додати матеріал


Аудит операцій з валютними цінностями

[ виправити ] текст може містити помилки, будь ласка перевіряйте перш ніж використовувати.

Міністерство освіти і науки України
Донецький національний університет

Економічний факультет


Курсова робота
з дисципліни "Аудит"
на тему: "Аудит операцій з валютними цінностями"
Студент ____________________________
(Дата подання роботи, підпис)
Виниченко Віра Василівна
Спеціальність
0106
Форма навчання
Очно-заочна
Група
4К0106




Керівник ________________________
(Дата подання до захисту, підпис)


Горлівка - 2003

Зміст
Введення

1. Цілі і завдання аудиту операцій з валютними цінностями.

2. Нормативно-правове регулювання операцій з валютними цінностями та їх облік.

3. Зміст програми аудиторської перевірки: бухгалтерські і податкові аспекти.

4. Збір аудиторських доказів та формування робочих документів.

5. Типова кореспонденція рахунків з обліку операцій з валютними цінностями.

6. Аудиторський висновок за результатами перевірки.

Висновок.

Список літератури.



ВСТУП
У сучасних умовах, коли економіка України знаходиться в перехідному положенні від адміністративно-командної до ринкової, проведення аудиту є дуже важливим аспектом діяльності будь-якого підприємства. Серед різних різновидів аудиту виділяють аудит операцій з валютними цінностями. Перевірка правильності відображення в бухгалтерському та податковому обліку даних операцій дозволить підприємствам вийти на новий рівень свого розвитку за європейськими стандартами, де аудиторські перевірки є обов'язковими і проводяться щорічно.
Аудиторська діяльність (аудит) являє собою підприємницьку діяльність аудиторів (аудиторських фірм) по здійсненню позавідомчих перевірок бухгалтерської (фінансової) звітності, документів бухгалтерського обліку, податкових декларацій і інших фінансових зобов'язань і вимог економічних суб'єктів, а також наданню інших аудиторських послуг.
Аудитор - особа, що перевіряє стан фінансово-господарської діяльності підприємства за певний період. Аудитор відрізняється від ревізора по своїй суті, по підходу до перевірки документації, по взаєминам із клієнтом, по висновках, зробленим за результатами перевірки, і т.д.
Поняття аудита значно ширше таких понять, як ревізія і контроль. Аудит забезпечує не тільки перевірку вірогідності фінансових показників, а й, а це не менш важливо, розробку пропозицій щодо оптимізації господарської діяльності з метою раціоналізації витрат і збільшення прибутку. Аудит можна визначити як своєрідну експертизу бізнесу.
Аудиторська діяльність включає, крім перевірок, надання різного роду послуг; ведення й відновлення обліку, консультації з питань ведення обліку, оподаткування, навчання та ін
Відомий американський фахівець в області теорії і практики аудиту проф. Дж. Робертсон підкреслює, що аудит - це діяльність, спрямована на зменшення підприємницького ризику. І далі робить висновок, що аудит сприяє зменшенню до прийнятного рівня інформаційного ризику для користувачів фінансових звітів. Можна приблизно підрахувати (спрогнозувати) цей ризик і визначити імовірність сприятливих подій, У той же час підприємницький ризик компанії (фірми, організації) прямого впливу на аудиторів не робить.
Слід зазначити, що аудит відрізняється і від судово-бухгалтерської експертизи. Ця відмінність полягає в тому, що аудит - незалежна перевірка, а судово-бухгалтерська експертиза здійснюється за рішенням судових органів. Специфіка судово-бухгалтерської експертизи виявляється в її процесуально-правовій формі, що забезпечує одержання джерела доказів у застосуванні експертних знань в області бухгалтерського обліку в ході дослідження зроблених господарських операцій.
Аудит існує незалежно від наявності або відсутності карної або цивільної справи. У той час як судово-бухгалтерська експертиза не може існувати поза карною або арбітражною справою, оскільки являє собою процесуально-правову форму (правову сторону даного виду експертизи).
Аудитор може бути притягнутий як експерта-бухгалтера при проведенні судово-бухгалтерської експертизи. Експерт як самостійна процесуальна фігура, як кваліфікований фахівець в області бухгалтерського обліку і контролю самостійно визначає методи дослідження, тому що несе відповідальність за обгрунтованість своїх висновків.

1. ЦІЛІ І ЗАВДАННЯ АУДИТУ ОПЕРАЦІЙ З ВАЛЮТНИМИ ЦІННОСТЯМИ
У процесі аудиту операцій з валютними цінностями аудитор повинен вирішити ряд завдань для досягнення головної поставленої перед собою мети, а саме: провести перевірку правильності дотримання законодавства в частині ведення податкового та бухгалтерського обліку операцій з валютними цінностями.
На підставі даних журналу-ордера № 1 і відомості за дебетом рахунка 312 аудитор повинен перевірити дані виписок з відповідними датами по журналу і відомості, а також правильність проставлення кореспондуючих рахунків і інші дані.
Аудитор перевіряє, як зараховувалася виручка від реалізації та інших валютних операцій при здійсненні зовнішньоекономічних операцій.
Аудитор має вирішити такі завдання:
· Встановити законність відкриття валютних рахунків;
· Відповідність сум за виписками банку сумам, відображеним у первинних документах;
· Правильність здійснення переказу в гривні (відповідність курсу переводу на певну дату і т.д.);
· Правильність відображення в обліку операцій з продажу та купівлі валюти;
· Правильність віднесення витрат з оплати послуг банку за конвертації, продажу валюти та ін;
· Правильність розрахунку і віднесення курсових різниць;
· Правильність перерахування авансів за імпортну продукцію.
На перше число кожного квартал залишки по валютному рахунку повинні бути рівні рядку балансу 240 (форма № 1).

2. НОРМАТИВНО-ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ОПЕРАЦІЙ З ВАЛЮТНИМИ цінностей та їх обліку
Одним з найважливіших напрямків аудиту підприємства є аналіз його фінансового стану. Фінансовий стан підприємства характеризується сукупністю показників, що відображають процес формування і використання його фінансових коштів. У ринковій економіці фінансовий стан підприємства по суті справи відображає кінцеві результати його діяльності. Саме кінцеві результати діяльності підприємства цікавлять власників (акціонерів) підприємства, його ділових партнерів, податкові органи.
Особлива роль відводиться аналізу фінансового стану підприємства в діяльності аудитора. Проводячи перевірку фінансово-господарської діяльності підприємства, аудитор повинен перевірити його фінансовий стан і дати по ньому висновок. I-
Однією з важливих функцій аудитора є надання консультаційних послуг перевіряється ним підприємству. Перевірка фінансового стану та надання консультаційних послуг немислимі без ретельного аналізу фінансових показників. Тільки на основі фінансового аналізу, виявлення сильних і слабких сторін у фінансовому стані підприємства можна намітити заходи щодо його зміцнення або виходу зі складної фінансової ситуації. Саме тому кожен аудитор повинен знати технологію проведення фінансового аналізу підприємства, вміти робити на його основі необхідні висновки, розробляти і пропонувати підприємству заходи щодо поліпшення його фінансового стану.
Аналітичні процедури, що включають в себе аналіз фінансового стану підприємства, аналіз фінансових результатів діяльності підприємства,; аналіз оборотності оборотних активів (оцінку ділової активності), оцінку потенційного банкрутства, є незалежними аудиторськими процедурами, що застосовуються аудитором для обгрунтування аудиторських доказів. Вони відносяться до числа найбільш "ефективних з точки зору витрат часу і сил аудиторських процедур.
При проведенні аналітичних процедур слід звернути, особливу увагу на оцінку можливості функціонування підприємства. надалі або, іншими словами, оцінити, чи не є підприємство-клієнт потенційним банкрутом. . Оцінку задовільного стану балансу підприємства слід проводити двічі: на етапі планування аудиту - на базі звітності до її перевірки і на етапі складання висновку, коли в баланс підприємства внесені виправлення за результатами перевірки.
Відповідно до міжнародної аудиторської практикою, якщо перевірене аудитором підприємство припинить свою діяльність протягом року в результаті банкрутства, то аудитор незалежно від того, яке він дав висновок, може бути залучений до судового розгляду.
Якщо на етапі планування перевірки стало зрозуміло, що бухгалтерський баланс клієнта має незадовільний стан, то керівництву аудиторської фірми слід ще раз оцінити можливість подальшої співпраці з даним клієнтом.
При проведенні аналітичних процедур аудитор може скористатися як програмними, засобами, що набагато ефективніше, так і провести розрахунки вручну. Алгоритм, закладений в основу проведення аналізу фінансового стану підприємства як у тому, так і в іншому випадку, заснований на взаємозв'язках, внутрішньо властивих балансу та інших форм звітності.
У силу того, що аналітичні процедури в більшості своїй формалізовані,, аудитор при їх проведенні може застосувати спеціальне програмне забезпечення для більшого ефекту.
В даний час розробкою спеціальних аналітичних програм займається цілий ряд фірм.
Інформаційною базою для проведення аналізу фінансового стану є бухгалтерська звітність. У першу чергу це бухгалтерський баланс (ф. № 1) і додатки до балансу; ф. № 2 - "Звіт про фінансові результати та їх використання", ф. № 4 - "Звіт про власний капітал", ф. № 3 - "Звіт про рух грошових коштів".
Аналіз фінансового стану підприємства включає наступні етапи:
1. Попередня (загальна) оцінка фінансового стану! підприємства та змін його фінансових показників за звітний період.
2. Аналіз платоспроможності та фінансової стійкості підприємства.
3. Аналіз кредитоспроможності підприємства та ліквідності його балансу.
4. Аналіз оборотності оборотних активів.
5. Аналіз фінансових результатів підприємства.
6. Аналіз потенційного банкрутства підприємства. Для проведення аналізу фінансового стану підприємства використовуються певні методи та інструменти.
Найбільш простий метод - порівняння, коли фінансові показники звітного періоду порівнюються або з плановими,, або з показниками за попередній період (базисними). При цьому необхідно забезпечити порівнянність порівнюваних даних.
. Наступний метод - групування, коли показники групуються та зводяться в таблиці. Це дає можливість для проведення аналітичних розрахунків, виявлення тенденцій розвитку окремих явищ та їх взаємозв'язку, виявлення чинників, що впливають на зміну показників.
Метод ланцюгових підстановок, або елімінування, полягає в заміні окремого звітного показника базисним. При цьому всі інші показники залишаються незмінними. Цей метод дає можливість визначити вплив окремих факторів на сукупний фінансовий показник.

В якості інструментарію для фінансового аналізу широко використовуються фінансові коефіцієнти. Це відносні показники фінансового стану підприємства, які виражають ставлення одних абсолютних фінансових показників до інших.
Фінансові коефіцієнти використовуються: для порівняння показників фінансового стану конкретного підприємства з аналогічними показниками інших підприємств чи середньогалузевими показниками; для виявлення динаміки розвитку показників і тенденцій зміни фінансового стану підприємства; для визначення нормальних обмежень і критеріїв різних сторін фінансового стану.
При проведенні аудиту операцій з валютними цінностями аудитор користується всіма діючими нормативними документами, що стосуються предмета перевірки, тобто в даному випадку операцій з валютними цінностями. Такими документами виступають Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 21 "Вплив змін валютних курсів", затверджене наказом Міністерства фінансів України від 14.02.96г. № 29, Закон про оподаткування прибутку підприємств із змінами і доповненнями, інші нормативно-правові акти.
Операції в іноземній валюті під час первісного визнання відображаються в бухгалтерському обліку в національній валюті України шляхом перерахунку суми в іноземній валюті за курсом НБУ на дату здійснення операції.
Якщо отримання товарів (або інших активів) з імпорту передує оплаті, тобто надходження активів вважається першою подією, то до і після введення в дію П (С) БО 21 отримані по імпорту активи, а також виникла кредиторська заборгованість відображаються в обліку за курсом НБУ на дату надходження товарів (за курсом згідно вантажної митної декларації). У свою чергу, на дату розрахунку погашення кредиторської заборгованості відображається за курсом НБУ на дату здійснення платежу. У результаті цього виникає курсова різниця від невідповідності курсів валют на дату виникнення та дату погашення заборгованості за розрахунками з іноземними постачальниками, як це було і раніше. Якщо заборгованість не погашена на дату складання звітності, то вона перераховується за курсом НБУ, що діяв в останній день звітного періоду. При цьому на дату здійснення оплати розраховується курсова різниця, що виникла в результаті різниці в курсах валют на період складання звітності і на дату оплати.
У свою чергу, якщо при здійсненні експортних операцій першою подією є реалізація продукції, товарів (виконання робіт, надання послуг), а оплата надходить пізніше, то до складу доходу включається сума валюти, перерахована за курсом НБУ на дату реалізації. За цим же курсом перераховується виникла дебіторська заборгованість. На дату здійснення оплати заборгованість за розрахунками з іноземними покупцями перераховується за курсом НБУ на дату оплати, в результаті чого виникає курсова різниця від зміни курсу валют на дату здійснення реалізації і надходження оплати від покупця. Якщо дебіторська заборгованість не погашена на дату складання фінансової звітності, то така заборгованість відображається у звітності за курсом НБУ на останній день звітного періоду, а курсова різниця від зміни курсу валют включається в доходи або витрати звітного періоду.
(Відмінності в обліку операцій в іноземній валюті після набрання чинності П (С) БО 21 складаються в особливості відображення в обліку та звітності операцій, пов'язаних з одержанням або перерахуванням авансів.
П (С) БО 21 вперше для вітчизняного обліку вводить поняття монетарних і немонетарних статей. До Монетарні статті відносяться статті грошових коштів, а також таких активів і зобов'язань, які будуть отримані або сплачені у фіксованій сумі грошей або їх еквівалентів, тобто якщо після надходження (збільшення) активів і виникнення зобов'язань, очікується надходження (перерахування) грошей, такі активи і зобов'язання є монетарними. Іншими словами, грошові кошти, їх еквіваленти, а також дебіторська та кредиторська заборгованості, які будуть погашатися грошима (їх еквівалентами), відносяться до монетарних статей.
Якщо ж дебіторська або кредиторська заборгованості виникли в результаті перерахування або отримання авансу, тобто надходження грошових коштів відбулося до факту надходження або реалізації товарів (робіт, послуг), така заборгованість відноситься до Немонетарні статті, а їх облік згідно П (С) БО 21 має деякі особливості.
Так, П (С) БО 21 визначає, що сума авансу (попередньої оплати) в іноземній; валюті, надана іншим особам у рахунок платежів для придбання немонетарних активів (запасів, основних засобів, нематеріальних активів тощо) і отримання робіт і послуг, при включенні до вартості цих активів (робіт, послуг) перераховується у валюту звітності із застосуванням валютного курсу на дату сплати авансу (п. 6 П (С) БО 21). Іншими словами, у момент перерахування авансу в іноземній валюті підприємство передбачає отримати запаси, основні засоби, нематеріальні активи, послуги і т.д., тобто отримати немонетарний актив. Вартість таких немонетарних активів визначається шляхом перерахування в гривні за курсом НБУ на дату сплати авансу, тобто вартість отриманих матеріалів, товарів, основних засобів та інших активів визначається за курсом НБУ на дату оприбуткування (на дату визначення первісної вартості), а за курсом НБУ на дату перерахування авансу.
Відзначимо також, що при визначенні фінансових результатів при продажу імпортних запасів бухгалтерському обліку буде брати участь вартість активів, визначена за курсом НБУ на дату авансу.
У свою чергу, сума авансу (передоплати), іноземній валюті, отримана від інших осіб рахунок платежів для поставки готової продукції, інших активів, виконання робіт і послуг при включенні до складу доходу звітного періоду перераховується у валюту звітності із застосуванням курсу на дату одержання авансу.
Таким чином, якщо підприємство отримало аванс в іноземній валюті від іноземного покупця, при відвантаженні готової продукції (товарів, робіт послуг) дохід визначається виходячи з валютного курсу на дату одержання авансу.
Після набрання чинності П (С) БУ21 змінився рядок обліку операцій, пов'язаних з передплатою.
Однак до 01.01.2001 р. облік авансів повинен проводитися по-старому. Отже, в момент надходження передоплати від іностранногоу 1 покупця виникла кредиторська заборгованість відображається в обліку за курсом НБУ на дату оплати а в момент здійснення відвантаження товарів і виконання робіт, надання послуг) і визнання "® ходу така заборгованість перераховується за курсом НБУ на дату здійснення відвантаження (оформлення вантажної митної декларації).
У свою чергу, дохід визнається також у сумі, перерахованої за курсом НБУ на дату реалізації.
Аналогічно до 01.01.2001т. буде здійснюватися облік надходження активів після перерахування передоплати. Отримані активи відображаються в обліку і звітності за курсом НБУ на дату надходження активів, а не на дату перерахування авансу.
Отже, головною відмінністю в обліку операцій в іноземній валюті з 01.01.2001 є необхідність парного розмежування заборгованості, що виникла після здійснення факту відвантаження, отримання товарів (виконання робіт, надання послуг), та заборгованості, що утворилася в результаті авансових платежів (отриманих або доставлених передоплат в іноземній валюті).
На дату складання фінансової звітності монетарні активи (грошові кошти, дебіторська і кредиторська заборгованості за товари, роботи, послуги) перераховуються за курсом НБУ на дату балансу (так було і раніше). Немонетарні активи (запаси, основні засоби, нематеріальні активи та інше) відображаються у звітності за історичною фактичної собівартості або справедливої ​​вартості, які визначалися на дату здійснення операції або на дату визначення справедливої ​​вартості відповідно, тобто як і раніше, не перераховуються за курсом НБУ на дату складання звітності.
Курсові різниці, що виникають від перерахунку активів і зобов'язань в іноземній валюті за курсом НБУ на різні дати, відображаються у складі доходів (витрат) звітного періоду. Причому П (С) БО 21 надає на відображення курсових різниць у складі витрат і доходів за видами діяльності, а саме курсові різниці від перерахунку грошових коштів в іноземній валюті та інших монетарних статей, що утворилися в результаті операційної діяльності, відображаються у складі інших операційних доходів і витрат. Якщо ж курсові різниці виникли в результаті перерахунку монетарних активів, які стали результатом інвестиційної та фінансової діяльності, такі різниці відображаються складі інших доходів і витрат.
Незважаючи на те, що положення П (С) БО 21 протягом 2000 р. не діяли, відображення курсових різниць у складі доходів і витрат у розрізі видів діяльності викликано вимогами [(С) БО 3 "Звіт про фінансові результати", відповідно до яким ведеться окремий облік доходів і витрат від операційної, інвестиційної та фінансової діяльності. Тому ПСБО 21 поширюється і на операції 2000
У бухгалтерському обліку підприємства, що здійснює операції в іноземній валюті, будуть застосовуватися такі субрахунки:
711 "Дохід від реалізації іноземної валюти";
714 "Дохід від операційної курсової різниці;
744 "Дохід від неопераційної курсової різниці";
942 "Собівартість реалізованої іноземної валюти";
945 "Втрати від операційної курсової різниці";
974 "Втрати від неопераційних курсових різниць".
У залежності від того, на яких рахунках доходів і сходу були враховані доходи або втрати від операцій в іноземній валюті (операції купівлі-продажу валюти, курсові різниці), у звіті про фінансові результати вони будуть відповідно відображені у рядку:
960 "Інші операційні доходи" - дохід від операційних курсових різниць, дохід від реалізації валюти;
090 "Інші операційні витрати" - втрати від операційних курсових різниць, собівартість реалізованої іноземної валюти;
130 "Інші доходи" - дохід від неопераційних курсових різниць;
160 "Інші витрати" - втрати від неопераційних курсових різниць.
Що стосується податкового обліку, то Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств" визначено поняття "балансова вартість заборгованостей в іноземній валюті" та "балансова вартість іноземної валюти". Так, заборгованість платника податку або перед платником податку, виражена в іноземній валюті, перераховується у гривні за офіційним курсом НБУ на дату її виникнення (п. 7.3.3 Закону). Визначена таким чином сума заборгованості є її балансовою вартістю. Протягом податкового періоду заборгованість не перераховується у зв'язку зі зміною курсу НБУ, а перераховується тільки у разі її погашення (продажу) протягом цього податкового періоду. Якщо заборгованість на кінець звітного періоду не погашена, вона перераховується за курсом НБУ на останній робочий день звітного періоду (п. 7.3.6 Закону). Позитивна чи негативна різниця, що виникає за результатами такого перерахунку, включається до валового доходу або валових витрат звітного періоду. При цьому балансова вартість заборгованості для наступного податкового періоду прирівнюється до вартості, визначеної шляхом такого перерахунку.
У свою чергу, балансова вартість іноземної валюти визначається за курсом НБУ на дату її надходження на рахунок. Якщо ця валюта на кінець звітного періоду не списана з рахунку, її балансова вартість визначається шляхом перерахунку за курсом НБУ на останній робочий день звітного періоду.
Витрати в іноземній валюті, що виникають у зв'язку з придбанням товарів, вартість яких відноситься до валових витрат платника податку, визначаються за сумою балансової вартості такої іноземної валюти (п. 7.3.2 Закону).
Іноземна валюта, сплачена платником податку у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг) за імпортом, для цілей оподаткування списується з рахунку не за валютним (обмінним) курсом НБУ, який діяв на дату її списання, а за її балансової вартості.
Доходи, отримані (нараховані) платником податку в іноземній валюті у зв'язку з продажем товарів (робіт, послуг), перераховуються в гривні за курсом НБУ на дату отримання (нарахування) таких доходів, і не перераховуються протягом звітного періоду у зв'язку зі зміною обмінного курсу ( п. 7.3.1 Закону). Балансова вартість іноземної валюти, отримана платником податку у зв'язку з продажем товарів (робіт, послуг) на експорт, визначається за валютним (обмінним) курсом НБУ, який діяв на дату її отримання.
Облік придбання товарів по імпорту
Згідно з П (С) БО 9 "Запаси" в покупну (первісну) вартість запасів включаються всі витрати, пов'язані з придбанням і доведенням їх до стану, в якому вони придатні для продажу.
Наказом Міністерства фінансів України "Про внесення змін і доповнень до Положень (стандартів) бухгалтерського обліку" (далі - Зміни в Стандарт 9) від 14.06.2000 р. № 131 були внесені зміни до П (С) БО 9.
З п. 9 повністю виключено положення про те, що у вартість придбаних запасів включаються суми, сплачені за інформаційні, посередницькі та інші подібні послуги, пов'язані з пошуком і придбанням запасів. Очевидно, що такі витрати будуть ставитися до складу інших операційних витрат (рахунок 94) у періоді їх виникнення.
У собівартість запасів включаються митні збори і мита, витрати на страхування, транспортно-заготівельні витрати (витрати на заготівлю, вантажно-розвантажувальні роботи і транспортування запасів, включаючи витрати на страхування ризиків транспортування запасів), непрямі податки, які не відшкодовуються підприємству (у тому числі акцизний збір і ПДВ у вартості товарів, придбаних підприємством - неплатником ПДВ), а також прямі матеріальні витрати, прямі витрати на оплату праці, інші прямі витрати підприємства на доопрацювання і підвищення якості технічних характеристик запасів.

Змінами до П (С) БО 9 було дозволено відразу включати транспортно-заготівельні витрати в собівартість одиниці товарів, або враховувати їх загальною сумою на окремому субрахунку рахунку запасів з наступним щомісячним розподілом їх між сумою залишку товарів на кінець того місяця і сумою вибулих за місяць товарів .
Але, як правило, при імпорті запасів виникають проблеми з розподілом транспортних витрат на одиницю запасів. Тому немає необхідності враховувати транспортно-заготівельні витрати окремому субрахунку.
Облік експортних операцій

При реалізації товарів (робіт, послуг) на експорт важливо визначити дату визнання доходу. Відповідно до міжнародних норм право власності переходить до покупця одночасно з ризиком випадкової загибелі або псування товару, якщо інше не передбачено договором. Момент переходу ризику визначається базовими умовами зовнішньоторговельних договорів, прийнятими Міжнародною торговою палатою. Тому датою визнання доходу від реалізації активів на експорт буде дата переходу права власності на ці активи.
Операція продажу валюти належить до іншої операційної діяльності підприємства. При реалізації валюти визнається дохід, який обліковується на субрахунку 711 "Дохід від реалізації іноземної валюти" у складі іншого операційного доходу. За кредитом субрахунку 711 відображається вартість іноземної валюти, перерахованої після продажу. У той же час у складі витрат відображається собівартість проданої валюти, а також витрати, пов'язані з продажем (в тому числі сума комісійної возднагражденія банку).
Згідно з П (С) БО 16 "Витрати" собівартість реалізованої іноземної валюти визначається шляхом перерахунку в грошову одиницю України за курсом НБУ на дату продажу. У свою чергу, в Інструкції до нового Плану рахунків вказується на відображення на субрахунку 942 "Собівартість реалізованої іноземної валюти" балансової вартості реалізованої валюти на дату її реалізації.
При обліку продажу безготівкової іноземної валюти слід пам'ятати, що в податковому обліку виникають і валовий дохід і валові витрати.
Валовий дохід збільшується на суму гривень, отриманих від покупця у зв'язку з продажем іноземної валюти, а до складу валових витрат включається сума балансової вартості валюти, що продається (п. 7.3.5 Закону).
Балансова вартість валюти визначаться в залежності від дати її надходження на рахунок від джерел її походження.
Якщо валюта отримана в поточному звітному періоді (кварталі) як виручка від продажу товарів, робіт, послуг), то її балансова вартість визначається за курсом НБУ на дату її надходження на рахунок і не підлягає перерахуванню у зв'язку зі змін обмінного курсу гривні протягом цього звітного періоду (п. 7.3.1 Закону).
Якщо валюта надійшла на рахунок в поточному звітному періоді як виручка, її балансова вартість відповідає вартості її зарахування на валютний рахунок (за курсом НБУ на дату отримання).
Якщо валюта була зарахована на рахунок в минулих звітних періодах, то її балансова вартість зміниться відповідно до курсу на останній день попереднього звітного періоду. Тому до валових витрат при продажі буде віднесено вартість валюти за курсом не на момент списання, як у бухгалтерському обліку, а за курсом, який діяв на останній робочий день попереднього звітного періоду (за балансовою вартістю).
Продається валюта могла бути придбана платником податків на Українській міжбанківській валютній біржі (УМВБ) за гривні або іншу іноземну валюту.
Якщо іноземна валюта купувалася за гривні, то її балансова вартість дорівнює сумі гривень, сплачених платником податків при її купівлі (без урахування комісійних за послуги конверсії).
Якщо іноземна валюта купувалася за іншу іноземну валюту, то її балансова вартість визначається на рівні балансової вартості іноземної валюти, яка була продана (п. 7.3.4 Закону).
Таким чином, в бухгалтерському обліку валютні кошти перераховуються при зміні курсу НБУ на дату списання їх з валютного рахунку або на кінець кожного місяця, якщо така валюта не продана, а в податковому обліку іноземна валюта відображається за її балансової вартості і не перераховується протягом податкового періоду при зміні курсу НБУ.
Згідно з п. 7.3.7 Закону "Про оподаткування прибутку підприємств" витрати, пов'язані з оплатою послуг інших осіб, які здійснюють обмінні операції, включаються до валових витрат і зменшують оподатковуваний прибуток.

3. ЗМІСТ ПРОГРАМИ АУДИТОРСЬКОЇ ПЕРЕВІРКИ: бухгалтерські та податкові аспекти
Аудиторська перевірка, як правило, обмежена певним терміном. За статистикою аудит триває в середньому два тижні. Якщо підприємство велике, то провести суцільну перевірку господарської діяльності практично неможливо. Потрібні колосальні витрати часу і сил. Навіть на середньому підприємстві зробити суцільну перевірку не завжди вдається, в першу чергу через обмеження за часом. Тому аудитору слід визначити стратегію перевірки з урахуванням індивідуальних особливостей конкретного економічного становища на підприємстві стратегія-аудиторської перевірки базується на:
· Розгляді зібраної інформації про діяльність клієнта,
• попередньою оцінкою ризику та ефективності внутрішнього контролю;
• визначенні сутності, глибини і тривалості перевірок окремих груп операцій.
Стратегія аудиторської перевірки будується на виборі Найбільш раціональних шляхів досягнення цілей аудиторської перевірки. Характер стратегії залежить від досвіду та кваліфікації аудитора і тривалості співпраці між аудиторською фірмою і клієнтом, тобто від ступеня знання особливостей клієнта, характеру завдань, що вирішуються в аудиті, інших факторів.
Стратегія-аудиторської перевірки формулюється як план аудиторської перевірки. План складається аудитором в письмовому вигляді.
Планування аудиторської перевірки необхідно для того, щоб:
1) попередньо визначити обсяг і тип необхідних тестів;
2) оцінити витрати по їх проведенню;
3) досягти порозуміння з. Клієнтом по всіх основних питань до початку перевірки;
4) мати докази обгрунтованості виконання аудиту і його якості у даного клієнта,
Плануванню передують такі етапи:
• Предплановая підготовка;
• отримання інформації про бізнес клієнта (специфіці діяльності, пристрої і зв'язках, політиці, юридичних обставин і ін);
· Оцінка суттєвості;
оцінка аудиторського ризику;
• вивчення системи внутрішнього контролю та оцінка ризику її неефективності.
Багато аудиторські фірми розробляють свої внутрішні стандарти плану перевірки, пристосовані до галузевої специфіки клієнта. Зазвичай планування включає:
• розробку графіків;
• підготовку бюджетів часу і доходів і обговорення їх з клієнтом.
• інструктаж членів виконавчої команди;
• організацію зв'язків з підрозділами всередині фірми;
• обговорення стратегії аудиту з клієнтом.
Правилом (стандарту) аудиторської діяльності "Планування аудиту" передбачено:
опис попереднього етапу планування аудиту;
• формулювання принципів підготовки загального плану і програми аудиту;
• опис порядку підготовки та складання загального плану і програми аудиту.
Аудиторська організація повинна починати планувати аудит до написання листа-зобов'язання і до укладення договору з економічним суб'єктом про проведення аудиту.
Планування, будучи початковим етапом, полягає в розробці аудиторською організацією загального плану аудиту із зазначенням очікуваного обсягу, графіків і термінів проведення аудиту, а також у розробці аудиторської програми, яка визначає обсяг, види і послідовність здійснення аудиторських процедур, необхідних для формування аудиторської організацією об'єктивного і обгрунтованого думки про бухгалтерську звітність організації.
При плануванні крім загальних принципів мають також дотримуватися приватні принципи:
• комплексності;
• безперервності;
• оптимальності.
Принцип комплексності передбачає забезпечення взаємопов'язаності та узгодженості всіх етапів планування - від попереднього планування до складання загального плану і програми аудиту.
Принцип безперервності виражається у встановленні сполучених завдань трупі аудиторів та ув'язки етапів планування за термінами і по суміжних господарюючим суб'єктам (структурним підрозділам, виділеним на окремий баланс, філіям, представництвам, дочірнім організаціям). При плануванні аудиту на тривалий період, у разі аудиторського супроводу економічного суб'єкта, протягом року аудиторської організації слід своєчасно коригувати плани і програми проведення аудиту з урахуванням змін у фінансово-господарської діяльності економічного суб'єкта і результатів проміжних аудиторських перевірок.
Принцип оптимальності полягає в тому, що в процесі планування аудиторська організація повинна забезпечити варіантність планування, щоб можна було вибрати оптимальний варіант загального плану і програми аудиту на підставі критеріїв, визначених самої аудиторської організацією.
Планування аудиту включає такі основні етапи:
• попереднє планування аудиту;
• підготовка і складання загального плану аудиту;
• підготовка і складання програми аудиту.

4. ЗБІР АУДИТОРСЬКИХ ДОКАЗІВ ТА ОФОРМЛЕННЯ РОБОЧИХ ДОКУМЕНТІВ
У програмі аудиту слід передбачити, які аудиторські процедури і в якому обсязі необхідно виконати для збору аудиторських доказів.
Кількість інформації, необхідної для аудиторських оцінок, жорстко не регламентується. Аудитор на основі свого професійного судження зобов'язаний самостійно прийняти рішення про кількість інформації, необхідної для складання висновку про достовірність бухгалтерської звітності економічного суб'єкта. При виборі методів отримання доказів слід мати на увазі, що фінансова інформація може бути істотно викривлена.
Аудиторські докази можуть бути внутрішніми, зовнішніми та змішаними.
Внутрішні аудиторські докази - це інформація, отримана від економічного суб'єкта в письмовому або усному вигляді.
Зовнішні аудиторські докази - це інформація, отримана від третьої сторони в письмовому вигляді (зазвичай за письмовим запитом аудиторської організації).
Змішані аудиторські докази - це інформація, отримана від економічного суб'єкта в письмовому або усному вигляді і підтверджена третьою стороною у письмовому вигляді.
За ступенем цінності і достовірності для аудиторської організації ці види доказів розташовуються в такий спосіб: зовнішні докази, потім змішані і внутрішні докази.
Аудиторські докази мають бути достовірними і достатніми. Їх достатність у кожному конкретному випадку визначаються аудиторами самостійно на основі оцінки величини їх аудиторського ризику. Для складання об'єктивного і обгрунтованого висновку аудитор зобов'язаний зібрати достатню кількість якісних доказів.
Докази, отримані самою аудиторською організацією, звичайно є більш достовірними, ніж докази, надані економічним суб'єктом.
Докази у формі документів і письмових показань зазвичай більш достовірні; ніж усні.
Зібрані докази відображаються аудитором в його робочих документах, складених у вигляді записів вивчення й оцінки постановки бухгалтерського обліку та організації внутрішнього контролю, а також бланків, таблиць та протоколів, що відображають планування, виконання та виклад результатів аудиторських процедур. Дані отриманих доказів використовуються при складанні аудиторського висновку і звіту керівництва підприємства, що перевіряється за результатами аудиту.
Джерела аудиторських доказів. Джерелами отримання аудиторських доказів (доказової інформацією) є:
первинні документи економічного суб'єкта і третіх осіб;
регістри бухгалтерського обліку економічного суб'єкта;
результати аналізу фінансово-господарської діяльності економічного суб'єкта;
усні висловлювання співробітників економічного суб'єкта і третіх осіб;
зіставлення одних документів економічного суб'єкта з іншими, а також зіставлення документів економічного суб'єкта з документами третіх осіб;
результати інвентаризації майна економічного суб'єкта, що проводиться співробітниками економічного суб'єкта;
бухгалтерська звітність.
Найбільш цінними аудиторськими доказами вважаються докази, отримані аудитором безпосередньо в результаті дослідження господарських операцій.
Визначення достатності аудиторських доказів залежить від конкретних обставин перевірки.
Аудиторський ризик зменшується, якщо аудитор використовує докази, отримані з різних джерел і різні за формою подання. Якщо докази, отримані з одного джерела, суперечать доказам, отриманим з іншого джерела, аудитор повинен використовувати додаткові аудиторські процедури, щоб вирішити виниклі суперечності і бути впевненим у достовірності зібраних доказів та обгрунтованості отриманих висновків.
Якщо економічний суб'єкт не представив аудиторської організації існуючі документи в повному обсязі і вона не в змозі зібрати достатні аудиторські докази по якомусь рахунку і (або) операції, аудиторська організація зобов'язана відобразити це у звіті (письмової інформації керівництву економічного суб'єкта) і має право підготувати аудиторський ':
висновок, відмінне від безумовно позитивного.
У загальному вигляді метод - це спосіб дослідження явищ, систем, процесів, створених людиною. Основою дослідження складних систем є діалектичний метод, в межах кото-
хідних при складанні аудиторського висновку, а також-для підготовки письмової інформації аудитора керівництву економічного суб'єкта за результатами проведення аудиту.
Аудит, проведений аудиторською організацією, повинен супроводжуватися обов'язковим документуванням, тобто відображенням отриманої інформації в робочій документації аудиту, оформленої відповідно до цього правила (стандарту) аудиторської діяльності.
До робочої документації аудиту відносяться:
плани і програми проведення аудиту;
описи використаних аудиторською організацією процедур і їх результатів;
пояснення, пояснення і заяви економічного суб'єкта;
копії, в тому числі фотокопії, документів економічного суб'єкта;
опис СВК та організації бухгалтерського обліку економічного суб'єкта;
аналітичні документи аудиторської організації;
інші документи.
Наводимо приблизний перелік документів, які можуть бути включені до складу робочої документації аудиторської організації: \
1) матеріали щодо організаційно-правової форми та організаційної структури економічного суб'єкта;
2) вилучення з копій установчих документів економічного суб'єкта, а також інших важливих юридичних документів (договорів, контрактів, протоколів тощо);
3) матеріали, що свідчать про планування аудиту, і програми аудиту;
4) записи про вивчення й оцінки систем бухгалтерського обліку і внутрішнього контролю (описи, запитальники, схеми документообігу або комбінації їх);
5) аналітичні матеріали господарських операцій та залишків по рахунках бухгалтерського обліку;
6) записи, що містять аналіз суттєвих показників і тенденцій діяльності економічного суб'єкта;
7) запису про характер, дату проведення та обсяг проведених "аудиторських процедур і результати таких процедур;
8) матеріали, що свідчать про те, що робота, виконана не аудитором, контролювалася аудиторами;
9) відомості про те, ким і коли виконувалися аудиторські процедури;
10) копії листування з іншими аудиторськими організаціями, експертами та іншими особами у зв'язку з проведеним аудитом економічного суб'єкта;
11) копії листування або. Запису обговорень: во. час зустрічей з економічним суб'єктом з приводу питань, що виникли в процесі аудиту, включаючи умови проведення аудиту;
12) листи-підтвердження, отримані: від. економічного суб'єкта;
13) копії бухгалтерської та іншої фінансової документації економічного суб'єкта;
14) висновки, зроблені аудиторською організацією, за результатами аудиту.
Робоча документація може бути створена аудиторською організацією, що проводить аудит, або отримана від економічного суб'єкта, щодо якого проводиться аудит, або від інших осіб.
Склад, кількість і зміст документів, що входять в, робочу документацію аудиту, визначаються аудиторською організацією виходячи з:
характеру проведеної роботи;
характеру та складності діяльності економічного суб'єкта;
стану бухгалтерського обліку економічного суб'єкта; надійності системи внутрішнього. контролю економічного суб'єкта;
необхідного рівня керівництва та контролю за роботою персоналу аудиторської організації при виконанні окремих процедур,
Форми робочої документації самостійно розробляються аудиторською організацією, якщо акти, що регулюють аудиторську діяльність в Російській Федерації, не наказують такі форми.
Робоча документація знаходиться у власності аудиторської організації, яка проводила аудит. Копії, в тому числі фотокопії, документів економічного суб'єкта можуть бути включені до складу робочої документації аудиторської організації за згодою даного економічного суб'єкта.
Економічний суб'єкт, щодо якого проводився аудит, та інші особи, включаючи податкові та інші державні органи, не мають права вимагати від аудиторської організації надати робочу документацію або її копії; повністю або в будь-якої частини, крім випадків, прямо передбачених законодавством.

5. Типова кореспонденція рахунків з обліку операцій з ВАЛЮТНИМИ ЦІННОСТЯМИ
ОБЛІК ПРИДБАННЯ ТОВАРІВ ПО ІМПОРТУ

Найменування операції
Бухгалтерська запис за Планом рахунків
 
Д-т
К-т
3
4
5
Оплата митних платежів, акцизного збору на імпортні товари згідно ввізної митної декларації

377 "Розрахунки з іншими дебіторами"

311 "Поточні рахунки в національній валюті"

Сплачено "імпортний" ПДВ, нарахований згідно вантажний транспортної декларації


641 "Розрахунки за податками" в аналітичному обліку "ПДВ з імпорту"

311 "Поточні рахунки в національній валюті"

Нараховано ПДВ, сплачений при ввезенні товарів на митну територію України та одночасно виникло право на податковий кредит 4
 
641 "Розрахунки за податками" в аналітичному обліку "ПДВ по основній діяльності"

641 "Розрахунки за податками" в аналітичному обліку "ПДВ з імпорту"

Оприбутковано товари за вартістю, зазначеною в ГГД

28 "Товари"

632 "Розрахунки з іноземними постачальниками"

Збільшено вартість товарів на суму сплачених митних зборів, мита, акцизного збору

28 "Товари"

377 "Розрахунки з іншими дебіторами"

Реалізовано товари, отримані по імпорту

361 "Розрахунки з вітчизняними покупцями", 301 "Каса в національній валюті"

702 "Дохід від реалізації товарів"

Нараховано ПДВ з загальної суми реалізації

702 "Дохід від реалізації товарів"

641 "Розрахунки за податками"

Списання товарів по обліковій вартості •

902 "Собівартість реалізованих товарів"

28 "Товари"

Сума акцизного збору, митних зборів і мит, що відноситься до частки реалізованих товарів, що входить в покупну вартість 2
 
902 "Собівартість реалізованих товарів"

28 "Товари"

Віднесено суму доходу (виручки) від реалізації за мінусом ПДВ на збільшення фінансового результату від основної діяльності

702 "Дохід від реалізації товарів"

791 "Результат основної діяльності"

Списано собівартість реалізації на зменшення фінансового результату від основної діяльності

791 "Результат основної діяльності"

902 "Собівартість реалізованих товарів"

Отримано гроші в оплату товарів від українського покупця

311 "Поточні рахунки в національній валюті"

361 "Розрахунки з вітчизняними покупцями"

Перераховано іноземному постачальнику грошові кошти за товар

632 "Розрахунки з іноземними постачальниками"

312 "Поточні рахунки в іноземній валюті"

Відображено курсову різницю, що виникла в результаті зміни курсу іноземної валюти з дати надходження валюти на рахунок до дати її списання

312 "Поточні рахунки в іноземній валюті"

714 "Дохід від операційної курсової різниці"

Нараховано курсова різниця від зростання курсу іноземної валюти з моменту надходження імпортних товарів до моменту їх оплати

945 "Витрати від операційної курсової різниці"

632 "Розрахунки з іноземними постачальниками"


ОБЛІК ЕКСПОРТНИХ ОПЕРАЦІЙ
Отримано товари від українського постачальника:
1. Оприбуткування товару на суму без ПДВ

28 "Товари"

632 "Розрахунки з іноземними постачальниками"

2. Відображення суми ПДВ

641 "Розрахунки за податками"

632 "Розрахунки з іноземними постачальниками"

Оплата товарів українському постачальнику

632 "Розрахунки з іноземними постачальниками"

311 "Поточні рахунки в національній валюті"

Відображення реалізації товарів


362 "Розрахунки з іноземними покупцями"

702 "Дохід від реалізації товарів" (в аналітичному обліку "Реалізація на експорт"

Списання товарів за обліковими цінами


702 "Дохід від реалізації товарів" (в аналітичному обліку "Реалізація на експорт"

28 "Товари" (в аналітичному обліку "Товари, реалізовані на експорт")

Нарахування митних зборів

93 "Витрати на збут"

377 "Розрахунки з іншими дебіторами"

Відображення фінансового результату від реалізації





Віднесено суму доходу (виручки) від реалізації на збільшення фінансового результату від основної діяльності

702 "Дохід від реалізації товарів"

791 "Результат основної діяльності"

Списано собівартість реалізації на зменшення фінансового результату від основної діяльності

791 "Результат основної діяльності"

902 "Собівартість реалізованих товарів"

Відображення в обліку та включення до складу валових витрат курсової різниці, нарахованої на суму дебіторської заборгованості на кінець податкового періоду

945 "Витрати від операційної курсової різниці"

362 "Розрахунки з іноземними покупцями"

Надійшла виручка від покупця за реалізований товар згідно з умовами договору

312 "Поточні рахунки в іноземній валюті"

362 "Розрахунки з іноземними покупцями"

Відображення в обліку та включення до складу валового доходу курсової різниці, що виникла у зв'язку з перерахунком заборгованості за курсом на дату її погашення

362 "Розрахунки з іноземними покупцями"

714 "Дохід від операційної курсової різниці"


Купівля іноземної валюти
Перераховано кошти уповноваженому банку для закупівлі валюти
33 "Грошові кошти в дорозі в національній валюті"

311 "Поточні рахунки в національній валюті"

Зараховано валюту за курсом НБУ на дату зарахування

312 "Поточні рахунки в іноземній валюті"

333 "Грошові кошти в дорозі в національній валюті"

Нараховано суму комісійної винагороди банку за купівлю валюти

92 "Адміністративні витрати" 3
 
333 "Грошові кошти в дорозі в національній
валюті "
Повернуто банком на поточний рахунок зайво перераховані грошові коштів

311 "Поточні рахунки в національній валюті"

333 "Грошові коштів в дорозі в національній валюті"


Списання адміністративних витрат н зменшення фінансового результату про основної діяльності (560 + 252 + 1348 = 2160 грн.)
791 "Результат основної діяльності"

92 "Адміністративні витрати"
333 "Грошові кошти в дорозі в національній валюті"
Різниця між еквівалентом придбаної інвалюти в гривнях і сумою всі витрат на її придбання (57050
+ 560 - 55 400 - 560 - 252 - 50 всіх


92 "Адміністративні витрати"



ПРОДАЖ ІНОЗЕМНОЇ ВАЛЮТИ
Списано з валютного рахунку іноземна валюта для продажу
334 "Грошові кошти в дорозі в іноземній валюті"
312 "Поточні рахунки в іноземній валюті"
На дату продажу курс НБУ змінився, у зв'язку з чим розраховується курсова різниця на іноземну валюту, що перебуває "в дорозі" для доведення її вартості до курсу НБУ на дату списання
334 "Грошові кошти в дорозі в іноземній валюті"
714 "Дохід від операційної курсової різниці"
Зараховано на розрахунковий рахунок гривні від продажу валюти

311 "Поточні рахунки в національній валюті"

711 "Дохід від реалізації іноземної валюти"

Списано вартість проданої валюти за курсом НБУ на дату реалізації. Віднесено на валові витрати балансова вартість проданої валюти

942 "Собівартість реалізованої іноземної валюти"

334 "Грошові кошти в дорозі в іноземній валюті"

Відображено вартість послуг банку за конвертацію іноземної валюти

942 "Собівартість реалізованої іноземної валюти"

685 "Розрахунки з іншими кредиторами"

Списано банком сума комісійної винагороди

685 "Розрахунки з іншими кредиторами"

311 "Поточні рахунки в національній валюті"

Віднесено дохід від реалізації валюти на збільшення фінансового результату від основної діяльності

711 "Дохід від реалізації іноземної валюти"

791 "Результат основної діяльності"

Списано собівартість реалізованої іноземної валюти на зменшення фінансового результату від основної діяльності

791 "Результат основної діяльності"

942 "Собівартість реалізованої іноземної валюти"

Віднесено на збільшення фінансового результату дохід від операційної курсової різниці

714 "Дохід від операційної курсової різниці"

791



6. АУДИТОРСЬКИЙ ВИСНОВОК ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ ПЕРЕВІРКИ
Аудиторський висновок про бухгалтерську звітність економічного суб'єкта містить думку аудиторської фірми про достовірність цієї звітності, яке має виражати оцінку аудиторською фірмою відповідності у всіх суттєвих аспектах бухгалтерської звітності нормативним актом, що регулює бухгалтерський облік і звітність в Російській Федерації.
Як вже говорилося в попередньому розділі, якщо в результаті перевірки аудиторська фірма виявила, що майнове і фінансове положення економічного суб'єкта таке, що виникає серйозний сумнів з приводу можливості цього суб'єкта продовжувати діяльність і виконувати свої зобов'язання протягом, як мінімум, 12 місяців, наступних за звітним періодом, то думка аудиторської фірми про достовірності бухгалтерської звітності має відобразити дане сумнів.
За результатами проведеного аудиту бухгалтерської звітності економічного суб'єкта аудиторська фірма висловлює думку про достовірність цієї звітності у формі безумовно позитивного чи негативного аудиторського висновку, але може і відмовитися від висловлення своєї думки.
Розрізняють чотири види аудиторських висновків: безумовно позитивне, умовно-позитивне, негативне, відмова від висловлення думки.
У безумовно позитивному аудиторському висновку думка
аудиторської фірми про достовірності бухгалтерської звітності економічного суб'єкта означає, що ця звітність підготовлена ​​таким чином, щоб забезпечити у всіх істотних аспектах відображення активів і пасивів економічного суб'єкта на звітну дату і фінансових результатів його діяльності за звітний період, виходячи з нормативного акта, що регулює бухгалтерський облік.
В умовно позитивному аудиторському висновку думку аудиторської фірми про достовірності бухгалтерської звітності економічного суб'єкта означає, що, за винятком визначених у аудиторському висновку обставин, бухгалтерська звітність підготовлена ​​таким чином, щоб забезпечити у всіх істотних аспектах відображення активів і пасивів економічного суб'єкта на звітну дату і фінансових результатів його діяльності за звітний період, виходячи з нормативного акта.
У негативному аудиторському висновку думку аудиторської фірми про достовірності бухгалтерської звітності економічного суб'єкта означає, що у зв'язку з певними обставинами ця звітність підготовлена ​​таким чином, що вона не забезпечує у всіх істотних аспектах відображення активів і пасивів економічного суб'єкта на звітну дату і фінансових результатів його діяльності за звітний період, виходячи з нормативного акта, що регулює бухгалтерський облік і звітність в Російській Федерації.
Відмова аудиторської фірми від вираження своєї думки про достовірність бухгалтерської звітності економічного суб'єкта в аудиторському висновку означає, що в результаті певних обставин аудиторська фірма не може висловити і не висловлює таку думку в одній з встановлених цим порядком формі.
Думка аудиторської фірми про достовірності бухгалтерської звітності економічного суб'єкта має бути виражене так, щоб цьому суб'єкту і користувачам були очевидні його зміст і форма.
В аудиторському висновку об'єкт аудиту повинен бути позначений або найменуваннями всіх складових бухгалтерської звітності, у відношенні яких проводився аудит, або словами "бухгалтерська звітність". Під словами "бухгалтерська звітність" розуміється вся сукупність форм бухгалтерської звітності, встановлена ​​для економічних суб'єктів даного виду.
Аудиторський висновок зазвичай. Складається з трьох частин: вступної, аналітичної та підсумкової. До нього додається бухгалтерська звітність економічного суб'єкта, що зазнала аудиту.
Вступна частина аудиторського висновку містить загальні відомості про аудиторську фірму. Вступна частина аудиторського висновку, що видається аудиторською фірмою, включає в себе:
назву документа в цілому - "Аудиторський висновок";
юридична адреса та телефони аудиторської фірми;
номер, дату видачі та найменування органу, що видав аудиторській фірмі ліцензію на здійснення аудиторської діяльності, а також термін дії ліцензії;
номер свідоцтва про державну реєстрацію аудиторської фірми;
номер розрахункового рахунку аудиторської фірми;
прізвища, імена та по батькові всіх аудиторів, що брали участь в аудиті.,
Вступна частина аудиторського висновку, що видається аудитором, який працює самостійно, включає в себе:
назву документа в цілому - "Аудиторський висновок";
прізвище, ім'я, по батькові та стаж роботи як аудитора;
номер, дату видачі та найменування органу, що видав аудитору ліцензію на здійснення аудиторської діяльності; я також термін дії ліцензії;
номер реєстраційного свідоцтва аудитора;
номер банківського рахунку аудитора.
Аналітична частина аудиторського висновку являє собою звіт аудиторської фірми про загальні результати перевірки стану внутрішнього контролю, бухгалтерського обліку та звітності економічного суб'єкта, а також дотримання економічним суб'єктом законодавства при здійсненні фінансово-господарських операцій. '.
Аналітична частина включає в себе:
назва даної частини;
кому адресована аналітична частина;
назву організації;
об'єкт аудиту;
загальні результати перевірки стану внутрішнього контролю у економічного суб'єкта;
загальні результати перевірки стану бухгалтерського обліку та звітності;
загальні результати перевірки дотримання законодавства при здійсненні фінансово-господарських операцій,
Аналітична частина аудиторського висновку, що видається аудиторською фірмою, озаглавлюється так: "Звіт аудиторської
фірми ", а видається аудитором, який працює самостійно, -" Звіт аудитора ".
Аналітична частина адресується виконавчому органу, що здійснює функцію управління економічним суб'єктом.
Виклад загальних результатів перевірки стану внутрішнього контролю у економічного суб'єкта включаєте себе:
відповідальність виконавчого органу економічного суб'єкта за організацію і стан внутрішнього контролю;
мета і характер розгляду стану внутрішнього контролю при проведенні аудиту;
загальну оцінку відповідності СВК масштабами та характером діяльності економічного суб'єкта;
опис виявлених в ході аудиту істотних невідповідностей СВК масштабами та характером діяльності економічного суб'єкта.
Виклад загальних результатів перевірки стану бухгалтерського обліку та звітності економічного суб'єкта передбачає:
загальну оцінку дотримання встановленого порядку ведення бухгалтерського обліку та складання бухгалтерської звітності;
опис виявлених в ході аудиту істотних порушень встановленого порядку ведення бухгалтерського обліку та складання бухгалтерської звітності.
Виклад загальних результатів перевірки дотримання економічним суб'єктом законодавства при здійсненні фінансово-господарських операцій має включати:
мета і характер розгляду відповідності низки скоєних економічним суб'єктом фінансово-господарських операцій застосовуються до законодавства і нормативних актів при проведенні аудиту;
загальну оцінку відповідності у всіх істотних відносинах фінансово-господарських операцій, здійснених економічним суб'єктом, з законами;
опис виявлених в ході аудиту істотних невідповідностей скоєних економічним суб'єктом фінансово-господарських операцій з законами;
відповідальність виконавчого органу економічного суб'єкта за недотримання застосовуваного законодавства Російської Федерації при здійсненні фінансово-господарських операцій.
Оцінка загальних результатів перевірки стану внутрішнього контролю, бухгалтерського обліку та звітності економічного суб'єкта, а також дотримання економічним суб'єктом законодавства при здійсненні фінансово-господарських операцій може бути виражена в довільній формі.
Підсумкова частина аудиторського висновку містить думку аудиторської фірми про достовірності бухгалтерської звітності економічного суб'єкта.
Підсумкова частина включає в себе:
назва даної частини;
кому адресована підсумкова частина;
назву організації;
об'єкт аудиту;
вказівку на нормативний акт, яким повинна відповідати бухгалтерська звітність;
розподіл відповідальності економічного суб'єкта і аудиторської фірми щодо бухгалтерської звітності;
вказівку на нормативний акт, відповідно до якого проводився аудит;
виклад суттєвих обставин, що призвели до складання аудиторського висновку у формі, відмінній від безумовно позитивного, і оцінку у вартісному вираженні, якщо це можливо, їх впливу на бухгалтерську звітність економічного суб'єкта;
думку аудиторської фірми про достовірності бухгалтерської звітності економічного суб'єкта;
дату аудиторського висновку.
Підсумкова частина аудиторського висновку, що видається аудиторською фірмою, озаглавлюється так: "Висновок аудиторської фірми", а видається аудитором, який працює самостійно, - "Висновок аудитора".
Підсумкова частина адресується засновникам (учасникам) економічного суб'єкта, якщо інше не передбачено договором на проведення аудиту; в ній вказується нормативний акт, що регулює бухгалтерський облік і звітність, якому повинна відповідати бухгалтерська звітність, із зазначенням його повного офіційного найменування, найменування органу, який видав документ, дати видання документа і його номера (якщо такий є), а також нормативного акту, що регулює аудиторську діяльність в Російській Федерації.
У підсумковій частині повинно бути описано розподіл відповідальності між економічним суб'єктом і аудиторською фірмою щодо бухгалтерської звітності.
Бухгалтерська звітність, яка додається до аудиторського висновку, повинна бути складена за формами, встановленими для економічних суб'єктів даного виду діяльності відповідним органом, що регулює бухгалтерський облік і звітність та Російської Федерації.
Якщо в результаті аудиту виявлено суттєві викривлення бухгалтерської звітності, то в поданій до аудиторського висновку бухгалтерської звітності економічний суб'єкт до. дружин усунути ці спотворення.
Якщо аудиторський висновок складається після подання економічним суб'єктом бухгалтерської звітності користувачам, засновникам (учасникам), податковим органам і Др., То підсумкова частина аудиторського висновку повинна містити перелік поправок, які слід зробити в цій звітності, для того щоб вона була визнана достовірною.
Аудиторська фірма може використовувати будь-який інший спосіб подання скоригованої бухгалтерської звітності економічного суб'єкта, що дає повне і точне уявлення користувачам про поправки, необхідних у цій звітності.

ВИСНОВОК
Виходячи з вищесказаного можна зробити висновок про доцільність проведення щорічного аудиту валютних цінностей з метою недопущення порушень з боку посадових осіб підприємства правил ведення бухгалтерського та податкового обліку операцій з валютними цінностями.
Дані операції регулюються П (С) БО № 21, іншими нормативно-правовими актами, Законом про оподаткування прибутку підприємств в частині податкового обліку.
Аудиторська перевірка обов'язково повинна включати в себе перевірку всіх показників діяльності підприємства, що мають відношення до обліку валютних операцій. Це дозволить уникнути помилок і максимально вірно перевірити бухгалтерський і податковий облік підприємства.
У процесі аудиторської перевірки аудитор повинен зібрати і проаналізувати великий обсяг інформації, знайти докази невірності бухгалтерського обліку, якщо така є присутнім, правильно оформити робочі документи. Спеціальної форми робочих документів аудитора немає, форми документів аудитор розробляє самостійно у відповідності зі своїми потребами при перевірках.
За результатами перевірки складається аудиторський висновок, який служить доказом правильності ведення обліку на підприємстві у разі, коли у аудиторської фірми немає істотних зауважень до методології бухгалтерського та податкового обліку.

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ
1. Сердюк В.М. Бухгалтерський облік. - Донецьк: ДонНУ, 2002.
2. Бухгалтерський облік в Україні: Навчальний посібник для студентів вузів. - К.: Видавництво А.С.К., 2003.
3. М. Ткаченко. Бухгалтерський облік на підприємствах України з різними формами власності. - К.: 2002.
Додати в блог або на сайт

Цей текст може містити помилки.

Бухгалтерія | Курсова | 179.7кб. | скачати

Схожі роботи:
Операції з валютними цінностями
Облік та аудит кредитних операцій банку (на прикладі кредитних операцій з фізичними особами в ЗАТ
Облік та аудит кредитних операцій банку на прикладі кредитних операцій з фізичними особами в ЗАТ
Облік та аудит кредитних операцій банку (на прикладі кредитних операцій з фізичними особами в ЗАТ
Аудит касових операцій 2
Аудит валютних операцій
Аудит бухгалтерських операцій
Аудит експортних операцій
Аудит касових операцій 3
© Усі права захищені
написати до нас
Рейтинг@Mail.ru