приховати рекламу

Апостол Тит

[ виправити ] текст може містити помилки, будь ласка перевіряйте перш ніж використовувати.


Нажми чтобы узнать.
скачати

Святитель Димитрій Ростовський

Святий Апостол Тит був родом з Криту і походив від батьків, хоча і благородних (бо вони вели свою спорідненість від Міро, царя критського), але не правовірних - язичників, які дотримувалися ідолопоклонницьке беззаконня. Тит і сам спочатку служив того ж провину і виказав в юних роках великі ревнощі у вивченні наук еллінських: він із старанністю вивчав твори древніх філософів і поетів, як наприклад Гомера та інших. Незважаючи на це Тіт проводив життя незлобивість і цнотливу; хоча він і не знав Бога істинного, проте дотримувався в невинності незайману чистоту тіла свого, як згодом свідчив про нього святий Ігнатій Богоносець (1) в своєму посланні до філадельфійців, називаючи Тита незайманим; Того Самого Бога, Якого Тит не знав вірою, він шанував добрими справами своїми, і був Йому угодний.

Коли Тита виповнилося двадцять років від народження, він почув голос, сходить до нього з неба і що говорив:

- Тит! Тобі слід піти звідси і врятувати твою душу, бо вчення виселенців не веде до спасіння.

Після того, як Тит почув цей голос, він захотів чути його і вдруге, бо він знав, що іноді бувають гласи і навіювання від ідолів. Тепер Тит вже не хотів вірити в ідолів, бо почав пізнавати омана бісівське (Якому піддаються всі, що поклоняються ідолам); і прожив там ще один рік.

Потім було йому уві сні наказ від Бога - прочитати єврейські книги, і після того сонного бачення Тіт почав шукати книги єврейські. Знайшовши книгу святого пророка Ісаї (2), Тит розкрив її і зупинився на чолі сорок першому, яка починається так: "Замовчіте передо Мною, острови, і народи та оновлять свої сили" (Іс.41: 1). Читаючи главу цю, Тит зустрів в ній деякі слова, які, як йому здавалося, Сам Бог прорікав серцю його, саме: "Ти раб Мій, Я вибрав тебе й не відкинув тебе: не бійся, бо Я з тобою"; не приваблює, "бо Я Бог твій" (41:9-10). І ще: "Я Господь, Бог твій, що держить тебе за правицю" (41:13). Наприкінці ж голови прочитав про ідольське звабу, - саме: "не було нікого, і між ними порадника, щоб відповіли, запитати їх, і вони дали відповідь. Ось, всі вони ніщо, їхні чини марнота, вітер та порожнеча їхні ідоли їх "(Іс.41 :28-29).

Ці та інші слова книги пророчою були для Тита як би ключем, який відкрив двері розуму його до пізнання єдиного правдивого Бога і разом з тим, щоб вони розуміли ідольського зваби і омани язичницького, і того часу Тит запалав серцем до Бога, Якого шанували євреї.

У цей час на острові Криті (де проживав Тит) поширився слух про Христа, - Бога, що виявився у плоті, що проживав серед людей у ​​Єрусалимі і здійснював чудові і неймовірні чудеса, бо слава про Нього проходила по всіх кінцях землі. Анфіпат (3) Криту, доводився Тита дядьком по матері, порадившись з іменитими мужами, послав до Єрусалиму свого племінника, цього розважливого і допитливого Тита з тим, щоб він гарненько вислухав і зрозумів те, що говорилося з вуст Христових, і поговорив з Ним; таким чином, Тит міг донести самим докладним чином своїм співвітчизникам все те, що сам дізнався б про Христа.

Тит відправився в Єрусалим; побачивши Владику Христа, він вклонився Йому і слідував за Ним та з Його учнями, змішуючись з народом, у безлічі ходівшем за Господом; таким чином Тит був самовидцем багатьох чудес, здійснених Христом, і бачив рятівне страждання Господа, впевнився також і у воскресінні Його. Після ж вознесіння Господнього, коли Дух Святий зійшов на апостолів у вигляді язиків вогняних, так що апостоли почали говорити на різних мовах, Тит чув розмову Апостолів, які говорили і по-критських, і дуже дивувався, як про це написано і в книзі Діянь Апостольських: "прибульці крітяни (серед них був і Тит) й араби", дивуючись, один до одного: "чуємо їх нашими мовами проголошують величні діла Божі" (Дії.2 :10-11). Згодом Тит переказав про все це в вітчизні своїй Криті.

Блаженний Тіт взяв участь і в служінні апостольському; коли двері віри була відкрита і для язичників (Деян.14: 27) і були хрещені сотник Корнилій, а потім і інші греки, тоді й Тит, походячи від язичників необрізаних, прийняв хрещення від святого Апостола Павла, раніше називався Савлом. Хоча Тит і увірував в Христа, але, поки не хрестився, Апостоли не брали його в провідну церква, так як взагалі не брали необрізанців Тит ж не хотів виконувати старозавітного обряду обрізання, а проте іудеї, повірили в Христа, вимагали спочатку від всіх язичників виконання цього обряду, кажучи, що без обрізання ніхто не може отримати спасіння, як про це написано і в книзі Діянь апостольських: Деякі, що з Юдеї, навчали братів: "Якщо ви не обріжетеся за звичаєм Мойсеєвим, то спастися не можете" (Деян.15: 1). Такі нарікали і на святих первоверховних апостолів Петра за хрещення сотника Корнилія і вступили в суперечку з ним (Апостолом Петром), кажучи йому, що він пішов в будинок мужів необрізаних і їв з ними. Коли ж святі апостоли на соборі розглянули це питання, то постановили не примушувати язичників обрізатися, то й Тит блаженний прийшов до хрещення, так як ніхто не примушував його до обрізання, про що згадує і Апостол Павло в посланні до Галатів, кажучи: "але вони і Тит, що зо мною, бувши греком, не був до обрізання "(Гал.2: 3).

Після хрещення Тит був уповноважений іншими головними апостолами до служіння апостольського і сопрічтен до числа сімдесяти менших Апостолів; Тит був посланий разом з Апостолом Павлом, на проповідь Слова Божого, до поган, і Тит постійно слідував за Павлом святим і не тільки як учень за вчителем, але і як син, наступний за коханим батьком. Бо Павло називає його своїм сином, як це можна бачити з послання його до Тита: "Тита, щирого сина за спільною вірою: благодать, милість" (Тит.1: 4). Ходив же святий Тит іноді разом з Апостолом Павлом, іноді ж був надсилаємо їм проповідувати самостійно; так, наприклад, він був посланий Павлом в Далмацію, про що згадує Павло в посланні до Тимофія, кажучи: "Тит до Далматії" (2Тим.4: 10), тобто був посланий мною на проповідь Євангелія в міста Далматський. Іноді святий Апостол Павло посилав Тита зі своїми апостольськими посланнями, як наприклад до Коринтян, яким він говорить: "я упросив Тита і з ним послав одного з братів" (2Кор.12: 18). Каже ще: "ми благали Тита, щоб він, як почав, так і закінчив" (2Кор.8: 8). І ще: "Богові подяка, що вклав у серце Титове таку пильність про вас" (2Кор.8: 16). Безсумнівно, Павло відчував до Тита велику любов духовну про Христа, так як він називає його то сином, то своїм братом, а коли він уповільнив, пішовши від Павла, то цей останній сумував про нього, кажучи про себе: "прийшовши до Троади для Євангелії про Христа, хоча мені й отвори були двері Господом, я не мав спокою для духа свого, бо я не знайшов був свого брата Тита "(2Кор.2 :12-13). І наскільки великий Апостол сумував без Тита, настільки втішався його присутністю, бо каже: "Бог, що тішить принижених, потішив нас приходом Тита" (2Кор.7: 6). І ще каже: "зраділи ми радістю Тита" (2Кор.7: 13).

Проходячи по багатьох країнах з Євангелією замість Христа святі апостоли прийшли на Кріт, вітчизну Тита. Анфіпатом ж тоді в Криті був Рустам, чоловік сестри Тита; почувши проповідь апостольську про Христа Бога, він спочатку посміявся їй, але, коли померлий його син, відроджено був Апостолом Павлом, то Рустам увірував у Христа і прийняв святе хрещення з усім домом своїм; разом з тим взяли святу віру і хрещення і багато хто з числа інших невірних, що мешкали на острові тому. Святий Павло ж поставив блаженного Тита єпископам острова Криту та інших прилеглих островів і, доручивши йому новопросвещенних християн, залишив його там, сам же отруївся в інші країни проповідувати ім'я Христове язичникам. Прийшовши до Нікополя, святий Павло написав послання до Тита, в якому повчав його благій управлінню (паствою): "для того я залишив тебе в Криті, щоб ти впорядкував недокінчене та настановив по містах пресвітерів, як я тобі наказував" (Тит.1: 5). Пояснюючи ці слова апостольські, святий Златоуст говорить: "Тит був більш майстерним з числа усіх, хто з Павлом, бо, якщо б він не був майстерним, Павло не доручив би йому всього острова, не наказав би закінчить недокінчене, не підпорядкував б суду його єпископів, якщо б не сподівався на сього чоловіка (Тита) ".

Коли Павло затримався в Нікополі, то знову закликав до себе Тита, кажучи у своєму посланні до нього: "коли пришлю до тебе Артема або Тихика, поквапся прибути до мене в Нікополь, бо думаю там перезимувати" (Тит.3: 12) . І прийшов до нього святий Тит до Нікополь; побувши разом з ним нетривалий час, Тит знову був посланий ним у Крит.

Після цього святий Павло був узятий в Єрусалимі, укладений в кайдани і посланий до Риму. Тит, почувши про все це, пройшов до Риму, щоб бачити страдницький подвиг свого вчителя. Тит пробув у Римі до кончини святого Апостола Павла; по усіканні чесної голови Апостола (що було зроблено за наказом Нерона (4)), Тит зрадив поховання чесне тіло Апостола і знову повернувся до своєї пастви, в Кріт, а престол святительства свого Тит мав на одному з кращих критських міст, що називався Гортіна; Тит трудився невпинно, звертаючи до Христа греків від омани їх, навчаючи в них і стверджуючи віру їх чудесами.

Слід зауважити, що на острові тому був ідол шанованої язичниками богині Діани (5); на поклоніння ідолу сему приходило багато греків, які приносили також і жертви. Одного разу святий Тит прийшов на те місце зібрання нечестивих і почав говорити їм слово Боже, переконуючи їх звернутися до істинного Бога, пізнавши омана ідольське. Але так як народ не слухав слів його, то святий Тит помолився Богу, і негайно ідол той впав і розсипався на порох. Тоді всі, що були там, прийшли в жах, і увірували в Христа в день той п'ятсот чоловік. Точно також, коли, за наказом імператора римського, на острові Криті будувався великий храм ідольські на честь мерзенного бога Зевса (6), - і вже закінчувався будівництвом, - Апостол Христів Тит, проходячи повз того місця, помолився Богу істинному, і раптово храм той впав і зруйнувався дощенту. Побачивши таке чудо, багато геллени звернулися до Христа і побудували прекрасну церкву в ім'я господа Ісуса Христа, Бога істинного.

Освітивши острів Крит і навколишні країни світлом віри святої, Апостол Тит досяг глибокої старості, він представився до Господа, маючи від народження дев'яносто чотири роки. При кончину його прийшли з неба ангели, щоб схопити душу його; і просвітився обличчя його, як сонце. Бо чиє життя було світлом світу, того й смерть було вшановано осіяніем світла від Господа нашого Ісуса Христа (7).

Кондак, глас 2:

Павлов явився співрозмовник, Апостола, з сім нам слово провістив єси божественні благодаті, тайноглагольніче Титі пріснопам'ятні. Цього ради співаємо ти: не перестає моляся про всіх нас.

Виноски:

1 Пам'ять його 29 січня і 20 грудня.

2 Ісая - найбільший з старозавітних пророків; походив з царського роду, жив і пророкував в Єрусалимі, за часів царів юдейських: Уззійї, Йотама, Ахаза та Єзекії. Пророцтва Ісаї, пов'язані з Ісусу Христу, настільки зрозумілі й визначені, що пророка Ісаю називають "старозавітним євангелістом". - Пам'ять його 9 травня.

3 Тобто правитель.

4 Імператор Нерон царював з 54 р. по 1968

5Діана вважалася у древніх греків богинею полювання і взагалі покровителькою природи.

6 Зевс вважався у греків головним божеством, - родоначальником всіх інших людей і богів.

7 Чесні мощі святого Апостола Тита спочивали у кафедральної церкви в Гортіне. Після спустошення острова сарацинами в 823 році від мощів його залишилася тут одна голова, яка і була принесена до Венеції в храм св. Марка. Але, за іншими известиям, глава Апостола зберігається в самому острові Криті, в храмі його імені.

Додати в блог або на сайт

Цей текст може містити помилки.

Релігія і міфологія | Доповідь
22.8кб. | скачати


Схожі роботи:
Божественний Тит
Тит Макций Плавт
Апостол Данило Павлович
Апостол Петро у візантійському богослов`ї
Святий апостол і євангеліст Іоанн Богослов
Чи був апостол Андрій Первозванний на Русі
Апостол Андрій Шлях із варяг у греки
Святий апостол Яків брат Господній по плоті
Святоотеческое вчення про людину Початок Апостол Павло

Нажми чтобы узнать.
© Усі права захищені
написати до нас
Рейтинг@Mail.ru