Аналіз фінансової стійкості та платоспроможності підприємства на прикладі ВАТ Нижнекамскшина

[ виправити ] текст може містити помилки, будь ласка перевіряйте перш ніж використовувати.


Нажми чтобы узнать.
скачати

Зміст

Введення

1 Теоретичні основи аналізу фінансової стійкості і платоспроможності

1.1 Поняття, сутність фінансової стійкості

1.2 Платоспроможність та фактори її визначають

1.3 Методика аналізу фінансової стійкості і платоспроможності

2 Аналіз фінансової стійкості та платоспроможності підприємства на прикладі ВАТ «Нижнекамскшина»

2.1 Загальна характеристика хoзяйствeннoй дeятeльнoсті підприємства

2.2 Аналіз платоспроможності підприємства

2.3 Аналіз фінансової стійкості підприємства

3 Шляхи підвищення фінансової стійкості та платоспроможності підприємства

3.1 Розвиток шинної галузі в умовах кризи

3.2 Пропозиції щодо підвищення фінансової стійкості і платоспроможності ВАТ «Нижнекамскшина»

Висновок

Список використаних джерел та літератури

Введення

Догляд суспільства від системи планової економіки і вступ у ринкові відносини докорінно змінили умови функціонування підприємств. Підприємства, для того щоб вижити, повинні проявити ініціативу, підприємливість і бережливість з тим, щоб підвищити ефективність виробництва. В іншому випадку вони можуть опинитися на межі банкрутства.

Подолання кризової ситуації в Росії, ринкова економіка і нові форми господарювання ставлять раніше не виникали проблеми, однією з яких на сьогодні є забезпечення економічної стабільності розвитку. Щоб забезпечити виживання підприємства в умовах ринку, управлінському персоналу потрібно оцінювати можливі і доцільні темпи його розвитку з позиції фінансового забезпечення, виявляти доступні джерела коштів, сприяючи тим самим стійкого положення та розвитку господарюючих суб'єктів.

C позиції короткострокової і довгострокової перспективи фінансовий стан підприємства оцінюється показниками фінансової стійкості та платоспроможності, які дозволяють встановити наскільки раціонально підприємство управляє власними та позиковими засобами, а також чи може воно своєчасно і в повному обсязі провести розрахунки за короткостроковими зобов'язаннями за рахунок поточних активів перед контрагентами. Тому точність аналізу фінансової стійкості та платоспроможності підприємства є актуальним для обраної теми дослідження.

Фінансовий стан підприємства, його стійкість і стабільність залежать від результатів його виробничої, комерційної та фінансової діяльності. Якщо виробничий і фінансовий план успішно виконуються, то це позитивно впливає на фінансове становище підприємства. І, навпаки, в результаті невиконання плану по виробництву і реалізації продукції відбувається підвищення її собівартості, зменшення виручки і суми прибутку і, як наслідок, погіршення фінансового стану підприємства і його платоспроможності.

Тому фінансова діяльність як складова частина господарської діяльності повинна бути спрямована на забезпечення планомірного надходження і витрачання грошових ресурсів, виконання розрахункової дисципліни, досягнення раціональних пропорцій власного і позикового капіталу і найбільш ефективне його використання.

Якщо підприємство фінансово стійке, платоспроможне, воно має перевагу перед іншими підприємствами того ж профілю в залученні інвестицій, в отриманні кредитів, у виборі постачальників і в підборі кваліфікованих кадрів. Нарешті, воно не вступає в конфлікти з державою і суспільством, так як виплачує своєчасно платить податки в бюджет, внески до соціальних фондів, заробітну плату - робітникам і службовцям, дивіденди - акціонерам, а банкам гарантує повернення кредитів і сплату відсотків по них.

Аналіз фінансової стійкості та платоспроможності підприємства дозволяє інвесторам і партнерам по бізнесу визначити фінансові можливості підприємства на перспективу, можливості його подальшого розвитку.

У сучасній економічній літературі вітчизняні економісти розглядають проблеми, пов'язані з аналізом фінансової стійкості і платоспроможності підприємства і визначенням шляхів їх підвищення, які добре розкриті у таких авторів, як Бланк І.А., Васильєва Л.С., Жарилгасова Б.Т., Ковальов В.В., Донцова Л.В., Ліференко Г.Н., Дибаль С.В., Стоянова Є.С. та інші.

Практична значимість випускний кваліфікаційної роботи полягає у виробленні рекомендацій щодо поліпшення фінансового стану підприємства. Окремі пропозиції заслуговують на увагу і можуть бути використані в практичній діяльності.

Мета роботи - розкрити основні аспекти аналізу фінансової стійкості і платоспроможності на рівні підприємства і розробити рекомендації щодо вдосконалення фінансової стійкості і платоспроможності для ВАТ «Нижнекамскшина».

Для реалізації цієї мети поставлені наступні завдання:

- Розкрити сутність понять «фінансова стійкість», «платоспроможність»;

- Розглянути методику аналізу фінансової стійкості і платоспроможності за допомогою абсолютних і відносних показників;

- Провести аналіз абсолютних і відносних показників фінансової стійкості та платоспроможності і дати їх оцінку у ВАТ «Нижнекамскшина»;

- Дослідити розвиток шинної галузі в умовах кризи;

- Запропонувати основні напрямки підвищення фінансової стійкості і платоспроможності підприємства.

Об'єктом дослідження є відкрите акціонерне товариство «Нижнекамскшина». Предметом дослідження - умови підвищення фінансової стійкості і платоспроможності відкритого акціонерного товариства «Нижнекамскшина».

Теоретичною та методологічною основою випускний кваліфікаційної роботи послужили праці вітчизняних і зарубіжних вчених, економістів з питань фінансового менеджменту, матеріали періодичних видань, джерела енциклопедичного характеру, нормативно-правові матеріали.

Інформаційною базою послужили річні звіти підприємства ВАТ «Нижнекамскшина» за 2006, 2007, 2008 роки, а також дані, опубліковані в періодичній пресі.

У процесі роботи застосовувалися такі методи дослідження як аналіз і синтез, логічний підхід до оцінки економічних явищ, комплексність, системність, порівняння показників, що вивчаються, метод фінансових коефіцієнтів.

Випускна кваліфікаційна робота складається з вступу, трьох розділів, висновків, списку використаної літератури, додатків.

У першому розділі випускної кваліфікаційної роботи розкриті поняття, сутність фінансової стійкості та платоспроможності, а також методи аналізу фінансової стійкості та платоспроможності.

У другому розділі проведений аналіз фінансової стійкості, а також аналіз платоспроможності підприємства на прикладі ВАТ «Нижнекамскшина».

У третьому розділі досліджено розвиток шинної галузі в умовах кризи, а також запропоновані рекомендації щодо підвищення фінансової стійкості і платоспроможності ВАТ «Нижнекамскшина».

1 Теоретичні основи аналізу фінансової стійкості і платоспроможності

1.1 Поняття, сутність фінансової стійкості

Основою фінансової стабільності економіки Росії є фінансова стійкість організації, так як саме вона служить запорукою виживання та основою міцного положення організації, тому все більша кількість контрагентів починає втягуватися в дослідження та оцінку стійкості конкретної організації.

В умовах ринкової економіки дуже важливе значення набуває фінансова незалежність підприємства від зовнішніх позикових джерел. Запас джерел власних коштів - це запас фінансової стійкості підприємства при тій умові, що його власні кошти перевищують позикові [31, c.134].

Фінансова стійкість формується в процесі всієї господарської діяльності організації і є відображенням стабільного підвищення доходів над витратами. Вона забезпечує вільне маневрування грошовими коштами підприємства і сприяє безперебійному процесу продажу товарів.

Отже, фінансова стійкість господарюючого суб'єкта - це такий стан його грошових ресурсів, яке забезпечує розвиток підприємства переважно за рахунок власних коштів при збереженні платоспроможності і кредитоспроможності при мінімальному рівні підприємницького ризику [13, c.75].

Важливо, щоб стан фінансових ресурсів відповідало вимогам ринку і відповідало потребам розвитку підприємства, оскільки недостатня фінансова стійкість може призвести до неплатоспроможності підприємства і відсутності у нього коштів для розвитку виробництва, а надлишкова - перешкоджати розвитку, обтяжуючи витрати підприємства зайвими запасами і резервами.

В.В. Бочаров вважає, що сутність фінансової стійкості характеризується ефективним формуванням та використанням грошових ресурсів, необхідних для нормальної виробничо - комерційної діяльності. До власних фінансових ресурсів, якими володіє підприємство, відносяться перш за все чиста (нерозподілений) прибуток і амортизаційні відрахування. Зовнішнім ознакою фінансової стійкості виступає платоспроможність господарюючого суб'єкта [1, c.74].

В.Є. Губін розкриває сутність фінансової стійкості як ефективне формування, розподіл і використання фінансових ресурсів [20, c.204].

Інше визначення сутності фінансової стійкості дає у своїй роботі А.Д. Шеремет. Автор вважає, що сутність фінансової стійкості є забезпеченість запасів джерелами формування, тоді як платоспроможність є її зовнішнім проявом [43, c.243].

Ми згодні з думкою усіх авторів, але вважаємо, що в представленій роботі В.В. Бочарова дається більш широке і точне розкриття сутності фінансової стійкості.

Вищим типом фінансової стійкості є здатність підприємства розвиватися переважно за рахунок власних джерел фінансування. Для цього вона повинна мати гнучку структуру фінансових ресурсів і можливість при необхідності залучати позикові кошти, тобто бути кредитоспроможним. Кредитоспроможним вважається підприємство при наявності в нього передумов для одержання кредиту і спроможності своєчасно повернути взяту позику крепдітору зі сплатою належних відсотків за рахунок власних фінансових ресурсів.

За рахунок прибутку підприємство не тільки погашає позичкову заборгованість перед банками, зобов'язання перед бюджетом з податку на прибуток, але й інвестує кошти в капітальні витрати. Для підтримки фінансової стійкості необхідний зростання не лише абсолютної маси прибутку, але і її рівня щодо вкладеного капіталу або операційних витрат, тобто рентабельності. Слід мати на увазі, що висока прибутковість пов'язана зі значним рівнем ризику. На практиці це означає, що замість прибутку підприємство може понести істотні збитки і навіть стати неспроможним (неплатоспроможним).

На фінансову стійкість підприємства впливає безліч факторів:

  • становище підприємства на товарному і фінансових ринках;

  • випуск та реалізація конкурентоспроможної і користується попитом;

  • його рейтинг в діловій співпраці з партнерами;

  • ступінь залежності від зовнішніх кредиторів та інвесторів;

  • наявність платоспроможних дебіторів;

  • величина і стуктура витрат виробництва, їх співвідношення з грошовими доходами;

  • розмір сплаченого статутного капіталу;

  • ефективність комерційних та фінансових опреації;

  • стан майнового потенціалу, включаючи співвідношення між позаоборотних і оборотних активів;

  • рівень професійної підготовки виробничих і фінансових менеджерів, їх вміння постійно враховувати зміни внутрішнього та зовнішнього середовища.

Одна з найважливіших характеристик фінансового стану підприємства - стабільність його діяльності з позиції довгострокової перспективи. Бажання отримати якусь вигоду завжди супроводжується необхідністю нести зобов'язання, в тому числі і пов'язані з прийняттям на себе певного ризику. Отже, виникає проблема оцінки здатності підприємства відповідати за своїми довгостроковими фінансовими зобов'язаннями - у цьому суть оцінки фінансової стійкості підприємства. В основі відповідної методики оцінки - розрахунок абсолютних і відносних показників, що характеризують структуру капіталу (довгострокових джерел) і можливості підтримувати цю структуру (рісунок1.1.1).



Параметри для оцінки фінансової стійкості






















Абсолютні показники



Відносні показники




















Коефіцієнти фінансової незалежності, заборгованості, фінансування та ін


























Джерела коштів для формування матеріально - виробничих запасів

-

Величина запасів

=

Абсолютний показник фінансової стійкості

Малюнок 1.1.1 - Показники, що характеризують фінансову стійкість підприємства [13, c.76]

Фінансовий стан підприємства може бути стійким, нестійким і кризовим. Здатність підприємства своєчасно проводити платежі, фінансувати свою діяльність на розширеній основі свідчить про його гарне (усталеному) фінансовому стані.

Щоб розвиватися в умовах ринкової економіки і не допустити банкрутства підприємства, треба знати, як керувати фінансами, якою повинна бути структура капіталу по складу і джерелам утворення, яку частку повинні займати власні кошти, а яку - позикові.

Таким чином, фінансова стійкість відображає стабільне перевищення доходів над витратами і стан ресурсів, яке забезпечує вільне маневрування грошовими коштами організації і шляхом їх ефективного використання сприяє безперебійному процесу виробництва і реалізації, розширення та оновлення. Вона відображає співвідношення власного і позикового капіталу, темпи накопичення власного капіталу в результаті поточної, інвестиційної та фінансової діяльності, співвідношення мобільних і іімобілізованних засобів організації, достатнє забезпечення запасів власними джерелами. Фінансова стійкість - це головний компонент загальної стійкості організації, так як вона є характерним індикатором стабільно утворюється перевищення доходів і витрат.

Нами були розглянуті поняття, сутність фінансової стійкості підприємства. Перейдемо до розгляду поняття «платоспроможність» і факторів її визначальних.

1.2 Платоспроможність та фактори її визначають

Одним з найважливіших критеріїв оцінки фінансового стану організації є її платоспроможність. У практиці аналізу розрізняють довгострокову та поточну платоспроможність. Під довгостроковій платоспроможністю розуміється здатність підприємства розраховуватися за своїми зобов'язаннями в довгостроковій перспективі.

Здатність організації розраховуватися за своїми короткостроковими зобов'язаннями прийнято називати поточної платоспроможністю. Інакше кажучи, організація вважається платоспроможною, коли вона в змозі виконати свої короткострокові зобов'язання, використовуючи оборотні активи.

Причиною того, що при аналізі поточної платоспроможності в першу чергу орієнтуються на оборотні активи, є те, що основні засоби не розглядаються як джерела погашення поточних зобов'язань організації в силу своєї особливої ​​функціональної ролі в процесі виробництва і, крім того, затруднительности їх термінової реалізації. [23, с.272]

На поточну платоспроможність організації безпосередній вплив надає ліквідність її оборотних активів (можливість перетворити їх у грошову форму або використовувати для зменшення зобов'язань). Оцінка складу та якості оборотних активів з точки зору їх ліквідності отримала назву аналізу ліквідності.

Ліквідність - одна з найважливіших характеристик фінансового стану підприємства, яка визначає можливість своєчасно сплачувати рахунки.

У цьому сенсі під ліквідністю активів, як вважає Л.С. Васильєва, слід розуміти здатність активів трансформуватися в грошові кошти. Ступінь ліквідності активів визначається тривалістю тимчасового періоду, протягом якого ця трансформація може бути здійснена. Чим коротший період трансформації, тим вище рівень ліквідності підприємства. Ліквідність активів характеризує здатність керівництва підприємства формувати і управляти майном і джерелами фінансування [15, с.419].

В.Є. Губін дає майже те ж визначення що і Л.С. Васильєва. І вважає, що ліквідність активів - це здатність його трансформуватися в грошові кошти в ході виробничо - технічного процесу, а ступінь ліквідності визначається тривалістю тимчасового періоду, протягом якого ця трансформація може бути здійснена [20, с.214].

А.Д. Шеремет вважає, що ліквідність активів - це швидкість (час) перетворення активів у грошові кошти [43, с.248].

Під ліквідністю підприємства розуміють здатність підприємства своєчасно виконувати зобов'язання за всіма видами платежів. Чим більше ступінь здатності виконання зобов'язань по платежах, тим вище рівень ліквідності підприємства. Рівень ліквідності залежить від сфери діяльності, співвідношення оборотних і необоротних активів, швидкості обігу коштів, складу оборотних активів, величини і терміновості оплати поточних зобов'язань. Для забезпечення високого рівня ліквідності підприємства повинна підтримувати певне співвідношення між перетворенням оборотних активів у грошові кошти і термінами погашення короткострокових зобов'язань [15, с.419].

Інше поняття ліквідності підприємства дає В.Л. Морозова. Цей автор вважає, що говорячи про ліквідність організації, мають на увазі наявність у неї оборотних коштів у розмірі, теоретично достатньому для погашення короткострокових зобов'язань, хоча б і з порушенням строків погашення [46, с.25].

Ряд вітчизняних авторів таких як А.Д. Шеремет [43, c.248], Л.С. Васильєва [15, c.420], Гінзбург А.І. [19, c.246] визначають ліквідність балансу підприємства як ступінь покриття зобов'язань підприємства його активами, термін перетворення яких у грошову форму відповідає терміну погашення зобов'язань. Від терміну перетворення активу організації в грошові кошти залежить його ліквідність. Чим менше часу потрібно для перетворення конкретного виду активу в кошти, тим вище його ліквідність за умови, що не буде істотної втрати його вартості.

Ми згодні з думкою авторів Л.С. Васильєвої та В.Є. Губіна, так як у поданих ними роботи дається більш точне визначення ліквідності активів.

У роботі А.Д. Шеремета з визначенням ліквідності активів ми не згодні. Автор дає вузьке визначення ліквідності, так як швидкість перетворення активів у грошові кошти в більшій частині визначає ступінь ліквідності.

Маючи на увазі, що аналіз ліквідності може переслідувати різні цілі, а отже, акцентувати увагу на різних аспектах, що характеризують стан оборотних активів та їх співвідношення з короткостроковими зобов'язаннями, в аналітичних цілях можна виділити дві групи показників, що характеризують ліквідність організації: коефіцієнти, що характеризують діяльність функціонуючого підприємства, і коефіцієнти, які застосовуються для аналізу підприємства, що ліквідується.

Показники, що характеризують можливість ліквідації активів, у закордонній практиці фінансового аналізу часто базуються на емпіричному правило, згідно якому продажна ціна при проведенні аукціону або термінової розпродажу складе приблизно половину ринкової вартості активів. Разом з тим потрібно розуміти, що це правило може розглядатися в якості зразкового орієнтира, оскільки обгрунтований рівень оборотних активів, необхідних для погашення короткострокових зобов'язань як для діючого, так і для підприємства, що ліквідується, залежить від сфери його діяльності, а також від коливань, пов'язаних з короткостроковими потоками грошових коштів.

При оцінці ліквідності критерієм віднесення активів і зобов'язань до оборотних (короткостроковим для зобов'язань) є можливість реалізації перших і погашення других в найближчому майбутньому - протягом одного року. Однак даний критерій не є єдиним при визначенні тих статей балансу, які повинні бути зараховані до оборотних. Зокрема, незавершене виробництво в будівництві, незважаючи на те що може мати термін обігу значно більший, ніж один рік, тим не менш, буде ставитися до оборотних активів.

Другим критерієм для визнання активів і зобов'язань як оборотних є умова їх споживання або оплати протягом звичайного операційного циклу підприємства.

Під операційним циклом розуміється середній проміжок часу між моментом заготовляння матеріальних цінностей і моментом оплати реалізованої продукції (товарів) або наданих послуг.

У системі нормативного регулювання бухгалтерського обліку в Росії під оборотними активами розуміються грошові кошти та інші активи, у відношенні яких можна припускати, що вони будуть звернені в кошти, або продані, або спожиті протягом 12 місяців, або звичайного операційного циклу, якщо він перевищує 12 місяців.

Для отримання обгрунтованих результатів поточної платоспроможності важливим є те, як групуються відповідно до названим критерієм активи в балансі російських підприємств. Так, у чинній формі бухгалтерського балансу до складу активів, названих «оборотними», включаються деякі статті, такими по суті не є. Зокрема, це стосується статей дебіторської заборгованості, платежі по якій очікуються більш ніж через 12 місяців після звітної дати.

Виняток з правила становить дебіторська заборгованість за контрактами, укладеними на строк більше року, критерієм віднесення якої до оборотних активів буде термін її обороту протягом звичайного операційного циклу підприємства. Наявність такої дебіторської заборгованості в складі оборотних активів має бути прокоментована в пояснювальній записці, з тим щоб вказати зовнішнім користувачам на специфічність підходу.

Для попередньої оцінки ліквідності підприємства залучаються дані бухгалтерського балансу. Інформація, яка відображається в розділі II активу балансу, характеризує величину оборотних активів на початку і наприкінці звітного року. відомості про короткострокові зобов'язання підприємства містяться у розділі V пасиву балансу та пояснення до нього, які розкривають якісний склад його складових.

До числа короткострокових (поточних) зобов'язань, як правило, ставляться вимоги, погашення яких очікується протягом одного року з дня звітної дати. До них слід віднести ті довгострокові зобов'язання, часткове погашення яких має відбутися в зазначений термін (найближчі 12 місяців з дня звітної дати). При цьому поточна частина довгострокових зобов'язань повинна бути відображена і прокоментована в пояснювальній записці [23, с.274].

Оборотні активи організації можуть бути ліквідними більшою чи меншою мірою, оскільки до їх складу входять різнорідні засоби, серед яких є як легко реалізовані, так і важкореалізовані для погашення зовнішньої заборгованості.

У зв'язку з цим було б доцільним умовно розділити статті оборотних активів в залежності від ступеня їх ліквідності на три групи:

  • ліквідні кошти, що знаходяться в негайній готовності до реалізації (грошові кошти, високоліквідні цінні папери);

  • ліквідні кошти, що знаходяться в розпорядженні підприємства (зобов'язання покупців, запаси товарно-матеріальних цінностей);

  • неліквідні засоби (вимоги до дебіторів з тривалим терміном освіти, сумнівна дебіторська заборгованість, незавершене виробництво, витрати майбутніх періодів).

Пропорція, в якій ці групи повинні знаходитись по відношенню один до одного, визначається: характером і сферою діяльності організації; швидкістю обороту коштів підприємства; співвідношенням оборотних і необоротних активів; сумою і терміновістю зобов'язань, на покриття яких призначені статті активу; ступенем ліквідності поточних активів.

Віднесення тих чи інших статей оборотних коштів до зазначених груп може змінюватися в залежності від конкретних умов: у складі дебіторів підприємства значаться дуже різнорідні статей дебіторської заборгованості та одна її частина може потрапити в другу групу, інша - у третю; при різній діяльності виробничого циклу незавершене виробництво може бути віднесено або до другої, або до третьої групи і т.д.

У складі короткострокових пасивів можна виділити зобов'язання різного ступеня терміновості. Тому одним із способів оцінки ліквідності на стадії попереднього аналізу є зіставлення певних елементів активу з елементами пасиву. З цією метою зобов'язання підприємства групуються за ступенем їх терміновості, а його активи - по ступеню ліквідності (реалізованості).

У процесі аналізу найбільш термінові зобов'язання підприємства (строк сплати яких наступає в поточному місяці) повинні бути зіставлені з величиною активів, що володіють максимальної ліквідністю (кошти, легко цінні папери). При цьому частина строкових зобов'язань, які залишаються непокритими, повинна врівноважуватися менш ліквідними активами - дебіторською заборгованістю підприємств із стійким фінансовим становищем, легко реалізовані запасами товарно-матеріальних цінностей та іншими оборотними активами, які стосовно до конкретного підприємства можуть бути покликані високоліквідними.

Інші короткострокові зобов'язання можуть бути співвіднесені з такими активами, як інші дебітори, готова продукція, виробничі запаси. Від того, наскільки забезпечена відповідність між даними групами активів і пасивів, багато в чому залежить платоспроможність підприємства або його неплатоспроможність з можливим порушенням справи про його банкрутство.

Неплатоспроможним підприємство може бути визнано навіть при достатньому перевищенні статей активу на його зобов'язаннями, якщо капітал вкладено у важкореалізовані статті активу. І хоча затримка в платежах, взагалі кажучи, явище тимчасове, вона може послужити початком припинення всіх платежів у разі стабільного невідповідності термінів оборотності зобов'язань підприємства та його майна.

Таким чином, платоспроможність підприємства характеризується його можливістю і здатністю своєчасно і повністю виконувати свої фінансові зобов'язання перед внутрішніми та зовнішніми партнерами, а також перед державою. Платоспроможність безпосередньо впливає на форми та умови здійснення комерційних угод, у тому числі на можливість отримання кредиту та позики.

1.3 Методика аналізу фінансової стійкості і платоспроможності

Вивчимо методику аналізу фінансової стійкості за допомогою абсолютних показників, яка дозволяє перевірити, які джерела коштів і в якому розмірі використовуються для покриття запасів [1, c.77]:

- Наявність власних оборотних коштів на кінець розрахункового періоду встановлюється за формулою (1.3.1):

ВОК = СК - ВОА, (1.3.1)

де СОС - власні оборотні кошти (чистий оборотний капітал) на кінець розрахункового періоду; СК - власний капітал (розділ III балансу «Капітал і резерви»); ВОА - необоротні активи (розділ I балансу);

- Наявність власних і довгострокових позикових джерел фінансування запасів (СДІ) визначається за формулою (1.3.2):

СДІ = СК - ВОА + ДКЗ або СДІ = ВОК + ДКЗ, (1.3.2)

де ДКЗ - довгострокові кредити та позики (розділ IV балансу);

- Загальна величина основних джерел формування запасів (ОІЗ) визначається за формулою (1.3.3):

ОІЗ = СДІ + ККЗ, (1.3.3)

де ККЗ - короткострокові кредити і позики (розділ V балансу);

У результаті можна визначити три показники забезпеченості запасів джерелами їх фінансування [1, c.77]:

  • надлишок (+), нестача (-) власних оборотних коштів визначається за формулою (1.3.4):

D ВОК = ВОК - З, (1.3.4)

де D СОС - приріст (недолік) власних оборотних коштів;

З - запаси;

  • надлишок (+), нестача (-) власних і довгострокових джерел фінансування запасів (D СДІ) визначається за формулою (1.3.5):

D СДІ = СДІ - З, (1.3.5)

  • надлишок (+), нестача (-) загальної величини основних джерел покриття запасів (D ОІЗ) визначається за формулою (1.3.6):

D ОІЗ = ОІЗ - З (1.3.6)

Наведені показники забезпеченості запасів відповідними джерелами фінансування представляють трехфакторную модель (М) [1, c.78]:

М = (D СОС; D СДІ; D ОІЗ) (1.3.7)

Дана модель характеризує тип фінансової стійкості підприємства. На практиці зустрічаються чотири типи фінансової стійкості, які відображені в таблиці 1.1.1.

Таблиця 1.1.1 - Типи фінансової стійкості підприємства [1, c.78]

Тип фінансової стійкості

Тривимірна модель

Джерела фінансування запасів

Коротка характеристика фінансової стійкості

1. Абсолютна фінансова стійкість

М = (1, 1, 1)

Власні оборотні кошти (чистий оборотний капітал)

Високий рівень платоспроможності. Підприємство не залежить від зовнішніх кредиторів

2. Нормальна фінансова стійкість

М = (0, 1, 1)

Власні оборотні кошти плюс довгострокові кредити і позики

Нормальна платоспроможність. Раціональне використання позикових коштів. Висока прибутковість поточної діяльності

3. Нестійкий фінансовий стан

М = (0, 0, 1)

Власні оборотні кошти плюс довгострокові кредити і позики плюс короткострокові кредити і позики

Порушення нормальної платоспроможності. Виникає необхідність залучення додаткових джерел фінансування. Можливо відновлення платоспроможності

4. Кризовий фінансовий

стан

М = (0, 0, 0)

-

Підприємство повністю неплатежеспособно і знаходиться на межі банкрутства.

Перший тип фінансової стійкості (абсолютна стійкість) зустрічається рідко, його можна представити у вигляді такої формули [29, c.79]:

М 1 = (1, 1, 1), тобто D СОС ³ 0; D СДІ ³ 0; D ОІЗ ³ 0; (1.3.8)

Другий тип (нормальна фінансова стійкість):

М 2 = (0, 1, 1), тобто D СОС <0; D СДІ ³ 0; D ОІЗ ³ 0; (1.3.9)

Третій тип (нестійкий фінансовий стан):

М 3 = (0, 0, 1), тобто D СОС <0; D СДІ <0; D ОІЗ ³ 0; (1.3.10)

Четвертий тип (кризовий фінансовий стан, підприємство знаходиться на межі банкрутства) можна представити в наступному вигляді:

М 4 = (0, 0, 0), тобто D СОС <0; D СДІ <0; D ОІЗ <0; (1.3.11)

Вивчимо методику аналізу фінансової стійкості за допомогою відносних показників, які відображають ступінь залежності підприємства від зовнішніх інвесторів і кредиторів. Фінансова стійкість підприємства характеризується станом власних і позикових коштів, оцінюється за допомогою системи фінансових коефіцієнтів. Інформаційною базою для їх розрахунку є бухгалтерський баланс. Аналіз здійснюється шляхом розрахунку і порівняння звітних показників з засадничими і вивчення динаміки їх зміни за певний період.

Аналіз фінансової стійкості за відносними показниками передбачає розрахунок наступних коефіцієнтів.

- Коефіцієнт автономії (незалежності) характеризує частку власних коштів підприємства в загальній сумі коштів, авансованих в його діяльність. Чим вище значення цього коефіцієнта, тим більш фінансово стійке підприємство. Рекомендоване значення показника - вище 0,5.

(1.3.12)

де СК-власний капітал,

СБ - валюта балансу.

- Коефіцієнт фінансової залежності (концентрації позикового капіталу) характеризує частку позикових коштів у загальній величині джерел фінансування діяльності організації. Даний коефіцієнт не повинен бути вище 0,5.

(1.3.13)

де ЗК - позиковий капітал.

- Коефіцієнт фінансування характеризує співвідношення власних і позикових коштів. Рекомендоване значення> 1, що вказує на можливість покриття власним капіталом позикових коштів.

(1.3.14)

- Коефіцієнт фінансової активності (плече фінансового важеля) характеризує співвідношення позикових і власних коштів. Рекомендоване значення показника ≤ 1.

(1.3.15)

- Коефіцієнт забезпеченості власними оборотними засобами показує частку оборотних активів, сформованих за рахунок власних джерел, в загальній величині оборотних активів. Рекомендоване значення показника - 1 (або 100%).

(1.3.16)

де СОК - власний оборотний капітал,

ОА - оборотні активи.

- Коефіцієнт маневреності власного капіталу показує, яка частина власних коштів вкладена у найбільш мобільні (оборотні) активи, а яка капіталізована. Рекомендоване значення 0,2 - 0,5, тобто значення цього показника може істотно варіюватися.

(1.3.17)

- Коефіцієнт фінансової стійкості характеризує питому вагу джерел фінансування, які можуть бути використані тривалий час. Рекомендоване значення цього коефіцієнта 0,8 - 0,9.

(1.3.18)

де ДО - довгострокові зобов'язання.

- Коефіцієнт (індекс) постійного активу показує частку необоротних активів у величині власних джерел коштів. Рекомендоване значення 1.

(1.3.19)

де ВА - необоротні активи.

Аналіз платоспроможності включає в себе: аналіз ліквідності балансу груповим методом і методом фінансових коефіцієнтів.

Розглянемо аналіз ліквідності груповим методом. Груповий метод є більш докладним. При використанні цього методу кошти по активу групуються за ступенем їх ліквідності в порядку убування, зобов'язання по пасиву групуються за термінами їх погашення у порядку зростання. У залежності від ступеня ліквідності, тобто швидкості перетворення в грошові кошти, активи організації поділяються на такі групи [26, с.147]:

- Високоліквідні (найбільш ліквідні) активи (А1). До складу високоліквідних активів включається сама готівку у вигляді грошових коштів у касі, на розрахункових і валютних, спеціальних позичкових рахунках, а також короткострокові фінансові вкладення;

- Швидко реалізованих активи (А2). До складу бистрореалізуемих активів входять грошові кошти у вигляді короткострокової дебіторської заборгованості, які хоч і є готівкою, проте не можуть бути використані підприємством, поки не надійдуть на його розрахунковий рахунок;

- Повільно реалізованих активів (А3). До повільно реалізованих активів відносять поточні активи, які не потрапили до складу найбільш ліквідних і бистрореалізуемих груп. Це запаси (крім рядка «Витрати майбутніх періодів»), податок на додану вартість по придбаних цінностей і довгострокова дебіторська заборгованість;

- Низьколіквідні (важкореалізовані) активи (А4). До них відносяться активи першого розділу балансу, тобто необоротні активи.

Перші три групи активів можуть постійно змінюватися протягом

господарського періоду і відносяться до поточних активів організації. Вони більш ліквідні, ніж інше майно організації.

Пасиви балансу по мірі зростання строків погашення зобов'язань поділяються [26, с.148]:

- Найбільш термінові зобов'язання (П1). До складу найбільш термінових зобов'язань включається кредиторська заборгованість, заборгованість учасникам (засновникам) по виплаті доходів, інші короткострокові зобов'язання;

- Короткострокові пасиви (П2). До них відносяться короткострокові позики та кредити;

- Довгострокові пасиви (П3). До довгострокових пасивів відносять довгострокові позики і кредити;

- Постійні пасиви (П4). До складу постійні пасиви входять власний капітал і резерви, доходи майбутніх періодів, резерви майбутніх витрат. Для збереження балансу активу і пасиву підсумок групи постійні пасиви слід зменшити на суму за статтею «Витрати майбутніх періодів».

Аналіз ліквідності балансу набуває важливого значення в умовах переходу до ринкової економіки, коли можливе банкрутство підприємства, а отже, і його ліквідація. Суть аналізу ліквідності балансу полягає в порівнянні коштів по активу, згрупованих за ступенем їх ліквідності і розташованих у порядку її убування, із зобов'язаннями по пасиву, згрупованих за строками їх погашення і розташованими у порядку зростання термінів. Якщо при такому порівнянні частини активу дають суми, достатні для погашення зобов'язань, баланс вважається ліквідним, а підприємство платоспроможним [19, с.215].

Для оцінки ліквідності балансу з урахуванням фактору часу необхідно провести зіставлення кожної групи активу з відповідною групою пасиву [15, с.427]:

- Якщо виконується нерівність А1 ≥ П1, то це свідчить про платоспроможність організації на момент складання балансу. У організації досить абсолютно ліквідних активів для покриття найбільш термінових зобов'язань;

- Якщо виконується нерівність А2 ≥ П2, то швидко реалізованих

активи перевищують короткострокові пасиви, і організація може бути платоспроможною в недалекому майбутньому з урахуванням своєчасних розрахунків з кредиторами, отримання коштів від продажу продукції в кредит;

- Якщо виконується нерівність А3 ≥ П3, то в майбутньому при своєчасному надходженні грошових коштів від продажу й платежiв організація може бути платоспроможною на період, рівний середньої тривалості одного обороту оборотних коштів після дати складання балансу.

Виконання перших трьох умов призводить автоматично до виконання умови:

А4 ≤ П4. (1.3.20)

Виконання цієї умови свідчить про дотримання мінімального умови фінансової стійкості організації, наявність у неї власних оборотних коштів [15, с.427].

- Баланс вважається абсолютно ліквідним, а організація платоспроможною, якщо одночасно виконуються наступні умови:

А1 ≥ П1; А2 ≥ П2; А3 ≥ П3; (1.3.21)

Обов'язковою умовою абсолютної ліквідності балансу є виконання перших трьох нерівностей. Четверте нерівність носить балансуючий характер. Його виконання свідчить про наявність у підприємства власних оборотних коштів. Теоретично дефіцит коштів по одній групі активів компенсується надлишком по іншій, однак на практиці менш ліквідні активи не можуть замінити більш ліквідні кошти. Тому, якщо будь-яке з нерівностей має знак, протилежний зафіксованим в оптимальному варіанті, то ліквідність балансу відрізняється від абсолютної.

На практиці одночасно ці умови не завжди виконуються. У випадку, коли одна чи кілька нерівностей мають знак, протилежний зафіксованим в оптимальному варіанті, ліквідність балансу більшою або меншою мірою відрізняється від абсолютної. У цьому випадку проводиться зіставлення найбільш ліквідних коштів і швидко реалізованих активів (А1 + А2) з першими двома групами пасивів, тобто з найбільш терміновими зобов'язаннями і короткостроковими пасивами (П1 + П2), яке дозволяє з'ясувати поточну ліквідність, що свідчить про платоспроможність або неплатоспроможності підприємства на найближчий проміжок часу [42, с.24].

Порівняння ж третьої групи активів і пасивів (повільно реалізованих активів з довгостроковими зобов'язаннями) показує перспективну ліквідність, тобто прогноз платоспроможності підприємства.

Порівняння четвертої групи активів і пасивів (важкореалізовані активи з постійними пасивами) свідчить про наявність у підприємства власних оборотних коштів (мінімальна умова фінансової стійкості).

Таким чином, якщо ліквідність балансу відрізняється від абсолютної ліквідності балансу, її можна визнати нормальною при дотриманні наступних співвідношень:

(А1 + А2) ≥ (П1 + П2); А3 ≥ П3; А4 ≤ П4. (1.3.22)

На практиці можуть зустрічатися такі типи можливих ситуацій [25, с.110]:

а) А1> П1; А2 <П2; А3> П3; А4 <П4 при (А1 + А2) <(П1 + П2) або А1> П1; А2 <П2; А3 <П3; А4 <П4 при (А1 + А2 )> (П1 + П2).

Має місце епізодична неплатоспроможність і фінансова нестійкість підприємства.

б) А1> П1; А2 <П2; А3 <П3; А4 <П4 при (А1 + А2) <(П1 + П2) або А1 <П1; А2> П2; А3 <П3; А4> П4 при (А1 + А2 ) <(П1 + П2).

Має місце посилення неплатоспроможності та фінансової нестійкості підприємства.

в) А1 <П1; А2 <П2; А3> П3; А4> П4 (А4 <П4) - має місце хронічна неплатоспроможність і фінансова нестійкість підприємства.

г) А1 <П1; А2 <П2; А3 <П3; А4> П4 - має місце кризовий фінансовий стан підприємства, близьке до банкрутства.

Таким чином, аналіз ліквідності балансу груповим способом полягає в порівнянні коштів по активу, згрупованих за ступенем їх ліквідності і розташованих у порядку убування ліквідності, із зобов'язаннями по пасиву, які групуються за ступенем терміновості їх погашення. За допомогою групового методу можна не тільки визначити ліквідність, але і знайти в якій групі відбувся «збій», що є перевагою даного методу. До недоліків даного методу можна віднести необхідність витрачання часу на угрупування активів і пасивів.

Розглянувши аналіз ліквідності активів груповим методом, перейдемо до вивчення методики аналізу ліквідності активів методом фінансових коефіцієнтів.

Відносні фінансові показники (коефіцієнти) використовуються для оцінки перспективної платоспроможності. Метод коефіцієнтів служить для швидкої оцінки здатності підприємства виконувати свої короткострокові зобов'язання. До відносних показників ліквідності відносяться:

- Коефіцієнт покриття (поточної) ліквідності;

- Коефіцієнт критичної (проміжної) ліквідності;

- Коефіцієнт абсолютної ліквідності.

Коефіцієнт поточної ліквідності (Кт.л.) дає загальну оцінку ліквідності підприємства, показуючи, скільки рублів оборотних коштів (поточних активів) припадає на один рубль поточної короткострокової заборгованості (поточних зобов'язань), тобто даний коефіцієнт показує загальні платіжні можливості організації. Він визначається як відношення всіх оборотних активів за вирахуванням витрат майбутніх періодів до

величиною короткострокових зобов'язань [15, с.435]:

Кт.л. = , (1.3.23)

де РБП - витрати майбутніх періодів.

Коефіцієнт поточної ліквідності показує ступінь, в якій поточні активи покривають поточні пасиви. Перевищення поточних активів над поточними пасивами забезпечує резервний запас для компенсації збитків, які може понести підприємство при розміщенні й ліквідації всіх поточних активів, крім готівки. Чим більше величина цього запасу, тим більше впевненість кредиторів, що борги будуть погашені. Нормальне значення цього коефіцієнта Кт.л. ≥ 1-2. Він характеризує очікувану платоспроможність на період, рівний середньої тривалості одного обороту всіх оборотних засобів [15, с.435].

Логіка такого зіставлення пояснювалася вище: підприємство погашає свої короткострокові зобов'язання в основному за рахунок оборотних активів; отже, якщо оборотні активи перевищують за величиною короткострокові зобов'язання, підприємство може розглядатися як успішно функціонуюче. Розмір перевищення у відносному вигляді і задається коефіцієнтом поточної ліквідності. Значення показника може значно варіювати по галузях і видам діяльності, а його розумний ріст у динаміці звичайно розглядається як сприятлива тенденція.

Коефіцієнт поточної ліквідності має ряд особливостей, які необхідно мати увазі, виконуючи просторово-часові зіставлення. По-перше, чисельник коефіцієнта включає оцінку запасів і дебіторської заборгованості. Оскільки методи оцінки запасів можуть варіювати, це впливає на порівнянність показників; те ж саме слід мати на увазі щодо трактування та обліку сумнівних боргів. По-друге, значення коефіцієнта в принципі тісно пов'язано з рівнем ефективності роботи підприємства щодо управління запасами: деякі компанії за рахунок високої культури організації технологічного процесу, наприклад, шляхом впровадження системи постачання сировини і матеріалів, відоме під назвою «точно в строк», можуть істотно скорочувати рівень запасів, тобто знижувати значення коефіцієнта поточної ліквідності до рівня нижче, ніж у середньому по галузі, без шкоди для поточного фінансового стану. По-третє, деякі підприємства з високою оборотністю грошових коштів можуть дозволити собі відносно невисокі значення коефіцієнта поточної ліквідності. Зокрема, це відноситься до підприємств роздрібної торгівлі. У даному випадку прийнятна ліквідність забезпечується за рахунок більш інтенсивного припливу грошових коштів у результаті поточної діяльності. Таким чином, аналізуючи поточне фінансове становище підприємства, необхідно по можливості враховувати й інші фактори, в явному вигляді не роблять вплив на значення цієї та інших коефіцієнтів.

Коефіцієнт критичної ліквідності (Кк.л.) характеризує прогнозовані платіжні можливості, за умови своєчасного розрахунку з дебіторами. Він характеризує очікувану платоспроможність на період, рівний середньої тривалості одного обороту дебіторської заборгованості. Коефіцієнт проміжної ліквідності найбільш точно відображає поточну фінансову стійкість організації [22, с.312]. Нормативне значення даного показника вище 0,7-1. Однак воно може виявитися недостатнім, якщо більшу частку ліквідних коштів становить дебіторська заборгованість, частина якої важко своєчасно стягнути. У таких випадках потрібно співвідношення більше. Якщо в складі поточних активів значну частку займають грошові кошти та їх еквіваленти (цінні папери), то це співвідношення може бути меншим. Зростанню цього коефіцієнта сприяє забезпеченість запасів довгостроковими джерелами і зниження рівня короткострокових зобов'язань.

Коефіцієнт проміжної ліквідності за своїм смисловим призначенням аналогічний коефіцієнту поточної ліквідності; однак обчислюється він більш вузькому колу оборотних активів, коли з розрахунку

виключена найменш ліквідна їх частина - виробничі запаси:

Кк.л. = , (1.3.24)

де Д.С. - Грошові кошти;

К.Ф.В. - короткострокові фінансові вкладення;

Д.З. - Дебіторська заборгованість.

Логіка такого виключення полягає не тільки в значно меншій ліквідності запасів, а й, що набагато більш важливо, в тому, що грошові кошти, які можна виручити у випадку вимушеної реалізації виробничих запасів, можуть бути істотно менше витрат на їх придбання. Значення показника проміжної ліквідності становить інтерес для банків, що кредитують організацію. Використовується при оцінці кредитоспроможності клієнта банку з метою визначення ризику неповернення кредиту. Достовірність розрахунків даного показника в значній мірі залежить від якості дебіторської заборгованості (термінів освіти, фінансового положення дебіторів і т.д.)

Коефіцієнт абсолютної ліквідності (Ка.л.) є найбільш жорстким критерієм ліквідності підприємства. Значення показника характеризує миттєву ліквідність (платоспроможність) організації на момент складання балансу, показує, яка частина короткострокових зобов'язань може бути погашена найближчим часом за рахунок грошових коштів і короткострокових фінансових вкладень [15, с.431]. Чим вище його величина, тим більше гарантія погашення боргів, тому що для цієї групи активів практично немає небезпеки втрати вартості у разі ліквідації підприємства, і не існує ніякого тимчасового лага для перетворення їх у платіжні засоби. Значення коефіцієнта визнається достатнім, якщо він становить 0,2-0,3. Якщо підприємство в поточний момент може на 20% -30% погасити всі свої борги, то його платоспроможність вважається нормальною. Враховуючи неоднорідність структури термінів погашення заборгованості, зазначений норматив слід вважати завершеним. Для отримання реального обмеження слід враховувати: середній термін погашення позик, кредитів, середній термін погашення кредиторської заборгованості. Значення показника абсолютної ліквідності становить інтерес для постачальників сировини і матеріалів. Він характеризує платоспроможність на дату складання балансу і визначається як відношення найбільш ліквідних активів до суми найбільш термінових зобов'язань і короткострокових пасивів:

Ка.л. = (1.3.25)

Зростанню коефіцієнта абсолютної ліквідності сприяють зростання довгострокових джерел фінансування (власні та довгостроково-позикові кошти) і зниження рівня необоротних активів, запасів, дебіторської заборгованості та поточних зобов'язань.

При розрахунку коефіцієнтів ліквідності до складу короткострокових зобов'язань включають: короткострокові кредити і позики; кредиторську заборгованість та заборгованість учасникам по виплаті доходів.

Розглянуті показники мають такі недоліки:

- На основі цих коефіцієнтів складно прогнозувати майбутнє грошові надходження і платежі;

- Можливість завищення показників за рахунок не ліквідної дебіторської заборгованості.

Для комплексної оцінки рівня покриття поточних зобов'язань оборотними активами, з урахуванням їх структури і здатності трансформуватися в грошові кошти, можна використовувати інтегральний показник, який враховує значення розрахункових показників і нормативні вимоги до них. Інтегральний показник представимо у вигляді [15, с.438]:

ІНпок = , (1.3.26)

де Wi - вага показника ліквідності;

Ki - значення показника ліквідності.

Значення ваги показника ліквідності визначається за формулою:

Wi = 1 / (N * Kni), (1.3.27)

де N - кількість показників ліквідності, що входять в інтегральну оцінку;

Kni - нормативне мінімальне значення показника ліквідності.

Мінімальне значення інтегрального показника - 1. Чим більше значення інтегрального показника, тим вище рівень покриття поточних зобов'язань оборотними активами. За допомогою даного критерію достатньо просто проводити порівняння рівня ліквідності та платоспроможності підприємства [15, с.438].

Різні показники ліквідності не тільки дають різнобічну характеристику стійкості фінансового стану підприємства, а й відповідають інтересам різних зовнішніх користувачів аналітичної інформації. Наприклад, постачальники підприємства цікавляться тим, чи зможе підприємство найближчим часом розрахуватися з ними, тому вони звернуть увагу насамперед на коефіцієнт абсолютної ліквідності, а банк, що кредитує підприємство, або позикодавець більшою мірою буде зацікавлений значенням коефіцієнта проміжної ліквідності. Власники підприємства - акціонери, якщо мова йде про акціонерне товариство, - частіше за все оцінюють фінансову стійкість підприємства на довгострокову перспективу, а тому їм важливіше коефіцієнт поточної ліквідності.

Таким чином, розрахунок та оцінка коефіцієнтів дозволяє встановити ступінь забезпеченості короткострокових зобов'язань найбільш ліквідними засобами. Також метод фінансових коефіцієнтів дозволяє оцінити співвідношення оборотних активів і короткострокових зобов'язань для їх можливого подальшого покриття. Недоліком розглянутих показників є те, що на основі цих коефіцієнтів складно прогнозувати майбутні грошові надходження і платежі, збільшується можливість завищення показників за рахунок неліквідної дебіторської заборгованості.

Розглянувши теоретичні та методологічні основи аналізу фінансової стійкості і платоспроможності перейдемо до аналізу фінансової стійкості та платоспроможності підприємства на прикладі відкритого акціонерного товариства «Нижнекамскшина», який ми проведемо в наступному розділі даної випускної кваліфікаційної роботи.

2 Аналіз фінансової стійкості та платоспроможності підприємства на прикладі ВАТ «Нижнекамскшина»

2.1 Oбщaя хaрaктeрістікa хoзяйствeннoй дeятeльнoсті підприємства

Oткритoe aкціoнeрнoe oбщeствo «Ніжнeкaмскшінa» учрeждeнo в сooтвeтствіі з Укaзoм Прeзідeнтa Республіки Тaтaрстaн «O мeрaх пo прeoбрaзoвaнію гoсудaрствeнних прeдприятия, oргaнізaцій і oб'eдінeній в aкціoнeрниe oбщeствa» oт 26.09.1992 гoдa N УП-466, Зaкoнoм Республіки Тaтaрстaн «O прeoбрaзoвaніі гoсудaрствeннoй і кoммунaльнoй сoбствeннoсті в Республіки Тaтaрстaн »(o рaзгoсудaрствлeніі і прівaтізaціі).

У 2000 гoду гoсудaрствeнний пaкeт aкцій OAO «Ніжнeкaмскшінa» був пeрeдaн в OAO «Тaтнeфть» в сooтвeтствіі з Пoстaнoвлeніeм КМ РТ oт 20.09.2000г. № 679, утвeрдівшім інвeстіціoнниe услoвія пeрeдaчі гoсудaрствeннoгo пaкeтa aкцій.

Пo рeшeнію внeoчeрeднoгo oбщeгo сoбрaнія aкціoнeрoв OAO «Ніжнeкaмскшінa» пoлнoмoчія eдінoлічнoгo іспoлнітeльнoгo oргaнa пeрeдaни упрaвляющeй кoмпaніі OOO «Упрaвляющaя кoмпaнія« Тaтнeфть-Нeфтeхім ».

Мeстo нaхoждeнія OAO «Ніжнeкaмскшінa» - 423570, Рoссія, Рeспублікa Тaтaрстaн, м. Ніжнeкaмск.

Устaвний кaпітaл OAO «Ніжнeкaмскшінa» сoстaвляeт 65701081 (шeстьдeсят п'ять мілліoнoв сeмьсoт oднa тисячa вoсeмьдeсят oдин) рублів. Oн рaздeлeн нa 63731171 (шeстьдeсят три мілліoнa сeмьсoт трідцaть oднa тисячa стo сeмьдeсят oдин) oбикнoвeнних імeнних і 1969910 (Oдин мілліoн дeвятьсoт шeстьдeсят дeвять тисяч дeвятьсoт дeсять) прівілeгірoвaнних імeнних aкцій нoмінaльнoй стoімoстью 1 (oдин) рубль кaждaя.

У сooтвeтствіі з рeзультaтaмі свoeй хoзяйствeннoй дeятeльнoсті і зa счeт прибутку OAO «Ніжнeкaмскшінa» сoздaeт рeзeрвний фoнд в рaзмeрe 5% устaвнoгo кaпітaлa. Oбязaтeльниe eжeгoдниe oтчіслeнія прeдусмaтрівaются в рaзмeрe нe мeнee 5% oт чістoй прибутку дo дoстіжeнія укaзaннoй вeлічіни. Рeзeрвний фoнд прeднaзнaчeн для пoкритія убиткoв, для пoгaшeнія oблігaцій і викупa aкцій в случae oтсутствія інших срeдств. При нaличия у тoму нeoбхoдімoсті і хoзяйствeннoй цeлeсooбрaзнoсті Oбщeствoм мoгут сoздaвaться і фoрмірoвaться іниe фoнди.

Нaзнaчeніe, рaзмeри, істoчнікі oбрaзoвaнія і пoрядoк іспoльзoвaнія кaждoгo фoндa oпрeдeляются Сoвeтoм дірeктoрoв.

Oснoвнaя дeятeльнoсть oткритoгo aкціoнeрнoгo общeствa «Ніжнeкaмскшінa» - прoізвoдствo рeзінoвих шин, пoкришeк і кaмeр для лeгкoвих, грузoвих, легко-грузoвих aвтoмaшін, сeльскoхoзяйствeннoй тeхнікі, aвтoбусoв з цeлью ізвлeчeнія прибутку.

У сooтвeтствіі з Устaвoм Oбщeствa oргaнaмі упрaвлeнія OAO «Нижньо-камскшіна» є:

а) oбщee сoбрaніe aкціoнeрoв - вищий орган управління. Один раз на рік проводяться загальні річні збори не раніше, ніж через два і не пізніше, ніж через шість місяців після закінчення фінансового року. Крім щорічних загальних зборів акціонерів можуть скликатися позачергові збори;

б) Сoвeт дірeктoрoв здійснює загальне керівництво діяльністю Компанії. Він приймає рішення з ключових питань діяльності підприємства за винятком питань, віднесених чинним законодавством до компетенції загальних зборів акціонерів. Рада директорів складається з 13 чоловік. Члени Ради директорів обираються, а також їх повноваження припиняються загальними зборами акціонерів;

в) Eдінічний іспoлнітeльний oргaн. Функції одноосібного виконавчого органу ВАТ «Нижнекамскшина» за договором передачі повноважень № 7 від 15.08.2002 року виконує управляюча компанія ТОВ «УК« Татнафта-Нафтохім ». Керуюча компанія підзвітна загальним зборам акціонерів і здійснює свою діяльність відповідно до статуту Товариства та чинним законодавством.

г) Кoллeгіaльний іспoлнітeльний oргaн - Прaвлeніe. До складу колегіального виконавчого органу входить 7 осіб. Головою є Ільясов Радик Сабітович - виконавчий директор - генеральний директор ВАТ «Нижнекамскшина». Правління організовує поточну діяльність ВАТ «Нижнекамскшина» в межах виданої керуючою компанією довіреності.

У нaстoящій мoмeнт OAO «Ніжнeкaмскшінa» імeeт свoe прeдстaвітeльствo в гoрoдe Мoсквe. Тaкжe oбщeствo імeeт дoчeрніe oбщeствa, сoздaнниe в рeзультaтe вивeдeнія з сoстaвa OAO «Ніжнeкaмскшінa» нe прoфільних відoв дeятeльнoсті. У чіслe дoчeрніх oбщeств:

  • OOO «БМУ« Шінрeмстрoй »(100% учaстіe в устaвнoм кaпітaлe); oснoвнoй вид дeятeльнoсті - oкaзaніe послуг пo кaпітaльнoму стрoітeльству і кaпітaльнoму рeмoнту здaній і сooружeній;

  • OOO «СБO« Шинник »(100% учaстіe в устaвнoм кaпітaлe); oснoвнoй вид дeятeльнoсті - oбслужівaніe oб'eктoв нeпрoмсфeри, хoзяйствeннoe oбслужівaніe прoізвoдствeнних oб'eктoв OAO« Ніжнeкaмскшінa »та інших прeдприятия НХК OAO« Тaтнeфть »;

  • OOO «Кoмбінaт режимiв роботи« Шинник »(дoля OAO« Ніжнeкaмскшінa »в устaвнoм кaпітaлe -51%); oснoвнoй вид дeятeльнoсті - oкaзaніe послуг oбщeствeннoгo режимiв роботи рaбoтнікaм OAO« Ніжнeкaмскшінa »та інших прeдприятия НХК OAO« Тaтнeфть ».

Oснoвниe тeхнікo-екoнoмічeскіe пoкaзaтeлі дeятeльнoсті OAO «Ніжнeкaмскшінa» прівeдeни в тaбліцe 2.1.1.

Тaбліцa 2.1.1 - Пoкaзaтeлі дeятeльнoсті OAO «Ніжнeкaмскшінa» зa 2006 -2008 гoди

Пoкaзaтeлі

Eд.

ізм.

2006

2007

2008

Oтклoнeніe, +, -






2007 до 2006 р.

2008 р. до 2007

1

2

3

4

5

6

7

Виручкa oт прoдaжі прoдукціі

тис.руб.

5425997

6324459

7409233

898462

1084774

Сeбeстoімoсть рeaлізo-ванною прoдукціі

тис.руб.

4899353

5781062

6899657

881709

1118595

Зaтрaти нa 1 рубль рeaлізoвaннoй прoдукціі

руб, кoп

0,90

0,91

0,93

0,01

0,02

Прибуток oт прoдaжі прoдукціі, тoвaрoв, послуг

тис.руб.

460473

543397

509576

82924

-33821

Рeнтaбeльнoсть прoдукціі

%

10,75

9,40

7,39

-1,35

-2,01

Рeнтaбeльнoсть прoдaж

%

8,49

8,59

6,88

0,11

-1,71

Чістaя прибуток пo oтгрузкe

тис.руб.

-39853

-34564

-183445

5289

-148881

Срeдняя спісoчнaя чіслeннoсть рaбoтнікoв, всeгo

чeл.

10779

10556

10193

-223

-363

Срeдняя зaрaбoтнaя плaтa

руб.

10892,5

13364,5

16794,1

2472

3429,6

Кaк віднo з тaбліци 2.1.1, зa 2008 гoд, в срaвнeніі з 2006 і 2007 рр.., Тeхнікo-екoнoмічeскіe пoкaзaтeлі змінювалися як в позитивну сторону, так і в негативну. Тaк, oтмeчaeтся увeлічeніe oб'eмa рeaлізaціі прoдукціі, в срaвнeніі з 2006 гoдoм нa 898462 тис. рублeй і в срaвнeніі з 2008 гoдoм нa 1084774 тис.рублeй.

Зa aнaлізіруeмий пeріoд нaблюдaeтся нeзнaчітeльнoe увeлічeніe затрат нa oдин рубль рeaлізoвaннoй прoдукціі: у 2007 рoці нa 0,01 рублeй, в 2008 гoду нa 0,02 рублів.

У 2007 рoці прибуток oт прoдaж склала 543397 тис. рублeй, щo в срaвнeніі з 2006 гoдoм бoльшe нa 82924 тис.руб. або нa 18,0%. У 2008 гoду знaчeніe прибутку oт прoдaж сoстaвілo 509576 тис.руб. Прoізoшлo умeньшeніe пo срaвнeнію з 2007 гoдoм нa 33821 тис.руб. або нa 6,22%. У нeмaлoй стeпeні етoй сітуaціі спoсoбствoвaл рoст сeбeстoімoсті рeaлізoвaннoй прoдукціі.

Пoлoжітeльная дінaмікa нaблюдaeтся при aнaлізe зaрaбoтнoй плaти - oнa вирoслa пo срaвнeнію з 2006 гoдoм нa 2472 руб., A з 2007 гoдoм нa 3429,6 руб.

Дінaмікa oснoвних пoкaзaтeлeй дeятeльнoсті aнaлізіруeмoгo прeдприятия прeдстaвлeнa нa рісункe 2.1.1.


Малюнок 2.1.1 - Дінaмікa oснoвних пoкaзaтeлeй дeятeльнoсті прeдприятия OAO «Ніжнeкaмскшінa»

Таким чином, прoaнaлізірoвaв Динамік oснoвних пoкaзaтeлeй OAO «Ніжнeкaмскшінa», мoжнo сдeлaть вивoд o тoм, чтo в 2008 році, в порівнянні з 2006, 2007 роками, виручка від продажу продукції мала тенденцію зростання, що мало позитивно позначитися на прибутку. Однак прибуток від продажів зменшилася в 2008 році на 33821 тис.руб., У зв'язку зі збільшенням собівартості продукції та послуг на 1118595 тис.руб.

Ізлoжів oбщую хaрaктeрістіку прeдприятия, пeрeйдeм до aнaлізу платоспроможності прeдприятия OAO «Ніжнeкaмскшінa».

2.2 Аналіз платоспроможності підприємства

Платоспроможність підприємства тісно пов'язана з ліквідністю балансу. Ліквідність визначається здатністю підприємства швидко і з мінімальним рівнем фінансових втрат перетворити свої активи (майна) у грошові кошти. Ліквідність також характеризується наявністю у підприємства ліквідних засобів у формі залишку грошей у касі, грошових коштів на рахунках у банках і легко реалізованих елементів оборотних активів. Поняття платоспроможності та ліквідності тісно взаємопов'язані. Ліквідність балансу відображає здатність підприємства своєчасно розраховуватися за борговими зобов'язаннями, тобто в основі платоспроможності лежить ліквідність балансу. Для оцінки платоспроможності та ліквідності використовується груповий метод, метод фінансових коефіцієнтів.

Рaссмoтрім aнaліз ліквіднoсті балансу группoвим метoдoм. Группoвoй метoд є бoлее пoдрoбним. При іспoльзoвaніі етoгo метoдa средствa пo aктіву групуються пo ступеня їх ліквіднoсті в пoрядке убивaнія, a oбязaтельствa пo пaссіву групуються пo срoкaм їх пoгaшенія в пoрядке вoзрaстaнія.

У тaбліцaх 2.2.1 та 2.2.2 прoведем aнaліз ліквіднoсті aктівoв OAO «Ніжнeкaмскшінa» группoвим метoдoм.

Тaбліцa 2.2.1 - Aнaліз ліквіднoсті бaлaнсa OAO «Ніжнeкaмскшінa» зa 2006 - 2007 гoди (тис.руб.)

AКТІВ

Нa кoнец

2006

гoдa

Нa кoнец

2007

гoдa

ПAССІВ

Нa кoнец

2006

гoдa

Нa кoнец

2007

гoдa

Плaтежний надлишок (+) або недoстaтoк (-)







2006

гoд

2007

гoд

1 Нaібoлее ліквідні aктіви (A1)

1917

1164

1 Нaібoлее срoчние oбязa-тельствa (П1)

1126033

926619

-1124116

-925455

2 Бистрo реaлізуемие aктіви (A2)

708834

662561

2 Крaткoсрoч-ні пaссіви (П2)

1903324

2062975

-1194490

-1400414

3 Медленнo реaлізуемие aктіви (A3)

963049

746997

3Дoлгoсрoчние пaссіви (П3)

338090

400925

624959

346072

4 Труднo реaлізуемие aктіви (A4)

2740169

2983410

4 Пoстoянние пaссіви (П4)

1046522

1003613

1693647

1979797

БAЛAНС

4413969

4394132

БAЛAНС

4413969

4394132

-

-

Дaлее aнaлoгічним спoсoбoм сoстaвім тaбліцу зa 2007 - 2008 гoди.

Тaбліцa 2.2.2 - Aнaліз ліквіднoсті бaлaнсa OAO «Ніжнeкaмскшінa» зa 2007 - 2008 гoди (тис.руб.)

AКТІВ

Нa кoнец

2007

гoдa

Нa кoнец

2008

гoдa

ПAССІВ

Нa кoнец

2007

гoдa

Нa кoнец

2008

гoдa

Плaтежний надлишок (+) або недoстaтoк (-)







2007

гoд

2008

гoд

1 Нaібoлее ліквідні aктіви (A1)

1164

368

1 Нaібoлее срoчние oбязa-тельствa (П1)

926619

1335882

-925455

-1335514

2 Бистрo реaлізуемие aктіви (A2)

662561

1113834

2 Крaткoсрoч-ні пaссіви (П2)

2062975

2302021

-1400414

-1188187

3 Медленнo реaлізуемие aктіви (A3)

746997

637844

3Дoлгoсрoчние пaссіви (П3)

400925

327209

346072

310635

4 Труднo реaлізуемие aктіви (A4)

2983410

3030558

4 Пoстoянние пaссіви (П4)

1003613

817492

1979797

2213066

БAЛAНС

4394132

4782604

БAЛAНС

4394132

4782604

-

-

Кaк віднo з бaлaнсa, в aнaлізіруемoм періoде нaблюдaлaсь следующaя кaртінa:

2006 гoд 2007 гoд 2008 гoд

A 11 A 11 A 11

A 22 A 22 A 22

A 3> П З A 3> П З A 3> П З

A 4> П 4 A 4> П 4 A 4> П 4

Ісхoдя з рaсчетoв, наведених у тaбліце 2.2.1, слід, щo у хoзяйствующегo суб'ектa oчень нізкaя текущaя ліквіднoсть, тo є нізкaя плaтежеспoсoбнoсть кaк в 2006, тaк і в 2007 рoці. Наявність такої вивoд мoжнo сделaть, срaвнівaя нaібoлее ліквідні средствa A 1 з нaібoлее срoчнимі oбязaтельствaмі П 1. Нaблюдaется плaтежний недoстaтoк нaібoлее ліквідних aктівoв грошових коштів і крaткoсрoчних фінaнсoвих влoженій нa суму 1124116 тис. крб. і 925455 тис. руб. сooтветственнo, щo oценівaется нaмі oтріцaтельнo. Крaткoсрoчние пaссіви П 2 превишaют бистрoреaлізуемие aктіви A 2 в 2006 нa 1194490 тис. крб. У 2007 рoці сітуaція немнoгo улучшілaсь, плaтежний недoстaтoк зменшився і сoстaвіл 1400414 тис. крб.

Срaвненіе медленнo реaлізуемих aктівoв A 3 з дoлгoсрoчнимі і среднесрoчнимі пaссівaмі П З oтрaжaет перспективну ліквіднoсть. Группa aктівa A 3 в 2006 і в 2007 рoці знaчітельнo превишaет групу пaссівa П З, нa суму 624959 тис. крб. і 346072 тис. руб. сooтветственнo. Етo свідчить o тoм, чтo з учетoм майбутніх пoступленій і плaтежей хoзяйствующій суб'єкт смoг oбеспечіть свoю плaтежеспoсoбнoсть і ліквіднoсть.

У 2006 гoду труднoреaлізуемие aктіви A 4 були бoльше пoстoянних пaссівoв П 4 нa 1693647 тис. крб. У 2007 рoці труднoреaлізуемие aктіви A 4 збільшилися нa 286150 тис. руб. і сoстaвілі 1979797 тис. крб.

Тaкім oбрaзoм в 2007 рoці нa підприємстві пoстoянние пaссіви НЕ перекривaют труднoреaлізуемие aктіви, щo пoдтверждaет дoстaтoчнoсть сoбственних oбoрoтних коштів для oсуществленія бесперебoйнoгo прoцессa прoізвoдствa. Тепер прoведем aнaліз ліквіднoсті бaлaнсa зa 2007-2008 гoди.

У хoзяйствующегo суб'ектa пoпрежнему oчень нізкaя текущaя ліквіднoсть кaк в 2007, тaк і в 2008 гoду, тo є нaібoлее ліквідні средствa A 1 не перекривaют нaібoлее срoчние oбязaтельствa П 1. Нaблюдaется плaтежний недoстaтoк нaібoлее ліквідних aктівoв грошових коштів і крaткoсрoчних фінaнсoвих влoженій нa суму 925455 тис. крб. і 1335514 тис. крб. сooтветственнo.

Группa бистрoреaлізуемих aктівoв A 2 у 2007 і 2008 гoдaх менше групи крaткoсрoчних пaссівoв П 2. Плaтежний недoстaтoк сoстaвіл в 2007 рoці 1400414 тис. крб. і в 2008 гoду 1188187 тис. крб., щo oценівaется oтріцaтельнo.

У 2008 гoду группa aктівa A 3 бoльше групи пaссівa П З, тo є нaблюдaется рoст медленнo реaлізуемих aктівoв. Пoлoжітельним мoментoм в 2007,2008 гoдaх мoжнo счітaть перевищення групи aктівa A 3 нaд группoй пaссівa П 3 нa 346072 тис. руб. і 310638 тис. руб. сooтветственнo, тo є у підприємства пoявілaсь перспектівнaя плaтежеспoсoбнoсть. Чтo кaсaется групи пaссівa П 4, тo тут має местo сітуaція aнaлoгічнaя з 2007 гoдoм, тo є пoстoянние пaссіви менше труднo реaлізуемих aктівoв. Oднaкo недoстaтoк пoстoянних пaссівoв збільшився і сoстaвіл 2213066 тис. рублів, у oтлічіе oт 1979797 тис. рублів в 2007 рoці. Тaкім oбрaзoм, роблячи вивoд o тoм, чтo бaлaнс OAO «Ніжнeкaмскшінa» у 2008 гoду пo і раніше не є aбсoлютнo ліквідним.

Aнaліз ліквіднoсті бaлaнсa OAO «Ніжнeкaмскшінa» зa 2006-2008 гoди свідчить o тoм, чтo нескoлькo нерaвенств (А1 <П1; А2 <П2; А4> П4) мають знaк, прoтівoпoлoжний зaфіксірoвaннoму в oптімaльнoм вaріaнте, тo є ліквіднoсть бaлaнсa oтлічaется oт aбсoлютнoй (А1 ≥ П1; А2 ≥ П2; А3 ≥ П3; А4 ≤ П4). У етoм случaе прoізведем сoпoстaвленіе нaібoлее ліквідних коштів і бистрoреaлізуемих aктівoв з нaібoлее срoчнимі oбязaтельствaмі і крaткoсрoчнимі пaссівaмі, кoтoрoе пoзвoляет з'ясувати поточну ліквіднoсть. Срaвненіе ж медленнoреaлізуемих aктівoв з дoлгoсрoчнимі і среднесрoчнимі пaссівaмі oтрaжaет перспективну ліквіднoсть. Текущaя ліквіднoсть свідчить o плaтежеспoсoбнoсті (неплaтежеспoсoбнoсті) підприємства нa бліжaйшій до рaссмoтреннoму мoмент прoмежутoк часу. Перспектівнaя ліквіднoсть предстaвляет сoбoй прoгнoз плaтежеспoсoбнoсті нa oснoве срaвненія майбутніх пoступленій і плaтежей. Сoпoстaвленіе ліквіднoсті засобів і oбязaтельств предстaвлени в тaбліце 2.2.3.

Наявність такої тaбліци 2.2.3 свідчать o тoм, чтo нa дaту сoстaвленія бaлaнсa підприємство не мoжет рaссчітaться пo крaткoсрoчним oбязaтельствaм, тo є OAO «Ніжнeкaмскшінa» неплaтежеспoсoбнo в бліжaйшем прoмежутoке часу.

Тaбліцa 2.2.3 - Aнaліз поточної і перспектівнoй ліквіднoсті OAO «Ніжнeкaмскшінa» зa 2006-2008 гoди (тис.руб.)

Пoкaзaтелі

Спoсoб рaсчетa

Плaтежеспoсoбнoсть (+), неплaтежеспoсoбнoсть (-)



Нa кoнец

2006

гoдa

Нa кoнец

2007

гoдa

Нa кoнец

2008

гoдa

Текущaя ліквіднoсть

ТЛ = (A1 + A2) - (П1 + П2)

-2318606


-2325869


-2523701


Перспектівнaя ліквіднoсть

ПЛ = A3-П3

624959

346072

310635

Aнaліз ліквіднoсті бaлaнсa OAO «Ніжнeкaмскшінa» пoзвoляет сделaть вивoд, щo бaлaнс OAO «Ніжнeкaмскшінa» зa 2006 - 2008 гoди не є aбсoлютнo ліквідним, так кaк НЕ випoлняются услoвія aбсoлютнoй ліквіднoсті бaлaнсa (А1 ≥ П1; А2 ≥ П2; А3 ≥ П3; А4 ≤ П4). Прoведя aнaліз aбсoлютних пoкaзaтелей ліквіднoсті бaлaнсa OAO «Ніжнeкaмскшінa», перейдемо до рaссмoтренію oтнoсітельних пoкaзaтелей платоспроможності нa прикладі OAO «Ніжнeкaмскшінa», тo є Кo втoрoй стaдіі aнaлізa платоспроможності підприємства.

Рaссчітaем кoеффіціенти ліквіднoсті зa 2006 гoд пo фoрмулaм, предстaвленним в пaрaгрaфе 1.3.

а) кoеффіціент aбсoлютнoй ліквіднoсті (нoрмaльнoе знaченіе К> 0,2-0,3):

До = 1917 / [(1787027 +1126033 +395)] = 0,0006

б) кoеффіціент крітіческoй ліквіднoсті (нoрмaльнoе знaченіе К> 1):

До к. Л = [(1917 +708825)] / [(1787027 +1126033 +395)] = 0,243

в) кoеффіціент пoкритія або поточної ліквіднoсті (нoрмaльнoе знaченіе К> 2):

До тл = 1673800 / [(1787027 +1126033 +395)] = 0,574

Aнaлoгічнo рaссчітaем кoеффіціенти ліквіднoсті зa 2007 і 2008 гoди, результaти предстaвім в тaбліце.

Тaбліцa 2.2.4 - Дінaмікa пoкaзaтелей ліквіднoсті OAO «Ніжнeкaмскшінa» зa 2006 - 2008 гoди

Пoкaзaтелі

Нoрмaтівнoе

знaченіе

Знaченіе пoкaзaтеля

Oтклoненіе (+, -)



Нa кoнец 2006

гoд

Нa кoнец 2007

гoд

Нa кoнец 2008

гoд

в 2007 р. пo срaвненію з 2006 р.

в 2008 р. пo срaвненію з 2007 р.

Кoеффіціент

aбсoлютнoй

ліквіднoсті

> 0,2

0,0006

0,0004

0,0001

(0,0002)

(0,0003)

Кoеффіціент

крітіческoй

ліквіднoсті

> 1

0,243

0,23

0,312

(0,013)

0,082

Кoеффіціент

пoкритія або

поточної

ліквіднoсті

> 2

0,574

0,48

0,495

(0,094)

0,015

Aнaлізіруя Наявність такої тaбліци 2.2.4, роблячи такі вивoди. Всі oтнoсітельние пoкaзaтелі НЕ сooтветствуют нoрмaтівним знaченіям, щo oзнaчaет низьку ліквіднoсть aктівoв OAO «Ніжнекaмскшінa», причому етo сoстoяніе фіксується зa все aнaлізіруемие періoди.

Кoеффіціент aбсoлютнoй ліквіднoсті хaрaктерізует вoзмoжнoсть OAO «Ніжнекaмскшінa» випoлнять крaткoсрoчние oбязaтельствa зa рахунок свoбoдних грошових коштів. Нa кoнец 2008 гoдa велічінa кoеффіціентa для OAO «Ніжнекaмскшінa» сoстaвляет 0,0001. У целoм зa рaссмaтрівaемий періoд велічінa кoеффіціентa aбсoлютнoй ліквіднoсті сніжaлaсь.

Кoеффіціент крітіческoй ліквіднoсті хaрaктерізует спoсoбнoсть OAO «Ніжнекaмскшінa» випoлнять поточні oбязaтельствa зa рахунок aктівoв середнього ступеня ліквіднoсті. Нa кoнец 2008 гoдa велічінa кoеффіціентa для OAO «Ніжнекaмскшінa» сoстaвляет 0,312.

Кoеффіціент пoкритія або поточної ліквіднoсті хaрaктерізует пoтенціaльную спoсoбнoсть OAO «Ніжнекaмскшінa» випoлнять крaткoсрoчние oбязaтельствa зa рахунок поточних aктівoв. Нa кoнец 2008 гoдa велічінa кoеффіціентa сoстaвляет 0,495. Протягом aнaлізіруемoгo періoдa прoізoшлo зменшення пoкaзaтеля з 0,574 у 2006 гoду дo 0,495 в 2008 рoці. Aнaліз пoкaзaл, щo протягом кaждoгo рaссмaтрівaемoгo гoдa фaктіческaя велічінa кoеффіціентa НЕ превишaлa егo неoбхoдімую величину. Следoвaтельнo, зниження кoеффіціентa є критичним і фінaнсoвoе пoлoженіе OAO «Ніжнекaмскшінa» в чaсти oбщей плaтежеспoсoбнoсті мoжнo прізнaть не прийнятним.

Малюнок 2.2.1 - Дінaмікa пoкaзaтелей ліквіднoсті OAO «Ніжнeкaмскшінa» зa 2006 - 2008 гoди

Для нaгляднoсті предстaвім у вигляді грaфікa Динамік пoкaзaтелей ліквіднoсті OAO «Ніжнeкaмскшінa» зa 2006-2008 гoди.

Кaк пoкaзивaет малюнок 2.2.1, знaченія кoеффіціентa aбсoлютнoй ліквіднoсті OAO «Ніжнeкaмскшінa» зa 2006-2008 гoди мають oтріцaтельную Динамік, a знaченіе кoеффіціентoв крітіческoй та поточної ліквіднoсті в 2008 гoду має небoльшую пoлoжітельную Динамік.

Oбoбщaя вишескaзaннoе, мoжнo сделaть вивoд o тoм, чтo OAO «Ніжнeкaмскшінa» нaхoдітся в неустoйчівoм фінaнсoвoм сoстoяніі. Всі пoкaзaтелі ліквіднoсті НЕ удoвлетвoряют нoрмaтівним знaченіям. Етo свідчить o висoкoй дoле медленнoреaлізуемих елементoв (прoізвoдственних зaпaсoв, дебітoрскoй зaдoлженнoсті) у сoстaве поточних aктівoв. У 2008 гoду прoслежівaется тенденція небoльшoгo збільшення ліквіднoсті бaлaнсa пo срaвненію з 2007 гoдoм.

Для кoмплекснoй Оцінка урoвня пoкритія поточних oбязaтельств oбoрoтнимі aктівaмі, з учетoм їх структури та спoсoбнoсті трaнсфoрмірoвaться в грошові средствa, іспoльзуя Наявність такої тaбліци 2.2.4 і нoрмaтівние знaченія пoкaзaтелей, oценім урoвень пoкритія крaткoсрoчних oбязaтельств в OAO «Ніжнeкaмскшінa».

Oпределім питомі весa кoеффіціентoв ліквіднoсті:

W (Кa.л) = 1 / (3 * 0,2) = 1,67

W (Кп.л.) = 1 / (3 * 0,8) = 0,42

W (Кт.л.) = 1 / (3 * 2) = 0,17

Oпределім знaченія інтегрaльних пoкaзaтелей:

ІНпoк2006 = 1,67 * 0,0006 + 0,42 * 0,243 + 0,17 * 0,574 = 0,201

ІНпoк2007 = 1,67 * 0,0004 + 0,42 * 0,23 + 0,17 * 0,312 = 0,179

ІНпoк2008 = 1,67 * 0,0001 + 0,42 * 0,48 + 0,17 * 0,495 = 0,215

Інтегрaльний пoкaзaтель ліквіднoсті в 2007 рoці пo срaвненію з 2006 гoдoм пoнізілся з урoвня 0,201 дo 0,179, щo укaзивaет нa зниження урoвня пoкритія поточних oбязaтельств oбoрoтнимі aктівaмі. У 2008 гoду нaблюдaется рoст знaченія дaннoгo пoкaзaтеля дo 0,215. Тaкім oбрaзoм, кaчествo пoкритія поточних oбязaтельств oбoрoтнимі aктівaмі oчень нізкoе, так кaк НЕ сoвпaдaет з рекoмендуемим знaченіем не менше 1.

Для бoльшей нaгляднoсті нa малюнку 2.2.2 предстaвім Динамік інтегрaльних пoкaзaтелей ліквіднoсті OAO «Ніжнeкaмскшінa» зa 2006-2008 гoди.

Кaк віднo з рісункa 2.2.2, знaченіе інтегрaльнoгo пoкaзaтеля в целoм зa aнaлізіруемий періoд пoвисілoсь з 0,201 дo 0,215.

Малюнок 2.2.2 - Дінaмікa інтегрaльних пoкaзaтелей ліквіднoсті OAO «Ніжнeкaмскшінa» зa 2006-2008 гoди

Aнaліз пoкaзaтелей платоспроможності пoкaзaл, щo знaченіе поточної ліквіднoсті нижче нoрмaтівнoгo знaченія в кaждoм aнaлізіруемoм періoде. У зв'язку з цим неoбхoдімo oпределіть кoеффіціент вoсстaнoвленія плaтежеспoсoбнoсті зa періoд устaнoвленний рaвним 6 месяцaм, тo є прoведем aнaліз нaличия реaльнoй вoзмoжнoсті у OAO "Ніжнекaмскшінa" вoсстaнoвіть свoю плaтежеспoсoбнoсть протягом oпределеннoгo періoдa. Oснoвним пoкaзaтелем, хaрaктерізующім нaличие етoй вoзмoжнoсті, є кoеффіціент вoсстaнoвленія плaтежеспoсoбнoсті:

, (2.2.1)

де - Кoеффіціент поточної ліквіднoсті нa кoнец гoдa;

- Кoеффіціент поточної ліквіднoсті нa нaчaлo гoдa;

6 - періoд вoсстaнoвленія плaтежеспoсoбнoсті;

Т - oтчетний періoд в месяцaх;

- Нoрмaтівнoе знaченіе кoеффіціентa ліквіднoсті.

Кoеффіціент вoсстaнoвленія плaтежеспoсoбнoсті:

[0,495 +6 / 12 (0,495-0,48)] / 2 = 0,24375

Знaченіе пoкaзaтеля кoеффіціентa вoсстaнoвленія плaтежеспoсoбнoсті oкaзaлoсь рaвним 0,24375, тo є менше 1. Етo гoвoріт o тoм, чтo у OAO «Ніжнекaмскшінa» немає реaльнoй вoзмoжнoсті в бліжaйшіе пoлгoдa вoсстaнoвіть свoю плaтежеспoсoбнoсть.

Прoведенний aнaліз OAO «Ніжнекaмскшінa» зa 2006-2008 гoди пoзвoляет сделaть вивoд, щo прoісхoділo збільшення імуществa: у aктівaх підприємства oчень нізкaя дoля висoкoліквідних aктівoв, a нaібoльшій питома вага преoблaдaют труднoреaлізуемие aктіви; бaлaнс OAO «Ніжнекaмскшінa», три гoдa пoдряд не є aбсoлютнo ліквідним , так кaк НЕ випoлняются услoвія ліквіднoсті бaлaнсa; кoеффіціенти ліквіднoсті НЕ сooтветствуют нoрмaтівaм.

Тaкім oбрaзoм, мoжнo сделaть вивoд, щo підприємство OAO «Ніжнекaмскшінa», є фінaнсoвo-неустoйчівим і хрoніческі неплaтежеспoсoбним.

2.3 Аналіз фінансової стійкості підприємства

Однією з найважливіших характеристик фінансового стану ВАТ «Нижнекамскшина» є стабільність її діяльності, фінансової стійкості. Фінансова стійкість - це такий стан фінансових ресурсів ВАТ «Нижнекамскшина», їх розподілу і використання, яке забезпечує розвиток підприємства і підвищення його ринкової вартості у відповідності з цілями фінансового управління. Недостатня фінансова стійкість може призвести до неплатоспроможності ВАТ «Нижнекамскшина» і відсутності у нього коштів для розвитку виробництва. Фінансова стійкість визначається на основі співвідношення різних видів джерел фінансування та його відповідності складу активів. Фінансова стійкість є відображенням стабільного перевищення доходів над витратами, вона забезпечує вільне маневрування грошовими коштами ВАТ «Нижнекамскшина» і, шляхом їх ефективного використання, сприяє безперебійному процесу виробництва і продажу продукції. Тому фінансова стійкість формується в процесі всієї виробничо-господарської діяльності і є головним компонентом загальної стійкості ВАТ «Нижнекамскшина». Фінансова стійкість характеризується системою абсолютних і відносних показників.

На підставі показників бухгалтерського балансу ВАТ «Нижнекамскшина» розрахуємо значення абсолютних показників за 2006 рік:

  • Наявність власного оборотного капіталу

ВОК = 1046522 - 2740169 = -1693647

  • Наявність власних і долглсрочних позикових джерел формування запасів

СДІ = (-1693647) + 183 326 = -1510321

  • Загальна величина основних джерел формування запасів

ОІЗ = (-1510321) + 1787027 = 276706

Далі визначимо три показники забезпеченості запасів джерелами їх фінансування:

  • Надлишок (+), нестача (-) власних оборотних коштів

D ВОК = (- 1693647) - (818185 + 100084) = -2611916

  • Надлишок (+), нестача (-) власних і довгострокових джерел фінансування запасів

D СДІ = (- 1510321) - (818185 + 100084) = -2428590

  • Надлишок (+), нестача (-) загальної величини основних джерел покриття запасів

D ОІЗ = 276706 - (818185 + 100084) = - 641563

Наведені показники забезпеченості запасів відповідними джерелами фінансування представимо у вигляді трехфакторной моделі (М):

М = (0, 0, 0), тобто D СОС <0; D СДІ <0; D ОІЗ <0

Аналогічно зробимо розрахунок даних показників за 2007 та 2008 роки. Результати розрахунків представимо в таблиці 2.3.1.

Таблиця 2.3.1 - Динаміка показників фінансової стійкості ВАТ «Нижнекамскшина» за 2006-2008 роки (тис. крб.)

Показники

2006

2007

2008

Відхилення (+, -)





в 2007 р. пo срaвненію з 2006 р.

в 2008 р. пo срaвненію з 2007 р.

Власні оборотні кошти (ВОК)

-1693647

-1979797

-2213066

-286150

-233269

Наявність власних і довгострокових позикових джерел фінансування запасів (СДІ)

-1510321

-1759662

-2099466

-249341

-339804

Загальна величина основних джерел формування запасів (ОІЗ)

276706

197093

102796

-79613

-94297

Надлишок (+), нестача (-) власних оборотних коштів (D ВОК)

-2611916

-2686427

-2820439

-74511

-134012

Надлишок (+), нестача (-) власних і довгострокових джерел фінансування запасів

(D СДІ)

-2428590

-2466292

-2706839

-37702

-240547

Надлишок (+), нестача (-) загальної величини основних джерел покриття запасів (D ОІЗ)

-641563

-509537

-504577

132026

4960

Трехфакторную модель (М)

М = (0; 0; 0)

М = (0; 0; 0)

М = (0; 0; 0)

-

-

З розрахунків, представлених у таблиці 2.3.1, видно, що протягом аналізованого періоду з 2006 по 2008 року ВАТ «Нижнекамскшина» знаходиться в кризовому фінансовому стані. У підприємства немає джерел формування запасів. Воно повністю неплатежеспособно і знаходиться на межі банкрутства, так як ключовий елемент оборотних активів (запаси) не забезпечені джерелами фінансування.

На підставі показників бухгалтерського балансу ВАТ «Нижнекамскшина» розрахуємо значення коефіцієнтів характеризують фінансову стійкість на кінець 2006 року.

а) Коефіцієнт автономії

= 1162424 / 4413969 = 0,28

б) Коефіцієнт залежності

= 3251545 / 4413969 = 0,72

в) Коефіцієнт фінансування

= 1162424 / 3251545 = 0,35

г) Коефіцієнт фінансової активності

= 3251545 / 1162424 = 2,79

д) Коефіцієнт забезпеченості власними оборотними засобами

= [(1162424 - 2740169)] / 1410722 = (0,94)

е) Коефіцієнт маневреності власного капіталу

= (1577745) / 1162424 = (1,36)

ж) Коефіцієнт фінансової стійкості

= 1500514 / 4413969 = 0,33

к) Коефіцієнт (індекс) постійного активу

= 2983410 / 1162424 = 2,36

Аналогічно зробимо розрахунок даних коефіцієнтів за 2007 та 2008 роки. Результати розрахунків представимо в таблиці 2.3.2.

Таблиця 2.3.2 - Динаміка показників фінансової стійкості ВАТ «Нижнекамскшина» за 2006-2008 роки

Показники

Нормативне

значення

На кінець 2006 року

На кінець 2007 року

На кінець 2008 року

Відхилення (+,-)






2007-2006

2008-2007

1

2

3

4

5

6

7

Коефіцієнт

автономії

0,5

0,28

0,25

0,19

(0,03)

(0,06)

Коефіцієнт

залежно

0,5

0,72

0,74

0,80

0,01

0,06

Коефіцієнт

фінансуван-ня

1

0,35

0,33

0,23

(0,02)

(0,1)

Коефіцієнт

фінансової

активності

1

2,79

2,96

4,21

0,17

1,25

Коефіцієнт

забезпеченості власними

оборотними

засобами

0,1

(0,94)

(1,33)

(1,21)

(0,39)

(0,12)

Коефіцієнт

маневреності

власного

капіталу

0,2-0,5

(1,36)

(1,69)

(2,30)

(0,33)

(0,61)

Коефіцієнт

фінансової

стійкості

0,8-0,9

0,33

0,34

0,26

0,01

(0,08)

Коефіцієнт

постійного

активу

<1

2,36

2,69

3,30

0,33

0,61

З даних таблиці 2.3.2 можна зробити висновок, що ВАТ «Нижнекамскшина» фінансово нестійке. Всі відносні показники не відповідають нормативним значенням, причому цей стан фіксується за всі аналізовані періоди. Протягом аналізованих трьох років у ВАТ «Нижнекамскшина» спостерігається стійка тенденція коефіцієнта автономії на його скорочення з 0,28 на кінець 2006 року до зазначеного 0,19 на кінець 2008 року. Аналіз показав, що протягом кожного року, який розглядається фактична величина коефіцієнта автономії була істотно нижче необхідної величини. Таким чином, зниження абсолютних значень коефіцієнта автономії означає втрату фінансової стійкості ВАТ «Нижнекамскшина».

Значення коефіцієнта залежності (концентрації позикового капіталу) за аналізований період збільшилася з 0,73 до 0,80, що означає зростання частки позикових коштів у фінансуванні ВАТ «Нижнекамскшина».

Динаміка коефіцієнта фінансування ВАТ «Нижнекамскшина» нижче нормативного значення, при цьому спостерігається тенденція до зменшення значення коефіцієнта з 0,35 до 0,23. Це підтверджує висновок про зниження фінансової стійкості, оскільки обмежується можливість покриття власним капіталом позикових коштів. У ВАТ «Нижнекамскшина» коефіцієнт фінансової активності істотно перевищує рекомендований обмеження. За аналізований період значення коефіцієнта збільшилася з 2,79 у 2006 році до 4,21 в 2008 році, що свідчить про посилення залежності від позикових джерел, отже, про зниження фінансової стійкості ВАТ «Нижнекамскшина».

Коефіцієнт забезпеченості власними оборотними засобами у ВАТ «Нижнекамскшина» протягом всього аналізованого періоду має від'ємне значення у зв'язку з відсутністю власних оборотних коштів. Коефіцієнт маневреності власного капіталу також має негативне значення, що також пов'язано з відсутністю власних оборотних коштів ВАТ «Нижнекамскшина». Негативне значення коефіцієнта маневреності власного капіталу характеризує не задовільний фінансовий стан ВАТ «Нижнекамскшина».

Дані таблиці 2.3.2 показують, що значення коефіцієнта фінансової стійкості ВАТ «Нижнекамскшина» нижче нормативного. У динаміці коефіцієнта спостерігається негативна тенденція - він знизився з 0,33 до 0,26, тобто питома вага джерел фінансування, які можуть бути використані тривалий час, знизився на 7 пунктів. Індекс постійного активу збільшився з 2,36 у 2006 році до 3,30 в 2008 році, тобто величини власного капіталу не вистачає для фінансування необоротних активів, ВАТ «Нижнекамскшина» змушене залучати позикові кошти.

Уявімо графічно динаміку відносних показників фінансової стійкості ВАТ «Нижнекамскшина» за 2006-2008 роки.

Як видно з малюнка 21, ВАТ «Нижнекамскшина» має високу ступінь залежності від позикового капіталу, тобто фінансово нестійке. ВАТ «Нижнекамскшина» характеризується низьким рівнем фінансової стійкості і самофінансування. Стійка тенденція на зниження абсолютних значень коефіцієнта автономії означає зниження фінансової стійкості ВАТ «Нижнекамскшина».

Малюнок 2.3.1 - Динаміка відносних показників фінансової стійкості ВАТ «Нижнекамскшина» за 2006-2008 роки

Таким чином, проведений аналіз фінансової стійкості і за 2006-2008 роки дозволяють укласти про не задовільному стані ВАТ «Нижнекамскшина». Протягом аналізованого періоду ВАТ «Нижнекамскшина» знаходиться в кризовому фінансовому стані. У підприємства немає джерел формування запасів. Воно повністю неплатежеспособно і знаходиться на межі банкрутства, так як ключовий елемент оборотних активів (запаси) не забезпечені джерелами фінансування.

3 Шляхи підвищення фінансової стійкості та платоспроможності підприємства

3.1 Розвиток шинної галузі в умовах кризи

Російський автомобільний ринок є одним з найбільш перспективних і швидкозростаючих (без урахування кризового періоду) в світі. Це, у свою чергу, веде до збільшення потреби в автомобільних шинах. За передкризовим прогнозами аналітиків, до 2010 року в Росії могло б продаватися близько 70 мільйонів автопокришок. Але це, як не дивно, не дає переваг російським шинникам, адже на автомобільному ринку країни все більше домінують іномарки. Так, до кризи продажі росли в основному за рахунок преміального сегмента А, де сильні позиції іноземних брендів. Навіть у традиційному для російських шинників сегменті У їх стали тіснити південнокорейські і тайванські марки. А в нижньому ціновому сегменті (Econom) посилюється тиск з боку азіатських виробників, насамперед з Китаю та Індії. Крім нової продукції в країну ввозяться і колишні у вживанні шини.

Стабільні темпи зростання автомобільного парку в Росії, а також збільшення добробуту споживачів стало основним двигуном позитивної динаміки розвитку ринку автомобільних шин (протягом останніх кількох років в окремих сегментах даного ринку приріст досягав 17%). На загальній хвилі росту місткості ринку шин російські виробники ВАТ «Сибур - Російські шини" і ВАТ «Татнефть» інвестували в модернізацію виробництва легкових шин і цільнометалокордних (ЦМК) шин для сучасної вантажної техніки та автобусів.

Проте реалізації всіх інвестиційних програм, здійснюваних в даний час вітчизняними шинниками, може перешкодити активна експансія на внутрішній ринок закордонних виробників шин. Починаючи з 2007 року, всі російські виробники шин відчувають тиск, що підсилюється з боку імпортних шин, навіть у тих ринкових секторах, де позиції вітчизняних виробників досить стійкі. Імпорт шин в РФ в 2007 році стрибкоподібно зріс майже в 2 рази, за 2008 рік імпорт шин до Росії виріс ще на чверть в порівнянні з попереднім роком. При цьому постачання шин з імпорту проводилися в цілому ряді випадків за заниженою митною вартістю. У поєднанні з фінансово-економічною кризою, що почалася в 3 кварталі 2008 року, це призвело до затоварення російського ринку вторинними іноземними брендами і продукцією виробництва інших виробників і, як наслідок, до різкого падіння обсягів виробництва російськими виробниками в 4 кв. 2008 року і в 2009 році.

За прогнозами аналітиків втрати російських виробників за рік оцінюються в обсязі понад 10 млн шин на загальну суму більше 400 млн USD.

При цьому великий сумнів викликає якість дешевих імпортних шин, але ж у чималому ступені саме від шин залежить безпека перевезених вантажів і людей.

Крім нової продукції в країну ввозяться і колишні у вживанні шини. Якщо відновлені шини ще піддаються контролю якості (перевірка каркасів перед наварюванням), то перевірити стан б / у шини не представляється можливим. Тому вважаємо за доцільне заборонити в країну ввезення всіх шин, що були у вжитку. Також варто відзначити, що не тільки російські шинники стурбовані якістю імпортних шин - влада США, Бразилії, Індії і Туреччини в тій чи іншій формі ввели обмеження на ввезення імпортної продукції.

За даними відкритих джерел (Discovery Research) в результаті кризи та імпортної експансії виробництво сукупного випуску шин у Росії за перші шість місяців 2009 р. в порівнянні з аналогічним періодом 2008 р. скоротилося з 21226,8 тис. шт. до 12151,4 тис. шт., тобто практично в 2 рази.

Тим часом автопром не стоїть на місці, зростають вимоги в плані швидкості, безпеки, вантажопідйомності, з'являються нові конструктивні особливості коліс. А значить, якісно змінюється і попит на їх гумову складову. У покришок вдосконалюється малюнок протектора, що є непростою справою. Йде стійке зростання споживання шин у бік збільшення внутрішнього діаметра. Але головне, на світовому, а слідом і російському ринку спостерігаються тенденції переходу на радіальні і цільнометалокордних (ЦМК) шини. На останніх варто зупинитися докладніше. Завдяки використанню в каркасі і брекері металевого корду замість текстильного вони відрізняються високою міцністю і кращими швидкісними характеристиками. Вантажопідйомність таких покришок більше на 8 відсотків, вони дозволяють на 10-15 відсотків зменшити витрату палива автомобілів. Екологічність досягається як завдяки істотному зменшенню викидів в атмосферу, так і зменшення відходів у вигляді зношених покришок. Адже відновлення протектора можна виробляти тричі, завдяки чому пробіг з 150 тисяч км збільшується до 500 тисяч. Треба ще врахувати, що згідно з новими вимогами безпеки всі автобуси в Росії повинні комплектуватися безкамерними шинами і саме ЦМК забезпечують останнім підвищену міцність. Слідом за західними конкурентами і КамАЗ має намір перейти на ЦМК-шини. За експертними оцінками, в 2010 році потреба в них досягне в Росії 1,7 мільйона штук на рік.

При цьому, вітчизняна шинна промисловість досягла значних успіхів у створенні сучасних, якісних шин для всіх видів транспорту і має великий потенціал розвитку.

Найбільшим російським заводом у галузі є «Нижнекамскшина» (входить в шинний комплекс ВАТ «Татнефть» через холдинг «Татнафта-Нафтохім»), його потужності розраховані на виробництво 12,6 мільйона покришок в рік. Свого часу його створювали як «взуттєву фабрику» КамАЗа. Крім того, він спочатку був спроектований і оснащений обладнанням Pirelly під моделі АвтоВАЗу. До недавнього часу «Нижнекамскшина» контролювала 40 відсотків ринку шин, практично одноосібно постачаючи їх на всі великі автозаводи країни. Але до кінця минулого століття підприємство з безнадійно застарівають обладнанням переживало далеко не кращі часи і був у боргах, як у шовках. Його подальша доля - приклад хазяйського ведення справ регіональною владою, продемонстрований Президентом Татарстану Мінтимером Шаймієвим. За пропозицією керівництва Татарстану, стривоженого ситуацією на підприємстві, «Нижнекамскшина» під своє крило в 2000 році взяла «Татнефть». Рада директорів очолив генеральний директор нафтової компанії Шафагат Тахаутдінов.

З того часу «Татнефть» вклала понад 13 мільярдів рублів на реконструкцію та модернізацію виробництва (без урахування споруджуваного заводу ЦМК-шин). Великі суми були спрямовані на фінансування соціальної сфери шинного підприємства. Завдяки цим інвестиціям «Нижнекамскшина» змогла вижити і втримати помітні позиції на російському ринку. Зараз частка підприємства в російському виробництві шин перевищує 42 відсотки.

Своєчасні інвестиції у створення високотехнологічної лінії легкових радіальних шин за технологією Pirelly зараз приносять свої плоди. Якщо за підсумками 8 місяців 2009 року російський ринок шин на тлі кризи впав на 43 відсотка, то індекс фізичного обсягу у «Ніжнєкамскшини» до аналогічного періоду минулого року склав 72 відсотки - непоганий результат на загальному тлі. Прогнозний план виробництва на 2009 рік був спочатку скоректований зі зниженням до 10 мільйонів штук (з 11 мільйонів у 2008 році), а потім - до 9,7 мільйона. Ну а потужності нової лінії навіть в кризу повністю завантажені, «Нижнекамскшина» зараз виходить на виробництво 3 мільйонів таких покришок в рік, і то попит на них залишається незадоволеним. Подальша реконструкція заводу триває, розроблено новий інвестпроект. Планується переобладнати старі потужності ще на 3-3,5 мільйона шин на рік.

Тим часом виходить на фінішну пряму ще один проривної шинний проект «Татнефти»: в грудні 2009 року на території «Нижнекамскшина» був запущений Нижньокамський завод з виробництва цільнометалокордних шин (НЗШ ЦМК).

На думку експертів, подібна будівництво в нашій країні сьогодні не має аналогів. І це обумовлюється не тільки і не стільки гігантськими розмірами інвестицій, на які пішов ВАТ "Татнафта" як головний інвестор проекту. По суті справи, новий завод - це перше вітчизняне виробництво ЦМК-шин, яке повністю відповідає світовим стандартам. Устаткування, що застосовується для виробництва шин нової конструкції, є на даний момент є найсучаснішим в Європі. Контракт з одним зі світових лідерів у виробництві вантажних ЦМК-шин - німецькою компанією Continental - дозволив не тільки здійснити закупівлю найсучаснішого обладнання, але отримати ноу-хау і технології партнерів. Це означає, що нижньокамскі шини будуть проводитися за найсучаснішими технологіями, що дозволяє не наносити екологічну шкоду природі і просто бути економічно вигідні споживачу, адже за показником вартості тонно / кілометра вони не мають аналогів! ЦМК-шини відповідають європейським екологічним стандартам. Потреба в них в Росії росте, і в 2010 р. досягне 1,7 млн. штук. На першому етапі обсяги виробництва прогнозуються на рівні 600 тис. штук на рік, але вже в 2011 р. компанія планує вийти на проектну потужність в 1,2 млн. штук.

Завдяки зусиллям ВАТ "Татнефть", її іноземним партнерам, а також проектувальникам і підрядникам будівництва, проект вартістю 16,8 млрд. рублів вдалося здійснити в досить стислі терміни - 2,5 року. Враховуючи, що будувати довелося в умовах світової фінансово-економічної кризи, успішна реалізація подібних інвестиційних проектів є гідним показником діяльності компанії, і свідчить про високий потенціал її розвитку.

ВАТ «СИБУР - Російські шини" в 2007 році було запущено виробництво під маркою «TyRex» майже 400 тис. сучасних ЦМК шин для вантажного транспорту в рік. В даний час Холдинг реалізує проект зі створення виробництва ЦМК шин потужністю 650 тис. штук на рік, який виведе річний обсяг виробництва Холдингу на рівень більше 1 млн. ЦМК шин.

Підтримка з боку Уряду РФ є необхідним заходом підтримки вітчизняних виробників в умовах фінансово-економічної кризи, зниження ємності російського ринку шин і прояви явних ознак недобросовісної конкуренції з боку цілого ряду імпортерів, що постачають свою продукцію на російський ринок. Дані заходи з митного врегулювання імпорту шин в РФ спрямовані:

- На збереження виробничо-промислового персоналу на російських шинних заводах, підвищення рівня завантаження діючих потужностей з випуску конкурентоспроможної продукції і створення умов для розширення поставок своєї продукції на експорт;

- На зниження частки імпортних шин в споживанні на російському ринку до технічно і економічно доцільного рівня в 20-30%, при цьому ці заходи не зроблять помітного негативного впливу на рівень цін на російському ринку шин у всіх цінових сегментах;

- На створення умов для окупності вкладених дуже великих інвестицій у розвиток виробництва шин у Росії і подальшої реалізації наявних у російських виробників шин інвестиційних програм по організації нових і підвищення конкурентоспроможності діючих виробництв;

- На відновлення і послідовне збільшення протягом найближчих двох років - 2010 і 2011 - рівня платежів російських виробників шин до бюджетів різних рівнів пропорційно додатково виробленої продукції.

А пропоноване збільшення рівня мінімальних платежів при імпорті шин в значній мірі компенсує падіння рівня митних платежів при загальному скороченні обсягу ринку шин в ці кризові роки і відповідному зниженні частки імпорту в споживанні на шинному ринку РФ.

Введення загороджувальних мит на автомобільні шини послужить ефективним заходом державної підтримки вітчизняної шинної промисловості. Вважаємо, що дані пропозиції дозволять зберегти соціально-економічну стабільність в країні, підвищити державну безпеку, а також не допустити перетворення країни на сировинний придаток розвинених держав.

3.2 Пропозиції щодо підвищення фінансової стійкості і платоспроможності ВАТ «Нижнекамскшина»

Погіршення платоспроможності підприємства - це ранній симптом можливого банкрутства. Крім того, банки це сприймають як втрату надійності клієнта і можуть припинити кредитування за овердрафтом. Набір традиційних засобів щодо поліпшення ліквідності підприємства включає збільшення грошових коштів за рахунок: продажу зайвих запасів, обладнання та активів; перегляд термінів та умов кредитів і позик, зменшення кредиторської заборгованості за рахунок перегляду та зміни політики закупівель і діючих контрактів на закупівлі.

Слід ще раз підкреслити, що в процесі управління оборотними засобами менеджмент підприємства повинен приймати компромісне рішення між ефективним управлінням дебіторською заборгованістю і товарно-матеріальними запасами з одного боку, і ліквідністю підприємства - з іншого. Покращуючи оборотність активів, ми неминуче погіршуємо ліквідність. Досягнення компромісу - справа честі фінансового менеджера і це завдання вирішується у кожному конкретному випадку по-різному, у т. ч. виходячи з поточної кон'юнктури (потрібно взяти кредит, і тому треба поліпшити ліквідність) і стилю керівництва. Останнє важливо для вироблення нормативів для показників моніторингу.

Принципово існують два полярних способу управління бізнесом - консервативний, що мінімізують ризик, і агресивний, що допускає високий ступінь ризику. У першому випадку, менеджмент буде прагнути до збільшення ліквідності, у т. ч. за рахунок погіршення оборотності. У другому випадку, навпаки, менеджмент буде намагатися заробити гроші «будь-яким шляхом», максимально збільшуючи оборотність, і не особливо звертаючи увагу на ліквідність. Ця позиція виправдана тим, що грошей, мабуть, буде вистачати (адже оборотність велика) і не доведеться звертатися за кредитами, ну а з комерційними кредиторами "будемо домовлятися". В обох випадках менеджмент буде змушений розраховуватися за свою манеру ведення бізнесу: консервативний менеджмент - відсотками за банківські кредити, а агресивний - поступками постачальникам і споживачам.

В даний час з метою мінімізації ризиків при прийнятті інвестиційних рішень потрібно усе більше оперативної інформації про платоспроможність. Кредитні організації, постачальники та підрядники, перш ніж надати кредит або встановити ділові відносини, також вимагають розкриття цієї інформації.

Для власників підприємств недостатня платоспроможність може означати зменшення прибутковості, втрату контролю та часткову або повну втрату вкладень капіталу. У випадку, коли власники несуть необмежену відповідальність, їх збитки можуть навіть перевищити початкові вкладення.

Для кредиторів недостатня платоспроможність у боржника може означати затримку в сплаті відсотків та основної суми боргу або часткову або повну втрату позичених коштів. Поточний стан платоспроможності підприємств може вплинути також на її стосунки із клієнтами та постачальниками товарів і послуг (зміна ліквідності може призвести і до втрати зв'язків з постачальниками). Бо якщо підприємство не може погасити свої поточні зобов'язання в міру того як наступає строк їх оплати, її подальше існування ставиться під сумнів, і це відсуває всі інші показники діяльності на другий план.

Добре працює промислове підприємство повинна мати значну перевагу ліквідних активів над короткостроковими зобов'язаннями, що дозволяє точно оцінити ступінь стійкості і здатність погасити зобов'язання в строк.

Проблема підвищення фінансової стійкості і платоспроможності може вирішуватися двома шляхами: по-перше, корекцією структури джерел фінансування в напрямку збільшення більш стійких і зменшення самих короткострокових, а саме кредиторської заборгованості і, по-друге, скороченням потреби у фінансових джерелах за рахунок рятування від непрацюючих активів і прискорення оборотності працюючих. Конкретні заходи, які можуть бути запропоновані організації, такі:

  • збільшення власного капіталу за рахунок нерозподіленого прибутку. Розробка дивідендної політики, що забезпечує розвиток організації за рахунок нерозподіленого прибутку;

  • збільшення статутного капіталу власниками і третіми особами. Додаткова емісія з закритою або відкритою підпискою для акціонерних товариств;

  • надання безвідплатної фінансової допомоги засновниками;

  • надання організації установчих позик, бажано довгострокових. Формально цей захід не покращує структуру балансу, оскільки збільшує зобов'язання організації, але фактично стійкість бізнесу зростає, оскільки збільшуються кошти учасників у структурі фінансування;

  • залучення банківських кредитів, бажано довгострокових;

  • емісія облігацій;

  • припинення зобов'язань шляхом:

а) надання замість виконання зобов'язання відступного (сплата грошей, передача майна). Розмір, строки і порядок надання відступного встановлюються сторонами;

б) обміну вимог на частки у статутному капіталі, при якому кредитори організації стають її учасниками;

в) новації зобов'язання, при якій зобов'язання припиняється угодою сторін про заміну первісного зобов'язання, що існує між ними, іншим зобов'язанням між тими ж особами, передбачає інший предмет або спосіб виконання;

  • укладення договору відступлення права вимоги в обмін на прийняття боргу (зобов'язання погасити кредиторську заборгованість). Одночасно знижуються два заборгованості (дебіторська і кредиторська);

  • переоцінка основних засобів, з метою збільшення їх вартості. Цей захід формально збільшує фінансову стійкість організації, оскільки в результаті збільшується вартість основних засобів і величина додаткового капіталу (складова власного капіталу організації).

Необхідно відзначити, що і надмірна фінансова стійкість, спричинена низьким обсягом зобов'язань за наявності значних активів, також є проблемою для організації, оскільки, як правило, супроводжується стагнацією бізнесу через недостатність джерел фінансування для подальшого розвитку та потенційними втратами прибутку внаслідок надлишку ліквідних активів, які зазвичай є малоприбутковими або взагалі не приносять доходу.

Забезпечення постійної платоспроможності підприємства за рахунок підтримки достатнього рівня ліквідності активів досягається в першу чергу за рахунок ефективного управління залишками грошових активів та їх еквівалентів. Однак у процесі вирішення цього завдання слід мати на увазі, зайві сформовані грошові активи, забезпечуючи високий рівень платоспроможності, втрачають свою вартість під впливом фактора часу і інфляції. Тому завдання підтримання достатнього рівня платоспроможності відноситься до числа оптимізаційних, в процесі вирішення якої повинні враховуватися різні економічні інтереси підприємства. Необхідна платоспроможність підприємства забезпечується також високим рівнем ліквідності готової продукції, дебіторської заборгованості, короткострокових фінансових вкладень і деяких інших видів операційних активів.

Структура балансу ВАТ «Нижнекамскшина» заслуговує негативної оцінки, так як питома вага необоротних активів перевищує питому вагу оборотних активів, що може негативно позначитися на оборотності оборотних коштів.

Розгляд динаміки оборотних активів в розрізі елементів дає підставу зробити висновок про те, що ця структура не є оптимальною: елементи, які мали недостатній питома вага (це грошові кошти), протягом аналізованого періоду знижуються. У структурі оборотних активів звертає на себе увагу висока питома вага дебіторської заборгованості. Це означає, що підприємство в основному відпускає свою продукцію авансом.

Слід зазначити, що структура оборотних активів впливає на ліквідність і платоспроможність підприємства, оскільки обремена високою питомою вагою неліквідних оборотних активів.

Стратегія фінансування оборотних активів ВАТ «Нижнекамскшина» є досить ризикованою, оскільки в загальному обсязі фінансування оборотних активів високу частку становить позиковий капітал. ВАТ «Нижнекамскшина» характеризується низьким рівнем фінансової стійкості і самофінансування. ВАТ «Нижнекамскшина» за весь аналізований період має недостатній ступінь платоспроможності, що характеризується низьким рівнем коефіцієнтів ліквідності.

Процес проведення фінансового аналізу, як і будь-який інший складний процес повинен мати свою технологію - послідовність кроків, спрямованих на виявлення причин погіршення стану підприємства і важелів його оптимізації.

Потенційна можливість підприємства зберігати (досягати) прийнятне фінансовий стан визначається обсягом одержуваної прибутку. Основні складові, від яких залежить обсяг прибутку підприємства - це ціни та обсяги реалізації продукції, рівень виробничих витрат і доходи від інших видів діяльності.

Безумовно, оцінка обсягів реалізації здійснюється в першу чергу при зниженні обсягів реалізації, тому необхідно з'ясувати причину ситуації, що склалася. Нерідко в якості пояснення пропонується наступне: «Немає попиту, нашу продукцію не беруть». Однак нерідко на підприємствах спостерігається інша причина - недостатні зусилля з просування своєї продукції. Мова йде не про відсутність реклами на телебаченні, а про банальну пасивності відділу маркетингу (або відділу з будь-яким іншим назвою, що відповідає за залучення замовлень). Замість пошуку клієнтів, участі у виставках, розсилок інформації відділ маркетингу дублює функції відділу збуту - просто фіксує отримані виконані замовлення.

Якщо ринкова ситуація така, що попит на продукцію підприємства обмежений та розширення ринку збуту найближчим часом не прогнозується, можна говорити про необхідність випуску нових видів продукції. Випуск нового виду продукції, що користується попитом на ринку, дозволить збільшити обсяги реалізації, але зажадає коштів на придбання нового обладнання, ноу-хау.

Можливо, що просування продукції організовано на належному рівні і підприємство зайняло максимально можливу частку ринку, але прибуток все одно не висока. Причиною даної ситуації можуть бути високі витрати. Однією з можливих причин високих витрат - високі ціни на сировину, матеріали, комплектуючі, послуги, що встановлюються постачальниками. У цьому випадку варіант зниження витрат - пошук постачальників, що встановлюють більш низькі ціни.

Причиною виникнення високих витрат можуть бути не тільки постачальники але і саме підприємство. Зокрема, високі витрати на освітлення, опалення, споживання води можуть виникати з причин відсутності контролю за витрачанням ресурсів. Це особливо характерно для великих підприємств: освітлення приміщень не тільки в робочий час, не відремонтовані тепломережі, обігрівають крім приміщень «вуличне повітря».

Перехід підприємства ВАТ «Нижнекамскшина» на стратегію скорочення дозволить підприємству уникнути можливого банкрутства.

У цілому можна сказати, що ефективність використання оборотних коштів ВАТ «Нижнекамскшина» залежить від вибору політики комплексного оперативного управління поточними активами і пасивами.

Для підприємства ВАТ «Нижнекамскшина» характерні дії агресивного управління бізнесом, що допускає високий ступінь ризику. У менеджмент намагатися заробити гроші «будь-яким шляхом», максимально збільшуючи оборотність, і не особливо звертаючи увагу на ліквідність. Ця позиція виправдана тим, що грошей, мабуть, буде вистачати (адже оборотність велика) і не доведеться звертатися за кредитами, ну а з комерційними кредиторами "будемо домовлятися". У цьому разі менеджмент змушений розраховуватися за свою манеру ведення бізнесу - поступками постачальникам і споживачам.

Підприємство ВАТ «Нижнекамскшина» повинна більше заробляти прибутку і раціонально розпоряджатися результатами діяльності. Проте два зазначених шляху - «заробляти» і «розпоряджатися заробленими» - нерівнозначні.

Необхідно пам'ятати, що базою сталого фінансово - економічного зростання організації протягом тривалого часу є одержуваний прибуток. При оптимізації фінансового стану організації необхідно прагнути, перш за все, до забезпечення прибутковості діяльності.

Можливості організації стану компанії за рахунок більш раціонального розпорядження результатами діяльності ефективні, але з часом вичерпуються.

Наприклад, дефіцит грошових коштів можна тимчасово подолати, відтермінувавши платежі кредиторам до гранично допустимого терміну, отримавши максимально - можливі аванси від покупців, можна залучити кредит, можна в крайньому випадку не заплатити податки. Однак цей резерв відстрочки по оплаті зобов'язань не нескінченний.

Підприємство ВАТ «Нижнекамскшина» може набувати запаси в мінімальних обсягах, добитися оперативного погашення заборгованості дебіторами, продукцію продавати буквально з контейнера, не залишаючи ні одиниці готової продукції на складі, проте не можна скоротити запаси нижче мінімально необхідних.

Таким чином, правильно організована діагностика фінансового стану дозволяє найбільш швидко визначати реальні больові точки, виявляти симптоми кризи; оборотний капітал і витрати є найбільш керованими параметрами розвитку, що дозволяють досягти швидких позитивних результатів у фінансовому оздоровленні; інвестиції, хоча і не завжди доступні при фінансових труднощів, можуть кардинально поліпшити фінансове становище підприємства.

У процесі аналізу платоспроможності та фінансової стійкості ВАТ «Нижнекамскшина» виявлено такі недоліки:

  • як негативний момент необхідно відзначити, що в складі власних коштів ВАТ «Нижнекамскшина» спостерігалася стійка тенденція до зростання частки і абсолютної величини непокритого збитку;

  • нaібoлее срoчние oбязaтельствa перевищують нaібoлее ліквідні aктіви, у підприємства немає достатнього рівня коштів для покриття кредиторської заборгованості;

  • крaткoсрoчние пaссіви перевищують бистрo реaлізуемие aктіви, у підприємства висока частка короткострокових кредитів і позик;

  • поточна ліквідність має отріцальное значення, що свідчить про неплатоспроможність підприємства на найближчий до розглянутого моменту проміжок часу;

  • як негативний момент необхідно відзначити, що протягом аналізованого періоду відбувається зменшення перспективної ліквідності ВАТ «Нижнекамскшина»;

  • зниження кoеффіціентa абсолютної ліквідності та його не відповідність нормативному значенню протягом аналізованого періоду, говорить про те, що ВАТ «Нижнекамскшина» не має можливості виконувати свої короткострокові зобов'язання за рахунок вільних грошових коштів;

  • підприємство не має можливості виконувати поточні зобов'язання за рахунок активів середнього ступеня ліквідності, про що свідчить коефіцієнт критичної ліквідності, який не відповідають нормативним значенням;

  • не відповідність нормативному значенню коефіцієнта поточної ліквідності є критичним і фінaнсoвoе пoлoженіе OAO «Ніжнекaмскшінa» в чaсти oбщей плaтежеспoсoбнoсті мoжнo прізнaть не прийнятним;

  • якість покриття поточних зобов'язань оборотними активами дуже низька, про що свідчить інтегрaльний пoкaзaтель ліквіднoсті, який також не відповідає нормативу;

  • коефіцієнт відновлення платоспроможності показав, що у підприємства немає реaльнoй вoзмoжнoсті в бліжaйшіе пoлгoдa вoсстaнoвіть свoю плaтежеспoсoбнoсть;

  • ВАТ «Нижнекамскшина» має високу ступінь залежності від позикового капіталу, тобто фінансово нестійка;

  • абсолютні показники фінансової стійкості показують, що протягом аналізованого періоду з 2006 по 2008 року ВАТ «Нижнекамскшина» знаходиться в кризовому фінансовому стані. У підприємства немає джерел формування запасів. Воно повністю неплатежеспособно і знаходиться на межі банкрутства, так як ключовий елемент оборотних активів (запаси) не забезпечені джерелами фінансування;

  • все відносні показники фінансової стійкості ВАТ «Нижнекамскшина» не відповідають нормативним значенням, причому цей стан фіксується за всі аналізовані періоди. Підприємство характеризується низьким рівнем фінансової стійкості і самофінансування.

Таким чином, вказані зміни можуть серйозно погіршити платоспроможність ВАТ «Нижнекамскшина» у майбутньому. Отже, для поліпшення платоспроможності ВАТ «Нижнекамскшина» потрібно знизити потребу, в позикових джерелах фінансування збільшивши власні оборотні кошти. Для цього потрібно наростити власний капітал (збільшивши нерозподілений прибуток і резерви), підвищити прибутковість шляхом зниження собівартості продукції і ефективність діяльності підприємства шляхом зростання обсягу виробництва якісної продукції. Слід зменшити величину короткострокових зобов'язань шляхом залучення найбільш довгострокових. Потрібно знизити величину простроченої дебіторської заборгованості, шляхом стягнення. Звернувши особливу увагу на роботу з дебіторською заборгованістю ВАТ «Нижнекамскшина» забезпечить можливість звернення найбільш ліквідної частини оборотних активів у грошову форму, що найбільш актуально в умовах фінансової кризи.

Керівництву підприємства запропоновані наступні пропозиції щодо підвищення платоспроможності та фінансової стійкості:

а) Підприємству слід збільшити грошові кошти. Для цього потрібно підвищити прибутковість підприємства, зменшивши собівартість продукції на 1120000 тис.руб. Даний захід призведе до одержання прибутку і збільшення суму вільних грошових коштів;

б) З отриманих результатів аналізу видно, що нaблюдaется плaтежний недoстaтoк нaібoлее ліквідних aктівoв грошових коштів і крaткoсрoчних фінaнсoвих влoженій нa суму 1335514 тис. крб. Отже для поліпшення ситуації потрібно збільшити грошові кошти на суму 300000 тис.руб., Шляхом зменшення дебіторської заборгованості. Збільшення найбільш ліквідних активів у структурі оборотних активів призведе до збільшення власних оборотних коштів, що дозволить підприємству виконувати свої поточні зобов'язання;

в) Для зменшення дебіторської заборгованості в подальшому рекомендуємо ВАТ «Нижнекамскшина» працювати тільки з перевіреними дебіторами, повернення заборгованості яких не порушував термінів та вимог договорів;

г) группa бистрoреaлізуемих aктівoв A2 менше групи крaткoсрoчних пaссівoв П2, плaтежний недoстaтoк сoстaвіл 1188187 тис. крб. Для поліпшення цього показника слід замінити короткострокові зобов'язання більш довгостроковими на суму 2300000 тис.руб., Що допоможе підприємству покрити частину короткострокових зобов'язань;

д) Так як протягом 2006-2008 рр.. поточна ліквідність має від'ємне значення потрібно зменшити суму найбільш термінових зобов'язань на суму 2550000 тис. крб., що допоможе підприємству підвищити свою платоспроможність на найближчий до розглянутого моменту проміжок часу;

е) Для збільшення перспективної ліквідності підприємству ВАТ «Нижнекамскшина» зменшити залежність від позикових коштів, наростивши прибуток. Для цього потрібно зменшити собівартість на 1120000 тис.руб., Тому що витрати на 1 карбованець реалізованої продукції складають 0,93 коп. Даний захід призведе до підвищення платоспроможності підприємства в майбутньому;

ж) Узагальнюючим показником поточної платоспроможності є коефіцієнт покриття, який показує, скільки поточних активів припадає на 1 карбованець поточних зобов'язань. Його перевага перед іншими показниками ліквідності в тому, що він враховує всю величину оборотних активів. Тому цей показник заслуговує на окрему увагу. У ВАТ «Нижнекамскшина» велічінa даного кoеффіціентa не відповідає нормативному значенню К> 1-2 і сoстaвляет 0,495. Також не відповідають нормативним значенням кoеффіціенти aбсoлютнoй і критичної ліквіднoсті. Отже для досягнення достатнього рівня даних коефіцієнтів рекомендується збільшити недолік частки високоліквідних активів на 300000 тис.руб. зменшити залежність від короткострокових зобов'язань на 230000 тис. руб., Залучаючи довгострокові кредити. Даний захід допоможе поліпшити фінансове становище і збільшити платоспроможність підприємства. Наблизить значення коефіцієнта до нормативних значень, що дозволить підприємству погасити на поточний момент короткострокові зобов'язання за рахунок вільних коштів і за рахунок середнього ступеня активів;

к) Для збільшення відносних коефіцієнтів фінансової стійкості потрібно знизити потребу, в позикових джерелах фінансування збільшивши власні оборотні кошти. Для цього потрібно наростити власний капітал на 1200000 тис.руб, шляхом зростання обсягу виробництва якісної продукції.

Також для фінансового оздоровлення ВАТ «Нижнекамскшина» потрібно підвищити ефективність збутової діяльності підприємства. Необхідно поліпшити роботу фахівців постачання, проводити маркетинговий аналіз з вивчення попиту та пропозиції, ринків збуту. Для оптимізації структури запасів слід вести безперервний моніторинг запасів і дебіторської заборгованості, своєчасно усуваючи негативні тенденції.

Розглянуті вище авторські рекомендації спрямовані в першу чергу на отримання додаткових доходів. На думку автора, впровадження запропонованих проектів дозволить ВАТ «Нижнекамскшина» стати менш залежними від зовнішнього фінансування.

Висновок

Фінансова стійкість відображає стабільне перевищення доходів над витратами і стан ресурсів, яке забезпечує вільне маневрування грошовими коштами організації і шляхом їх ефективного використання сприяє безперебійному процесу виробництва і реалізації, розширення та оновлення. Вона відображає співвідношення власного і позикового капіталу, темпи накопичення власного капіталу в результаті поточної, інвестиційної та фінансової діяльності, співвідношення мобільних та іммобілізованих коштів організації, достатнє забезпечення запасів власними джерелами. Фінансова стійкість - це головний компонент загальної стійкості організації, так як вона є характерним індикатором стабільно утворюється перевищення доходів і витрат.

Платоспроможність підприємства характеризується його можливістю і здатністю своєчасно і повністю виконувати свої фінансові зобов'язання перед внутрішніми та зовнішніми партнерами, а також перед державою. Платоспроможність безпосередньо впливає на форми та умови здійснення комерційних угод, у тому числі на можливість отримання кредиту та позики.

Аналіз фінансової стійкості та платоспроможності можна проводити за абсолютними і відносними показниками.

Для аналізу фінансової стійкості за абсолютними показниками розраховуються показники, що характеризують джерела формування запасів.

Для аналізу фінансової стійкості за допомогою відносних показників вивчають співвідношення власного і позикового капіталу з різних позицій. Аналіз здійснюється шляхом розрахунку і порівняння звітних показників з базисними, а також з нормативними.

При використанні методики аналізу платоспроможності груповим методом здійснюється аналіз ліквідності балансу. Для цього активи підприємства класифікуються за ступенем зменшення ліквідності, пасиви балансу класифікуються по мірі зростання терміновості оплати зобов'язань. Перевагою даного методу є те, що можна визначити в якій групі стався збій. До недоліків даного методу можна віднести необхідність витрачання часу на угрупування активів і пасивів.

Розрахунок і оцінка коефіцієнтів дозволяє встановити ступінь забезпеченості короткострокових зобов'язань найбільш ліквідними засобами. Також методика аналізу ліквідності активів методом фінансових коефіцієнтів дозволяє оцінити співвідношення оборотних активів і короткострокових зобов'язань для їх можливого подальшого покриття. Недоліком розглянутих показників є те, що на основі цих коефіцієнтів складно прогнозувати майбутні грошові надходження і платежі, збільшується можливість завищення показників за рахунок неліквідної дебіторської заборгованості.

Проведений аналіз абсолютних і відносних показників фінансової стійкості та платоспроможності у ВАТ «Нижнекамскшина» дозволили зробити наступні висновки:

Аналіз ліквідності балансу ВАТ «Нижнекамскшина» за 2006-2008 роки свідчить про те, що кілька нерівностей має знак, протилежний зафіксованим в оптимальному варіанті, тобто ліквідність балансу ВАТ «Нижнекамскшина» не є абсолютно ліквідним.

Наявність цього підприємства свідчать o тoм, чтo нa дaту сoстaвленія бaлaнсa підприємство не мoжет рaссчітaться пo крaткoсрoчним oбязaтельствaм, тo є OAO «Ніжнeкaмскшінa» неплaтежеспoсoбнo в бліжaйшем прoмежутoке часу.

ВАТ «Нижнекамскшина» знаходиться в нестійкому фінансовому стані. Всі показники ліквідності не задовольняють нормативним значенням. Це свідчить про високу частку повільно реалізованих елементів (виробничих запасів, дебіторської заборгованості) у складі поточних активів. У 2008 році простежується тенденція невеликого збільшення ліквідності балансу в порівнянні з 2007 роком.

Інтегрaльний пoкaзaтель ліквіднoсті в 2007 рoці пo срaвненію з 2006 гoдoм пoнізілся з урoвня 0,201 дo 0,179, щo укaзивaет нa зниження урoвня пoкритія поточних oбязaтельств oбoрoтнимі aктівaмі. У 2008 гoду нaблюдaется рoст знaченія дaннoгo пoкaзaтеля дo 0,215. Тaкім oбрaзoм, кaчествo пoкритія поточних oбязaтельств oбoрoтнимі aктівaмі oчень нізкoе, так кaк НЕ сoвпaдaет з рекoмендуемим знaченіем не менше 1.

У OAO «Ніжнекaмскшінa» немає реaльнoй вoзмoжнoсті в бліжaйшее час вoсстaнoвіть свoю плaтежеспoсoбнoсть, так як знaченіе пoкaзaтеля кoеффіціентa вoсстaнoвленія плaтежеспoсoбнoсті oкaзaлoсь рaвним 0,24375, тo є менше 1.

Таким чином, за 2006-2008 роки відбувалося збільшення майна: в активах підприємства дуже низька частка високоліквідних активів, а найбільшу питому вагу переважають важкореалізовані активи; баланс ВАТ «Нижнекамскшина», три роки поспіль не є абсолютно ліквідним, тому що не виконується умови ліквідності балансу ; коефіцієнти ліквідності не відповідають нормативам.

Протягом аналізованого періоду з 2006 по 2008 року ВАТ «Нижнекамскшина» знаходиться в кризовому фінансовому стані. У підприємства немає джерел формування запасів. Воно повністю неплатежеспособно і знаходиться на межі банкрутства, так як ключовий елемент оборотних активів (запаси) не забезпечені джерелами фінансування.

ВАТ «Нижнекамскшина» фінансово нестійке. Всі відносні показники не відповідають нормативним значенням, причому цей стан фіксується за всі аналізовані періоди. Протягом аналізованих трьох років у ВАТ «Нижнекамскшина» спостерігається стійка тенденція коефіцієнта автономії на його скорочення з 0,28 на кінець 2006 року до зазначеного 0,19 на кінець 2008 року. Аналіз показав, що протягом кожного року, який розглядається фактична величина коефіцієнта автономії була істотно нижче необхідної величини. Таким чином, зниження абсолютних значень коефіцієнта автономії означає втрату фінансової стійкості ВАТ «Нижнекамскшина».

Проведений аналіз фінансової стійкості і за 2006-2008 роки дозволяють укласти про не задовільному стані ВАТ «Нижнекамскшина». Підприємство має високу ступінь залежності від позикового капіталу, тобто фінансово нестійке. ВАТ «Нижнекамскшина» характеризується низьким рівнем фінансової стійкості і самофінансування. Стійка тенденція на зниження абсолютних значень коефіцієнта автономії означає зниження фінансової стійкості ВАТ «Нижнекамскшина».

Для фінансового оздоровлення ВАТ «Нижнекамскшина» потрібно підвищити ефективність збутової діяльності підприємства. Необхідно поліпшити роботу фахівців постачання, проводити маркетинговий аналіз з вивчення попиту та пропозиції, ринків збуту. Для оптимізації структури запасів слід вести безперервний моніторинг запасів і дебіторської заборгованості, своєчасно усуваючи негативні тенденції.

Для покращення фінансової стійкості і платоспроможності ВАТ «Нижнекамскшина» потрібно знизити потребу, в позикових джерелах фінансування збільшивши власні оборотні кошти. Для цього потрібно наростити власний капітал (збільшивши нерозподілений прибуток і резерви), підвищити прибутковість шляхом зниження собівартості продукції і ефективність діяльності підприємства шляхом зростання обсягу виробництва якісної продукції. Слід зменшити величину короткострокових зобов'язань шляхом залучення найбільш довгострокових. Потрібно знизити величину простроченої дебіторської заборгованості, шляхом стягнення. Звернувши особливу увагу на роботу з дебіторською заборгованістю ВАТ «Нижнекамскшина» забезпечить можливість звернення найбільш ліквідної частини оборотних активів у грошову форму, що найбільш актуально в умовах фінансової кризи.

Розглянуті вище авторські рекомендації спрямовані в першу чергу на отримання додаткових доходів. На думку автора, впровадження запропонованих проектів дозволить ВАТ «Нижнекамскшина» стати менш залежними від зовнішнього фінансування.

Список використаних джерел та літератури

  1. Конституція РФ / Федеральний конституційний закон РФ від 12 грудня 1993 р. / / Російська газета. - 1993. - 25 грудня.

  2. Федеральний закон РФ від 26 грудня 1995 р. № 208-ФЗ «Про акціонерні товариства» / / Відомості Верховної Ради України. - 1996. - № 1. - Ст.1.

  3. Федеральний закон РФ від 26 жовтня 2002 р. № 127-ФЗ «Про неспроможність (банкрутство) / / Відомості Верховної Ради України. - 2002. - № 43. - Ст.4190.

  4. Федеральний закон РФ від 18 липня 2006 р. № 116-ФЗ «Про внесення змін до статті 45 Федерального закону« Про неспроможність (банкрутство) »/ / Відомості Верховної Ради України. - 2006. - № 30. - Ст.3292.

  5. Постанова Уряду РФ № 367 від 25 червня 2003 «Про затвердження Правил проведення арбітражними керуючими фінансового аналізу». - Консультант - Плюс.

  6. Наказ Мінекономрозвитку РФ від 21.04.2006 «Про затвердження методики проведення федеральної податкової службою обліку і аналізу фінансового аналізу та платоспроможності стратегічних підприємств і організацій». - Консультант - Плюс.

  7. Наказ ФСФО Росії від 23.01.2001 № 16 «Про затвердження методичних вказівок по проведенню аналізу фінансового стану організації». - Консультант - Плюс.

  8. Абрютина, М.С., Грачов, А.В. Аналіз фінансово-економічної діяльності підприємства. - М.: ДІС, 2006. - 359 с.

  9. Алексєєва, А.І., Васильєв, Ю.В. Комплексний економічний аналіз господарської діяльності: Навчальний посібник. - М.: КНОРУС, 2007. - 672 с.

  10. Артеменко, В.Г. Аналіз фінансової звітності: Навчальний посібник .- Москва: Видавництво «Омега - Л», 2006. - 270 с.

  11. Бланк, І.А. Основи фінансового менеджменту Том 2. - К.: Ніка - центр, 2006. - 512с.

  12. Бланк, І.А. Управління активами. - К.: Ніка - центр, 2005. - 720с.

  13. Бочаров, В.В. Фінансовий менеджмент .- СПб.: Пітер, 2007. - 240 с.

  14. Брігхем, Ю., Гапенскі, Л. Фінансовий менеджмент: - СПб.: Економічна школа, 2006. - 669 с.

  15. Васильєва, Л.С. Фінансовий аналіз: Підручник. - М.: КНОРУС, 2006. - 544 с.

  16. Васильєва, Л.С. Фінансовий аналіз: Підручник - 2-е вид., Перераб. і доп. - М.: КНОРУС, 2007. - 816 с.

  17. Глязов, М.М. Аналіз і діагностика фінансово-господарської діяльності підприємства: Підручник. - СПб.: ТОВ «Андріївський видавничий дім», 2006. - 448 с.

  18. Гіззатуллін, М.І. Рецепти фінансового оздоровлення підприємства. - М.: ЗАТ «Трос медіа Ферлаг», 2007. - 301с.

  19. Гінзбург, А.І. Економічний аналіз: Підручник для вузів: 2 видавництва., Перераб. І доп. - Спб.: Пітер, 2008. - 528 с.

  20. Губін, В.Є., Губіна, О.В. Аналіз фінансово - господарської діяльності: підручник. М.: ІД «ФОРУМ»: ИНФРА-М, 2008. - 336 с.

  21. Донцова, Л.В., Никифорова, Н.А. Аналіз фінансової звітності: Підручник. - 4-е вид., Перераб. і доп. - М.: Видавництво «Справа і Сервіс», 2006. - 368 с.

  22. Дибаль, С.В. Фінансовий аналіз: теорія і практика: Навчальний посібник. - СПб.: Видавничий дім «Бізнес - преса», 2006.-479 с.

  23. Єфімова, О.В., Мельник, М.В. Аналіз фінансової звітності: Навчальний посібник. - М.: Омега, 2005. - 408 с.

  24. Єфімова, О.В., Мельник, М.В. Аналіз фінансової звітності: Навчальний посібник. - 3-е изд., Испр. і доп. - М.: Омега-Л., 2007. - 451 с.

  25. Жарковський, Є.П. Антикризове управління: Підручник. - М.: Омега-Л, 2006. - 336 с.

  26. Жарилгасова, Б.Т. Аналіз фінансової звітності: Підручник. - М.: КНОРУС, 2006. - 312 с.

  27. Зенкіна, І.В. Економічний аналіз в системі фінансового менеджменту: Навчальний посібник. - Ростов н / Д.: Фенікс, 2007. - 318 с.

  28. Ковальова, А.М. Фінансовий менеджмент: Підручник. - М.: ИНФРА - М, 2006. - 284 с.

  29. Ковальов, В.В., Ковальов, Віт.В. Фінансова звітність. Аналіз фінансової звітності (основи балансоведенія): Навчальний посібник - 2-е вид., Перераб. і доп. - М.: ТК Велбі, Вид-во Проспект, 2006. - 432 с.

  30. Когденко, В.Г. Економічний аналіз: Навчальний посібник. - М.: ЮНИТИ - ДАНА, 2006. - 390 с.

  31. Ліференко, Г.Н. Фінансовий аналіз підприємства: Навчальний посібник. - М.: Видавництво «Іспит», 2005. - 160 с.

  32. Мазуренко, А.А. Зарубіжний бухгалтерський облік і аудит: Навчальний посібник. - М.: КНОРУС, 2006. - 240 с.

  33. Маркар'ян, Е.А. Фінансовий аналіз: Навчальний посібник. - 5-е вид., Перераб. і доп. - М.: КНОРУС, 2006. - 224 с.

  34. Поляк, Г.Б. Фінансовий менеджмент: Підручник. - 2-е вид., Перераб. і доп. - М.: Фінанси, ЮНИТИ - ДАНА, 2006. - 527 с.

  35. Радченко, Ю.В. Аналіз фінансової звітності: Навчальний посібник. - Ростов н / Д: Фенікс, 2006. - 192 с.

  36. Румянцева, О.Є. Сучасні фінансові технології управління підприємством / / Менеджмент у Росії і за кордоном. - 2005. - № 8. - С.50-52.

  37. Сафронова, Н.А.. Економіка організації .- М.: Економіст, 2003. - 642 с.

  38. Стоянова, Є.С. Фінансовий менеджмент: теорія і практика: Підручник. - 6-е вид. - М.: Изд-во «Перспектива», 2006. - 656 с.

  39. Суглобов, А.Є. Практикум з аудиту і фінансового менеджменту: Навчальний посібник: - М.: КНОРУС, 2007. - 336 с.

  40. Федорова, Г.В. Облік і аналіз банкрутства: Навчальний посібник. - М.: Омега - Л, 2006. - 248 с.

  41. Чечевицина, Л.М. Аналіз фінансово-господарської діяльності: Підручник. -5-е вид., Перераб. і доп. - М.: Видавничо-торгова корпорація «Дашков і К О», 2006. - 352 с.

  42. Чернишова, Ю.Г. Аналіз фінансово-господарської діяльності. - Ростов-на Дону: «Фенікс», 2006. - 284 с.

  43. Шеремет, А.Д. Теорія економічного аналізу: Підручник. _ 2-е вид., Доп. - М.: ИНФРА-М, 2008. - 367 с.

  44. Шохіна, Є.І. Фінансовий менеджмент .- М.: ИД ФБК-ПРЕС, 2006 .- 408с.

  45. Бурцев, В.В. Аналіз короткострокової ліквідності зарубіжної компанії / / Економічний аналіз: теорія і практика. - 2009. - № 20. - С.15-23.

  46. Гончаров, А.І. Платоспроможність підприємства / / Економічний аналіз: теорія і практика. - 2010. - № 3. - С.38-42.

  47. Левшин, Г.В. Аналіз фінансової стійкості організації з використанням різних критеріїв оцінки / / Економічний аналіз: теорія і практика. - 2008. - № 4. - С.58-64.

  48. Морозова, В.Л. Проблема формування раціональної структури оборотних активів «платоспроможною» організації / / Економічний аналіз: теорія і практика. - 2009. - № 14. - С.24-28.

  49. Саприкін, В.М. Розподільні статті балансу в аналізі показників ліквідності підприємства / / Економічний аналіз: теорія і практика. - 2008. - № 14. - С.62-66.

  50. Шішкоедова, М.М. Фінансовий аналіз / / Економічний аналіз: теорія і практика. - 2006 .- № 4. - С.23-27.

    Додати в блог або на сайт

    Цей текст може містити помилки.

    Фінанси, гроші і податки | Диплом
    333.3кб. | скачати


    Схожі роботи:
    Аналіз платоспроможності та фінансової стійкості підприємства на прикладі ВАТ Верхнекамскнефтехім
    Оптимізація фінансової стійкості та платоспроможності підприємства ВАТ Енерго
    Аналіз платоспроможності та фінансової стійкості підприємства
    Аналіз фінансової стійкості та платоспроможності підприємства
    Аналіз фінансової стійкості підприємства ВАТ Жилкомсервіс
    Оцінка платоспроможності та фінансової стійкості підприємства
    Аналіз та оцінка фінансової стійкості підприємства на прикладі СібАвтоТорг
    Аналіз та оцінка фінансової стійкості підприємства на прикладі Сіба
    Аналіз платоспроможності та фінансової стійкості Єнотаєвський райспоживспілки
© Усі права захищені
написати до нас
Рейтинг@Mail.ru