Аналіз трудових ресурсів підприємства 2

[ виправити ] текст може містити помилки, будь ласка перевіряйте перш ніж використовувати.


Нажми чтобы узнать.
скачати

Введення
Актуальність теми полягає в тому, що трудові ресурси підприємства є головним чинником виробництва, що забезпечує використання інших його елементів, що беруть участь у створенні матеріальних благ - капіталу, землі, природних ресурсів.
Поряд із засобами і предметами праці жива праця є необхідним елементом виробництва. Від ефективності використання праці в процесі виробництва багато в чому залежать показники обсягу виробництва продукції, рівень собівартості та якості продукції, що випускається. Тому аналіз використання праці являє собою важливий розділ системи комплексного економічного аналізу діяльності підприємства. Основою існування людського суспільства є праця, а умовою розвитку - продуктивність праці. Трудові ресурси - це сукупність населення країни, що бере участь або здатного брати участь у процесі виробництва матеріальних і нематеріальних благ, створення різного роду послуг.
Праця є доцільна діяльність людини, якої, використовуючи наявні засоби виробництва, перетворять предмети праці в готовий продукт, необхідний для задоволення суспільних чи особистих потреб.
Мета роботи - розглянути аналіз трудових ресурсів підприємства.
Виходячи з мети, формуються завдання роботи:
1. дати поняття трудових ресурсів, розглянути їх формування і використання в умовах праці;
2. дати поняття персоналу підприємства, розглянути його склад і структуру;
3. розглянути оцінку ефективності використання трудових ресурсів.
Методологічною основою для написання роботи послужили збірники наукових праць, монографії, періодична література.

1. Сутність трудових ресурсів і завдання їх аналізу
Трудові ресурси на підприємстві - це об'єкт постійної турботи з боку керівництва підприємством. Роль трудових ресурсів істотно зростає в період ринкових відносин. Інвестиційний характер виробництва, його висока наукомісткість, пріоритетність питань якості продукції змінили вимоги до працівника, підвищили значимість творчого ставлення до праці і високого професіоналізму. Це призвело до істотних змін у принципах методів і соціально - психологічних питаннях управління персоналом на підприємстві. Від забезпеченості підприємства трудовими ресурсами й ефективності їх використання залежать обсяг і своєчасність виконання всіх робіт, ступінь використання обладнання, машин, механізмів і як наслідок - обсяг виробництва продукції, її собівартість, прибуток і ряд інших економічних показників. Це в свою чергу визначає основні завдання аналізу витрат на оплату праці:
- Вивчення забезпеченості підприємства та його структурних підрозділів персоналом за кількісними та якісними параметрами;
- Оцінка екстенсивності, інтенсивності та ефективності використання персоналу на підприємстві;
- Виявлення резервів більш повного і ефективного використання праці персоналу підприємства і коштів на його оплату.
Джерела інформації - план по праці, статистична звітність «Звіт з праці», дані табельного обліку і відділу кадрів.
2. Персонал підприємства: поняття і склад
Для аналізу, планування, обліку і управління персоналом всі працівники підприємства класифікуються по ряду ознак. Залежно від участі у виробничому процесі весь персона і підприємства ділиться на дві категорії: промислово-виробничий персонал (ППП) і непромисловий. До промислово-виробничого персоналу належать працівники, які безпосередньо пов'язані з виробництвом і його обслуговуванням. До непромисловому персоналу належать працівники, які безпосередньо не пов'язані з виробництвом і його обслуговуванням і основному це працівники житлово-комунального К01ЯЙ1 та, дитячих і лікарсько-санітарних установ, що належать підприємству. У свою чергу, промислово-виробничий персонал в залежності від виконуваних ним функцій класифікується на такі категорії: робітники; керівники; спеціалісти; службовці. До робітників належать працівники підприємства, безпосередньо зайняті киданням матеріальних цінностей чи наданням виробничих і транспортних послуг. Робітники, у свою чергу, поділяються на основних і допоміжних. До основних відносяться робітники, які безпосередньо пов'язані з виробництвом продукції, до допоміжних - обслуговуванням виробництва. Цей поділ суто умовний, і на практиці іноді їх важко розмежувати. До фахівців на підприємстві належать: бухгалтери, економісти, техніки, механіки, психологи, соціологи, художники, товарознавці, технологи та ін До службовців на підприємстві належать: агенти з постачання, друкарки, секретарі-друкарки, касири, діловоди, табельщики, експедитори і ін Крім загальноприйнятої класифікації ППП за категоріями існують класифікації і всередині кожної категорії. Наприклад, керівників на виробництві в залежності від очолюваних ними колективів прийнято підрозділяти на лінійних і функціональних. До лінійним належать керівники, які очолюють колективи виробничих підрозділів, підприємств, об'єднань, галузей, та їх заступники; до функціональних - керівники, які очолюють колективи функціональних служб (відділів, управлінь), та їх заступники.
За рівнем, займаному в загальній системі управління народним господарством, всі керівники поділяються на: керівників низової ланки, середньої та вищої ланки. До керівників низової ланки прийнято відносити майстрів, старших майстрів, виконробів, начальників невеликих цехів, а також керівників підрозділів усередині функціональних відділів і служб. Керівниками середньої ланки вважаються директори підприємств, генеральні директори всіляких об'єднань та їх заступники, начальники великих цехів. До керівним працівникам вищої ланки зазвичай ставляться керівники ФПГ, генеральні директори великих об'єднань, керівники функціональних управлінь міністерств, відомств та їх заступники.
3. Аналіз забезпеченості підприємства трудовими ресурсами. Аналіз використання фонду робочого часу
Забезпеченість підприємства трудовими ресурсами визначається шляхом порівняння фактичної кількості працівників за категоріями і професіями з плановою потребою. Особлива увага приділяється аналізу забезпеченості підприємства кадрами найбільш важливих професій.
Для характеристики руху робочої сили розраховують і аналізують динаміку наступних показників:
1. коефіцієнт обороту по прийому персоналу:
Кількість прийнятого на роботу персоналу / Середньоспискова чисельність персоналу
2. коефіцієнт обороту з вибуття:
Кількість звільнених працівників / Середньоспискова чисельність персоналу
3. коефіцієнт плинності кадрів:
Кількість звільнених працівників за власним бажанням і за порушення дисципліни / Середньосписочна чисельність персоналу
4. коефіцієнт сталості складу персоналу підприємства:
Кількість працівників, які працювали весь рік / Середньооблікова чисельність персоналу підприємства
Повноту використання персоналу можна оцінити за кількістю відпрацьованих днів і годин одним працівником за аналізований період часу, а також за рівнем використання фонду робочого часу (ФРВ). Такий аналіз проводиться по кожній категорії працівників, по кожному виробничому підрозділу і в цілому по підприємству.
ФРВ залежить від чисельності робітників, кількості відпрацьованих днів одним робітником у середньому за рік і середньої тривалості робочого дня. Цю залежність можна представити наступним чином:
ФРВ = ЧР х Д х П.
4. Аналіз продуктивності праці
Ефективність використання трудових ресурсів на підприємстві виражається в зміні продуктивності праці - результуючого показника роботи підприємства, в якому відображаються як позитивні сторони роботи, так і всі його недоліки. Продуктивність праці, характеризуючи ефективність витрат праці в матеріальному виробництві, визначається кількістю продукції, виробленої в одиницю робочого часу, або витратами праці на одиницю продукції. Для оцінки рівня інтенсивності використання персоналу застосовується система узагальнюючих, приватних та допоміжних показників продуктивності праці. Узагальнюючі показники - це середньорічна, середньоденна і середньогодинна вироблення продукції одним робочим, а також середньорічне вироблення продукції на одного працівника у вартісному вираженні. Приватні показники - це витрати часу на виробництво одиниці продукції певного виду (трудомісткість продукції) або випуск продукції певного виду в натуральному вираженні за один "людино-день або людино-годину. Допоміжні показники - затрати часу на виконання одиниці певного виду робіт або обсяг виконаних робіт за одиницю часу. Найбільш узагальнюючий показник продуктивності праці - середньорічна вироблення продукції одним працівником. Його величина залежить не тільки від вироблення робочих, а й від питомої ваги останніх в загальній чисельності персоналу, а також від кількості відпрацьованих ними днів і тривалості робочого дня.
Середньорічну вироблення продукції одним працівником можна представити у вигляді добутку наступних факторів:
ГВ ппп = Уд х Д х П х ЧВ
Основні джерела резервів росту продуктивності праці:
- Використання можливостей збільшення обсягу виробництва продукції;
- Скорочення витрат праці на виробництво продукції за рахунок механізації та автоматизації виробництва, удосконалення організації праці, підвищення рівня інтенсивності праці і т.д.
Велике значення для оцінки ефективності використання трудових ресурсів на підприємстві в умовах ринкової економіки має показник рентабельності персоналу (відношення прибутку до середньоспискової чисельності ППП). Трудомісткість продукції виражає витрати робочого часу на виробництво одиниці продукції. Визначається на одиницю продукції в натуральному вираженні по всій номенклатурі виробів і послуг, при великому асортименті продукції на підприємстві визначається за типовим виробам, до яких наводяться всі інші. На відміну від показника вироблення цей показник має ряд переваг: встановлює пряму залежність між обсягом виробництва і трудовими витратами, виключає вплив на показник продуктивності праці змін в обсязі поставок по кооперації, організаційній структурі виробництва, дозволяє тісно пов'язати вимірювання продуктивності з виявленням резерву її зростання, зіставити затрати праці на однакові вироби в різних цехах підприємства.
5. Аналіз використання фонду заробітної плати
Аналіз використання трудових ресурсів, зростання продуктивності праці необхідно розглядати в тісному зв'язку з оплатою праці. З ростом продуктивності праці створюються реальні передумови підвищення його оплати. У свою чергу, підвищення рівня оплати праці сприяє зростанню його мотивації та продуктивності. У зв'язку з цим аналіз витрачання коштів на оплату праці має винятково велике значення. У процесі його необхідно здійснювати систематичний контроль за використанням фонду заробітної плати (ФЗП), виявляти можливості його економії за рахунок зростання продуктивності праці. Приступаючи до аналізу використання ФЗП, в першу чергу необхідно розрахувати абсолютне і відносне відхилення його фактичної величини від планової (базової).
Абсолютне відхилення ( ФЗПабс) розраховується як різниця між фактично використаними коштами на оплату праці і базовим ФЗП в цілому по підприємству, виробничим підрозділам і категоріям працівників:
ФЗПабс = ФЗП1 - ФЗП0.
Оскільки абсолютне відхилення визначається без урахування зміни обсягу виробництва продукції, то по ньому не можна судити про економію або перевитрату ФЗП.
Відносне відхилення ( ФЗП отн) розраховується як різниця між фактично нарахованою сумою зарплати і базовим фондом, скоригованими на індекс обсягу виробництва продукції. При цьому слід мати на увазі, що коректується тільки змінна частина ФЗП, яка змінюється пропорційно обсягу виробництва продукції. Це зарплата робітників за відрядними розцінками, премії робітникам і управлінському персоналу за виробничі результати і сума відпускних, відповідна частці перемінної зарплати.
Постійна частина оплати праці не змінюється при збільшенні або спаді обсягу виробництва (зарплата робітників за тарифними ставками, зарплата службовців по окладів, всі види доплат, оплата праці працівників будівельних бригад, житлово-комунального господарства, соціальної сфери і відповідна їм сума відпускних).
ФЗП отн = ФЗП 1 - ФЗП ск = ФЗП 1 - (ФЗП пер 0 х I вп + ФЗП пост 0),
де:
ФЗП отн - відносне відхилення по фонду зарплати;
ФЗП 1 - фонд зарплати звітного періоду;
ФЗП ск - фонд зарплати базовий, скоригований на індекс обсягу випуску продукції;
ФЗП пер 0 і ФЗП пост 0 - відповідно змінна і постійна сума базового фонду зарплати;
I вп - індекс обсягу випуску продукції

Висновок
До трудових ресурсів підприємства відноситься та частина населення, яка володіє необхідними фізичними даними, знаннями і навичками праці у відповідній галузі. Метою аналізу праці є виявлення резервів і невикористаних можливостей, розробка заходів щодо приведення їх у дію. Рівень продуктивності праці, забезпеченість підприємства трудовими ресурсами та їх раціональне використання мають велике значення для збільшення обсягів продукції і підвищення ефективності виробництва. Зокрема, від забезпеченості підприємства трудовими ресурсами й ефективності їх використання залежать обсяг і своєчасність виконання всіх робіт, ефективність використання устаткування, машин, механізмів і як результат обсяг виробництва продукції, її собівартість, прибуток і ряд інших економічних показників. Найбільш ефективним методом вимірювання продуктивності праці є трудомісткість. Трудомісткість - це витрати робочого часу на одиницю або весь обсяг виготовленої продукції. Зниження трудомісткості продукції - найважливіший фактор підвищення продуктивності праці. Зростання продуктивності праці відбувається в першу чергу за рахунок зниження трудомісткості продукції.
Для аналізу продуктивності праці обчислюють обсяг валової продукції, визначають витрати робочого часу на її виробництво і середньорічну чисельність працівників. Вивчення продуктивності праці зазвичай проводиться в два етапи. На першому етапі оцінюють рівень і динаміку продуктивності праці. У результаті такої оцінки виходять дані, що характеризують виконання плану по зростанню продуктивності праці. Визначають її динаміку і встановлюють вплив рівня продуктивності праці на обсяг виробництва продукції, зниження її собівартості, підвищення рентабельності та інші показники.
Оцінка рівня і динаміки продуктивності праці розглядається як вихідна інформація для другого етапу аналізу, завданням якого є вивчення умов виробництва і факторів, що визначають встановлені зміни. Другий етап аналізу можна назвати визначальним, тому що з його допомогою розкриваються резерви підвищення ефективності виробництва. Аналізуючи рівень і динаміку продуктивності праці, спочатку дають критичну оцінку вихідних даних, за допомогою яких характеризується його продуктивність. Для цього встановлюють порівнянність показників продуктивності праці і з'ясовують, чи немає таких причин, які вплинули на її зміну, але не стали результатом діяльності даного підприємства. Після цього досліджується рівень і динаміка продуктивності праці. При аналізі продуктивності праці необхідно перш за все абсолютний її рівень за звітний період порівняти з планом. Порівняння дозволяє судити про те, якою мірою фактичний рівень продуктивності праці відповідає встановленому планом. На зміну продуктивності праці впливають чисельність і структура складу працюючих. Від того, на скількох раціонально організований працю і наскільки повно використовується робочий час, залежать рівень і темпи зростання продуктивності праці.
Таким чином, ефективність роботи підприємства і отримання високого прибутку залежать від продуктивності праці. Тому її треба постійно аналізувати і шукати резерви підвищення.
Додати в блог або на сайт

Цей текст може містити помилки.

Міжнародні відносини та світова економіка | Реферат
35.2кб. | скачати


Схожі роботи:
Аналіз трудових ресурсів підприємства
Аналіз використання трудових ресурсів підприємства на прикладі ТОВ Ільнур
Аналіз використання трудових ресурсів підприємства на прикладі ТОВ Ільнур 2
Аналіз трудових ресурсів 2
Аналіз використання трудових ресурсів
Аналіз використання трудових ресурсів
Аналіз ефективності використання трудових ресурсів
Статистичний аналіз трудових ресурсів райпо
Аналіз фінансової стійкості і трудових ресурсів
© Усі права захищені
написати до нас
Рейтинг@Mail.ru