Аналіз семантичних зв`язків між компонентами композитів у немецк

[ виправити ] текст може містити помилки, будь ласка перевіряйте перш ніж використовувати.


Нажми чтобы узнать.
скачати

Зміст

Введення
1. Історичний аспект проблеми
2. Мотиви композітообразованія в німецькій мові
2.1 Відсутність необхідного найменування
2.2 Легке і міцне закріплення у свідомості
2.3 Старіння будь-якої номінативної одиниці, утрачивание її наочності
2.4 Мовна економія
3. Класифікація композитів в німецькій мові
3.1 Морфологічна класифікація
3.2 Семантико-синтаксична класифікація
3.3 Класифікація композитів М.Д. Степанової і Ф. Фляйшер
4. Семантичні відношення між компонентами композитів
4.1 Семантичні відносини між компонентами складних іменників
4.2 Семантичні відносини між компонентами складних прикметників
4.3 Семантичні відносини між компонентами складних дієслів
5. Проблема дієслівних словокомплексов
Висновок
Список використаної літератури

Введення
Ця курсова робота присвячена аналізу семантичних зв'язків між компонентами німецьких композитів.
Основні завдання роботи полягають у наступному:
1) провести аналіз структури складних слів німецької мови та виявити характерні структурні типи;
2) розглянути відносини між компонентами німецьких композитів.
Курсова робота включає вступ, чотири розділи, висновок, список використаної літератури. Перша глава присвячена історичному аспекту проблеми. У другому розділі розглядаються основні мотиви композітообразованія в сучасній німецькій мові. У третьому розділі дано дві класифікації німецьких композитів на основі двох принципів: морфологічного і семантико-синтаксичного, а також розглянуті інші типології. У четвертому розділі даної курсової роботи досліджуються семантичні відношення між компонентами складних іменників, прикметників, дієслів.
У ході роботи аналізувалися праці з словообразованию німецької мови таких лінгвістів, як М.Д. Степанова, Ф. Фляйшер, А. Іскоз, А. Ленкова. Матеріалом дослідження послужили твори Бернхарда Келлермана і Генрі Денкер, а також праці вище названих лінгвістів.

1. Історичний аспект проблеми
Вивчення композитів німецької мови має давню традицію. Це обумовлено великою продуктивністю методу словоскладання в німецькій мові.
В історії словотвору відомо чимало робіт, в яких автори зверталися до змістовного аспекту композитів.
Для ранніх робіт з словообразованию характерно визначення семантики композитів через виявлення узагальнених типів відносин між компонентами. Так, на думку О. Бехагеля і Т. Пауля, перший компонент може висловлювати ставлення місця, де знаходиться предмет, позначений другим компонентом (Bergbahn), тимчасове відношення (Nachtlied), ставлення інструменту до дії (Faustkampf), матеріалу до предмету (Bleistift) та інше [Вашунін 1990, 6].
У більш пізній час семантика композитів трактується аналогічно.
Розвиток теорії семантичних полів у їх застосуванні до утворення складних слів дозволило звернутися до лексико-семантичному тлумачення змісту композитів [Вашунін 1990, 6]. Так, наприклад, Х. Брінкман вважає, що другий компонент у прозоро мотивовані композитах називає ціле поле, в яке входять всі композити з цим другим компонентом [Вашунін 1990, 7]. Поля і так само групи композитів можна характеризувати за тематичною ознакою: «поле» дерев, квітів, ягід і інше.
Наступним етапом у пізнанні структури змісту композитів слід вважати спробу вивчення тематичних характеристик композитів за їх другого компонента і властивостей, що відображають відносини між узагальненими значеннями компонентів.
Так, М. Д. Степанова в своїй роботі «Методи синхронного аналізу лексики» пише, що повторюється перший компонент належить до семантичного поля, яке можна назвати «полем ознаки», і інтерпретує ці поля як «поле речовини». З якого зроблений предмет, «поле місцезнаходження або походження» і т.д. [Вашунін 1990, 10]. Такий погляд дозволяє представити семантику композиту як багатопланове явище.

2. Мотиви композітообразованія в німецькій мові
Особливе місце в словосложении займає вивчення мотивів, якими керується мовець при вживанні освіту композитів в мові. Введення в дослідження партнерів комунікації означає звернення до комунікативно-прагматичної стороні композітообразованія.
Вживання або освіту в мові композитів певним чином мотивується мовцем у кожному конкретному випадку. Під мотивом у даному випадку розуміється причина, що спонукає мовця вжити в процесі мовлення для позначення того чи іншого предмета або явища саме композит, а не іншу конструкцію (словосполучення) [Вашунін 1990, 22]. На думку В.С. Вашуніна найбільш повний список мотивів, що ведуть до створення композитів, запропонував П. Поленц [Вашунін 1990, 22]. Серед мотивів він називає номінацію, мовну економію, посилення вираження, заміну невмотивованих виразів мотивованими, застарілих виразів новими та інші.
Далі представляється можливим розглянути більш детально кожен з мотивів композітообразованія.
2.1 Відсутність необхідного найменування
У німецькій мові найпродуктивнішим способом словотвору є композітобразованіе. Саме тому нові слова в німецькій мові створюються в переважній більшості за рахунок утворення композитів, і поява в говорить целеустановка на композітообразованіе за відсутності потрібного назви в лексиконі цілком природно. Мотивом в даному випадку є відсутність необхідного найменування. Наприклад: Schneeberge, Regenfalle.

2.2 Міцне закріплення у свідомості
Інший мотив, на який вказує П. Поленц, полягає в тому, що носії мови воліють використовувати семантично мотивовані слова, так як вони легко і міцно закріплюються у свідомості. Тому невмотивовані слова найчастіше замінюються прозоро мотивованими композитами. Наприклад: Bahnsteig замість Perron, Hausmadchen замість Zole.
2.3 Старіння будь-якої одиниці, утрачивание її наочності
Мотивом для утворення композита може служити також старіння будь-якої номінативної одиниці, якщо вона втратила свою наочність або її мотивація перестала відповідати дійсності. Наприклад: Gastarbeiter замість Fremdarbeiter.
2.4 Мовна економія
Одним з важливих мотивів для утворення та вживання композитів є економія місця. Таким мотивом керується людина, яка пише в публіцистичному жанрі. Деякі позиції тексту вимагають стислості вираження. Це відноситься до заголовків газетних і журнальних статей, назвами творів, назвами картин, підписам під малюнками та фотографіями. Наприклад: Doppelziehungsschneck, Vollautomatischer Postwertzeichenbeftuchtungsschneck.
Мотивом є прагнення мовців уникати громозкіх конструкцій.
П. Поленц називає й інші мотиви, які ведуть до утворення нових композитів: створення евфемізмів і метафор, гра слів і поетичне відчуження та ін
Целеустановка на вибір або освіту в процесі мовлення будь-якої номінативної одиниці найчастіше виникає на основі не одного, а кількох мотивів. При цьому одні мотиви ведуть до вироблення целеустановка на композитну конструкцію, інші поява такої целеустановка не передбачають, ці останні називають контрмотівам. Мотиви і контрмотіви можуть виникати в процесі одного і того ж акту говоріння.
Далі представляється можливим перейти до класифікації німецьких композитів.

3. Класифікація композитів в німецькій мові
Різноманітність типів складних слів, їх різні структурні, граматичні, семантичні та стилістичні особливості, різне походження словотворчих моделей ускладнює їх класифікацію. Німецькими германістами розроблені різні типи класифікацій, які базуються на різних критеріях. Так, А.М. Іскоз і А. Ф. Ленкова у своїй книзі «Лексикологія німецької мови» розглядають два типи композитів, виходячи з двох різних принципів:
1) морфологічного принципу;
2) семантико-синтаксичного.
3.1 Морфологічна класифікація складних слів у німецькій мові
При класифікації складних слів, в основі якої лежить морфологічний критерій, А.М. Іскоз і А.Ф. Ленкова вказують, що композити можуть належати до будь-якого класу слів [Іскоз, Ленкова 1970, 39]. Їх приналежність до того чи іншого класу залежить, як правило, від другого компонента, який відбиває граматичні характеристики всього композиту; як перший компонент складного слова може виступати будь-яка частина мови.
Так складне іменник може мати наступну морфологічну структуру:
1) іменник + іменник: Menschenkraft, Konzertpalast, Hochzeitstag;
2) прикметник + іменник: Schwarzbrot, Rotwein, Zartgefuhl;
3) дієслівна основа + іменник: Schreibtisch, Bohrmaschine, Schlafkleid, Speisezimmer;
4) числівник + іменник: Zweikampf, Dreigespann;
5) займенник + іменник: Jchton, Jchform;
6) прислівник + іменник: Voraussage;
7) прийменник + іменник: Umwelt, Mitschuler.
Складне прикметник може складатися з:
1) прикметник + прикметник: dunkelrot, hellblau, kaltweiss;
2) іменник + прикметник: blutrot, stockdunkel, schneeweiss;
3) основа дієслова + прикметник: siegehess, merkwurdig, glanzebdschwarz;
4) числівник + прикметник: zweigliedrig, dreistockig;
5) займенник + прикметник: diesbezuglich, selbstgefallig;
6) прийменник + прикметник: unterirdisch, uberglucklig.
Складний дієслово може мати наступну морфологічну структуру:
1) дієслово + дієслово: stehenbleiben, kennenlernen;
2) іменник + дієслово: teilnehmen, stattfinden;
3) прикметник + дієслово: freisdivchen, stillstehen;
4) числівник + дієслово: vierteilen;
5) прислівник + дієслово: weitergehen, fortfahren.
Складні числівники, прислівники, прийменники і інші частини мови можуть складатися з різних слів: zweihundert, auseinander, vorbei, gegenuber.
3.2 Семантико-синтаксична класифікація складних слів у німецькій мові
Відповідно до семантико-синтаксичним критерієм А.М. Іскоз і А.Ф. Ленкова розрізняють чотири типи складних слів у німецькій мові:
1) означальні складні слова;
2) сурядні складні слова;
3) зрушення;
4) зрощення.
Компоненти визначальних складних слів пов'язані між собою підпорядкуванням: перший компонент визначає другий. Другий компонент (основне слово) визначає приналежність всього з'єднання до певного класу слів, а так само характер його граматичних категорій і форм. Обидва компоненти значимі в лексичному плані. Наприклад: Schreibtisch, Zahnarzt, wasserblau, dunkelrot. Існує ускладнений вид визначальних композитів - багаточленні композити. Слово даного типу состоітіз двох частин: визначника і основного слова, але одна з цих частин є в свою чергу складним словом: Hauptbahnhof, Haushaltskonferenz, Eisenbahnmagnat. Особливим підвидом визначальних складних слів є бахувріхі, в яких перший компонент визначає другий. Вони за змістом відповідають позначенню належності або властивості людини, тварини або рослини, але в результаті метонимическое перенесення служать найменування самої людини, тварини або рослини [Степанова 1953, 131].
Наприклад: Graukopf - сивий чоловік, Nashorn - носоріг, Schlafmutze - соня.
Сурядні складні слова складаються з двох граматично рівноправних компонентів (і перший, і другий компонент повинен належати одному і тому ж грамматіескому класу), які пов'язані між собою твором. Кожен компонент має своє власне значення, але значення всього з'єднання висловлює якесь нове поняття: Strichpunkt, deutsch-russisch, dreizehn.
Зрушення утворюють особливий тип складних слів у німецькій мові. Вони представляють собою з'єднання в одній одиниці декількох слів або цілого (маленького) пропозиції: Rurmichnichtan, allerhochst, stehenbleiben, Tischchen-deck-dich, beiseite. Компоненти таких з'єднань не втрачають свого самостійного лексичного значення та легко розуміються.
Зрощення являють собою результат взаємодії двох словотворчих процесів - словоскладання і суфіксація або словоскладання і субстантивації. Своєрідність даного процесу полягає в тому, що він перетворює словосполучення, не змінюючи форми останнього, в єдину словообразующую основу і взаємодіє при цьому з іншим способом [Степанова 1953, 79]. Наприклад: Fruhaufsteher, Gesetzgebung, rotbackig, Dampfheizung, schwerhorig, Dachgartenbedienung.
3.3 Класифікація композитів німецької мови М.Д. Степанової і Ф. Фляйшер
Як вже зазначалося раніше, існують різні типології композитів. Наприклад, М.Д. Степанова і Ф. Фляйшер в книзі «Теоретичні основи словотворення німецької мови» розрізняють дві групи композитів [Степанова, Фляйшер 1984, 115]:
1) копулятивні композити;
2) означальні композити.
Копулятивні композити складаються з двох компонентів, які повинні належати одній і тій же частині мови і повинні бути пов'язані між собою твором. Обидві НС композиту мають своє власне лексичне значення, але вони однаково беруть участь у формуванні значення словотворчої конструкції: їх семантичне співвідношення може бути описано сочінітельной зв'язком з «і» [Степанова, Фляйшер 1984,115].
Наприклад: Dichterkomponist, Freundfeind.
Означальні композити складаються з двох компонентів, які пов'язані між собою підпорядкуванням, тобто предмет, позначений «основним словом» (рівний другому НС) «визначається» «визначником» (рівним перше НС) [Степанова, Фляйшер 1984, 115]. Останній компонент определительного композиту виражений іменником, перший може належати до будь-якого граматичному класу слів. Як перший, так і другий компонент значимі в лексичному плані: значення компонентів збігається з лексичним значенням відповідних слів, тобто з їх значенням у самостійному вживанні. Але в ряді випадків той або інший компонент або все слово в цілому зазнає значне переосмислення. Наприклад: Lowenzahn, Seelowe, Augapfel.
Особливими випадками визначальних композитів є елліптірованная форма, уточнюючі композити та «поссесівние композити» [Степанова, Фляйшер 1984, 121].
Під елліптірованной формою розуміється означальні композит (здебільшого - іменник + іменник), у якого семантичне відношення між компонентами може бути розкрито тільки при введенні ланки-посередника: Bier (glas) decker, Tank (stellen) wart.
Уточнюючі композити володіють поверхневою структурою визначальних композитів, але семантично побудовані інакше. Один з компонентів (перший або другий) володіє лише частковою вторинної мотивацією при відсутності семантичної модифікації або синтаксичної транспозиції [Степанова, Фляйшер 1984, 122]. Наприклад: Turteltaube (у тому ж значенні раніше вживалося Turtel), Eichbaum.
«Поссесівние композити» мають структуру визначальних композитів. Їх особливість обумовлена ​​об'єктом, прийнятою за точку відліку; таким не є - як зазвичай у визначальних композитів - безпосередньо другий компонент: Langbein означає не «langes Bein», а «der Mensch mit langen Beinen», Graukopf, Schlafmutze.

4. Семантичні відношення між компонентами композитів
4.1 Семантичні відносини між компонентами складних іменників
Субстантівние композити завжди мають в якості другого компонента іменник. У определительно композиті перший компонент може бути будь-який інший частиною мови (див. 4.1).
Найбільш поширеним є тип определительного складного слова з першим компонентом іменником. Теоретично будь-який іменник у німецькій мові може з'єднатися з іншим іменником в одне складне слово. Наприклад: Tageslicht, Wandschrank. Практично його освіта залежить від значення його компонентів, від можливості їх з'єднання в монолітну за змістом одиницю [Степанова 1953, 121]. Семантичні відносини між обома компонентами вельми різноманітні. Вони залежать від значення компонентів і від означуваного предмета [Степанова, Фляйшер 1984, 121]. Проблема полягає у зведенні численних можливих варіантів в доступну для огляду систему типів семантичних відносин.
М.Д. Степанова і Ф. Фляйшер до найважливіших типами семантичних відносин між компонентами відносять наступні [Степанова, Фляйшер 1984, 121]: (А - основне слово, другий компонент; Б - визначник, перший компонент).
1. Відношення «місцезнаходження», що розпадається на підтипи:
¨ «А знаходиться в Б»: Bankguthaben, Gartenbeet;
¨ «А відбувається в Б»: Buroarbeit;
¨ «А походить від / з Б»: Landbutter, Olflecke;
¨ «А веде до Б»: Kellertreppe;
2. Ставлення часу, диференційоване за:
¨ «Тимчасової точці»: Morgenfruhstuck, Morgengumnastik;
¨ «Тривалості»: Tagesfahrt;
3. Ставлення призначення, тобто «придатний / призначений для», диференційоване:
¨ «За місцем»: Strandanzug, Schlafkleid;
¨ «По предмету, матеріалу»: Fensterglas, Lichtflut;
¨ «По обличчю»: Damenkleid, Madchenzimmer;
4. Відношення «причини», тобто «Б причина А»: Schmerzenschrei;
5. Відношення «порівняння», тобто «А схоже з Б»: Goldorgane;
6. Відношення «речі», тобто «А належить Б»: Gemeindewald;
7. «А складається з Б», диференційоване:
¨ «За матеріалом»: Lederschuh, Kohlenstaub;
¨ «По окремих складових частин»: Blumenstraus;
8. «А частина Б»: Pferdekopf, Madonnenkopf;
9. Відношення «засоби», тобто «Б засіб для А»: Wasserkuhlung, Dampfheizung;
10. «Б - тема А»: Bedeutungslehre;
11. Відношення «виробництва», диференційоване:
¨ «А виробляє Б»: Bucherproduzent;
¨ «Б виробляє А»: Glockensignal;
12. «А робить щось з Б»: Obstverkaufer, Billethandler;
13. «Що-то роблять за допомогою Б»: Kohlenabbau;
14. «Щось відбувається з Б»: Druckabfall.
Семантична типологія визначальних композитів з першим компонентом прикметником менш різноманітна. Перший компонент виражає внутрішнє або зовнішнє якість об'єкта, зване основним словом.
М.Д. Степанова вважає, що у цих композитів можна намітити кілька семантичних груп [Степанова 1953, 125].
1.Назва мінералів і видів грунтів: Braunkohl, Schwarzerde;
2. Назва видів рослин і ягід: Weisskohl, Schwarzbeere;
3. Назва сортів хліба: Schwarz-, Weissbrot;
4. Назва напоїв: Hellbier, Rotwein.
Окрему групу становлять назви осіб: Jungarbeiter, Altmeister.
Композити даного типу можуть використовуватися як прізвищ: Neumann, Obermeier, а також географічних назв: Deutschland, Niederlande, Altdorf.
Семантичні типи складних іменників з першим компонентом дієслівної основою також менш численні:
1. Ставлення призначення «А придатне призначено для» Bratpfanne, Bohrmaschine;
2. «А виробляє Б»: Treibeis;
3. «За допомогою« А виробляють Б »: Abschreckmassnahmen;
4. Відношення «результату», «А змінено за допомогою Б»: Schtrumpfniere;
5. «Б - тема А»: Entladedeginn;
6. «А відбувається в обстановці Б»: Stehbankett;
7. Відношення «причини», «Б причина А»: Auffahrunfall.
Тип копулятивних композитів менш поширений, ніж тип визначальних складних іменників. Копулятивні складні іменники можна розділити з точки зору їх семантики та співвідношення між цілим і його частинами на кілька груп [Степанова 1953, 144].
До першої групи належать копулятивні композити, що представляють собою географічні назви типу: Elssas-Lothringen, Osterreich-Ungarn.
У наступну групу становлять найменування предметів чи явищ типу: Kupfergold, Strichpunkt.
Відмітною семантичним ознакою, що об'єднав всі ці слова, є та обставина, що ціле за значенням є результат злиття частин: Kupfergold - найменування металу, не золота і не міді, а сплаву, який виходить в результаті з'єднання того й іншого.
До третьої групи належать копулятивні композити типу: Dichterkomponist, Freundfeind.
4.2 Семантичні відносини між компонентами складних прикметників
Словоскладання прикметників не відрізняється принципово від словоскладання іменників. Другий компонент складних прикметників представлений прикметником, перший може бути виражений різними частинами мови. Серед складних прикметників також можна виділити означальні і копулятивні композити.
Словотвірне значення визначальних композитів виявляє ті ж категорії, що й іменник [Степанова, Фляйшер 1984, 135]. Наприклад:
¨ «цільове»: publikationsreif;
¨ «причинне»: altersschief;
¨ «інструментальне»: luftgekuhlt
Деякі значення відсутні у іменників, наприклад «оперативне»: efeubewachsen, pelzgefuttert.
Ф. Фляйшер і М.Д. Степанова вважають, що спеціально повинні бути розглянуті «композити з дефісом» [Степанова, Фляйшер 1984, 135-136]. Наприклад: historisch-materialistische These, objektiv-wissenschaftliche Grundlagen. Вони також вважають, що такі прикметники представляють собою відіменникові експліцитні деривати (похідне слово, яке складається з однієї вільної НС і однією пов'язаною НС), їх тісний зв'язок з субстантивної похідною основою дозволяє одному з компонентів легко трансформуватися в іменник у еквівалентному словосполученні: Grundlagen von wissenschaftlicher Objektivitat .
Щодо копулятивних прикметників М.Д. Степанова намічає кілька семантичних груп [Cтепанова 1953, 228].
¨ Найменування квітів: schwarzweiss, blaugrau;
¨ Найменування смакових якостей: bittersuss, susssauer;
¨ Найменування різних властивостей або станів людини: taubstumm, schwerhorig;
¨ З'єднання назви мов: englisch-franzosisch-deutsch-russisch.
4.3 Семантичні відносини між компонентами складних дієслів
Словотвір дієслова відрізняється в багатьох відносинах від словотворення іменника і прикметника. Існує питання про те, що слід розуміти під дієслівним словоскладання, який є спірним і невирішеним як в закордонній, так і вітчизняної лінгвістичної літературі [Степанова 1953,291].
Під дієслівним словоскладання слід розуміти з'єднання в одну лексичну одиницю дієслова із знаменною частиною мови.
Тип складного дієслова з першим компонентом, вираженим дієслівною основою підпорядковується сильним функціональним обмеженням [Степанова, Фляйшер 1984, 139]. Менш обмежене вживання щодо малопродуктивною і малочастотной моделі: інфінітив + інфінітив, де в якості другого компонента використовується група певних дієслів:
Освіти складного дієслова з першим компонентом іменником в основному виявляють семантичні відносини, можливі між предикатом і об'єктом:
¨ Еффіцірованний об'єкт: formgeben
¨ Аффіцірованний об'єкт: kegelschieben;
¨ Інструментальне ставлення: radfahren;
¨ Локальне ставлення: kopfstehen;
¨ Модальне відношення: kettenrauchen.
Модель складного дієслова, де в якості першого компонента виступає прикметник, розвинена сильніше, ніж попередня. М.Д. Степанова і Ф. Фляйшер вважають, що типи словотвірного значення цієї моделі добре розкриває М. Шредер шляхом трансформації придаткового пропозиції [Степанова, Фляйшер 1984,140]. Вона розрізняє три групи залежно від ставлення першого компонента:
¨ До об'єкту в аккузатіва (weil sie den Fussboden blankbohnern: den Fussboden - blank.)
¨ До суб'єкта (weil die Beleidigten kalt bleiben: die Beleidigten - kalt.)
¨ До другого компоненту (weil sie schon lange kurzabeiten: arbeiten - kurz.)
Модель дієслівного композиту з першим компонентом, вираженим обставинних незмінними частинами мови, явно панує в дієслівному словосложении. Особливо широко поширені поєднання із займенниковими прислівниками da (r) -, her-, hin-.
Складні дієслова мають такі семантичні значення:
1) локальне значення, часто зі значенням як «тут», так і «там»: dableiben, dalassen, dabehalten;
2) значення «поблизу»: dabeiliegen, dabeisitzen;
3) значення поповнення, укомплектованості вже наявного: dazubekommen, dazukaufen.
Композити з hin-і her-мають таке значення:
1) «у напрямку від мовця» hin-: hinfliegen, hinwerfen;
2) «за напрямком до мовця» з her-: herfliegen, herwerfen.
У поєднанні з дієсловами руху hin-синонімічно einher-, dahin-: hin-/dahin-/einherbrausen, в інших випадках тільки dahin-: hin-/dahinopfern.
Hin-і her-в поєднанні з дієсловами писання, говоріння і їм подібним позначають незакінченість процесу: hinpinseln, hinreden, herbeten.
За допомогою цих елементів виникає можливість надавати дієсловам компонент значення «напрям», який у базових дієслів відсутня: hineinkorregieren, sich hinabwagen.

5. Проблема дієслівних словокомплексов
Як зазначалося раніше в пункті 5.3, існує питання про те, що слід розуміти під дієслівним словоскладання. Традиційно німецька германістика розглядала як складні дієслова поєднання історично зводяться до з'єднання дієслова і прислівники, при це розрізнялися міцні неподільному поєднання типу: bekommen, неміцні раз'едінімие поєднання типу: vorwerfen і слова з елементами durch-і uber-. У вітчизняному мовознавстві більше визнання отримала концепція М.Д. Степанової, згідно з якою розрізняють префіксальних дієслів (beschreiben), полупрефіксальние (eintreten) і складні дієслова у власному розумінні слова (spazierengehen).
Більш-менш несуперечливе вирішення питання пов'язане з поняттям ГСК, введеним викладачами кафедри мовознавства і німецької мови КДПУ. ГСК характеризується як дієслівне бінарне поєднання фінітної і інфінітной частин, між якими існують означальні (з прикметниками і прислівниками) або актантна комплементарні відносини (з іменами). Сполучення з іменними дієслівними формами типу: kennenlernen мають відношення фазового характеру.
У німецькій мові є й справжні складні дієслова, які характеризуються цельнооформленностью та наголосом на першому елементі. Наприклад: branntmarken, liebkosen. Найбільш широким класом (згідно систематизації) є ГСК з прислівникових інфінітним елементом: dasitzen, darstellen, zuruckkommen. Виділяють ГСК з прийменниково прислівникових елементом, наприклад з auf-, ab-: abfahren, auftreiben.
Поширені ГСК з прикметником: festhalten, lockersitzen. Можна виділити ГСК з іменним інфінітним елементом типу: haushalten, zugrunderiechten. Таким чином, німецькі ДСК можна розглядати як аналітичні дієслівні лексеми об'єднані в поле з двома центрами: перший центр утворює сполучення з прислівникових надад'ектівнимі елементами, другий центр утворюють поєднання з безприйменниковим іменами. Периферійні ділянки поля створюють переходи від цих центрів до інших полях.

Висновок
На основі проведеної роботи, спрямованої на виявлення семантичних відносин між компонентами композитів в німецькій мові і торкнулася питання, пов'язані з історією проблеми, а так само зі структурними особливостями композитів німецької мови, можна зробити наступні висновки.
Словоскладання - це один з основних способів утворення слів в сучасній німецькій мові, при чому один з найбільш древніх. Тенденція до композітообразованію проявилася в мові, що вивчається в найдавніші періоди його розвитку, тому вивчення композитів має давню традицію.
Слід зазначити, що мовні тенденції, в кінцевому рахунку, пов'язані з потребами говорять мовою людей [Вашунін 1990, 21]. Вибір тієї чи іншої композитної конструкції мовець мотивує в процесі мовлення. Мотивами освіти і вживання композитів можуть бути:
¨ відсутність необхідного найменування;
¨ мовна економія;
¨ легке і міцне закріплення у свідомості мовця;
¨ старіння будь-якої номінативної одиниці, утрачивание її наочності.
Німецькими та вітчизняними германістами розроблені різні типи класифікацій, які базуються на різних критеріях. До таких критеріїв можна віднести:
1) морфологічний;
2) семантичний;
3) синтаксичний.
Важливо відзначити, що виділення певних груп складних слів в німецькій мові характеризується змішанням різних принципів. Якщо при класифікації, в якій виділяється морфологічна структура композиту, важливу роль відіграє морфологічний критерій, то при розмежуванні на означальні і копулятивні композити враховується не тільки, синтаксичний критерій (зв'язок між компонентами композита), але і семантичний.
Важливу роль в утворенні композитів відіграє річкова приналежність першого компонента. Якщо у складного іменника другий компонент виражений іменником, у складного прикметника - це прикметник, а у дієслова - дієслово, то перший компонент цих композитів може бути основою будь-якої іншої частини мови. У складного іменника в німецькій мові як перший компонент використовуються: іменники, прикметники, дієслова основи, займенники, прислівники, числівники та прийменники. Другий компонент складного прикметника може бути виражений: іменником, прикметником, основою дієслова, числівником, займенником, приводом. У складного дієслова в якості другого компонента вживаються: дієслово, іменник, прикметник, числівник і прислівник. Таким чином, можна зробити наступний висновок, що композітообразующій потенціал іменника більше, ніж у імені прикметника, дієслова або іншої частини мови.
Семантичні відношення між компонентами німецьких композитів можуть бути більш-менш різноманітними, залежно від того, якої частини мови належить дана сполука, як виражений перший компонент даного композиту, до якого типу композитів належить дане складне слово: означальними або копулятивного. Вельми різноманітні семантичні відношення можна простежити у складних визначальних іменників з першим компонентом іменником (див. п. 5.1), що ж до складних визначальних іменником з першим компонентом, вираженим прикметником і дієсловом, то семантичні відношення між компонентами менш різноманітні. Тип копулятивних складних іменників значно менше поширений, ніж тип складних визначальних іменників, хоча і тут можна виділити кілька груп з точки зору їх семантики (см.п.5.1).
Композітообразованіе імені прикметника не відрізняється принципово від композітообразованія імені іменника. Серед складних прикметників можна виділити означальні і копулятивні композити. Семантичні відношення між компонентами складних прикметників в цілому не будуть відрізнятися від семантичних відносин між компонентами складних іменників, тут будуть виділятися ті ж групи композитів, що і в ім'я іменника.
Важливо відзначити, що словотвір складних дієслів багато в чому відрізняється від словотворення іменника та імені прикметника. Семантичні відношення між компонентами представлені менш різноманітно, серед складних дієслів не виділяються визначальні і копулятивні композити. Особливої ​​уваги заслуговує розгляд так званих ДСК.
Таким чином, можна зробити наступні висновки. По-перше, найбільш широку систему семантичних відносин між компонентами композиту можна побачити у німецьких складних іменників. По-друге, система семантичних відносин між компонентами німецьких складних прикметників в цілому буде повторювати систему семантичних відносин між компонентами складних іменників. По-третє, семантичні відносини між компонентами німецьких складних дієслів заслуговують особливої ​​уваги, оскільки сильно відрізняються від семантичних відносин між компонентами складних іменників, прикметників.

Список використаної літератури
1. Вашунін В.С. Субстантівние складні слова в німецькій мові. - М.: Вища школа, 1990. - 159 с.
2. Степанова М.Д. Словотвір сучасної німецької мови. - М.: Видавництво літератури іноземною мовою, 1953. - 375 с.
3. Степанова М.Д., Фляйшер Ф. Теоретичні основи словотвору в німецькій мові. - М.: Вища школа, 1984. - 264 с.
4. Лекції з теоретичного курсу німецької мови.
5. Iskos A., Lenkowa A. Deutsche Lexikologie. - М, 1970. - 295 с.
6. Bernhard Kellermann Der Tunnel. - B.: Verlag Volk und Welt, 1972. - 456 с.
7. Henry Denker Zerreissprobe. - М.: Видавництво літератури іноземною мовою, 1986. - 124 с.
Додати в блог або на сайт

Цей текст може містити помилки.

Іноземні мови і мовознавство | Курсова
57.1кб. | скачати


Схожі роботи:
Аналіз семантичних зв`язків між компонентами композитів в німецькій мові
Обмін даними між компонентами ППП MS Officе
Розподіл між сторонами обов`язків по доведенню
Живі організми як особливе середовище існування Тип взаємозв язків між організмами 2
Живі організми як особливе середовище існування Тип взаємозв язків між організмами
господарських зв язків між національними економіками окремих країн або відповідними суб єктами
Порівняльний аналіз кланових і кровно-родинних зв`язків
Історичний аналіз зміни взаємозв`язків усередині особистості
Сучасні напрямки розвитку композитів на основі полімерів
© Усі права захищені
написати до нас
Рейтинг@Mail.ru