додати матеріал


Аналіз фінансового стану підприємства в системі антикризового управління

[ виправити ] текст може містити помилки, будь ласка перевіряйте перш ніж використовувати.

скачати

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
Курсова робота
з дисципліни «Фінансовий аналіз»
на тему
«Аналіз фінансового стану підприємства в системі антикризового управління»
Севастополь 2008

ЗМІСТ
Введення
1 Діагностика банкрутства підприємства як об'єкта фінансового аналізу
1.1 Економічна сутність, прийоми і методи фінансового аналізу
1.2 Сутність і методи діагностики банкрутства підприємства
1.3 Джерела інформації та структурно-логічна схема аналізу
2 Аналіз фінансового стану підприємства
2.1 Характеристика підприємства
2.2 Експрес-аналіз фінансового стану підприємства
2.3 Аналіз показників фінансового стану підприємства
2.4 Прогнозування ймовірності банкрутства на основі алгоритму "Z-рахунку Альтмана" та розробка його моделі
3 Вироблення рішень щодо стабілізації діяльності підприємства
3.1 Внутрішні механізми фінансової стабілізації підприємства при загрозі банкрутства, форми санації підприємства та їх ефективність
3.2 Вибір критерію антикризового управління підприємством
3.3 Оцінка ступеня фінансової стабільності з урахуванням можливостей розвитку підприємства у довгостроковій перспективі
Висновок
Список використаних джерел
Додаток А Баланс підприємства на 1 січня 2008
Додаток Б Звіт про фінансові результати підприємства

ВСТУП
В умовах економічної кризи в Україні фінансові аспекти діяльності підприємства стають особливо актуальними, тому зміцнення фінансового становища, раннє виявлення та запобігання ознак банкрутства є основними передумовами виживання і поступового переходу підприємства до впевненого розвитку в майбутньому.
В умовах ринкової економіки банкрутство підприємств - звичайне явище. З кожних 100 новостворених підприємств на ринку залишаються 20-30. У США, наприклад, загальна кількість підприємств, оголошених банкрутами в 2007 р., становило близько 30000, а в Росії - 2040 і в Україні спостерігається тенденція до збільшення кількості порушених справ про банкрутство. Так, до початку 2008 р. кількість неплатоспроможних підприємств досягло більше 50% від усіх підприємств. Причини банкрутств українських підприємств різноманітні. Головне в пошуках шляхів фінансового оздоровлення неспроможних підприємств - це кваліфіковане дослідження причин, що породжують банкрутство. Зрозуміло, одна з головних причин виникнення банкрутства - це інфляція. Характер інфляції в Україні може бути пояснений не тільки руйнуванням грошової маси внаслідок гіпертрофованого попиту, але також:
- Структурними диспропорціями між галузями економіки, що залишилися від централізованої планової системи; мікро-і макроекономічні перекоси не тільки не відповідають стандартам ринкової економіки, але й не дозволяють швидко перемогти інфляцію, яка може бути зупинена тільки після радикальних структурних перетворень;
- Високим рівнем монополізації економіки, що пояснює монопольний характер поведінки виробників на ринку і встановлювані ними монопольні ціни;
- Глобальної мілітаризацією економіки, великою армією, розривом між попитом на споживчі товари, який пред'являє населення, і ринковим пропозицією цих товарів не може бути легко усунутий, що зберігає базу для зростання інфляції.
Негативний вплив високої інфляції полягає в наступному:
1) Знецінюються доходи населення.
2) Відбувається перерозподіл національного багатства від найбідніших до найбільш багатим верствам населення, що підриває соціальну стабільність суспільства і посилює соціальне розшарування.
3) Руйнується грошова система країни, іноземні грошові знаки витісняють грошову валюту, розцвітає бартер.
4) Грошові накопичення населення і підприємств знецінюються.
5) Неможливі інвестиції, ніякі довгострокові рішення не можуть бути прийняті, підривається база для економічного зростання.
Також можна стверджувати, що інфляція в Україні спричинена диспропорціями суспільного відтворення в складних перехідних умовах до ринкової економіки і розпаду традиційних зв'язків з колишніми союзними республіками, тому домінантою в антиінфляційній стратегії і політики повинен бути відтворювальний процес і першочерговим завданням у боротьбі з інфляцією є подолання економічного спаду , ефективна інвестиційна політика, формування стабільної макроекономічної структури ринку з метою поступового вирівнювання диспропорцій суспільного відтворення.
Найбільшу питому вагу з числа завершених справ з банкрутства припадає на промислові підприємства - 8.2% і торгові - 7.3%, а найменша питома вага - на науково-виробничі підприємства і фермерські - по 1.6%.
Дуже багато хто боїться неспроможності, пов'язуючи з банкрутством кінець всіх своїх починань. Насправді це не так. Неможливо збанкрутувати, якщо не мати ніяких коштів і нічого не робити, але якщо хтось намагається зробити хоча б один крок в економіці, він завжди повинен бути готовий до провалу, нести певний ризик.
Метою курсової роботи є розробка заходів щодо зниження ризику банкрутства на основі проведення фінансового аналізу підприємства.
Для досягнення даної мети в роботі вирішуються наступні завдання:
- Аналіз та порівняння методів діагностики банкрутства підприємства;
- Проведення експрес-діагностики банкрутства і вироблення критерію управління підприємством в умовах банкрутства;
- Прогнозування ймовірності банкрутства на основі алгоритму "Z-рахунку Альтмана" та розробка моделі даного алгоритму;
- Розгляд внутрішніх механізмів фінансової стабілізації підприємства при загрозі банкрутства, форм санації підприємства та його ефективності;
- Визначення та вироблення управлінських рішень по антикризовій політиці підприємства «Імпульс»;
- Оцінка ступеня фінансової стабільності з урахуванням розвитку підприємства в довгостроковій перспективі.

1 ДІАГНОСТИКА БАНКРУТСТВА ПІДПРИЄМСТВА ЯК ОБ'ЄКТА ФІНАНСОВОГО АНАЛІЗУ
1.1 Економічна сутність, прийоми і методи фінансового аналізу
Основу будь-якої науки становлять її предмет і метод. Слід зазначити, що питання визначення предмета фінансового аналізу як особливого напряму науки «Комплексний економічний аналіз діяльності господарюючих суб'єктів» не є однозначним як у вітчизняній, так і в зарубіжній економічній літературі. В якості предмету фінансового аналізу окремими авторами виділяються фінансові ресурси та їх потоки [23, с.57], що, на нашу думку, звужує сферу вивчення фінансового аналізу. Інформація про фінансові потоки становить лише частину, хоча і істотну, від загальної інформації, необхідної для прийняття фінансових рішень. Безумовно, фінансові потоки розглядаються фінансовим аналізом, але у зв'язку з оцінкою їх впливу на фінансовий стан підприємства. Потоковий підхід відкриває значні можливості для аналізу функціонування підприємств, для оперативного і стратегічного планування їх діяльності. У рамках цього підходу рух фінансових ресурсів розглядається у взаємозв'язку з потоками реальних товарів і послуг. Потокові принципи багато в чому втілюють у собі новітні досягнення науки управління. Методи управління фінансовими потоками лежать в основі такого новітнього напряму зарубіжного менеджменту як фінансовий реінжиніринг.
Е. Хелферт розглядає предмет фінансового аналізу як взаємозв'язану систему рухів фінансових ресурсів, викликаних управлінськими рішеннями [43, с.15]. Однак рух фінансових ресурсів на підприємстві визначається не тільки управлінськими рішеннями, але й об'єктивними умовами зовнішнього середовища. З точки зору А. Д. Шеремета і Р. С. Сайфуліна основною метою фінансового аналізу є отримання невеликого числа ключових параметрів, що дають об'єктивну картину фінансового стану підприємства, його прибутків і збитків, змін у структурі активів і пасивів, у розрахунках з дебіторами і кредиторами [45]. Уточненням, яке слід було б зробити до даного визначення, є те, що фінансовий стан якраз і визначається станом розрахунків, співвідношенням активів і пасивів, отриманими фінансовими результатами. Таким чином, ймовірно, було б достатнім визначити предмет фінансового аналізу як фінансовий стан підприємств Згідно з визначенням французького вченого Ж. Рішара предметом фінансового аналізу є вивчення результатів господарської діяльності, в першу чергу, рентабельності [35, с.8]. Таким чином, в якості переважної сфери дослідження фінансового аналізу даним автором виділяється ефективність діяльності, включаючи прибутковість продажів і рентабельність вкладення капіталу. Особливе місце у визначенні предмета фінансового аналізу займає фундаментальна праця Л. А. Бернстайна [10]. З точки зору даного автора предмет фінансового аналізу становить поточний фінансовий стан і результати діяльності підприємства, при цьому першочерговою метою є формування оцінок і прогнозів щодо майбутніх умов діяльності підприємства. З нашої точки зору дане Л. А. Бернстайном визначення найбільш повно відображає і предмет, і цільову спрямованість фінансового аналізу. Серед робіт зарубіжних авторів, присвячених проблемам фінансового аналізу, особливу увагу слід приділити роботам О. В. Єфімової [18]. З позиції даного автора, фінансовий аналіз, будучи особливим напрямком науки «Комплексний економічний аналіз діяльності господарюючих суб'єктів», в якості свого предмета розглядає поточне і майбутнє фінансовий стан господарюючого суб'єкта, що міняється під впливом впливу зовнішнього та внутрішнього середовища та прийнятих управлінських рішень, з метою визначення його фінансової стійкості та ефективності господарювання.
Підводячи підсумок розгляду проблеми предмета фінансового аналізу, можна зробити висновок, що фінансовий аналіз, будучи і особливим напрямком науки економічного аналізу та істотним елементом фінансового менеджменту, являє собою процес накопичення, трансформації і використання інформації фінансового характеру, що має на меті:
- Оцінити поточний і перспективний фінансовий стан бізнесу;
- Оцінити можливі і доцільні темпи розвитку бізнесу з позиції їх фінансового забезпечення;
- Виявити доступні джерела засобів і оцінити можливості їх мобілізації;
- Спрогнозувати становище підприємства на ринку капіталів;
- Визначити зміни фінансового стану в структурно-часовому аспекті і виявити фактори, що викликали ці зміни.
В основі фінансового аналізу, як і фінансового менеджменту, в цілому, лежить аналіз фінансової звітності, склад, структура і принципи, якою визначені Законом України''Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні''та Положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку.
Для України цей фрагмент фінансового аналізу має пріоритетне значення з ряду обставин, зокрема, недостатня розвиненість фінансового ринку знижує значимість аналізу ризиків, публікації фінансових звітів для завоювання довіри потенційних ділових партнерів і т.п.
Зміст і мета фінансового аналізу - оцінка фінансового стану і виявлення можливостей підвищення ефективності функціонування суб'єкта господарювання за допомогою раціональної фінансової політики. Змістовний аспект фінансового аналізу пов'язаний з ідентифікацією його основних блоків або складових частин. А. Д. Шеремет виділяє три взаємопов'язаних блоки:
- Аналіз фінансових результатів;
- Аналіз фінансового стану підприємства;
- Аналіз ефективності фінансово-господарської діяльності підприємства.
Запропонована класифікація напрямів фінансового аналізу представляється не зовсім вдалою, оскільки фінансовий стан визначається як фінансовими результатами, так і ефективністю діяльності підприємства. При цьому невід'ємним елементом оцінки ефективності є аналіз фінансових результатів. Таким чином, аналіз фінансового стану повинен включати в себе інші блоки аналізу, виділені вказаним автором.
У роботі Л. А. Бернстайна представлені наступні блоки фінансового аналізу:
- Ліквідність у короткостроковому плані;
- Потоки грошових коштів;
- Структура капіталу та довгострокова платоспроможність;
- Прибуток на інвестиції;
- Використання активів;
- Результати діяльності [10, с.576-577].
При всій корисності підрозділи окремих аспектів діяльності на зазначені шість блоків, всі вони взаємопов'язані між собою, що є принципово важливим для методології фінансового аналізу. Необхідність відображення зазначених взаємозв'язків повинна бути врахована на стадії складання комплексного аналітичного висновку.
Згідно з Міжнародними стандартами фінансової звітності [32, с.34] фінансовий стан компанії залежить від наявних у неї ресурсів, її фінансової структури, її ліквідності та платоспроможності, а також її здатності адаптуватися до змін навколишнього середовища.
Цільова спрямованість фінансового аналізу досягається з допомогою властивою даній науці методу. Під методом у широкому сенсі наука розуміє спосіб дослідження предмета. Метод фінансового аналізу - це спосіб системного комплексного вивчення фінансового стану господарюючого суб'єкта з метою визначення його фінансової стійкості та ефективності діяльності в умовах невизначеності і ризику [22, с.11]. В економічній літературі пропонується також визначення методу фінансового аналізу як системи теоретико-пізнавальних категорій, наукового інструментарію і регулятивних принципів дослідження діяльності компаній, тобто тріада
(1.1.1)
де МФА - метод фінансового аналізу;
К - категорії;
І - інструментарій;
П - принципи
Категорії та інструментарій характеризують статику, а регулятивні принципи дослідження - динаміку.
Категорії фінансового аналізу - це найбільш загальні, ключові поняття даної науки. Наприклад, фактор, модель, ризик, ставка, дисконт, відсоток, грошовий потік, леверидж, опціон і ін Концептуальні основи фінансового аналізу складають його методологію, що грунтується на:
- Загальноекономічної теорії, включаючи систему базових понять і категорій, таких як капітал, дохід, витрата, фінансовий результат, активи, зобов'язання та ін;
- Теорії економічного аналізу, що визначає загальну методологію дослідження аналізованого об'єкта;
- Теорії фінансів, в першу чергу, таких основних концепціях як часова вартість грошових коштів, компроміс ризику і прибутковості, вартість капіталу, альтернативні витрати, агентські відносини, теорії асиметричної інформації.
Інструментарій фінансового аналізу включає сукупність загальнонаукових і конкретно наукових способів дослідження фінансового стану підприємства; як кількісні прийоми і способи, так і якісні методи, орієнтовані на аналіз конкретних ситуацій. Слід зазначити, що в силу процесу, що протікає взаємопроникнення і взаємозбагачення економічних наук, арсенал методів фінансового аналізу постійно розширюється.
Принципи фінансового аналізу регулюють процедурну сторону його методології і методики. До них відносять системність, комплексність, регулярність, наступність результатів аналізу, об'єктивність, зіставлення витрат і вигод, імовірнісний підхід, орієнтація на запити конкретного суб'єкта аналізу та ін
У роботах вітчизняних і зарубіжних економістів пропонуються різні класифікації методів економічного аналізу. На наш погляд, на першому рівні класифікації слід виділити:
- Неформалізовані методи, які засновані на описі аналітичних процедур на логічному рівні, а не на строгих аналітичних залежностях. До них можна віднести такі методи, як метод експертних оцінок, сценаріїв, психологічні, порівняння, побудови систем показників, побудова систем аналітичних таблиць і т.д. Цим методам властивий суб'єктивізм, велике значення має інтуїція, досвід і знання аналітика;
- Формалізовані методи, в основі яких лежать строгі формалізовані аналітичні залежності. Відомі десятки цих методів, які складають другий рівень класифікації.
Класичні методи фінансово-економічного аналізу:
- Ланцюгових підстановок, арифметичних різниць, балансовий, виділення ізольованого впливу факторів, процентних чисел, простих і складних відсотків, дисконтування, класичні методи математичного аналізу: диференціювання, інтегрування, варіаційне числення та ін
Традиційні методи економічної статистики:
- Середніх, абсолютних і відносних величин, групування за певними ознаками, елементарні методи обробки рядів динаміки, індексний, графічний.
Методи математичної статистики, які вивчають зв'язку, одномірні й багатомірні статистичні сукупності:
- Кореляційний аналіз, регресійний, дисперсійний, факторний аналіз, метод головних компонент, коваріаційний, кластерний аналіз та ін
Економетричні методи:
- Матричні методи, гармонійний спектральний аналіз, методи теорії виробничих функцій, методи теорії міжгалузевого балансу, національне рахівництво.
Методи економічної кібернетики і оптимального програмування:
- Методи системного аналізу, методи машинної імітації, лінійне, квадратичне і нелінійне програмування, блокове і динамічне програмування, оптимізація.
Методи дослідження операцій і теорії прийняття рішень:
- Методи теорії графів, метод дерев, теорія ігор, теорія масового обслуговування, теорія розкладів, управління запасами, методи мережевого планування і управління.
Останнім часом з'являється все більше робіт, присвячених проблемі розвитку і використання кількісних методів фінансового аналізу [28, c.118]. Вони містять вказівку на обмеженість кількісних методів фінансового аналізу в силу великої невизначеності перспектив розвитку та значних припущень як у використовуваній інформаційній базі, так і в самих застосовуваних моделях, які по суті є спрощеннями реальних фінансових відносин. У зв'язку з цим виникає необхідність доповнення кількісних методів якісними оцінками і судженнями. [48]
1.2 Сутність і методи діагностики банкрутства підприємства
Банкрутство - це один з ключових елементів ринкової економіки і інститут розвиненої системи громадянського та торговельного права, це механізм, який дає можливість уникнути катастрофи і з користю розпорядитися коштами, відповідно до твердження Мескона М.Х.
Якщо розоряється підприємство, це завжди трагедія і для його керівництва, і для тих, хто вклав у нього кошти, і для тих, хто на ньому працює. Процедура неспроможності пом'якшує несприятливі наслідки провалу для всіх, зводячи їх до мінімуму.
Не можна не погодитися з Ковальовим А.П., що "діагностика банкрутства - це такий вид фінансового аналізу, який націлений на раннє виявлення збоїв і недоглядів у діяльності підприємств, потенційно небезпечних з теорії ймовірності настання банкрутства". Підприємство, на якому поставлено аналітична робота, здатне раніше розпізнати криза, що насувається і оперативно відреагувати.
Під "банкрутством" розуміється пов'язана з недостатністю активів у ліквідній формі, нездатність юридичної особи - суб'єкта підприємницької діяльності задовольнити вимоги своїх кредиторів у встановлений для цього термін. Зовнішній ознака банкрутства підприємства - призупинення його поточних платежів. Підприємство може бути визнано банкрутом або добровільно, або за рішенням арбітражного суду. Добровільна ліквідація підприємства під контролем суду провадиться на підставі офіційного оголошення про його неспроможність і заяви самого боржника, поданого до арбітражного суду, а примусова - на підставі рішення арбітражного суду за заявою кредиторів.
Ряд підприємств України було досліджено методом дисперсійного аналізу і поділені на групи по факторному ознакою - дебіторська заборгованість - кредиторська заборгованість. Підраховано кореляційне відношення (відношення між груповий дисперсії до загальної = 0.313), яке свідчить, що варіація простроченої кредиторської заборгованості на 31.3% обумовлена ​​дебіторською заборгованістю. Можливо, залежно між дебіторською заборгованістю та кредиторської не існує взагалі, а отриманий результат - випадковість. Коло взаімонеплатежі - не основна причина кризи, а наслідок ситуації в економіці в цілому. Виникає необхідність у терміновому доповненні існуючих і ще розробляються антикризових заходів з фінансово-економічної стабілізації, реструктуризації підприємств і реалізації інноваційної політики.
Надані трудовим колективам права "розділити і продати" привело в Україну до утворення безлічі самостійних акціонерних товариств, при цьому була знищена інституційна структура оборонної промисловості і сформовані явно неконкурентоспроможні виробництва. Більшість промислових компаній виявилися нежиттєздатними через розпорошеність їх виробничо-економічних структур, застосування старих форм і методів організації виробництва і управління.
В умовах ринку будь-яке підприємство може виявитися банкрутом або жертвою "чужого" банкрутства. Вміла економічна стратегія, раціональна політика у сфері фінансових інвестицій, цін і маркетингу дозволяють підприємству уникнути банкрутства і зберігати протягом багатьох років ділову активність, прибутковість і високу репутацію надійного партнера і виробника якісної продукції.
Безліч чинників є причинами банкрутства. У країнах з розвиненою ринковою системою економіки банкрутство підприємств на 1 / 3 зумовлено зовнішніми факторами і на 2 / 3 - внутрішніми. Найбільш важливі зовнішні фактори:
- Інфляція, що тягне за собою значний і нерівномірний ріст цін на вихідні і допоміжні матеріали, комплектуючі вироби, продукцію і послуги інших підприємств;
- Зміна банківських процентних ставок та умов кредитування, податкових ставок і митних зборів;
- Зміни у відносинах власності і оренди, законодавства з праці та введення нового розміру мінімальної оплати праці.
Негативно і вплив внутрішніх факторів. На Заході 90% малих фірм розоряються через недосвідченість менеджерів, некомпетентність керівництва, їх невміння орієнтуватися в ринковій економіці, зловживанням службовим становищем і консерватизм мислення.
Підприємство завжди повинно стежити за станом ліквідності і при складанні прогнозів контролювати, щоб рівень ліквідності не опускався нижче критичного. "У світовій практиці відомі два основних підходи прогнозування банкрутства:
- Модель Альтмана - індексу кредитоспроможності,
- Система критерію можливість банкрутства ".
У вітчизняній практиці знайшов застосування метод системи критерію можливості банкрутства, а також розроблено Агентством з питань запобігання банкрутству "Методика проведення поглибленого аналізу фінансово-господарського становища підприємства і організацій". Якщо підприємство визнане неплатоспроможним (близьке до банкрута), то проводять антикризову політику. Пошук шляхів оздоровлення неспроможних підприємств (банкрутів) займає одне з провідних місць у сучасній господарській практиці.
До цих пір багато директорів і менеджери нашої держави не вірять або не хочуть вірити, що банкрутство стало реальністю, тому що десятки років у нашій країні заперечувалася сама можливість банкрутства державних підприємств. Банкрутство є однією з підстав для припинення діяльності підприємства.
Питання про визнання підприємств банкрутами розглядаються арбітражними судами у відповідності з Арбітражним процесуальним кодексом України, Законами України "Про відновлення платоспроможності підприємства", "Про банки і банківську діяльність", а також роз'ясненнями Президії Вищого арбітражного суду України "Про деякі питання практики застосування Закону України" Про відновлення платоспроможності підприємства ".
Як правило, "в нормально функціонуючій економіці більшість банкрутств виникає через помилки в поточному управлінні підприємством, і тоді вся відповідальність повинна лягати на його керівника" на думку Грузінова В.П.
Характерними ознаками фінансової кризи підприємства є скорочення попиту на його продукцію і, як наслідок, зниження обсягів виробництва, зростання заборгованості постачальникам, держбюджету та банкам; затримки з виплатою заробітної плати своїм працівникам. Звідси і спільні шляхи вирішення фінансових проблем - від скорочення внутрішніх витрат до державного регулювання управління підприємством і його фінансової підтримки (санації).
Банкрутство підприємства є наслідком одночасного впливу на нього всіх перерахованих вище факторів. Для України недолік ліквідності більшої частини виробничих підприємств пояснюється структурно-технічними диспропорціями, а також діями сучасних державних органів управління. Для реалізації державної політики щодо запобігання неспроможності (банкрутства) підприємств і негативних соціальних наслідків, пов'язаних з реорганізацією та ліквідацією неплатоспроможних підприємств у разі визнання їх безпідставними, велике значення має пошук практичних шляхів до їх фінансового оздоровлення.
Падіння рівня життя населення нашої країни внаслідок кризи в українській економіці, в першу чергу, стосується працівників підприємств, що балансують на межі банкрутства. На період реалізації намічених шляхів фінансового оздоровлення неспроможних підприємств їх працівники мають потребу в серйозній соціального захисту. Тому слід визначити цілі та способи фінансування вирішення цих проблем, а також розробити механізми захисту фінансових інтересів акціонерів. Комплекс цих питань має стати програмою соціального захисту для акціонерів неспроможного підприємства і для його трудового колективу. Масові звільнення працівників з причини банкрутства підприємств в умовах триваючого спаду виробництва можуть викликати непередбачувані соціально-економічні наслідки. Важливо і те, що серед підприємств, чиї справи про банкрутство розглядаються судами, значна частина таких, які тимчасово потрапили в кризовий стан. Вартість їхніх активів не перевищує дебіторської заборгованості. За умови проведення санації ці підприємства могли б розрахуватися з боргами і успішно функціонувати надалі. Однак внаслідок недосконалого законодавства, відсутності достатнього теоретико-методологічного забезпечення процесу санації, неотримання підприємствами державної фінансової підтримки та дефіциту кваліфікованого фінансового менеджменту велика кількість потенційно життєздатних підприємств стають потенційними банкрутами. Незважаючи на те, що банкрутство підприємства є юридичним фактом, в основі його лежать фінансові причини:
1. Серйозне порушення фінансової стійкості підприємства, що перешкоджає нормальному здійсненню його господарської діяльності, тобто фінансові зобов'язання перевищують активи підприємства, який відбивається показником "чиста негативна вартість" (або чиста вартість дефіциту)
Чос = ЗК - А,
де Чос - сума чистого негативної вартості підприємства;
ЗК - сума ЗК, що використовується підприємством;
А - сума активів підприємства.
2. Істотна незбалансованість у рамках щодо тривалого періоду обсягів його грошових потоків. Реалізація цього катастрофічного ризику характеризується тривалим перевищенням обсягу негативного грошового потоку над позитивним та відсутністю перспектив перелому цієї негативної тенденції.
3. Тривала неплатоспроможність підприємства, викликана низькою ліквідністю його активів, тобто значне перевищення невідкладних фінансових зобов'язань підприємства над сумою залишків його ДС та активів у високоліквідної формі, яка носить хронічний характер.
"Механізм банкрутства підприємства розглядається як дієва форма перерозподілу суспільного капіталу з метою більш ефективного його використання".
Як стверджує Грузинів В.П. можна виділити наступні види банкрутства:
1. Реальне банкрутство. Характеризує повну нездатність підприємства відновити в майбутньому періоді свою фінансову стійкість і платоспроможність у силу реальних втрат використовуваного капіталу.
2. Технічне банкрутство. Характеризує стан неплатоспроможності підприємства, викликаного істотною простроченням його дебіторської заборгованості. При цьому дебіторська заборгованість перевищує кредиторську заборгованість, а сума його активів значно перевищує обсяг фінансових зобов'язань.
3. Умисне банкрутство. Характеризує навмисне створення (або збільшення) керівником або власником підприємства його неплатоспроможності; нанесення ними економічного збитку підприємству в особистих інтересах; свідомо некомпетентне фінансове управління.
4. Фіктивне банкрутство. Характеризує завідомо неправдиве оголошення підприємства про свою неспроможність з метою введення в оману кредиторів для отримання від них відстрочки виконання своїх кредитних зобов'язань чи знижки з суми кредитної заборгованості.
1.3 Джерела інформації та структурно-логічна схема аналізу
Для проникнення в суть явищ необхідна інформація, яка дозволила б аналітику, по-перше, відстежити стан і результати діяльності підприємства, по-друге, допомогла зрозуміти схему фінансових потоків, виражену в більш специфічні терміни.
Процес фінансового аналізу включає в себе обробку різноманітних формальних і неформальних даних, важливих для цілей аналізу. Ефективність системи фінансового аналізу безпосередньо залежить від повноти і якості використовуваної інформації. [48].
Слід відзначити відсутність в даний час єдиного підходу до ідентифікації джерел інформаційного забезпечення фінансового аналізу у вітчизняній і зарубіжній монографічній літературі. Окремі автори, в тому числі Е. Я. Макар'ян, Г. П. Герасименко в якості інформаційної бази фінансового аналізу виділяють виключно дані бухгалтерської звітності. Аналогічний підхід до визначення інформаційної бази фінансового аналізу пропонують автори Е. С. Мінаєв і В. П. Панагушина, вважаючи, що джерелами зовнішнього аналізу є форми річної (квартальної) бухгалтерської звітності, а також дані оперативного обліку - за запитом, в той час як для внутрішнього аналізу залучаються дані синтетичного обліку (головна книга, відомості, журнали-ордери). Більш широко розглядають інформаційну базу фінансового аналізу А. Д. Шеремет та Є. В. Негашев, які до джерел інформації для внутрішньогосподарського аналізу відносять «крім фінансової звітності, також і інші дані системного бухгалтерського обліку, дані про технічну підготовку виробництва, нормативну і планову інформацію ». Вважаємо, що таке трактування інформаційної бази звужує можливості фінансового аналізу і головне, його результативність.
На необхідність використання розширеного обсягу інформації, значно виходить за рамки звітності, вказується в роботах Л. А. Бернстайна, Е. Хелферта, Е. Хендріксен, М. Ван Бреда, В. В. Ковальова. Отже, актуальною є методологічна проблема обгрунтування повноти або об'єму релевантної кількісної та якісної інформації, достатньої для проведення ефективного фінансового аналізу, що переслідує поставлені різними користувачами мети.
Першим кроком у вирішенні цієї проблеми може стати класифікація інформаційного забезпечення фінансового аналізу.
З точки зору сфери виникнення, інформація може бути класифікована на зовнішню і внутрішню. До зовнішніх джерел інформаційного забезпечення фінансового аналізу відносяться:
Загальноекономічна та політична інформація.
Галузева інформація.
Інформація, що характеризує стан фондового ринку і ринку нерухомості.
Інформація, що відображає стан ринку капіталу.
Інформація, що характеризує власників господарюючого суб'єкта.
Інформація про керівників та відповідальних виконавців.
Інформація про основні контрагентів.
Інформація про конкурентів.
Інформація про емітентів.
Зовнішнє аудиторський висновок
Інформація, що характеризує загальний економічний стан країни, служить основою для проведення аналізу і прогнозування умов зовнішнього середовища і їх очікуваного впливу на фінансовий стан підприємства. До складу інформації даного розділу можуть бути включені такі показники, як темпи зростання валового національного продукту та валового національного доходу; індекс інфляції; нормативні матеріали, що регламентують діяльність господарюючих суб'єктів.
Використовувана в процесі фінансового аналізу внутрішня інформація може бути підрозділена на наступні складові:
Інформація, що міститься в установчих документах
Облікова інформація:
- Інформація бухгалтерського обліку і звітності, що містить дані фінансового обліку та звітності, а також дані управлінського обліку і звітності;
- Інформація статистичного обліку та звітності;
- Інформація оперативного обліку та звітності;
- Вибіркові облікові дані
Нормативно-планова інформація
Інша інформація
Інформація, що міститься в установчих документах підприємства, є ключовою в оцінці прав окремих груп власників на доходи і активи. Найважливіші фінансові рішення, включаючи збільшення або зменшення статутного капіталу, розподіл прибутку і формування фондів і резервів визначаються установчими документами.
До облікових джерел відносяться дані бухгалтерського обліку і звітності; статистичного обліку та звітності; оперативного обліку та звітності; вибіркові облікові дані. У свою чергу інформація бухгалтерського обліку, що використовується в процесі фінансового аналізу, залежно від цілей і суб'єктів його проведення ділиться на дані фінансового обліку і звітності та дані управлінського обліку.
Дані фінансового обліку складають основу інформаційного забезпечення системи фінансового аналізу. Найбільш простий і доступною формою подання інформації є фінансова звітність - система взаємопов'язаних узагальнюючих показників, що відображають фінансовий стан підприємства на певну дату і результати його діяльності за звітний період і базуються на бухгалтерському обліку підприємства. Загальні вимоги до фінансової звітності закріплені у статті 11 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".
Метою складання фінансової звітності є надання повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан і діяльність підприємства користувачам для прийняття рішень.
Фінансова звітність підприємства (крім бюджетних організацій) включає: баланс, звіт про фінансові результати; звіт про рух грошових коштів; звіт про власний капітал та примітки (пояснення) до звітів.
Форми фінансової звітності та порядок їх заповнення встановлює Міністерство Фінансів України (Національний банк України - для банків) за погодженням з Державним комітетом статистики України.
Балансовий звіт описує фінансовий стан фірми, наявність економічних ресурсів, які контролюються підприємством, на дату складання балансу. Він показує накопичений ефект від минулих рішень і включає в себе прибутку і збитки за попередні періоди. За даними балансу проводиться оцінка структури ресурсів підприємства, їх ліквідності та платоспроможності підприємства; прогнозування майбутніх потреб у кредитах; оцінка та прогнозування змін в економічних ресурсах, які підприємство, ймовірно, буде контролювати в майбутньому.
Звіт про фінансові результати зіставляє доходи і витрати за певний період, включаючи списання та асигнування. Він докладно описує елементи, з яких виходить чистий прибуток або збиток після сплати податків, що відображаються в балансі як зміни власного капіталу за період. Інформація звіту в процесі фінансового аналізу дозволяє скласти уявлення про структуру доходів і витрат, про здатність підприємства розпоряджатися своїми ресурсами та забезпечити прибуткове функціонування в довгостроковому періоді.
На противагу першим двом звіт про рух грошових коштів є динамічним і показує чисті зміни в активах і пасивах і власному капіталі протягом звітного періоду. Він дозволяє аналітику побачити схему фондових вкладень і джерел, що склалася під впливом управлінських рішень щодо інвестицій, виробничої діяльності та фінансування. Цей звіт показує і враховує, що амортизація активів являє собою прості бухгалтерські записи і не зачіпає фонди. Звіт призначений для оцінки здатності підприємства забезпечувати перевищення надходжень грошових коштів над платежами.
Звіт про власний капітал має на меті дати інформацію про джерела формування власного капіталу за звітний період і причини його зміни. Поелементний аналіз даного звіту дозволяє охарактеризувати здатність підприємства до самофінансування і нарощення капіталу.
Примітки до звітів розкривають мінімально необхідні відомості про рух позикових коштів, стан дебіторської та кредиторської заборгованості, стан майна, що амортизується, джерела фінансування довгострокових інвестицій та фінансових вкладень, розшифровку окремих статей прибутків і збитків і іншу інформацію. Більш повне розкриття суттєвої інформації в розрізі показників повинно міститися в пояснювальній записці.
Заснована на бухгалтерських правилах і принципах фінансова звітність є спробою відобразити у логічному взаємозв'язку всі угоди фірми, які через деякий час дають чисте поліпшення або погіршення обгрунтованої ринкової вартості власного капіталу. Аналітик повинен уважно інтерпретувати її зміст і застосовувати як стандартні методи, так і неформальні міркування для оцінки фінансових та економічних результатів роботи підприємства.
Опубліковані фінансові звіти мають кілька дуже серйозних недоліків:
- До моменту їх публікації у них інформація дуже часто встигає застаріти;
- Вони піддаються аудиту не в повному обсязі, а лише настільки, наскільки того вимагає статут або законодавство, тому аудит не є гарантією правильності звітів;
- Звіти показують тільки ступінь ефективності функціонування та фінансовий стан компанії, не дозволяючи, наприклад, оцінити вартість кадрів і клієнтів компанії як її актив або оцінити рівень конкуренції;
- Незважаючи на те, що стандарти бухгалтерського обліку дуже докладні, вони залишають свободу вибору методики обліку і не охоплюють всі види фінансових операцій, що зустрічаються в бізнесі;
- Звіти не відображають впливу інфляції на фінансовий стан підприємства.
Наступний важливий для обгрунтування обсягу релевантної інформації для фінансового аналізу є спосіб класифікації, заснований на можливості її формалізації. У зв'язку з цим може бути виділена кількісна (публікуються в офіційних виданнях макроекономічні індикатори, а також результати ретроспективного фінансового аналізу) і якісна інформація, причому роль якісної інформації у професійному фінансовому аналізі постійно зростає.
У складі інформації якісного характеру в першу чергу слід виділити відомості про власників, загальну концепцію фінансового менеджменту, ринкову стратегію, цілі щодо фінансових результатів, ділову етику і стиль керівництва, а також інформацію про основні види ризиків діяльності підприємства.
З точки зору способу отримання інформації вона може бути підрозділена на описову, що включає дані про економічну кон'юнктуру і стан зовнішнього середовища, та аналітичну інформацію, що представляє собою результати розрахунків аналітичних показників у минулому, а також їхні прогнози.
З позиції тимчасового чинника інформація може бути підрозділена на історичну (ретроспективну) та прогнозну.
Незважаючи на різноманіття і різнорідність використовуваної інформації в процесі фінансового аналізу, ключову роль у ній відіграє інформація бухгалтерського обліку та фінансової звітності.
Основною метою фінансового аналізу є отримання невеликого числа ключових параметрів, що дають об'єктивну картину фінансового стану підприємства, його прибутків і збитків, змін у структурі активів і пасивів, у розрахунках з дебіторами і кредиторами, при цьому цікавить як поточний фінансовий стан підприємства, так і його проекція на перспективу, тобто очікувані параметри фінансового стану.
Отже, основним завданням проведення аналізу буде оцінка результатів фінансово-господарської діяльності за період 2005 - 2007 р.р., виявлення чинників, які позитивно чи негативно вплинули на кінцеві показники роботи підприємства, прийняття рішення про визнання структури балансу задовільною чи незадовільною, а підприємства - платоспроможним або неплатоспроможним. Підприємство відчуває деякі труднощі через специфіку свого виробництва (підприємство раніше ставилося до оборонної промисловості).
Практика фінансового аналізу вже виробила основні методи аналізу фінансових звітів. Серед них можна виділити 6 основних методів:
- Горизонтальний (часовий) аналіз - порівняння кожної позиції звітності з попереднім періодом;
- Вертикальний (структурний) аналіз - визначення структури підсумкових фінансових показників з виявленням впливу кожної позиції звітності на результат у цілому;
- Трендовий аналіз - порівняння кожної позиції звітності з рядом попередніх періодів та визначення тренду, тобто основної тенденції динаміки показника, очищеної від випадкових впливів і індивідуальних особливостей окремих періодів. За допомогою тренда формують можливі значення показників у майбутньому, а, отже, ведеться перспективний прогнозний аналіз;
- Аналіз відносних показників (коефіцієнтів) - розрахунок відносин між окремими позиціями звіту або позиціями різних форм звітності, визначення взаємозв'язків показників;
- Порівняльний (просторовий) аналіз - це як внутрішньогосподарський аналіз зведених показників звітності за окремими показниками підприємства, філій, підрозділів, цехів, так і міжгосподарський аналіз показників даного підприємства в порівнянні з показниками конкурентів, з середньогалузевими і середніми господарськими даними;
- Факторний аналіз - аналіз впливу окремих факторів (причин) на результативний показник за допомогою детермінованих чи стохастичних прийомів дослідження. Причому факторний аналіз може бути як прямим (власне аналіз), коли аналіз дроблять на складові частини, так і зворотним, коли складають баланс відхилень і на стадії узагальнення підсумовують всі виявлені відхилення фактичного показника від базисного за рахунок окремих факторів.
В умовах ринкової економіки провідна роль належить фінансовому аналізу, завдяки якому можна ефективно керувати фінансовими ресурсами. Від того, наскільки повно і доцільно вони трансформуються в основні та оборотні кошти, а також в засоби оплати і стимулювання праці залежить фінансове благополуччя підприємства в цілому, його власників та працівників. Фінансовий аналіз - багатоцільовий інструмент. З його допомогою приймаються обгрунтовані інвестиційні і фінансові рішення, оцінюються наявні на підприємстві ресурси, виявляються тенденції їх використання, виробляються прогнози розвитку підприємства на найближчу та віддалену перспективу. Структурно логічна схема аналізу діагностики банкрутства зображена на схемі 1.3.1.
Експрес-аналіз фінансового стану підприємства
Аналіз показників фінансового стану підприємства
Прогнозування ймовірності банкрутства на основі алгоритму «Z-рахунку Альтмана»
Вироблення рішень щодо стабілізації діяльності підприємства
Результат


1.3.1 - Схема аналізу фінансового стану підприємства та прогнозування ймовірності банкрутства.

Джерелами інформації для проведення аналізу можуть бути:
- Баланс підприємства за попередній рік та звітний період, ф.1р
- Звіт про фінансові результати та їх використання за попередній рік та за звітний період, ф.2р
- Звіт про фінансово-майновий стан, ф.3
- Звіт про роботу за попередній рік та за звітний період, ф.1-ПВ, ф.3-ПВ.у
- Звіт про витрати на виробництво продукції, робіт, послуг, Ф.5-су
- Розрахунок нормативу власних оборотних коштів;
- Розшифровка дебіторської і кредиторської заборгованості в звіт про наявність та рух основних фондів, амортизацію (знос), Ф.11-офу
- Зведена таблиця основних показників, ф. 22 (річні) р - звіт про рух коштів в іноземній валюті, ф.15-весу
- Бізнес-план;
- Матеріали маркетингових досліджень;
- Укладення аудиторських перевірок;
- Інша інформація.
Джерелами інформації для проведення даного аналізу є:
- Баланс підприємства за 2005 р., 2006 р. і 2007 р., ф.1р
- Звіт про фінансові результати та їх використання за 2005 р., 2006 р. та за 2007 р, ф.2р

2 АНАЛІЗ ФІНАНСОВОГО СТАНУ ПІДПРИЄМСТВА
2.1 Характеристика підприємства
В якості досліджуваного об'єкта в курсовій роботі розглянуто ремонтно-будівельне підприємство «Імпульс», яке було створено в 1939 році, як судноремонтні майстерні, а в післявоєнні роки на базі майстерень був створений завод, діяльність якого була спрямована на оборонно-промисловий комплекс. Протягом останніх років підприємство змушене шукати нові види діяльності. У даній роботі розглянуті облік і звітність за 3 роки. Очевидно, що економічні показники підприємства за цей період значно погіршилися. У таблиці 2.1.1. показано їх зміна за останні 2 роки:
Таблиця 2.1.1 - Зміна основних показників господарської діяльності підприємства «Імпульс» за 2007/2006 р.р.
Показник
2006 р
2007 р
Змін. у% до 2006 р +-повів.; - уменьш
Валюта Балансу, в тис. грн.
12537.3
13058.0
4
Обсяг товарної продукції, тис. грн.
4001.4
6113.1
50
Собівартість товарн.продукціі, тис. грн
3113.7
6752.3
- 217
Рентабельність виробництва,%
- 9.58
- 13.02
на - 3.44
Прибуток, тис. грн.
- 113
- 359
- 218
Обсяг реалізації, тис. грн.
1519.5
280.1
- 84
Виробничі запаси і витрати
3132.7
4045.2
29
Дебіторська заборгованість, тис. грн.
1340.6
1204.5
- 10
Кредиторська заборгованість, тис. грн
3038.2
3691.8
22
Фондовіддача,%
1
0.1
-. 0.9
При збільшенні валюти балансу на 4%. обсяг товарної продукції збільшився на 50%, але така зміна відбулася за рахунок збільшення собівартості більш, ніж в 2 рази, наслідком чого стався різкий спад реалізації продукції - на 84%. Про те, що підприємство вже до початку 2006 року зазнавало труднощі у виробничо-господарської діяльності свідчать цифри негативною рентабельності і прибутку, а до кінця 2007 року їх негативне значення, тобто збитки зросли. У зв'язку з порушенням виробничих зв'язків і незатребуваністю своєї продукції підприємство змушене затоварюватися великою кількістю виробничих запасів, так у 2007 році запаси були збільшені на 29%.
Якщо дебіторська заборгованість підприємства за 2007 рік зменшилася на 10%, то кредиторська заборгованість навпаки - збільшилася на 22%, і стала майже в три рази більше дебіторської заборгованості, що свідчить про зменшення надійності підприємства як партнера.
За показником фондовіддачі можна судити, що в 2006 році потужності підприємства завантажені трохи більше 1%, проте, в 2007 році цей показник знизився на 90%, тобто З усього переліченого вище можна визначити, що підприємство «Імпульс» потребує проведення аналізу щодо встановлення ймовірності банкрутства і санаційних процедурах.
2.2 Експрес-аналіз фінансового стану підприємства
Мета першого етапу експрес-аналізу - прийняти рішення про доцільність аналізу фінансової звітності і переконатися в її готовності до читання. Робота на даному етапі починається з перевірки достовірності бухгалтерської звітності. Достовірність звітних даних може бути підтверджена аудиторським висновком. Існують два основних типи аудиторських висновків: стандартне і нестандартне. Перше є підготовлений в достатньо уніфікованому і короткому викладі документ, що містить позитивну оцінку аудитора про достовірність поданої у звіті інформації та її відповідності діючим нормативним документам. Нестандартне аудиторський висновок зазвичай більш об'ємно і може містити або беззастережну позитивну оцінку поданої звітності та фінансового стану, що підтверджується нею; або позитивну оцінку, але з застереженнями. [48].
Перевірка готовності звітності до читання носить менш відповідальний і певною мірою технічний характер. На цьому етапі проводиться візуальна і найпростіша рахункова перевірка звітності по формальних ознаках і по суті:
визначається наявність всіх необхідних форм і додатків, реквізитів і підписів;
вивіряється правильність і ясність заповнення звітних форм;
перевіряється валюта балансу і всі проміжні підсумки;
проводиться звірка контрольних цифр і співвідношень.
Звітним формам властива як логічна, так і інформаційна взаємозв'язок. Суть логічного зв'язку полягає у взаємодоповненні і взаємній кореспонденції звітних форм, їх розділів та статей. Найбільш важливі балансові статті розшифровуються в супутніх формах, розшифровку інших можна знайти в аналітичному обліку (при проведенні управлінського аналізу).
Логічні зв'язки доповнюються інформаційними, які знаходять вираження в прямих і непрямих контрольних співвідношеннях між окремими показниками звітних форм. Пряме контрольне співвідношення означає, що один і той же показник наведений одночасно в декількох формах. Непряме контрольне співвідношення означає, що кілька показників однієї або ряду звітних форм пов'язані між собою нескладними арифметичними розрахунками. Знання контрольних співвідношень важливе і з позиції аналізу, і з позиції контролю і дозволяє перевірити правильність складання звітності.
Таким чином, на першому етапі економічного читання звітності виявляють:
невідповідність контрольних цифр за формами звітності;
фіксують наявність "сигнальних" статей фінансової звітності.
Побічно на фінансові проблеми можуть вказувати такі статті, як:
неоплачений капітал (у тому випадку, якщо це залишок установчих внесків, не внесених при формуванні статутного капіталу);
непокритий збиток.
Наявність залишків у балансі за вказаними статтями, а також їх підвищення дозволяє зробити попередній висновок про фінансові проблеми підприємства, які потім виявляються на етапах деталізованого аналізу.
Мета другого етапу експрес-аналізу - ознайомлення з пояснювальною запискою до фінансової звітності. Це необхідно для того, щоб оцінити умови роботи в звітному періоді, визначити тенденції основних показників діяльності та якісні зміни в майновому і фінансовому становищі фірми. Слід звернути увагу на алгоритми розрахунку основних показників. Оскільки розрахунок деяких аналітичних показників (частка власних оборотних коштів, дохід на акцію) може супроводжуватися різночитанням, багато іноземних фірм приводять у річному звіті алгоритми для розрахунку показників, що є доцільним і для господарюючих суб'єктів України. Аналізуючи тенденції основних показників, слід врахувати вплив спотворюють факторів (наприклад, інфляцію), а також пам'ятати, що баланс, як основна звітна та аналітична форма, не вільний від деяких обмежень.
Третій етап є основним в експрес-аналізі, оскільки його мета - сформувати узагальнюючу оцінку результатів господарської діяльності та фінансового стану об'єкта. Такий аналіз проводиться з тим чи іншим ступенем деталізації в інтересах різних користувачів.
Одним з основних елементів експрес-аналізу є вміння працювати з річним звітом і фінансовою звітністю. Фінансовий менеджер повинен чітко уявляти структуру об'єкта, зміст основних його розділів (коротка характеристика діяльності підприємства, звернення голови підприємства, звіт адміністрації; бухгалтерська звітність; пояснення до бухгалтерської звітності; аудиторський висновок; дані про котирування цінних паперів підприємства; інша інформація).
Економічне читання формул і підготовка до проведення фінансового аналізу:
- Проведена перевірка готовності до читання форми № 1 і № 2 - формальні ознаки дотримані: валюта балансу по роках йде, складові валюти балансу відповідають, при звірці контрольних цифр за формами звітності притаманна логічна взаємозв'язок;
- Зростаючі дебіторська і кредиторська заборгованості та заборгованість перед бюджетом та позабюджетними фондами, зменшення статутного капіталу, а також зростаючі збитки у звітному періоді показують на наявність серйозних проблем у підприємства.
Таблиця 2.2.1 - Оцінка майнового стану балансу
2004
2005
2006
2007
Валюта балансу, (СБ) тис. грн.
11215.4
11813.2
12537.3
13058.0
Приріст активів в тис. грн
-
597.8
724.1
520.9
Приріст активів у%
-
5.3
6.4
4.15
Величина основних засобів, (ОС) тис. грн
8529.5
8311.7
7773.4
7272.4
Частка ОС в сумі активів: ОС / СБ
0.7605
0.7036
0.6200
0.557
Коефіцієнт зносу у%: І / ПС
70.2
71.5
73.2
0.75
Коефіцієнт вибуття
немає даних
немає
даних
немає
даних
немає
даних
Коефіцієнт оновлення: ПСкг / ПСнг
-
1.017
0.996
0.985
Величина ДЗ в тис. грн
723.1
772.5
1191.5
1204.7
Частка ДЗ у валюті балансу: ДЗ / ВБ
0.0645
0.0654
0.0950
0.0923
Темп інфляції
110.4
120
119.2
119.2
Сума активів з урахуванням інфля. до початку періоду в тис.грн.: PV = FV *
1 / (1 + r) ^ t
10158.9
9844.3
10517.8
10954.9
За даними таблиці видно:
1. Незважаючи на те, що валюта балансу в цілому мала тенденцію до зростання, індекс інфляції був настільки великий, що приріст валюти балансу був повністю інфляцією анульований і сума активів, що знаходяться в розпорядженні підприємства, приведена до початку періоду ставала менше первісної суми, особливо складним за всіма показниками для підприємства був 2005 рік.
2. Величина ОС по роках знижується з 8529.5 тис. грн. у 2004 р до 7272.4 тис. грн в 2007 р. Зниження іммобілізованих коштів говорить про звуження діяльності підприємства і можливе вивільнення неефективних і маловикористовуваних ОС, і при всьому при цьому частка ОС в сумі активів залишається високою на кінець 2007 р. і становить 55.7% в валюті балансу (при початковому значенні на 2004 р. - 76,05%).
3. Коефіцієнт зносу ОС на 2004 р. складає понад 70% і прогресує з кожним роком. До кінця 2006 р. він досягає - 75%, не дивлячись на те, що в 2005 р. була спроба оновити ОС, про що говорить збільшення коефіцієнта оновлення на 1.7%.
4. Величина ДЗ і її частка в валюті балансу збільшується з кожним роком. Це свідчить про те, що керівництво підприємства обрало неправильну політику при розрахунках із замовниками, платіжна дисципліна яких залишає бажати кращого.
Розглянуто в динаміці і проведена оцінки фінансового стану підприємства, яка представлена ​​в таблиці 2.2.2
Таблиця 2.2.2 - Оцінка фінансового стану підприємства «Імпульс»:

п / п
Найменування показника
Розрахунок
На початок
2005
На кінець
2005
На кінець
2006
На кінець 2007 р.
1
2
3
4
5
6
7
1
Величина СС тис.грн
1рП
9926.3
9724.5
9499.1
9366
2
Величина СС в загальній сумі джерел т.грн
1рП/ВБ
0.885
0.823
0.758
0.717
3
СОС тис.грн
1рП +2 РП-1рА
1375.1
1391.6
1703.4
2072.1
4
Частка СОС в поточних активах,%
СОС/2рА +3 ра
51.6
40.0
35.9
35.9
5
Коефіцієнт поточної ліквідності,%
(ДС + КФВ + ДЗ) / 3рП
63.0
42.4
52.7
32.7
6
Коефіцієнт загальної ліквідності
(2рА +3 ра-с.120) / 3рП
2.07
1.67
1.56
1.56
7
Коефіцієнт загальної платоспроможності
СБ / (2рП +3 рп) 0
8.7
5.7
4.1
3.54
8
Частка ДЗС в загальній сумі джерел
2рП/ВБ
0
0
0
0
9
Коефіцієнт обеспеч. запасів СОС,%
СОС/2рА
74.2
53.6
54.3
10
Ставлення ДЗ до КЗ
ДЗ / КЗ
0.66
0.42
0.44
0.51
11
НІПЗ, тис. рн.
ВОК + с. (640:660)
2295.4
2586.3
3450.2
4620.7
12
Частка НІПЗ
ВОК + с. (640:660) / 2рА +3 ра
0.67
0.74
0.73
0.80
13
Частка ЗЗ
НІПЗ/2рА
1.24
0.997
1.01
1.14
Згідно з отриманими даними можна зробити наступні висновки:
1. За період з 2005/2006 р. р. величина власних коштів зменшилася на 91 тис. грн. до кінця 2005 року, на 225.4 тис. грн. на кінець 2006 року і на 133.1 тис. грн до кінця 2007 року, що призвело до зменшення ваги СС в загальній сумі джерел від 0.885 на початок 2005 року до 0.717 на кінець 2007 року.
2. Незважаючи на те, що у звітному періоді спостерігалося збільшення СОС з 1375 тис. грн на початок 2005 року до 2072.1 тис. грн. на кінець 2007 року, їх частка в поточних активах зменшилася з 51.5% на початку 2005 року до 35.9% до кінця 2006 року і втрималася на цьому ж рівні до кінця 2007 року. Це пояснюється тим, що зростання СОС відбулося не за рахунок зростання КК фондів і резервів, а за рахунок одночасного зменшення їх, а також запасів і витрат. Частка СОС в поточних активах на кінець звітного періоду ще не досягла нижньої межі - 30%, але перебуває вже досить-таки близько до нього.
3. Коефіцієнт поточної ліквідності до кінця 2005 року опускався до 0.42, що нижче нижньої межі норми (1 - 0.5), а до кінця 2006 р. він злегка перейшов цю межу і став 0.52, але до кінця 2007 р. він різко зменшився до 0.327. Даний коефіцієнт є важливим для промислових підприємств і показує, що підприємство зазнає серйозних труднощів.
4. Згідно визначеному в динаміці коефіцієнту загальної ліквідності можна зробити висновок, що підприємство знаходиться на межі банкрутства, оскільки при нормі Кп> 2, коефіцієнт має таке значення тільки на початок 2005 року і, стрімко зменшуючись, досягає до кінця 2006 року значення 1.56 і змогло утриматися на цьому ж рівні до кінця 2007 року.
5. Коефіцієнт загальної платоспроможності у звітному періоді набагато перевищує норму, хоча теж в динаміці має зниження. Так при нормі Коп> 2, він на початок 2005 р. - 8.7, а на кінець 2006 року - 4.1 і на кінець 2007 р. - 3.54, що характеризує підприємство поки ще здатним покрити всі зобов'язання усіма своїми активами, але помітна істотна динаміка до зниження Коп.
6. Співвідношення ДЗ і КЗ зменшується, що говорить про те, що у підприємства збільшується кредиторська заборгованість, однак до кінця 2007 року вона знову збільшилася до 0.51, що свідчить про не зовсім правильній політиці керівництва підприємства з управління ДЗ.
7. Зниження частки участі СОС і НІПЗ вказує на тенденцію зниження фінансової стійкості, правда, до кінця 2007 року частка НІПЗ була збільшена до 08 за рахунок збільшення КЗ за авансами отриманими. Це показує, що керівництво підприємства «Імпульс» обрало до кінця 2007 року більш правильну політику в розрахунках зі своїми клієнтами.
Можна зробити наступний висновок про фінансову стійкість підприємства, представлений у таблиці 2.2.3.

Таблиця 2.2.3 - Визначення поточної фінансової стійкості підприємства
Рік
СОС
ЗЗ
НІПЗ
Стан
Висновок
2004
1375.1
1852.7
2295.4
СОС <ЗЗ <НІПЗ
Нормальна ФУ
2005
1391.6
2595.3
2586.3
ЗЗ> НІПЗ
Критична ФУ
2006
1703.4
3139.8
3450.2
СОС <ЗЗ <НІПЗ
Нормальна ФУ
2007
2072.1
4051.4
4620.8
СОС <ЗЗ <НІПЗ
Нормальна ФУ
У цілому про фінансову стійкість підприємства можна сказати, що підприємство дотримується балансові правила і використовує в якості джерел коштів як власні, так і залучені короткострокові кошти, але при цьому в певні періоди часу виявляються факти фінансового неблагополуччя у вигляді кредиторської та дебіторської заборгованості, а також для покриття частини своїх запасів підприємство змушене залучати додаткові джерела покриття, не вважаються нормальними, а саме: затримки платежів постачальникам і затримки по зарплаті.
Для визначення фінансової стійкості підприємства в довгостроковому плані необхідно розглянути ще коефіцієнти ринкової стійкості і коефіцієнти фінансування, наведені в таблиці 2.2.4.
Таблиця 2.2.4 - Коефіцієнти ринкової стійкості. Коефіцієнти фінансування
Показник
Формула розрахунку
На початок 2005 р.
На кінець
2005
На кінець
2006
На кінець 2007 р.
Коефіцієнти
ринкової стійкості
Коефіцієнт концентрації СК
Ка =! РП / ВБ
0.885
0.823
0.758
0.717
Коефіцієнт концентрації привл. коштів
Кп = (11рП +111 РП) / ВБ
0.115
0.177
0.242
0.283
Коефіцієнт фінансової залежності
Кфз = ВБ/1рП
1.13
1.22
1.32
1.39
Коефіцієнти
фінансування
Коефіцієнт фінансування
Кф = 1рП / (11рП +111 РП)
7.70
4.66
3.12
2.53
Коефіцієнт заборгованості
Кз = (11рп +111 рп) / 1рП
0.13
0.21
0.32
0.39
Коефіцієнт маневреності
Км = СОС/1рП
0.139
0.143
0.179
0.22
Коефіцієнт структури д / термінових влож.
КДЗ = 11рП/1рА
0
0
0
0
Коефіцієнт інвестування
Ки = 1рП/1рА
1.16
1.17
1.22
1.28
Аналіз коефіцієнтів ринкової стійкості дозволяє зробити висновки:
1. Коефіцієнт концентрації СК досить високий, і можна було б говорити про фінансову стійкість, якщо б не стрімка тенденція його зменшення в динаміці від 0.885 на початок 2005 року до 0.717 на кінець 2007 року. Даний коефіцієнт поки ще вище 0.6 і задовольняє вимогам фінансової стійкості. Низький коефіцієнт концентрації залучених коштів говорить про те, що підприємство слабо використовує позикові та залучені кошти, хоча зростання Кфз показує на збільшення частки позикових коштів, у той час як СК зменшується.
2. Коефіцієнт фінансування на початок 2005 року мав значення 7.7, що значно перевищує його максимальне значення (Кф max <1), і до кінця 2007 року він не досяг цього значення, а став 2.53 - на обличчя стрімке зменшення коефіцієнта фінансування. Це також говорить про те, що підприємство недостатньо використовує позикові кошти. Збільшення коефіцієнта заборгованості з 0.13 - в 2004 р. до 0.39 - в 2007 році свідчить про те, що до кінця періоду підприємство стало більш залежно від зовнішніх позик і ступінь ризику підприємства різко збільшується, хоча верхня межа для даного коефіцієнт поки не досягнуть (Кз = 1) і підприємство ще здатне власним капіталом покрити свої зобов'язання. Км протягом аналізованого періоду перебуває в межах норми - 0.139-0.22, що менше 0.3, але він також має тенденцію до зростання. Коефіцієнт інвестування в аналізованому періоді вище 1, при нормальних значеннях його - (0.7 - 1) і також збільшується до кінця періоду від 1.16 до 1.28, а коефіцієнт структури довгострокових вкладень взагалі протягом аналізованого періоду дорівнює 0, що говорить про невикористання підприємством довгострокових позик і кредитів.
2.3 Аналіз показників фінансового стану підприємства
Для характеристики фінансового стану підприємства, використання власних і залучених коштів використовуються показники балансу ф.1.
Аналіз динаміки валюти балансу проводиться шляхом порівняння даних загальної вартості майна підприємства (валюти балансу) на початок і кінець звітного періоду.
Для підприємства «Імпульс» валюта балансу відповідає в тисячах гривень:
2004 р. - 11215,4; 2005 р. - 11813,2, у 2006 р. - 12537,3 - зменшення валюти балансу за 2006 р. не сталося, тобто підприємство начебто не скорочує господарської діяльності, але неплатоспроможність підприємства є, тому якщо врахувати коефіцієнт інфляції по роках, то буде видно, що насправді валюта балансу до кінця 2005 року зменшується, і лише трохи збільшується до кінця 2006 року.
При аналізі балансу простежуються також і його статті, які свідчать про недоліки та незадовільну роботу підприємства і його фінансовий стан:
- Стаття балансу 180 - дебіторська заборгованість "За товари, роботи і послуги, не сплачені в строк" - 2004 р. - 723,1; 2005 р. - 772,5, у 2006 р. - 1191,5 тис. грн. - Постійне збільшення даної статті свідчить про неправильно обраної політики підприємства за розрахунками з клієнтами
- Стаття балансу 640 - "За товари і послуги не сплачені в строк" - збільшується наростаючим підсумком по роках:
2004 р. - 766,3; 2005 р. - 881,4, у 2006 р. - 1338,6 тис. грн. - Збільшення короткострокової кредиторської заборгованості в динаміці свідчить про труднощі, яких зазнає підприємство при розрахунках з постачальниками, і що до кінця 2006 р. підприємство стало більш залежним від кредиторів, тобто підприємству не вистачає СОС для фінансування оборотних коштів, навіть повне погашення ДЗ не покриє всієї КЗ підприємства.
- Стаття 485 - "Збитки минулих років" - на початок 2006 р. склали - 5,8 тис.грн, що свідчить про труднощі в основній діяльності підприємства в 2005 р.
- Стаття 490 "Збитки звітного року" - 2005 р. - 5,8, у 2006 р. - 113 тис. грн - свідчить про допущені підприємством помилки в плануванні, внаслідок чого у підприємства в звітному році значно збільшилися збитки.
- За статтями "Довгострокові кредити і позики, не погашені в строк" і "короткострокові кредити і позики, не погашені в строк" - руху коштів не відбувалося.
Визначається одна з важливих характеристик фінансового стану підприємства - його фінансова незалежність від зовнішніх джерел при аналізі джерел власних коштів.
З цією метою обчислюється коефіцієнт фінансової незалежності "автономії" (Кавт) як відношення загальної суми власних коштів до підсумку балансу:
Практикою встановлено, що загальна сума еадолженності не повинна перевищувати суми власних джерел фінансування, тобто критичне значення К (авт) = 0,5. Чим більше значення коефіцієнта, тим краще фінансове становище підприємства (менша залежність від зовнішніх джерел).
Для визначення фінансової стійкості вираховують коефіцієнт фінансової стабільності (Кфс), який характеризує співвідношення власних і позикових коштів.
Перевищення власних коштів над позиковими вказує на те, що підприємство має достатній рівень фінансової стійкості і відносно незалежно від зовнішніх фінансових джерел. Нормативне значення Кфс повинне бути> 1. Якщо Кфс <1, то потрібно з'ясувати причини зменшення фінансової стабільності (падіння виручки, зменшення) прибутку, не обгрунтоване збільшення матеріальних еапасов і т.п.).
Важливе значення у процесі аналізу джерел власних коштів має показник фінансового левереджа (Фл), який характеризує залежність підприємства від довгострокових зобов'язань і визначається як відношення довгострокових зобов'язань до джерел власних коштів.
Збільшення значення Фл свідчить про зростання фінансового ризику, тобто можливість втрати платоспроможності. У цьому випадку більш детально аналізуються показники іншого розділу пасиву балансу.
Для вирішення питання про забезпечення підприємства власними коштами розраховується коефіцієнт забезпечення власними засобами (Кос). Цей коефіцієнт розраховується як відношення різниці між обсягами джерел власних та прирівняних до них коштів (ЕА вирахуванням статей: "Розрахунки з учасниками", "Резерви майбутніх витрат і платежів", "Доходи майбутніх періодів", "реструктурувати борг") і фактичною вартістю основних засобів та інших необоротних активів до фізичної вартості наявних у підприємства оборотних засобу
Значення К (ос) повинно бути більше 0,1.
Аналіз структури кредиторської заборгованості
Аналізу підлягають дані 3 розділу пасиву балансу "Розрахунки та інші пасиви" (рядки 600-750), при цьому визначається частка окремих статей розділу в загальній сумі кредиторської заборгованості, а також відхилення значень цих статей у кінці звітного періоду відносно початку року. Особливу увагу необхідно звернути на наявність простроченої заборгованості перед бюджетом, позабюджетними фондами, по страхуванню, з оплати праці і перед іншими кредиторами (за тепло, електроенергію, газ, воду).
При аналізі довгострокової кредиторської заборгованості звертається увага на цільове використання довгострокових кредитів банків та позикових коштів, які отримані протягом останніх трьох років. Аналізу структури активів підприємства підлягають 1,11,111 розділи Активу балансу. Активи підприємства та їх структура вивчаються як з точки зору їх участі у виробництві, так і з точки зору оцінки їх ліквідності. Зміна структури активів підприємства в бік збільшення частки оборотних засобів може вказувати на:
- Формування більш мобільної структури активів, що сприяє прискоренню оборотності засобів підприємства;
- Відволікання частини поточних активів на кредитування споживачів товарів, робіт, послуг підприємства, дочірніх підприємств та інших дебіторів, що свідчить про фактичну іммобілізацію цієї частини оборотних засобів із виробничого циклу;
- Згортання виробничої бази;
- Спотворення результатів оцінки основних фондів внаслідок існуючого порядку їх бухгалтерського обліку та ін
Для того щоб зробити однозначні висновки про причини зміни даної пропорції в структурі активів, проводиться детальний аналіз розділів і окремих статей активу балансу.
При аналізі основних засобів та інших необоротних активів враховується те, що питома вага основних засобів та позаоборотних активів може змінюватися внаслідок впливу зовнішніх факторів (наприклад, порядок їх обліку, при якому коригування вартості основних фондів в умовах інфляції здійснюється із запізненням, у той час як ціни на сировину, матеріали, готову продукцію можуть збільшуватися досить високими темпами), необхідно звернути особливу увагу на зміну абсолютних показників форми 1 за звітний період (рядки 010, 011, 012), яка відтворює рух основних засобів (зміну норм амортизації та груп розподілу основних фондів , вибуття і введення в експлуатацію нових).
Аналізується рух основних фондів та амортизаційних відрахувань за попередній та поточний роки (форма 11-ОФ (річна), дані аналітичного бухгалтерського обліку за звітний період). Звертається увага на основні фонди підприємства, які придбані, реалізовані, ліквідовані або здані в оренду протягом поточного року.
При аналізі першого розділу активу балансу також звертається увага на тенденцію зміни таких його статей, як устаткування (рядок 035), незавершені капітальні вкладення (рядок 030), майно в оренді (рядок 055), оскільки вказані активи не беруть участі в виробничому обороті і, у певних умовах, збільшення їх частки може негативно вплинути на результативність фінансової і господарської діяльності підприємства.
Аналіз власних оборотних коштів Власні оборотні кошти - це робочий капітал (Рк). Робочий капітал (Рк) - різниця між оборотними активами підприємства та його короткостроковими зобов'язаннями. Тобто робочий капітал є тією частиною оборотних активів, яка фінансується за рахунок власних коштів та довгострокових зобов'язань. Наявність робочого капіталу свідчить про те, що підприємство не тільки здатне сплатити власні поточні борги, а й має фінансові ресурси для розширення діяльності та інвестування. Для визначення величини Рк слід від суми підсумків розділів 11 і 111 активу балансу відняти підсумок розділу 111 пасиву.
Фактичне значення Рк необхідно порівняти з його нормативною величиною. Платоспроможність підприємства визначається передусім величиною і маневреністю його робочого капіталу. Як нестача робочого капіталу, так і його надлишок може бути негативною ознакою. Оптимальний розмір Рк залежить від сфери діяльності, обсягу реалізації, кон'юнктури ринку і т.д.
При зменшенні Рк необхідно з'ясувати, за рахунок чого відбулося і як це вплинуло на маневреність робочого капіталу.
Маневреність робочого капіталу (Мк) характеризує частку запасів у його загальній сумі, тобто визначається відношенням величини запасів до розміру робочого капіталу.
Збільшення товарних запасів, характерне в умовах інфляції, призводить до залучення довгострокових кредитів, що в свою чергу, може вплинути, враховуючи високі кредитні ставки, на платоспроможність підприємства.
Важливим показником платоспроможності підприємства є коефіцієнт покриття (Кп). Він визначається співвідношенням усіх поточних активів (за винятком витрат майбутніх періодів) до короткострокових зобов'язань і характеризує достатність оборотних коштів підприємства для погашення своїх боргів протягом року.
ПК (п) вказує, скільки грошових одиниць оборотних коштів припадає на кожну грошову одиницю короткострокових зобов'язань. Критичне значення К (п) = 1. При К (п) <1 підприємство має неліквідний баланс. Значення К (п) в межах 1-1,5 свідчить про те, що підприємство своєчасно ліквідує борги.
При аналізі структури оборотних коштів виходять з того, що оборотні кошти підприємства складаються із запасів і витрат (11 розділ активу балансу) та грошових коштів, розрахунків та інших активів (111 розділ активу балансу).
Швидкість обороту оборотних засобів підприємства є однією з якісних характеристик фінансової політики підприємства. Чим більше швидкість обороту, тим ефективніше працює виробництво.
Тому абсолютний чи відносний зростання оборотних засобів може свідчити не тільки про розширення виробництва або дію факторів інфляції, але й про уповільнення їх обороту, що викликає збільшення їх маси.
Для визначення тенденції обігу обігових коштів розраховується коефіцієнт обігу (Ко).
Коефіцієнт обігу оборотних коштів (Ко) - це відношення виручки (валового доходу) від реалізації продукції, без урахування податку на додану вартість та акцизного збору (ф.2), до суми оборотних засобів підприємства (ф.1).
Зменшення значення Ко в кінці звітного періоду в порівнянні з його значенням на початок року, свідчить про уповільнення обігу обігових коштів.
Показником ефективності використання оборотних засобів є також час звернення (Во) - тривалість в днях одного звернення. Воно визначається як відношення кількості календарних днів звітного періоду до коефіцієнта звернення:
В (о) = т / К (о),
де Т - кількість календарних днів звітного періоду.
Час обороту вказує на кількість днів, які були необхідні підприємству для поповнення його оборотних коштів.
Важливими показниками ефективності використання активів є звернення запасів і тривалість одного обігу запасів.
Коефіцієнт обіговості запасів (Коз) визначається як відношення собівартості реалізованої продукції до середньої вартості запасів.
Значення Коз вказує, скільки разів у середньому поповнювалися запаси підприємства протягом звітного періоду.
Середня тривалість одного звернення запасів (Віз) визначається аналогічно показнику Під:
В (оз) = Т / К (св)
Збільшення питомої ваги виробничих запасів у структурі активів може свідчити про:
- Зростанні виробничого потенціалу підприємства;
- Прагненні за рахунок вкладень у виробничі запаси захистити грошові активи підприємства від знецінення під впливом інфляції
- Нераціональність обраної господарської стратегії, внаслідок чого значна частина поточних активів иммобилизована в запасах, ліквідність яких може бути незначною. При значному збільшенні запасів та затрат необхідно проаналізувати, чи не відбувається збільшення за рахунок необгрунтованого відволікання активів від виробничого звернення, що призводить до збільшення кредиторської заборгованості і погіршення фінансового становища підприємства.
При аналізі розділу "Грошові кошти, розрахунки та інші активи" активу балансу необхідно звернути увагу на темпи росту дебіторської заборгованості, в тому числі простроченої, за отриманими векселями. Збільшення цих статей балансу свідчить про одержання підприємством товарних позик для споживачів своєї продукції. Кредитуючи їх, підприємство фактично ділиться з ними часток свого прибутку. У той же час підприємство може брати кредити для забезпечення своєї господарської діяльності, що призводить до збільшення власної кредиторської заборгованості.
Важливим показником ліквідності підприємства є коефіцієнт абсолютної ліквідності К (ал), який характеризує негайну готовність підприємства ліквідувати короткострокову заборгованість і визначається як відношення суми грошових коштів підприємства та короткотермінових фінансових вкладень до суми короткострокових (поточних) зобов'язань.
Значення К (ал) є достатнім у межах 0,2-0,35, а менше 0,2 - це зовнішня ознака неплатоспроможності.
При аналізі витрат на виробництво аналізу підлягають витрати підприємства, які безпосередньо пов'язані з виробництвом і збутом продукції, виконанням робіт і наданням послуг. Дані для проведення аналізу беруть з річної або квартальної форм 5-с - "Звіт про витрати на виробництво продукції, робіт, послуг".
Більш детально аналізуються ті статті, які становлять у них значну частку. Доцільність таких витрат визначається з урахуванням специфіки виробництва.
При значних питомих витратах у загальному обсязі матеріальних витрат за газ, електроенергію, паливо, тепло, воду вказуються їх абсолютні та відносні величини.
Аналіз прибутковості підприємства характеризується сумою прибутку та рівнем рентабельності. Рівень рентабельності визначається як відношення прибутку від реалізації (П) до собівартості продукції (С) (робіт, послуг).
У процесі аналізу визначається, як змінюється протягом певного періоду значення прибутку від реалізації, чистого прибутку, рівня рентабельності, розглядаються фактори, які призводять до їх зміни. Крім того, вивчається вплив на балансовий прибуток підприємства таких показників, як: виручка від реалізації, ПДВ, акцизний збір, собівартість реалізованої продукції, а також прибуток (збиток) від іншої реалізації та позареалізаційних операцій.
При аналізі використання прибутку необхідним елементом аналізу є дослідження результатів фінансової діяльності та напрямків використання прибутку. Аналізу підлягає розподіл прибутку звітного та попереднього років, відображений у ф.2.
У тому випадку, коли підприємство збиткове, можна зробити висновок про відсутність джерела поповнення власних коштів підприємства для ведення ним нормальної господарської діяльності.
За наявності збитку попереднього або звітного року співвідношення у% для відповідної графи не розраховується. Аналізується тільки відхилення по статтях використання прибутку.
Якщо на виробничий розвиток спрямовано менше 30% чистого прибутку, необхідно встановити об'єктивність причин такого розподілу, а також звернути увагу на розподіл прибутку "на інші цілі". Якщо підприємство використало прибутку більше, ніж її одержало, що в цьому випадку необхідно звернути увагу, які саме статті витрат призвели до збитку.
2.4 Прогнозування ймовірності банкрутства на основі алгоритму "Z-рахунку Альтмана" та розробка його моделі
Щоб передбачити ймовірність настання банкрутства підприємства, використовують спеціальну модель, отриману американським економістом Едуардом Альтманом у результаті вивчення фінансового стану 19 підприємств, - так званий "Z-рахунок Альтмана". Проведені дослідження показали, що певні комбінації відносних показників володіють високою здатністю характеризувати ймовірність швидкого банкрутства підприємства. На основі використання прийомів статистичного методу, який називають "Аналізом множинних дискримінант, були розраховані параметри кореляційної лінійної функції:
Z = E * An * Xn, де
Z - показник неплатоспроможності підприємства
A - параметри, що показують ступінь впливу показників на ймовірність банкрутства,
X - показники (фактори впливу) діяльності підприємства.
Ця модель називається двухфакторной і в розрахунках використовують такі показники, як коефіцієнт покриття і коефіцієнт фінансової залежності. Цю модель можна виразити наступною формулою:
L = -0.3877 + (-1.0736) * Kтл + 0579 * Ккзс, де
КТЛ - коефіцієнт поточної ліквідності
Ккзс - коефіцієнт концентрації позикових коштів
Для підприємства «Імпульс» у розглянутому періоді цю модель можна представити у вигляді таблиці 2.5.1.
Таблиця 2.4.1 - Оцінка ймовірності банкрутства підприємства на підставі двофакторної моделі Альтмана
Роки
Коефіцієнт поточної ліквідності, КТЛ
Коефіцієнт конц.ЗС, КЗС
Індекс L
Висновок
2004
0.63
0.115
-0.997
L <0
2005
0.424
0.177
-0.720
L <0
2006
0.527
0.242
-0.813
L <0
2007
0.327
0.283
-0.5749
L <0
Згідно з отриманими даними можна зробити висновок, що підприємство має ймовірність банкрутства, і підприємство стрімко набирає темпи банкрутства.
Користуючись такою простою функцією адекватно можливо вирішити завдання, тобто передбачити ймовірність банкрутства, використовуючи тільки два показники, але прогнозування неплатоспроможності підприємства за допомогою двофакторної моделі не забезпечує високої точності розрахунків, так як не враховує вплив інших показників, що характеризують ділову активність і ефективність функціонування підприємства.
За результатами аналізу 66 підприємств з використанням 22 аналітичних коефіцієнтів Альтман вивів комбінацію найважливіших з них для визначення рівнів можливого банкрутства підприємства, - це модель "Altman Z-score", яка являє собою функцію від деяких показників, що характеризують економічний потенціал підприємства і результати його роботи за звітний період:
Z = E * An * Xn,
де n - змінюється від 1 до 5.
П'ятифакторна модель має наступний вигляд:
Z = 1.20 K1 + 1.40 K2 + 3.30 K3 + 0.60 K4 + 0.99 K5, де
К1 - К5 - розраховуються за алгоритмами:
К1 - частка власних оборотних коштів в активах підприємства,
К2 - нерозподілений прибуток у загальному обсязі активів (показує рентабельність активів, розраховану з використанням величини нерозподіленого прибутку),
К3 - частка прибутку (до сплати відсотків і податків) у загальному обсязі активів (характеризує рентабельність активів, розраховану з використанням показника балансового прибутку).
К4 - ринкова вартість акціонерного капіталу в загальному обсязі боргових зобов'язань,
К5 - виручка від реалізації в загальному обсязі активів (характеризує віддачу активів).
Критичне значення показника Z, за даними статистичної вибірки, склало 2,9.
При Z <або = 1.8 - ймовірність банкрутства дуже висока;
при 1,81 <або = Z <або = 2,765 - висока;
2.765 <або = Z <або = 2. 99 - низька (існує можливість)
(1.8-2.9 - це "темна зона" - ймовірність банкрутства не визначена)
Z> або = 2.9 - дуже низька. Z оцінюється для періоду в 2-3 роки.
Ніколи ймовірність банкрутства не може бути оцінена як нульова. Особливо це стосується українських підприємств, на діяльність яких значною мірою впливають фактори неекономічного характеру. Для українських підприємств "Z-рахунок Альтмана" виводиться на основі двох форм звітності - № 1 - Баланс підприємства та № 2 - Звіт про фінансові результати підприємства. Для отримання реальних об'єктивних даних необхідно, щоб якість фінансової звітності було високим. У цьому має бути зацікавлене саме підприємство, так як по обчисленому результату можна судити про фінансове становище фірми в цілому, що дозволить розробити стратегію її функціонування. Дані розрахунку наведені в таблиці 2.5.2. Після чого обчислюється "Z-рахунок Альтмана за формулою:
Z = 1.20 K1 + 1.40 K2 + 3.30 K3 + 0.60 K4 + 0.99 K5
Таблиця 2.5.2 - Визначення ймовірності банкрутства за пятифакторную моделі "Z-рахунок" Альтмана
Дата
К1
К2
К3
К4
К5
Z
01.01.2005
0,238
0,012
0,002
7,398
0,1
4,842
01.01.2006
0,295
0,046
0,004
4,387
0,16
3,22
01.01.2007
0,378
0,065
-0,01
2,875
0,09
2,33
01.01.2008
0.441
0.099
-0.03
2.268
-0.01
1.929
Вірогідність банкрутства у 2004 році незначна, але підприємству не вдається залишитися на тому ж рівні. За даними таблиці і гістограмі видно, як стрімко збільшується у підприємства ймовірність банкрутства, і до кінця 2006 року підприємство потрапляє в "темну зону", а до початку 2008 року підприємство вже близько біля нижньої межі цієї зони. Звідси можна зробити висновок, що керівництву підприємства необхідно терміново переглянути фінансову і виробничої-господарську політику, в іншому випадку у підприємства може виявитися ймовірність банкрутства дуже високою і, якщо Z знизиться до 1.8, то в кінцевому результаті підприємство стане банкрутом.
\ S


Гістограма 2.4.1 - Визначення ймовірності банкрутства за моделлю "Z-рахунок" Альтмана
За допомогою даної моделі прогноз неплатоспроможності підприємства на період в один рік можна встановити з точністю до 95 відсотків. Можливі два типи помилок: по-перше - визначення платоспроможності, у той час як вже фактично настали неплатоспроможність підприємства і банкрутство, по-друге, навпаки, - прогнозується банкрутство підприємства, а фактично воно зберігає платоспроможність. Для періоду в 1 рік помилка першого типу, як вважають Альтман та його колеги, можлива в 6% випадків, а помилка другого типу - в 3% випадків. Зі збільшенням горизонту прогнозу ймовірність банкрутства зростає.
До розрахованому фінансовому показнику і його інтерпретації необхідно ставитися обережно, беручи до уваги наступне: по-перше, частіше за все фінансова звітність відрізняється низькою якістю складання;, по-друге, об'єктивну ринкову оцінку акціонерного капіталу (К4) можна отримати тільки щодо великих компаній, акції яких котируються на біржах, по-третє, як уже зазначалося, на показники діяльності українських підприємств великий вплив роблять фактори неекономічного характеру. А також для українських підприємств побудову таких моделей є проблематичним:
- Через відсутність статистики банкрутств,
- Не відпрацьована нормативна база,
- Немає можливості врахувати безліч чинників для визнання фірми банкрутом.
У даній роботі розроблена і використана модель "Z-рахунку" Альтмана для розрахунку ймовірності банкрутства на підставі вищевказаного алгоритму. При зміні даних форм № 1 і № 2 коефіцієнти, індекс банкрутства і дані діаграми - Імовірність банкрутства підприємства «Імпульс» - самостійно коригуються завдяки їх поєднанню до статей балансу і звіту фінансового результату. Цей взаємозв'язок вказана у додатку на схемі С.2.5.2 - Залежність "Z-рахунку Альтмана"-між алгоритмом і формами № 1 і № 2 за допомогою функції "Залежності".
Використані позначення в моделі:
К1 - частка СОС в активах підприємства
К2 - нерозподілений прибуток у загальному обсязі активів
К3 - частка прибутку (до сплати податків) у загальному обсязі активів
К4 - ринкова вартість акціонерного капіталу в загальному обсязі боргових зобов'язань
К5 - виручка від реалізації в загальному обсязі активів
Z - показник неплатоспроможності підприємства.

3 ВИРОБЛЕННЯ РІШЕНЬ ЩОДО СТАБІЛІЗАЦІЇ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА
3.1 Внутрішні механізми фінансової стабілізації підприємства при загрозі банкрутства
Основна роль у системі антикризового управління підприємством відводиться широкому використанню внутрішніх механізмів фінансової стабілізації, яка дозволяє не тільки зняти фінансовий стрес погрози банкрутства, але і значною мірою позбавити підприємство від залежності використання позикового капіталу, прискорити темпи його економічного розвитку.
Фінансова стабілізація підприємства в умовах кризової ситуації послідовно здійснюється за такими основними етапами:
1. Усунення неплатоспроможності. В якій би якої не оцінювався за результатами діагностики банкрутства масштаб кризового стану підприємства, найбільш нагальним завданням у системі заходів фінансової його стабілізації є відновлення здатності до здійснення платежів по своїх невідкладних фінансових зобов'язань з тим, щоб попередити виникнення процедури банкрутства;
2. Відновлення фінансової стійкості (фінансової рівноваги). "Хоча неплатоспроможність підприємства може бути усунена протягом короткого періоду за рахунок здійснення pяда аварійних фінансових операцій, причини, що генерують неплатоспроможність, можуть залишатися незмінними, якщо не буде відновлена ​​до безпечного рівня фінансова стійкість підприємства". Це дозволить усунути загрозу банкрутства не тільки в короткому й у відносно більш тривалому проміжку часу.
3. Забезпечення фінансової рівноваги в тривалому періоді. Повна фінансова стабілізація досягається тільки тоді, коли підприємство забезпечило тривалий фінансову рівновагу в процесі свого майбутнього економічного розвитку, тобто створює передумови стабільного зниження середньозваженої вартості капіталу, і постійного зростання своєї ринкової вартості. Це завдання вимагає прискорення темпів економічного розвитку на основі внесення певних коректив в окремі параметри фінансової стратегії підприємства. Скоригований з урахуванням несприятливих факторів фінансова стратегія підприємства повинна забезпечувати високі темпи стійкого зростання його операційної діяльності при одночасній нейтралізації загрози його банкрутства в майбутньому періоді.
Кожному етапу фінансової стабілізації підприємства відповідають певні її внутрішні механізми, які в практиці фінансового менеджменту прийнято підрозділяти на оперативний, тактичний і стратегічний. Використовувані вищеперелічені внутрішні механізми фінансової стабілізації носять "захисний" або "наступальний" характер.
1. Оперативний механізм фінансової стабілізації заснований на принципі "відсікання зайвого" і являє собою захисну реакцію підприємства на несприятливий фінансовий розвитку і позбавлений будь-яких наступальних управлінських рішень.
Вибір напрямку оперативного механізму фінансової стабілізації диктується характером реальної неплатоспроможності підприємства, індикатором якої служить коефіцієнт чистої поточної платоспроможності, який скоректований як за складом оборотних активів (виключається в короткостроковому періоді безнадійна дебіторська заборгованість, неліквідні запаси ТМЦ, витрати майбутніх періодів), так і за складом короткострокових фінансових зобов'язань (виключаються розрахунки за нарахованими дивідендами і відсоткам, що підлягають виплаті; розрахунки з дочірніми підприємствами).
ОА - ОАН
КЧТП = ------------------ (3.1.1)
КФВ - КФОво
КЧТП - коефіцієнт чистої поточної платоспроможності підприємства в умовах його кризового розвитку;
ОА - сума всіх оборотних активів;
ОАН - сума неліквідних (у короткостроковому періоді) оборотних активів підприємства;
КФВ - сума всіх короткострокових (поточних) фінансових зобов'язань підприємства;
КФОво - сума внутрішніх короткострокових (поточних фінансових зобов'язань підприємства, погашення яких може бути відкладено до завершення його фінансової стабілізації.
З урахуванням коефіцієнта чистої поточної платоспроможності підприємства можуть бути вироблені основні напрями оперативного механізму фінансової стабілізації підприємства, представлені на малюнку 3.1.1.
Мета цього етапу вважається досягнутою, якщо усунена поточна неплатоспроможність підприємства, тобто обсяг надходження ДС перевищив обсяг невідкладних фінансових зобов'язань у короткостроковому періоді, тобто на поточному відрізку часу загроза банкрутства ліквідована, хоча і носить відкладеним.

Забезпечення прискореної
ліквідності оборотних активів
  При КЧТП> 1,0
При КЧТП <1.0 11.0
Забезпечення прискореного часткового
дезінвестірованія необоротних активів
ОСНОВНІ НАПРЯМКИ ОПЕРАТИВНОГО МЕХАНІЗМУ ФІНАНСОВОЇ СТАБІЛІЗАЦІЇ ПІДПРИЄМСТВА



Забезпечення прискореного скорочення розміру короткострокових фінансових зобов'язань


Малюнок 3.1.1 - Основні напрями оперативного механізму фінансової стабілізації підприємства
2. Тактичний механізм фінансової стабілізації, використовуючи окремі захисні заходи, являє собою наступальну тактику, спрямовану на перелом несприятливих тенденцій фінансового розвитку та виходу на рубіж фінансової рівноваги підприємства. Він являє собою систему заходів, спрямованих на досягнення точки фінансової рівноваги підприємства в майбутньому періоді і має наступний вигляд
ЧПо + АТ + D АК + D СФРп = D Позов + ДФ + ПУП + СП + D РФ,
де ЧПо - чистий операційний прибуток підприємства;
АТ - сума амортизаційних відрахувань;
D АК - сума приросту акціонерного (пайового) капіталу при додатковій емісії акцій (збільшення розміру пайових внесків у статутний фонд);
D СФРп - приріст власних фінансових ресурсів за рахунок інших джерел;
D Позов - приріст обсягу інвестицій;
ДФ - сума дивідендного фонду;
ПУП - обсяг програми участі найманих працівників у прибутку (виплати за рахунок прибутку);
СП - обсяг соціальних екологічних та інших зовнішніх програм підприємства;
D РФ - приріст суми резервного (страхового) фонду підприємства.
Як видно, праву частину формули становлять усі джерела формування власних фінансових ресурсів підприємства, а ліву - всі напрями використання цих ресурсів, тобто можна цю формулу записати як: ОГСФР = ОПСРФ, де
ОГСРФ - можливий обсяг генерування власних фінансових ресурсів підприємства;
ОПРСФ - необхідний обсяг споживання власних фінансових ресурсів підприємства.
Мета цього етапу стабілізації вважається досягнутою, якщо підприємства вийшло за кордон фінансової рівноваги, що передбачається цільовими показниками фінансової структури капіталу і забезпечує достатню його фінансову стійкість.
Стратегічний механізм фінансової стабілізації являє собою винятково наступальну стратегію фінансового розвитку, що забезпечує оптимізацію необхідних прискорених фінансових параметрів, підлеглу цілям прискорення всього економічного зростання підприємства.
Стратегічний механізм фінансової стабілізації являє собою систему заходів, спрямованих на підтримку досягнутого фінансової рівноваги підприємства в тривалому періоді і базується на моделі сталого економічного зростання підприємства, забезпечуваного основними параметрами його фінансової стратегії, і має наступний вигляд:
ПП А
D ОР = --------- х ККП х ---------- х Коа
ОР СК
де D ОР - можливий темп приросту обсягу реалізації продукції, що не порушує фінансової рівноваги підприємства, виражений десятковим дробом;
ЧП - сума чистого прибутку підприємства;
ККП - коефіцієнт капіталізації чистого прибутку;
А - вартість активів підприємства;
Коа - коефіцієнт оборотності активів в разах;
ОР - обсяг реалізації продукції;
СК - сума власного капіталу підприємства.
Очевидно, що можливий темп приросту обсягу реалізації продукції, що не порушує фінансової рівноваги підприємства, становить добуток коефіцієнтів, досягнутих при рівноважному його стан на попередньому етапі антикризового управління:
1) коефіцієнта рентабельності реалізації продукції;
2) коефіцієнта капіталізації чистого прибутку;
3) коефіцієнта левереджа активів (він характеризує "фінансовий важіль" з яким СК підприємства формує активи, що використовуються в його господарській діяльності);
4) коефіцієнта оборотності активів.
Мета цього етапу фінансової стабілізації вважається досягнутою, якщо в результаті прискорення темпів сталого економічного зростання підприємства забезпечується відповідне зростання його ринкової вартості в довгостроковій перспективі.

3.2 Вибір критерію антикризового управління підприємством
Це система заходів, що включають в себе комплекс з фінансового оздоровлення підприємства (санації), що реалізуються з допомогою сторонніх юридичних чи фізичних осіб і спрямованих на запобігання оголошення підприємства-боржника банкрутом і його ліквідації. Санація проводиться:
- До порушення кредиторами справи про банкрутство, якщо підприємства вдається до зовнішньої допомоги зі своєї ініціативи;
- Якщо саме підприємство, звернувшись до арбітражного суду з заявою про своє банкрутство, одночасно пропонує умови своєї санації (це характерно для державних підприємств);
- Якщо рішення про проведення санації виносить арбітражний суд з пропозиціям, які надійшли від бажаючих задовольнити вимоги кредиторів до боржника і погасити його зобов'язання перед бюджетом.
Ініційована підприємством санація представляє складний і в багатьох відносинах болюче для нього процес, що вимагає ефективного фінансового управління на всіх стадіях її здійснення та здійснюється за такими етапами:
1. Визначення доцільності і можливості проведення санації.
На основі результатів приведення діагностики банкрутства та моніторингу здійснення заходів щодо внутрішньої фінансової стабілізації підприємства приймається принципове рішення про проведення санації. Доцільність проведення санації обумовлюється тим, що використання внутрішніх механізмів фінансової стабілізації підприємства не досягло своїх цілей і кризовий фінансовий стан підприємства продовжує поглиблюватися. Можливість здійснення санації визначається перспективами виходу з кризового фінансового стану і успішного розвитку підприємства при наданні йому істотної зовнішньої допомоги на сучасному етапі.
2. Обгрунтування концепції санації:
- Оборонна концепція санації спрямована на скорочення обсягів операційної та інвестиційної діяльності підприємства, що забезпечує збалансованість грошових потоків на більш низькому об'ємному їхній рівень. Концепція передбачає залучення зовнішньої фінансової допомоги для реструктуризації підприємства, в процесі якої воно позбавляється від ряду виробничих структурних підрозділів, незавершених реальних інвестицій та інших видів активів з метою фінансової стабілізації:
- Наступальна концепція санації спрямована на диверсифікацію операційної та інвестиційної діяльності підприємства, що забезпечує збільшення розміру чистого грошового потоку в майбутньому періоді за рахунок зростання ефективності господарської діяльності. Тут зовнішня фінансова допомога та інші реорганізаційні заходи, здійснювані в процесі санації, використовуються з метою розширення асортименту та конкурентоспроможної продукції, виходу на інші регіональні ринки, швидкого завершення розпочатих інвестиційних проектів.
3. Визначення напрямку здійснення санації:
- Санація підприємства, спрямована на рефінансування його боргу, здійснюється для допомоги підприємству в усуненні його неплатоспроможності, якщо його кризовий стан ідентифіковано як тимчасове і не носить катастрофічного характеру.
- Санація підприємства, спрямована на його реструктуризацію (реорганізацію), здійснюється при більш глибоких масштабах кризового фінансового стану підприємства і вимагає здійснення ряду реорганізаційних процедур, що забезпечують більш ефективні форми його господарської діяльності. Цей напрямок санації пов'язано зі зміною статусу юридичної особи санованої підприємства.
4. Вибір форми санації.
Тут безпосередньо характеризується той механізм, за допомогою якого досягається мета санації і можуть бути представлені на рис. 3.2.1.:
ФОРМИ САНАЦІЇ ПІДПРИЄМСТВА, СПРЯМОВАНІ
НА РЕФІНАНСУВАННЯ ЙОГО БОРГУ
Дотації та субвенції за рахунок коштів бюджету
Державне пільгове кредитування
Державна гарантія комерційним банком по кредитах, що видаються сановане підприємству
Переведення боргу на іншу юридичну особу
Реструктуризація короткострокових кредитів у довгострокові
Випуск облігацій та інших боргових цінних паперів під гарантію санатора
Відстрочка погашення облігацій підприємства
Списання санатором - кредитором частини боргу


Малюнок 3.2.1 - Основні форми санації підприємства, спрямовані на рефінансування його боргу.
- Санація підприємства. спрямована на рефінансування власного боргу, і може носити такі основні форми:
- Санація підприємства, спрямована на його реструктуризацію (реорганізацію) може носити такі основні форми, зазначені на рис. 3.2.2:

ФОРМИ САНАЦІЇ ПІДПРИЄМСТВА, СПРЯМОВАНІ НА ЙОГО реструктуризації (реорганізації)
Злиття
Поглинання
Поділ
Передача в оренду
Приватизація


Малюнок 3.2.2 - Основні форми санації підприємства, спрямовані на його реструктуризацію.
5. Підбір санатора.
При формах санації спрямованих на рефінансування боргу підприємства, основними санаторами можуть виступати:
- Власники підприємства (у тому числі і державні органи - по підприємствах державної форми власності);
- Кредитори підприємства;
- Комерційний банк, який здійснює обслуговування підприємства.
При формах санації, спрямованих на реструктуризацію (реорганізацію) підприємства, основними санаторами можуть бути:
- Власники підприємства;
- Підприємства - кредитори;
- Сторонні господарюючі суб'єкти - юридичні особи;
- Трудовий колектив санованої підприємства.
6. Підготовка бізнес-плану санації.
Це основний документ, що визначає цілі і процес здійснення санації підприємства боржника і розробляється зазвичай представниками санатора, підприємства - боржника і незалежної аудиторської фірми. Бізнес-план санації підприємства містить наступні основні розділи:
1) Загальні відомості про сановане підприємстві;
2) Оцінка кризового стану підприємства;
3) Обгрунтування концепції та форми санації підприємства;
4) Система пропонованих заходів щодо фінансового оздоровлення підприємства;
5) Очікувані результати санації.
7. Розрахунок ефективності санації.
Розрахунок дозволяє визначити доцільність всього процесу санації, оцінити різні альтернативні її форми. Ефективність санації визначається шляхом співвідношення результатів (ефекту) і витрат на її здійснення у запропонованій формі.
Результати санації в кінцевому підсумку можуть бути оцінені розміром додаткового прибутку. Витрати на здійснення санації визначаються шляхом розробки спеціального бюджету санації. Також витрати можуть розглядатися як інвестиції санатора в сановане підприємство з метою отримання прибутку в майбутньому періоді і, тому можна використовувати для оцінки ефективності санації ті ж методи, які використовуються при оцінці ефективності реальних інвестицій. Порівняння ефективності різних форм санації дозволяє вибрати найбільш оптимальний варіант її здійснення.
8. Затвердження бізнес-плану.
Після розгляду проекту бізнес-плану санації з розрахунком її ефективності усіма зацікавленими сторонами (підприємством-боржником, його кредиторами і санаторами) він затверджується їх представниками і приймається до виконання.
9. Моніторинг реалізації заходів бізнес-плану санації.
Він включається в систему поточного та оперативного фінансового контролінгу та забезпечується фінансовою службою підприємства.
Мета санації вважається досягнутою, якщо вдалося за рахунок зовнішньої фінансової допомоги або реорганізованих заходів нормалізувати господарську діяльність та уникнути оголошення підприємства - боржника банкрутом з подальшою його ліквідацією.
3.3 Оцінка ступеня фінансової стабільності з урахуванням можливостей розвитку підприємства у довгостроковій перспективі
Цілком логічним є завершальний етап, на якому буде розроблена система критеріїв оптимізації стратегічних дій для досягнення фінансової стабільності. Органічно вписуючись у загальний комплекс стратегічних дій, цей етап передбачає складання переліків показників, за якими і буде здійснюватися оцінка.
В основу моделі покладено мультиплікативна зв'язок чинників, які є складовими системи критеріїв оптимізації фінансового стану підприємства, які можна представити у вигляді таблиці. Розрахунок вихідних даних параметрів моделі
Розрахунки були зроблені в програмному забезпеченні Exсel.
ФУ = {(1 +2 Кд + Коб +1 / Кз + Кр + Кп.ак) визна - (1 +2 Кд + Коб +1 / Кз + Кр + Кп.ак) бп}
де ФУ> 0, отримуваний як рівність звітного та базового періодів,
Кд - коефіцієнт залучення ЗС в звітному і базовому періодах,
Коб - коефіцієнт забезпеченості запасів СОС у відповідних періодах,
Кз - коефіцієнт співвідношення ЗС та СС у відповідних періодах,
Кр - коефіцієнт реальної вартості майна у відповідних періодах,
Кп.ак - коефіцієнт постійного активу у відповідних періодах,
оп - звітний період,
бп - базовий період,
Фу отч = -0,22; ФУпрог = 0,01
Gr * = (ПП: СР) * Ккап.п * (Ф: СК) * Коб
де Gr Þ max - відбиває можливі темпи приросту обсягів діяльності без порушення фінансової рівноваги підприємства,
ЧП - чистий прибуток,
ОР - обсяг реалізації,
Ккап.п - коефіцієнт капіталізації прибутку,
А - обсяг активів,
СК - обсяг власного капіталу
Коб - коефіцієнт оборотності активів
Gr отч = -0.02; Gr прог = 0.44
КФР = ОГСФР / ОПСФР = (ЧПо + АТ + DАК + DСФРпр) / (DІСІ + ФД + Всоц + Псоц + DРФ)
де КФР - визначається як відношення можливого обсягу власних фінансових ресурсів, генерованих підприємством (ОГСФР) і необхідного обсягу споживання власних фінансових ресурсів (ОПСФР)
ЧПо - чистий операційний прибуток,
АТ - сума амортизаційних відрахувань,
DАК - приріст акціонерного капіталу,
DСФРпр - приріст власних фінансових ресурсів за рахунок інших джерел,
DІСІ - приріст обсягу інвестицій за рахунок власних джерел,
ФД - обсяг фонду виплат дивідендів власникам підприємства на вкладений капітал,
Всоц - обсяг виплат робітникам підприємства за рахунок прибутку,
Псоц - обсяг соціальних зовнішніх програм підприємства, що фінансуються за рахунок прибутку,
DРФ - приріст суми резервного фонду підприємства
КФР отч = 1.14; КФР прог = 1.52
Іфу = 1 + ФУ
Іфу визначає приріст фінансової стійкості підприємства
Іфу отч = 0.78; Іфу прог = 1.01
Іgr = 1 + GR
Іgr - індекс змін обсягів діяльності підприємства з урахуванням коефіцієнта стійкого економічного зростання (GR) і визначає приріст обсягу реалізації продукції (послуг) при збереженні фінансової рівноваги
Іgr отч = 0.98 Іgr прог = 1.44
ИФР = КФР план / КФР баз
де КФР план і КФР баз - відповідно коефіцієнти фінансової рівноваги в плановому і базових періодах
ІФР - індекс зміни коефіцієнта фінансової рівноваги
ІФР отч = 1.14 ІФР прог = 1.34
Кф.стаб = {ІФР + (1 + ФУ) * (1 + GR)} ^ 1 / 3 = (ІФР * Іфу * Іgr) ^ 1 / 3
де Кф.стаб - є оцінкою динаміки показників, в основу якої покладена мультиплікативна зв'язок чинників, які є складовими системи критеріїв оптимізації фінансового стану підприємства, характеризує зміну цього положення у поточному (звітному) періоді по відношенню до базисного і враховує можливості з позицій збереження фінансової рівноваги в перспективному періоді.
Кф.стаб.отч = 0.96 Кф.стаб.прог = 1.37
Тіф.стаб = [(Кф.стаб оп - Кф.стаб бп) / Кф.стаб бп] * 100
Тіф.стаб отч = - 4.39% Тиф стаб прог = 43,39%
Темп зміни фінансової стабільності збільшився на 47.8%, тобто при проведенні запропонованих санаційних процедур спостерігається значний підйом в тенденції зміни фінансової стабільності.
За допомогою цієї моделі можна виявити причини фінансової дестабілізації, забезпечити в умовах високої мінливості чинників зовнішнього середовища розробку системи заходів за рахунок використання внутрішніх механізмів виробництва.
Альтернативність можливих управлінських рішень по стабілізації фінансового положення підприємства, і використання її для імітаційних розрахунків щодо зміни фінансової стабільності підприємства дозволять вибрати найкращий варіант із запропонованих.
Так для підприємства «Імпульс» дані, отримані внаслідок розрахунку запропонованого ряду санаційних процедур свідчать про підвищення фінансової стабільності підприємства до 43,4% при зміні КФР на 33.6% і ІФР на 17.2%.
Порівнюючи обидві моделі, наведені в курсовій роботі можна зробити наступні висновки:
Дана модель, заснована на принципі інтегрування ряду показників і розроблена Керанчуком Т., "дозволяє кількісно оцінити ступінь фінансової стабільності підприємства і його можливості стабілізувати фінансове становище в довгостроковій перспективі. Оцінюючи ступінь фінансової стабільності підприємства, можна відзначити інтенсивне коливання кількісних значень коефіцієнтів, що обумовлюється економічною кризою, тому необхідно акцентувати увагу на тенденції розвитку цих коефіцієнтів ", як вважає автор моделі. Позитивним для моделі є те, що вона розроблена стосовно до української економіки, однак для того, щоб проаналізувати за допомогою даної моделі інше підприємство, необхідно згрупувати дані звітності в певній послідовності і виконати ряд додаткових розрахунків, в результаті вийде "спад" або "підйом" виробництва.
Запропонована в даній курсовій роботі модель із застосуванням алгоритму "Z-рахунок Альтмана" не вимагає додаткових розрахунків. Вона дуже проста в застосуванні, так як в маємо форми таблиць № 1 і № 2 моделі підставляються дані форм звітності підприємства, а в таблиці алгоритму встановлюються відповідні цими даними коефіцієнти К1 - К5 і показник неплатоспроможності підприємства Z. Модель дозволяє проаналізувати дані за кілька періодів, в результаті чого по діаграмі, яка має зв'язки з таблицею звіту, можна визначити динаміку розвитку ймовірності банкрутства підприємства.
Необхідність додаткової перевірки моделі, розробленої в курсовій роботі, потрібна зважаючи сумнівів, а саме:
1. Фінансова звітність підприємств, як правило, відрізняється низькою якістю складання;
2. Об'єктивну ринкову оцінку акціонерного капіталу (К4) можна отримати тільки щодо великих компаній, акції яких котируються на біржах (у досліджуваному об'єкті мова йде про державній формі власності);
3. На показники діяльності українських підприємств великий вплив роблять фактори неекономічного характеру.
4. Для українських підприємств побудова моделі "Z-рахунок Альтмана" є проблематичним: - через відсутність статистики банкрутств; не відпрацьована нормативна база; немає можливості врахувати безліч чинників для визнання фірми банкрутом
Також необхідно відзначити, що зміна показника неплатоспроможності Z:
DZ = (Z 2000 - Z1999) * 100/Z1999
DZ = (2.282-1.928) * 100/1.928 = 18%
За моделі "Z-рахунок Альтмана" та зміну індексу фінансової рівноваги ІФР = 17.2% за моделлю "Оцінки ступеня фінансової стабільності" лише незначно (похибки обумовлюються перерахованими вище причинами) відрізняються один від одного, що доводить можливість використання запропонованої в роботі моделі "Z-рахунок Альтмана на практиці.

ВИСНОВОК
В аналітичному дослідженні та прогнозуванні можуть використовуватися як розглянуті в курсовій роботі, так і інші критерії ймовірного фінансової кризи на підприємстві: істотний спад обсягів реалізації продукції, що приводить до зменшення виручки; підвищення собівартості продукції, зниження продуктивності праці; збільшення обсягу неліквідних оборотних засобів і наявність наднормативних запасів; неповне завантаження потужностей, неритмічність виробництва, втрата клієнтів і показників готової продукції, тобто несприятливі зміни у портфелі замовлень; перевищення критичного рівня простроченої кредиторської заборгованості; хронічне невиконання зобов'язань перед інвесторами і кредиторами.
До негативних тенденцій у діяльності підприємства можуть призвести фактори макроекономічного характеру: політична нестабільність в країні, де знаходиться підприємство і в країнах постачальників сировини (споживачів продукції); нестабільність господарського та податкового законодавства, фінансового та валютного ринків, високий рівень інфляції; спад в кон'юнктурі в економіці в цілому та ін
Якщо надходять тривожні сигнали, то підприємство повинно розробити заходи для виходу з несприятливої ​​ситуації. Це можуть бути:
- Впровадження нових, ефективних, ресурсозберігаючих та екологічно безпечних технологій;
- Експорт (приріст експорту) конкурентоспроможної продукції;
- Розробка нових видів продукції, які знайшли б попит у показника;
- Проведення маркетингової кампанії;
- Цінова конкуренція;
- Ефективна організація збуту, висока якість обслуговування;
- Зниження виробничих витрат.
Проведений аналіз фінансово-господарської діяльності підприємства «Імпульс» наочно показує неухильне погіршення ключових показників, які свідчать про те, що підприємство має ймовірність прийти до банкрутства.
Однак у підприємства є потенціал, з урахуванням якого можливе проведення антикризової політики, і вихід на режим стійкої роботи.
Для остаточного рішення по підприємству «Імпульс» рекомендується опрацювати різні варіанти санації з використанням сторонніх інвестицій, лізингу.
Для виключення елементів суб'єктивізму в аналізі була використана "Методика проведення поглибленого аналізу фінансово-господарського становища неплатоспроможних підприємств і організацій", що передбачає використання більш повного набору вихідних документів.
Запропонований в курсовій роботі комплекс заходів для підприємства «Імпульс» з проведення оздоровчих процедур виявився недостатнім для одного року, але для трьох років ефект буде очевидний. Так як санаційна процедура розглядалася на базі санації одного з цехів і продажу невикористовуваних ОС, а підприємство має чотири цехи, що дає можливість розробити альтернативні прогнозні варіанти, доцільно використовувати метод імітаційних моделей розвитку підприємства. Він передбачає три види прогнозів: оптимістичний, реалістичний та песимістичний, які в свою чергу можуть мати по кілька варіантів. Надалі необхідно порівняти і вибрати найкращий для специфічних умов роботи підприємства. Витрати на здійснення санації визначається за допомогою санаційного бюджету.
Також є можливість допоміжних цехів частково працювати на стороннього клієнта; технологічна служба повинна проробити варіанти оновлення верстатного парку своїми силами, що дозволить і завантажити роботою цехи, і придбати більш дешеве обладнання. З розрахунків видно: незважаючи на те, що придбане в лізинг обладнання та інструмент (згідно вибраних умов лізингу) не були включені до балансу підприємства «Імпульс» (лізингоотримувача), підприємство все ж має високим відсотком вмісту необоротних активів у валюті балансу, причому відсоток зносу їх (незважаючи на те, що частина НА пропонується продати за ринковою ціною) непомірно великий - більше 75%.
Складність при санації підприємства полягає ще й у тому, що підприємство «Імпульс» має державну форму власності і вона не підлягає зміні, можливості ж отримати державний кредит на даному етапі - дуже малі. Також у силу специфіки підприємства, воно не підлягає таким формам санації, як злиття, поглинання, поділ, перетворення у ВАТ і приватизації, зате у підприємства є можливість передати в оренду частину своїх площ та устаткування. І ці питання також слід розглянути при складанні бізнес-плану на санацію підприємства в цілому. Підприємство має можливість домогтися відстрочки платежів по податках і протягом звітного періоду має можливість оплачувати всі знову з'явилися податкові зобов'язання. Така політика буде сприяти відновленню платоспроможності підприємства.
Прибуток від запропонованих санаційних процедур складе - 329.9 тис. грн., Однак вона буде повністю "з'їдена" збитками попередніх періодів. Якщо порахувати, що протягом трьох років, (термін проведення лізингової операції) буде щорічно такий прибуток, то ефективність проведення санації, згідно з формулою Е = прогнозна додатковий прибуток / обсяг фін. вкладень на санацію, складе Е = 5.5, тобто на особу, що в майбутньому цей проект дасть хороший ефект і поверне підприємству фінансову стійкість.
Також очевидно, що при зміні СБ на 229.5 тис. грн. внаслідок санації, рентабельність підприємства збільшиться на 10.5%, витрати на виробництво знизяться внаслідок того, що підприємство зменшить НЗВ і ЗЗ, пропорційно збільшенню виробництва.
КЗ зменшиться внаслідок запропонованих перетворень на 2315.4 тис. грн: підприємство втратить можливість отримувати безкоштовні кредити, але зате воно зможе відновити свою репутацію як платоспроможне підприємство.
І, нарешті, про позитивний ефект оздоровлення говорить збільшення фондовіддачі на 4%, тобто очевидно, що основні кошти будуть використовуватися більш раціонально, ніж у попередніх періодах, в яких фондовіддача стрімко зменшувалася і практично була зведена до мінімуму.
Якщо ж підприємство не буде в змозі відновити свої показники, то тоді проти нього можливе порушення справи про банкрутство. Ліквідацію, викликану як внутрішніми, так і загальними зовнішніми економічними причинами, необхідно буде провести за рішенням арбітражного суду ліквідаційною комісією тільки, коли всі інші заходи виявляться неефективними. З метою вироблення антикризового управління діяльністю підприємства в курсовій роботі були:
- Вироблені діагностика ймовірності банкрутства на підставі поглибленої методики діагностики банкрутства та експрес-діагностики; з використанням алгоритму "Z-рахунок Альтмана, розроблена модель;
- Виявлені внутрішні механізми фінансової стабілізації підприємства при загрозі банкрутства; запропоновано форми санації підприємства і розрахована їх ефективність;
- Визначений вибір критерію управління підприємством в умовах банкрутства, а також визначена відповідно до моделі "Оцінка ступеня фінансової стабільності з урахуванням можливостей розвитку підприємства в довгостроковій перспективі" фінансова стабільність підприємства на перспективу, у разі проведення процедури санації підприємства «Імпульс».

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Про банки і банківську діяльність Закон України / / Відомості Верховної Ради № 25, ст.281 -2005, № 20 ст276 - 1992
2. Про внесення змін до Закону України "Про відновлення платоспроможності" / / Відомості Верховної ради № 31 - 2006 р., № 29 ст308-1994 р. № 440 - 2006 р., № 27 ст.222 Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом "від 30.06.2006 р. № 784-Х1V / / Голос України № 159 (2161), 31.08.1999 р., стор 5-13
3. Про підприємства в Україні: Закон України від 27.03.05 зі всіма ізм., № 887-12 / / Все про бухоблік № 29 (332), 29.03.07
4. Алексєєнко Л. М. Економічний словник: банківська справа, фондовий ринок (українсько-англійсько-російський тлумачний словник) / Л. М. Олексієнко, В. М. Олексієнко, А. І. Юркевич. - К.: Видавничий дім «Максимум», Тернопіль: «Економічна думка», 2000. - 592 с.
5. Аналіз господарської діяльності в промисловості: Підручник / Л. А. Богданівська, Г. Г. Вінокгоров, О.Ф. Моргун та ін; Під загальною ред. В.І. Стражева. - 2-е вид., Стереотип. - Мн.: Виш.шк., 1996. - 363 с.
6. Антикризове управління: Навчальний посібник для вузів / під редакцією Мінаєва Е.С. і Панагуштна В.П. - М.: ПРІОР, 1998 - 430 с.
7. Баканов М. І. Теорія аналізу господарської діяльності / М. І. Баканов, А. Д. Шеремет. - М.: Фінанси і статистика, 1994. - 435с.
8. Баканов М. І. Теорія економічного аналізу / М. І. Баканов, А. Д. Шеремет. - М.: Фінанси і статистика, 2000. - 416с.
9. Батракова Л. Г. Економічний аналіз діяльності комерційного банку / Л. Г. Батракова. - М.: Видавнича корпорація «Логос», 1998. -568 С.
10. Бернстайн Л.А. Аналіз фінансової звітності: теорія, практика, інтерпретація / Л. А. Бернстайн; Пер. з англ. - М.: Фінанси і статистика, 1996. - 624с.
11. Бланк І. А. Основи фінансового менеджменту / І. А. Бланк. - Т1. - К.: НІКА-центр, 1999.-592с.
12. Бланк І. А. Основи фінансового менеджменту / І. А. Бланк. - Т2. - К.: НІКА-центр, 1999.-512с.
13. Бондарчук Р. Стратегія реструктуризації підприємств і організацій оборонно-промислового комплексу України / Економіка України. - 1999. - № 10. - С10.
14. Грабова І. М. Бухгалтерський облік і аналіз торгово-комерційної діяльності / І.М. Грабова, В. Б. Кириленко. - К.: Учетінформ, 1995. - 345с.
15. Градов А.П. Стратегія і тактика антикризового управління фірмою .- СПБ. Спец. література - 2006 р. -510 с.
16. Дубров А.М. Моделювання ризикових ситуацій в економіці та бізнесі. - М.: Справа 2001.
17. Євдокименко В., Кифяк В. Організаційні та фінансові важелі економічного пожвавлення / / Економіка Україна. - 1999. - № 5. - С43
18. Єфімова О. В. Фінансовий аналіз / В. В. Єфімова. - М.: Бухгалтерський облік, 1996. - 254с.
19. Керанчук Т. Фінансова стабільність підприємства і методичні аспекти її оцінки / / Економіка України, № 1, 2000.
20. Кизима А., Кушнірик І. Прогнозування ймовірності банкрутства на основі "Z-рахунку Альтмана" / / Економіка Україна. - 1999. - № 12. - С82.
21. Ковальов А. І. Аналіз фінансового стану підприємства / А. І. Ковальов, В. П. Привалов. - М.: Центр економіки і маркетингу, 1997. - 564с.
22. Ковальов В. В. Управління фінансами: Учеб. посібник / В.В. Ковальов. - М.: ФБК-ПРЕС, 1998. - 160 с.
23. Ковальов В. В. Фінансовий аналіз. Управління капіталом. Вибір інвестицій. Аналіз звітності / В.В. Ковальов. - М.: Фінанси і статистика, 1996. - 432с.
24. Ковальов В. В. Фінансовий аналіз: методи й процедури: [Науч.ізд.] / В. В. Ковальов. - М.: Фінанси і статистика, 2001. - 559 с.
25. Ковалевська Н. С. Збірник завдань з фінансового аналізу / Н. С. Ковалевська. - М.: Фінанси і статистика, 1997.-345 с.
26. Коласса Б. Управління фінансовою діяльністю банку, концепції, методи: Навчальний посібник / Б. Колас; Пер. з франц. під ред. Я.. В. Соколова - М.: Фінанси, ЮНИТИ, 1997. -764с.
27. Колесова І. В. Застосування кейс-технології у вікладанні фінансовіх дісціплін / І. В. Колесова / / фінанси України. - 2001. - № 3. - С.142-146.
28. Кількісні методи фінансового аналізу / За ред. С. Дж. Брауна і М.П. Кріцлена: пров. з англ. - М.: ИНФРА, 1996.-234с.
29. Коробов М. Я. Фінансово-економічний аналіз діяльності підприємств. Підручник / М. Я. Коробов. - Т-во «Знання», КОО, 2000. -378 С.
30. Крейнина М. Н. Фінансовий стан підприємства. Методи оцінки / М. М. Крейніна. - М.: іку «ДІС», 1997.-224с.
31. Маркар'ян Є.А. Фінансовий аналіз / Є. А. Маркар'ян, Г. П. Герасименко. - М.: Пріор, 1997. - 189 с.
32. Міжнародні стандарти фінансової звітності 1998: видання російською мовою Аскер - Асса, 1998. - 890 с.
33. Методика розрахунку економічніх норматівів регулювання діяльності банків в Украіні (до Інструкціі про порядок регулювання діяльності банків в Украіні) від 18.06.2003 № 264. - [Електронний ресурс] - Режим доступу: Ліга: Закон.
34. Ріполь-Сарогосі Ф. Санація підприємства-банкрута / / Бухучет.-2006 .- № 7.
35. Рішар Ж. Аудит і аналіз господарської діяльності підприємства / Ж. Рішар / Пер. з франц.; Під ред. Л. П. Бєлих - М.: Аудит, ЮНИТИ, 1997
36. Савінкіну В. та Лозова Т. Бізнес-конспект з банкрутства / / Бізнес "Бухгалтерія", № 9, 28.02.2000
37. Савицька Г. В. Аналіз господарської діяльності підприємства / Г. В. Савицька. - Мн.: ПП «Екоперспектіва», 1997.-513с.
38. Савицька Г.В. Аналіз господарської діяльності підприємства. - Мінськ: ІП Екоперспектіва, 1998 - 498 с.
39. Фінансове управління компанією / Під керівництвом В. Кузнєцової. - М.: Фонд «Правова культура», 1995. - 384с.
40. Фінансовий аналіз діяльності фірми. - М.: Крокус Інтернейшнл, 1992. - 240с.
41. Фінанси. Грошовий обіг. Кредит: Підручник для вузів / під редакцією проф. Дробозиной. - М.: Фінанси, ЮНИТИ, 1999 - 479 с.
42. Фінанси: Навчальний посібник / під редакцією проф. А.М. Ковальової. - 3-е вид. перераб. і доп. - М.: Фінанси і статистика, 1999 - 384 с.
43. Хелферт Е. Техніка фінансового аналізу / Е. Хелферт / Пер. з англ.; Під ред. Л. П. Бєлих. - М.: Аудит, 1996. - 663с.
44. Шабалін Є. М. Як уникнути банкрутства / Є. М. Шабалін, Н. А. Кричевський, М. В. Карп. - М.: ИНФРА-М, 1996. - 144 с.
45. Шеремет А. Д. Методика фінансового аналізу / А. Д. Шеремет, Р. С. Сайфулін. - М.: ИНФРА-М, 1997. - 176с.
46. Шеремет А. Д. Фінансовий аналіз в комерційному банку: [Вироб. вид.] / А. Д. Шеремет, Г. Н. Щербакова. - М.: Фінанси і статистика, 2001. - 254 с.
47. Шеремет А. Д. Фінанси підприємств / А. Д. Шеремет, Р. С. Сайфулін. - М.: ИНФРА-М, 1997. - 343с.
48. Колесова І. В. Фінансовий аналіз: теорія і практика. Навчальний посібник / І.В. Колесова, А.Д. Козінкіна - Севастополь: Вид-во СевНТУ, 2006. - 311с.

Додаток А
Коди
01
13773241
8536400000
20
99114
14921

Дата (рік, місяць, число)
Підприємство «Імпульс» по ОКПО
Територія Гагарінський р-н м.Севастополь по КОАТТУ
Форма власності колективна за КФВ
Орган державного управління за ППЗД
Галузь по ЗКГНГ
Вид економічної діяльності за КВЕД
Одиниця виміру: тис. грн. Контрольна сума
Адреса: м. Севастополь, б. Очеретяна
БАЛАНС
На 1 січня 2008
Форма № 1 по Код8010001 ДКУД
АКТИВ
Код рядка
На початок звітного періоду
На кінець звітного періоду
1
2
3
4
I. Необоротні активи
Нематеріальні активи:
залишкова вартість
010
-
-
первісна вартість
011
-
-
знос
012
-
-
Незавершене будівництво
020
162,1
247,8
Основні засоби:
залишкова вартість
030
23465,6
23422,8
первісна вартість
031
41424,9
41424,9
знос
032
(17959,3)
18002,1
Довгострокові фінансові інвестиції:
які обліковуються за методом
участі в капіталі
040
-
-
інших підприємств
-
-
інші фінансові інвестиції
045
1,0
1,0
Довгострокова дебіторська заборгованість
050
-
-
Відстрочені податкові активи
060
-
-
Інші необоротні активи
070
-
-
Разом у розділі I
080
23628,7
23671,6
II. Оборотні активи
Запаси:
виробничі запаси
100
849,6
749,2
тварини на вирощуванні та відгодівлі
110
незавершене виробництво
120
568,3
563,8
готова продукція
130
-
-
товари
140
-
-
Отримані векселі
150
-
-
Дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги:
чиста реалізаційна вартість
160
735,5
944,0
первісна вартість
161
735,5
944,0
резерв сумнівних боргів
162
Дебіторська заборгованість за розрахунками:
з бюджетом
170
109,3
30,0
за виданими авансами
180
за нарахованими доходами
190
із внутрішніх розрахунків
200
Інша поточна дебіторська заборгованість
210
190,8
84,4
Поточні грошові інвестиції
220
Грошові кошти та їх еквіваленти:
в національній валюті
230
2,5
40,8
в іноземній валюті
240
Інші оборотні активи
250
Разом по розділу II
260
2456
2412,20
III. Витрати майбутніх періодів
270
Баланс
280
26084,7
26083,8

ПАСИВ
Код рядка
На початок звітного періоду
На кінець звітного періоду
1
2
3
4
I. Власний капітал
Статутний капітал
300
23463,4
23463,4
Пайовий капітал
310
-
-
Додатковий вкладений капітал
320
-
-
Інший додатковий капитали
330
876,0
876,0
Резервний капітал
340
-
-
Нерозподілений прибуток (непокритий збиток)
350
553,5
656,5
Неоплачений капітал
360
(-)
(-)
Вилучений капітал
370
(-)
(-)
Разом у розділі I
380
24892,9
24995,9
II. Забезпечення майбутніх витрат і платежів
-
-
Забезпечення виплат персоналу
400
-
-
Інше забезпечення
410
-
-
Цільове фінансування
420
-
-
Разом по розділу II
430
-
-
III. Довгострокові зобов'язання
Довгострокові кредити банків
440
-
-
Інші довгострокові фінансові зобов'язання
450
-
-
Відстрочені податкові зобов'язання
460
-
-
Інші довгострокові зобов'язання
470
-
-
Разом у розділі III
480
-
-
IV. Поточні зобов'язання
Короткострокові кредити банку
500
-
-
Поточна заборгованість за довгостроковими зобов'язаннями
510
-
-
Векселі видані
520
-
-
Кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги
530
394,6
419,7
Поточні зобов'язання за розрахунками:
з одержаних авансів
540
644,9
536,0
з бюджетом
550
73,9
52,3
з позабюджетних платежів
560
12,5
-
зі страхування
570
20,4
24,4
з оплати праці
580
45,5
55,5
з учасниками
590
-
-
із внутрішніх розрахунків
600
-
-
Інші поточні зобов'язання
610
-
-
Разом у розділі IV
620
1191,8
1087,9
V. Доходи майбутніх періодів
630
-
-
Баланс
640
26084,4
36083,8
Директор підприємства Г.Є. Шабанов
Головний бухгалтер С.М. Попова

Додаток Б
Коди
01
13773241
8536400000
20
99114
14921

Дата (рік, місяць, число)
Підприємство «Імпульс» по ОКПО
Територія Гагарінський р-н м.Севастополь по КОАТТУ
Орган державного управління за ППЗД
Галузь Судноремонт по ЗКГНГ
Вид економічної діяльності за КВЕД
Одиниця виміру: тис. грн. Контрольна сума
Адреса: м. Севастополь, б. Камишова
ЗВІТ ПРО ФІНАНСОВІ РЕЗУЛЬТАТИ
за 2007 р.
Форма № 2 Код8010003 по ДКУД
І ФІНАНСОВІ РЕЗУЛЬТАТИ
Стаття
Код рядка
За звітний період
За попередній період
1
2
3
4
Дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг)
010
1560,4
732,0
Податок на додану вартість
015
215,7
100,6
Акцизний збір
020
-
-
025
Інші вирахування з доходу
030
-
-
Чистий дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг)
035
1344,7
631,4
Собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг)
040
754,0
365,6
Валовий:
прибуток
050
590,7
265,8
збиток
055
-
-
Інші операційні доходи
060
-
-
Адміністративні витрати
070
334,5
218,5
Витрати на збут
080
33,1
-
Інші операційні витрати
090
0,1
-
Фінансові результати від операційної діяльності:
прибуток
100
223,0
47,3
збиток
105
-
-
Дохід від участі в капіталі
110
-
-
Інші фінансові доходи
120
-
-
Інші доходи
130
-
-
Фінансові витрати
140
-
-
Витрати від участі в капіталі
150
-
-
Інші витрати
160
97,7
43,3
Фінансові результати від звичайної діяльності до оподаткування:
прибуток
170
125,3
4,0
збиток
175
-
-
Податок на прибуток від звичайної діяльності:
180
22,3
-
Фінансові результати від звичайної діяльності:
прибуток
190
103,0
4,0
збиток
195
-
-
Надзвичайні:
доходи
200
-
-
витрати
205
-
-
Податок з надзвичайного прибутку
210
-
-
чистий прибуток
220
103,0
4,0
збиток
225
-
-

II. ЕЛЕМЕНТИ ОПЕРАЦІЙНИХ ВИТРАТ
Найменування показників
Код рядка
За звітний період
За попередній період
1
2
3
4
Матеріальні витрати
230
531,7
182
Витрати на оплату праці
240
147,2
125,4
Відрахування на соціальні потреби
250
54,5
46,4
Амортизація
260
20,6
10,8
Інші операційні витрати
270
367,7
279,1
Всього
280
1121,7
643,7
III. РОЗРАХУНОК ПОКАЗНИКІВ ПРИБУТКОВОСТІ АКЦІЙ
Стаття
Код рядка
За звітний період
За попередній період
1
2
3
4
Середньорічна кількість простих акцій
300
-
-
Скоригована середньорічна кількість простих акцій
310
-
-
Чистий прибуток, що припадає на одну акцію
320
-
-
Скоригований чистий прибуток, що припадає на одну просту акцію
330
-
-
Дивіденди на одну просту акцію
340
-
-
Директор підприємства Г.Є. Шабанов
Головний бухгалтер С.М. Попова
Додати в блог або на сайт

Цей текст може містити помилки.

Фінанси, гроші і податки | Курсова
524.6кб. | скачати


Схожі роботи:
Аналіз фінансового стану комунального підприємства Чернігівське тролейбусне управління
Аналіз фінансового стану комунального підприємства Чернігівське тролейбусне управління
Аналіз фінансового стану підприємства на прикладі ВАТ Третє Нижньокамське монтажне управління
Аналіз антикризового управління підприємства ЗАТ Арно
Аналіз фінансового стану підприємства на прикладі підприємства ТОВ Суперстрой-Перм
Аналіз фінансового стану підприємства 22
Аналіз фінансового стану підприємства 23
Аналіз фінансового стану підприємства 3
Аналіз фінансового стану підприємства
© Усі права захищені
написати до нас
Рейтинг@Mail.ru