Аналіз та розподіл доходу на підприємстві

[ виправити ] текст може містити помилки, будь ласка перевіряйте перш ніж використовувати.

скачати

ЗМІСТ

Введення

1. Доходи як основне джерело фінансування діяльності торгового підприємства

1.1 Поняття, склад, джерела отримання доходів торговельного підприємства в сучасних умовах

1.2 Шляхи підвищення прибутковості торгового підприємства

2. Прибуток як кінцевий результат діяльності підприємства

2.1 Поняття і види прибутку

2.2 Методика аналізу розподілу чистого прибутку

2.3 Розрахунок резервів збільшення прибутку

3. Аналіз розподілу доходу за основними напрямками

Висновок

Список використаної літератури



ВСТУП

Доходи торговельного підприємства є вихідною фінансовою базою комерційного розрахунку, тому що являють собою основу формування прибутку.

Прибуток, у свою чергу, є кінцевою метою і рушійним мотивом розвитку підприємства. Розвиток підприємства повністю залежить від величини одержуваного прибутку. Вона використовується в торговельних підприємствах для розвитку матеріально-технічної бази на основі впровадження досягнень науково-технічного прогресу, поповнення власних оборотних коштів, забезпечення соціального розвитку колективів, виплати окремих видів матеріального заохочення працівників, дивідендів акціонерам і т.д.

Крім того, доходи і прибуток є основними економічними показниками, що характеризують ефективність фінансово-господарської діяльності підприємства, його розвиток та успішність роботи на споживчому ринку.

Таким чином, дохід є основним джерелом самоокупності, самофінансування і вимагає пильної уваги з боку керівництва. Увага передбачає собою поточний контроль, аналіз і подальше планування показників фінансової діяльності.

Актуальність проведення аналізу доходів комерційної організації визначається тією обставиною, що доходи є одним з основних факторів, що визначають кінцевий фінансовий результат діяльності.

Мета аналізу формування доходів полягає у виявленні можливості поліпшення фінансового положення і застосування за результатами розрахунків економічно обгрунтованих рішень. Аналіз доходів дозволяє засновникам та акціонерам, адміністрації вибрати найбільш важливі напрями активізації діяльності організації.

Метою даної курсової роботи є оцінка формування і розподілу доходів підприємства торгівлі в сучасних умовах. У процесі досягнення поставленої мети було сформовано ряд завдань:

- Виявити шляхи підвищення прибутковості організації;

- Виявити і економічно оцінити тенденцію розвитку складу і структури доходів торговельного підприємства на основі економічних, техніко-організаційних і соціальних показників;

- Виявити ступінь ефективності їх використання;

- Систематизувати і кількісно виміряти вплив факторів, що впливають на зміну доходів організації;

- Виявити "вузькі місця" діяльності організації та розробити ряд заходів щодо усунення причин, що зумовили їх освіту.



1. ДОХОДИ як основного джерела фінансування ДІЯЛЬНОСТІ ТОРГОВОГО ПІДПРИЄМСТВА

      1. Поняття, склад, джерела отримання доходів торговельного підприємства в сучасних умовах

Щоб підприємство могло здійснювати господарську діяльність, необхідна наявність відповідного фінансового забезпечення. Основним джерелом фінансових ресурсів підприємства є початковий капітал, який формується з внесків засновників підприємства і приймає форму статутного капіталу.

Мінімальний розмір статутного капіталу встановлено відповідними Законами в залежності від організаційно-правової форми підприємства. Це пов'язано з тим, що кошти статутного капіталу спрямовуються на придбання основних фондів і формування оборотних коштів, необхідних для ведення нормальної господарської діяльності.

Початковий капітал, інвестований у виробництво, створює вартість, що виражається в ціні реалізованої продукції. Після реалізації продукції вона приймає грошову форму - форму виручки [13, с.167].

Виручка є джерелом відшкодування витрачених на виробництво продукції коштів та формування грошових фондів і фінансових резервів підприємства, а значить, є джерелом отримання доходу, але це ще не дохід. У процесі використання виручка ділиться на якісно різні складові частини.

Один з напрямків використання виручки - формування амортизаційного фонду [9, с.61]. Він утворюється у вигляді амортизаційних відрахувань після того, як знос основних виробничих фондів і нематеріальних активів прийме грошову форму. Обов'язковою умовою формування амортизаційного фонду є продаж зроблених товарів споживачу і надходження виторгу.

Створюючи товар, підприємство витрачає матеріальні ресурси. Їх вартість поряд з зносом основних виробничих фондів, заробітною платою працівників становить витрати підприємства по виробництву продукції, що приймають форму собівартості. До надходження виторгу ці витрати фінансуються за рахунок оборотних коштів підприємства, що не витрачаються, а авансуються у виробництво. Після надходження виторгу від реалізації товару оборотні кошти відновляються, а понесені підприємством витрати по виробництву продукції відшкодовуються.

Відокремлення витрат у вигляді собівартості дає можливість зіставити отриману виручку від реалізації товарів, робіт або послуг з зробленими витратами. Сенс інвестування капіталу у виробництво продукції полягає в отриманні чистого доходу, і якщо виторг перевищує собівартість, то підприємство одержує його у вигляді прибутку.

Якщо організація не має своєї продукції, тобто займається купівлею - продажем товарів, процес формування доходів організації видозмінюється. У цьому випадку частина власного капіталу буде інвестуватися не на виробництво, а на придбання товарів [22, с.101].

Таким чином, собівартість реалізованих товарів буде формуватися як сума фактичних витрат на придбання товарів, включаючи покупну вартість товару, транспортні витрати (якщо організація доставляє товар за власний рахунок), комісійну винагороду (якщо реалізація товару здійснюється через комісіонера), а також вартість супутніх послуг.

Графічно процес формування доходу на підприємстві, що займається торгівельною діяльністю, представлений на малюнку 1.1. [8, с. 206]

Доходи торговельного підприємства є вихідною фінансовою базою його діяльності, так як на їх основі формується прибуток - кінцева мета і рушійний мотив розвитку підприємства, так як на основі прибутку задовольняються матеріальні та соціальні потреби працівників підприємства.

Рис. 1.1 Процес формування доходу торговельного підприємства

Категорію "доходи" слід розглядати з двох точок зору: з точки зору бухгалтерського обліку та з точки зору податкового обліку.

Відповідно до Положення з бухгалтерського обліку "Доходи організації" ПБУ 9 / 99, під доходами розуміється "збільшення економічних вигод у результаті надходження активів (грошових коштів, іншого майна) і (або) погашення зобов'язань, що приводить до збільшення капіталу цієї організації, за винятком вкладів учасників (власників майна) "[6, стор.21].

При цьому до уваги не беруться суми податку на додану вартість, акцизів та інших аналогічних обов'язкових платежів; авансів в рахунок оплати продукції, товарів, робіт, послуг; попередньої оплати продукції, товарів, робіт, послуг; в погашення кредиту, позики, наданого позичальнику та інші.

Податковий кодекс, у свою чергу, під доходом розуміє економічну вигоду в грошовій або натуральній формі, яка враховується у разі її оцінки й у тій мірі, в якій вигоду можна оцінити [2, стор.8]. Таким чином, поняття доходу в податковому обліку не передбачає ув'язки економічних вигод зі збільшенням капіталу організацій, тобто під доходами розуміється надходження будь-яких економічних вигод (крім суми непрямих податків).

Залежно від виду обліку (бухгалтерський чи податковий) різниться і склад доходів підприємств торгівлі.

Згідно з бухгалтерським обліком, виділяють два види доходів:

1) доходи від звичайних видів діяльності

виручку від продажу продукції, товарів, надання послуг. Відповідно до чинного законодавства, доходи від звичайних видів діяльності в підприємствах торгівлі представлені таким показником, як валовий прибуток;

2) інші надходження доходів, які представлені наступними видами доходів (відповідно до форми 2 бухгалтерської звітності "Звіт про прибутки та збитки"):

  • операційними доходами,

  • позареалізаційними доходами,

  • доходами від участі в діяльності інших підприємств; відсотками до отримання, надзвичайними доходами (з 2000 по 2005 рр..). З 20 липня 2006 надзвичайні доходи як окремий вид інших доходів не виділяється, а входить до складу позареалізаційних доходів.

З метою податкового обліку доходи торговельного підприємства поділяються на два види: доходи від реалізації товарів (робіт, послуг) та майнових прав і позареалізаційні доходи. Наочно відмінність у складі доходів підприємства відповідно до бухгалтерського та податкового обліків представлено на рис.1.2. [30, с.6].

Згідно з цим документом до складу операційних доходів включають:

  • надходження, пов'язані з наданням за плату в тимчасове користування активів організації;

  • надходження, пов'язані з наданням за плату прав, що виникають з патентів на винаходи, промислові зразки та інші види інтелектуальної власності;

  • надходження, пов'язані з участю в статутних капіталах інших організацій (включаючи відсотки та інші доходи за цінними паперами);

  • прибуток, отриманий організацією в результаті спільної діяльності (за договором простого товариства);

  • надходження від продажу основних засобів та інших активів, відмінних від грошових коштів (крім іноземної валюти), продукції, товарів;

Рис. 1.2. Склад доходів підприємства торгівлі згідно з бухгалтерським і податковим обліком

  • відсотки, отримані за надання в користування коштів організації, а також відсотки за користування банком грошових коштів, що знаходяться на рахунку організації в цьому банку.

Перші три з вказаних вище видів доходів включаються до складу визначених у випадку, якщо вони не є основним предметом діяльності комерційної організації

Операційні доходи відображаються по рядках 060, 080, і 090 форми № 2 бухгалтерської звітності.

Позареалізаційні доходи включають: штрафи, пені, неустойки за порушення умов договорів; активи, отримані безоплатно, у тому числі, за договором дарування; надходження до відшкодування заподіяних організації збитків; прибуток минулих років, виявлену у звітному році; суми кредиторської і депонентської заборгованості, по якою минув строк позовної давності; курсові різниці; суму дооцінки активів (за винятком необоротних активів); інші позареалізаційні доходи.

Позареалізаційні доходи відображаються по рядку 120 форми № 2 бухгалтерської звітності.

З метою податкового обліку доходи торговельного підприємства мають дещо інший склад, який в таблиці 1.1. [30, с.6-7].

Таблиця 1.1

Склад доходів підприємства для цілей оподаткування

Вид доходів

Склад доходів

А

Б

1. Доходи від реалізації

Від реалізації товарів, робіт, послуг;


реалізації майна та майнових прав

2. Позареалізаційні доходи

Від пайової участі в інших організаціях;


операцій купівлі-продажу іноземної валюти; виникає, коли курс продажу (купівлі) вище (нижче) офіційного курсу іноземної валюти


у вигляді штрафів, пенею (або) інших санкцій за порушення договірних зобов'язань, а також сум відшкодування збитків або шкоди;


від здачі майна в оренду (суборенду);


від надання в користування прав на результати інтелектуальної діяльності і прирівняні до них засоби індивідуалізації;

2. Позареалізаційні доходи

у вигляді відсотків, отриманих за договорами позики, кредиту, банківського рахунку, банківського вкладу, а також з цінних паперів та інших боргових зобов'язаннях;


у вигляді сум відновлених резервів, витрати на формування яких були прийняті у складі витрат;


у вигляді безоплатно отриманого майна або майнових прав;

2. Внереализ-ційних доходи

у вигляді доходу, що розподіляється на користь платника податків за його участі в простому товаристві, а також у вигляді перевищення вартості повернутого майна, переданого платником податків в якості внеску у просте товариство при виході платника податків (правонаступника) з цього простого товариства;


у вигляді доходу минулих років, виявленого у звітному (податковому) періоді;


у вигляді позитивної курсової різниці, отриманої від переоцінки майна і вимог (зобов'язань), вартість яких виражена в іноземній валюті;


у вигляді позитивної різниці, отриманої від переоцінки майна, виробленої з метою доведення вартості такого майна до поточної ринкової ціни відповідно до законодавства РК;


у вигляді вартості отриманих матеріалів або іншого майна при демонтажі або розбиранні при ліквідації виведених з експлуатації основних засобів;


у вигляді використання не за цільовим призначенням майна (у т. ч. грошових коштів), робіт, послуг, які отримані в рамках благодійної діяльності;


у вигляді отриманих цільових коштів, призначених для резервів з розвитку та забезпечення функціонування та безпеки атомних електростанцій, використаних не за цільовим призначенням;


у вигляді сум, на які у звітному (податковому) періоді відбулося зменшення статутного (складеного) капіталу (фонду) організації, якщо таке зменшення здійснено з одночасною відмовою повернення вартості відповідної частини внесків акціонерам (учасникам) організації;


суми кредиторської заборгованості, списані у зв'язку із закінченням терміну позовної давності чи з інших підстав;

Незважаючи на різницю у складі та формулюванні доходів і витрат у бухгалтерському та податковому обліку, формула прибутку є аналогічною в обох обліках [24, с.437]. Так, валовий прибуток розраховується:



ВП = ВР - ПС,

(1)

де ВП - валовий прибуток, тис. руб.;

ВР - виручка від продажу, тис. руб.,

ПС - купівельна вартість реалізованих товарів, тис. тенге.

Таким чином, на підприємствах торгівлі найважливішим показником прибутку є валовий прибуток, який являє собою різницю між продажною і купівельною вартістю реалізованих товарів.

Найбільшу питому вагу доходів торговельного підприємства мають доходи від звичайних видів діяльності, що представляють собою суму реалізованих торговельних надбавок і характеризуються таким показником, як валовий прибуток (рядок 029 у формі № 2 "Звіт про прибутки та збитки").

За економічною сутністю показник "валовий прибуток" ідентичний показником "чистий валовий дохід". Валовий дохід торгівлі - це показник, що характеризує фінансовий результат торговельної діяльності та визначається як перевищення виручки від продажу товарів і послуг над витратами на їх придбання [24, с.423].

У торговельних організаціях виручка представляє собою продажну вартість товарів, а витрати на їх придбання - покупну вартість, таким чином, валовий дохід визначається як різниця між продажною і купівельною вартістю товарів, робіт, послуг (див. рис.1.1).

Основним джерелом валового прибутку в роздрібній торгівлі є торгові надбавки, в оптовій - постачальницько-збутові надбавки [28, с.56].

Надбавки встановлюються підприємством торгівлі самостійно у відсотках до вільних відпускних цін (у роздрібній торгівлі можливий випадок визначення торговельної надбавки у відсотках до ціни закупівлі, якщо товар придбаний не у виробника, а через посередника) залежно від купівельного попиту, вираженого ринковими цінами на даний товар, собівартості і витрат обігу цього товару.

Торговельні надбавки (дохід від торговельної діяльності) використовуються підприємствами для відшкодування витрат обігу та інших витрат, пов'язаних із здійсненням його господарської діяльності, і утворення прибутку від реалізації, винагороди за підприємницьку діяльність.

Тим самим підприємства забезпечують самоокупність поточної господарської діяльності і створюють умови для самофінансування в майбутньому періоді (створюючи фонди розвитку матеріально-технічної бази, поповнюючи власні оборотні кошти і т.п.).

Таким чином, розподіл торгової надбавки комерційного підприємства графічно можна подати так (рис.1.3):

Рис.1.3 Розподіл торгової надбавки підприємств торгівлі [9, с.39]

До обгрунтування розміру торговельних надбавок пред'являються наступні вимоги. Вони повинні:

  • створювати умови для отримання оптимального розміру прибутку підприємства;

  • відображати специфіку реалізації окремих товарів та їх издержкоемкость;

  • стимулювати ефективне використання ресурсів підприємства;

  • враховувати шляху товароснабжения і його звенность.

Сума валового прибутку розраховується кількома способами [9, с.40].

I спосіб. Розрахунок розміру валового прибутку виходячи з обсягу товарообігу у відпускних цінах та рівня торговельних надбавок по окремих товарних групах:

(5)

де ВП - сума реалізованих торгових надбавок (валовий прибуток), тис. руб.;

Тотп i - товарообіг у відпускних цінах по i товарній групі, тис. руб.;

УТН i - рівень торгової надбавки за i товарної групи,%;

II спосіб. Розрахунок суми валового прибутку виходячи з обсягу товарообігу в роздрібних цінах і рівня торговельних надбавок по окремих товарних групах:

(6)

де РРЦ i - товарообіг у роздрібних цінах по i товарній групі, тис. руб.

III спосіб. Розрахунок валового прибутку на основі товарообігу в роздрібних цінах і рівня реалізованих торговельних надбавок:



(7)

де Уртн i - рівень реалізованої торговельної надбавки за i товарної групи,%.

IV спосіб. Визначення валового прибутку як різниці між виручкою від реалізації товарів (робіт, послуг) (Вр) і собівартістю продажу товарів (Сп):

(8)

Органи виконавчої влади на місцях можуть регулювати розміри торговельних надбавок шляхом встановлення граничних надбавок, граничних рівнів рентабельності, іншими методами, а також приймати рішення про самостійне встановлення підприємствами торгівлі розмірів торговельних надбавок на реалізовані товари (продукцію). Конкретний метод розрахунку валового прибутку торгове підприємство вибирає виходячи з наявності необхідної для розрахунку інформації та діє на підприємстві порядку обліку та аналізу товарообігу.

Крім встановлення торговельних надбавок, розрахованих на покриття витрат і отримання доходу, власник підприємства використовує й інший, дуже важливе джерело отримання доходу - економія на трудових ресурсах.

Ніякий інший вид ресурсу не дозволяє заощадити: існує певний оптимальний розмір матеріальних ресурсів, необхідний для виробництва і реалізації однієї одиниці товару, певне необхідну кількість основних фондів, вартість яких визначається ринковим шляхом, на стику інтересів попиту і пропозиції. Неможливо знизити планку витрачання даних видів ресурсів, не знизивши обсяг товарообігу або якості реалізованої продукції.

У марксистській теорії додаткової вартості говориться, що праця - це єдиний товар, вартість якого вища витрат на його придбання [9, с.45].

Дохід, одержуваний підприємцем від продажу виробленого вироби, становить реальну вартість праці. Ті кошти, які надходять до робочого у вигляді заробітної плати, покривають лише частину витрат на відтворення робочої сили.

Досить важко оцінити реальну вартість трудових ресурсів. Працівники підприємства виходять зі свого прожиткового мінімуму, з рівня своїх потреб, які набагато нижче доходу, отримуваного підприємством від використання їхньої праці.

У цей момент капіталіст витягує додаткову вартість, тобто різницю між витратами виробництва робочої сили і її реальною вартістю. Це і є головним джерелом прибутку.

1.2 Шляхи підвищення прибутковості торгового підприємства

Перш ніж підвищити прибутковість господарської діяльності, необхідно виявити внутрішні резерви її росту. Здійснення глибоких перетворень в економіці викликає необхідність максимальної мобілізації внутрішніх резервів. Для ефективного функціонування підприємства в умовах ринкової відносин першорядне значення має виявлення резервів збільшення обсягу товарної продукції, зниження її собівартості, зростання прибутку.

На величину доходу підприємства впливають як внутрішні, так і зовнішні фактори [15, с.126]. До зовнішніх відносяться: природні умови; державне регулювання цін, тарифів, податкових ставок, відсотків; штрафні санкції; стан ринку; регульовані державою відпускні ціни на деякі товари та продукцію; порушення дисципліни з боку ділових партнерів; сприятливі чи несприятливі соціальні та інші умови.

Перераховані фактори є зовнішніми, так як вони не залежать від діяльності підприємства, але можуть впливати на обсяг отриманого доходу.

Внутрішні чинники - це ті чинники, які безпосередньо залежать від діяльності співробітників підприємства. У свою чергу вони поділяються на виробничі і позавиробничі.

Позавиробничі чинники включають в себе: постачальницьку діяльність; збутову діяльність; соціальні умови праці та побуту; політика ціноутворення на підприємстві; матеріальне становище і економічна зацікавленість працівників.

Виробничі фактори характеризують наявність, використання засобів і предметів праці, трудових ресурсів. Вони в свою чергу діляться на екстенсивні і інтенсивні. Екстенсивні фактори є кількісними показниками і впливають на отриманий дохід через: зміна обсягу засобів праці; зміна часу роботи обладнання; зміна кількості предметів праці; зміна чисельності персоналу; фонду робочого часу.

Інтенсивні фактори характеризують ефективність (якість) використання господарських ресурсів. До них відносять: продуктивність праці; прогресивні методи продажів; сучасні технології та обробки позаоборотних засобів; оборотність оборотних коштів; кваліфікація персоналу і т.д.

При визначенні ефективності діяльності підприємства особливу увагу звертають саме на інтенсивні виробничі фактори, зростання показників якості є основним шляхом підвищення прибутковості.

У значній мірі розміри отриманого доходу залежать від того, наскільки раціонально, економно витрачаються у виробництві матеріальні ресурси. Зменшення величини сукупних матеріальних витрат на одиницю продукції забезпечує зниження її собівартості.

Одним з напрямів збільшення доходу є зниження цін при зростанні виробництва або підвищення цін при спаді виробництва [23, с.63], що визначається законами попиту та пропозиції. Фактори, що впливають на зміну цін, будуть чинниками, що впливають на зміну доходу, другого порядку (рис.1.5).

Одним з напрямів збільшення доходу комерційного підприємства є також економія трудових витрат, яка досягається за рахунок поєднання трудових функцій (витрати робочого часу скорочуються, завантаження робочих збільшується), матеріального і морального стимулювання працюючих (перехід на відрядну оплату праці, преміальні заохочення за перевиконання плану і т . д.).

Рис. 1.5 Фактори, що впливають на зміну цін

На зростання доходу також впливають організаційно-технічні заходи: впровадження прогресивної технології; вдосконалення застосовуваної техніки; механізація і автоматизація господарських процесів; підвищення рівня реалізованої продукції і т.д.

Узагальнюючи вище викладене, можна систематизувати шляхи підвищення величини одержуваного доходу наступним чином (рис.1.6):

Таким чином, формується тристороння спрямованість шляхів підвищення доходів [15, с.186]: орієнтування на готівку та дохід (активи організації), орієнтування на використання капіталу (зміна джерел активів) та орієнтація на розвиток виробничо-комерційного потенціалу (впровадження в сегмент ринку, розвиток організації).

Резерви зростання практично невичерпні. Вони виявляються тим повніше, чим більше число працівників різних професій і спеціальностей зайняті в пошуку. З цього випливає необхідність залучення в пошук резервів зростання прибутковості діяльності всіх працівників підприємства. Виявлення резервів зростання одержуваного доходу має першорядне значення для ліквідації кризових явищ будь-якої організації.

Рис.1.6 Шляхи підвищення доходів організації

На закінчення першого розділу можна зробити висновок, що дохід підприємства створює фінансову базу для самофінансування, розширення виробництва, рішення проблем соціального та матеріального заохочення персоналу. Валовий дохід підприємства є джерелом формування всіх показників прибутку, які в свою чергу є джерелом формування доходів бюджету (федерального, місцевого), та погашення боргових зобов'язань організації перед банками, іншими кредиторами та інвесторами. Таким чином, величина доходів підприємства є найважливішим в системі оцінки ділових якостей підприємства, ступеня його надійності і фінансового благополуччя як партнера.

Для того щоб збільшити доходи, підприємству необхідно провести аналіз їх формування. Виявлені під час аналізу недоліки в діяльності організації будуть резервами зростання доходів. Таким чином, економічний аналіз формування та використання доходів є вкрай важливим для благополучного функціонування підприємства. Проведемо аналіз доходів на конкретному підприємстві.



2. ПРИБУТОК ЯК КІНЦЕВИЙ РЕЗУЛЬТАТ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА

2.1 Поняття і види прибутку

Прибуток займає одне з центральних місць у загальній системі вартісних показників та важелів управління економікою. Вона є мірилом оцінки діяльності підприємства, джерелом його розвитку, самофінансування, матеріального заохочення праці працівників, виступає джерелом винагороди власникам акцій, паїв у статутному капіталі підприємства, поповнення державного та місцевого бюджетів. Отже, прибуток - це основний багатозначний оцінний показник результатів роботи підприємства в умовах становлення і розвитку ринкового механізму господарювання.

Прибуток являє собою реальну частину чистого доходу, створеного додатковим працею. Тільки після продажу продукт (робіт, послуг) чистий дохід приймає форму прибутку. Кількість прибутку визначається як різниця між виручкою від господарської діяльності підприємства (після сплати податку на додану вартість, акцизного податку й інших відрахувань з виторгу в бюджетні і небюджетні фонди) і сумою всіх витрат на цю діяльність.

Отримання прибутку є основною метою діяльності будь-якого господарського суб'єкта. З одного боку, прибуток є показником ефективності діяльності підприємства, тому що вона залежить в основному від якості роботи підприємства, підвищує економічну зацікавленість його працівників в найбільш ефективному використанні ресурсів, тому що прибуток - основне джерело виробничого і соціального розвитку підприємства. З іншого боку, вона служить найважливішим джерелом формування державного бюджету. Таким чином, у зростанні сум прибутку зацікавлені як підприємство, так і держава.

Розглядаючи сутність прибутку, слід відзначити такі її характеристики 1:

1. Прибуток являє собою форму доходу підприємця, що здійснює певний вид діяльності. Ця найбільш проста форма вираження прибутку є разом з тим недостатньою для її повної характеристики, тому що в ряді випадків активна діяльність у будь-якій сфері може і не бути пов'язаною з отриманням прибутку.

2. Прибуток є формою доходу підприємця, що вклав свій капітал з метою досягнення певного комерційного успіху.

3. В процесі ведення бізнесу підприємець внаслідок своїх невдалих дій або об'єктивних причин зовнішнього характеру може не тільки втратити очікуваного прибутку, але й повністю або частково втратить вкладений капітал. Тому прибуток є в певній мірі і платою за ризик здійснення підприємницької діяльності.

4. У кількісному вираженні прибуток є залишковим показником, що представляє собою різницю між сукупним доходом і сукупними витратами в процесі здійснення підприємницької діяльності.

5. Є вартісним показником, вираженим у грошовій формі. З урахуванням розглянутих основних характеристик прибутку її поняття в найбільш узагальненому вигляді може бути сформульована таким чином: «Прибуток являє собою виражений у грошовій формі чистий дохід підприємця на вкладений капітал, що характеризує його винагороду за ризик здійснення підприємницької діяльності, який представляє собою різницю між сукупним доходом і сукупними витратами в процесі здійснення цієї діяльності ». Систематизація прибутку, проведена лише по найбільш важливим класифікаційними ознаками, наведена в таблиці 1.



Таблиця 1

Систематизація видів прибутку підприємства за основними класифікаційними ознаками

Ознаки класифікації

прибутку підприємства

Види прибутку за відповідними

ознаками класифікації

1.Істочнікі формування прибутку, які використовуються в її обліку

а) Прибуток від реалізації продукції


б) Прибуток від реалізації майна


в) Прибуток від позареалізаційних операцій

2. Джерела формування прибутку за основними видами діяльності підприємства

а) Прибуток від операційної діяльності


б) Прибуток від інвестиційної діяльності


в) Прибуток від фінансової діяльності

3. Склад елементів, що формують прибуток

а) Маржинальна прибуток


б) Балансова чи валовий прибуток


в) Чистий прибуток

4. Характер оподаткування прибутку

а) Оподатковуваний прибуток


б) Прибуток, що не підлягає оподаткуванню

5. Характер інфляційної «очищення» прибули

а) Прибуток номінальна


б) Прибуток реальна

6. Даний період формування прибутку

а) Прибуток попереднього періоду


б) Прибуток звітного періоду


в) Прибуток планового періоду

7. Регулярність формування прибутку

а) Регулярно формована прибуток


б) Надзвичайна прибуток

8. Характер використання прибутку

а) капіталізувати прибуток


б) споживання (розподілена) прибуток

9. Значення підсумкового результату господарювання

а) Позитивна прибуток


б) Негативна прибуток (збиток)

В обох випадках під прибутком розуміється результат господарювання по основній виробничо-збутової діяльності підприємства. Основною метою фінансового аналізу є розробка і прийняття обгрунтованих управлінських рішень, спрямованих на підвищення ефективності діяльності господарюючого суб'єкта. В аналізі використовуються наступні показники прибутку:

- Балансовий прибуток;

- Прибуток від реалізації продукції (робіт, послуг);

- Прибуток від іншої реалізації;

-Позареалізаційні результати (доходи і витрати від позареалізаційних операцій);

- Оподатковуваний прибуток;

- Чистий прибуток.

Балансова прибуток являє собою частина балансового прибутку, яка служить базою для розрахунку податку, що підлягає внесенню до бюджету. У процесі аналізу визначається склад балансового прибутку, її структура, динаміка і виконання плану за аналізований період. При вивченні динаміки та виконання плану балансового прибутку застосовують метод порівняння: порівняння показників звітного періоду з попереднім в першому випадку і порівняння фактичних показників звітного періоду з плановими. На зміну балансового прибутку впливають багато факторів. Кількісно можна виміряти чинники першого, другого і третього порядків.

До факторів першого порядку відносяться зміни:

  1. прибутку від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг);

  2. прибутку від іншої реалізації;

  3. позареалізаційних фінансових результатів.

У свою чергу прибуток від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) залежить від наступних факторів:

  1. обсягу реалізованої продукції;

  2. структури реалізованої продукції;

  3. повної собівартості реалізованої продукції;

  4. цін на реалізовану продукцію.

Ці фактори відносяться до чинників другого порядку балансового прибутку. Більш детально і наочно фактори трьох рівнів представлені на малюнку 1 2.

Малюнок 1 - Структурно-логічна схема факторної системи балансового прибутку

При розрахунку впливу факторів першого порядку на балансовий прибуток використовується адитивна факторну модель:

, (1)

де ПБ - балансовий прибуток;

ПР - прибуток від реалізації товарів;

ПП - прибуток від іншої реалізації;

ВР - позареалізаційні результати.

Кількісне зміна кожного фактора одно впливу цього чинника на зміну балансового прибутку.

Чистий прибуток - сума прибутку, що залишається в розпорядженні підприємства після сплати всіх податків, економічних санкцій та інших обов'язкових відрахувань. Чистий прибуток є одним з найважливіших економічних показників, що характеризують кінцеві результати діяльності підприємства. Кількісно вона являє собою різницю між сумою прибутку до оподаткування та сумою внесених у бюджет податків з прибутку, економічних санкцій та інших обов'язкових платежів підприємства, що покриваються за рахунок прибутку. Величина суми чистого прибутку залежить від факторів зміни прибутку до оподаткування та чинників, що визначають питому вагу чистого прибутку в загальній її сумі, а саме частки податків, економічних санкцій та ін (малюнок 2).

Для підвищення ефективності виробництва дуже важливо, щоб при розподілі прибутку була досягнута оптимальність у задоволенні інтересів держави, підприємства і працівників. Керівництво підприємства прагне направити велику суму прибутку на розширення виробництва, працівники зацікавлені в підвищенні їх частки у використанні прибутку, а держава прагне отримати якомога більше прибутку в бюджет. У процесі аналізу необхідно вивчити фактори зміни величини оподатковуваного прибутку, суми виплачених дивідендів, відсотків, податків з прибутку, відрахувань у фонди підприємства. Основними джерелами інформації при аналізі фінансових результатів прибутку служать накладні на відвантаження продукції, дані аналітичного бухгалтерського обліку по рахунках результатів, фінансова звітність ф.2 «Звіт про фінансові результати», а також відповідні таблиці плану підприємства.

Механізм аналізу формування та розподілу прибутку представлений на малюнку 3.

2.2 Методика аналізу розподілу чистого прибутку

У процесі аналізу необхідно вивчити дані про використання чистого прибутку в динаміці і з'ясувати чинники, що визначають розподіл прибутку. Подальший аналіз повинен показати, наскільки і за рахунок яких чинників змінилася величина основних напрямків використання прибутку. Основними факторами, що визначають розмір капіталізованої і споживаної прибутку, можуть бути 3:

  • зміна частки відповідного напряму використання чистого прибутку:



(2)

Способом абсолютних різниць можна розрахувати, як змінювалася сума відрахувань до відповідного фонду за рахунок:

а) частки відрахувань від чистого прибутку

(3)

б) суми чистого прибутку

(4)

Знаючи чинники зміни чистого прибутку, можна визначити їх вплив на розмір спожитої і капіталізованого прибутку. Для цього приріст чистого прибутку за рахунок кожного фактора потрібно помножити на фактичну частку відповідного напряму використання прибутку:

(5)

Отримані результати покажуть внесок кожного фактора у формування суми капіталізованої і спожитої прибутку.

2.3 Розрахунок резервів збільшення прибутку

Під господарськими резервами розуміють можливості підвищення ефективності діяльності підприємства на основі використання досягнень науково-технічного прогресу і передового досвіду.

Резерви зростання прибутку - це кількісно вимірні можливості її збільшення за рахунок зростання обсягу реалізації продукції, зменшення витрат на її виробництво і реалізацію, недопущення позареалізаційних збитків, удосконалення структури продукції. Резерви виявляються на стадії планування і в процесі виконання планів. Визначення резервів зростання прибутку базується на науково обгрунтованій методиці їх розрахунку, мобілізації і реалізації. Виділяють три етапи цієї роботи: аналітичний, організаційний і функціональний. На першому етапі виявляють і кількісно оцінюють резерви, на другому розробляють комплекс інженерно-технічних, організаційних, економічних і соціальних заходів, що забезпечують використання виявлених резервів; на третьому етапі практично реалізують заходи і ведуть контроль за їх виконанням. У загальному вигляді резерви збільшення прибутку можна представити на малюнку 4.

Рисунок 4 - Схема підрахунку резервів зростання прибутку

При підрахунку резервів зростання прибутку за рахунок можливого зростання обсягу реалізації використовуються результати аналізу випуску і реалізації продукції.

Сума резерву зростання прибутку за рахунок збільшення обсягу продукції (робіт, послуг) розраховується за формулою:

(6)

де - Резерв збільшення суми прибутку;

П - планова сума прибутку на одиницю i-ої продукції;

РП i - кількість додатково реалізованої продукції в натуральних одиницях виміру.

Для виявлення і підрахунку резервів зростання прибутку за рахунок зниження собівартості може бути використаний метод порівняння. У цьому випадку для кількісної оцінки резервів дуже важливо правильно вибрати базу для порівняння. В якості такої бази можуть виступати рівні використання окремих видів виробничих ресурсів: плановий і нормативний; досягнутий на передових підприємствах; базовий, фактично досягнутий середній рівень в цілому по галузі; фактично досягнутий на передових підприємствах зарубіжних країн. При порівняльному методі кількісного вимірювання резервів їх величина визначається шляхом порівняння досягнутого рівня витрат з їх потенційної величиною:

(7)

де - Резерв зниження собівартості продукції за рахунок i - го виду ресурсів;

- Фактичний рівень використання i-го виду виробничих ресурсів;

- Потенційний (можливий) рівень використання i-го виду виробничих ресурсів.

Узагальнююча кількісна оцінка загальної суми резерву зниження собівартості продукції проводиться шляхом підсумовування їх величини по окремих видах ресурсів:

(8)

де - Загальна величина резерву зниження собівартості продукції. Результати аналізу прибутку за звітний період (рік) використовується для визначення напрямків пошуку резервів її зростання на наступний період. Істотним резервом зростання прибутку є поліпшення якості товарної продукції. Він підраховується наступним чином: зміна питомої ваги кожного сорту множиться на відпускну ціну відповідного сорту, результати підсумовуються, і отримана зміна середньої ціни множиться на можливий обсяг реалізації продукції:

(9)

де Δ УД i - зміна питомої ваги кожного сорту;

Ц i пл - відпускна ціна відповідного сорту;

- Можливий обсяг реалізації продукції.



3. АНАЛІЗ РОЗПОДІЛУ ДОХОДУ ЗА ОСНОВНИМИ НАПРЯМКАМИ

Розподіл доходу здійснюється відповідно до Закону про податки і збори, які стягуються до бюджету, інструктивними та методичними вказівками Міністерства фінансів, статутом підприємства. Підприємства повинні забезпечувати виконання зобов'язань перед бюджетом, банками, постачальниками і споживачами, вищестоящими та іншими організаціями, фінансування витрат на розвиток науки і техніки, технічне переозброєння, реконструкцію і розширення діючих виробництв; соціальний розвиток і матеріальне стимулювання за рахунок зароблених коштів.

Створення правильних співвідношень при розподілі прибутку між основними напрямками забезпечується ефективністю і реальністю основний пропорції - споживання і накопичення, так як це є основною гарантією посилення матеріальної зацікавленості і відповідальності підприємств у підвищенні ефективності виробництва і торгівлі.

Оподатковуваний прибуток формується від прибутку, що спрямовується на задоволення потреб суспільства (у вигляді податків) і підприємства. За рахунок прибутку, що залишається в розпорядженні підприємства, виробляються відрахування у благодійні фонди, сплачуються економічні санкції. Сума, що залишилася представляє собою чистий прибуток, яка дійсно залишається підприємству.

Для визначення оподатковуваного прибутку необхідно з прибутку відняти суму, що оподатковується за ставками податку на доход (по цінних паперах і від пайової участі у спільних підприємствах), податок на нерухомість, а також витрати і витрати, що враховуються при обчисленні пільг з податку на прибуток.

Після сплати податків прибуток розподіляється наступним чином: одна частина використовується на розширення виробництва (фонд нагромадження), а друга - на матеріальне заохочення працівників підприємства (фонд споживання). Створюється також резервний фонд підприємства.



ВИСНОВОК

Кінцевим фінансовим результатом роботи підприємства є, як правило, прибуток. Однак у процесі роботи за деякими господарськими операціями у підприємства можуть виникати і збитки, які зменшують отриманий прибуток і знижують рентабельність. Кінцевий фінансовий результат (прибуток або збиток) складається з фінансових результатів від реалізації і доходів від позареалізаційних результатів, зменшених на суму витрат по цих операціях.

Прибуток має таке значення у діяльності підприємств:

в узагальненій формі відображає результати підприємницької діяльності і є одним з показників її ефективності;

використовується в якості стимулюючого фактора підприємницької діяльності та продуктивності праці;

виступає джерелом фінансування розширеного відтворення і є найважливішим фінансовим ресурсом підприємства.

Джерелами інформації для економічного аналізу будь-якого підприємства є бізнес-плани щодо формування прибутку.

Прибуток відноситься до найважливіших показників, які характеризують ефективність виробничо-господарської діяльності підприємства.

Більш ніж, який або інший показник прибуток відображає результати всіх сторін діяльності підприємства.



СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

  1. Кодекс Республіки Казахстан про податки та інші обов'язкові платежі до бюджету станом на 1 січня 2007 р. Податковий кодекс. - Алмати: «БІКО», 2006.

  2. Кучукова Н.К. Макроекономічні аспекти реформування фінансово-кредитної системи Республіки Казахстан в умовах переходу до ринкової економіки. Алмати, Гилим, 1994.

  3. Петров М.А. , Чеблаков В.Г. Фінансовий план підприємства. - М: Фінанси і статистика, 1988.

  4. Есентугелов А.Є. Ринкова економіка - вибір Казахстану - Алмати, Каржи - Каражат, 1994.

  5. Войтоловський Н.В., Калініна А.П., Мазурова І.І. Економічний аналіз. Основи теорії. Комлексний аналіз господарської організації: підручник .- М.: «Вища освіта» 2006.

  6. Радіоноа В.М. Фінанси .- Москва. Фінанси статистика, 1994.

  7. Мельников В.Д. Державне фінансове регулювання економіки Казахстану - Алмати, Каржи - Каражат 1995.

  8. Дробозіна Г.М. Загальна теорія фінансів. М.: Фінанси і статистика, 1995.

  9. Іонова А.Ф., Селезньова Н. М. Фінансовий аналіз: підручник. - М.: ТК Велбі, «ПРОСПЕКТ», 2006.

  10. Радіоноа В.М. Фінанси .- Москва. Фінанси статистика, 1995.

  11. Гінзбург А.І. Економічний аналіз: короткий курс. - С-П, «ПІТЕР», 2005.

  12. Дюсембаева Х.Ш. Аналіз фінансового стану підприємства: Навчальний посібник. -Алмати: Економіка, 1998.

  13. Даниловський Ю.А., Мезенцев Т.М. Фінансовий контроль в галузях народного господарства при різних формах власності. М.: Фінанси і статистика, 1992.

  14. Ковальов В.В., Волкова О.М. Аналіз господарської діяльності підприємства: підручник. - М.: «ПРОСПЕКТ», 2006.

  15. Ковальов В.В. Фінанси: Видання друге, перероблене і доповнене. - М: «ПРОСПЕКТ», 2004.

  16. Шеремет А.Д., Сейфулін Р.С., Негашев Є.В. Методика фінансового аналізу: 3-є видання, перероблене і доповнене. - М.: «ИНФРА-М», 2000.

  17. Артеменко В.Г., Беллендир М.В. Фінансовий аналіз: навчальний посібник, видання 2-е, перероблене і доповнене. - Москва - Новосибірськ «Справа і Сервіс», 1999.

  18. Савицька Г.В. Аналіз господарської діяльності підприємства: Видання друге, перероблене і доповнене. - Мінськ: ІП «Екоперспектіва», 1998.

  19. Савицька Г.В. Методика комплексного аналізу господарської діяльності: 3 - е видання, виправлене. - М.: ИНФРА - М, 2005.

  20. Савицька Г.В. Аналіз господарської діяльності підприємства: 4-е видання перероблене і доповнене. - Мінськ: ТОВ «Нове знання», 2000.

  21. Любушин Н.П. Комплексний економічний аналіз господарської діяльності: друге видання доповнене і перероблене. - М.: «ЮНИТИ», 2005.

  22. Маркар'ян Е.А., Герасименко Г.П., Маркар'ян С.Е. Економічний аналіз господарської діяльності: підручник, друге видання доповнене і перероблене. - Ростов-на-Дону, «Фенікс», 2005.

  23. Маркар'ян Е.А., Герасименко Г.П. Фінансовий аналіз. - М: «ПРІОР», 1997.

  24. Прикін Л.В. Економічний аналіз підприємства: друге видання доповнене і перероблене. - М. «ЮНИТИ», 2006.

  25. Сафронов Н.А. Економіка підприємства. - М.: «Юрист», 2000.

1 Дубровський В.Ж., Чайкін Б.І. Економіка та управління підприємством. - М.: «Инфра-М», 2004, стор 92

2 Курс економічного аналізу / За ред. М.І. Баканова і А.Д. Шеремета. М.: Фінанси і статистика, 2004, стор 73

3 Русак Н.А., Русак В.А. Фінансовий аналіз суб'єкта господарювання. Мн.: Вишейш. шк., 2003, стор 84

Додати в блог або на сайт

Цей текст може містити помилки.

Фінанси, гроші і податки | Курсова
127кб. | скачати


Схожі роботи:
Розподіл і перерозподіл національного доходу
Облік доходу від операційної діяльності на підприємстві ДП Закупнянський карєр
Формування і розподіл прибутку на підприємстві 2
Формування і розподіл прибутку на підприємстві
Планування прибутку на підприємстві та її розподіл
Формування і розподіл прибутку на підприємстві ТОВ Котовський Хліб
Аналіз виручки (доходу) підприємства від основної діяльності
Аналіз валового доходу прибутку і рентабельності підприємства торгівлі ТОВ Стрічка
Аналіз та розподіл фінансових коштів
© Усі права захищені
написати до нас
Рейтинг@Mail.ru