Аналітичний облік і активні операції банків

[ виправити ] текст може містити помилки, будь ласка перевіряйте перш ніж використовувати.


Нажми чтобы узнать.
скачати

Кафедра бухгалтерського обліку та аудиту
Контрольна робота
з бухгалтерського обліку в комерційних банках
2010

Зміст
Організація аналітичного обліку в банках
Приклади нумерації особових рахунків
Активні операції комерційних банків
Класифікація активних операцій комерційного банку
Валютний дилінг
Список використаної літератури

Організація аналітичного обліку в банках

Аналітичний облік - це докладний детальний облік, що відображає банківську операцію в усіх її деталях. Завдання аналітичного обліку:
повно, докладно і оперативно відображати банківські операції на бухгалтерських рахунках;
контролювати банківські операції по суті і за формою, користуючись даними первинних грошово-розрахункових документів.
Основні регістри аналітичного обліку:
особові рахунки;
відомості залишків по рахунках;
відомості залишків розміщених (залучених) коштів.
Особові рахунки відкриваються в кожному балансовому і позабалансовому рахунку за видами врахованих засобів, цінностей з підрозділом їх за призначенням і за власникам. Особових рахунках присвоюються найменування і номери. Номер особового рахунку має однозначно визначати його приналежність конкретному клієнту і цільовим призначенням. Після закінчення звітного року (після 31 грудня) дозволяється новими рахунками клієнтів давати номери особових рахунків, закритих у звітному році.
План рахунків бухгалтерського обліку в кредитних організаціях Російської Федерації складається з п'яти основних частин:
А - балансові рахунки (сім розділів, з рахунку 102 за рахунок 705);
Б - рахунки довірчого управління (з рахунку 801 за рахунок 855);
В - позабалансові рахунки (шість розділів (з другого розділу по сьомий) з рахунку 906 за рахунок 918 і кореспондуючі рахунки в сьомому розділі 99998 і 99999);
Г - строкові операції (з рахунку 930 за рахунок 970);
Д - рахунки депо (рахунок 980).
Відповідно до Плану рахунків бухгалтерського обліку всі рахунки поділяються на активні і пасивні.
Балансові рахунки другого порядку визначені тільки як активні і тільки як пасивні.
В аналітичному обліку на рахунках другого порядку відкриваються парні особові рахунки, визначені Списком парних рахунків, по яких може змінюватися сальдо на протилежне. Допускається наявність залишку (сальдо) тільки на одному особовому рахунку відкритої пари - активному або пасивному.
У позначенні рахунку доцільно показувати текстом: за кредитним (депозитним) рахунками - мета, на яку виданий (отриманий) кредит (депозит), номер і дату договору, розмір процентної ставки, термін погашення кредиту (депозиту), цифрове позначення групи кредитного ризику, за якою нараховується резерв на можливі втрати по кредитах; за кредитними та іншими рахунками - інші дані за рішенням кредитної організації.
На початку операційного дня операції з парним рахунками починаються по особовому рахунку, що має сальдо, а за відсутності залишку - з рахунку, відповідає характеру операції. Якщо в кінці робочого дня на особовому рахунку утворюється сальдо протилежної ознакою рахунку, тобто на пасивному рахунку - дебетове або на активному - кредитове, воно повинно бути перенесено бухгалтерської проводкою на відповідний парний особовий рахунок з обліку коштів на підставі меморіального ордера. Якщо з яких-небудь причин утворилося сальдо на обох парних особових рахунках, необхідно в кінці робочого дня на підставі меморіального ордера перерахувати бухгалтерським проведенням менше сальдо на рахунок з великим сальдо, так як на кінець робочого дня має бути тільки одне сальдо: або дебетове, або кредитове на одному з парних рахунків.
Не допускається в кінці дня утворення в обліку дебетового сальдо по пасивному рахунку або кредитового з активного рахунку.
Знаки в номері особового рахунку розташовуються починаючи з першого розряду, зліва. При здійсненні операцій по рахунках в іноземних, клірингових валютах, а також у дорогоцінних металах у розрядах, призначених для коду валюти, зазначаються відповідні коди, передбачені Загальноросійським класифікатором валют ОК 014-2000, затвердженим постановою Державного комітету РФ по стандартизації і метрології від 1 липня 2001 р., і Класифікатором валют за міжурядовими угодами, які використовуються в банківській системі Російської Федерації (Класифікатор клірингових валют), затвердженим розпорядженням ЦБ РФ від 28 липня 1997 р. № Р-212, а за рахунками у валюті Російської Федерації використовується "старий" код валюти російського рубля - 810 для цілей бухгалтерського обліку та здійснення розрахунків на території Російської Федерації.
Якщо чотири (менше чотирьох) знаку номера філії (відділення, структурного підрозділу) зайві, то вільні знаки можуть використовуватися кредитною організацією за потребою. Вільні знаки в номері філії (відділення, структурного підрозділу) і в порядковому номері особових рахунків позначаються нулями і розташовуються в невикористовуваних розрядах зліва перед номером філії (відділення, структурного підрозділу) або порядковим номером особового рахунку.
При нумерації особових рахунків межфіліальних розрахунків у розрядах 10-13 (4 знаки) вказується унікальний номер підрозділу банку як учасника розрахунків, в якому відкрито рахунок; у розрядах 14-16 (3 знаки) - нулі - резервна позиція; у розрядах 17-20 ( 4 знаки) - унікальний номер підрозділу банку як учасника розрахунків, для якої відкритий рахунок.
Останні три знаки номера кореспондентського рахунку, відкритого в установі Банку Росії (18, 19,20 розряди), містять 3-значний умовний номер учасника розрахунків, відповідний 7, 8, 9 розрядами БИК.
Перші знаки ліворуч у порядковому номері особового рахунку (розряди 14, 15, 16..) Використовуються для позначення символів і шифрів звітності (звіт про прибутки і збитки, бюджетна та інша звітність). Банки можуть використовувати перші знаки ліворуч у порядковому номері особового рахунку (розряди 14, 15..) Для позначення ознаки рахунку (наприклад, транзитний) та на інші цілі для внутрішніх потреб.
Транзитні рахунки з обліку валютної виручки, що підлягає обов'язковому продажу, коштів державних позабюджетних фондів, що підлягають перерахуванню до відповідних фондів, та інших коштів відкриваються на тих балансових рахунках другого порядку, на яких ведуться розрахункові (поточні) рахунки. При веденні за окремими програмами обліку основних засобів, малоцінних і швидкозношуваних предметів та інших товарно-матеріальних цінностей в номерах особових рахунків у розрядах 1-5 зліва обов'язково позначення номера балансового рахунку другого порядку, передбаченого Планом рахунків бухгалтерського обліку, а порядкові номери особових рахунків (розрядність , реквізити) можуть встановлюватися банком самостійно.
У номерах особових рахунків з обліку внесків акціонерів, вкладів фізичних осіб, розрахунків з працівниками банку, що ведуться за окремими програмами, в розрядах 1-8 зліва обов'язково позначення реквізитів номера рахунку, передбаченого цією схемою нумерації особових рахунків, а порядкові номери особових рахунків встановлюються банком самостійно .
З метою створення резерву доцільно в програмному забезпеченні передбачити для номерів рахунків 25 знаків (резерв 5 знаків).

Приклади нумерації особових рахунків

Приклад 1. Відкриття особового рахунку недержавного комерційному підприємству для обліку коштів клієнта: балансовий рахунок другого порядку - 40 702 (розряди 1-5); код валюти (долар США) - 840 (розряди 6-8); захисний ключ - К (розряд 9) ;
номер філії (відділення) - 115 (розряди 10-13); порядковий номер особового рахунку - 3281 (розряди 14-20);

Приклад 2. Відкриття транзитного особового рахунку комерційному підприємству, що перебуває у федеральній власності, для обліку експортної валютної виручки, що підлягає обов'язковому продажу:
балансовий рахунок другого порядку - 40 502 (розряди 1-5);
код валюти (долар США) - 840 (розряди 6-8);
захисний ключ - К (розряд 9);
номер філії (відділення) - 115 (розряди 10-13);
ознака рахунку (транзитний) - 1 (розряд 14);
порядковий номер особового рахунку - 2129 (розряди 15-20);

Приклад 3. Відкриття особового рахунку з обліку доходів відсотків, отриманих за наданими кредитами комерційним підприємствам, організаціям, які і федеральної власності:
балансовий рахунок другого порядку - 70101: (розряди 1-5);
код валюти (російський рубль) - 810 (розряди 6-8);
захисний ключ - К (розряд 9);
номер філії (відділення) - 1 (розряди 10-13);
символ звіту про прибутки та збитки - 11106 (розряди 14-18);
порядковий номер особового рахунку - 1 (розряди 19-20);

В особових рахунках мають бути показані:
дата попередньої операції по рахунку;
вхідний залишок на початок дня;
обороти по дебету і кредиту, відображені за кожним документом (зведеному документа);
залишок після відбиття кожної операції (на розсуд банку) і на кінець дня.
Особові рахунки ведуться на окремих аркушах (картках), у книгах або у вигляді електронних баз даних (файлів, каталогів), сформованих з використанням засобів обчислювальної техніки. У реквізитах особових рахунків повинні відображатися:
дата здійснення операції;
номер документа;
вид (шифр) операції;
номер кореспондуючого рахунку;
суми - окремо по дебету і кредиту;
залишок та інші реквізити.
Для відкриття рахунку клієнт представляє необхідні документи юридичній службі банку, яка перевіряє правильність оформлення документів, оформляє договір банківського рахунку. Сформований юридична справа зберігається в юридичній службі.
Для відкриття рахунку в бухгалтерію (головному бухгалтеру, його заступнику) представляється розпорядження керівництва банку пі відкриття рахунку з додатком картки зразків підписів посадових осіб, які мають право розпоряджатися рахунком, і відбитка печатки, засвідченої в установленому порядку. У розпорядженні повинні бути зазначені власник рахунку, номер і дата договору банківського рахунку, порядок і періодичність видачі виписок рахунку. Розпорядження після відкриття рахунку з відміткою посадових осіб бухгалтерії передається в юридичну службу для приміщення у юридичну справу клієнта.
Необхідна кількість примірників карток зразків підписів і друку для використання в роботі банк ксерокопірует самостійно. Ксерокопії завіряє своїм підписом головний бухгалтер банку або його заступник.
Відкриті рахунки клієнтам реєструються в книзі реєстрації відкритих рахунків. У цій книзі мають бути наступні дані:
дата відкриття рахунку;
дата та номер договору про відкриття рахунку;
найменування клієнта;
найменування (мета) рахунку;
номер особового рахунку;
порядок та періодичність видачі виписок рахунку;
дата повідомлення податковим органам, фондам про відкриття рахунку;
дата закриття рахунку;
примітка.
У книзі для кожного номера та найменування рахунки другого порядку відкриваються окремі сторінки, які пронумеровуються, прошнуровуються та опечатуються. Книга завіряється підписом головного бухгалтера або його заступника і зберігається у головного бухгалтера у вогнетривкій шафі (сейфі).
Рахунки фізичних осіб за вкладами (депозитами) відкриваються з дотриманням положень Цивільного кодексу Російської Федерації (гл.44). Відкриті фізичним особам рахунки за вкладами (депозитами) відображаються у книзі реєстрації відкритих рахунків на загальних підставах.
Якщо законодавством Російської Федерації не передбачається повідомляти податкові органи, позабюджетних фондів про відкриття рахунку, то в книзі реєстрації рахунків у графі "Дата повідомлення податковим органам, фондам про відкриття рахунку" робиться напис "Не потрібно".
Особові рахунки, що відкриваються не клієнтам, а для обліку майна, розрахунків, участі, капіталу, доходів, витрат, результатів діяльності тощо, також реєструються в книзі реєстрації відкритих рахунків по внутрішньобанківських операцій.
Обліковою політикою банку може бути передбачено ведення книги реєстрації особових рахунків в електронному вигляді, при цьому повинні бути забезпечені заходи захисту інформації від несанкціонованого доступу. У цьому випадку з ЕОМ щодня роздруковуються окремі відомості знову відкритих і закритих рахунків, які підшиваються в окрему справу і зберігаються у головного бухгалтера або його заступника. На кожне перше число року, наступного за звітним, а при необхідності - в інші строки протягом року ведеться в ЕОМ книга реєстрації рахунків видається на друк. Окремі аркуші книги зшиваються,
пронумеровуються, скріплюються печаткою і підписуються головним бухгалтером. Сформована книга реєстрації діючих рахунків звіряється з відомостями відкритих і закритих рахунків, прошнуровується, опечатується, підписується головним бухгалтером або його заступником і здається в архів. При необхідності банк може вести кілька книг реєстрації рахунків за потреби банку, з обов'язковою нумерацією кожної сторінки до всіх книг.
Внесення змін до книги обліку особових рахунків клієнтів може здійснюватися тільки з дозволу головного бухгалтера або його заступника.
Після відкриття рахунку завізовані головним бухгалтером або його заступником картки зразків підписів і відбитка печатки із зазначенням на них порядку і періодичності видачі виписок рахунку (щодня, один раз в 3, 5, 10 і т.д. днів) передаються відповідальному виконавцю банку.
У разі закриття рахунку, а також при зміні найменування організації, установи або номера рахунку власник рахунку зобов'язаний повернути банку чекові книжки з рештою невикористаними чеками та корінцями при заяві, в якому вказуються номери повертаються невикористаних чеків. Якщо рахунок закривається, то в цій заяві має міститися підтвердження залишку коштів на рахунку на день закриття і вказівка, куди перерахувати залишок коштів.
Особові рахунки клієнтів друкуються у двох примірниках, які передаються в бухгалтерію. Другий примірник є випискою з особового рахунку і призначається для видачі або відсилання клієнту.
Особові рахунки, виписки з яких клієнтам не видаються, друкуються в одному примірнику. Особові рахунки, що ведуться у вигляді електронних баз даних, роздруковуються для видачі клієнту у вигляді виписки.
Виписки з особових рахунків, роздруковані з використанням засобів обчислювальної техніки, видаються клієнтам без штампів і підписів працівників банку. Якщо з яких-небудь причин рахунок вівся вручну або на машині, крім ЕОМ, то виписки цих рахунків, які видаються клієнтам, оформляються підписом бухгалтерського працівника, ведучого рахунок, і штампом банку.
Виписки на паперових носіях видаються в порядку і строки, зазначені в картках зразків підписів і відбитка печатки. На особовому рахунку (першому примірнику) бухгалтерським працівником ставиться штамп.
За сумами, проведеним за кредитом, до виписок з особових рахунків повинні додаватися документи (їх копії), на підставі яких вчинено записи за рахунком.
На документах, що додаються до виписок, повинні проставлятися штамп і календарний штемпель Терміни проведення документа за особовим рахунком. Штамп проставляється тільки на основному додатку до виписки. На тих додаткових документах, які пояснюють і розшифровують зміст і загальну суму операцій, позначених в основному додатку, штамп не ставиться.
Не завіряються відбитком зазначеного штампа зайві екземпляри оплачених розрахункових документів, що додаються до виписок з рахунків клієнтів, вже забезпечені штампом банку на ранній стадії їх обробки, а також документи за прибутковими касовими операціями.
Власник рахунку зобов'язаний протягом 10 днів після видачі йому виписок письмово повідомити банку про суми, помилково записаних в кредит або дебет рахунку. При ненадходженні від клієнта в зазначений термін заперечень вчинені операції та залишок коштів на рахунку вважаються підтвердженими.
У разі втрати клієнтом виписки з особового рахунку її дублікат може бути виданий клієнту тільки з письмового дозволу керівника банку або його заступника за заявою клієнта. У заяві, підписаній керівником і головним бухгалтером організації, необхідно вказати причини втрати виписки. На титульній частині дубліката робиться напис: "Дублікат виписки за" "р."
Дублікати виписок з особових рахунків складаються на бланках особових рахунків із захисною сіткою. Якщо є технічна можливість, дублікати виписок з особових рахунків можуть складатися на ЕОМ або виходити за допомогою ксерокопії.
Дублікат виписки підписується бухгалтерським працівником і головним бухгалтером або його заступником, скріплюється відбитком печатки банку і видається представнику клієнта під розписку на заяві.
На титульній частині особового рахунку, за якою склад льон дублікат, робиться напис: "_" м.
Виданий дублікат виписки ".
Цей напис скріплюється підписами головного бухгалтера або його заступника.
Після видачі (висилки) виписок клієнтам особові рахунки за звітний місяць брошуруються в пачки у зростаючому порядку номерів рахунків за балансовими і позабалансовим рахунках і здаються в архів. База даних особових рахунків в ЕОМ ведеться з обов'язковим дублюванням, як мінімум, на двох різних носіях і повинна забезпечувати збереження інформації протягом терміну, встановленого для зберігання відповідних документів.
Відомість залишків по рахунках першого, другого порядку, особових рахунках, балансовими та позабалансовими рахунками (відомість залишків по рахунках кредитної організації). Відомість складається щодня. За рішенням керівництва банку відомість залишків у розрізі особових рахунків по рахунках, які вимагають конфіденційності, складається окремо. У загальну відомість залишків включаються підсумки за цими рахунками. Відомість залишків по рахунках ведеться за спеціальною формою.
Відомість залишків розміщених (залучених) коштів. Відомість ведеться по рахунках, по яких визначені терміни розміщення (залучення) коштів, програмним шляхом щодня і видається на друк з ЕОМ в міру необхідності.

Активні операції комерційних банків

Активні операції комерційного банку означають використання від свого імені залучених і власних коштів для отримання відповідного прибутку.
Основними видами активних операцій комерційного банку є:
надання кредитів юридичним та фізичним особам на різних умовах і на різний термін;
операції з цінними паперами від свого імені і за свій рахунок;
інвестування;
операції РЕПО;
валютні дилінгові операції;
6) нетрадиційні операції комерційних банків.
Активні операції здійснюються комерційними банками з метою отримання прибутку при одночасному підтриманні необхідного рівня ліквідності банку та оптимального розподілу ризиків за окремими видами операцій. Необхідність дотримання даних вимог змушує банки розміщувати частину своїх активів у вкладення, що не приносять доходу.
За економічним змістом усі активи комерційного банку можна розділити на 4 групи.
1. Вільні резерви - це готівка в касі, залишки на кореспондентському рахунку в РКЦ Банку Росії і на кореспондентських рахунках в інших кредитних організаціях. Вільні резерви - найбільш ліквідний вид активів банку. Але, як правило, ці активи або не приносять доходу або дають мінімальний дохід.
2. Кредити та кошти, розміщені у вигляді депозитів в інших кредитних організаціях, в тому числі в Банку Росії. При розміщенні ресурсів у формі кредитів чи депозитів у банку виникають фіксовані за сумами вимоги до позичальників. Дохід банку за цими операціями встановлюється при укладанні угоди. Він виплачується у вигляді відсотка.
3. Інвестиції - це вкладення ресурсів банку в цінні папери та інші фінансові активи (іноземну валюту, дорогоцінні, метали), а також пайова участь у спільній господарської діяльності. Для участі в управлінні підприємством банки набувають контрольні пакети акцій, роблять прямі виробничі інвестиції.
4. Матеріальні і нематеріальні активи самого банку (внутрішні інвестиції). До них належить вартість банківської будівлі, обладнання, іншого майна, необхідного для роботи банку. Слід зазначити, що успішний розвиток банку, зміцнення його позицій на ринку позикових капіталів вимагають постійного збільшення витрат на розширення і вдосконалення матеріальної бази банку. Цей вид активів не тільки не приносить банку доходів, а й постійно пов'язаний з витратами. Крім того, він характеризується дуже низькою ліквідністю.

Класифікація активних операцій комерційного банку

Активи комерційних банків можна групувати за рівнем прибутковості, рівня ризику і ступеня ліквідності.
За рівнем ризику всі активи банку поділяються на 5 груп. Кожній групі присвоєно відповідний коефіцієнт ризику, який показує, наскільки надійно вкладення коштів банку в ті чи інші активи (%).
1-а група - безризикові активи 0.
2-а група - низькоризикові активи 10.
3-тя група - активи середнього ступеня ризику 20.
4-а група - активи з підвищеним ризиком 70.,
5-а група - високоризикові активи 100.
Так, в першу групу входять активи, вільні від ризику. Це кошти на кореспондентському рахунку та кошти на резервному рахунку банку в ЦБ РФ. Активів банку у вигляді залишку коштів у касі привласнений коефіцієнт ризику 2%, що не виключає невелику ступінь ризику цієї операції.
До другої групи належать активи з мінімальним коефіцієнтом ризику - 10%. Це позики, гарантовані Урядом Росії; позики під заставу дорогоцінних металів у злитках; позики під заставу державних цінних паперів. Однак, як показала практика, вкладення коштів комерційних банків під гарантії уряду, під заставу державних цінних паперів виявилося більш ризикованою операцією.
Максимальний ризик (100%) мають активні операції банків, віднесені до п'ятої групи активів. Це вексельні кредити, короткострокові і довгострокові позики клієнтам, дебітори за господарськими операціями і капітальним вкладенням банку, а також власні будівлі банку. Звичайно, ймовірність втрати коштів за активами цієї групи різна, але при певній ситуації вони можуть бути максимальними. Активи банку повинні бути ліквідними, тобто легко перетворюватися в готівкові кошти. З точки зору Ліквідності в банківській практиці розрізняють:
високоліквідні активи, ч. тобто активи, що знаходяться безпосередньо в грошовій формі (резерви першої черги) або легко обертаються в грошову форму (резерви другої черги). До резервів першої черги відносяться касова готівка, залишки на кореспондентських рахунках (якщо немає обмежень на їх використання). Резервами другої черги вважаються легко реалізовані державні цінні папери, коли є ємний і ліквідний вторинний ринок;
короткострокові ліквідні активи - короткострокові позики та цінні папери, що мають вторинний ринок;
важкореалізовані активи - довгострокові позики, цінні папери, що не мають розвиненого вторинного ринку, пайова участь у спільній діяльності;
низьколіквідні активи - вкладення в основні фонди банку.
Активні операції комерційних банків з урахуванням їх спрямованості на отримання прибутку можна умовно розділити на наступні види:
кредитування юридичних і фізичних осіб;
інвестиційні проекти;
валютні дилінгові операції;
нетрадиційні операції комерційних банків.
Кредитування юридичних і фізичних осіб є основний вид активних операцій комерційного банку.
Види кредитів розрізняються як за суб'єктами їх по лучения, так і за іншими критеріями. До них відносяться:
зв'язок кредиту з рухом капіталу;
сфера застосування кредиту;
термін кредиту;
платність кредиту;
забезпеченість кредиту. За зв'язку кредиту з рухом капіталів його можна розділити на два типи: позику грошей і позику капіталу. Позика грошей пов'язана, як правило, зі споживчими або іншими цілями, коли кредит не приносить збільшення суспільного продукту, а витрачається і погашається за рахунок вже створених накопичень. Позика капіталу, навпаки, передбачає не "проїдання" продукту, а його збільшення; позичальник у цьому випадку зобов'язаний та використовувати кредит, щоб з його допомогою отримає нову вартість, і не тільки повернути кредит, але сплатити позиковий відсоток. Позика капіталу виявляєте найбільш типовим виглядом банківського кредиту.
За сферою застосування кредити поділяються на кредити в сферу виробництва і в сферу обігу. Для сучасної російської практики більш характерними є вкладення коштів не в сферу виробництва, як це прийнято з позиції здорової економіки, а у сферу обігу, де оборотність і прибутковість операцій опиняються вище, ніж у виробничій сфері.
Тому, на жаль, кредитні портфелі сучасних російських банків майже цілком складаються з короткострокових позичок з переважною концентрацією в сфері торгово-закупівельного бізнесу.
Безумовно, подібний стан справ пов'язаний з тим станом, в якому в даний час знаходиться економіка Росії, але тим не менш це таїть у собі реальну загрозу банкрутства, оскільки з аналізу ЦБ РФ більшість із збанкрутілих банків проводили подібну кредитну політику і мали схожу структуру свого кредитного портфеля.
Залежно від терміну банківські кредити діляться короткострокові, довгострокові і середньострокові.
Традиційно сучасне кредитну справу відрізняється переважно короткостроковим характером. З позиції багатьох країн ринкової економіки короткострокові позики - це позики, термін користування яких не перевищує 1 року. В основному вони обслуговують кругообіг оборотного капіталу, поточні потреби клієнтів.
До довгострокових позиках відносяться кредити, терміни яких перевищують 6 років. Дані позички обслуговують потреби в коштах, необхідних для формування основного капіталу, фінансових активів, а також деяких різновидів оборотних коштів.
Середньостроковими кредитами є кредити, термін користування якими знаходиться в межах від 1 до 6 років. Сфера їх застосування збігається з обслуговуванням потреб у вигляді довгострокового кредиту.
У розряді критеріїв класифікації банківських позик не останнє місце займає платність кредиту. Виходячи з цього критерію можна виділити банківські позики з ринковою відсотковою ставкою, підвищеною та пільговою. Ринкова ціна кредиту - це та його ціна, яка складається на ринку в даний момент виходячи з попиту та пропозиції, з різних видів банківських позик. В умовах інфляції це досить рухлива ціна, яка має тенденцію до підвищення. Позички з підвищеною відсотковою ставкою, як правило, виникають у зв'язку з великим ризиком кредитування клієнта, порушенням ним умов кредитування, прогнозом збільшення вартості кредитних ресурсів та ін Позики, що надаються на умовах пільгового відсотка, є елементом диференційованого підходу до кредитування, виникають у взаєминах з акціонерами, при рефінансуванні централізованих кредитів емісійного банку, кредитуванні співробітників банку.
Важливим елементом кредитування і критерієм класифікації банківських позичок виступає їх забезпеченість. У зв'язку з цим позики можуть мати пряме забезпечення, непряме забезпечення і не мати його. У міжнародній практиці кредити часто поділяються на забезпечені, незабезпечені та мають часткове забезпечення.
Так, у більшості країн позики поділяються на два блоки: кредити юридичним та позики фізичним особам. Якщо кредити першого блоку надаються на виробничі цілі (наприклад, на розширення виробництва і реалізацію продукту), то кредити другого блоку обслуговують особисті потреби населення. Подібна класифікація виявляється важливою як для диверсифікації ризику кредитних вкладень, так і для організації кредитування (порядку видачі, оформлення, погашення, забезпечення кредиту та ін.)
Банківські кредити деталізують та з інших, більш "дрібним" ознаками. Їх поділяють залежно від тієї валюти, яка використовується в процесі кредитування (рублі, долари, німецькі марки, французькі франки і т.п.), в залежності від того, лімітується чи не лімітується позичкова заборгованість, постійно поновлювані (револьверні) і перериваються кредити і т.п.
Серйозною підставою для виділення спеціальної групи кредитів є їх розмір. У світовій та вітчизняній банківській практиці регламентуються так звані великі кредити. До розряду великих кредитів у Росії відносять позички, розмір яких одному позичальнику (чи групі позичальників) перевищує 5% капіталу банку.
Здійснення інвестиційних проектів з комерційними банками передбачає заходи, спрямовані на розробку і реалізацію стратегій з управління портфелем інвестицій, досягнення оптимального поєднання прямих і портфельних інвестицій з метою отримання прибутку, підтримання допустимого рівня банківського ризику і ліквідності балансу банку.
Прямі інвестиції є безпосереднє вкладення коштів у виробництво, придбання реальних активів.
Портфельні інвестиції здійснюються у формі покупки цінних паперів або надання грошових коштів в довгострокову позику.
Доходи банку від інвестиційних операцій складаються з відсотків по цінних паперах, збільшення їх курсової вартості, комісійних, а також різниці між ціною купівлі та ціною продажу цінного паперу.

Валютний дилінг

Природним посередником між одержувачем і постачальником іноземної валюти є комерційні банки. Тому завданням банку в даній області є надання своїм клієнтам можливості конвертувати їх активи, виражені в одній з валют, в авуари в іншій валюті. Така конвертація здійснюється шляхом операцій на умовах спот і форвард, тобто протягом кожного робочого дня банк прагне придбати іноземну валюту за найбільш вигідним з його точки зору курсовим співвідношеннями з метою подальшої її реалізації для отримання прибутку.
До нетрадиційних операцій комерційних банків належать операції, які можуть виконувати й інші організації, крім комерційних банків. До них можна віднести:
розрахунково-касове обслуговування;
трастові операції;
лізинг;
факторинг;
видачу гарантій та поручительств;
послуги з інкасації і т.д.
Дохід за цими операціями банки отримують або у вигляді комісійних, або у вигляді плати за обслуговування.

Список використаної літератури

1. Ахматова О. Бухгалтерський облік у банках: конспект лекцій. Ростов н / Д: Фенікс, 2009. - 316 с.
2. Білоцерківський В.І., Федорова О.О. Бухгалтерський облік і аудит у комерційному банку: Підручник / В.І. Білоцерківський, Е.А. Федорова. - М.: ЗАТ "Видавництво" Економіка ", 2005. - 294 с.
3. Курсів В.М., Яковлєв Г.А. Бухгалтерський облік в комерційному банку: Нові типові бухгалтерські проводки операцій банку: Навчальний посібник - 12-е изд., Испр. і доп. -М: "ИНФРА-М", 2009. - 278 с.
Додати в блог або на сайт

Цей текст може містити помилки.

Бухгалтерія | Контрольна робота
62.4кб. | скачати


Схожі роботи:
Активні операції банків
Активні і пасивні операції банків
Активні операції комерційних банків
Активні операції комерційних банків та їх прибутковість
Активні і пасивні операції комерційних банків
Кредитні операції комерційних банків та їх облік
Активні операції з акціями
Активні операції в банківській діяльності
Активи та активні операції досліджуваного банку
© Усі права захищені
написати до нас