжні економісти рекомендують проводити Камертоньную бальну оцінку фінансової стійкості. Сутність цієї методики полягає в класифікації підприємств за ступенем ризику виходячи з фактичного рівня показників фінансової стійкості і рейтингу кожного показника, вираженого в балах. Зокрема, у роботі Л.В. Донцової та Н.А Никифорової запропонована наступна система показників та їх рейтингова оцінка, виражена в балах [2].
I клас - підприємства з гарним запасом фінансової стійкості, що дозволяє бути впевненим у поверненні позикових засобів;
II клас - підприємства, що демонструють деякий ступінь ризику по заборгованості, але ще не розглядаються як ризиковані;
III клас - проблемні підприємства. Тут навряд чи існує ризик втрати засобів, але повне отримання відсотків представляється сумнівним;
IV клас - підприємства з високим ризиком банкрутства навіть після вжиття заходів з фінансового оздоровлення. Кредитори ризикують втратити всі свої кошти і відсотки;
V клас - підприємства найвищого ризику, практично неспроможні.
Угруповання підприємств за критеріями оцінки фінансового стану представлена ​​в таблиці 1.
Таблиця 1. Угруповання підприємств за критеріями оцінки фінансового стану.
Показник
Межі класів згідно з критеріями
I клас, бал
II клас, бал
III клас, бал
IV клас, бал
V клас, бал
Коефіцієнт абсолютної ліквідності
0,25
і вище - 20
0,2 - 16
0,15 - 12
0,1 - 8
0,05 - 4
Коефіцієнт швидкої ліквідності
1,0
і вище - 18
0,9 - 15
0,8 - 12
0,7 - 9
0,6 - 6
Коефіцієнт поточної ліквідності
2,0
і вище - 16,5
1,9 ÷ 1,7
-
15 ÷ 12
1,6 ÷ 1,4 - 10,5 ÷ 7,5
1,3 ÷ 1,1 -
6 ÷ 3
1,0 - 1,5
Коефіцієнт фінансової незалежності
0,6
і вище - 17
0,59 ÷ 0,54
-
15 ÷ 12
0,53 ÷ 0,43 - 11,4 ÷ 7,4
0,42 ÷ 0,41 -
6,6 ÷ 1,8
0,4 - 0
Коефіцієнт забезпеченості власними оборотними засобами
0,5
і вище - 15
0,4 - 12
0,3 - 9
0,2 - 6
0,1 - 3
Коефіцієнт забезпеченості запасів власним капіталом
1,0
і вище - 15
0,9 - 12
0,8 - 9,0
0,7 - 6
0,6 - 3
Мінімальне значення межі
100
85 - 64
63,9 - 56,9
41,6-28,3
18
Примітка. Джерело: власна розробка.
У зарубіжних країнах для оцінки ризику банкрутства і кредитоспроможності підприємств широко використовуються дискримінантні факторні моделі відомих західних економістів Альтмана, Ліса, Таффлера, Тішоу та ін, розроблені за допомогою багатомірного дискримінантного аналізу. Вперше в 1968 р. Професор Нью-Йоркського університету Альтман дослідив 22 фінансові коефіцієнти і вибрав з них 5 для включення в остаточну модель визначення кредитоспроможності суб'єктів господарювання (формула 6):
Z = 1,2 X 1 + 1,4 X 2 + 3,3 X 3 + 0,6 X 4 + 1,0 X 5, (6)
де X 1 - власний оборотний капітал / сума активів;
X 2 - нерозподілений (реінвестований) прибуток / сума активів;
X 3 - прибуток до сплати відсотків / сума активів;
X 4 - ринкова вартість власного капіталу / позиковий капітал;
X 5 - обсяг продажів (виручка) / сума активів.
Якщо значення Z <1,181, то це ознака високої ймовірності банкрутства, тоді як значення Z> 2,7 свідчить про його малу ймовірність.
Пізніше в 1983 р. Альтман отримав модифікований варіант своєї формули для компаній, акції яких не котирувалися на біржі (формула 6):
Z = 0,717 X 1 + 0,847 X 2 + 3,107 X 3 + 0,42 X 4 + 0,995 X 5, (6)
де X 4 - балансова вартість власного капіталу / позиковий капітал.
«Прикордонне» значення тут одно 1,23.
У 1972 р. Лис розробив наступну формулу для Великобританії (формула 7):
Z = 0,063 X 1 + 0,092 X 2 + 0,057 X 3 + 0,001 X 4, (7)
де X 1-оборотний капітал / сума активів;
X 2 - прибуток від реалізації / сума активів;
X 3 - нерозподілений прибуток / сума активів;
X 4-власний капітал / позиковий капітал.
Тут гранично значення дорівнює 0,037.
У 1997 р. Таффлер запропонував таку формулу (8):
Z = 0,53 X 1 + 0,13 X 2 + 0,18 X 3 + 0,16 X 4, (8)
де X 1 - прибуток від реалізації / короткострокові зобов'язання;
X 2 - оборотні активи / сума зобов'язань;
X 3 - короткострокові зобов'язання / сума активів;
X 4 - виручка / сума активів.
Якщо величина Z-рахунку більше 0,3, то це говорить про те, що у фірми непогані довгострокові перспективи, якщо менше 0,2, то банкрутство більш ніж ймовірно.
Однак слід зазначити, що використання таких моделей вимагає великих пересторог. Тестування інших підприємств за даними моделями показало, що вони не зовсім підходять для оцінки ризику банкрутства наших суб'єктів господарювання, так як не враховують специфіку структури капіталу в різних галузях.
За моделлю Альтмана неспроможні підприємства, що мають високий рівень четвертого показника (власний капітал / позиковий капітал), отримують дуже високу оцінку, що не відповідає дійсності. У зв'язку з недосконалістю діючої методики переоцінки основних иондов, коли старим зношеним фондам надається таке ж значення, як і новим, необгрунтовано збільшується для власного капіталу за рахунок фонду переоцінки. У підсумку склалася нереальне співвідношення власного і позикового капіталу. Тому моделі, в яких присутній даний показник, можуть спотворити реальну картину. Вихід і положення, що створилося може бути в розробці власних українських моделей для кожної галузі за методикою дискримінантного аналізу, які б враховували специфіку нашої дійсності. Більш того, ці функції повинні тестуватися кожен рік на нових вибірках з метою уточнення їх дискримінантної сили.

2. Санація як спосіб відновлення діяльності організації

2.1 Критерії необхідності проведення санації

Закон «Про неспроможність (банкрутство)» вказує на 3 як би рівноправні заходи, які повинні попереджати банкрутство організації: фінансове оздоровлення, призначення тимчасової адміністрації; реорганізацію. Відповідно до даного недиференційованому підходу критерії (підстави), за наявності яких організація буде вважатися потребує фінансовому оздоровленні (санації), в принципі ті ж, що і у випадках, коли в неї може бути спрямована тимчасова адміністрація або коли їй може бути пред'явлена ​​вимога про реорганізацію , і також суперечливі. Практично це означає, що при наявності одних і тих же підстав кредитори на власний розсуд буде вирішувати, яку з трьох зазначених заходів застосувати до організації, яка потребує, з їхньої точки зору, підвищеної уваги [1].
Закон «Про неспроможність (банкрутство)» однозначно визначає, як широко слід розуміти зміст процесу фінансового оздоровлення банку. Даний процес може включати в себе:
- Надання фінансової допомоги організації його засновниками (учасниками) та іншими особами;
- Зміна структури активів і пасивів організації;
- Зміна організаційної структури;
- Інші заходи, які здійснюються відповідно до законів.

2.2 План фінансового оздоровлення (план санації)

За наявності підстав для проведення санації керуючий на підставі аналізу фінансового стану і платоспроможності боржника повинен розробити план санації та подати його на затвердження зборам кредиторів не пізніше сімдесяти днів з дня свого призначення.
У плані санації повинні передбачатися заходи по відновленню платоспроможності боржника і строк її відновлення.
Платоспроможність боржника визнається відновленої за відсутності підстав для порушення конкурсного виробництва, встановлених статтею 41 Закону «Про економічну неспроможність (банкрутство)».
У разі відсутності підстав для проведення санації боржника керуючий розробляє план ліквідації боржника - юридичної особи або план припинення діяльності боржника - індивідуального підприємця та звільнення його від боргів (далі - план ліквідації) у строк, передбачений частиною першою цієї статті.
Керуючий може розробити як альтернативні план санації і план ліквідації.
У план санації і план ліквідації включається висновок про фінансовий стан і платоспроможність боржника.
План санації та (або) план ліквідації розглядаються на зборах кредиторів, які скликаються керуючим не пізніше вісімдесяти днів з дня опублікування повідомлення про відкриття конкурсного виробництва. Керуючий в письмовій формі повідомляє всіх кредиторів про дату і місце проведення зборів кредиторів і надає їм можливість для ознайомлення з планом санації та (або) планом ліквідації не менш ніж за десять днів до дати проведення зазначених зборів [1].
Збори кредиторів має право прийняти рішення про:
затвердження плану санації;
затвердження плану ліквідації при неможливості продовження діяльності боржника або відсутності підстав для її продовження;
відхилення плану санації і заяві до господарського суду клопотання про відкриття ліквідаційного виробництва при неможливості продовження діяльності боржника або відсутності підстав для її продовження;
відхилення плану санації та (або) плану ліквідації, відсторонення керівника, затвердження кандидатури нового керуючого і заяві відповідного клопотання до господарського суду. Таке рішення має передбачати строк скликання наступних зборів кредиторів для розгляду нового плану санації та (або) плану ліквідації, при цьому термін скликання зборів кредиторів не може перевищувати одного місяця з дня винесення рішення зборами кредиторів.
Затверджений зборами кредиторів план санації чи план ліквідації, а також протокол зборів кредиторів подаються керуючим в господарський суд не пізніше п'яти днів з дати проведення зборів кредиторів.
У випадку, якщо в господарський суд протягом чотирьох місяців з дня опублікування повідомлення про відкриття конкурсного виробництва не представлені документи, передбачені частинами другою і третьою цієї статті, господарський суд має право прийняти рішення про відкриття ліквідаційного виробництва при неможливості продовження діяльності боржника або відсутності підстав для її продовження.
Керуючому забороняється до прийняття рішення зборами кредиторів приступати до ліквідації або продовжувати ліквідацію, розпочату до порушення конкурсного виробництва. Керуючий може почати санацію відразу ж після відкриття конкурсного виробництва.
У випадку, коли зборами кредиторів прийнято рішення про затвердження плану санації або плану ліквідації, в якому передбачено строк санації чи ліквідації, що перевищує початковий встановлений, господарський суд продовжує строк санації чи ліквідації, якщо є достатні підстави вважати, що продовження терміну санації чи ліквідації призведе відповідно до відновлення платоспроможності боржника або збільшення загальної суми задоволених вимог кредиторів.
Санація вводиться господарським судом на підставі рішення зборів кредиторів або з власної ініціативи у випадках, передбачених цим законодавством.
Рішення господарського суду про санацію підлягає негайному виконанню.
Санація вводиться на строк, що не перевищує вісімнадцяти місяців з дня винесення рішення про її проведення.
За клопотанням зборів кредиторів чи керуючого термін санації може бути скорочений або продовжений господарським судом, але не більше ніж на дванадцять місяців.
Після закінчення санації відсотки, неустойка (штраф, пеня) і інші економічні (фінансові) санкції за невиконання або неналежне виконання платіжних зобов'язань, а також суми завданих збитків, які боржник зобов'язаний сплатити кредиторам за платіжними зобов'язаннями, можуть бути пред'явлені до сплати в розмірах, які існували на дату відкриття конкурсного виробництва, за вирахуванням сум, сплачених у процесі проведення санації.

2.3 Заходи з відновлення платоспроможності організації

Для відновлення платоспроможності боржника можуть прийматися наступні заходи:
ліквідація дебіторської заборгованості;
виконання зобов'язань боржника власником майна боржника - унітарного підприємства або третьою особою (третіми особами);
надання боржникові фінансової допомоги зі спеціалізованого фонду при органі державного управління в справах про банкрутство;
перепрофілювання виробництва;
закриття нерентабельних виробництв;
продаж частини майна боржника;
поступка вимоги боржника;
надання боржнику в установленому порядку дотацій, субсидій, субвенцій;
продаж підприємства боржника (далі - підприємство);
застосування інших способів.
Розглянемо процедуру продажу підприємства.
Продаж підприємства може бути передбачена планом санації, якщо вона дозволяє найбільш ефективно в порівнянні з іншими заходами щодо відновлення платоспроможності боржника досягти цілей санації та не суперечить державним чи громадським інтересам. Рішення про включення в план санації положення про можливість продажу підприємства приймається після проведення призначеної господарським судом експертизи, яка визначила фінансовий стан боржника і можливі наслідки продажу підприємства, за винятком випадків, якщо вартість проведення відповідної експертизи становить більше однієї десятої вартості майна боржника, засвідченої фахівцем з оцінки майна, або ринкової вартості цього майна і якщо інше не передбачено законодавчими актами.
При продажу підприємства відчужується єдиний майновий комплекс, що включає всі види майна, призначеного для здійснення підприємницької діяльності боржника, у тому числі будівлі, споруди, обладнання, інвентар, сировину, продукцію, права вимоги, а також права на позначення, індивідуалізують боржника, його продукцію, роботи та послуги (фірмове найменування, товарні знаки, знаки обслуговування), інші виняткові права, що належать боржнику, за винятком прав і обов'язків, які не можуть бути передані іншим особам, а також земельні ділянки відповідно до земельного законодавства.
При продажу підприємства, яка здійснюється відповідно до цієї статті, платіжні зобов'язання боржника, що існують на дату прийняття господарським судом заяви про банкрутство боржника, не включаються до складу підприємства.
Сума, виручена від продажу підприємства, включається до складу майна боржника.
Продаж підприємства проводиться шляхом проведення відкритих торгів (далі - торги).
Керуючий виступає як організатор торгів або залучає в установленому законодавством порядку за рішенням господарського суду для цієї мети спеціалізовану організацію, оплата послуг якої проводиться за рахунок майна боржника в розмірі, що визначається господарським судом. Спеціалізована організація, що проводить торги, не може бути зацікавленою особою щодо боржника, кредитора чи керуючого.
Оголошення про продаж підприємства на торгах передається керуючим для опублікування в друкованому органі Вищого Господарського Суду Республіки Білорусь, друкованому органі органу державного управління у справах про банкрутство або інших засобах масової інформації не менш ніж за тридцять днів до дати проведення торгів.
Підприємство, не продане на перших торгах, може бути виставлене на повторні торги. При цьому початкова ціна підприємства, що виставляється на повторні торги, може бути знижена за клопотанням зборів кредиторів чи комітету кредиторів господарським судом у порядку, встановленому законодавством.
При наявності згоди зборів кредиторів чи комітету кредиторів підприємство може бути продане без проведення повторних торгів. Торги проводяться у формі аукціону, за винятком випадків, передбачених цим Законом.
Якщо виручена від продажу підприємства сума недостатня для задоволення вимог кредиторів у повному обсязі, керуючий пропонує кредиторам укласти мирову угоду, про що повідомляє прокурора і (або) спеціально уповноважений орган.
Одним із способів відновлення є так само продаж частини майна боржника
Після прийняття господарським судом рішення про санацію керуючий має право відповідно до плану санації приступити до продажу частини майна боржника на торгах відповідно до законодавства. Торги проводяться у формі аукціону.
Обмеження оборотоздатності майно боржника може бути продано тільки на закритих торгах.
У закритих торгах беруть участь особи, які відповідно до законодавчих актів можуть мати на праві власності або іншому речовому праві відповідне обмеження оборотоздатності майно.
Керуючий може виступати як організатор торгів або в установленому законодавством порядку за рішенням господарського суду доручити їх проведення спеціалізованої організації на підставі договору. Спеціалізована організація, що проводить торги, не може бути зацікавленою особою щодо боржника, кредитора чи керуючого.
Початкова ціна частини майна боржника, що виставляється на торги, встановлюється за клопотанням керуючого господарським судом.
Особа, яка є переможцем торгів, зобов'язана сплатити придбану частина (частини) майна боржника в строк, передбачений протоколом або договором купівлі-продажу, укладеними за підсумками торгів, але не пізніше одного місяця з дня проведення торгів.
Частина майна боржника, не продана на перших торгах, виставляється на повторні торги, якщо інше не передбачено планом санації. При цьому початкова ціна зазначеного майна може бути знижена за клопотанням керуючого господарським судом:
не більше ніж на десять відсотків - без згоди зборів кредиторів чи комітету кредиторів;
більш ніж на десять відсотків - за згодою зборів кредиторів чи комітету кредиторів.
При наявності згоди зборів кредиторів чи комітету кредиторів частина майна боржника, не продана на повторних торгах, може бути реалізована керуючим без проведення торгів на підставі укладеного договору купівлі-продажу, якщо інше не передбачено законодавством.

3 ВИЗНАННЯ ОРГАНІЗАЦІЇ БАНКОТОМ І ЇЇ ЛІКВІДАЦІЯ

3.1 Підстава визнання підприємства банкрутом

Провадження у справі про банкрутство порушується господарським судом на підставі заяви про банкрутство боржника.
Заява про банкрутство боржника у зв'язку з невиконанням ним обов'язків зі сплати обов'язкових платежів може бути подано до господарського суду органом державного управління в справах про банкрутство, а також податковим або іншим уповноваженим органом.
Справи про банкрутство юридичних осіб і індивідуальних підприємців розглядаються господарським судом у порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом Республіки Білорусь, з урахуванням особливостей, передбачених законом «Про економічну неспроможність (банкрутство)» та іншими законодавчими актами про банкрутство.
Справи про банкрутство юридичних осіб і індивідуальних підприємців розглядаються господарським судом відповідно до правил підсудності, встановленими Господарським процесуальним кодексом Республіки Білорусь.
Відповідно до Закону «Про економічну неспроможність (банкрутство)» право звернутися до господарського суду з зазначеною заявою мають конкурсні кредитори:
боржник;
керуючий (тимчасовий керуючий);
конкурсні кредитори;
податкові та інші уповноважені органи;
місцевий виконавчий і розпорядчий орган за місцем знаходження боржника - юридичної особи;
прокурор у разі розгляду справи про банкрутство за його заявою і в інших випадках, передбачених законодавством;
орган державного управління у справах про банкрутство у випадках, передбачених законом;
інші особи у випадках, передбачених законом.
Перераховані особи мають право направити до господарського суду заяву про відкликання у організації ліцензії, якщо можуть підтвердити, що в організації виявлені ознаки банкрутства, зазначені в Законі. Це означає, що до заяви слід додати документи, що доводять, з одного боку, наявність грошових зобов'язань організації перед заявником, з іншого - що їх розмір відповідає критеріям банкрута.
Коли до господарського суду надходить заява про визнання банкрутом організацію, суддя, перш за все (до порушення провадження у справі про банкрутство) пропонує представити або висновок про доцільність відкликання в організації ліцензії, або, якщо ліцензія вже відкликана, копію відповідного наказу.
Крім документів, які додаються до позовної заяви відповідно до Господарського процесуального кодексу Республіки Білорусь, до заяви кредитора додаються документи, що підтверджують:
зобов'язання боржника перед кредитором, а також наявність та розмір заборгованості по зазначених зобов'язань;
підстави для подання заяви кредитора;
інші обставини, на яких грунтується заява кредитора.
Якщо заяву кредитора підписана представником кредитора, то до заяви додаються довіреність або інший документ, що засвідчують повноваження на подачу такої заяви.
До заяви кредитора також додаються (при їх наявності) рішення загальних і (або) господарського судів, які розглядали вимоги кредитора до боржника, а також виконавчі документи.
Заява про банкрутство боржника, що подається податковим або іншим уповноваженим органом, що виступають від імені кредиторів - Республіки Білорусь, адміністративно-територіальної одиниці Республіки Білорусь, за обов'язковими платежами, повинно відповідати вимогам, передбаченим для заяви кредитора.
До заяви про банкрутство боржника - юридичної особи, що подається податковим або іншим уповноваженим органом, додаються документи, що містять докази вжиття заходів щодо стягнення в установленому законодавством порядку заборгованості по обов'язкових платежах.
З моменту прийняття заяви про банкрутство боржника з метою перевірки наявності підстав для порушення конкурсного виробництва та забезпечення збереження майна боржника господарським судом встановлюється захисний період, тривалість якого не може перевищувати трьох місяців.
При введенні захисного періоду в ухвалі господарського суду про порушення провадження у справі про банкрутство боржника вказується про призначення тимчасового керуючого, а також вказується дата розгляду господарським судом заяви для вирішення питання про порушення відносно боржника конкурсного виробництва і підготовці справи до судового розгляду. У визначенні можуть бути також зазначено заходи щодо забезпечення вимог кредиторів.
Якщо при прийнятті заяви про банкрутство боржника неможливо визначити кандидатуру тимчасового керуючого, господарський суд виносить ухвалу про призначення тимчасового керуючого не пізніше трьох днів з дня прийняття вказаної заяви.
Крім того, необхідно прийняти до уваги, що при розгляді справи про банкрутство боржника - юридичної особи застосовуються такі процедури банкрутства:
- Спостереження - процедура забезпечення збереження майна боржника та проведення аналізу фінансового стану боржника (передбачає призначення тимчасового керуючого);
- Зовнішнє управління (судова санація) - процедура, що має на меті відновлення платоспроможності боржника (передбачає передачу прав управління боржником зовнішньому керуючому);
- Конкурсне виробництво - процедура, що має на меті відповідне задоволення вимог кредиторів ліквідованого боржника (передбачає призначення господарського керуючого, ліквідатора);
- Мирова угода - стверджуване арбітражним судом угоду між комітетом кредиторів 'і боржником, містить положення про розміри, порядок і строки виконання зобов'язань боржника і / або припинення таких зобов'язань тим чи іншим законним способом, а також інші умови, що може бути укладена між сторонами на будь-якій стадії розгляду справи про банкрутство (але тільки після погашення боргів кредиторам 1-й і 2-ї черг) і тим самим стає підставою для припинення провадження у справі про банкрутство на етапах спостереження чи зовнішнього управління, а на етапі конкурсного виробництва - підставою для того , щоб рішення про визнання боржника банкрутом і про відкриття конкурсного виробництва не виконувалося.

3.2 Процедури ліквідації організації (тимчасове управління,

конкурсне виробництво)

Господарський суд, який прийняв заяву про визнання організації банкрутом, у своєму визначенні з цього питання вказує ввести в організації процедуру спостереження і призначити особу, якій буде доручено спостереження, - тимчасового керуючого
Наслідки введення спостереження
1. Введення спостереження не є підставою для обов'язкового відсторонення керівника та інших органів управління боржника. Вони можуть продовжувати виконувати свої повноваження, але з обмеженнями, зазначеними нижче.
2. Органи управління боржника за згодою тимчасового керуючого можуть здійснювати тільки такі угоди, які пов'язані з:
- Передачею нерухомого майна в оренду, заставу, внесенням названого майна в якості внеску до статутних капіталів господарських товариств і товариств або розпорядженням таким майном іншим чином;
- Розпорядженням іншим майном боржника, балансова вартість якого становить більше 10% активів боржника;
- Отриманням і видачею позик (кредитів), видачею поручительств і гарантій, поступкою прав вимог, переведенням боргу, а також установою довірчого управління майном боржника.
3. Органи управління боржника не мають права приймати рішення про: його реорганізації та ліквідації; створення юридичних осіб або про участь в інших юридичних особах; створення філій та представництв; виплату дивідендів; розміщенні облігацій та інших емісійних цінних паперів; вихід зі складу учасників боржника - юридичної особи; придбання в акціонерів раніше випущених акцій.
4. Господарський суд має право відсторонити керівника боржника від посади, у випадку якщо той не приймає необхідних заходів до збереження майна боржника, чинить перешкоди роботі тимчасового керуючого, допускає інші порушення вимог законодавства. У цьому разі виконання обов'язків керівника боржника покладається на тимчасового керуючого.
5. З моменту введення спостереження арешт майна та інші обмеження боржника щодо розпорядження належним йому майном можуть бути накладені виключно в рамках процесу про банкрутство.
Тимчасовий керівник призначається господарським судом із числа кандидатур, запропонованих кредиторами, а за їх відсутності - з числа осіб, зареєстрованих в господарському суді як господарських керівників, і діє або до введення зовнішнього управління і призначення розпорядника майна, або до визнання боржника банкрутом і прийняття рішення про відкриття конкурсного виробництва і призначення конкурсного керуючого, або до затвердження мирової угоди, або до прийняття рішення про відмову у визнанні боржника банкрутом.
Тимчасовий керуючий має право:
- Пред'являти до господарського суду від свого імені вимоги про визнання недійсними угод, а також про застосування наслідків недійсності нікчемних правочинів, укладених або виконаних боржником з порушенням вимог, встановлених Законом;
- Звертатися до господарського суду з клопотанням вжити додаткових заходів до забезпечення збереження майна боржника;
- Звертатися до господарського суду з клопотанням про відсторонення керівника боржника від посади;
- Отримувати будь-яку інформацію та документи, що стосуються діяльності боржника.
Тимчасовий керуючий зобов'язаний:
- Вживати заходів до забезпечення збереження майна боржника;
- Аналізувати фінансовий стан боржника;
- Визначати наявність ознак фіктивного та / або навмисного банкрутства боржника;
- Встановлювати кредиторів боржника і визначати розміри їх вимог,
- Повідомляти кредиторів про порушення справи про банкрутство;
- Скликати перші збори кредиторів.
Після закінчення спостереження тимчасовий управляючий представляє до господарського суду звіт про свою діяльність, відомості про фінансовий стан боржника і пропозиції про можливості / неможливості відновлення його платоспроможності.
Закінчення спостереження
1. Господарський суд на підставі рішення перших зборів кредиторів, якщо інше не випливає із суті справи, приймає рішення визнати боржника банкрутом і відкрити конкурсне виробництво, або виносить ухвалу про введення зовнішнього управління, або затверджує мирову угоду.
2. Якщо перші збори кредиторів не прийняв рішення про введення зовнішнього управління або про укладення мирової угоди або ні одне з таких рішень не представлено до господарського суду у встановлений термін, то господарський суд, переконавшись у наявності ознак банкрутства, приймає рішення про це і відповідно про відкриття конкурсного виробництва.
3. Навіть якщо перші збори кредиторів прийняв рішення звернутися з клопотанням про визнання боржника банкрутом і про відкриття конкурсного виробництва або якщо жодне рішення зборів не представлено до господарського суду, то останній має право винести ухвалу про введення зовнішнього управління у випадках: коли є підстави вважати, що рішення зборів прийнято на шкоду більшості кредиторів і встановлена ​​реальна можливість відновлення платоспроможності боржника; коли після проведення зборів з'явилися обставини, що дають підстави вважати, що платоспроможність боржника може бути відновлена; в інших випадках, передбачених Законом.
4. Спостереження припиняється з моменту визнання господарським судом боржника банкрутом і відкриття конкурсного виробництва або введення зовнішнього управління, або затвердження мирової угоди. Тимчасовий керуючий продовжує виконувати свої обов'язки до моменту призначення розпорядника майна або конкурсного керуючого.
Рішення господарського суду про визнання боржника банкрутом означає рішення відкрити у відношенні цього боржника конкурсне виробництво. Термін конкурсного виробництва, як правило, не перевищує 1 року. Втім, господарський суд має право продовжити його на 6 і більше місяців.
З моменту прийняття господарським судом рішення про визнання боржника банкрутом і про відкриття конкурсного виробництва:
- • строк виконання всіх грошових зобов'язань, а також відстрочених обов'язкових платежів боржника вважається що настав;
- • припиняється нарахування неустойок (штрафів, пені), процентів та інших фінансових санкцій по всіх видах заборгованості боржника;
- • відомості про фінансовий стан боржника перестають ставитися до відомостей, що носять конфіденційний характер або є комерційною таємницею;
- • знімаються раніше накладені на майно боржника арешти та інші обмеження на розпорядження зазначеним майном. Накладення нових арештів на дане майно та введення інших обмежень у цій частині не допускається;
- • всі вимоги до боржника можуть бути пред'явлені тільки в рамках конкурсного виробництва.
З цього моменту органи управління боржника усуваються від управління і розпорядження майном (якщо вони не були усунені раніше).
Конкурсний керуючий - особа, яка призначається господарським судом для проведення конкурсного виробництва і виконання пов'язаних з цим інших повноважень. За клопотанням конкурсного керуючого, якщо воно схвалено зборами чи комітетом кредиторів, господарський суд може призначити декілька таких керуючих.
Конкурсний керуючий діє до завершення конкурсного виробництва.
З моменту призначення конкурсного керуючого до нього переходять всі повноваження з управління справами боржника, в тому числі щодо розпорядження його майном.
Якщо рішення про визнання боржника банкрутом прийнято після закінчення спостереження, то з моменту призначення конкурсного керуючого повноваження органів управління боржника припиняються. Останні протягом 3 днів з моменту призначення конкурсного керуючого передають йому бухгалтерську та іншу документацію, печатки і штампи, матеріальні та інші цінності боржника.
Конкурсний керуючий, зокрема:
- Приймає майно боржника, проводить його інвентаризацію та оцінку (залучаючи оцінювачів та інших спеціалістів з оплатою їх послуг за рахунок майна боржника, якщо інше не встановлено зборами чи комітетом кредиторів) та вживає заходів до забезпечення його збереження;
- Аналізує фінансовий стан боржника;
- Пред'являє до третіх осіб, що мають заборгованість перед боржником, вимоги про стягнення;
- Повідомляє працівників боржника про майбутнє звільнення;
- Заявляє заперечення по пред'явлених до боржника вимогах кредиторів;
- Відмовляється від виконання договорів боржника;
- Вживає заходів, спрямовані на пошук, виявлення та повернення майна боржника, що знаходиться у третіх осіб;
- Передає на зберігання документи боржника, що підлягають обов'язковому зберіганню.
Все майно боржника, що є на момент відкриття конкурсного виробництва і виявлене після його початку, становить конкурсну масу. З майна, що становить конкурсну масу, виключається майно, вилучене з обігу, майнові права, пов'язані з особистістю боржника, а також інше майно, передбачене Законом.
Конкурсний керуючий зобов'язаний використовувати у своїй діяльності тільки 1 рахунок боржника в банку або іншої кредитної організації (основний рахунок боржника). Інші рахунки боржника підлягають закриттю у міру їх виявлення. Залишки коштів з них повинні бути перераховані на основний рахунок боржника. На цей рахунок зараховуються і гроші, що надходять в ході конкурсного виробництва.
З основного рахунку боржника ведуться виплати кредиторам і оплачуються витрати в такій черговості.
1. Поза чергою покриваються судові витрати, витрати, пов'язані з виплатою винагороди господарським керуючим, поточні комунальні та експлуатаційні платежі боржника, а також задовольняються вимоги кредиторів за зобов'язаннями боржника, які виникли в ході спостереження, зовнішнього управління і конкурсного виробництва.
2. Вимоги кредиторів задовольняються у такій черговості: "
- 1-а черга - вимоги громадян, перед якими боржник несе відповідальність за заподіяння шкоди життю і здоров'ю;
- 2-а черга - оплата праці і виплата вихідної допомоги особам, які працюють за трудовими договорами (контрактами), виплата винагород за авторськими договорами;
- 3-я черга - вимоги кредиторів за зобов'язаннями, забезпеченими заставою майна боржника;
- 4-а черга - обов'язкові платежі до бюджету і в позабюджетні фонди;
- 5-а черга - вимоги інших кредиторів. З цього рахунку:
- Виплачується винагорода конкурсному керуючому;
- Оплачуються поточні комунальні та експлуатаційні платежі;
- Оплачуються публікації-повідомлення про визнання боржника банкрутом, а також повідомлення кредиторів боржника;
- Виробляються інші витрати на ведення конкурсного виробництва.
Конкурсний керуючий у будь-який час представляє зборам та комітету кредиторів на їх вимогу звіт про використання коштів боржника.
Господарський суд, розглянувши звіт конкурсного керуючого про результати виконаної роботи, виносить визначення про завершення конкурсного виробництва. Конкурсний керуючий протягом 10 днів з моменту винесення вказаного визначення повинен представити його до органу державної реєстрації юридичних осіб. Дане визначення є підставою для внесення до державного реєстру юридичних осіб запису про ліквідацію боржника. З моменту, коли такий запис зроблено, повноваження конкурсного керуючого припиняються, конкурсне виробництво вважається завершеним, а боржник - ліквідованим.
Також існують інші методи реорганізації підприємств, такі як, злиття та приєднання.
Злиття двох або більше юридичних осіб являє собою такий процес взаємовідносин між ними, в результаті якого права та обов'язки кожного з них переходять до знову виник юридичній особі. Це буде означати появу нового підприємства замість двох або більше раніше зареєстрованих і ліцензованих, ліцензії яких в ході злиття анулюються. Нова організація повинна пройти державну реєстрацію і ліцензування.
На відміну від цього приєднання одного або кількох юридичних осіб (який приєднується, що приєднуються) до іншої юридичної (приєднується) означає: з правової точки зору - перехід прав та обов'язків першого (перших) до цього іншій юридичній особі; анулювання ліцензії приєднується підприємства та його ліквідація як самостійної юридичної особи і одночасно збереження приєднались підприємства з його перереєстрацією (до його статуту вносяться необхідні зміни і доповнення) і оформленням йому нової ліцензії або збереженням колишньої ліцензії.

3.3 Актуальні проблеми і перспективи з практики ліквідації

підприємств

Рішення про відкликання або анулювання ліцензії - лише початок ліквідації підприємства. У Республіці Білорусь чудово освоєна техніка позбавлення підприємств ліцензій, проте все, що має слідувати слідом за цим, або зовсім не випливає, або ведеться настільки повільно, що ліквідація кожної організації, якщо зазначений процес взагалі вдається довести до кінця, займає багато років і пов'язана з великими витратами.
Початок ліквідаційних процедур затягується з багатьох причин:
- Відсутність у кредиторів зацікавленості подавати до господарського суду позови про неспроможність організацій, а у самих учасників організацій - бажання займатися ліквідацією;
- Відсутність у судових органів практики ведення подібних справ при загальної їх перевантаженості;
- Затягування судових процедур у зв'язку з відсутністю чітких методик визначення неспроможності організацій;
- Відсутність коштів для підтримки функціонування підприємства з моменту відкликання ліцензії до створення ліквідаційної комісії.
Як і раніше гостро стоїть проблема з документацією. Вона часто відсутня повністю або частково, а то, що вдається виявити, знаходиться в безсистемному вигляді. Ускладнює обробку наявної інформації і відсутність в організації на початок роботи ліквідаційної комісії (ліквідатора, конкурсного керуючого) програми «операційний день» на електронних носіях. При подібному положенні справ відновити більш-менш ясну картину роботи підприємства практично неможливо.
Чимало проблем підносять ліквідаторам правоохоронні органи, на спілкування з якими йде багато часу (добірка документів за запитами органів, часом не мають ніякого відношення ні до конкурсного виробництва, ні до самого даного банку, та ін.)
Одна з найважливіших завдань ліквідаторів - прийом і врахування вимог кредиторів. Виявилося, зробити це зовсім не просто. Наприклад, при складанні проміжного балансу перше, з чим повсюдно стикаються, повна або часткова втрата архіву первинних документів та відсутність працюючого «операційного дня». Навіть там, де архів первинних документів зберігся, він зазвичай є щось таке, що розібрати в розумний термін неможливо. Тим не менш, закони і комітети кредиторів встановлюють жорсткі терміни закінчення ліквідаційних процедур.
В даний час в Республіці Білорусь господарським судом приймається велика кількість рішення про банкрутство з ліквідацією боржника. На малюнку 1 і в Додатку А представлені дані за 3 місяці 2007 року. Так по місту Мінську суд визнав банкрутами близько 115 організацій з ліквідацією боржника.
Як видно з малюнка 1 найбільшу питому вагу збанкрутілих підприємств по Республіці Білорусь в місті Мінську - 46%, найменша питома вага займає Могильовська область - 5%.

Малюнок 1. Питома вага збанкрутілих підприємств з ліквідацією боржника по Республіці Білорусь за 3 місяці 2007 р.
П р и м і т а н і е. Джерело: власна розробка.
По суті процедура ліквідації підприємств в Республіці Білорусь перетворилася на своєрідну форму «підприємницької» діяльності. Виявилося, справа ця досить прибуткова, особливо коли ліквідується організація з реальними активами.
Головним показником роботи ліквідатора можна, мабуть, вважати його вміння приростити конкурсну масу, яка підлягає розподілу між кредиторами та вкладниками. Практика показує, що в переважній більшості випадків все обмежується коштами фондів і сумами на кореспондентських рахунках, а цього вистачає в кращому разі на платежі 1-й і 2-й черговості. До 5-ї черги безпосередній кредиторської заборгованості організації перед юридичними особами - справа доходить у виняткових випадках. Ліквідаторам поки дуже рідко вдається збільшити конкурсну масу; зовсім небагато фахівців, здатних реально домогтися повернення дебіторської заборгованості.

4 Діагностика економічної неспроможності (банкрутства) ТОВ «Камертон»

4.1 Експрес аналіз фінансового стану підприємства

Здійснюючи виробничу, комерційну та фінансову діяльність будь-яке підприємство зацікавлене в позитивних результатах. Для їх досягнення керівники повинні своєчасно виявити і усунути недоліки у фінансовій діяльності, що є складовою частиною функціонування всього підприємства в цілому. Іншими словами, оцінюючи фінансовий стан підприємства, керівник з'ясовує його здатність до фінансування своєї діяльності. Така оцінка супроводжується використанням фінансового аналізу. Білоруським підприємствам рекомендується проводити оцінку фінансового стану відповідно до Інструкції з аналізу та контролю за фінансовим станом і платоспроможністю суб'єктів підприємницької діяльності, затвердженої постановами Міністерства фінансів, Міністерства економіки та Міністерства статистики Республіки Білорусь від 14.05.2004 року за № 81/128/65 (далі Інструкція). Основним джерелом інформації для фінансового аналізу служить Бухгалтерський баланс та додатки до нього. Його значення таке велике, що нерідко аналіз фінансового стану називають аналізом балансу.
Проведемо експрес аналіз фінансового стану ТОВ «Камертон». Для розрахунків скористаємося даними Бухгалтерського балансу (Додатки). Аналіз фінансового стану рекомендується відповідно до інструкції проводити в такій послідовності.
Етап 1. Аналіз поточної ліквідності та забезпеченості власними оборотними засобами.
1). Розрахуємо коефіцієнт поточної ліквідності (К1), який характеризує загальну забезпеченість організації власними оборотними коштами для ведення господарської діяльності і своєчасного погашення термінових зобов'язань організації. Він визначається як:
К1 = стр.290 / (стр.790 - стр.720).
2). Коефіцієнт забезпеченості власними оборотними засобами (К2) характеризує наявність у організації власних оборотних коштів, необхідних для її фінансової стійкості. Він визначається як:
К2 = (стр.590 + р. 690 - стор 190) / стор 290.
Така методика розрахунку показників ліквідності існує з 2004 року після зміни деяких форм звітності, зокрема бухгалтерський баланс (Ф-1).
Розглянемо методику розрахунку показників до 2003 року.
У залежності від ступеня ліквідності, тобто швидкості перетворення в грошові кошти, активи підприємства поділяються на такі групи.
А1. Найбільш ліквідні активи - до них відносяться всі статті грошових коштів підприємства та короткострокові фінансові вкладення (цінні папери). Дана група розраховується наступним чином: А1 = стор.250 + стр.260
А2. Бистрореалізуемих активи - активи, для обертання яких у наявні кошти потрібен певний час. Сюди включають дебіторську заборгованість, платежі по якій очікуються протягом 12 місяців після звітної дати.
А2 = стр.240
А3. Повільно реалізованих активів - найменш ліквідні активи - запаси, ПДВ, дебіторська заборгованість (платежі, по якій очікуються більш, ніж через 12 місяців після звітної дати) та інші оборотні активи.
А3 = стор.210 + стр.220 + стр.230 + стор.270
А4. Важкореалізовані активи - активи, які призначені для використання в господарській діяльності протягом відносно тривалого періоду часу. У цю групу включають необоротні активи.
А4 = стор.190
Перші три групи активів (найбільш ліквідні активи, швидко реалізованих і повільно реалізованих активів) протягом поточного господарського періоду можуть постійно змінюватися і відносяться до поточних активів фірми. Поточні активи більш ліквідні, ніж інше майно фірми.
Пасиви балансу групуються за ступенем терміновості їх оплати.
П1. Найбільш термінові зобов'язання - до них відноситься кредиторська заборгованість. П1 = стр.620
П2. Короткострокові пасиви - це короткострокові позикові кошти, інші короткострокові пасиви, розрахунки по дивідендах.
П2 = стр.610 + стр.630 + стр.660
П3. Довгострокові пасиви - довгострокові позикові кредити банків та інші довгострокові пасиви. П3 = стр.590
П4. Постійні пасиви - статті 3 розділу балансу «Капітал і резерви» за мінусом статей збитків (якщо вони є) і окремі статті 5 розділу балансу, що не увійшли у попередні групи: «Доходи майбутніх періодів», «Фонди споживання» та «Резерви майбутніх витрат і платежів ». [18, стор.64]
П4 = стр.490 [-стр.465 - стр.475] + стор.640 + стр.650
Короткострокові і довгострокові зобов'язання, разом узяті, називають зовнішніми зобов'язаннями.
Фірма вважається ліквідною, якщо її поточні активи перевищують її короткострокові зобов'язання. Фірма може бути ліквідною більшою чи меншою мірою. Для визначення ліквідності балансу слід зіставити підсумки по кожній групі активів і пасивів. Баланс вважається абсолютно ліквідним, якщо мають місце такі співвідношення:
А1> = П1; А1> = П2; А3> = П3; А4 <= П4
Якщо виконуються перші три нерівності, тобто поточні активи перевищують зовнішні зобов'язання, то обов'язково виконується остання нерівність, що має глибокий економічний зміст: наявність у фірми власних оборотних коштів; дотримується мінімальна умова фінансової стійкості.
Невиконання будь-якого з перших трьох нерівностей свідчить про те, що ліквідність балансу більшою або меншою мірою відрізняється від абсолютної.
Зіставлення ліквідних коштів і зобов'язань дозволяє обчислити:
r поточну ліквідність, яка свідчить про платоспроможність (+) або неплатоспроможності (-) організації на найближчий до розглянутого моменту проміжок часу:
ТЛ = (А1 + А2) - (П1 + П2);
r перспективну ліквідність - це прогноз платоспроможності на основі порівняння майбутніх надходжень і платежів: ПЛ = А3 - П3.
[А1 <П1; А2 <П2; А3> П3; А4 <П4]
Зіставлення підсумків 1 групи по активу і пасиву, тобто А1 і П1 (терміни до 3 - місяців), відбиває співвідношення поточних платежів і надходжень. Порівняння підсумків 2 групи по активу і пасиву, тобто А2 і П3 (терміни від 3-х до 6-ти місяців), показує тенденцію збільшення або зменшення поточної ліквідності в недалекому майбутньому. Зіставлення підсумків по активу і пасиву для 3 та 4 груп відбиває співвідношення платежів і надходжень у відносно віддаленому майбутньому. Аналіз, проведений за даною схемою, досить повно представляє фінансовий стан з точки зору можливостей своєчасного здійснення розрахунків.
Однак слід зазначити, що перспективна ліквідність, яку показує третій нерівність, відображає певний платіжний надлишок.
Проведений за викладеною схемою аналіз ліквідності балансу є наближеним. Більш детальним є аналіз платоспроможності за допомогою фінансових коефіцієнтів.
Розрахунок і оцінка коефіцієнтів платоспроможності.
Коефіцієнти платоспроможності аналізуються в порівнянні з нормативами, зазначеними в Таблиці 4.1.
Таблиця 4.1. Нормативні фінансові коефіцієнти. [8 стор.40]
Найменування показника
Спосіб розрахунку
Нормальне обмеження
1 Загальний показник платоспроможності
L1 = (A1 +0,5 * A2 +0,3 * A3) / (П1 +0,5 * П2 +0,3 * П3)
L1> = 1
2 К-т абсолютної ліквідності
L2 = А1 / (П1 + П2)
L2> 0,1-0,7
3 Коефіцієнт "критичної" оцінки
L3 = (А1 + А2) / (П1 + П2)
Припустимо 0,7-0,8 бажано L3 ~ 1
4 Коефіцієнт поточної ліквідності
L4 = (А1 + А2 + А3) / (П1 + П2)
Необхідна 1; оптимальне L4 ~ 1,5-2
Примітка. Джерело: власна розробка.
Коефіцієнт абсолютної ліквідності (L2) показує, яку частина короткострокової заборгованості організація може погасити найближчим часом за рахунок грошових коштів. Коефіцієнт «критичної» оцінки (L3) показує, яка частина короткострокових зобов'язань організації може бути негайно погашена за рахунок засобів на різних рахунках і надходжень по розрахункам. Коефіцієнт поточної ліквідності (L4) показує, яку частину поточних зобов'язань за кредитами і розрахунками можна погасити, мобілізувавши всі оборотні кошти.
Результати обчислень занесемо в таблицю 4.2.
Таблиця 421. Аналіз поточної ліквідності та забезпеченості власними оборотними засобами
Нормативне значення
На 01.01.
2003р
На 01.01.
2004р
На 01.01.
2005р
На 01.01.
2006р
коефіцієнт поточної ліквідності
К1
1,7
0,95
0,7
0,48
0,51
Коефіцієнт забезпеченості власними оборотними засобами
К2
0,3
-0,09
-0,5
-1,2
-1,04
Примітка. Джерело: власна розробка.
За результатами обчислень можна зробити наступний висновок:
- У підприємства практично повністю відсутні власні оборотні кошти і діяльність підтримується тільки за рахунок залучених оборотних коштів (як правило кредитів банку);
- Як наслідок, у разі необхідності підприємство не зможе погасити строкові зобов'язання за рахунок власних коштів.
Як видно з таблиці, обидва коефіцієнта мають значення набагато нижче нормативного, що дозволяє, у відповідності з главою 3 Інструкції визнати структуру балансу незадовільною.
Етап 2. Організація вважається стійко неплатоспроможною в тому випадку, коли є незадовільна структура балансу протягом останніх 4 кварталів, а також наявність на дату складання останнього балансу значення коефіцієнта забезпеченості фінансових зобов'язань активами (К3), що перевищує значення 0,85 (тобто величина зобов'язань організації не повинна перевищувати 85% загальної вартості її активів). Коефіцієнт забезпеченості фінансових зобов'язань активами характеризує здатність організації розрахуватися за своїми фінансовими зобов'язаннями після реалізації активів і розраховується наступним чином:
К3 = стр.790 / (стр.390 або стр.890)
За даними бухгалтерського балансу на 01 січня 2006 року:
К3 = 7102/45047 = 0,16
Незважаючи на те, що значення коефіцієнта повністю відповідає нормативу, необхідно врахувати, що визначається це тільки великим обсягом основних засобів (а це необоротні активи, які, як правило, є неліквідними).
Результати аналізу доцільно доповнити розрахунком коефіцієнта забезпеченості прострочених фінансових зобов'язань активами (К4).

(Стор. 020 +040 +210 гр. 5 форми 5) + (стор. 020 +040 +210 гр. 6 форми 5)
До 4 = ----------------------------------------------- --------------------------------------
стр.390 або стр.890
На 01 січня 2006року значення даного коефіцієнта дорівнювало 0,062 при нормативному значенні не більше 0,5.
Розрахунок даних показників дозволяє зробити висновок про те, що, незважаючи на незадовільну структуру балансу визнати підприємство неплатоспроможним не можна, так як фінансові зобов'язання підприємства забезпечені активами і при продажу активів можуть бути виконані.

4.2 Аналіз структури бухгалтерського балансу

Розрахуємо структуру бухгалтерського балансу, виявимо зміни в ній, а також визначимо абсолютне відхилення по кожній статті балансу. Отримані результати занесемо в таблиці 4.3 та 4.4.

Таблиця 4.3. Аналіз структури активу бухгалтерського балансу і його основних розділів
№ п / п
Найменування статей балансу організації
Показник структури активу в результаті балансу
На 01.01.2003р
На 01.01.2004р
На 01.01.2005р
На 01.01.2006р
Абсолют.велічіна, млн.руб.
Питома. вага,%
Абсолют.велічіна, млн.руб.
Питома. вага,%
Абсолют.велічіна, млн.руб.
Питома. вага,%
Абсолют.велічіна, млн.руб.
Питома. Вага,%
1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
1
Необоротні активи (стор. 190)
68 133
96,5
87 557
96,5
34 904
93,2
41 573
92,3
1.1.
Основні засоби (стор.
65 134
92,3
83 877
92,5
34 112
91,04
40 719
90,4
1.2.
Нематеріальні активи (стор.120)
14
0,2
1
0,001
2
0,005
3
0,006
1.3.
Вкладення у необоротні активи (стор.140)
2 984
4,2
3 678
4,1
790
2,1
851
1,9
1.4.
Інші необоротні активи (стор.150)
1
0,001
1
0,001
-
-
-
-
2.
Оборотні активи (С. 2
2 446
3,5
3 164
3,5
2 564
6,8
3 474
7,7
2.1.
Запаси і витрати (стор. 2
1 610
2,3
1 746
1,9
1 545
4,1
2 175
4,8
2.1.1
сировину, матеріали та др.ценності (стор.211)
268
0,4
420
0,5
566
1,5
755
1,7
2.1.2
незавершене виробництво (стор. 213)
1 342
1,9
1 326
1,5
979
2,6
1 420
3,2
2.2.
Податки з придбаним цінностям (стр.220)
76
0,1
184
0,2
141
0,4
104
0,2
2.3
Готова продукція і товари (стр.230)
324
0,4
673
0,7
317
0,8
333
0,7
2.4.
Товари відвантажені, виконані роботи, наданий. послуги (с.240)
-
-
-1
0,001
-
-
-
-
2.5.
Дебіторська заборгованість (стор.250)
385
0,5
511
0,6
478
1,3
842
1,9
2.6.
Фінансові вкладення (стр.260)
-
-
-
-
1
0,003
1
0,002
2.7.
Грошові кошти (стор.270)
51
0,07
51
0,06
82
0,2
19
0,04
3
БАЛАНС (стр.390)
70 579
100%
90 721
100%
37 468
100%
45 047
100%
Примітка. Джерело: власна розробка.
Табліца4.4. Аналіз структури пасиву бухгалтерського балансу і впливу його основних розділів на поповнення його активної частини
№ п / п
Найменування статей балансу організації
Показник структури пасиву в підсумку балансу
На 01.01.2003р
На 01.01.2004р
На 01.01.2005р
На 01.01.2006р
Абсолют.
величина,
млн.руб.
Питома.
вага,%
Абсолют.
величина,
млн.руб.
Питома.
вага,%
Абсолют.
величина,
млн.руб.
Питома.
вага,%
Абсолют.
величина,
млн.руб.
Питома.
вага,%
1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
1
Джерела власних коштів (стр.590)
67 911
96,22
86 210
95
31 841
84,98
37 996
84,3
2
Основн.доходи і витрати (ст.690)
8
0,01
-219
-0,2
-17
-0,05
-51
-0,1
3
Розрахунки (стр.790)
2 660
3,77
4 730
5,2
5 644
15,07
7 102
15,8
3.1.
довгострокові кредити та позики (с.720)
76
0,1
192
0,2
268
0,7
241
0,5
3.2.
короткострокові кредити та позики (стр.710)
616
0,9
530
0,6
484
1,3
982
2,2
3.3.
кредиторська задолж. (стр.730)
1 968
2,3
4 008
4,4
4 892
13,1
5 879
13,1
3.3.1.
Розрахунки з постачальниками і подрядч. (Ст.731)
663
0,9
1 509
1,7
1 398
3,7
1 652
3,7
3.3.2.
Розрахунки з оплати праці (стр.732)
169
02
141
0,2
213
0,6
281
0,6
3.3.3.
Розрахунки по пр. операціями з персоналом (стор. 7
-
-
-
-
3
0,01
4
0,01
3.3.4.
Розрахунки по податках і зборах (стор. 734)
479
0,7
1 215
1,3
1 729
4,6
1 503
3,3
3.3.5.
Розрахунки по соц. страхування і забезпечення (стор. 735)
270
0,4
468
0,5
661
1,7
718
1,6
3.3.6
Розрахунки з різн. дебіторами і кредиторами (стр.737)
387
0,5
675
0,7
888
2,4
1 721
3,8
3.3.7.
Інші види зобов'язань (стр.740)
-
-
-
-
-
-
-
-
4
БАЛАНС (стр.890)
70 579
100%
90 721
100%
37 468
100%
45 047
100%
Примітка. Джерело: власна розробка.

Протягом обраного періоду: 2004 - 2006р. відбулося зниження питомої ваги необоротних активів у результаті балансу з 96,5% у 2003 році до 92,3% у 2005 році. У незначному обсязі збільшилися нематеріальні активи. Можна спостерігати зростання оборотних коштів підприємства, частка яких зросла з 3,5% у 2003 році до 7,7% у 2005 році (збільшилася питома вага: запасів і витрат з 2,3% до 4,8%; сировини і матеріалів - з 0,4 до 1,7%; розмір дебіторської заборгованості з 0,5 до 1,9% відповідно обраному періоду). Але, незважаючи на дану динаміку, завод відчуває дефіцит власних оборотних коштів і змушений фінансувати всю поточну діяльність позиковим капіталом: кредитами банків, кредиторською заборгованістю і товарними позиками.
Аналіз структури пасиву балансу виявив зниження джерел власних коштів підприємства з 96,22 у 2003 році до 84,3% у 2005 році. У той же час відбулося збільшення короткострокової заборгованості за кредитами і позиками з 0,9% до 2,2% у підсумку балансу за вибраний період і збільшення кредиторської заборгованості з 2,3% до 13,1% відповідно.
Проведемо аналіз оборотності оборотних коштів, що дозволить визначити: збільшення оборотних коштів в активі балансу викликане формуванням мобільної структури активів, що сприяє прискоренню оборотності засобів організації, або це наслідок відволікання частини поточних активів на кредитування дебіторів. Оборотність оборотних коштів розраховується за такою формулою:
Виручка від реалізації
Оборач.о.с. = Тд / ----------------------------------------------- ------- =
Середньорічна сума оборотних активів
стор 010 Ф. 2
= 360 / ----------------------------------------------- ------------------------, де
(Стор. 290нач. Періоду Ф.1 + р. 290конец періоду Ф.1) / 2
Тд - дні періоду, за який розраховується оборотність
(Приймемо за 360дней тобто рік).
Результати розрахунків занесемо до таблиці 4.5.
Табліца4.5. Показники оборотності оборотних коштів
Період
За 2003р
За 2004р
За 2005р
Тривалість одного обороту в днях
228 днів
188 днів
134 дні
Примітка. Джерело: власна розробка.
Можна зробити висновок про прискорення оборотності оборотних коштів у поточному періоді в порівнянні з попередніми роками.
Так можна розрахувати величину додатково вивільняються оборотних коштів за останні період (01.01.2004р - 01.01.2005р), який склав:

(168-154) / 360 * 8132 = 316 млн. рублів
Ще одним показником ефективності використання оборотних активів служить показник рентабельності оборотних коштів (Рос):

Пр Пр Вр Стр.050 форма 2
Ріс = ------ = ----- * ------ = ------------------------;
Ос Вр Ос Стор. 290 форма 1
Ріс 2002р = -0,31 = -31%;
Ріс 2003р = -0,48 = - 48%;
Ріс 2004р = - 0,94 = - 94%;
Ріс 2005р = - 0,205 = - 20,5%.
Рентабельність оборотних коштів прямо пропорційна рентабельності реалізованої продукції і оборотності оборотних коштів. Цей висновок має велике значення для вироблення стратегії організації з підвищення фінансової ефективності оборотних коштів. Так як на практиці підвищення рівня фінансової ефективності оборотних коштів виступає важливим резервом зростання фінансової стійкості підприємства.
Стабільне фінансове становище залежить і від ліквідності - здатності організації своєчасно оплачувати свої зобов'язання. У свою чергу, ліквідність визначається ступенем відповідності величини наявних платіжних ресурсів величиною короткострокових боргових зобов'язань. При цьому в якості платіжних ресурсів можуть розглядатися в першу чергу грошові кошти і короткострокові фінансові вкладення. Це найбільш мобільні активи організації. До найбільш важкореалізованих активів належать основні засоби, що знаходяться на балансі організації, і нематеріальні активи.
Найбільш жорстким критерієм ліквідності підприємства є коефіцієнт абсолютної ліквідності, який показує, яка частина короткострокових позикових зобов'язань, при необхідності, може бути погашена негайно, і розраховується як відношення легко реалізованих активів до поточних зобов'язань підприємства (нормативне значення - не менше 0,2).
Сума фінансових вкладень і грошових коштів
Кабсл = ------------------------------------------------ ---------------------------- =
Краткосрочн. Обязат. за вирахуванням довгострокових кредитів і позик
Стр.260 + стор.270
= ---------------------------;
Стор. 790 - стр.720
Кабсл (2001р) = 0,02;
Кабсл (2004р) = 0,01;
Кабсл (2005р) = 0,015;
Кабсл (2006р) = 0,002.
Тобто, легко реалізовані активи не дають можливості для негайного погашення суми термінових зобов'язань, тим самим випливає висновок про неліквідності балансу і неплатоспроможності підприємства.
На практиці для остаточного висновку про фінансовий стан підприємства необхідно провести не лише фінансовий аналіз підприємства в цілому, але й проаналізувати роботу кожного виробництва, дільниці, відділу та цехи для оцінки їх діяльності і визначення слабких і нерентабельних ділянок виробництва (ділянок потребують великих фінансових вкладень і приносять мінімальний прибуток).
Підводячи підсумок другому розділі, слід зазначити, що аналіз фінансового стану підприємства виявив, що в підприємства спостерігається брак власних оборотних коштів і виробнича діяльність підтримується тільки за рахунок залучених оборотних коштів (як правило, кредитів банку), як наслідок, у разі необхідності підприємство не зможе погасити строкові зобов'язання за рахунок власних коштів.
Розрахунок коефіцієнтів платоспроможності підприємства та аналіз структури балансу дозволяє, визнати структуру балансу незадовільною, баланс неліквідним і відзначити дуже низьку ефективність використання оборотних коштів. Незважаючи на те, що всі фінансові зобов'язання підприємства забезпечені фінансовими активами (за рахунок необоротних активів) визнати підприємство платоспроможним не можна. Це підтверджує і аналіз коефіцієнта абсолютної ліквідності, який показує, яка частина короткострокових позикових зобов'язань, при необхідності, може бути погашена негайно. На практиці значення коефіцієнта повинно бути не менше 0,2, на 01.01.2006р. значення даного коефіцієнта дорівнювало 0,002. Тобто, легко реалізовані активи не дають можливості для негайного погашення суми термінових зобов'язань, тим самим випливає висновок про неплатоспроможність підприємства.
Підводячи підсумок проведеним фінансового аналізу можна зробити наступний висновок: що на даний момент підприємство знаходиться в глибокій кризі і можна діагностувати явні ознаки банкрутства.
У третьому розділі роботи наведемо рекомендації щодо поліпшення фінансового стану підприємства та проведення політики антикризового управління при загрозі банкрутства.

4.3 Розробка заходів фінансового оздоровлення ТОВ

«Камертон»

Основною метою антикризового фінансового управління є швидке відновлення платоспроможності та відновлення достатнього рівня фінансової стійкості підприємства для уникнення його банкрутства. З урахуванням цієї мети на ТОВ «Камертон» доцільно розробити політику антикризового фінансового управління.
Основну роль у системі антикризового управління необхідно відвести використанню механізмів фінансової стабілізації. Це пов'язано з тим, що успішне застосування цих механізмів дозволить не тільки зняти фінансовий стрес погрози банкрутства, але і значною мірою позбавити підприємство від залежності використання позикового капіталу, прискорити темпи його економічного розвитку.
Фінансову стабілізацію в умовах кризової ситуації на заводі доцільно провести послідовно за такими основними етапами, наведеними у таблиці 4.6.
Усунення неплатоспроможності. В якій би якої не оцінювався масштаб кризового стану підприємства (легкий чи важкий криза), найбільш нагальним завданням у системі заходів фінансової стабілізації є забезпечення відновлення здатності платежів за своїми поточними зобов'язаннями з тим, щоб попередити виникнення процедури банкрутства. Основним завданням на даному етапі аналіз поточних платежів, з метою вибору дійсно необхідних для виробничої діяльності підприємства, в першу чергу платежі за сировину, матеріали та комплектуючі вироби (у даному випадку необхідно враховувати оптимізацію розміру поточних запасів ТМЦ), розрахунки з бюджетом за поточними платежами ( виконання зобов'язань за поточними платежами до бюджету дозволяє підприємству отримувати заходи державної підтримки: податковий кредит і розстрочку погашення заборгованості по платежах до бюджету, що склалася за попередні періоди - до 2006р), своєчасний і повний розрахунок по оплаті праці.
Таблиця 4.6.Основние механізми фінансової стабілізації підприємства, що відповідають основним етапам її здійснення.
Етапи фінансової
Механізми фінансової стабілізації
стабілізації
Оперативний
Тактичний
Стратегічний
1.Устранение неплатоспроможності.
Система заходів, заснована на використанні принципу "відсікання зайвого"
-
-
2.Відновлення фінансової стійкості
-
Система заходів, заснованих на використанні моделей фінансової рівноваги
-
3.Ізмененіе фінансової стратегії з метою прискорення економічного зростання
-
-
Система заходів, заснованих на використанні моделей фінансової підтримки прискореного росту.
Відновлення фінансової стійкості. Хоча неплатоспроможність підприємства може бути усунена протягом відносно короткого періоду часу за рахунок здійснення ряду аварійних фінансових заходів, причини, що генерують неплатоспроможність можуть залишатися незмінними, якщо не буде відновлена ​​до безпечного рівня фінансова стійкість підприємства. Це дозволить усунути загрозу банкрутства не тільки в короткому, але й у відносно тривалому періоді. Шляхи фінансового оздоровлення підприємства більш детально будуть розглянуті в наступній частині цього розділу.
Можливі заходи з оздоровлення фінансового становища ТОВ «Камертон» викладено нижче. Так, подолання кризи і запобігання банкрутства доцільно проводити поетапно.
1 етап. Факторний аналіз збитків підприємства. Необхідно виявити і оцінити можливі причини збитків, що призвели до неплатоспроможності та незадовільної структури балансу підприємства, в тому числі: фактори, що призводять до зниження обсягу виробництва, причини відносно високих виробничих витрат, проаналізувати обгрунтованість загальногосподарських і комерційних витрат. Обов'язково проводиться окремий аналіз внутрішніх і зовнішніх причин.
Внутрішні причини повинні бути пов'язані з конкретними підрозділами (виробничими і функціональними), конкретними сферами управління на підприємстві (управління маркетингом, управління запасами або витратами, управління фінансами і т.д.). Повинен бути проведений особливий аналіз системи обліку на підприємстві та економічні відносини між підрозділами.
Завданням внутрішнього аналізу є виявлення недоліків у діючій на підприємстві системі прийняття рішень.
Зовнішні фактори треба розділити на тимчасові та постійно діючі.
Постійно діючі зовнішні фактори, у свою чергу, повинні бути розділені на регіональні, галузеві, народногосподарські та за сферами управління (митні, податкові, бюджетні, банківські та інші).
Завдання аналізу полягає в отриманні необхідної інформації для керівництва підприємства при складанні плану заходів для виходу з кризи, а так само при формулюванні своїх пропозицій до місцевих і республіканських властей, галузевим органам управління (Міністерству промисловості) щодо надання допомоги у фінансовому оздоровленні підприємства, або у створенні умов для оздоровлення.
2 етап. Прогноз фінансового стану підприємства і шляхи його оздоровлення. На додаток до фінансового аналізу стану заводу та виявленню причин неплатоспроможності, необхідно скласти прогноз результатів (показників) роботи підприємства й оцінити перспективи їх динаміки (покращення чи погіршення) з урахуванням збереження сформованих тенденцій у виробничій діяльності при ймовірних змінах зовнішнього середовища і незначних змінах (коригування) внутрішньої політики без використання значних зовнішніх джерел підтримки. Повинна бути також врахована і оцінена реалізація передбачуваних інвестиційних проектів, що сприяють оздоровленню підприємства.
При прогнозі змін зовнішнього середовища необхідно врахувати і розглянути: очікувані заходи уряду з оподаткування, у сфері інвестиційної діяльності та зміна інших умов розвитку підприємництва; очікувану динаміку (прогноз) макроекономічних показників економіки; очікувану динаміку конкуренції в галузі та поведінку (стратегічні наміри) основних конкурентів підприємства ; прогноз розвитку науково-технічного прогресу в області екології, якості, ресурсозбереження, впровадження результатів якого може вплинути на платоспроможність підприємства.
Завданням прогнозу діяльності підприємства та змін зовнішнього середовища є формулювання обгрунтованих висновків про можливість або неможливість позитивного результату при проведенні оздоровлення з використанням тільки внутрішніх ресурсів без серйозної перебудови роботи підприємства, в тому числі без часткового або повного його перепрофілювання.
3 етап. Розробка проекту фінансового оздоровлення підприємства. При розробці проекту (програми) необхідно чітко визначити мету і стратегію фінансового оздоровлення, конкретних заходів щодо їх реалізації.
При розробці стратегії проекту фінансового оздоровлення потрібно, перш за все, комплексний розгляд (дослідження) стану всіх активів і потенціалу підприємства, в тому числі проаналізувати:
а) матеріальні активи (основні фонди, матеріальні запаси і незавершене виробництво, запаси готової продукції);
б) нематеріальні активи (в тому числі патенти, ліцензії, науково-технічні заділи, професіоналізм кадрів підприємства);
в) довгострокові та середньострокові вкладення підприємства, включаючи його дебіторів і кредиторів, товаропровідну мережу, систему управління.
Вибір і техніко-економічне обгрунтування стратегії проекту (програми) фінансового оздоровлення підприємства передбачає визначення основних напрямків роботи та очікувану вигоду (ефективність) реалізації проекту в цілому. Визначення стратегії фінансового оздоровлення включає розробку плану принципових змін у діяльності підприємства, включаючи його диверсифікацію і перепрофілювання при необхідності, а також вирішення проблем з накопиченими зобов'язаннями (боргами). При цьому необхідно пам'ятати про те, що стратегія фінансового оздоровлення та вирішення проблеми повернення боргів знаходяться в тісному взаємозв'язку. Конкретна стратегія оздоровлення багато в чому визначає можливості та шляхи вирішення проблеми боргових зобов'язань. Визначення схеми повернення боргів, узгоджена з кредиторами, у свою чергу, дозволяє конкретизувати стратегію і конкретний план (проект) перебудови підприємства для його фінансового оздоровлення.
Залежно від передбачуваних результатів реалізації запропонованих заходів можна сформулювати два можливих варіанти подальшої діяльності заводу:
1. Після реструктуризації (узгодження відстрочки і конкретного графіка повернення) накопиченої заборгованості підприємство зможе нормально функціонувати без серйозних змін у його політиці і діях.
2. Перехід на принципово нову продукцію (перепрофілювання), яка проводиться в самій жорсткій формі: повна заміна обладнання, заміна або перепідготовка персоналу, перегляд і зміна ринків збуту і постачання і т.п., або закриття нерентабельних виробництв, концентрація зусиль на виробництво прибуткової продукції і впровадження у виробництво нових видів продукції.
При розробці (виборі) стратегії і техніко-економічному обгрунтуванні проекту фінансового оздоровлення підприємства слід використовувати методи стратегічного планування та сучасну методологію управління проектами.
Успіх проекту багато в чому залежить від повноти і коректності розробки бізнес-плану фінансового оздоровлення підприємства. Обгрунтування повноти та достовірності розробки бізнес-плану визначається обсягом і глибиною проведення необхідних досліджень з даного проекту, в тому числі аналізу стійкості проекту в умовах невизначеності та ризиків його здійснення і отримання очікуваного (прогнозованого) результату.
Проведення робіт з оздоровлення підприємства та відновлення його платоспроможності доцільно починати з розробки короткострокових заходів. Як короткострокові (надзвичайних) заходів з досвіду інших країн можуть бути:
- Заміна керівників окремих підрозділів, якщо встановлені ознаки їх некомпетентність;
- Зміна організаційної структури підприємства в напрямку скорочення апарату управління, централізації контрольно-планових функцій;
- Встановлення жорсткого контролю витрат, у тому числі скорочення їх окремих видів;
- Психологічна орієнтація персоналу на вирішення проблем оздоровлення;
- Закриття збиткових виробництв і скорочення номенклатури продукції (послуг);
- Посилення маркетингової діяльності в напрямку виявлення нових джерел надходження коштів від реалізації продукції, невикористовуваних ресурсів і частини активів підприємства.
Одночасно організовується робота з розробки проекту фінансового оздоровлення підприємства, пов'язаного з його реабілітацією, включаючи реструктуризацію (активів, пасивів, виробництва та організації робіт і т.д.) і перепрофілювання (часткове або повне) з метою адаптації до нових умов господарювання та змін зовнішнього середовища для забезпечення успіху в тривалій перспективі. Розробка проекту має передбачати розгляд альтернатив, їх оцінку, вибір кращого варіанта проекту та його техніко-економічне обгрунтування.
Таким чином, підвівши підсумок, слід зазначити, що ринкова економіка виробила велику систему фінансових методів попередньої діагностики і можливого захисту підприємства від банкрутства, яка отримала назву "системи антикризового фінансового управління". Суть цієї системи управління полягає в тому, що загроза банкрутства діагностується ще на ранніх стадіях її виникнення, що дозволяє своєчасно привести в дію спеціальні фінансові механізми захисту або обгрунтувати необхідність певних реорганізаційних процедур. Якщо ці механізми і процедури з невчасного або недостатньо ефективного їх здійснення не призвели до фінансового оздоровлення підприємства, воно стоїть перед необхідністю в добровільному або примусовому порядку припинити свою господарську діяльність і почати ліквідаційні процедури.
Основною метою антикризового фінансового управління є швидке відновлення платоспроможності та відновлення достатнього рівня фінансової стійкості підприємства для уникнення його банкрутства. З урахуванням цієї мети на ТОВ «Камертон» було запропоновано застосувати ряд заходів антикризового фінансового управління. Так, фінансову стабілізацію в умовах кризової ситуації запропоновано здійснювати послідовно по основних етапах: усунення неплатоспроможності, відновлення фінансової стійкості і зміну фінансової стратегії з метою прискорення економічного зростання.
Кожному етапу фінансової стабілізації підприємства відповідають певні її механізми, які в практиці фінансового менеджменту прийнято підрозділяти на оперативний, тактичний і стратегічний.
Запропоновано ряд заходів з оздоровлення фінансового становища підприємства, подолання кризи і запобіганню банкрутства:
1. проведення факторного аналізу збитків підприємства, мета - оцінити можливі причини збитків, що призвели до неплатоспроможності та незадовільної структури балансу підприємства, в тому числі: фактори, що призводять до зниження обсягу виробництва, відносно високим виробничим витратам, обгрунтованість загальногосподарських і комерційних витрат. Обов'язково проводиться окремий аналіз внутрішніх і зовнішніх причин.
Завданням внутрішнього аналізу є виявлення недоліків у діючій на підприємстві системі прийняття рішень.
Завдання зовнішнього аналізу полягає в отриманні необхідної інформації для керівництва підприємства при формулюванні своїх пропозицій до місцевих і республіканських властей, галузевим органам управління з надання допомоги у фінансовому оздоровленні підприємства (у створенні умов для оздоровлення).
2. прогноз фінансового стану підприємства та шляхів його оздоровлення, головним завданням є формулювання обгрунтованих висновків про можливість або неможливість позитивного результату при проведенні оздоровлення з використанням тільки внутрішніх ресурсів без серйозної перебудови роботи підприємства, в тому числі без часткового або повного його перепрофілювання.
3. розробка проекту (програми) фінансового оздоровлення підприємства з чітким визначенням цілей і стратегії фінансового оздоровлення конкретних заходів щодо їх реалізації.
При розробці (виборі) стратегії і техніко-економічному обгрунтуванні проекту фінансового оздоровлення підприємства необхідно враховувати методи стратегічного планування та сучасну методологію управління проектами.
Неефективність виробництва є також результатом неефективного використання виробничих потужностей. Для підвищення ефективності використання капіталу та інших ресурсів слід провести низку заходів з оздоровлення підприємства. Проте всі існуючі методи будуть неефективні без реконструкції чи іншого інвестиційного проекту. Слід чітко оцінити впровадження нової техніки і технології виробництва.
Хоча збут - завершальна стадія обороту товару, з нього починається вивчення ефективності виробництва того чи іншого товару. Тому дослідження ринку - початкова стадія вивчення проекту. Для досліджуваного об'єкта слід вивчити не тільки білоруський ринок, а й ринок сусідніх країн, зокрема широкий ринок Росії.
Важливим моментом, який часто не враховують білоруські виробники - це не попит на товар, а ціна товару конкурентів. Для завоювання ринку дуже важливо розглянути його з точки зору споживача. А споживача завжди цікавить співвідношення «ціна-якість».
Після проведення аналізу ринку, попиту, цін і т.д. слід вивчити постачальників устаткування. У мережі Інтернет багато підприємств викидають досить широку інформацію про устаткування. Деякі пропонують устаткування в лізинг, що вигідно і для покупця і для постачальника. Для ТОВ «Камертон» лізинг є найбільш прийнятним рішенням придбання обладнання. Лізинг іноді не вимагає залучення кредитів та інших позикових коштів. У нашому випадку кредит буде носити мінімальний розмір. Однак термін окупності інвестицій передбачає чималий період (орієнтовно 3-4 років). Амортизація по об'єкту лізингу включається в собівартість продукції, таким чином, не вимагаючи додаткових витрат.
Після певних вище дій можна різними методами і заходами оздоровлювати підприємство через різні заходи підвищення фінансових результатів, так як фінансові результати в змозі підвищити багато фінансових показників підприємства:
1. Розробити план заходів щодо економії матеріальних ресурсів. Розрахунок можливої ​​економії матеріальних ресурсів у процесі виробництва повинен відбивається на заробітній платі працівників, при цьому, наприклад 25% економії ресурсів нараховується на заробітну плату працівника.
2. Збільшити витрати на контроль якості продукції. Досить часто підприємство витрачає чимало коштів на запобігання результатів невідповідності якості. При цьому витрати на контроль якості повинні бути нижче витрат на запобігання результатів невідповідності якості.
3. Збільшення витрат на рекламу. Широка рекламна компанія дозволить значно підвищити можливість реалізації продукції. У нашій ситуації немає можливості витратити велику масу коштів на рекламу. Проте деякі заходи прийняти можна. Найефективнішим і відносно недорогим є рекламно-інформаційний сайт. За словами компаній-розробників сайтів проект підвищує продажі на 8-12%.
4. Підвищення обсягів виробництва. План реалізації продукції не може формуватися окремо від плану виробництва. Підприємство має чітко уявляти, скільки воно може виробити продукції для продажу. Обсяги виробництва можна підвищити зростанням продуктивності праці та скороченням трудомісткості робіт. Продуктивність праці підвищується введенням відрядно-преміальних систем оплати праці. У результаті перевищення встановлених планових норм праці працівник отримує не тільки відрядну розцінку, а й преміальні. На заході існує поняття «участь у прибутках». Така система оплати праці стимулює працівників до участі у підвищенні добробуту підприємства. У результаті зростає не тільки обсяги виробництва, але і якість продукції, та інші результати.

висновок

Проведене дослідження показало, що ефективне управління в проблемних установах на сьогоднішній день особливо актуально.
Гостра фаза кризи подолана, але видиме тактичне поліпшення загальної ситуації у виробничому секторі не можна переоцінювати. Всі нові організації, мають потребу в антикризовому менеджменті. Фінансові втрати не є неминучими. При правильній макроекономічній політиці зі створенням ефективної системи оцінки діяльності організацій, вдосконалення діяльності служб нагляду як при ліцензуванні організацій, так і при щомісячному відстеження результатів їх діяльності, а також при професійному проведенні інспекційних перевірок ймовірність появи фінансових проблем можна істотно знизити.
Профілактичні заходи діагностики стану комерційних організацій є необхідними, тому що для підтримки стійкості функціонування потрібні не стільки кардинальні методи оздоровлення, скільки виключення серйозних проблем у масових масштабах у багатьох підприємств. Однак на запущених стадіях проблемності потрібні екстрені комплексні методи впливу. Разом з тим, рішуче хірургічне втручання шляхом вирізання у підприємств прострочених позичок з їх подальшою реабілітацією не може перетворитися на постійну практику, поки не видалені причини тяжкого становища підприємств.
Відправним моментом антикризового управління в організації є отримання незадовільних даних аналізу діяльності. Чим раніше виявлено недоліки в діяльності та визначено основні напрямки роботи, тим більше шансів відновити втрачені можливості організації.
Раннє виявлення і фіксація проблем у більшості випадків можливі тільки за допомогою аналізу фінансового стану. На жаль, сучасні методики не позбавлені недоробок, і або поглиблений аналіз діяльності організації дозволяє зробити висновок про наступив кризі, або безпосередній прояв все наростаючих кризових тенденцій фіксує факт проблемності організації.
Серйозний вплив на діяльність організацій надає зовнішнє середовище, викликана проведенням макроекономічної політики. Незважаючи на те, що високі темпи інфляції можуть принести відносну тимчасову вигоду, в економіці в цілому вони породжують невизначеність і значні втрати національного багатства, які з часом обов'язково відіб'ються на стані підприємств. Жодна фінансова система не може залишатися прибутковою у довгостроковій перспективі за наявності значних проблем у виробничого сектора.
При виробленні заходів антикризового управління проблемними вітчизняними підприємствами слід враховувати зарубіжний досвід розвинених країн.
Для подолання негативних ситуацій необхідний комплексний підхід, який включає усунення як зовнішніх, так і внутрішніх причин проблемності. Недосконалі внутрішні облікові норми і стандарти можуть стати серйозною причиною появи ускладнень в організацій. Удосконалення вітчизняної системи бухгалтерського обліку і звітності з метою забезпечення максимальної прозорості та платоспроможності бажано проводити згідно з міжнародними стандартами, але з урахуванням вітчизняних умов.
Однак окрім заходів, спрямованих на підвищення ефективності роботи самого підприємства, необхідно вирішити питання списання з балансів проблемних підприємств простроченої заборгованості по централізованим кредитах.
Дозвіл перерахованих проблем здатне поліпшити стан платоспроможності проблемних підприємств, проте для запобігання подальшого зростання їх числа необхідна розробка та прийняття комплексу заходів з діагностики стану закладів, бухгалтерської звітності та оздоровлення підприємств на ранніх стадіях проблемності.
Аналіз фінансового стану ТОВ «Камертон» виявив, що у заводу практично повністю відсутні власні оборотні кошти і діяльність підтримується тільки за рахунок залучених оборотних коштів (як правило, кредитів банку) і, як наслідок, у разі необхідності підприємство не зможе погасити строкові зобов'язання за рахунок власних коштів.
Розрахунок коефіцієнтів платоспроможності підприємства та аналіз структури балансу дозволяє визнати структуру балансу незадовільною, баланс неліквідним і відзначити дуже низьку ефективність використання оборотних коштів. Незважаючи на те, що всі фінансові зобов'язання підприємства забезпечені фінансовими активами (за рахунок необоротних активів) визнати підприємство платоспроможним не можна. Це підтверджує і аналіз коефіцієнта абсолютної ліквідності, який показує, яка частина короткострокових позикових зобов'язань, при необхідності, може бути погашена негайно. На практиці значення коефіцієнта повинно бути не менше 0,2, на 01.01.2006р. значення даного коефіцієнта дорівнювало 0,002. Тобто, легко реалізовані активи не дають можливості для негайного погашення суми термінових зобов'язань, тим самим випливає висновок про неплатоспроможність підприємства. Проведений аналіз собівартості продукції дозволяє спостерігати поліпшення ряду показників, що характеризують виробничу діяльність підприємства, однак це не дозволяє зробити висновки про істотне поліпшення фінансового стану підприємства і намітився вихід із кризи.
Підводячи підсумок проведеним фінансового аналізу можна зробити наступний висновок: що на даний момент підприємство знаходиться в глибокій кризі і можна діагностувати явні ознаки банкрутства.
Так само в роботі наведено рекомендації щодо поліпшення фінансового стану підприємства та проведення політики антикризового управління при загрозі банкрутства. Так, основною метою антикризового фінансового управління є швидке відновлення платоспроможності та відновлення достатнього рівня фінансової стійкості підприємства для уникнення його банкрутства. З урахуванням цієї мети на ТОВ «Камертон» було запропоновано застосувати ряд заходів антикризового фінансового управління. Так, фінансову стабілізацію в умовах кризової ситуації запропоновано здійснювати послідовно по основних етапах: усунення неплатоспроможності, відновлення фінансової стійкості і зміну фінансової стратегії з метою прискорення економічного зростання.
Кожному етапу фінансової стабілізації підприємства відповідають певні її механізми, які в практиці фінансового менеджменту прийнято підрозділяти на оперативний, тактичний і стратегічний.
Запропоновано ряд заходів з оздоровлення фінансового становища підприємства, подолання кризи і запобіганню банкрутства:
1. проведення факторного аналізу збитків підприємства, мета - оцінити можливі причини збитків, що призвели до неплатоспроможності та незадовільної структури балансу підприємства, в тому числі: фактори, що призводять до зниження обсягу виробництва, відносно високим виробничим витратам, обгрунтованість загальногосподарських і комерційних витрат. Обов'язково проводиться окремий аналіз внутрішніх і зовнішніх причин.
Завданням внутрішнього аналізу є виявлення недоліків у діючій на підприємстві системі прийняття рішень.
Завдання зовнішнього аналізу полягає в отриманні необхідної інформації для керівництва підприємства при формулюванні своїх пропозицій до місцевих і республіканських властей, галузевим органам управління з надання допомоги у фінансовому оздоровленні підприємства (у створенні умов для оздоровлення).
2. прогноз фінансового стану підприємства та шляхів його оздоровлення, головним завданням є формулювання обгрунтованих висновків про можливість або неможливість позитивного результату при проведенні оздоровлення з використанням тільки внутрішніх ресурсів без серйозної перебудови роботи підприємства, в тому числі без часткового або повного його перепрофілювання.
3. розробка проекту (програми) фінансового оздоровлення підприємства з чітким визначенням цілей і стратегії фінансового оздоровлення конкретних заходів щодо їх реалізації.
При розробці (виборі) стратегії і техніко-економічному обгрунтуванні проекту фінансового оздоровлення підприємства необхідно враховувати методи стратегічного планування та сучасну методологію управління проектами.
На закінчення роботи хотілося б додати, що фахівці з антикризового управління стверджують: будь-яке підприємство можна відновити. Неспроможних підприємств багато - безперспективних немає.

Список використаної літератури:

1. Закон Республіки Білорусь «Про економічну неспроможність (банкрутство)» від 18.07.2000 № 423-3 (ред. Від 29.06.2006)
2. Донцова Л.В., Никифорова Н.А. Аналіз господарської діяльності підприємства. М., 1998.
3. Савицька Г. Аналіз господарської діяльності підприємства: Навч. Посібник. Мінськ, Вишейша школа, 1999.
4. Словник сучасних економічних та правових термінів / В.М. Шимов, О.М. Тур, Н.В. Стах і ін - Мн.: Техналогiя, 1999. - 542 с.
5. Економіка підприємства / В.Я. Хріпач, Г.З. Суша, Г.К. Онопрієнко; Під ред. В.Я. Хріпача. - Мн.: Економпресс. 2000. - 464с.
6. Англо-російський економічний словник / За ред. А. В. Анікіна. - М.: Російська мова, 1977.
7. Словник сучасної економічної теорії Макміллана / За общ.ред. У. Пірса: Пер. з англ. - М.: ИНФРА-М, 1997.
8. Ванкевіч Є.В. Розвиток методології антикризового управління фірмою в перехідній економіці / / Антикризове управління та підвищення конкурентоспроможності економіки: Зб. статей II Міжнар. наук.-практ. конф. Мінськ, 27-28 січня 2004р. / Під общ.ред. В. Ф. Байнева. - Мн.: БДУ, 2004.
9. Смольський А.П. Загальні і особливі причини банкрутства білоруських підприємств / / Стратегія і тактика розвитку виробничо-господарських систем: Матеріали Міжнародної науково-практичної конференції. Гомель, 27-28.11.2003г. - Львів: ГГТУ ім.П.О.Сухого, 2003.
10. Аналіз економічного стану підприємства. Визначення та визнання підприємства банкрутом, Леонід Ковальов, аудитор, кандидат економічних наук / / Інформаційна база «Консультант ПЛЮС».
11. Акулич В. Оцінка фінансового стану підприємства відповідно до Інструкції з аналізу та контролю за фінансовим станом і платоспроможністю суб'єктів підприємницької діяльності / / Фінансовий директор, - 2004 .- № 12.-С.63-77.;
12. Глухів В.В. Менеджмент. Підручник. 2-е вид.-СПб.: Видавництво «Лань», 2002.;
Додати в блог або на сайт

Цей текст може містити помилки.

Міжнародні відносини та світова економіка | Курсова
368кб. | скачати


Схожі роботи:
Фінансова санація та банкрутство підприємства
Фінансова санація та банкрутство підприємства 2
Фінансова санація та банкрутство підприємств
Фінансова санація та банкрутство підприємств 2
Фінансова санація та банкрутство підприємств 5
Банкрутство і санація банків цільові пріоритети і методи реалізації 2
Банкрутство і санація банків цільові пріоритети і методи реалізації
Фінансова санація підприємства
Фінансова санація підприємства 2
© Усі права захищені
написати до нас
Рейтинг@Mail.ru