Аналіз фінансової стійкості підприємства та шляхи її зміцнення

[ виправити ] текст може містити помилки, будь ласка перевіряйте перш ніж використовувати.


Нажми чтобы узнать.
скачати

Міністерство освіти і науки Російської Федерації
Федеральне агентство з освіти
Державна освітня установа вищої І НАУКИ - «ОРЕБУРГСКІЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ»
Факультет вечірнього і заочного навчання
Кафедра обліково-аналітичних дисциплін
Курсова робота
З дисципліни «Економічний аналіз»
Аналіз фінансової стійкості підприємства та шляхи її зміцнення

ГОУ 080503.5009.0200

Керівник роботи
_______________ Клетушкіна Є.П.
«____» _______________ 2009р.
Виконавець
студент групи З05 АКУ
_________________Бержаніна О.М.
«____» ______________ 2009
Оренбург 2009 р .

Міністерство освіти і науки Російської Федерації
Федеральне агентство з освіти
Державна освітня установа вищої І НАУКИ -
«ОРЕБУРГСКІЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ»
Факультет вечірнього і заочного навчання
Кафедра обліково-аналітичних дисциплін
Завдання на курсову роботу
Аналіз фінансової стійкості підприємства та шляхи її зміцнення
Вихідні дані: статут підприємства, бухгалтерський баланс (форма № 1), звіт про прибутки і збитки (форма № 2), пояснювальна записка до річного бухгалтерського звіту, розрахунки вітчизняних економістів.
Перелік підлягають розробці питань:
1. розгляд сутності і типів фінансової стійкості;
2. описати оцінку фінансової стійкості в законодавстві;
3. розкрити методику фінансової стійкості;
4. представити організаційно економічну характеристику ВАТ «Ростелеком»;
5. визначити фінансову стійкість ВАТ «Ростелеком» основі законодавчих методів;
6. проаналізувати фінансову стійкість ВАТ «Ростелеком» на основі методики;
7. виявити резерви підвищення фінансової стійкості.

8. Перелік графічного матеріалу: таблиці, що характеризують показники фінансової стійкості.
Анотація
Курсова робота містить 32 сторінок, у тому числі 9 таблиць, 28 джерел.
У цій роботі викладені основні положення і зроблено розрахунок показників фінансової стійкості ВАТ «Ростелеком». Тип фінансової стійкості визначений як абсолютний. Визначено заходи щодо підвищення діяльності підприємства.

Зміст
1 Введення
1 Теоретичний аспект фінансової стійкості
1.1 Поняття, сутність і типи фінансової стійкості
1.2 Оцінка фінансової стійкості в законодавстві
1.3 Методика розрахунку фінансової стійкості
2 Аналіз фінансової стійкості на прикладі ВАТ «Ростелеком»
2.1 Організаційно-економічна характеристика ВАТ «Ростелеком»
2.2 Оцінка фінансової стійкості ВАТ «Ростелеком» за методикою законодавства
2.3 Застосування методики оцінки фінансової стійкості на прикладі ВАТ «Ростелеком»
3 Шляхи зміцнення фінансової стійкості

Висновок

Список використаної літератури

Введення
Ще в недалекому минулому при проведенні аналізу роботи підприємства основна увага приділялася нормуванню оборотних коштів, введення різного роду лімітів, фондів, а з головних показників виділялася прибуток. Саме за цим показником судили про фінансовий стан підприємства. Більшого, по всій видимості, і не було потрібно, не було і необхідності введення якогось спеціального обліку та відповідної форми звітності. В даний час такий підхід неможливий: в умовах ринкових відносин кожне підприємство зацікавлене в стабільності, платоспроможності, можливості економічного зростання, у сучасних методах оцінки та аналізу.
В даний час в Росії проблема оцінки фінансового стану підприємства є вкрай актуальною, причому як для різних державних відомств, які контролюють діяльність господарюючих суб'єктів, так і для менеджменту самого підприємства. Причому проблема оцінки фінансового стану дійсно існує, оскільки в сучасній російській науці до цих пір так і не вироблено єдиного підходу до проведення такого роду аналізу. Однак слід зазначити, що спроби систематизувати підхід до фінансового аналізу існують, наприклад, Методичні вказівки щодо проведення аналізу фінансового стану організацій, розроблені Федеральною службою з фінансового оздоровлення. Хоча дані методичні рекомендації вже не раз були предметом критики в періодичній літературі, на справжній момент можна сказати, що набагато важливіше їх наявність, ніж спірність їх змісту.
Об'єктом дослідження виступає Відкрите акціонерне товариство «Ростелеком».
Предметом дослідження є визначення фінансової стійкості
Метою курсової роботи є визначення фінансової стійкості ВАТ «Ростелеком» за період з 01 січня 2005 року по 31 січня 2007 року і шляхи зміцнення.
Для досягнення встановленої мети були поставлені задачі:
9. розгляд сутності і типів фінансової стійкості;
10. описати оцінку фінансової стійкості в законодавстві;
11. розкрити методику фінансової стійкості;
12. представити організаційно економічну характеристику ВАТ «Ростелеком»;
13. визначити фінансову стійкість ВАТ «Ростелеком» основі законодавчих методів;
14. проаналізувати фінансову стійкість ВАТ «Ростелеком» на основі методики;
15. виявити резерви підвищення фінансової стійкості.
Теоретичною та методологічною основою дослідження послужили вітчизняна література по розглянутій тематиці, аналітичні статті галузевих журналів.
Для проведення аналізу фінансової стійкості ми вивчили й використали сучасні методики аналізу фінансової стійкості Гіляровський Л.Т., Таля Г.К., Донцової та Никифорової, Савицької Г.В.

1. Теоретичний аспект фінансової стійкості
1.1 Поняття, сутність і типи фінансової стійкості
Фінансовий стан - економічна категорія, що відображає структуру власного і позикового капіталу та структуру його розміщення між різними видами майна, а також ефективність їх використання, платоспроможність, фінансову стійкість і інвестиційну привабливість підприємства і його здатність до саморозвитку. На думку А.Д. Шеремета та Є.В. Негашева, фінансова стійкість виступає однією з найважливіших характеристик фінансового стану підприємства. Особливо яскраве відображення ця думка знайшла в запропонованій ними класифікації фінансового стану підприємства за ступенем його фінансової стійкості. Вони виділили чотири типи фінансового стану, в яких може перебувати підприємство: абсолютна стійкість фінансового стану, нормальна стійкість фінансового стану, нестійкий фінансовий стан, кризовий фінансовий стан. Слід звернути увагу на те, що для оцінки фінансової стійкості підприємства ними рекомендована певна, тільки їй притаманна система показників, в яку не входять показники платоспроможності, ліквідності, раціональності розміщення та використання майна.
Позицію, майже повністю збігається з вищеназваними авторами, займає О.В. Єфімова, хоча вона й не дає визначення сутності фінансового стану і фінансової стійкості, це видно із змісту її роботи.
Дещо іншу позицію щодо розкриття сутності фінансового стану підприємства, його фінансової стійкості і взаємозв'язку між ними займає Г.В. Савицька. З одного боку, даючи характеристику поняттям фінансового стану і фінансової стійкості підприємства, вона справедливо пише, що фінансовий стан підприємства - економічна категорія, яка відображає стан капіталу в процесі його кругообігу й здатність суб'єкта господарювання до саморозвитку на фіксований момент часу. Далі, нею відзначається, що в процесі господарської діяльності відбувається безперервний процес кругообігу капіталу, змінюються структура засобів і джерел їх формування, наявність і потреба у фінансових ресурсах і як наслідок змінюється фінансовий стан підприємства, зовнішнім проявом якого виступає платоспроможність. Потім Г.В. Савицька зазначає, що фінансовий стан може бути стійким, нестійким (передкризовим) і кризовим. Поряд з цим, підкреслює, що фінансовий стан підприємства, його стійкість, стабільність залежать від результатів його виробничої і комерційної діяльності. Викладений підхід, по суті, збігається з характеристикою фінансового стану, його стійкості і взаємозв'язку між ними, яку дають вищевказані автори.
З іншого боку, Г.В. Савицька допускає нечіткість у розмежуванні таких понять, як «фінансовий стан» і «фінансова стійкість». Даний висновок підтверджується наступним визначенням фінансової стійкості підприємства, яке дає Г.В. Савицька: «Фінансова стійкість підприємства - це здатність суб'єкта господарювання функціонувати і розвиватися, зберігати рівновагу своїх активів і пасивів в змінюється внутрішньому та зовнішньому середовищі, що гарантує його постійну платоспроможність та інвестиційну привабливість у межах допустимого рівня ризику». І далі: «Отже, стійкий фінансовий стан не є щасливою випадковістю, а підсумком грамотного, умілого керування всім комплексом факторів, що визначають результати господарської діяльності підприємства». При такому підході в поняття «фінансова стійкість» вкладається навіть ширший зміст, ніж у поняття «фінансовий стан підприємства».
Слід підкреслити, що ряд вчених економістів, наприклад, М.М. Крейнина, В.В. Ковальов поділяють підхід А.Д. Шеремета, М.І. Баканова і Н.М. Негашева до розкриття сутності фінансового стану підприємства, його стійкості і взаємозв'язку між ними. Наприклад, М.М. Крейнина дає визначення фінансового стану, близьке позиції М.І. Баканова і А.Д. Шеремета, відзначаючи, що фінансовий стан є найважливішою характеристикою економічної діяльності підприємства, що визначає конкурентоспроможність підприємства, його потенціал у діловому співробітництві, з його допомогою оцінюється, в якій мірі гарантовані економічні інтереси самого підприємства та його партнерів по фінансовим і іншим відносинам. М.М. Крейнина підкреслює, що стійкий фінансовий стан формується в процесі всієї виробничо-господарської діяльності підприємства. Одночасно з цим допускає плутанину між сутністю фінансового стану та методами його аналізу, визначаючи фінансовий стан як «систему показників, що відображають наявність, розміщення і використання фінансових ресурсів».
Більш послідовну позицію з цього питання займає В.В. Ковальов. На його думку, фінансовий стан характеризується майновим і фінансовим становищем підприємства, результатами його господарської діяльності, а також можливостями подальшого розвитку. Разом з тим він розглядає оцінку фінансової стійкості підприємства як складову частину оцінки фінансового стану підприємства. Виходячи з вищевикладеного, можна зробити висновок, що вищевказані автори стоять на позиції, що фінансовий стан є більш широким поняттям, ніж фінансова стійкість, а фінансова стійкість виступає однією із складових частин характеристики фінансового стану підприємства. На жаль, необхідно відзначити, що не всі автори займають настільки чітку позицію із зазначених питань.
Наприклад, М.С. Абрютина і А.В. Грачов зводять сутність фінансової стійкості до платоспроможності підприємства і не досліджують взаємозв'язок між фінансовим станом і фінансовою стійкістю. На їхню думку, «фінансова стійкість підприємства є не що інше, як надійно гарантована платоспроможність, незалежність від випадків ринкової кон'юнктури і поведінки партнерів».
В.В. Бочаров звужує коло питань і розглядає у своїй роботі аналіз фінансового стану та аналіз фінансової стійкості як два незалежних і самостійних напрямки дослідження фінансової діяльності підприємства. Аналіз фінансового стану він зводить до експрес-аналізу на основі читання, вивчення структури та динаміки статей бухгалтерської звітності та аналізу вартості майна і коштів, вкладених у нього. Оцінка фінансової стійкості включає аналіз платоспроможності, ліквідності та забезпеченості підприємства власними оборотними засобами.
Так, А.Д. Шеремет, Є.В. Негашев, Р.С. Сайфулін і В.В. Ковальов проводять класифікацію фінансової стійкості за чотирма типами залежно від співвідношення загальної величини запасів і витрат і джерел їх формування. При цьому А.Д. Шеремет, Є.В. Негашев і Р.С. Сайфулін виділяють наступні чотири типи фінансової стійкості:
1) абсолютна стійкість фінансового стану, яка характеризується перевищенням джерел формування власних оборотних коштів над величиною запасів і витрат і зустрічається в економічній практиці вкрай рідко;

2) нормальна стійкість фінансового стану, при якій величина запасів і витрат дорівнює джерелам їх формування, і платоспроможність підприємства гарантована;
3) нестійкий фінансовий стан, при якому можливе порушення платоспроможності підприємства та забезпеченості запасів і витрат за рахунок власних оборотних коштів, але рівновага може бути відновлено за рахунок залучення короткострокових кредитів і позикових коштів. Фінансова нестійкість вважається нормальною, якщо величина джерел, що залучаються для поповнення запасів і витрат у формі короткострокових кредитів і позикових коштів, не перевищує сумарної вартості виробничих запасів і готової продукції;
4) кризовий фінансовий стан, при якому підприємство знаходиться на межі банкрутства і величина запасів і витрат не покривається всією сумою джерел їх забезпечення. Більш того, грошові кошти, короткострокові фінансові вкладення та дебіторська заборгованість не покривають його кредиторської заборгованості і прострочених позик.
Чотири типу поточної фінансової стійкості виділяє В. В. Ковальов:
1) абсолютна фінансова стійкість, яка характеризується нерівністю, згідно з яким є перевищення власних оборотних коштів над запасами і витратами;
2) нормальна фінансова стійкість, при якій для покриття запасів і витрат використовуються власні та залучені джерела коштів;
3) нестійкий фінансовий стан, при якому власних оборотних коштів недостатньо для покриття величини запасів і витрат. Відповідно, підприємство змушене залучати недостатньо обгрунтовані додаткові джерела покриття;
4) критичний фінансовий стан, при якому ситуація аналогічна нестійкого фінансового стану, але воно отягщается наявністю у підприємства кредитів і позик, не погашених в строк, а також простроченої дебіторської та кредиторської заборгованості.
Виходячи з вищевикладених міркувань, сутність фінансової стійкості і завданням аналізу можна, на нашу думку, визначити наступним чином.
Фінансова стійкість підприємства характеризується його фінансовою незалежністю, а також ступенем забезпеченості власним капіталом і кредитами банку його необоротних активів, виробничих запасів і затрат, грошових коштів і дебіторської заборгованості в межах нормативу.
Завданням аналізу фінансової стійкості є оцінка ступеня незалежності від позикових джерел фінансування.
1.2 Оцінка фінансової стійкості в законодавстві
Фінансова стійкість, одна з головних складових фінансового стану підприємства. У сучасній літературі знаходять відображення багато методик як оцінки фінансового стану, в цілому так і фінансової стійкості зокрема.
У законодавстві РФ теж існують методики оцінки фінансової стійкості, як складової частини фінансового стану. Вони знайшли своє відображення в методичних вказівках з проведення аналізу фінансового стану, затвердженими наказом ФСФО Росії від 23.01.01г. № 16 (далі методичні вказівки).
Відповідно до методичних вказівок основною метою проведення аналізу фінансового стану є отримання об'єктивної оцінки їх платоспроможності, фінансової стійкості, ділової активності, ефективності діяльності. На жаль, методичні вказівки не дають визначення платоспроможності, фінансової стійкості, ділової активності, ефективності діяльності, а лише описують коефіцієнти що характеризують ці показники, вони так само не мають кордон між платоспроможністю, фінансовою стійкістю. Так до коефіцієнтів характеризує платоспроможність і фінансову стійкість відносять:
1. Ступінь платоспроможності загальна (К4) визначається як частка від ділення суми позикових коштів (зобов'язань) організації на середньомісячну виручку:
К4 = (стор. 690 + стор 590) (форма N 1) / К1
Даний показник характеризує загальну ситуацію з платоспроможністю організації, обсягами її позикових коштів і строками можливого погашення заборгованості організації перед її кредиторами.
Структура боргів і способи кредитування організації характеризуються розподілом показника "ступінь платоспроможності загальна" на коефіцієнти заборгованості за кредитами банків і позикам, іншим організаціям, фіскальної системи, внутрішнього боргу. Перекіс структури боргів у бік товарних кредитів від інших організацій, прихованого кредитування за рахунок неплатежів фіскальної системи держави і заборгованості по внутрішніх виплат негативно характеризує господарську діяльність організації.
2. Коефіцієнт заборгованості за кредитами банків і позикам (К5) обчислюється як частка від ділення суми довгострокових пасивів і короткострокових кредитів банків та позик на середньомісячну виручку:
К5 = (стор. 590 + стор 610) (форма N 1) / К1

3. Коефіцієнт заборгованості іншим організаціям (К6) обчислюється як частка від ділення суми зобов'язань по рядках "постачальники та підрядники" і "інші кредитори" на середньомісячну виручку. Всі ці рядки пасиву балансу функціонально відносяться до зобов'язань організації перед прямими кредиторами або її контрагентами:
К6 = (стор. 621 + стор 625) (форма N 1) / К1
4. Коефіцієнт заборгованості фіскальної системи (К7) обчислюється як частка від ділення суми зобов'язань по рядках "заборгованість перед державними позабюджетними фондами" та "заборгованість з податків і зборів" на середньомісячну виручку:
К7 = (стор. 623 + стор 624) (форма N 1) / К1
5. Коефіцієнт внутрішнього боргу (К8) обчислюється як частка від ділення суми зобов'язань по рядках "заборгованість перед персоналом організації", "заборгованість учасникам (засновникам) по виплаті доходів", "доходи майбутніх періодів", "резерви майбутніх витрат", "інші короткострокові зобов'язання" на середньомісячну виручку:
К8 = (стор. 622 + стор 630 + р. 640 + стор 650 + стор 660) (форма N 1) / К1
Ступінь платоспроможності загальна і розподіл показника за видом заборгованості являють собою значення зобов'язань, віднесені до середньомісячної виручки організації, і є показниками оборотності по відповідній групі зобов'язань організації. Крім того, ці показники визначають, в які середні терміни організація може розрахуватися зі своїми кредиторами за умови збереження середньомісячної виручки, отриманої в даному звітному періоді, якщо не здійснювати жодних поточних витрат, а всю виручку направляти на розрахунки з кредиторами.
6. Ступінь платоспроможності за поточними зобов'язаннями (К9) визначається як відношення поточних позикових коштів (короткострокових зобов'язань) організації до середньомісячної виручки:
К9 = ряд 690 (форма N 1) / К1
Даний показник характеризує ситуацію з поточною платоспроможністю організації, обсягами її короткострокових позикових коштів і строками можливого погашення поточної заборгованості організації перед її кредиторами.
7. Коефіцієнт покриття поточних зобов'язань оборотними активами (К10) обчислюється як відношення вартості всіх оборотних коштів у вигляді запасів, дебіторської заборгованості, короткострокових фінансових вкладень, грошових коштів та інших оборотних активів до поточних зобов'язань організації:
стор 290
К10 = -------- (форма N 1)
стор. 690
Даний коефіцієнт показує, наскільки поточні зобов'язання покриваються оборотними активами компанії. Крім того, показник характеризує платіжні можливості організації за умови погашення всієї дебіторської заборгованості (в тому числі "безповоротній") і реалізації наявних запасів (у тому числі неліквідів). Зниження цього показника за аналізований період свідчить про зниження рівня ліквідності активів або про зростання збитків організації.
8. Власний капітал в обороті (К11) обчислюється як різниця між власним капіталом організації та її позаоборотних активів:
К11 = (стор. 490 - стор 190) (форма N 1)
Наявність власного капіталу в обороті (власних оборотних коштів) є одним з важливих показників фінансової стійкості організації. Відсутність власного капіталу в обороті організації свідчить про те, що всі оборотні кошти організації, а також, можливо, частина необоротних активів (у разі від'ємного значення показника) сформовані за рахунок позикових коштів (джерел).
9. Частка власного капіталу в оборотних коштах (коефіцієнт забезпеченості власними засобами) (К12) розраховується як відношення власних коштів в обороті до всієї величини оборотних коштів:
К12 = (стор. 490 - стор 190) / стор 290 (форма N 1)
Показник характеризує співвідношення власних і позикових оборотних коштів і визначає ступінь забезпеченості господарської діяльності організації власними оборотними засобами, необхідними для її фінансової стійкості.
10. Коефіцієнт автономії (фінансової незалежності) (К13) обчислюється як частка від ділення власного капіталу на суму активів організації:

К13 = ряд 490 / (стор. 190 + стор 290) (форма N 1)
Коефіцієнт автономії, або фінансової незалежності, (К13) визначається відношенням вартості капіталу та резервів організації, очищених від збитків, до суми коштів організації у вигляді необоротних і оборотних активів. Даний показник визначає частку активів організації, які покриваються за рахунок власного капіталу (забезпечуються власними джерелами формування). Частка, що залишилася активів покривається за рахунок позикових коштів. Показник характеризує співвідношення власного і позикового капіталу організації.
Для розрахунку вище перерахованих показників використовують загальні показники:
1. Середньомісячна виручка (К1) Середньомісячна виручка (К1) розраховується як відношення виручки, отриманої організацією за звітний період, до кількості місяців у звітному періоді:
К1 = Валова виручка організації з оплати / Т,
де Т - кількість місяців в даному звітному періоді.
Середньомісячна виручка обчислюється за валовим виторгом, що включає виручку від реалізації за звітний період (за оплату), ПДВ, акцизи та інші обов'язкові платежі. Вона характеризує обсяг доходів організації за аналізований період і визначає основний фінансовий ресурс організації, який використовується для здійснення господарської діяльності, у тому числі для виконання зобов'язань перед фіскальною системою держави, іншими організаціями, своїми працівниками. Середньомісячна виручка, що розглядається у порівнянні з аналогічними показниками інших організацій, характеризує масштаб бізнесу організації.
2. Частка грошових коштів у виручці (К2) організації розраховується як частка виручки організації, отримана в грошовій формі, по відношенню до загального обсягу виручки:
Грошові кошти у виручці
К2 = -------------------------------------------
Валова виручка організації з оплати
Даний показник додатково характеризує фінансовий ресурс організації з точки зору його якості (ліквідності). Частка грошових коштів відображає рівень бартерних (залікових) операцій у розрахунках і в цій частині дає уявлення про конкурентоспроможність і ступеня ліквідності продукції організації, а також про рівень менеджменту та ефективності роботи маркетингового підрозділу організації. Від величини цього показника в значній мірі залежить можливість своєчасного виконання організацією своїх зобов'язань, у тому числі виконання обов'язкових платежів до бюджетів і позабюджетних фондів.
3. Середньооблікова чисельність працівників (К3) Середньосписочна чисельність працівників (К3). Даний показник визначається відповідно до представлених організацією відомостями про середньооблікової чисельності працівників та відповідає рядку 850 додатку до бухгалтерського балансу (форма N 5 по ОКУД).
На жаль, розглянута методика не дозволяє отримати реальної картини фінансового стану, в цілому та фінансової стійкості зокрема, слідуючи їй, до підприємств-банкрутів можна було б віднести багатьох з господарюючих суб'єктів у Росії, які, тим не менш, досить успішно функціонують, отримуючи прибуток і справно виплачуючи заробітну плату працівникам і податки державі. При цьому досить легко буде випустити з виду реально проблемні організації, так як в методичних рекомендаціях гідне відображення отримали показники, що характеризують лише ліквідність. Хоча дані методичні рекомендації вже не раз були предметом критики в періодичній літературі, на справжній момент можна сказати, що набагато важливіше їх наявність, ніж спірність їх змісту.
1.3 Методика розрахунку фінансової стійкості
Питаннями фінансової стійкості займаються багато вчених економістів. Існують різні методики аналізу фінансового стану. У нашій країні за досвідом економічно розвинених країн все більшого поширення набуває методика, заснована на розрахунку і використанні системи коефіцієнтів. На жаль, в сучасній науці не вироблено єдиного визначення фінансової стійкості та методики її розрахунку, спостерігається наступна тенденція: один і той же показник може мати кілька різних назв, тлумачень, а також методів і розрахунку.
Гончаров Д.С. розглядає фінансову стійкість як складову фінансового стану. Аналіз фінансової стійкості повинен включати горизонтальний і вертикальний аналіз балансу, аналіз ліквідності та ймовірності банкрутства.
Таль Г.К. пише, що зовнішнім проявом фінансової стійкості виступає платоспроможність, яка базується на оптимальному співвідношенні між окремими видами активів підприємства (оборотні і необоротні активи з урахуванням їх внутрішньої структури) та джерелами їх фінансування (власними та залученими коштами).
Кількісно фінансова стійкість оцінює двояко:
1) з позиції структури джерел коштів;
2) з позиції витрат, пов'язаних з обслуговуванням зовнішніх джерел.
Відповідно виділяє дві групи показників, звані умовно коефіцієнтами капіталізації і коефіцієнтами обслуговування зовнішніх джерел фінансування.
На підставі всіх розглянутих методик, аналіз фінансової стійкості нашого підприємства будемо проводити за методикою представленої Л.В. Донцової та Н.А. Никифорової. Дана методика розрахунку проста в застосуванні, автори розглядають найбільш значущі, на їх думку, коефіцієнти, в порівнянні з іншими авторами, які пропонує велику кількість коефіцієнтів, велика частина з яких розглядається просто в динаміці.
Автори викладають, що оцінка фінансового стану буде не повною без аналізу фінансової стійкості. Аналізуючи платоспроможність, зіставляють стан пасивів зі станом активів. Завданням аналізу фінансової стійкості є оцінка ступеня незалежності від позикових джерел фінансування. Показники, які характеризують незалежність по кожному елементу активів і по майну в цілому, дають можливість виміряти, чи достатньо стійка аналізована організація у фінансовому відношенні.
Абсолютні показники, що відображають сутність стійкості фінансового стану пов'язані з балансовою моделлю, із якої виходить аналіз.
Довгострокові пасиви (кредити і позики) та власний капітал спрямовуються переважно на придбання основних засобів, на капітальні вкладення та інші необоротні активи. Для того щоб виконувалася умова платоспроможності, необхідно, щоб грошові кошти і кошти в розрахунках, а також матеріальні оборотні активи покривали короткострокові пасиви.
На практиці слід дотримувати наступне співвідношення:
Оборотні активи <Власний капітал Ч 2 - Необоротні активи.
Це самий простий і наближений спосіб оцінки фінансової стійкості. На практиці ж можна застосовувати різні методики аналізу фінансової стійкості.
Таблиця 1 Показники фінансової стійкості
Найменування показника
Спосіб розрахунку
Нормальне обмеження
Пояснення
Коефіцієнт капіталізації (плече фінансового важеля)



Не вище 1,5
Показує, скільки позикових коштів організація залучила на 1 крб. вкладених в активи власних коштів
Коефіцієнт забезпеченості власними джерелами фінансування


Нижня межа 0,1; opt. U 2> = 0,5
Показує, яка частина оборотних активів фінансується за рахунок власних джерел
Коефіцієнт фінансової
незалежності
(Автономії)


0,4 = <U 3 = <0,6
Показує питому вагу власних коштів у загальній сумі джерел фінансування
Коефіцієнт фінансування


U 4> = 0,7; opt. = 1,5
Показує, яка частина діяльності фінансується за рахунок власних, а яка - за рахунок позикових коштів
Коефіцієнт фінансової стійкості


U 5> = 0,6;
Показує, яка частина активу фінансується за рахунок стійких джерел
Коефіцієнт капіталізації - це відношення позикових коштів до власних коштів. Він показує, скільки позикових коштів підприємство залучило на рубль власних. Оптимальне значення цього показника, вироблене західною практикою - 0,5. Вважається, що якщо значення його перевищує одиницю, то фінансова автономність і стійкість оцінюваного підприємства сягає критичної точки, проте все залежить від характеру діяльності та специфіки галузі, до якої належить підприємство.
Зростання показника свідчить про збільшення залежності підприємства від зовнішніх фінансових джерел, тобто, в певному сенсі, про зниження фінансової стійкості і нерідко утрудняє можливість одержання кредиту.
Рівень загальної фінансової незалежності характеризується коефіцієнтом U 3 тобто визначається питомою вагою власного капіталу організації в загальній його величині U 3 відбиває ступінь незалежності організації від позикових джерел. У більшості країн прийнято вважати фінансово незалежною фірму з питомою вагою власного капіталу в загальній його величині від 30% (критична точка) до 70%. Встановлення критичної точки на рівні 30% є досить умовним і є підсумком таких міркувань: якщо в певний момент банк, кредитори пред'являть всі борги до стягнення, то організація зможе їх погасити, реалізувавши 30% свого майна, сформованого за рахунок власних джерел, навіть якщо частина, що залишилася майна виявиться з яких-небудь причин неліквідної.
Однак коефіцієнт співвідношення власних і позикових коштів дає лише загальну оцінку фінансової стійкості. Цей показник необхідно розглядати в ув'язці з коефіцієнтом забезпеченості власними засобами (U 2). Він показує, якою мірою матеріальні запаси мають джерелом покриття власні оборотні кошти. Рівень цього коефіцієнта можна порівняти для організацій різних галузей. Незалежно від галузевої приналежності ступінь достатності власних оборотних коштів для покриття оборотних активів однаково характеризує міру фінансової стійкості. У тих випадках, коли U 2> 50%, можна говорити, що організація не залежить від позикових джерел коштів при формуванні своїх оборотних активів. Коли U 2 <50%, особливо якщо значно нижче, необхідно оцінити, якою мірою власні оборотні кошти покривають хоча б виробничі запаси і товари, так як вони забезпечують безперебійність діяльності організації.
Коефіцієнт фінансування власним капіталом позикового капіталу характеризує відношення власних коштів до позикових, залежить від галузевих особливостей і рівня інфляції. На підприємствах галузей з швидкою оборотністю коштів, наприклад у торгівлі, громадському харчуванні, харчової промисловості, значення цього коефіцієнта вище, у металообробці, машинобудуванні - нижче.
Коефіцієнт фінансової стійкості - це відношення підсумку власних і довгострокових позикових коштів до валюти балансу підприємства. Довгострокові позикові кошти (включаючи довгострокові кредити) цілком правомірно приєднати до власних коштів підприємства, оскільки за режимом їх використання вони наближаються до власних джерел. Тому крім розрахунку коефіцієнтів фінансової стійкості і незалежності підприємства аналізують структуру його позикових коштів: велику питому вагу в ній довгострокових кредитів є ознакою сталого фінансового стану підприємства.
Оптимальне значення цього показника становить> = 0,6.
Для промислових підприємств і організацій, що володіють значною часткою матеріальних оборотних коштів у своїх активах, Донцова Л.В. і Никифорова Н.А., пропонують застосовувати методику оцінки достатності джерел фінансування для формування матеріальних оборотних коштів.
Узагальнюючим показником фінансової незалежності є надлишок чи недолік джерел коштів для формування запасів, що визначається у вигляді різниці величини джерел засобів і величини запасів.
Загальна величина запасів (рядок 210 активу балансу) = З п.
Для характеристики джерел формування запасів і витрат використовується декілька показників, які відображають різні види джерел.
1. Наявність власних оборотних коштів:
ОС = Капітал і резерви - Необоротні активи
або
ВОК = (стор. 490 - стор 190)
2. Наявність власних і довгострокових позикових джерел формування запасів або функціонуючий капітал (КФ):
КФ = [Капітал і резерви + Довгострокові пасиви] - Необоротні активи
або
КФ = ([стор 490 + р. 590] - стор 190)

3. Загальна величина основних джерел формування запасів (Власні та довгострокові позикові джерела + Короткострокові кредити та позики - Необоротні активи):
ВІ = [Капітал і резерви + Довгострокові пасиви + + Короткострокові кредити і позики] - Необоротні активи
або
ВІ = (стор. 490 + стор 590 + стор 610) - стор 190
Трьом показникам наявності джерел формування запасів відповідають три показники забезпеченості запасів джерелами формування:
1. Надлишок (+) або нестача (-) власних оборотних коштів:
± Ф З = ВОК - З п
або
± Ф З = ряд 490-стор. 190 - стор 210
2. Надлишок (+) або нестача (-) власних і довгострокових позикових джерел формування запасів:
± Ф т = КФ-З п
або
± Ф т = ряд 490 + ряд 590 - стор. 190 - стор 210
3. Надлишок (+) або нестача (-) загальної величини основних джерел для формування запасів:
± Ф о = ВІ - З п
або
± Ф о = стор 490 + р. 590 + стор 610 - стор. 190 - стор 210
За допомогою цих показників ми можемо визначити трикомпонентний показник типу фінансової ситуації:

Таблиця 2 Зведена таблиця показників за типами фінансових ситуацій
Показники
Тип фінансової ситуації
Абсолютна незалежність
Нормальна незалежність
Нестійкий стан
Кризовий стан
± Ф з = ВОК-З п
Ф з> = 0
Ф з <0
Ф з <0
Ф з <0
± Ф т = КФ - пп
Ф т> = 0
Ф т> = 0
Ф т <0
Ф т <0
± Ф о = ВІ-З п
Ф о> = 0
Ф о> = 0
Ф о> = 0
Ф про <0
Автори методики виділяють 4 типів фінансових ситуацій:
1) Абсолютна фінансова стійкість, якщо:
± Ф з> = 0; ± Ф т> = 0; ± Ф о> = 0;
тобто трикомпонентний показник типу ситуації: S (Ф) = {1, 1, 1};
При абсолютної фінансової стійкості підприємство не залежить від зовнішніх кредиторів, запаси і витрати повністю покриваються власними ресурсами. У російській практиці така фінансова стійкість зустрічається вкрай рідко, являє собою крайній тип фінансової стійкості.
2) Нормальна фінансова стійкість, яка гарантує його платоспроможність, тобто:
± Ф з <0; ± Ф т> = 0; ± Ф о> = 0; тобто S (Ф) = {0, 1, 1};

Це ставлення показує, що підприємство використовує всі джерела фінансових ресурсів і повністю покриває запаси і витрати.
3) Нестійкий фінансовий стан, пов'язана з порушенням платоспроможності, при якому, тим не менш, зберігається можливість відновлення рівноваги за рахунок поповнення джерел власних коштів, скорочення дебіторів і прискорення оборотності запасів, тобто:
± Ф з <0; ± Ф т <0; ± Ф о> = 0; тобто S (Ф) = {0, 0, 1}
Якщо зазначена умова не виконується, то фінансова нестійкість є ненормальною і відображає тенденцію до істотного погіршення фінансового стану.
4) Кризовий фінансовий стан, при якому підприємство знаходиться на межі банкрутства, оскільки в даній ситуації грошові кошти, короткострокові фінансові вкладення (за вирахуванням вартості власних акцій, викуплених у акціонерів), дебіторська заборгованість організації (за вирахуванням заборгованості засновників (учасників) за внесками до статутний капітал) та інші оборотні активи не покривають навіть його кредиторської заборгованості (включаючи резерви майбутніх витрат і платежів) та інші короткострокові пасиви, тобто:
S (Ф) = {0, 0, 0}
При кризовому і нестійкому фінансовому стані стійкість може бути відновлена ​​шляхом обгрунтованого зниження рівня запасів і витрат.

2 Аналіз фінансової стійкості на прикладі ВАТ «Ростелеком»
2.1 Організаційно-економічна характеристика ВАТ «Ростелеком»
Відкрите акціонерне товариство «Ростелеком» зареєстровано 23 вересня 1993 Московської реєстраційної палатою. Товариство засновано відповідно до Закону РФ № 1531-1 «Про приватизацію державних і муніципальних підприємств у Російської Федерації» від 3 липня 1991 року і з Державною програмою приватизації державних і муніципальних підприємств РФ на 1992 рік, затвердженої постановою Верховної Ради РФ № 2980-1 від 11 липня 1992 року.
Засновником Товариства є Державний комітет РФ з управління державним майном.
Органами управління ВАТ «Ростелеком» є:
Рада директорів, до якої входять 11 членів;
Правління товариства, 13 членів;
Ревізійна комісія, 2 члени.
Загальна чисельність персоналу Товариства за станом на 31 грудня 2007року склала 23 142 чоловік (на 31 грудня 2006 року - 25 278 осіб).
Товариство зареєстроване за адресою: м. Москва, вул. Делегатская, буд.5. Генеральна дирекція ВАТ «Ростелеком» знаходиться за адресою: м. Москва, вул. 1-а Тверська-Ямська, д.14.
Основними видами діяльності товариства відповідно до Статуту та отриманими ліцензіями є:
1. надання послуг міжміського та міжнародного електричного зв'язку у відповідності з отриманими ліцензіями;
2. передача інформації по магістральних і внутрішньозонових мереж зв'язку;
3. здача в оренду (на правах послуги) ліній передач, лінійних, групових і мережевих трактів, каналів тональної частоти, каналів і засобів звукового та телевізійного мовлення, каналів передачі даних;
4. експлуатація, придбання, оренда, виконання проектних та вишукувальних робіт;
5. виконання функцій генерального забудовника;
6. реконструкція і будівництво нових ліній зв'язку, мереж передачі інформації, засобів комутації, засобів телебачення, радіозв'язку та радіомовлення та інших об'єктів зв'язку на території РФ і за її межами;
7. здійснення інших видів діяльності на основі ліцензій, одержуваних у встановленому порядку, у випадках, передбачених законодавством РФ.
Акції Товариства котируються на російських фондових біржах - РТС і ММВБ, а також на Нью-Йоркській фондовій біржі. Права та обов'язки реєстроутримувача Товариства ВАТ «ОРК» здійснює ВАТ «ОРК». Аудитором Товариства є ТОВ «Ернст енд Янг».
Товариство веде бухгалтерські облікові регістри і становить бухгалтерську звітність відповідно до Федеральним законом № 129-ФЗ від 21 листопада 1996 року «Про бухгалтерський облік», «Положенням по веденню бухгалтерського обліку і бухгалтерської звітності в Російській Федерації», затвердженим наказом Міністерства фінансів РФ № 34н від 29 липня 1998 року, діючими Положеннями з бухгалтерського обліку.
Станом на 1 січня і 31 грудня 2007 року структура балансу характеризується наступними показниками:

Таблиця 3 Основні показники структури балансу за 2007р.
Коефіцієнт
01.01.2007р.
31.12.2007р.
Коефіцієнт абсолютної ліквідності
1,18
2,06
Коефіцієнт поточної ліквідності
2,35
3,27
Коефіцієнт забезпеченості власними оборотними засобами
0,31
0,39
Рентабельність продажів
32%
30%
Коефіцієнт абсолютної ліквідності розрахований як відношення суми грошових коштів (стаття 260 Бухгалтерського балансу) і короткострокових фінансових вкладень (стаття 250 Бухгалтерського балансу) до суми короткострокових зобов'язань (статті 610 і 620 Бухгалтерського балансу).
Коефіцієнт поточної ліквідності розрахований як відношення оборотних активів (стаття 290 Бухгалтерського балансу) до суми короткострокових зобов'язань (статті 610 і 620 Бухгалтерського балансу).
Коефіцієнт забезпеченості власними оборотними засобами розрахований як відношення величини власних оборотних коштів (стаття 490 Бухгалтерського балансу за мінусом статті 190 Бухгалтерського балансу) до загальної величини оборотних активів (стаття 290 Бухгалтерського балансу).
Рентабельність продажів розрахована як відношення прибутку від продажів (стаття 050 Звіту про прибутки і збитки) до виручки від продажів (Стаття 010 Звіту про прибутки і збитки).
Таблиця 4 Динаміка прибутку Тис. руб.
Вид діяльності
Виручка (рядок 010Ф. № 2)
Собівартість (рядок 020 Ф. № 2)
Прибуток
(Рядок 050 Ф. № 2)
Приріст / (зниження) прибутку,
%
2007р.
2006р.
2007р.
2006р.
2007р.
2006р.
Надання послуг зв'язку
39 775 679
37 008 916
(27906 208)
(25101 591)
11 869 471
11 907 325
(0)%
Інші
515 993
461 555
(424 349)
(448 619)
91 644
12 936
608%
Разом:
40 291 672
37 470 471
28 330 557)
(25 550 210)
11 961 115
11 920 261
0%
За підсумками 2007 року спостерігається зростання прибутку від реалізації, пов'язаний зі зростанням доходів від надання інших послуг. Зростання прибутку від надання інших послуг пов'язаний, перш за все, з висновком неефективних активів, включаючи об'єкти житлово-комунальної сфери.
2.2 Оцінка фінансової стійкості ВАТ «Ростелеком» за методикою законодавства
У теоретичний чолі розглянуто методику визначення фінансової стійкості на основі методичних вказівок, проаналізуємо яка фінансова стійкість ВАТ «Ростелеком».
Перш ніж перейти до аналізу необхідно розрахувати загальні показники (середньомісячну виручку, частку грошових коштів у виручці і середньоспискову чисельність працівників), розрахуємо тільки середньомісячну виручку, тому що інші два для розрахунків не знадобляться.
Таблиця 5 Показники фінансової стійкості відповідно до методичних вказівок ВАТ «Ростелеком» 1.01.2005-31.12.2007
Коефіцієнтів
2005
2006
2007
Темп зростання 2005-2007
базисний
звітний
базисний
звітний
базисний
звітний
К1
2117397,3
2493995,3
2493995
3122539,3
3122539,3
3357639
863644
К4
10,2
6,9
6,9
4,03
4,03
4,1
-2,8
К5
5,1
2,7
2,7
1,7
1,7
2,1
-0,6
К6
3,6
3,6
3,6
1,7
1,7
1,5
-2,1
К7
1,2
0,48
0,48
0,37
0,37
0,28
-0,2
К8
0,18
0,15
0,15
0,27
0,27
0,19
0,04
К9
6,8
4,9
4,9
2,7
2,7
2,2
-2,7
К10
1,3
1,6
1,6
2,1
2,1
3
1,4
К11
-13613056
2434735
2434735
5668534
5668534
8882190
6447455
К12
-0,2
0,12
0,12
0,31
0,31
0,39
0,27
К13
0,5
0,6
0,6
0,71
0,71
0,7
0,1
Розраховані показники свідчать про досить високої фінансової стійкості. Ступінь платоспроможності характеризує загальну ситуацію з платоспроможністю організації, обсягами її позикових коштів і строками можливого погашення заборгованості організації перед її кредиторами. У розглянутому періоді на ВАТ структура боргів знижується за останні два роки. Значне зниження заборгованості відбулося за рахунок зменшення зобов'язань перед іншими організаціями - це пояснюється зменшенням в бухгалтерському балансі зобов'язань по рядках «постачальники та підрядники» та «інші кредитори».
Ступінь платоспроможності за поточними зобов'язаннями характеризує ситуацію з поточною платоспроможністю організації, обсягами її короткострокових позикових коштів і строками можливого погашення поточної заборгованості організації перед її кредиторами. Протягом 2005-2007рр. платоспроможність зросла. Зниження обсягу короткострокових позикових коштів відбулося за рахунок зниження заборгованості по: позиками і кредитами, кредиторської заборгованості, заборгованості учасникам (засновникам) по виплаті доходів, доходів майбутніх періодів, резервів майбутніх платежів.
Коефіцієнт покриття поточних зобов'язань оборотними активами (К10) показує, наскільки поточні зобов'язання покриваються оборотними активами компанії. Крім того, показник характеризує платіжні можливості організації за умови погашення всієї дебіторської заборгованості (в тому числі «безповоротній») і реалізації наявних запасів (у тому числі неліквідів). Зниження цього показника за аналізований період свідчить про зниження рівня ліквідності активів або про зростання збитків організації. З таблиці видно, що на ВАТ цей показник зростає, отже, збільшується ліквідність і знижуються збитки організації.
Частка власного капіталу в оборотних коштах (коефіцієнт забезпеченості власними засобами) (К12) характеризує співвідношення власних і позикових оборотних коштів і визначає ступінь забезпеченості господарської діяльності організації власними оборотними засобами, необхідними для її фінансової стійкості. Нормативне значення даного коефіцієнта - нижня межа - 0,1. При показнику нижче значення 0,1 структура балансу визнається незадовільною, а організація неплатоспроможною. ВАТ має більш високий показник (у 2005 - 0,12, у 2006 - 0,31; в 2007 - 0,39), це свідчить про хороше фінансовий стан організації, про її можливості проводити незалежну фінансову політику.
Власний капітал в обороті (К11)) є одним з важливих показників фінансової стійкості організації. Відсутність власного капіталу в обороті організації свідчить про те, що всі оборотні кошти організації, а також, можливо, частина необоротних активів (у разі від'ємного значення показника) сформовані за рахунок позикових коштів (джерел). З таблиці видно, що оборотні і необоротні активи сформовані за рахунок власних коштів, це позитивно характеризує фінансову стійкість організації.
Коефіцієнт автономії (фінансової незалежності) (К13) обчислюється як частка від ділення власного капіталу на суму активів організації:
Коефіцієнт автономії (фінансової незалежності) цей показник показує, наскільки підприємство незалежно від позикового капіталу. Коефіцієнт автономії є найбільш загальним показником фінансової стійкості підприємства.
У зарубіжній практиці існують різні точки зору щодо порогового значення цього показника. Найбільш поширена точка зору: 60%. У підприємство з високою часткою власного капіталу кредитори більш охоче вкладають кошти, представляють більш вигідні умови кредитування. Але стандартної (нормальної, нормативної) частки власного капіталу, єдиної для всіх підприємств, галузей, країн вказати не можна. У Японії, наприклад, частка власного капіталу в середньому на 50% нижче, ніж у США (частка позикового капіталу близько 80%). Причина цієї відмінності в джерелах позикового капіталу. У Японії це банківський капітал, в США - кошти населення. Висока частка позикового капіталу японської фірми свідчить про довіру банків, а отже про її надійності. Для населення, навпаки, зниження частки власного капіталу - фактор ризику.
На частку власного капіталу в активах впливає також характер реалізованої фірмою фінансової політики. Фірма з агресивною політикою завжди збільшують частку позикового капіталу. Солідні компанії знижують ризик, збільшують частку власних коштів в активах.
У практиці російських і зарубіжних фірм використовується декілька різновидів цього показника (частка позикових коштів в активах, відношення власних коштів до позикових та інші). Кожен з них в тій чи іншій формі відображає структуру капіталу фірми за джерелами його формування. Таким чином, оптимальне значення даного коефіцієнта - 50%, тобто бажано, щоб сума власних коштів була більше половини всіх коштів, які має підприємство. У цьому разі кредитори почувають себе спокійно, усвідомлюючи, що весь позиковий капітал може бути компенсований власністю підприємства. Зростання цього коефіцієнта говорить про посилення фінансової стійкості підприємства. З таблиці ми спостерігаємо зростання цього показника, отже, за останні три роки на ВАТ «Ростелеком» спостерігається збільшення фінансової стійкості.
Ми оцінили фінансову стійкість ВАТ «Ростелеком» на основі методичних вказівок ФСФО і з'ясували, що всі показники характеризують діяльність організації, як фінансово стійку.

2.3 Застосування методики оцінки фінансової стійкості на прикладі ВАТ «Ростелеком»
Узагальнюючим показником фінансової стійкості є надлишок чи недолік джерел коштів для формування запасів і витрат, що отримується у вигляді різниці величини джерел засобів і величини запасів і витрат.
За даними фінансової звітності ВАТ «Ростелеком» визначаємо тип його фінансової стійкості по забезпеченості джерелами процесу формування запасів і витрат.
Для побудови трикомпонентної моделі зробимо розрахунок показників:
1) Наявність власних коштів в обороті;
2) Наявність власних і довгострокових джерел формування запасів і витрат чи функціонуючий капітал;
3) Загальна величина основних джерел формування запасів і витрат
Розрахуємо показники і зведемо результати розрахунків у таблицю і розрахуємо ± Ф с, ± Ф т і ± Ф о для складання вектора. Причому, якщо ± Ф <0, то координата вектора = 0, а якщо ± Ф> 0, то 1.
Таблиця 6 Тип фінансової стійкості ВАТ «Ростелеком»
Найменування показника
2007
2006
2005
Базисний
Звітний
Базисний
Звітний
Базисний
Звітний
СОС
5668534
8882190
2434735
5668534
-3613056
2434735
КФ
9708553
15188274
7635713
9708553
3678826
7635713
ВІ
10995021
15900002
9351374
10995021
7346606
9351374
± Ф з = ОС-З п
4870534
8003947
1704524
4870534
-4303924
1704524
± Ф т = КФ - пп
8910553
14310031
6905502
8910553
2987958
6905502
± Ф о = ВІ-З п
10197021
15021759
8621163
10197021
6655738
8621163
Вектор
(1; 1; 1)
(1; 1; 1)
(1; 1; 1)
(1; 1; 1)
(0; 1; 1)
(1; 1; 1)
На підставі розрахункових даних був сформований трикомпонентний вектор (1; 1; 1). З цього можна зробити висновок, що фінансова стійкість ВАТ «Ростелеком» в 2005-2007рр. має абсолютну фінансову стійкість (лише у 2004 фінансова стійкість була нормальною). Таким чином досліджуване підприємство не залежить від зовнішніх кредиторів, запаси і витрати повністю покриваються власними ресурсами.
Вище виявлено тип фінансової стійкості, для оцінки фінансової стійкості дуже важливо оцінити коефіцієнти.
За даними фінансової звітності ВАТ «Ростелеком» визначимо відносну фінансову стійкість за 2005-2007рр.
Таблиця 7
Показники фінансової стійкості ВАТ «Ростелеком» в 2005р.
Коефіцієнти
2005
Нормальне обмеження
базисний
звітний
U1
1,116155966
0,65958232
Не вище 1,5
U2
-0,200285628
0,12241129
Нижня межа 0,1; opt. U 2> = 0,5
U3
0,472554961
0,60256125
0,4 = <U 3 = <0,6
U4
0,895932137
1,51611098
U 4> = 0,7; opt. = 1,5
U5
0,650181287
0,72098368
U 5> = 0,6;
Таблиця 8 Показники фінансової стійкості ВАТ «Ростелеком» в 2006р.
Коефіцієнти
2006
Нормальне обмеження
базисний
звітний
U1
0,659582323
0,393153537
Не вище 1,5
U2
0,122411291
0,310541116
Нижня межа 0,1; opt. U 2> = 0,5
U3
0,602561251
0,717795974
0,4 = <U 3 = <0,6
U4
1,516110977
2,543535552
U 4> = 0,7; opt. = 1,5
U5
0,720983683
0,808387295
U 5> = 0,6;

Таблиця 9
Показники фінансової стійкості ВАТ «Ростелеком» в 2007р.
Коефіцієнти
2007
Нормальне обмеження
базисний
звітний
U1
0,39315354
0,353713596
Не вище 1,5
U2
0,31054112
0,391169448
Нижня межа 0,1; opt. U 2> = 0,5
U3
0,71779597
0,738708692
0,4 = <U 3 = <0,6
U4
2,54353555
2,827146063
U 4> = 0,7; opt. = 1,5
U5
0,8083873
0,85789686
U 5> = 0,6;
Розраховані показники показують, що досліджуване підприємство має досить високу фінансову стійкість.
Динаміка коефіцієнта співвідношення власних коштів і позикових коштів свідчить про достатню фінансової стійкості, тому що на 31.12.2007р. на кожний карбованець власні кошти доводилося 39,3 копійки позикових коштів, причому виявлена ​​тенденція до зниження залежності, на 3.12.2005г. на кожен рубль доводилося 1р 11 копійок.
Коефіцієнт забезпеченості власними джерелами фінансування показує, якою мірою матеріальні запаси мають в якості джерела покриття власні оборотні кошти. Як показують дані таблиць 7-9, у акціонерного товариства цей коефіцієнт досить низький. Власними оборотними засобами поривався в 2005р. лише 12,2%, в 2007р. - 39,1% оборотних активів, хоча це значення вище припустимого.
Коефіцієнт фінансової незалежності важливий як для інвесторів, так і для кредиторів підприємства, він характеризує частку коштів, вкладених власниками в загальну вартість майна підприємства. Дані бухгалтерського балансу аналізованого підприємства свідчать про сприятливої ​​фінансової ситуації, тому що якщо в 2005р. їм належало 60% вартості майна, то в 2006р. цей показник склав 71%, у 2007 - 74%. Зарубіжному фінансово незалежна фірма, у якій питома вага власного капіталу в загальній сумі 50% і більше, вважається, що реалізувавши половину майна, сформовану за рахунок власних коштів, підприємство може погасити свої боргові зобов'язання. У даному випадку, значення коефіцієнта автономії вище нормативного, отже, кредитори почувають себе спокійно, усвідомлюючи, що весь позиковий капітал може бути компенсований власністю підприємства. Зростання цього коефіцієнт свідчить про посилення фінансової стійкості компанії.
Коефіцієнт фінансування, показує, яка частина діяльності фінансується за рахунок власних, а яка за рахунок позикових коштів. Як ми бачимо з розрахунків коефіцієнт фінансування в 2005р. склав 1,5, у 2006 - 2,5, у 2007 - 2,8, тобто виріс майже в два рази. Це обумовлено зниженням з року в рік довгострокових і короткострокової заборгованості. Все це свідчить про те, що власний капітал значно перевищив позикові та залучені кошти, що й забезпечило зростання фінансової стійкості. За досліджуваний період ВАТ «Ростелеком» має гарний рівень коефіцієнта фінансової стійкості, який показує, яка частина майна підприємства, фінансується за рахунок стійких джерел. При цьому, аналізуючи структуру його позикових коштів видно, що підприємство має достатній питома вага капіталів, резервів, довгострокових пасивів, що є ознакою сталого фінансового стану.
Таким чином, отримані дані дозволяють зробити висновок, що ВАТ «Ростелеком» за звітний період має достатню фінансову стійкість, воно стійким у часі, і воно може зберігатися під впливом внутрішніх і зовнішніх факторів. ВАТ «Ростелеком» - це організація, чиї кредити та зобов'язання підкріплені достатнім обсягом власних коштів, що дозволяє бути впевненим у поверненні кредитів та виконання інших зобов'язань. Отже, ВАТ «Ростелеком» має перевагу перед іншими підприємствами того ж профілю для залучень інвестицій, в отриманні кредитів, у виборі постачальників і в підборі кваліфікованих кадрів. Нарешті, дане підприємство не вступає в конфлікт з державою, так як виплачує своєчасно платить податки в бюджет, внески до соціальних фондів, заробітну плату - робітникам і службовцям, дивіденди - акціонерам, а банкам гарантує повернення кредитів і сплату відсотків по них.

3 Шляхи зміцнення фінансової стійкості
За даними проведеного аналізу фінансового стану можна судити про асолютной фінансової стійкості ВАТ «Ростелеком».
Виходячи з проведених розрахунків у другому розділі єдине, що можна порекомендувати ВАТ «Ростелеком» використовувати можливість залучення кредитів і позик для фінансування своєї діяльності. Адже, як правило, підприємства зацікавлені в залученні кредитів по 2 причин:
- Відсотки з обслуговування позикового капіталу як витрати не включаються до оподаткованого прибутку;
- Витрати на виплату відсотків звичайно нижче прибутку, отриманої від використання позикових коштів в обороті підприємства. На величину цього показника.
Всі можливі рекомендації з підвищення фінансової стійкості не мають місце, так як акціонерне товариство, досить стабільно розвивається і росте.
До загальними рекомендаціями, які не пов'язані з ВАТ «Ростелеком», з підвищення фінансової стійкості слід віднести:
1) прискорення оборотності капіталу в поточних активах, в результаті чого відбудеться відносне його скорочення на карбованець обороту;
2) обгрунтованого зменшення запасів і витрат (до нормативу);
3) поповнення власного оборотного капіталу за рахунок внутрішніх і зовнішніх джерел.
Тому при внутрішньому аналізі здійснюється поглиблене вивчення причин зміни запасів і витрат, оборотності оборотних активів, зміни суми власного оборотного капіталу.
Слід підкреслити, що фінансова стійкість - складне багатогранне стан рахунків будь-якої організації, що гарантує її постійну платоспроможність. У процесі господарських операцій фінансовий стан постійно змінюється. Знання граничних меж (нормативні значень) використання власних і позикових коштів для покриття вкладень в оборотні та необоротні активи дозволяє власнику маневрувати ресурсами та господарськими операціями з метою підвищення ефективності виробничо-фінансової діяльності, вишукувати можливості зміцнення платоспроможності і фінансової стійкості організації в ринковій системі господарювання, про також створювати умови для запобігання «фінансових потрясінь», що ведуть у кінцевому підсумку до банкрутства.

Висновок
Значну роль у вивченні діяльності підприємства відіграє фінансовий аналіз.
Фінансовий аналіз являє собою процес, заснований на вивченні даних про фінансовий стан підприємства і результати його діяльності в минулому з метою оцінки майбутніх умов і результатів діяльності. Таким чином, головною задачею фінансового аналізу є зниження невизначеності, пов'язаної з прийняттям економічних рішень, орієнтованих у майбутнє. Фінансовий аналіз може використовуватися як інструмент обгрунтування короткострокових і довгострокових економічних рішень, доцільності інвестицій; як засіб оцінки майстерності і якості управління; як спосіб прогнозування майбутніх фінансових результатів. Фінансове прогнозування дозволяє в значній мірі поліпшити управління підприємством за рахунок координації усіх факторів виробництва і реалізації, взаємозв'язки діяльності всіх підрозділів, і розподілу відповідальності.
Основним документом, необхідним для повноцінного фінансового аналізу, є бухгалтерський баланс підприємства. Аналіз змін в структурі активів і пасивів балансу (вертикальний аналіз) дозволяє зробити висновки про управління ресурсами підприємства, а горизонтальний аналіз показує позитивні чи негативні тенденції зміни цього управління.
Для оцінки діяльності підприємства велике значення має оцінка фінансової стійкості підприємства. Для цього використовується трикомпонентний вектор, фінансові коефіцієнти і метод інтегральної бальної оцінки. За допомогою перерахованих методик виявляються сильні і слабкі сторони управління фінансовими ресурсами підприємства.
У курсовій роботі проведена оцінка фінансової стійкості ВАТ «Ростелеком» за 2005, 2006, 2007 року. Мета даної оцінки полягала в тому, щоб на основі документів бухгалтерської звітності розглянути фінансовий стан акціонерного товариства в аспекті фінансової незалежності його від зовнішніх джерел.
За аналізований період підприємство має абсолютну фінансову стійкість, що має тенденцію в зростання.
У структурі капіталу підприємства переважає власний капітал. Тому підприємству необхідно залучати позикового капіталу, у вигляді довгострокових зобов'язань та кредиторської заборгованості.
У ході своєї діяльності підприємство використовує всі свої джерела фінансових ресурсів і повністю покриває запаси і витрати, а це головне. Так як запас джерел власних коштів - це запас фінансової стійкості підприємства притому умови, що його власні кошти перевищують позикові.
Коефіцієнти фінансової стійкості дозволяють не тільки оцінити один з аспектів фінансового стану підприємства. При правильному користуванні ними можна активно впливати на рівень фінансової стійкості, підвищувати його до мінімально необхідного, а якщо він фактично перевищує мінімально необхідний рівень, - використовувати цю ситуацію для поліпшення структури активів і пасивів.
Таким чином, отримані дані дозволяють зробити висновок, що ВАТ «Ростелеком» за звітний період має достатню фінансову стійкість, воно стійким у часі, і воно може зберігатися під впливом внутрішніх і зовнішніх факторів. Отже, ВАТ «Ростелеком» має перевагу перед іншими підприємствами того ж профілю для залучень інвестицій, в одержання кредитів, у виборі постачальників. Нарешті, дане підприємство не вступає в конфлікт з державою, так як виплачує своєчасно платить податки в бюджет, внески до соціальних фондів, заробітну плату - робітникам і службовцям і дивіденди - акціонерам.
Також в ході курсової роботи було ще раз доведено, що аналіз фінансового стану підприємства служить не тільки засобом залучення ділових партнерів, але й базою прийняття управлінського рішення.

Список використаної літератури
1. Федеральний закон № 127 від 26.10.02 р. "Про неспроможність (банкрутство)".
2. Постанова Уряду РФ від 25.06.2003.г. № 367 «Про затвердження Правил проведення арбітражним керуючим фінансового аналізу»
3. Наказ від 23.01.2001г. № 16 Про затвердження «Методичних вказівок по проведенню аналізу фінансового стану організацій»
4. Абрютина М. С., Грачов А. В. Аналіз фінансово-економічної діяльності підприємства: Навчально-практичний посібник. - 2-е вид., Испр. - М.; Вид-во "Дело и сервіс", 2003. - 256 с.
5. Антикризове управління. Учеб. посібник: У 2 т.Т.2 Антикризове управління. Учеб. посібник: У 2 Т.Т.: Економічні основи / Отв.ред. Г.К. Таль .- М.: ИНФРА-М, 2004 .- 1027 с.
6. Антикризове управління. Учеб. посібник: У 2 Т.Т. 1.: Правові основи / Відп. ред. Г.К. Таль .- М.: ИНФРА-М, 2004 .- 928 с.
7. Антикризове управління. Навчальний посібник для технічних вузів / під ред. Мінаєва Є.С. і Панагушина В.П. - М.: Пріор, 2003 .- 421 с.
8. Астахов В.П. Аналіз фінансової стійкості фірми і процедури пов'язані з банкрутством. - М.: Видавництво "Вісь - 98 " , 2000 р . - 433 с. (Серія "Підручник для вузів").
9. Басовский Л.Є., Басовська Є.М. Комплексний економічний аналіз господарської діяльності: Навчальний посібник.-М.: ИНФРА-М, 2004.-366 с.
10. Віленський Є.Б. Фінансовий стан підприємства / / Фінансовий директор .- 2004 .- № 2 .- С.53
11. Гончарова А.І. Відновлення платоспроможності підприємства: модель оздоровлення фінансів / / Фінанси .- 2004 .- № 8 .- С.68
12. Донцова Л.В., Никифорова Н.А. Аналіз фінансової звітності: Навчальний посібник .- 2-е вид .- М.: Видавництво «Справа і Сервіс», 2004 .- 336 с.
13. Єсіпов В.Є, Маховикова Г.А., Терехова В.В. Оцінка бізнесу .- СПб.: Пітер, 2003 .- 416 с.: Іл .- (Серія "Підручник для вузів")
14. Ільясов А.Г. Як покращити фінансовий стан підприємства / / Фінанси .- 2004 .- № 10.-С.70
15. Канке А.А., Кошова І.П. Аналіз фінансово-господарської діяльності підприємства: навчальний посібник .- М.: ФОРУМ: ИНФРА-М, 2004 .- 288 с .- (Професійна освіта).
16. Кошкін В.І. та ін Антикризове управління :17-модульна програма для менеджерів "Управління розвитком організації". Модуль11.-М: ИНФРА-М, 2000 .- 512 с.
17. Любушин Н.П. Комплексний економічний аналіз господарської діяльності: Навчальний посібник .- 2-е вид., Перераб. і доп .- М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2005.-448 с.
18. Любушин Н.П., Лещева В.Б., Дьякова В.Г. Аналіз фінансово-економічної діяльності підприємства: Навчальний посібник .- 2-е вид., Перераб. і доп .- М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2005.-475с.
19. Мордасов Ю.П. Економіка підприємства: навчальний посібник. -М.: Вид-во МГОУ, 2003р .- 80 с.
20. Панков В.В.. Аналіз змісту деяких показників фінансового стану / / Економічний аналіз .- 2004 .- № 2 (17) .- С.6
21. Підприємництво: Підручник для вузів / Під ред. проф. В. Я. Горфінкеля, проф. Г.Б. Поляка, проф. В.А. Швандара .- М.: ЮНИТИ, 2000 .- 475 с.
22. Савицька Г. В. Аналіз господарської діяльності підприємства: Підручник .- 3-е изд., Перераб. і доп .- М.: ИНФРА-М, 2005 .- 425с .- (Вища освіта).
23. Скамай Л.Т., Трубочкіна М.І. Економічний аналіз діяльності підприємств .- М.: ИНФРА-М, 2004 .- 296 с .- (Вища освіта).
24. Фінанси підприємства: Підручник / Під ред.М.В. Романовського .- СПб.: Видавничий дім "Бізнес - преса", 2000. - 528 с.
25. Шеремет А.Д., Іонова О. Ф. Фінанси Підприємства: Менеджмент та аналіз .- М.: ИНФРА - М, 2004. - 538 с .- (Підручники економічного факультету МДУ ім. М. В. Ломоносова).
26. Шеремет А.Д., Сайфуллін Р.С. Методика фінансового аналізу .- М.: ИНФРА-М., 2000 .- 476 с.
27. Шадріна Г.В. Комплексний економічний аналіз господарської діяльності .- М.: ТОВ Фірма «Благовіст-В», 2004 р .- 184с.
28. Економіка підприємства: Підручник / За ред. А.Є. Карлика, М.Л. Шухгальтер.-М.: ИНФРА-М, 2003.-432 с .- (Серія "Вища освіта").
Додати в блог або на сайт

Цей текст може містити помилки.

Міжнародні відносини та світова економіка | Контрольна робота
240кб. | скачати


Схожі роботи:
Аналіз фінансової стійкості організації та шляхи її зміцнення
Показники та оцінка фінансової стійкості підприємства Заходи щодо зміцнення фінансової стійкості
Аналіз фінансової стійкості підприємства та шляхи його підвищення
Економічна стійкість підприємства та шляхи її стабілізацііОценка фінансової стійкості підприємства
Шляхи підвищення фінансової стійкості підприємства
Проблеми зміцнення фінансової стійкості страхової компанії
Аналіз фінансової стійкості підприємства 2
Аналіз фінансової стійкості підприємства
Аналіз та оцінка фінансової стійкості підприємства
© Усі права захищені
написати до нас