Аналіз собівартості і рентабельності підприємства

[ виправити ] текст може містити помилки, будь ласка перевіряйте перш ніж використовувати.


Нажми чтобы узнать.
скачати

Введення
Перехід до ринкової економіки вимагає від підприємств підвищення ефективності виробництва, конкурентоспроможності продукції та послуг на основі впровадження досягнень науково-технічного прогресу, ефективних форм господарювання і управління виробництвом, відходу від безгосподарності, активізації підприємництва, ініціативи працівників трудового колективу.
Важлива роль у реалізації цієї задачі приділяється економічному аналізу діяльності суб'єктів господарювання. З його допомогою виробляється стратегія і тактика розвитку підприємства, обгрунтовуються плани й управлінські рішення, здійснюється контроль за їх виконанням, виявляються резерви підвищення ефективності виробництва, оцінюються результати діяльності підприємства, його окремих підрозділів і працівників. Кваліфікований економіст, фінансист, бухгалтер, аудитор повинен чудово володіти і застосовувати на практиці сучасні методи економічних досліджень, методикою системного, комплексного економічного аналізу, бути майстром точного, своєчасного, всебічного аналізу результатів господарської діяльності. Тому основною метою курсової роботи є оволодіння технікою і методикою економічного аналізу діяльності підприємства.
Вирішенню поставленої мети допомогло реалізація наступних поставлених завдань:
а) вивчити теоретичні основи аналізу господарської діяльності підприємства;
б) провести аналіз фінансово-економічної діяльності обраного мною підприємства;
в) дати рекомендації щодо поліпшення та розвитку господарської діяльності фірми.

1. Аналіз собівартості і ціноутворення продукції
Формування ринкової економіки обумовлює розвиток аналізу на рівні окремих підприємств і їх внутрішніх структурних підрозділів, так як ці ланки (при будь-якій формі власності) складають основу ринкової економіки.
Дослідження економічних процесів починається з окремого господарського факту, явища, ситуації, які в сукупності і представляють господарський процес, що виражає сутність господарської діяльності в тому чи іншому ланці керованої підсистеми і керуючої системи. Під предметом економічного аналізу розуміються господарські процеси підприємств, об'єднань, асоціацій, соціально-економічна ефективність і кінцеві результати їх діяльності, що складаються під впливом об'єктивних і суб'єктивних чинників, які отримують відображення через систему економічної інформації. Характерними рисами методу економічного аналізу є: використання системи показників, що всебічно характеризують господарську діяльність, вивчення причин зміни цих показників, виявлення і вимір взаємозв'язку між ними з метою підвищення соціально-економічної ефективності. До характерних особливостей методу економічного аналізу відносяться виявлення і вимірювання взаємозв'язку і взаємозалежності між показниками, які визначаються об'єктивними умовами виробництва і обігу товарів. Раціонально організований і відповідним чином регульований інформаційний потік служить надійною базою для економічного аналізу, а отже, і для прийняття оптимальних управлінських рішень.
Впровадження дієвого комерційного розрахунку в усі галузі господарства, забезпечення кращих результатів при найменших витратах, дотримання режиму економії вимагають постійного спостереження за всіма складовими виробничої собівартості, глибокого аналізу витрат за статтями і елементами. При цьому ретельно повинні аналізуватися непродуктивні витрати і втрати. Тільки повсякденний контроль за такими витратами і втратами, оперативний аналіз чинників, їх зумовили, допоможуть виключити нераціональні витрати живої і уречевленої праці. Дотримання режиму економії підвищує економічну ефективність виробництва, збільшує прибуток і розширює можливості матеріального стимулювання.
1.1 Загальна оцінка рівня витрат підприємства та аналіз їх ефективності
Під собівартістю продукції, робіт і послуг розуміються виражені в грошовій формі витрати усіх видів ресурсів: основних фондів, природного і промислового сировини, матеріалів, палива і енергії, праці, використовуваних безпосередньо в процесі виготовлення продукції і виконання робіт, а також для збереження і поліпшення умов виробництва та його вдосконалення. Склад витрат, що включаються до собівартості продукції, їх класифікація за статтями визначаються державним стандартом, а методи калькулювання - самими підприємствами.
Собівартість - один з узагальнюючих показників інтенсифікації і ефективності споживання ресурсів.
Завданнями аналізу собівартості продукції є:
- Оцінка обгрунтованості і напруженості плану по собівартості продукції, витратам виробництва і звертання на основі аналізу поведінки витрат;
- Встановлення динаміки і ступеня виконання плану по собівартості;
- Визначення факторів, що вплинули на динаміку показників собівартості і виконання плану по них, величини і причини відхилень фактичних витрат від планових;
- Аналіз собівартості окремих видів продукції;
- Виявлення резервів подальшого зниження собівартості продукції.
Аналіз собівартості продукції і спрямований на виявлення можливостей підвищення ефективності використання матеріальних, трудових і грошових ресурсів у процесі виробництва, постачання і збуту продукції. Вивчення собівартості продукції дозволяє дати більш правильну оцінку рівню показників прибутку і рентабельності, досягнутому на підприємстві.
1.2 Аналіз собівартості продукції підприємства і резерви її зниження
Зниження собівартості продукції є найважливішим чинником розвитку економіки підприємства.
Під собівартістю продукції, робіт і послуг розуміються виражені в грошовій формі витрати усіх видів ресурсів: основних фондів, природного і промислового сировини, матеріалів, палива і енергії, праці, використовуваних безпосередньо в процесі виготовлення продукції і виконання робіт, а також для збереження і поліпшення умов виробництва та його вдосконалення. Склад витрат, що включаються до собівартості продукції, визначається державним стандартом, а методи калькулювання - самими підприємствами.
Собівартість продукції, представляючи собою витрати підприємства на виробництво й обіг, служить основою порівняння витрат і доходів, тобто самоокупності-основоположного ознаки ринкового господарського розрахунку. Собівартість-один з узагальнюючих показників інтенсифікації і ефективності споживання ресурсів.
У системі показників економічної ефективності виробництва в галузях матеріального виробництва плануються і аналізуються такі показники, як виробництво продукції на 1 Д.Є. витрат, а також зниження витрат на 1 Д.Є. продукції (робіт).
При плануванні та аналізі економії від зниження собівартості продукції розраховують економію за такими групами факторів:
1.Повишеніе технічного рівня виробництва.
2.Улучшеніе організації виробництва і праці.
3.Ізмененіе обсягу, структури і розміщення виробництва.
4.Улучшеніе використання природних ресурсів.
5.Розвиток виробництва.
Одержання найбільшого ефекту з найменшими витратами, економія трудових, матеріальних і фінансових ресурсів залежать від того, як вирішує підприємство питання зниження собівартості продукції.
Безпосередньою завданням аналізу є:
перевірка обгрунтованості плану по собівартості, прогресивності норм витрат;
оцінка виконання плану і вивчення причин відхилень від нього, динамічних змін;
виявлення резервів зниження собівартості має спиратися на комплексний техніко-економічний аналіз роботи підприємства: вивчення технічного і організаційного рівня виробництва, використання виробничих потужностей і основних фондів, сировини і матеріалів, робочої сили, господарських зв'язків.
Техніко-економічні фактори та резерви зниження собівартості
В даний час при аналізі фактичної собівартості продукції, що випускається, виявлення резервів і економічного ефекту від її зниження використовується розрахунок по економічних факторах. Економічні чинники найповніше охоплюють всі елементи процесу виробництва-засоби, предмети праці і сама праця. Вони відображають основні напрями роботи колективів підприємств по зниженню собівартості: підвищення продуктивності праці, впровадження передової техніки і технології, краще використання устаткування, здешевлення заготівлі і краще використання предметів праці, скорочення адміністративно-управлінських і інших накладних витрат, скорочення браку і ліквідація непродуктивних витрат і втрат .
Економія, що обумовлює фактичне зниження собівартості, розраховується по наступному складу (типового переліку) факторів:
Підвищення технічного рівня виробництва. Це впровадження нової, прогресивної технології, механізація і автоматизація виробничих процесів;
Поліпшення використання та застосування нових видів сировини і матеріалів;
3 Зміна конструкції і технічних характеристик виробів;
4 Інші чинники, що підвищують технічний рівень виробництва.
Зниження собівартості може відбутися при створенні автоматизованих систем управління, використання ЕОМ, вдосконаленні і модернізації існуючої техніки і технології. Зменшуються витрати й у результаті комплексного використання сировини, застосування економічних замінників, повного використання відходів у виробництві. Великий резерв таїть у собі і вдосконалення продукції, зниження її матеріаломісткості і трудомісткості, зниження її ваги машин і устаткування, зменшення габаритних розмірів та ін
Удосконалення організації виробництва і праці
Зниження собівартості може відбутися в результаті зміни в організації виробництва, формах і методах праці при розвитку спеціалізації виробництва; вдосконалення управління виробництвом і скороченням витрат на нього; поліпшення використання основних фондів; поліпшення матеріально-технічного постачання; скорочення транспортних витрат; інших чинників що підвищують рівень організації виробництва .
Зниження поточних витрат відбувається в результаті вдосконалення обслуговування основного виробництва (наприклад, розвитку потокового виробництва, підвищення коефіцієнта змінності, упорядкування підсобно-технологічних робіт, поліпшення інструментального господарства, вдосконалення організації контролю за якістю робіт та продукції), зміни обсягу і структури продукції, які можуть призвести до відносного зменшення умовно-постійних витрат (крім амортизації), відносного зменшенню амортизаційних відрахувань, зміні номенклатури й асортименту продукції, підвищення її якості.
Умовно-постійні витрати не залежать безпосередньо від кількості продукції, що випускається. Зі збільшенням обсягу виробництва їх кількість на одиницю продукції зменшується, що призводить до зниження її собівартості.
Поліпшення використання природних ресурсів. Тут враховується: зміна складу і якості сировини; зміна продуктивності родовищ, обсягу підготовчих робіт при видобутку, способів видобутку природної сировини; зміна інших природних умов. Ці фактори відбивають вплив природних (природних) умов на величину змінних витрат. Аналіз їх впливу на зниження собівартості продукції проводиться на основі галузевих методик видобувних галузей промисловості.
Галузеві та інші фактори. До них відносяться: введення і освоєння нових цехів, виробничих одиниць і виробництв, підготовка й освоєння виробництва в діючих об'єднаннях і на підприємствах; інші фактори. Необхідно проаналізувати резерви зниження собівартості в результаті ліквідації застарілих і введення нових цехів і виробництв на більш високій технічній основі, із кращими економічними показниками.
Шляхи зниження собівартості
Вирішальною умовою зниження собівартості служить безперервний технічний прогрес. Впровадження нової техніки, комплексна механізація і автоматизація виробничих процесів, вдосконалення технології, впровадження прогресивних матеріалів дозволяють значно знизити собівартість продукції.
Серйозним резервом зниження собівартості продукції є розширення спеціалізації і кооперування. На спеціалізованих підприємствах з масово-потоковим виробництвом собівартість продукції значно нижче, ніж на підприємствах, що виробляють цю ж продукцію в невеликих кількостях. Розвиток спеціалізації вимагає встановлення й найбільш раціональних кооперованих зв'язків між підприємствами.
Зниження собівартості продукції забезпечується насамперед за рахунок підвищення продуктивності праці. З ростом продуктивності праці скорочуються витрати праці в розрахунку на одиницю продукції, а отже, зменшується і питома вага заробітної плати в структурі собівартості.
1.3 Аналіз матеріальних витрат підприємства
Завданнями аналізу використання предметів праці є:
визначення рівня забезпеченості підприємства, об'єднання необхідними матеріальними ресурсами;
виявлення наднормативних або дефіцитних видів матеріальних цінностей;
встановлення ступеня ритмічності поставок, а також їх обсягу, комплектності, якості, сортності;
з'ясування своєчасності укладення господарських договорів на постачання засобів виробництва;
числення транспортно-заготівельних витрат;
вивчення показників раціональності використання матеріальних ресурсів у виробництві;
виявлення втрат внаслідок вимушених замін матеріалів, а також простоїв обладнання і робітників з-за відсутності потрібних матеріалів;
оцінка впливу організації матеріально-технічного постачання і використання матеріальних ресурсів на обсяг випуску і собівартості продукції і т.д.
Раціональне використання матеріалів (предметів праці) - один з найважливіших чинників зростання виробництва і зниження собівартості продукції, а отже, зростання прибутку і рівня рентабельності.
Узагальнюючу характеристику використання предметів праці дозволяє дати відношення величини їх витрат на виробництво продукції до вартості продукції, виробленої з цих предметів праці, у вигляді показників матеріаловіддачі і матеріаломісткості.
Про ефективність використання матеріальних ресурсів у галузях матеріального виробництва судять за такими показниками:
- Динаміці матеріальних витрат (без амортизації) на 1 руб. продукції (робіт і послуг);
- Відносної економії матеріальних витрат (без амортизації);
- Витраті найважливіших видів матеріальних ресурсів у натуральному вираженні на вартісну суму продукції;
- Відношенню темпів приросту матеріальних витрат (без амортизації) до темпів приросту продукції.

1.4 Аналіз ефективності трудових витрат підприємства
В основні задачі аналізу використання праці та заробітної плати входять:
в галузі використання робочої сили - дослідження її чисельності, складу і структури, рівня кваліфікації та шляхів підвищення культурно-технічного рівня;
перевірка даних про використання робочого часу та розробка необхідних організаційно - технічних та інших заходів з метою досягнення найкращих результатів;
вивчення форм, динаміки і причин руху робочої сили, дисципліни праці;
аналіз впливу чисельності працюючих на динаміку продукції;
в галузі продуктивності праці - встановлення рівня продуктивності праці по підприємству, цехам і робочих місць, зіставлення отриманих показників з показниками попередніх періодів і досягнутими на аналогічних підприємствах або в цехах;
визначення інтенсивних і екстенсивних факторів росту продуктивності праці і на цій основі виявлення, класифікація та розрахунок впливу факторів, дослідження якості застосовуваних норм виробітку, їх виконання та впливу на зростання продуктивності праці;
виявлення резервів подальшого росту продуктивності праці і розрахунок їх впливу на динаміку продукції;
у сфері оплати праця-перевірка ступеня обгрунтованості застосовуваних форм і систем оплати праці;
визначення розмірів та динаміки середньої заробітної плати окремих категорій і професій працівників;
виявлення відхилень в чисельності працівників і в середній заробітній платі на витрату фонду заробітної плати;
вивчення ефективності застосовуваних систем преміювання;
дослідження темпів росту заробітної плати, їх співвідношення з темпами зростання продуктивності праці;
виявлення і мобілізація резервів підвищення ефективності використання фонду заробітної плати.
У широкому сенсі слова під оплатою праці розуміються не тільки витрати на заробітну плату і премії персоналу, але і витрати на соціальне, медичне страхування та інші витрати, пов'язані з використанням робочої сили на підприємстві.
Узагальнюючим показником використання праці на підприємствах є частка коштів на оплату праці персоналу у вартості продукції. Найважливішим показником ефективності використання праці є продуктивність праці. Рівень продуктивності праці може бути виражений показником реалізованої продукції на одного працюючого і показником трудомісткості одиниці продукції. Про ефективність використання праці в галузях матеріального виробництва судять за такими показниками, як:
-Темп зростання продуктивності праці;
-Частка приросту продукції за рахунок підвищення продуктивності праці;
-Відносна економія живої праці (працівників у розрахунку на рік) у порівнянні з умовами базисного року;
-Відносна економія фонду оплати праці;
-Відношення темпів приросту продуктивності праці до приросту середньої заробітної плати.
Значення збільшення чисельності працюючих та їх продуктивності праці неоднаково. Перший фактор - кількісний, що характеризує екстенсивність використання праці; збільшення працюють мало позначається на показниках економічності виробництва - собівартості та інших, так як додаткові працівники означають і додаткові витрати на оплату праці. Другий фактор-якісний; на річну вироблення працюючого впливає використання робочого часу протягом року (екстенсивність праці), але в основному вона залежить від "чистої" продуктивності, яка характеризується середньогодинної виробленням одного робітника (інтенсивність праці). Якщо зростання продуктивності праці випереджає зростання середньої заробітної плати, то це означає пряме зниження собівартості виробництва продукції, а отже, і підвищення його рентабельності.
1.5 Система показників за собівартістю: методика їх розрахунку і аналізу
На підприємстві плануються і враховуються такі основні показники витрат виробництва:
витрати на виробництво;
собівартість товарної і реалізованої продукції;
витрати на один карбованець товарної і реалізованої продукції;
собівартість порівнянної продукції;
собівартість окремих найважливіших виробів.
При аналізі витрат виробництва використовуються також показники:
витрати предметів праці на один карбованець товарної продукції, витрати трудові (заробітна плата і витрати на соціальне страхування) на один карбованець товарної продукції, виробництво на карбованець витрат (повної собівартості) та ін
Собівартість продукції може обчислюватися двома способами:
. за економічно однорідним елементам витрат;
. за статтями калькуляції.
При розрахунку собівартості за елементами витрат до її складу включаються такі витрати:
. матеріальні витрати;
. витрати на оплату праці;
. відрахування на соціальні потреби;
. амортизація основних засобів;
. інші витрати.
1.6 Зміст управлінського і фінансового аналізу
У сучасній ринковій економіці бухгалтерський облік усе більш поділяється на дві галузі: фінансовий облік і управлінський облік.
Фінансовий облік вирішує проблеми взаємин підприємства з державою та іншими зовнішніми користувачами інформації про діяльність підприємства. Фінансовий облік і особливо публічна фінансова звітність регламентуються міжнародними і національними стандартами, що забезпечують інтереси зовнішніх користувачів (кореспондентів) інформації.
Управлінський облік складається з систематичного традиційного обліку і проблемного обліку, спрямованого на вироблення управлінських рішень в інтересах власників і адміністрації підприємства. Управлінський облік не регламентується державою. Його організація і методи визначаються керівником підприємства, у ньому на перший план у діяльності бухгалтера висуваються управлінські задачі, що вимагають для свого рішення не тільки знань традиційної бухгалтерії, особливо обліку витрат і калькулювання собівартості продукції і послуг, але і техніко-економічного планування, статистики, аналізу господарської діяльності, розвитого математичного апарата і сучасної обчислювальної техніки. Управлінський, бухгалтерський
облік організує внутрішньогосподарські зв'язки на підприємстві, тобто зв'язку між особами, які працюють на самому підприємстві, тому управлінський облік називають внутрішнім на відміну від фінансового-зовнішнього. У зміст як зовнішнього фінансового, так і внутрішнього управлінського обліку входить аналіз господарської діяльності, але його організація, об'єкти і методи в рішенні задач фінансового й управлінського обліку мають свою специфіку.
Суб'єктами аналізу виступають як безпосередньо зацікавлені, так і безпосередньо зацікавлені у діяльності підприємства користувачі інформації. До першої групи користувачів відносяться власники засобів підприємства, позикодавці, постачальники, покупці, податкові органи, персонал підприємства і адміністрація (керівництво). Кожен суб'єкт аналізу вивчає інформацію зі своїх позицій, виходячи зі своїх інтересів. Друга група користувачів фінансової звітності - це суб'єкти аналізу, що хоча безпосередньо і не зацікавлені в результатах діяльності підприємства, але повинні за договором захищати інтереси першої групи споживачів інформації. Це перш за все аудиторські фірми, а також консультаційні фірми, біржі, юристи, асоціації, профспілки та ін
Інформаційною базою управлінського аналізу є вся система інформації про діяльність підприємства - про технічну підготовку виробництва, нормативна і планова інформація, господарський облік, у тому числі дані оперативного, бухгалтерського і статистичного обліку, зовнішня публічна фінансова і вся система внутрішньогосподарської звітності, інші види інформації, у тому числі опитування фахівців, інформація виробничих нарад, преса і т.д.
Управлінський аналіз включає у свою систему не тільки виробничий аналіз, без якого керівництво підприємства не може здійснювати свою фінансову стратегію. У техніко-економічних обгрунтуваннях будь-якої комерційної справи (бізнес-планах) використовуються методи як виробничого, так і фінансового аналізу.

2. Аналіз рентабельності підприємства
2.1 Економічна характеристика показників рентабельності
Економічна доцільність функціонування підприємства оцінюється не тільки абсолютними і відносними показниками. Відносними є системи показників рентабельності.
У широкому сенсі рентабельність означає прибутковість, дохідність. Підприємство вважається рентабельним, якщо результати від реалізації продукції (робіт, послуг) крім того утворюють суму прибутку, достатню для нормального функціонування підприємства.
Економічна сутність рентабельності може бути розкрита тільки через характеристику системи показників. Загальний їхній зміст - визначення суми прибутку з одного рубля вкладеного капіталу. І оскільки це відносні показники, вони практично не схильні до впливу інфляції.
Ринок висуває певні вимоги до суб'єктів господарювання у плані організації та реалізації того чи іншого виду бізнесу. Динамічність ринкових відносин обумовлює прийняття неординарних рішень, пов'язаних з фінансовими результатами діяльності. Для оцінки рівня ефективності роботи одержуваний результат - прибуток - зіставляється з витратами або використовуваними ресурсами.
Показники рентабельності дозволяють оцінити, який прибуток має суб'єкт господарювання з кожного рубля коштів, вкладених в активи.
Вся підприємницька діяльність в умовах ринкових відносин ділиться на три види:
операційну (основну),
інвестиційну (вкладення коштів в акції, інші цінні папери, капітальні вкладення),
• фінансову (отримання і сплата дивідендів, відсотків і т.п.) [14].
Відповідно до цього в аналізі фінансових показників використовуються наступні групи показників відносної прибутковості:
• рентабельність продукції, робіт, послуг,
• рентабельність виробничих фондів,
• рентабельність всього майна (всіх активів),
• рентабельність вкладень (інвестицій) і цінних паперів.
Прибутковість продукції (робіт, послуг) характеризується показниками:
• рентабельність реалізації (обороту, продажів),
• рентабельність випущеної продукції,
• рентабельність окремих виробів.
Ефективність господарської діяльності підприємства і економічна доцільність його функціонування безпосередньо пов'язані з його рентабельність, про яку можна судити по прибутковості або прибутковості капіталу, ресурсів або продукції підприємницької фірми. Рентабельність - це відносний показник рівня прибутковості підприємства, він характеризує ефективність роботи підприємства в цілому, прибутковість різних напрямків діяльності (виробничої, комерційної, інвестиційної і т.д.).
Рентабельність, на відміну від прибутку, повніше відображає остаточні результати господарювання, так як показує співвідношення ефекту з наявними або споживчими ресурсами. Показник абсолютної суми прибутку при аналізі результатів діяльності підприємства не може повністю охарактеризувати, добре чи погано воно працювало, так як невідомий виконаний обсяг робіт. Тільки співвідношення прибутку й обсягу виконаних робіт, що характеризується рівнем рентабельності, дозволяє оцінити виробничо-господарську діяльність підприємства у звітному році, порівняти з результатами звітних періодів, а також визначити місце аналізованого підприємства серед інших підприємств галузі. Показники рентабельності підприємства використовують для оцінки діяльності підприємства і як інструмент в інвестиційній політиці та ціноутворення.
Основними показниками рентабельності є наступні:
1) Рентабельність активів (майна) (Ра). Показує, який прибуток отримує підприємство з кожної гривні, вкладеної в активи: де А - середня величина активів (валюта балансу); Пч - прибуток чиста.
2) Рентабельність поточних активів (Рота). Показує, скільки прибутку отримує підприємство з одного рубля, вкладеного в поточні активи:
де Та - поточні активи.
3) Рентабельність інвестиції (Рі). Відображає ефективність використання коштів, інвестованих у підприємство. У країнах з ринковою економікою цей показник виражає оцінку «майстерності» управління інвестиціями, де П - балансова сума прибутку за період; СК - середня величина власного капіталу;
ДО-середня величина довгострокових зобов'язань.
4) Рентабельність власного капіталу (Рск). Відбиває частку прибутку у власному капіталі.
де СК - середня величина власного капіталу.
5) Рентабельність основної діяльності (Рд). Показує, яка частка прибутку від реалізації (робіт, послуг) основного виду діяльності в сумі витрат на виробництво. де Пр - прибуток від реалізації; З - витрати на виробництво продукції.
6) Рентабельність виробництва (фондів) РПФ. Показує, на скільки ефективна віддача виробничих фондів.
де ОПФ - середня величина основні виробничі фонди;
МОС - середня величина матеріальних оборотних коштів.
7) Рентабельність реалізованої продукції (Рп). Показує розмір прибутку на рубль реалізованої продукції.
де Vр - виручка від реалізованої продукції (робіт, послуг).
Цей показник свідчить про ефективність не тільки господарської діяльності, а й процесів ціноутворення. Його доцільно розраховувати як загального обсягу, так і за окремими видами.
8) Рентабельність обсягу продажів (Рпрод): де Пр - прибуток від реалізації.
Оцінка рентабельності підприємства може здійснюватися за допомогою наступних показників:
1. Рентабельність продукції (РПР) - обчислюється як відношення прибутку від продажів продукції до повної собівартості цієї продукції. Застосування цього показника рентабельності найраціональніше при внутрішньогосподарських аналітичних розрахунках, контролі за прибутковістю (збитковістю) окремих видів виробів, впровадженні у виробництво нових видів продукції і зняття з виробництва неефективних виробів.
Рентабельність продукції обчислюється за формулою:
Рпр = (Пп / Сп) * 100%,
де Пп - прибуток від продажів продукції, робіт, послуг, руб.;
Сп - повна собівартість реалізованої продукції, грн.
Враховуючи, що прибуток пов'язаний як із собівартістю виробу, так і з ціною, за якою воно реалізується, рентабельність продукції може бути обчислена як відношення прибутку до вартості реалізованої продукції за вільними або регульованими цінами, тобто до виручки від продажів. Тому наступний показник рентабельності називається рентабельністю продажів.
2. Рентабельність продажів (обороту) - Рп:
Рп = Пп / В * 100%,
де В - виручка від продажу продукції, робіт, послуг.
Даний коефіцієнт показує, скільки прибутку припадає на одиницю реалізованої продукції. Зростання показника є свідченням або зростання цін на продукцію при постійних витратах на виробництво реалізованої продукції, або зниження витрат на виробництво при постійних цінах. Відповідно зниження рентабельності продажів свідчить про зростання витрат на виробництво при постійних цінах на продукцію або про зниження цін на реалізовану продукцію розглянутого підприємства, тобто про падіння попиту на неї.
Показники рентабельності продукції і рентабельності продажів взаємопов'язані і характеризують зміну поточних витрат на виробництво і реалізацію як всієї продукції, так і окремих її видів. У зв'язку з цим при плануванні асортименту виробленої продукції враховується, наскільки рентабельність окремих видів буде впливати на рентабельність всієї продукції. Тому дуже важливо сформувати структуру вироблюваної продукції в залежності від зміни питомих ваг виробів з більшою чи меншою рентабельністю, з тим щоб в цілому підвищити ефективність виробництва і отримати додаткові можливості збільшення прибутку.
3. Показники рентабельності капіталу:
а) рентабельність власного капіталу (Рск):
Рск = (Пч / Кс) * 100%,
де Пч - чистий прибуток;
Кс - середня величина власного капіталу.
Цей показник характеризує ефективність використання власного капіталу і показує, скільки прибутку припадає на одиницю власного капіталу підприємства. Зміна значень коефіцієнта рентабельності власного капіталу може бути викликано, наприклад, зростанням або падінням котирувань акцій підприємства на біржі, проте слід враховувати, що врахована ціна акцій не завжди відповідає їх ринковою ціною. Тому високе значення коефіцієнта рентабельності власного капіталу не обов'язково вказує на високу віддачу інвестованого в підприємство капіталу;
б) рентабельність інвестиційного (перманентного) капіталу (Рі):
Рі = Пч / Кік * 100%,
де Кік - середня величина інвестиційного капіталу, яка дорівнює сумі середньої за період величини власного капіталу і середньої за період величині довгострокових кредитів і позик.
Показник характеризує ефективність використання капіталу, вкладеного на тривалий термін. Величину інвестиційного капіталу визначають за даними бухгалтерського балансу як суму власних коштів і довгострокових пасивів;
в) рентабельність всього капіталу підприємства (Рок):
Рок = Пп / БСР * 100%,
де БСР - середній за період підсумок балансу-нетто.
Даний коефіцієнт показує ефективність використання всього капіталу підприємства, тобто зростання значення коефіцієнта свідчать про збільшення ефективності використання майна підприємства і навпаки. Зниження значення рентабельності всього капіталу підприємства може також свідчити про падіння попиту на продукцію підприємства або про перенакоплении активів.
4. Рентабельність оборотних активів (Роб):
Роб = (ПП / АОСР) * 100%,
де АОср - середня величина капіталу і активів визначається за даними бухгалтерського балансу як середня арифметична величина підсумків на початок і кінець періоду.
5. Рентабельність основних засобів та інших необоротних активів (Рв):
Рв = Пп / АВср,
де АВср - середня за період величина основних коштів і інших позаоборотних активів.
Рентабельність основних засобів та інших внеобортних активів відображає ефективність використання необоротних активів, вимірювану величиною прибутку, що припадає на одиницю вартості засобів. Цей коефіцієнт взаємопов'язаний з коефіцієнтом рентабельності всього капіталу підприємства. Так, при зниженні коефіцієнта рентабельності всього капіталу зростання рентабельності основних засобів та інших необоротних активів свідчить про надмірне збільшення мобільних засобів, що може бути наслідком утворення зайвих запасів, затовареності готовою продукцією на складах у зв'язку з падінням попиту на неї, надмірного зростання дебіторської заборгованості чи грошових коштів.
Однак слід зазначити, що з перерахованих показників рентабельності в практичній діяльності частіше застосовуються не всі, а лише основні з них.
Основні показники рентабельності
1.Рентабельность продажів (Рп)
Рп = Пп / У
По-виручка від продажів
Пп - прибуток від продажів
Показує, скільки прибутку припадає на одиницю продукції. Зростання коефіцієнта - наслідок зростання цін при постійних затратах на виробництво або зниження витрат на виробництво при постійних цінах.
2. Рентабельність всього капіталу підприємства (Рок)
Рок = П / БСР
БСР - середній за період підсумок балансу
П - може виступати як валовий прибуток (Пб), так і прибуток від продажів Показує ефективність використання всього майна підприємства. Зниження коефіцієнта - наслідок падаючого попиту на продукцію.
3. Рентабельність основних засобів та інших необоротних актив (Рв)
Рв = П / АВср
АВср - середня величина позаоборотних активів за період Показує ефективність використання основних засобів. Зростання коефіцієнта при зниженні коефіцієнта рентабельність всього капіталу свідчить про збільшення мобільних засобів.
4. Рентабельність власного капіталу Р (ск)
Рск = П / Кс
Кс - середня величина джерел власних коштів по балансу за період. Показує ефективність використання власного капіталу.
5. Рентабельність інвестиційного (перманентного) капіталу Р (і)
Рі = П / Кі
Кі - середня величина довгострокових кредитів і позик за період Показує ефективність використання інвестиційного капіталу, вкладеного в діяльність підприємства на тривалий термін
Зростання будь-якого показника рентабельності залежить від єдиних економічних явищ і процесів. Перш за все, це вдосконалення системи управління виробництвом в умовах ринкової економіки, підвищення ефективності використання ресурсів підприємствами на основі стабілізації взаємних розрахунків і системи розрахунково-платіжних відносин, індексація оборотних коштів і чітке визначення джерел їх формування.
Важливим чинником зростання рентабельності в сучасних умовах є робота підприємств з ресурсозбереження, що веде до зниження собівартості, а отже, і зростання прибутку. Справа в тому, що розвиток виробництва за рахунок економії ресурсів на даному етапі набагато дешевше, ніж розробка нових родовищ і залучення у виробництво нових ресурсів. Зниження собівартості має стати головною умовою зростання прибутковості і рентабельності виробництва.
2.2 Факторний аналіз показників рентабельності
Рентабельність - Це ступінь дохідності, вигідності, прибутковості бізнесу. Показники рентабельності більш повно, ніж прибуток, характеризують остаточні результати господарювання, тому що їх величина відображає співвідношення ефекту з вкладеним капіталом або спожитими ресурсами. Їх використовують для оцінки діяльності підприємства і як інструмент в інвестиційній політиці і ціноутворенні.
Показники рентабельності можна об'єднати в кілька груп:
❑ показники, що базуються на витратному підході (рентабельність продукції, рентабельність діяльності);
❑ показники, що характеризують прибутковість продажів (рентабельність продажів);
❑ показники, в основі яких лежить ресурсний підхід (рентабельність сукупних активів, рентабельність основного капіталу, рентабельність оборотного капіталу, рентабельність власного капіталу).
Рентабельність продукції (послуг) (R п) обчислюється шляхом відношення прибутку від реалізації рп) до суми витрат з реалізованої продукції (послуг) (3 рп):
http://infobank.by/767/ctl/HtmlInDB/action/edit/itemid/1138/siteadmin_cms_from_editor/faktanalizrentabFORMULA1.jpg.aspx
Ця величина показує, який прибуток має організація з кожної гривні, витраченої на виробництво і реалізацію продукції (послуги). Цей показник може розраховуватися як в цілому по організації, так і по окремих її сегментів і видам продукції.
Рентабельність продажів (обороту) (R об) розраховується діленням прибутку від реалізації продукції, робіт і послуг до виплати податків рп) на суму отриманої виручки рп) і характеризує ефективність виробничої і комерційної діяльності (який прибуток має організація з рубля продажів) . Розраховується в цілому по організації і окремих видів продукції:
http://infobank.by/767/ctl/HtmlInDB/action/edit/itemid/1138/siteadmin_cms_from_editor/faktanalizrentabFORMULA2.jpg.aspx
Рентабельність капіталу обчислюється відношенням прибутку, що залишається в розпорядженні організації (чистого прибутку), до середньої вартості всіх активів даної організації. Цей коефіцієнт показує ефективність використання всього майна організації.
Рентабельність необоротних активів можна визначити як відношення прибутку (чистий прибуток) організації до середньої вартості необоротних активів.
Рентабельність власного капіталу обчислюється відношенням прибутку (чистого прибутку) до середньої величини власного капіталу. Цей коефіцієнт показує, яка кількість прибутку припадає на один карбованець власного капіталу.
Розрахунок показників рентабельності підприємства МУП «Пасажирське автотранспортне підприємство № 1» за 2008 рік.
Рентабельність капіталу (активів) або економічна рентабельність
Прибуток до оподаткування: ср.год.стоімость активів * 100 = 1179 / (0,5 * (45042 +46352)) * 100 = 1179/45697 * 100 = 2,58
Рентабельність позикового капіталу
Прибуток до оподаткування: ср.год. вартість капіталу * 100 = 1179 / (0,5 * (330 +439)) * 100 = 1179/384, 5 * 100 = 306,63
Рентабельність необоротних активів
Прибуток до оподаткування: ср.год.стоімость необоротних активів * 100 = 1179 / (0,5 (32903 +27001)) = 1179/29952 * 100 = 3,94
Рентабельність продажів
Прибуток від продажів: Виручка * 100 = 1409/245922 * 100 = 0,57
Рентабельність оборотних активів
Прибуток до оподаткування: ср.стоімость об.актівов * 100 = 1179 / (0,5 * (12139 +19351)) * 100 = 1179/15745 = 7,49
Рентабельність власного капіталу
Чистий прибуток: ср.год.стоімость власного капіталу * 100 = 92 / (0,5 * (11386 +11480)) * 100 = 92/11433 * 100 = 0,80
Рентабельність витрат по звичайних видах діяльності
Прибуток від продажів: (Себестоім. + комерц. + Управл.расходи) * 100 = -1409 / (212234 +35097) * 100 = - 0,57 - звітний рік
1945/227905 * 100 = 0,85 - попередній рік
Виробнича рентабельність
Прибуток від продажів: Собівартість * 100 = -1409/212234 * 100 = -0,66
Рентабельність управлінських витрат
Прибуток від продажів: Управлінські витрати * 100 = -1409/35097 * 100 = -4,01 - звітний рік

Висновок
Підводячи підсумок курсової роботи, можна зробити наступні висновки: що в зв'язку з переходом економіки нашої країни на ринкові відносини змінюється і ставлення до одержуваної від економічних суб'єктів інформації. Інформація про фінансовий стан організації, його фінансові результати стає дуже важлива для широкого кола користувачів, як зовнішніх - податкові інспекції, комерційні банки, акціонери і т.д., так і внутрішніх - адміністрація, менеджери, внутрішні фінансові служби організації. Результати проведеного аналізу повинні бути використані для прийняття правильних управлінських рішень адміністрацією організації та обгрунтованих інвестиційних рішень акціонерами-власниками. Рентабельність - це важливий показник діяльності підприємства, що дає більш повну, ніж прибуток, картину і добре піддається різного роду аналізу.

Список літератури
1. Дробозіна Л.А. Фінанси. - М.: Юніті, 2000. - 479 с.
2. Колчина Н.В. Фінанси підприємств. - М.: Юніті, 2000. - 413 с.
3. Кругляк В. П. Фінанси. - 2002. - № 11
Додати в блог або на сайт

Цей текст може містити помилки.

Міжнародні відносини та світова економіка | Курсова
85.7кб. | скачати


Схожі роботи:
Аналіз собівартості прибутку та рентабельності продукції підприємства ВАТ Рогачевський МКК аналіз ринку
Аналіз собівартості і рентабельності продукції та послуг на прикладі локомотивного депо р Мінська
Аналіз рентабельності підприємства 2
Аналіз рентабельності підприємства
Аналіз витрат і рентабельності підприємства
Аналіз прибутку і рентабельності підприємства
Бухгалтерський аналіз рентабельності підприємства
Аналіз прибутку і рентабельності підприємства 2
Аналіз рентабельності підприємства НПРУП Екран 13
© Усі права захищені
написати до нас
Рейтинг@Mail.ru