Аналіз платоспроможності та фінансової стійкості підприємства на прикладі ВАТ Верхнекамскнефтехім

[ виправити ] текст може містити помилки, будь ласка перевіряйте перш ніж використовувати.


Нажми чтобы узнать.
скачати

Введення
Майбутнє фірми, її успіх залежать в першу чергу від ефективності управління фінансовими потоками. Становлення ринкових відносин надало підприємствам економічну самостійність, що передбачає необхідність вивчення фінансової звітності як своєї, так і своїх ділових партнерів і можливих контрагентів для оцінки прибутковості та платоспроможності [1, с. 106].
В умовах ринкових відносин винятково велика роль аналізу фінансового стану підприємства. Це пов'язано з тим, що підприємства набувають самостійність, несуть повну відповідальність за результати своєї виробничо-господарської діяльності перед співвласниками (акціонерами), працівниками, банком та кредиторами [2].
Роль фінансового аналізу не тільки посилилася, але й якісно змінилася. Це пов'язано, перш за все, з тим, що фінансовий аналіз з пересічного ланки економічного аналізу перетворився в умовах ринку у головний метод оцінки економіки.
Фінансовий аналіз є істотним елементом фінансового менеджменту. Практично всі користувачі фінансових звітів підприємства застосовують методи фінансового аналізу для прийняття рішень [3].
Аналіз фінансового стану підприємства став невід'ємною частиною сучасного бізнесу. Саме від аналізу і діагностики економічного стану підприємства та визначення стратегії розвитку бізнесу залежить успіх діяльності підприємства, тому питанням аналізу і оцінки фінансового стану компаній приділяється стільки уваги. На основі аналізу та оцінки ефективності роботи може бути розроблена стратегія розвитку бізнесу, що дозволить не тільки контролювати майбутнє компанії, але і зробить його більш передбачуваним і успішним.
Аналіз фінансового стану підприємства має багатоцільову спрямованість і, зокрема, може здійснюватися за такими основними напрямками: постійний моніторинг фактичної ефективності діяльності підприємства на основі фінансової звітності; виявлення платоспроможності підприємства і задовільної структури балансу підприємства з метою недопущення його банкрутства; оцінка фінансового стану підприємства з позицій доцільного вкладення фінансових ресурсів у розвиток виробництва [4, с. 8].
Фінансовий стан - найважливіша характеристика економічної діяльності підприємства незалежно від його організаційно-правової форми. Аналіз фінансового стану визначає конкурентоспроможність підприємства, його потенціал у діловому співробітництві, оцінює, у якій мірі гарантовані економічні інтереси самого підприємства та його партнерів по фінансовим і іншим відносинам. Стійкий фінансовий стан формується в процесі всієї виробничо-господарської діяльності підприємства. Визначення його на ту або іншу дату відповідає на питання, наскільки правильно підприємство управляло фінансовими ресурсами протягом періоду, що передує цій даті [5, с. 65].
Основною метою фінансового аналізу є отримання невеликого числа ключових (найбільш інформативних) параметрів, що дають об'єктивну і точну картину фінансового стану організації, його прибутків і збитків, змін у структурі активів і пасивів, у розрахунках з дебіторами і кредиторами, при цьому аналітика і керуючого (менеджера ) може цікавити як поточний фінансовий стан організації, так і його проекція на найближчу або більш віддалену перспективу, тобто очікувані параметри фінансового стану [6, с. 328].
А.А. Канке, І.П. Кошовий, В.В. Ковальова, Г.В. Савицької, А.Д. Шеремета, Л.Т. Гіляровський, Д.В. Лисенка, І.М. Чуєва, Г.В. Шадріної, В.Р. Банку, І.І. Яковлєва, Р.С. Сайфуллін, Є.В. Негашева та ін, матеріали періодичних видань, а також інтернет ресурси.
Метою випускної кваліфікаційної роботи є реалізація теорії фінансового аналізу для оцінки фінансового стану на основі даних бухгалтерської звітності ВАТ «Нефтекамскнефтехім». Для досягнення поставленої мети необхідно вирішити такі завдання:
- Розкрити теоретичні аспекти фінансового аналізу;
- Виконати аналіз фінансового стану підприємства ВАТ «Нефтекамскнефтехім»;
- Дати оцінку ефективності господарської діяльності ВАТ «Нефтекамскнефтехім».
Об'єктом дослідження є методики фінансового аналізу та оцінки фінансового стану підприємства, застосовувані у вітчизняній і в міжнародній практиці.
Актуальність даного питання зумовила розвиток методик оцінки фінансового стану підприємств, які спрямовані на застосування широкого набору показників з метою всебічного вивчення фінансового стану підприємства, підготовку інформації для прийняття управлінських рішень, розробку стратегії управління фінансово-господарською діяльністю [2].
Вивчаючи динаміку зміни цих показників, можна визначити тенденції розвитку власної організації або її партнера і приймати вивірені управлінські рішення. Результатом проведення аналізу для внутрішнього користувача є комплекс управлінських рішень - поєднання різних заходів, спрямованих на оптимізацію стану організації, який переглядається під впливом змін макро-і мікроекономічної середовища [6, с. 328].
Випускна кваліфікаційна робота написана з застосуванням загальнонаукових і специфічних для економіки прийомів і способів, серед яких порівняння (вертикальне і горизонтальне), угрупування фактів, їх узагальнення, розгляд показників у динаміці, а також абсолютних і відносних показників фінансової стійкості, ліквідності і платоспроможності, фінансових коефіцієнтів оборотності (ділової активності) та показників, що характеризують прибутковість (рентабельність) підприємства.
Робота складається з вступу, трьох розділів, висновків, списку літератури, додатки.

1. Теоретико-методологічні основи дослідження фінансової стійкості та платоспроможності підприємства
1.1 Зміст поняття фінансової стійкості та платоспроможності підприємства
Фінансова стійкість підприємства - це певний стан рахунків підприємства, що гарантує його постійну платоспроможність. У результаті здійснення будь-якої господарської операції фінансовий стан підприємства може залишитися незмінним, покращитися або погіршитися.
Фінансова стійкість підприємства служить характеристикою, що свідчить про стабільне перевищення доходів над витратами, вільному маневруванні грошовими коштами та ефективному їх використанні в безперебійному процесі виробництва і реалізації продукції. Вона формується в процесі всієї виробничо-господарської діяльності і є головним компонентом загальної стійкості підприємства [1, с. 228].
Стійкий фінансовий стан позитивно впливає на обсяги основної діяльності, забезпечення потреб виробництва необхідними ресурсами. Тому фінансова діяльність як складова частина господарської діяльності повинна бути спрямована на забезпечення планомірного надходження і витрачання грошових ресурсів, виконання розрахункової дисципліни, досягнення раціональних пропорцій власного і позикового капіталу і найбільш ефективне його використання.
Однією з основною метою фінансової діяльності підприємства є нарощування власного капіталу та забезпечення сталого положення на ринку. Для цього необхідно постійно підтримувати платоспроможність і рентабельність підприємства, а також оптимальну структуру активу і пасиву балансу [2, c. 105].
Фінансова стійкість є найважливішою характеристикою фінансово - економічної діяльності підприємства в умовах ринкової економіки. Якщо підприємство фінансово стійко, то воно має перевагу перед іншими підприємствами того ж профілю і залучення інвестицій, в отриманні кредитів, у виборі постачальників і в підборі кваліфікованих кадрів. Нарешті, воно не вступає в конфлікт з державою і суспільством, так як виплачує своєчасно платить податки в бюджет, внески до соціальних фондів, заробітну плату - робітникам і службовцям, дивіденди - акціонерам, а банкам гарантує повернення кредитів і сплату відсотків по них.
Фінансова стійкість характеризує економічний рух, процес розвитку підприємства. Вона показує здатність суб'єктів виробничих відносин не відхилятися від траєкторії свого розвитку, не знижувати темпів, швидкості, обсягів виробництва при впливі на них зовнішніх і внутрішніх факторів [3, с. 24]. Необхідною умовою сталого розвитку підприємства є його стійкий фінансовий стан, що є наслідком ефективної діяльності підприємства у сфері виробництва й обміну. Фінансова стійкість виступає в якості складової частини економічної стійкості, яка поряд з іншими частинами потенціалу стійкості, наприклад, технічного, кадрового, організаційного, забезпечує загальне сталий розвиток підприємств [4, с. 105].
Фінансова стійкість підприємства - це здатність суб'єкта господарювання функціонувати і розвиватися, зберігати рівновагу своїх активів і пасивів в змінюється внутрішньому та зовнішньому середовищі, що гарантує його платоспроможність та інвестиційну привабливість в довгостроковій перспективі в межах допустимого рівня ризику.
Для забезпечення фінансової стійкості підприємство повинно володіти гнучкою структурою капіталу і вміти організувати його рух таким чином, щоб забезпечити постійне перевищення доходів над витратами з метою збереження платоспроможності і створення умов для нормального функціонування.
Фінансовий стан підприємства, його стійкість і стабільність залежать від результатів його виробничої, комерційної та фінансової діяльності.
Якщо виробничий і фінансовий плани успішно виконуються, то це позитивно впливає на фінансове становище підприємства. Навпаки, в результаті спаду виробництва і реалізації продукції відбувається підвищення її собівартості, зменшення виручки і суми прибутку і як наслідок - погіршення фінансового стану підприємства. Отже, стійкий фінансовий стан є не грою випадку, а підсумком вмілого управління комплексом факторів, що визначають результати фінансово-господарської діяльності.


Малюнок 1.1 - Основні етапи комплексного аналізу фінансового стану ВАТ «НКНХ»

Фінансовий стан може бути стійким, нестійким (передкризовим) і кризовим. Здатність підприємства своєчасно проводити платежі, фінансувати свою діяльність на розширеній основі, переносити непередбачені потрясіння й підтримувати свою платоспроможність у несприятливих обставинах свідчить про його стійкий фінансовий стан, і навпаки.
Якщо поточна платоспроможність - це зовнішній прояв фінансового стану підприємства, то фінансова стійкість - внутрішня його сторона, що забезпечує стабільну платоспроможність у тривалій перспективі, в основі якої лежить збалансованість активів і пасивів, доходів і витрат, позитивних і негативних грошових потоків.
Стійкий фінансовий стан досягається при достатності власного капіталу, хорошій якості активів, достатньому рівні рентабельності з урахуванням операційного і фінансового ризику, достатності ліквідності, стабільних доходах і широких можливостях залучення позикових коштів.
Чим вище стійкість підприємства, тим більше воно незалежно від несподіваної зміни ринкової кон'юнктури і, отже, тим менше ризик опинитися на краю банкрутства.
Фінансова стійкість підприємства - це незалежність його у фінансовому відношенні і відповідність стан активів і пасивів компанії завданням фінансово-господарської діяльності [6, с. 135].
Таким чином, сутність фінансової стійкості визначається ефективним формуванням, розподілом і використанням фінансових ресурсів. Зовнішнім проявом її є платоспроможність підприємства. Під платоспроможністю підприємства розуміється його здатність розраховуватися за власними зобов'язаннями, які включають в себе:
- Заборгованість перед постачальниками та підрядниками;
- Заборгованість перед персоналом;
- Заборгованість перед бюджетом і позабюджетними фондами;
- Заборгованість перед засновниками (акціонерами);
- Заборгованість перед банками за отриманими кредитами та інше.
Основним показником платоспроможності підприємства є рівень його ліквідності.
Ліквідність підприємства (фірми) - показник платоспроможності, характеризується ставленням заборгованості і ліквідних засобів [7, с. 74]. Так як ліквідність - це показник, то для його оцінки необхідно оперувати певними величинами. Саме тому виділяють поняття ліквідності балансу підприємства, як показник, який можна реально виміряти, спираючись на бухгалтерську звітність [8, с. 94].
Головна задача оцінки ліквідності балансу - визначити розмір покриття зобов'язань підприємства його активами, термін перетворення яких у грошову форму (ліквідність) відповідає строку погашення зобов'язань (терміновості повернення) [9, с. 628].
Аналіз ліквідності підприємства - аналіз можливості для підприємства покрити всі його фінансові зобов'язання.
Фінансова стійкість і поточна ліквідність є найважливішими фінансовими показниками, що знаходяться в сфері уваги керівника підприємства і фінансової служби. Вони використовуються при оцінці фінансового стану підприємства, його економічної надійності, кредитоспроможності, конкурентоспроможності, можливості банкрутства і служать інструментом для вироблення управлінських рішень.
Особливістю показників фінансової стійкості та поточної ліквідності є наявність встановлених меж їх зміни, тому, порівнюючи їх планові або фактичні значення, отримані розрахунковим шляхом, з прийнятими критеріями, можна здійснювати контроль і подальше регулювання ліквідності підприємство та його фінансового стану в цілому.

1.2 Фактори та критерії досягнення фінансової стійкості промислового підприємства

Промислове підприємство як будь-яка складна система розвивається під впливом великого числа факторів. Під фактором звичайно розуміється причина, рушійна сила будь-якого процесу, явища, що визначає його характер або окремі його риси [10, c. 160].
Фінансова стійкість промислового підприємства формується під впливом комплексу факторів внутрішнього і зовнішнього середовища. Їх можна підрозділити за методами на: економічні та неекономічні (політичні, правові, екологічні); за способами: фактори прямого і непрямого впливу. Їх співвідношення, взаємодія, взаємозв'язок виключно важливі й актуальні не тільки для окремо взятих суб'єктів, а й для всієї економічної системи. У певні історичні періоди вплив одних посилюється, інших слабшає. Розглянемо суть факторів більш детально.
Фактори зовнішнього середовища мають різні рівні і спрямованості впливу. Можливо їх поділ на три рівні: регіональний, національний і позанаціональний (міжнародний). За своєю спрямованістю фактори є стабілізуючими або дестабілізуючими. Фактори зовнішнього середовища національного та регіонального рівня можна підрозділити на дві основні групи: прямого і непрямого впливу [11, c. 75].
Фактори прямого впливу безпосередньо впливають на функціонування підприємства і відчувають на собі вплив його операцій. До даної групи факторів відносять постачальників трудових, фінансових, інформаційних, матеріальних та ін ресурсів, споживачів, конкурентів і т.д. Чинники впливу грають роль фонових факторів, які збільшують або зменшують фінансову стійкість. До даної групи факторів відносять стан економіки, природні, соціально-політичні, нормативно-правові чинники і т.д.
В даний час особливо зросло вплив зовнішніх чинників, особливо міжнародного рівня дестабілізуючою спрямованості. Сучасна фінансова криза істотно підриває фінансову стійкість російських підприємств, особливо обробної промисловості. У російській промисловості зафіксований спад обсягів виробництва, особливо в секторах інвестиційного машинобудування, в нафтохімії та сфері будівництва [12, c. 204].
Зовнішні фактори, що впливають на підприємство, характеризують економічні умови ведення бізнесу, можливості залучення кредитів для реалізації намічених інвестиційних програм. Якщо економіка знаходиться в стані кризи, це не може не відбиватися на стані окремого підприємства. Однак ступінь впливу кризи залежить від характеру організації та області її діяльності (державна, приватна, велика, мала, комерційна, виробнича та ін), а також від її внутрішнього стану (економічний потенціал, професіоналізм управління, персонал, соціальна атмосфера і ін) . Підприємство може успішно протидіяти зовнішнім кризовим явищам або, навпаки, реагувати на них у бік посилення негативних наслідків у власному стані [13, с. 15].
Здатність підприємства долати кризи, перемагати в конкурентній боротьбі, зберігати фінансову стійкість багато в чому залежить від дії внутрішньої групи факторів - від стану його внутрішнього середовища.
До внутрішніх факторів зниження фінансової стійкості промислового підприємства можна віднести наступні:
- Дефіцит власного оборотного капіталу як наслідок неефективної виробничо-комерційної діяльності або неефективної інвестиційної політики;
- Низький техніко-технологічний рівень організації виробництва;
- Зниження ефективності використання виробничих ресурсів підприємства, його виробничої потужності і як наслідок високий рівень собівартості, збитки, «проїдання» власного капіталу;
- Створення наднормативних залишків незавершеного будівництва, незавершеного виробництва, виробничих запасів, готової продукції, у зв'язку, з чим відбувається затоварення, сповільнюється оборотність капіталу і утворюється його дефіцит. Це змушує підприємство залазити в борги і може бути причиною його нестійкості;
- Відсутність збуту через низького рівня організації маркетингової діяльності з вивчення ринків збуту продукції, формування портфеля замовлень, підвищенню якості та конкурентоспроможності продукції, вироблення цінової політики;
- Залучення позикових коштів в оборот підприємства на невигідних умовах, що веде до збільшення фінансових витрат, зниження рентабельності господарської діяльності і здатності до самофінансування;
- Швидке і неконтрольоване розширення господарської діяльності, в результаті чого запаси, витрати і дебіторська заборгованість зростають швидше обсягу продажів. Звідси з'являється потреба в залученні короткострокових позикових коштів, які можуть перевищити чисті поточні активи (власний оборотний капітал). У результаті підприємство потрапляє під контроль банків та інших кредиторів і може піддатися загрозу зниження його фінансової стійкості [1, с. 688].
Таким чином, внутрішні фактори можна згрупувати на такі основні блоки фінансової стійкості: організаційні; управлінські; технічні, технологічні, економічні, фінансові, соціальні та інші. У даній роботі будуть розглянуті блоки сталого розвитку підприємства, представлені на малюнку 1.2:



Рисунок 1.2 - Основні фактори фінансової стійкості промислового підприємства
У цілому всі фактори фінансової стійкості промислового підприємства включають:
- Організаційні чинники - це стан виробничого менеджменту, здатність до інновацій, змін, перебудови, внутрішня структура управління, стан внутрішнього контролю та ефективність системи управління;
- Техніко-технологічні фактори - це рівень технічного оснащення засобами автоматизації та обчислювальної техніки, орієнтація на розвиток сучасних технологій, потреби ринку в нових продуктах;
- Фінансово-економічні фактори - дієвість податкової, фінансової, кредитної, інвестиційної політики підприємства, раціональність формування й використання фінансових ресурсів і т.д.
На жаль, в економічній літературі до цих пір відсутні методики аналізу деяких з цих факторів. Між тим, як показує практика, їх дія в чому позначається на ефективності роботи підприємств [14, c. 256].
При оцінці стійкості розвитку підприємства можуть розглядатися і наступні критерії:
- Тривалість роботи (функціонування) підприємства на ринку. Тому, чим більше термін, протягом якого підприємство працює на ринку, тим більша ймовірність того, що його можна віднести до категорії стійких і тим менше діловий ризик;
- Ділова історія. Якщо підприємство працює давно, але при цьому періодично вимушено вирішувати одні й ті ж проблеми, то його навряд чи слід вважати стійким. Швидше, навпаки, в інвестора, потенційних працівників і т.д. немає ніяких гарантій, що завтра у цього підприємства справи підуть успішніше. Колишня ділова історія є гарним індикатором для оцінки ділового ризику. Зрозуміло, завжди необхідно робити знижку на можливу і мала місце зміну власника фірми, команди менеджерів, на виробниче злиття, реструктуризацію та інше;
- Імідж підприємства. Тут необхідно мати на увазі, що імідж того чи іншого підприємства складається як з ділової, так і суспільної (політичної) його репутації. Основоположною є ділова репутація, хоча часте звучання назви підприємства по телебаченню, у пресі може заглушити ділову інформацію, спотворити справжній стан справ;
- Клас фінансової надійності і стійкості. Даний показник характеризує взаємодію фінансової надійності та стійкості як органічно взаємопов'язаних властивостей, що дозволяють більш точно підійти до оцінки функціонування підприємства. Про ступінь фінансової надійності і стійкості можна судити по різноманітним рейтингів, які публікуються у пресі [15, с. 168].
Таким чином, нестійкий фінансовий стан є, як правило, наслідком спільної дії внутрішніх і зовнішніх факторів. В даний час, в умовах економічної кризи, фінансова стійкість багатьох російських промислових підприємств дуже відносна. Так, на думку фахівців у 2009 році з-за негативного впливу зовнішніх факторів значне число підприємств втратять фінансову стійкість, що призведе до серії банкрутств [16, с. 75]. Однак, необхідно відзначити, що дослідження багатьох вчених-економістів підтвердили висновок про те, що саме внутрішні фактори посилюють дію зовнішніх факторів, що впливають на фінансову стійкість підприємства. Тому аналіз внутрішніх причин зниження фінансової стійкості промислових підприємств представляється актуальною і значущою з практичної точки зору.

1.3 Методика аналізу та оцінки фінансової стійкості та платоспроможності підприємства

Аналіз фінансового стану підприємства є найважливішою умовою успішного управління його фінансами. Фінансовий стан підприємства характеризується сукупністю показників, що відображають процес формування і використання його фінансових коштів. У ринковій економіці фінансовий стан підприємства відображає кінцеві результати його діяльності, які цікавлять не тільки працівників підприємства, але і його партнерів по економічній діяльності, державні, фінансові та податкові органи.
Інформаційною базою для проведення аналізу фінансового стану підприємства є головним чином бухгалтерська документація. У першу чергу, це «Баланс підприємства» (форма № 1) і додаток до нього. До основних напрямів аналізу фінансового стану підприємства належать:
- Аналіз якості активів;
- Аналіз якості пасивів;
- Відповідність структури управління здійснюються операціями;
- Обгрунтованість витрат і витрат;
- Обгрунтованість відображення доходів;
- Аналіз прибутковості окремих видів діяльності;
- Розподіл прибутку;
- Використання фондів.
Аналіз фінансового стану підприємства заснований на розрахунку ряду показників:
- Показники фінансової стійкості;
- Показники платоспроможності;
- Показники ділової активності.
Аналіз фінансового стану підприємства доцільно виконувати по етапах. Він включає послідовне проведення аналізу:
- Показників платоспроможності (ліквідності), фінансової стійкості, ділової активності;
- Кредитоспроможності підприємства та ліквідності його балансу [17, c. 80].
На першому етапі проводять загальний аналіз фінансового стану на підставі експрес-аналізу балансу підприємства. Перш за все, порівнюють підсумок балансу на кінець періоду з підсумком на початок року. Це аналіз «по горизонталі», що дозволяє визначити загальний напрямок зміни фінансового стану підприємства. Якщо підсумок балансу зростає, то фінансовий стан оцінюється позитивно. Далі, визначають характер зміни окремих статей балансу. Позитивно характеризує фінансовий стан підприємства збільшення в активі балансу залишків грошових коштів, короткострокових і довгострокових фінансових вкладень, нематеріальних активів і виробничих запасів. До позитивних якостей фінансового стану по пасиву належать, збільшення суми прибутку, доходів майбутніх періодів, фондів накопичення та цільового фінансування, до негативних - збільшення дебіторської заборгованості в пасиві.
На другому етапі виконуються розрахунки базових коефіцієнтів, які характеризують фінансовий стан, і їх порівняння з нормативними показниками, проводиться аналіз відхилень [18, c. 55].
Основні показники фінансової стійкості:
Один з найважливіших показників, що характеризують фінансову стійкість підприємства, його незалежність від позикових коштів - коефіцієнт автономії. Він показує частку власних коштів у загальній сумі всіх коштів підприємства, авансованих ним для здійснення статутної діяльності. Вважається, що чим вища частка власних коштів, тим більше шансів у підприємства справитися з ринковою невизначеністю.
Коефіцієнт автономії розраховується за формулою (1.1):
(1.1)
де СК - власний капітал, руб. (Стор. 490 ф. 1);
А - активи, руб. (Стор. 700 ф. 1).
Мінімальна порогове значення коефіцієнта автономії оцінюється на рівні 0,5; його зростання свідчить про збільшення фінансової незалежності, підвищуючи гарантії погашення підприємством своїх зобов'язань і розширюючи можливості залучення коштів з боку.
Коефіцієнт фінансової стійкості характеризує роль власного капіталу і довгострокових зобов'язань в діяльності організації.
Коефіцієнт фінансової стійкості розраховується за формулою (1.2):
, (1.2)
де СК - власний капітал, руб. (Стор. 490 ф. 1);
ДО - довгострокові зобов'язання, руб. (Стор. 640 + стор 650 + стор 590 ф. 1);
А - активи, руб. (Стор. 300 ф. 1).
Важливою характеристикою фінансової стійкості є також коефіцієнт маневреності, який показує, яка частка власних коштів підприємства знаходиться в мобільній формі, що дозволяє більш-менш вільно маневрувати цими засобами. З фінансової точки зору підвищення коефіцієнта і його високий рівень завжди позитивно характеризують підприємство: власні кошти при цьому мобільні, а більша частина їх вкладена не в основні засоби та інші необоротні активи, а в оборотні засоби. Оптимальною величиною коефіцієнта маневреності може вважатися К> 0,5. Це означає, що менеджер підприємства та його власники повинні дотримуватися паритетний принцип вкладення власних коштів в активи мобільного та іммобільною характеру, що забезпечить достатню ліквідність балансу.
Коефіцієнт маневреності розраховується за формулою (1.3):
(1.3)
де СОС - власні оборотні кошти, руб. (Стор. 490 - стор 190 + стор 510 ф. 1);
СК - власний капітал, руб. (Стор. 490 ф. 1).
Коефіцієнт забезпеченості запасів і витрат власними джерелами показує частку власних оборотних коштів у загальній сумі основних джерел коштів для формування запасів і витрат. Найбільш узагальнюючим показником фінансової стійкості підприємства є надлишок (недолік) певних видів джерел коштів для формування запасів і витрат.
Коефіцієнт забезпеченості запасів розраховується за формулою (1.4):
 
, (1.4)
 
де СОК - власний оборотний капітал, руб. (Стор. 490 - стор 190 ф. 1);
А - активи, руб. (Стор. 290 ф. 1).
Коефіцієнт фінансової залежності характеризує ступінь впливу підприємства від зовнішніх джерел фінансування, тобто скільки позикових коштів залучило підприємство на 1 карбованець власного капіталу. Показує також міру здатності підприємства, ліквідувавши свої активи, повністю погасити кредиторську заборгованість.
Коефіцієнт фінансової залежності розраховується за формулою (1.5):
(1.5)
де СПК - сума залученого капіталу, руб. (Стор. 590 + стор 690 - стор. 640 - стор 650 ф. 1);
СК - власний капітал, руб. (Стор. 490 ф. 1) [1, c. 229].
Поняття «платоспроможність» і «ліквідність» дуже близькі. Від ступеня ліквідності балансу і підприємства залежить його платоспроможність. У той же час ліквідність характеризує як поточний, так і майбутній стан розрахунків. Підприємство може бути платоспроможним на звітну дату, але мати несприятливі можливості в майбутньому, і навпаки.
Методи визначення ліквідності активів балансу підприємства:
- Аналіз, заснований на виявленні типу ліквідності балансу і розрахунку наявності власних оборотних коштів для ведення фінансової діяльності (фінансова стійкість);
- Аналіз на основі розрахунку фінансових коефіцієнтів.
Аналіз, заснований на виявленні типу ліквідності балансу, полягає в порівнянні коштів по активу, згрупованих за ступенем спадної ліквідності, з короткостроковими зобов'язаннями по пасиву, які групуються за ступенем терміновості їх погашення.
Показники ліквідності є відносні коефіцієнти, в чисельнику яких - поточні активи, а в знаменнику - поточні (короткострокові) зобов'язання.
Коефіцієнт поточної ліквідності (загальний коефіцієнт покриття боргів - Кт.л.) - відношення всієї суми оборотних активів, включаючи запаси і незавершене виробництво, до загальної суми короткострокових зобов'язань. Показує ступінь покриття оборотними активами оборотних пасивів. Коефіцієнт поточної ліквідності розраховується за формулою (1.6):
(1.6)
де ОА - оборотні активи, руб. (Стор. 290 - стор 216 - стор 244 ф. 1);
ККЗ - короткострокова кредиторська заборгованість, руб. (Стор. 690 - стор 640 - стор 650 ф. 1).
Перевищення оборотних активів над короткостроковими фінансовими зобов'язаннями забезпечує резервний запас для компенсації збитків, які може понести підприємство при розміщенні й ліквідації всіх оборотних активів, крім готівки. Чим більше цей запас, тим більше впевненість кредиторів у тому, що борги будуть погашені. Нормативне значення коефіцієнта Кт.л.> 2.
Коефіцієнт абсолютної ліквідності (норма грошових резервів) визначається відношенням коштів і короткострокових фінансових вкладень до всієї суми короткострокових боргів підприємства. Він показує, яка частина короткострокових зобов'язань може бути погашена за рахунок наявної готівки. Чим вище коефіцієнт, тим більше гарантія погашення боргів. Однак і при невеликому його значенні підприємство може бути платоспроможним, якщо зуміє збалансувати і синхронізувати приплив і відтік грошових коштів за обсягом і термінами.
Коефіцієнт абсолютної лікідності розраховується за формулою (1.7):
(1.7)
де ДВ - грошові кошти, руб. (Стор. 260 ф. 1);
КФВ - короткострокові фінансові вкладення, крб. (Стор. 250 ф. 1);
ККЗ - короткострокова кредиторська заборгованість, руб. (Стор. 690 - стор 640 - стор 650 ф. 1).
Коефіцієнт проміжної ліквідності - відношення сукупності грошових коштів, короткострокових фінансових вкладень і короткострокової дебіторської заборгованості, платежі по якій очікуються протягом 12 місяців після звітної дати, до суми короткострокових фінансових зобов'язань. Нормативне співвідношення коефіцієнта становить 0,7-1.
Коефіцієнт проміжної ліквідності розраховується за формулою (1.8):
(1.8)
де ДВ - грошові кошти, руб. (Стор. 290 ф. 1);
КФВ - короткострокові фінансові вкладення, крб. (Стор. 210 ф. 1);
ДЗ - дебіторська заборгованість, руб. (Стор. 244 ф. 1);
ККЗ - короткострокова кредиторська заборгованість, руб. (Стор. 690 - стор 640 - стор 650 ф. 1).
Коефіцієнт співвідношення грошових коштів та чистого оборотного капіталу - характеризує частку чистого оборотного капіталу в грошових коштах.
Коефіцієнт співвідношення грошових коштів та чистого оборотного капіталу розраховується за формулою (1.9):
  (1.9)
де ДВ - грошові кошти, руб. (Стор. 260 ф. 1);
ЧОК - чистий оборотний капітал, руб. (Стор. 290 - стор 244 - стор 216) - (стор. 690 - стор 640 - стор 650 ф. 1).
Коефіцієнт співвідношення запасів і короткострокової заборгованості характеризує ступінь залежності платоспроможності підприємства від запасів при мобілізації коштів від їх конверсії в гроші для покриття короткострокових зобов'язань.

Коефіцієнт співвідношення запасів і короткострокової заборгованості розраховується за формулою (1.10):
  (1.10)
де З - запаси, руб. (Стор. 210 - стор 216 ф. 1);
ККЗ - короткострокова кредиторська заборгованість, руб. (Стор. 690 - стор 640 - стор 650 ф. 1).
Коефіцієнт співвідношення запасів і чистого оборотного капіталу характеризує частку чистого оборотного капіталу, зв'язаного в нереалізованих запасах.
Коефіцієнт співвідношення запасів і чистого оборотного капіталу розраховується за формулою (1.11):
  (1.11)
 
де З - запаси, руб. (Стор. 210 - стор 216 ф. 1);
ЧОК - чистий оборотний капітал, руб. (Стор. 290 - стор 244 - стор 216) - (стор. 690 - стор 640 - стор 650 ф. 1).
Коефіцієнт співвідношення дебіторської та кредиторської заборгованості характеризує загальне співвідношення розрахунків за видами заборгованості підприємства.
Коефіцієнт співвідношення дебіторської та кредиторської заборгованості розраховується за формулою (1.12):
(1.12)
де ДЗ - сума дебіторської заборгованості, руб. (Стор. 230 + стор 240 - стор 244 ф. 1);
КЗ - сума кредиторської заборгованості, руб. (Стор. 690 - стор 640 - стор 650 ф. 1) [19, c. 629-639].
Аналіз показників ділової активності будується на необхідності прискорення оборотності активів підприємства. У цьому випадку аналізований показник здійснює максимальне число циклів і, відповідно, оборот коштів займає мінімальний час, що, у свою чергу, вивільняє значні грошові кошти.
Оборотність активів вимірює оборотність коштів, вкладених в активи, і показує, чи ефективно використовуються активи для отримання доходу і прибутку.
Оборотність активів розраховується за формулою (1.13):
  (1.13)
 
де В - виручка від реалізації, руб. (Стор. 010 ф. 2);
А - середня за період вартість активів, руб. (Стор. 300 ф. 1).
Оборотність запасів показує, яка швидкість реалізації запасів і розраховується за формулою (1.14):
(1.14)
де С / С - собівартість реалізованої продукції, грн. (Стор. 020 ф. 2);
З - середня за період вартість запасів, руб. (Стор. 210 ф. 1).
Фондовіддача характеризує, яка кількість виручки отримано на карбованець основних фондів і розраховується за формулою (1.15):
  (1.15)
 
де В - виручка від реалізації, руб. (Стор. 010 ф. 2);
ОС - середня залишкова вартість основних засобів, руб. (Стор. 120 ф. 1).
Оборотність дебіторської заборгованості вказує на те, скільки разів на рік стягується дебіторська заборгованість і розраховується за формулою (1.16):
  (1.16)

де В - виручка від реалізації, руб. (Стор. 010 ф. 2);
ДЗ - середня за період сума дебіторської заборгованості, руб. (Стор. 230 + стор. 240 ф. 1).
Час звернення дебіторської заборгованості являє собою середній період, необхідний для стягнення дебіторської заборгованості. Використовується для оцінки системи розрахунків з дебіторами.
Час звернення дебіторської заборгованості розраховується за формулою (1.17):
  (1.17)
 
де ОДЗ - оборотність дебіторської заборгованості, руб. (Стор. 010 ф. 2 / стор 230 + стор. 240 ф. 1).
Оборотність кредиторської заборгованості розраховується за формулою (1.18):
, (1.18)
 
де В - виручка від реалізації, руб. (Стор. 010 ф. 2);
КЗ - кредиторська заборгованість на початок і кінець періоду, руб. (Стор. 620 ф. 1).
Час обертання кредиторської заборгованості розраховується за формулою (1.19):
  (1.19)
де ОКЗ - оборотність кредиторської заборгованості, руб.
Середній вік запасів показує, як довго утримувалися запаси, тобто як довго гроші пов'язані в запасах і розраховується за формулою (1.20):
  (1.20)
де ОЗ - оборотність запасів, руб. (Стор. 020 ф. 2 / стор 210 ф. 1).
Оборотність готової продукції - кількість часу, при якому гроші пов'язані в готовій продукції і розраховується за формулою (1.21):
(1.21)
де В - виручка від реалізації, руб. (Стор. 010 ф. 2);
ДП - середня за період вартість готової продукції, руб. (Стор. 214 ф. 1).
Оборотність оборотного капіталу - швидкість обороту всіх оборотних ресурсів підприємства і розраховується за формулою (1.22):
  (1.22)
де В - виручка від реалізації, руб. (Стор. 010 ф. 2);
ОА - середня за період вартість оборотних активів, руб. (Стор. 290 ф. 1).
Оборотність власного капіталу - швидкість обороту власного капіталу, його активність і розраховується за формулою (1.23):
, (1.23)

де В - виручка від реалізації, руб. (Стор. 010 ф. 2);
СК - середня за період сума власного капіталу, руб. (Стор. 490 ф. 1).
Оборотність загальної заборгованості - скільки потрібно оборотів для оплати всій заборгованості і розраховується за формулою (1.24):
  (1.24)
де В - виручка від реалізації, руб. (Стор. 010 ф. 2);
ЗЗК - середня за період величина залученого позикового капіталу, руб. (Стор. 590 + стор 690 - стор 650 - стор. 640 ф. 1).
Аналіз прибутковості діяльності підприємства здійснюється на основі розрахунку коефіцієнтів рентабельності.
Рентабельність продажів вказує, скільки прибутку припадає на одиницю реалізованої продукції і розраховується за формулою (1.25):
(1.25)
де ЧП - чистий прибуток, руб. (Стор. 190 ф. 2);
В - виручка, руб. (Стор. 010 ф. 2).
Рентабельність власного капіталу показує ефективність використання власного капіталу і розраховується за формулою (1.26):
(1.26)
де ЧП - чистий прибуток, руб. (Стор. 190 ф. 2);
СК - власний капітал, руб. (Стор. 490 ф. 1) [19].
Таким чином, аналіз і оцінка фінансової стійкості підприємства являє собою комплексний аналіз на основі розрахунку коефіцієнтів і показників, що характеризують структуру капіталу, забезпеченість власними джерелами фінансування та платоспроможність підприємства.
На закінчення слід зазначити, що, незважаючи на наявність різних точок зору на оцінку фінансової стійкості підприємства, спільним є те, що особлива увага приділяється структурі капіталу, тобто джерелами фінансування діяльності підприємства, а також його платоспроможності. Це пов'язано з тим, що фінансово стійке підприємства в сучасному уявленні є надійним позичальником і платоспроможним партнером.

2. Аналіз та оцінка фінансової стійкості підприємства на прикладі ВАТ «НКНХ»
2.1 Загальна характеристика фінансово-господарської діяльності підприємства
ВАТ «НКНХ» - одне з найбільших підприємств нафтохімічної промисловості, як у Росії, так і в Східній Європі. Перша продукція на підприємстві отримана більш 40 років тому - в 1967 р. В даний час в асортименті продукції підприємства понад 100 найменувань продукції: ізопреновий, бутиловий і етилен-пропіленового каучуки, прості поліефіри різних марок, лінійні альфа-олефіни, неонол, тримери і тетрамери пропілену, гліколі, метилтретбутиловий ефір, етилен, пропилен, стирол, полістирол, термополімерная оліфа і багато інших. За підсумками 2009 року обсяг реалізованої продукції ВАТ «НКНХ» склав 70,9 млрд. руб. У 2009 р. частка підприємства в загальноукраїнському виробництві етилену склала 21,2%, пропілену - 18,9%, бензолу - 16,1%, стиролу - 59,2%, бутадієну - 19,3%, ізопрену - 40,9% , синтетичних каучуків - 24%, полістиролу - 13,3%.
Виробничу основу ВАТ «НКНХ» складають 11 великих заводів і управлінь. На підприємстві успішно впроваджується інтегрована система управління на базі програмного продукту R-3 фірми SAP AG. Для створення інформаційної та телекомунікаційної інфраструктури розвивається корпоративна мережа на базі оптоволоконних технологій, що забезпечує високошвидкісні інформаційні комунікації. Чисельність працюючих у ВАТ «НКНХ» становить понад 20 тисяч осіб.
Статутний капітал компанії становить 1830240000 рублів. У 2007-2009 рр.. розвиток ВАТ «НКНХ» характеризувався досить високими темпами нарощення обсягів виробництва, розвитком і освоєнням нових видів виробництв, відповідно збільшенням виручки і прибутку підприємства. Основні показники фінансово-господарської діяльності підприємства представлені у таблиці 2.2.
Таблиця 2.1 - Основні фінансові результати діяльності ВАТ «НКНХ»
Найменування показника 2007 2008 2009
Виручка від реалізації продукції, тис. руб. 58 726 102 70 978 021 60 262 138
Собівартість реалізації продукції, тис. руб. 47 080 119 57 834 058 51 920 119
Валовий прибуток, тис. руб. 11 645 983 13 143 963 8 342 019
Прибуток від реалізації продукції, тис. руб. 7 029 168 7 495 555 2 893 148
Прибуток до оподаткування, тис. руб. 5 616 480 2 756 726 699 042
Чистий прибуток, тис. руб. 4 096 383 1 763 778 424 322
Як видно з таблиці 2.1, підприємство в аналізованому періоді розвивалося не динамічно. Так, рівень доходів від основної діяльності ВАТ «НКНХ» склав за підсумками 2009 р. 60,3 млрд. руб., Що менше на 10,7 млрд. руб. в порівнянні з 2008 р. У 2009 р. для підприємства характерні занепад валового прибутку, прибутку до оподаткування та чистого прибутку.
ВАТ «НКНХ» здійснює активну зовнішньоекономічну діяльність, включаючи експорт своєї продукції в багато країн Східної і Західної Європи, в США, Японію і країни Південно-Східної Азії - більше 50 країн є споживачами його продукції. Створено й успішно функціонують спільні підприємства, партнерами в яких є фірми Німеччини, США, Фінляндії. У зв'язку з цим особливу роль набуває формування хіміко-технологічних комплексів на базі припортових споруд РТ для підвищення ефективності експорту наукоємної хімічної і нафтохімічної продукції високого ступеня переробки. У цьому ключі спільне будівництво ВАТ «НКНХ» і Інтерхімпромом терміналу в порту Краснодарського краю для зберігання і транспортування продуктів нафтохімії вельми вчасно. ВАТ «НКНХ» і ФПГ «Інтерпромхім» уклали угоду про створення спільного підприємства з будівництва нафтохімічного терміналу в порту Кавказ Краснодарського краю. Це буде перший термінал з перевалки продуктів нафтохімії в портах півдня Росії. Реалізація проекту дозволить обом компаніям знизити транспортні витрати з експорту своєї продукції до 50%. На сьогоднішній день постачання продуктів нафтохімії в країни Середземномор'я ВАТ «НКНХ» і Інтерхімпром здійснюють через порти Фінляндії та Прибалтики. Крім того, в Туркменістані запущені три термінали для зберігання та транспортування зрідженого газу. Для здешевлення експорту продукції необхідно будівництво терміналів для їх зберігання і транспортування. Тим більше що збільшення експорту сприяє досягненню кращих фінансових результатів діяльності ВАТ «НКНХ».
Президентською програмою розвитку нафтогазохімічного комплексу передбачена реалізація наступних інвестиційних проектів на ВАТ «НКНХ»:
- Завершення поетапної модернізації заводу Етилен з доведенням річній потужності з виробництва етилену до 600 тис. тн., Пропілену - до 253 тис. тн., Бутадієну - до 67 тис. тн., Бензолу - до 220 тис. тн.;
- Розширення і модернізація сировинної бази виробництв синтетичних каучуків (виробництв дивинила, ізопрену з метанолу і бутадієну);
- Організація виробництв нових видів синтетичних каучуків (галобутілкаучуков, бутадиенового каучуку СКД, дивинил-стирольного каучуку ДССК), вдосконалення та розширення виробництва етиленпропіленового каучуку СКЕПТ;
- Створення виробництв поліпропілену, поліетилену, АБС-пластиків, полістиролу, що спінюється, нарощування потужностей виробництва полістиролів загального призначення і ударостійкого;
- Організація випуску основи для мийних засобів на базі альфа-олефінів (ЛАБ);
- Нарощування потужностей виробництва компонента А для поліуретанових систем.
Таким чином, ВАТ «НКНХ» в даний час є одним з найбільших нафтохімічних підприємств не тільки в Росії, але і в Східній Європі. Діяльність підприємства охоплює виробництво безлічі різних видів товарної продукції, яка затребувана як на внутрішньому ринку, так і на ринках країн СНД і далекого зарубіжжя. Пріоритетним напрямом розвитку підприємства є розширення лінії виробництва полімерів, вихід на більш високий переділ вуглеводневої сировини. Підприємство має значний виробничий, кадровим і фінансовим потенціалом розвитку. Однак, в умовах сучасної кризи багато інвестиційних проектів підприємства вимагають пошуку додаткових джерел фінансування.

2.2 Аналіз фінансового стану і платоспроможності ВАТ «НКНХ»

Фінансовий стан підприємства - це економічна категорія, яка відображає стан капіталу в процесі його кругообігу й здатність суб'єкта господарювання до саморозвитку на фіксований момент часу. Фінансовий стан може бути стійким, нестійким (передкризовим) і кризовим. Здатність підприємства своєчасно проводити платежі, фінансувати свою поточну діяльність на розширеній основі, переносити непередбачені потрясіння й підтримувати свою платоспроможність у несприятливих обставинах свідчить про його стійкий фінансовий стан, і навпаки [20, c. 15]. Існують різні методики аналізу фінансового стану промислового підприємства. У дипломній роботі для оцінки фінансового стану та платоспроможності підприємства ВАТ «НКНХ» використана методика комплексного фінансового аналізу [21, c. 416].
Інформаційною базою для проведення комплексного аналізу фінансового стану ВАТ «НКНХ» є фінансова звітність підприємства за 2007-2009 рр.. Фінансова звітність підприємства представлена ​​в додатках А, Б, В, Г, Д, Е. Основою аналізу майнового стану підприємства є агрегований баланс
Таблиця 2.2 - Агрегований баланс ВАТ «НКНХ» за 2007-2009 рр..
Найменування показника 2007 2008 2009
тис. руб. % тис. руб. % тис. руб. %
АКТИВ (на кінець року) 50 571 974 100% 57 251 961 100% 57 078 920 100
Необоротні активи,
в т.ч.:
Довгострокові фінансові вкладення
35 725 184
6 892 057
71%
13,6%
42 479 437
6 833 435
74,2%
11,9%
42 679 398
7 616 707
74,8
17,8
Поточні активи, в т. ч.: 14 846 790 29% 14 772 524 25,8% 14 399 522 33,7
- Виробничі запаси 5 896 204 39,7% 5 059 593 34,2% 5 561 065 38,6
- Готова продукція 50 001 0,3% 2 587 0,02% 1 125 0,008
-Грошові кошти
Дебіторська заборгованість
7 738 261
168 915
52,1%
0,3%
7 564 915
1 092 922
51,2%
1,9%
5 543 725
367 167
38,5
0,6
Короткострокові фінансові вкладення
168 915 0,3% 1 092 922 1,9% 367 167 0,6

ПАСИВ

50 571 974 100,0% 57 251 961 100,0% 57 078 920 100
Власний капітал 28 239 960 55,8% 28 463 531 49,7% 28 878385 50,6
Позикові кошти, в т.ч. 22 332 014 44,2% 28 788 430 50,3% 28 200535 49,4
- Довгострокові 11 779 419 52,7% 19 851 532 68,9% 10 840060 38,4
- Короткострокові 10 552 595 47,3% 8 936 898 31,1% 17 360475 61,6
БАЛАНС 50 571 974 100 57 251 961 100 57 078920 100
З наведених даних можна визначити деякі тенденції у розвитку підприємства. Балансова вартість активів ВАТ «НКНХ» у 2008 р. мала тенденцію зростання, в 2009 р. вона знизилася. Так, якщо в 2007 р. вартість активів підприємства становила 50,57 млрд. руб., То вже в за підсумками 2008 р. вартість активів зросла до 57,25 млрд. руб., А в 2009 р. вона склала 57070 млн . руб. Слід зазначити, що в структурі активів підприємства збільшується частка вартості необоротних активів, а саме вартості основних виробничих фондів. Це пов'язано з реалізацією низки інвестиційних проектів та введенням нових виробничих потужностей. При збереженні досить високому загальному рівні зносу основних фондів, збільшення частки важкореалізованих активів до 74,8% в 2009 р. призвело до зниження ліквідності балансу, оскільки в структурі активів 74,8% - це важко реалізовані активи у вигляді основних виробничих фондів, а в структурі фінансових зобов'язань 61,6% - це короткострокові зобов'язання, зі строком погашення протягом року. Відповідно вже в короткостроковій перспективі ВАТ «НКНХ» може зіткнутися з проблемою нестачі коштів для погашення короткострокової заборгованості.
Серед позитивних змін в структурі джерел фінансування діяльності підприємства, слід відзначити збільшення власного капіталу. Так, величина власного капіталу зросла з 28,4 млрд. руб. в 2008 р., до 28,8 млрд. руб. в 2009 р. При цьому величина статутного капіталу не змінилася, додатковий і резервний також практично не змінилися, а основним фактором зростання стала нерозподілений прибуток звітного року, яка склала 16,77 млрд. руб.
Аналіз, заснований на виявленні типу ліквідності, полягає в порівнянні коштів по активу, згрупованих за ступенем спадної ліквідності, з короткостроковими зобов'язаннями по пасиву, які групуються за ступенем терміновості їх погашення. Всі активи фірми в залежності від ступеня ліквідності, тобто швидкості перетворення в кошти, можна умовно розділити на кілька груп.
- Найбільш ліквідні активи (А1) - суми по всіх статтях грошових коштів, які можуть бути використані для виконання поточних розрахунків негайно. У цю групу включають також короткострокові фінансові вкладення;
- Швидко реалізовані активи (А 2) - активи, для обертання яких у наявні кошти потрібен певний час. У цю групу можна включити дебіторську заборгованість (платежі по якій очікуються протягом 12 місяців після звітної дати), інші оборотні активи;
- Повільно реалізовані активи (А 3) - найменш ліквідні активи - це запаси, дебіторська заборгованість (платежі по якій очікуються більш ніж через 12 місяців після звітної дати), податок на додану вартість по придбаних цінностей, при цьому стаття "Витрати майбутніх періодів» не включається в цю групу;
- Важкореалізовані активи (А 4) - активи, які призначені для використання в господарській діяльності протягом відносно тривалого періоду часу. У цю групу включаються статті розділу I активу балансу «Необоротні активи».
Перші три групи активів протягом поточного господарського періоду можуть постійно змінюватися і відносяться до поточних активів підприємства, при цьому поточні активи більш ліквідні, ніж інше майно підприємства.
Пасиви балансу по мірі зростання строків погашення зобов'язань групуються наступним чином.
- Найбільш термінові зобов'язання (П1) - кредиторська заборгованість, розрахунки по дивідендах, інші короткострокові зобов'язання, а також позики, не погашені в строк (за даними додатків до бухгалтерського балансу);
- Короткострокові пасиви (П 2) - короткострокові позикові кредити банків та інші позики, що підлягають погашенню протягом 12 місяців після звітної дати. При визначенні першої та другої груп пасиву для отримання достовірних результатів необхідно знати час виконання всіх короткострокових зобов'язань. На практиці це можливо лише для внутрішньої аналітики. При зовнішньому аналізі через обмеженість інформації ця проблема значно ускладнюється і вирішується, як правило, на основі попереднього досвіду аналітика, здійснює аналіз;
- Довгострокові пасиви (П3) - довгострокові позикові кредити та інші довгострокові пасиви - статті розділу IV балансу "Довгострокові пасиви»;
- Постійні пасиви (П4) - статті розділу III балансу «Капітал і резерви» і окремі статті розділу V балансу, що не увійшли у попередні групи: «Доходи майбутніх періодів» і «Резерви майбутніх витрат». Для збереження балансу активу і пасиву підсумок даної групи слід зменшити на суму за статтями «Витрати майбутніх періодів» і «Збитки» [22, c. 379].
Баланс вважається абсолютно ліквідним, якщо:
А1 ≥ П1; А2 ≥ П2; А3 ≥ П3; А4 ≤ П4.
Таблиця 2.3 - Групування активів за ступенем ліквідності за формою 1
Види активів 2007 2008 2009
Грошові кошти 188 178 575 903 2 258 126
Короткострокові фінансові
вкладення 168 915 1 092 922 367 167
Разом за групою 1 (А1) 357 093 1 668 825 2 625 293
Дебіторська заборгованість,
платежі по якій очікуються протягом 12 місяців (групі 2) (А2)
7 610 079 7 432 566 5 151 303
Запаси 5 896 204 5 059 593 5 561 065
Податок на додану вартість по придбаних цінностей 855 232 479 191 669 439
Дебіторська заборгованість (платежі по якій очікуються більш ніж через 12 місяців після звітної дати) 128 182 132 349 392 422
Разом по групі 3 (А3) 6 879 618 5 671 133 6 622 926
Необоротні активи (група 4) (А4) 35 725 184 42 479 437 42 679 398
Всього 50 571 974 57 251 961 57 078 920

Таблиця 2.4 - Групування пасивів за ступенем ліквідності за формою 1
Види пасивів 2007 2008 2009
Кредиторська заборгованість 6 821 239 7 258 022 9 758 866
Заборгованість перед учасниками 678 325 545 631 461 852
Інші короткострокові зобов'язання 241 722 31 654 131 922
Разом за групою 1 (П1) 7 741 286 7 835 307 10 352 640
Короткострокові кредити і позики (група 2) (П2) 2 772 173 1 067 099 6 977 885
Довгострокові зобов'язання 11 779 419 19 851 532 10 840 060
Види пасивів 2007 2008 2009
(Група 3) (П3)
Власний капітал 28 239 960 28 463 531 28 878 385
Доходи майбутніх періодів 39 136 34 492 29 950
Разом по групі 4 (П4) 28 279 096 28 498 023 28 908 335
Всього 50 571 974 57 251 962 57 078 920
Вивчення співвідношення цих груп активів і пасивів за кілька періодів дозволяє встановити тенденції зміни в структурі балансу і його ліквідність.
Таблиця 2.5 - Оцінка платоспроможності
Актив 2007 2008 2009
1. Найбільш ліквідні активи А1 357 093 1 668 825 2 625 293
2. Швидко реалізовані активи А2 7 610 079 7 432 566 5 151 303
3. Повільно реалізовані активи А3 6 879 618 5 671 133 6 622 926
4. Важко реалізовані активи А4 35 725 184 42 479 437 42 679 398
Пасив
1. Найбільш термінові зобов'язання П1 7 741 286 7 835 307 10 352 640
2. Короткострокові пасиви П2 2 772 173 1 067 099 6 977 885
3. Довго-і середньострокові 11 779 419 19 851 532 10 840 060
Пасиви П3
4. Постійні пасиви П4 28 279 096 28 498 023 28 908 335
Баланс 50 571 974 57 251 961 57 078 920

Дані таблиці показують, що в 2007, 2008, 2009 рр.. спостерігався платіжний недолік найбільш ліквідних активів (А1) грошових коштів та короткострокових фінансових вкладень. Іншими словами, найбільш ліквідних активів недостатньо для покриття найбільш термінових зобов'язань, тобто А1 <П1.
Швидко реалізовані активи (А2) у 2007 р. і 2008 р. перевищують короткострокові пасиви (П2), тобто А2> П2, а в 2009 р. А2 <П2. Група повільно реалізованих активів (А3) значно менше довго-і середньострокових пасивів (П3), тобто А3 <П3.
Як видно, А4> П4. збільшення важко реалізованих активів А4 або необоротних активів відбулося за рахунок збільшення основних засобів, і зокрема машин та обладнання. Важко реалізовані активи перекривали постійні пасиви, тобто не було дотримано важлива умова платоспроможності, що говорить про відсутність у підприємства власних оборотних коштів для відтворювального процесу.
Аналіз ліквідності та платоспроможності ВАТ «НКНХ» заснований на використанні ряду показників.
Для 2007 р. розрахуватися коефіцієнт поточної ліквідності за формулою (1.6):

Коефіцієнт проміжної ліквідності за формулою (1.8):
= 0,8
Аналогічно розрахуємо дані показники для 2008, 2009 рр.. Зведемо отримані коефіцієнти в таблицю 2.6.

Таблиця 2.6 - Показники оцінки платоспроможності та ліквідності ВАТ «НКНХ»
Найменування показника 2007 2008 2009 Рекомендовані значення
Коефіцієнт поточної ліквідності 1,3 1,6 0,8 1-2
Коефіцієнт абсолютної ліквідності 0,03 0,2 0,15 0,2-0,3
Коефіцієнт проміжної ліквідності
0,8 1 0,44 1 і більше
Коефіцієнт співвідношення ден. ср-в і чистого оборотного капіталу 0,05 0,1 -0,8 0-1
Коефіцієнт співвідношення запасів і краткоср. заборгованості 0,5 0,8 0,3 0,5-0,7
Коефіцієнт співвідношення запасів і чистого оборотного капіталу 1,4 0,5 -1,8 Чим вище показник і ближче до 1, тим гірше
Коефіцієнт співвідношення дебіторської та кредиторської заборгованості 0,7 0,8 0,3
Найвище значення коефіцієнта поточної ліквідності у 2008 р. - 1,6, найнижча - у 2009 р. - 0,8, що нижче рекомендованого значення. Значення 2007,2008 рр.. відповідають нормативу від 1 до 2. Коефіцієнт абсолютної ліквідності знаходиться в межах нормативу у 2008 р. Значення коефіцієнтів проміжної ліквідності, коефіцієнта співвідношення грошових коштів та чистого оборотного капіталу і коефіцієнт співвідношення запасів і короткострокової заборгованості відповідають нормативу лише за 2007-2008 р. Ці показники в 2009 р. сильно відхиляються від норми . Значення коефіцієнта співвідношення запасів і чистого оборотного капіталу найбільш критичне в 2009 р.
Більш наочно показники оцінки платоспроможності та ліквідності ВАТ «НКНХ» представлені на графіках 2.1 та 2.2.
Для отримання об'єктивних результатів аналізу оцінимо ділову активність підприємства на основі фінансових показників, представлених у таблиці 2.7. Аналіз ділової активності підприємства здійснюється на основі розрахунку коефіцієнтів оборотності, що відображають тривалість операційного циклу. Чим вище коефіцієнти оборотності, тим швидше повертаються вкладені кошти, тим вище прибутковість.

Малюнок 2.1 - Показники ліквідності за 2007-2009 рр.. ВАТ «НКНХ»
Для 2007 р. розрахуватися оборотність активів за формулою (1.13):

Малюнок 2.2 - Показники платоспроможності за 2007-2009 рр.. ВАТ «НКНХ»

Оборотність запасів за формулою (1.14):

Оборотність дебіторської заборгованості за формулою (1.16):
= 7,6
Час звернення дебіторської заборгованості за формулою (1.17):

Оборотність кредиторської заборгованості за формулою (1.18):

Час обертання кредиторської заборгованості за формулою (1.19):

Середній вік запасів за формулою (1.20):

Оборотність оборотного капіталу за формулою (1.22):

= 3,9
Аналогічні розрахунки проводяться для 2008 і 2009 рр..
Результати розрахунку коефіцієнтів оборотності ВАТ «НКНХ» представлені в таблиці 2.7.
Таблиця 2.7 - Аналіз ділової активності ВАТ «НКНХ»
Найменування показника 2007 2008 2009
Оборотність активів 1,2 1,2 1,05
Оборотність запасів 7,9 11,4 9,3
Фондовіддача
2,5 2,2 1,9
Оборотність дебіторської заборгованості 7,6 9,3 10,8
Час звернення дебіторської заборгованості 48 39 34
Оборотність кредиторської заборгованості 8,6 10,7 7,1
Час обертання кредиторської 42 34 51
заборгованості
Середній вік запасів 46,2 32 39
Оборотність готової продукції 1192 2699,3 2712
Оборотність оборотного капіталу 3,9 4,8 4,2
Оборотність власного капіталу 2 2,5 2,1
Оборотність загальної заборгованості 2,6 2,5 2,1
Аналізуючи дані, представлені в таблиці 2.7, можна помітити, що в період з 2007 по 2009 роки значення коефіцієнтів оборотності сукупних активів, поточних активів і запасів свідчать про послідовне зменшення оборотності.
Аналіз прибутковості діяльності підприємства здійснюється на основі розрахунку коефіцієнтів рентабельності. Результати розрахунку за даними фінансової звітності ВАТ «Нефтекамскнефтехім» представлені в таблиці 2.8.
Таким чином, як видно з таблиці 2.8, виручка від реалізації, собівартість реалізації продукції, валовий прибуток, прибуток від реалізації і прибуток до оподаткування мають тенденцію спаду, відповідно це відбивається на показниках рентабельності.

Малюнок 2.3 - Показники ділової активності ВАТ «НКНХ» за 2007-2009 рр..

Малюнок 2.4 - Показники ділової активності ВАТ «НКНХ» за 2007-2009 рр..

Таблиця 2.8 - Аналіз прибутковості діяльності ВАТ «НКНХ»
Найменування показника 2007 2008 2009
Виручка від реалізації продукції, тис. руб. 58 726 102 70 978 021 60 262 138
Собівартість реалізації продукції, тис. руб. 47 080 119 57 834 058 51 920 119
Валовий прибуток, тис. руб. 11 645 983 13 143 963 8 342 019
Прибуток від реалізації продукції, тис. руб. 7 029 168 7 495 555 2 893 148
Прибуток до оподаткування, тис. руб. 5 616 480 2 756 726 699 042
Чистий прибуток, тис. руб. 4 096 383 1 763 778 424 322
Загальна рентабельність% (стор. 140 ф. 2 / стор 010 ф. 2) 9,6% 3,9% 1,1%
Рентабельність продажів,% (стор. 190 ф. 2 / стор 010 ф. 2) 6,9% 2,5% 0,7%
Рентабельність власного капіталу,% (стор. 190 ф. 2 / стор 490 ф. 1) 14,51% 6,2% 1,5%
Рентабельність продаж характеризує доходність комерційної діяльності підприємства і залежить від безлічі чинників, але, перш за все, від обсягу реалізації, прибутку від продажів, комерційних і управлінських витрат.
За підсумками 2009 р. також спостерігається зниження даного показника на 1,8% (2,5-0,7). Це пов'язано із зростанням управлінських витрат і істотним збільшенням обсягу реалізації продукції.
Рентабельність власного, позикового і всього інвестованого капіталу має тенденцію спаду протягом всього аналізованого періоду. Основним чинником спаду стало зменшення чистого прибутку.
У цілому підприємство має стабільний фінансовий стан в аналізованому періоді. Про це свідчить негативна динаміка платоспроможності підприємства, а також висока питома вага в структурі джерел фінансування короткострокових і довгострокових зобов'язань.


Рисунок 2.5 - Показники рентабельності ВАТ «НКНХ» за 2007-2009 рр..

Малюнок 2.6 - Динаміка чистого прибутку, управлінських і комерційних витрат ВАТ «НКНХ»

2.3 Оцінка фінансової стійкості підприємства

Фінансова стійкість ВАТ «НКНХ» в суспільній свідомості складається за рахунок сприйняття найрізноманітніших аспектів його діяльності: від його фінансового стану до застосовуваних їм технічних засобів, технологій, проваджуваної соціальної політики, іміджу та корпоративної культури. Однак, найбільш істотним з усіх компонентів прийнято вважати фінансове становище. Фінансова стійкість підприємства служить характеристикою, що свідчить про стабільне перевищення доходів над витратами, вільному маневруванні грошовими коштами та ефективному їх використанні в безперебійному процесі виробництва і реалізації продукції. Вона формується в процесі всієї виробничо-господарської діяльності і є головним компонентом загальної стійкості підприємства [23, c. 49].
Для оцінки фінансової стійкості ВАТ «НКНХ» необхідно провести аналіз структури капіталу. Для цього необхідно розрахувати наступні показники. Коефіцієнт фінансової стійкості за формулою (1.1):
= 0,8
Аналогічно розраховуємо дані значення для 2008,2009 рр..
Зведемо отримані показники в таблиці 2.9.
Таблиця 2.9 - Результати розрахунку коефіцієнтів оцінки фінансової стійкості ВАТ «НКНХ»
Найменування показника 2007 2008 2009 Нормативне значення
Коефіцієнт автономії 0,6 0,5 0,5 0,8
Коефіцієнт фінансової стійкості 0,8 0,8 0,7 0,8
Коефіцієнт маневреності -0,3 -0,5 -0,5 0,5
Коефіцієнт забезпеченості запасів і витрат власними джерелами -0,5 -0,9 -0,9 0,6
Коефіцієнт фінансової залежності 0,8 1 1 менше 0,7
Виходячи з перерахованих вище коефіцієнтів можна зробити наступні висновки: один з найважливіших показників, коефіцієнт автономії, в 2007 р. склав 0,6, що свідчить про збільшення фінансової незалежності, підвищуючи гарантії погашення підприємством своїх зобов'язань і розширюючи можливості залучення коштів з боку. Але в 2008 і 2009 рр.. помітно його зниження до мінімального порогового значення на рівні 0,5.
Важливою характеристикою фінансової стійкості є також коефіцієнт маневреності, який показує, яка частка власних коштів підприємства знаходиться в мобільній формі, що дозволяє більш-менш вільно маневрувати цими засобами [24, с. 21]. У нашому випадку даний показник досить низький, особливо в 2008,2009 р., де він склав -0,5. Це ще раз підтверджує тезу про те, що ВАТ «НКНХ» відчуває гостру нестачу власних оборотних коштів і змушене збільшувати короткострокову кредиторську заборгованість. Коефіцієнт фінансової залежності в 2007 рр.. склав 0,8, а в 2008-2009 р. він збільшився до 1. Всі три показники перевищують допустиму межу (менше 0,7), що говорить про втрату фінансової стійкості.
Більш наочно зміни коефіцієнтів оцінки фінансової стійкості ВАТ «НКНХ» представлені на малюнку 2.7
Відповідно до прийнятої класифікації трьом показникам наявності джерел формування запасів відповідають три показники забезпеченості запасів джерелами їх формування:
- Надлишок (+) або нестача (-) власних оборотних коштів, що дорівнює різниці величини власних оборотних коштів і величини запасів;
- Надлишок (+) або нестача (-) довгострокових джерел формування запасів, що дорівнює різниці величини довгострокових джерел формування запасів і величини запасів; - надлишок (+) або нестача (-) загальної величини основних джерел формування запасів, що дорівнює різниці величини основних джерел формування запасів і величини запасів.

Малюнок 2.7 - Показники фінансової стійкості за 2007-2009 рр..
Обчислення трьох показників забезпеченості запасів джерелами їх формування дозволяє класифікувати фінансові ситуації за ступенем їхньої стійкості. Можна виділити чотири типи фінансових ситуацій.
- Абсолютна стійкість фінансового стану, що зустрічається рідко, являє собою крайній тип фінансової стійкості і задається системою умов: ПЗ ≤ СОС.
У даному випадку спостерігається надлишок (+) власних оборотних коштів або рівність величин власних обігових коштів і запасів.
- Нормальна стійкість фінансового стану, що гарантує його платоспроможність: СОС ≤ ПЗ ≤ ДІФ.
Тут можливі недолік власних оборотних коштів, а також надлишок довгострокових джерел формування запасів або рівність величин довготермінових джерел і запасів.
- Нестійкий фінансовий стан, пов'язана з порушенням платоспроможності, при якому, тим не менш, зберігається можливість відновлення рівноваги за рахунок поповнення реального власного капіталу та збільшення власних оборотних коштів, а також за рахунок додаткового залучення довгострокових кредитів і позикових коштів: ДІФ ≤ ПЗ ≤ ОІФ .
Тут спостерігається брак власних оборотних коштів, брак довгострокових джерел формування запасів, а також надлишок загальної величини основних джерел формування запасів або рівність величин основних джерел і запасів.
- Кризовий фінансовий стан, коли підприємство перебуває на межі банкрутства. У даній ситуації грошові кошти, короткострокові фінансові вкладення, дебіторська заборгованість організації та інші оборотні активи не покривають навіть кредиторської заборгованості й інших короткострокових пасивів: ОІФ <ПЗ.
Для цього типу фінансової стійкості характерні: недолік
власних оборотних коштів, брак довгострокових джерел формування запасів, недолік загальної величини основних джерел формування запасів [25, c. 232].
Таблиця 2.10 - Визначення типу фінансової стійкості ВАТ «НКНХ»
Показник 2007 2008 2009
1. Власний капітал 28 239 960 28 463 531 16 769 922
2. Необоротні активи 35 725 184 42 479 437 42 679 398
3. Власні оборотні кошти (п. 1 - п. 2) -7 485 224 - 14015906 -25 909 476
4. Довгострокові пасиви 11 779 419 19 851 532 10 840 060
5. Довгострокові джерела формування запасів (п. 3 + п. 4) 4 294 195 5 835 626 -15 069 416
6. Короткострокові кредити і позики 2 772 173 1 067 099 6 977 885
7. Кредиторська заборгованість по товарних операціях 6 821 239 7 258 022 9 758 866
7. Кредиторська заборгованість по товарних операціях виробничого призначення 6 821 239 7 258 022 9 758 866
8. Основні джерела формування запасів (п. 5 + п. 6 + п. 7) 13 887 607 14 160 747 1 667 335
9. Загальна величина запасів 5 896 204 5 059 593 5 561 065
10. Надлишок / недолік СОС (п. 3 - п. 9) -13 381 428 - 19075499 -31 470 541
11. Надлишок / недолік ДІФЗ (п. 5 - п. 9) -1 602 009 776 033 -20 630 481
12. Надлишок / недолік ОІФЗ (п. 8 - п. 9) 7 991 403 9 101 154 -3 893 730
13. Тип фінансової стійкості відповідно до класифікації Нестійкий фінансовий стан Нестійкий фінансовий стан Кризовий фінансовий стан
Для того щоб визначити тип фінансової стійкості підставимо дані значення в задану систему умов, що наведена вище.
Для 2007 року відповідає умова: ДІФ ≤ ПЗ ≤ ОІФ
-1602009 ≤ 5896204 ≤ 7991403
З цього випливає, що в 2007 році підприємство ВАТ «НКНХ» перебувало в нестійкому фінансовому стані.
Аналогічна ситуація склалася у 2008 році.
776 033 ≤ 5059593 ≤ 9101154
Відповідно, в 2008 році підприємство так само перебувало в нестійкому фінансовому стані.
Для 2009 року відповідає умова: ОІФ <ПЗ (загальна величина запасів) -3893730 <5561065.
Таким чином, 2009 рік для підприємства ВАТ «НКНХ» є кризовим.
На завершення аналізу фінансової стійкості ВАТ «НКНХ» оцінимо ймовірність банкрутства підприємства за моделлю Альтмана (див. таблицю 2.11).
Z = 0,717 X1 +0,874 X2 +3, 10 X3 +0, 42 X4 +0,995 X5,
де Х1 - відношення різниці поточних активів і поточних пасивів на загальну суму всіх активів (стор. 290 - стор 230 - стор 610 - стор 630 - стор 660 / стор 300);
Х2 - відношення нерозподіленого прибутку до загальної суми всіх активів (стор. 190 ф. 2 / стор 300);
Х3 - відношення прибутку до сплати відсотків і податків до загальної суми всіх активів (стор. 140 ф. 2 / стор 300);
Х4 - відношення балансової вартості капіталу до позикового капіталу (стор. 490 / стор 590 + стор 690);
Х5 - відношення виручки від реалізації до загальної суми активів (стор. 010 ф. 2 / стор 300).
Таблиця 2.11 - Оцінка ймовірності банкрутства ВАТ «НКНХ» за моделлю Альтмана
Найменування показника Коеф. 2007 2008 2009
Х1 - показує частку чистого оборотного капіталу в активах 0,717 0,22 0,23 0,11
Х2 - показує рентабельність активів за нерозподіленого прибутку 0,874 0,08 0,03 0,007
Х3 - показує рентабельність активів за балансовою прибутку 3,10 0,11 0,05 0,01
Х4 - коефіцієнт фінансування 0,42 1,26 0,99 1,02
Х5 - показує віддачу всіх активів 0,995 1,15 1,24 1,05

Таким чином, імовірність банкрутства ВАТ «НКНХ» в 2007-2009 рр.. була мала.


Малюнок 2.8 - Графік ймовірності банкрутства ВАТ «НКНХ»

3. Формування ефективної системи управління фінансовою стійкістю підприємства ВАТ «НКНХ»
3.1 Зарубіжний досвід формування ефективної системи управління фінансовою стійкістю підприємства
До цього часу достатньо дискусійним залишається питання щодо еталонних значень аналітичних фінансових коефіцієнтів. Зауважимо, що визначення «еталонне» більш точне, ніж «нормативне», оскільки в російській мові слово «еталон» тлумачиться як «мірило, зразок» [26, с. 810], а еталонні показники виступають саме зразком, орієнтиром для оцінки фінансового стану господарюючого суб'єкта.
Проблемою залишається і питання про вибір орієнтирів. На наш погляд, не може бути єдиних, тим більше теоретичних еталонних значень, вони повинні бути диференційовані за галузями економіки. Крім середніх галузевих вітчизняних показників, слід, на нашу думку, враховувати і закордонний досвід, тобто показники, характерні для окремих галузей та провідних компаній в тій чи іншій галузі.
У таблиці 3.1 відображені середні фактичні галузеві значення коефіцієнтів поточної і термінової ліквідності, оборотності активів, рентабельності продажів, активів і власного капіталу в провідних країнах: США, Англії, Японії, а також у розвинених країнах Європи.
Таблиця 3.4 - Інтервали значень аналітичних фінансових показників у розвинених країнах
Найменування показника Інтервали значень
Коефіцієнт поточної ліквідності 1,00-2,50
Коефіцієнт термінової ліквідності 0,75 - 1,50
Коефіцієнт оборотності активів 0,60 - 2,00
Період оборотності активів, днів 20-80
Рентабельність продажів,% 3,5-13,0
Відношення продажів до активів
0,6 - 2,0
Рентабельність власного капіталу,% 3,0-25,0
Частка дебіторської заборгованості в активах,% 40,0 - 70,0
Відношення робочого капіталу до продажів,% 4,0-40,0
Орієнтиром для вітчизняних підприємств при моніторингу фінансового положення можуть служити такі фактичні аналітичні показники найбільших фірм США і Західної Європи, диференційовані за підгалузями та видами діяльності (таблиця 3.5).
Таблиця 3.5 - Значення аналітичних фінансових показників найбільших фірм США і Європи по галузях і напрямах діяльності
Напрямки
діяльності
найбільших
зарубіжних фірм
Коефіцієнт поточної ліквідності Коефіцієнт
строкової ліквідності
Коефіцієнт оборотності активів Рентабельність продажів,% Рентабельність активів,%
Видавнича діяльність 0,90 0,80 0.92 23,2 16,2
Модний одяг 1,72 0,95 1.21 7,3 2,5
Літакобудування 1,09 0,30 1,08 5,6 5,0
Кафе, ресторани 1.67 1,64 0,62 26,0 24,6
Супермаркети 0,72 0,50 2,45 1,7 1,8
Диференціація показників за видами діяльності дасть ще більший розкид їх значень і, отже, їх використання в російській практиці дозволить у процесі бюджетування орієнтуватися на більш конкретні і реальні значення оціночних параметрів [29, с. 4].
Методологія оцінки фінансових результатів та фінансового стану, адаптована до системи бюджетування, може застосовуватися як для підприємства в цілому, так і центрів фінансової відповідальності.
При формуванні фінансових бюджетів мають враховуватися два критерії:
- Максимізація кінцевих фінансових результатів;
- Підтримання фінансової стійкості на необхідному рівні.
Справедливо вважають, що «в довгостроковому ключі критерії ефективності та фінансової стабільності є сполученими - отриманий прибуток збільшує власні кошти підприємства і тим самим покращує їх платоспроможність. Інша справа - оперативне планування ... Тут можлива ситуація овертрейдінга, коли в гонитві за перспективними можливостями збільшення обсягів виробництва через підвищення поточних витрат або інвестиційних вкладень компанія скорочує нижче розумної межі свої фінансові (ліквідні) резерви і опиняється в ситуації банкрутства, внаслідок втрати поточної платоспроможності (ліквідності ) »[30, с. 101]. У короткостроковому аспекті завдання збільшення ефективності і підтримки фінансової стійкості є конфліктними. Звідси найважливіше завдання як на етапі формування, так і на етапі виконання бюджетів - аналіз фінансових результатів.
Комерційне бюджетування як інструмент управління доходами, витратами і фінансовими результатами в їх тісному взаємозв'язку і взаємозумовленості вимагає застосування таких методів аналізу, які дозволяють відслідковувати залежність фінансових результатів діяльності від витрат і обсягів виробництва і продажів. На наш погляд, вказаною вимогу відповідає операційний аналіз, або аналіз «витрати - обсяг - прибуток» (Costs - Volume - Profit, CVP) [31, с. 48].
CVP-аналіз розглядає зміну прибутку як функцію від зміни постійних і змінних витрат, ціни продажу, обсягу та асортименту реалізованої продукції. Метод дозволяє визначити:
- Обсяг продажів, необхідний для беззбиткової роботи;
- Обсяг продажів, необхідний для отримання бажаного прибутку;
- Прибуток для заданого обсягу продажів;
- Вплив на прибуток змін у цінах, обсязі виробництва, постійних і змінних витратах.
Бюджетної інформацією, вихідної для CVP-аналізу, виступає:
- Виручка від реалізації (ВР);
- Змінні витрати (З пер);
- Постійні витрати (З пост);
- Цільова прибуток (ЦП), яку хоче отримати в підприємство (ЦП) в результаті діяльності в бюджетному періоді.
Проміжні дані представлені:
- Маржинальної прибутком (МП);
- Валовим прибутком (ВП).
Результатами операційного аналізу є:
- Точка беззбитковості (ТБУ);
- Цільовий обсяг продажів (ЦОП);
- Запас фінансової міцності (ЗФП);
- Операційний важіль (ОР).
У системі фінансового менеджменту на основі бюджетування визначення критичних співвідношень виручки від реалізації та обсягу виробництва дозволяє відповісти на питання:
- Чи зростає можливість беззбиткової роботи підприємства в бюджетному періоді або має місце зворотна тенденція;
- Чи покриває величина обсягу продажів затрати на проведення заходів з маркетингу;
- Збільшується чи прибуток після виробництва і впровадження на ринок нового продукту;
- Чи окупиться впровадження нової технології.
Не претендуючи на нові підходи до діагностики фінансового стану підприємства, висловимо наступні міркування з даного питання:
- Очевидно, що специфіка російської економіки, початковий етап ринкових відносин, низька платоспроможність суб'єктів господарювання вимагають обережного і зваженого ставлення до зарубіжних еталонам фінансового стану.
- Зарубіжний досвід необхідно використовувати більш диференційовано, відображаючи галузеві фінансові коефіцієнти і результати, досягнуті найбільш успішними фірмами.
- В літературі з фінансового аналізу і фінансового менеджменту критерії оцінки фінансового положення приводяться на рівні економіки в цілому, навряд чи макроекономічні показники можуть служити
- Досить точними параметрами оцінки підприємств різних галузей.
- Будь-який фінансовий показник повинен бути представлений у вигляді формули, що дозволяє однозначно встановити порядок розрахунку.
- Необхідно для кожного вихідного показника встановити джерело даних не тільки з зазначенням форми фінансової звітності,
- Шифрів статей (рядків) відповідних документів [32, c. 2].
При виборі аналітичних фінансових коефіцієнтів необхідно керуватися
Методичними вказівками щодо проведення аналізу фінансового стану організацій.
У перелік показників включають ті коефіцієнти, які необхідні для моніторингу фінансового становища і можуть бути розраховані на основі бюджетних форм (рис. 3).
Джерелом даних для розрахунку коефіцієнтів служать фінансові бюджети:
- Бюджетний баланс;
- Бюджет доходів і витрат (прибутків і збитків).
Потреби моніторингу фінансового стану підприємства і центрів фінансової відповідальності обумовлюють одна з вимог до форматів фінансових бюджетів:
- Наближеність бюджетних форм до структури та
змістом затвердженої фінансової звітності;
- Дотримання вимоги дозволяє використовувати методики фінансової діагностики, орієнтовані на офіційну бухгалтерську звітність.
3.2 Шляхи підвищення фінансового стану та платоспроможності підприємства ВАТ «НКНХ»
Питання оцінки фінансової стійкості в умовах різко загострилася, виходять на одне з перших місць в області управління фінансами російських підприємств. Однак, традиційні методи оцінки часто не дають точної та адекватної картини стану фінансової стійкості та платоспроможності підприємства. Одним з напрямків вирішення даної проблеми може стати використання системи показників грошового потоку, до якої все частіше вдаються російські фінансові менеджери.
Показники грошового потоку в найбільшій мірі відображають фінансову стійкість і платоспроможність, як з теоретичної, так і з практичної точок зору. У найзагальнішому вигляді фінансову стійкість можна охарактеризувати як відображення стабільного перевищення доходів над витратами підприємства, що забезпечує вільний обіг його грошових потоків [33, с. 46].
Можна виділити наступні основні напрямки використання інформації про грошові потоки в рамках оцінки фінансової стійкості:
- Оцінка здатності підприємства виконувати всі свої зобов'язання по розрахунках з кредиторами, виплати дивідендів і т.п. в міру настання термінів погашення;
- Визначення потреби в додатковому залученні грошових коштів з боку;
- Визначення величини капіталовкладень в основні засоби та інші необоротні активи;
- Розрахунок розмірів фінансування, необхідний для збільшення інвестицій у довгострокові активи або підтримки виробничо-господарської діяльності на цьому рівні;
- Оцінка ефективності операцій з фінансування підприємства та інвестиційних угод;
- Оцінка здатності підприємства отримувати позитивні грошові потоки в майбутньому [34, с. 37].
У звіті про рух грошових коштів міститься інформація, яка доповнює дані бухгалтерського балансу і звіту про фінансові результати в частині визначення припливу / відтоку грошових коштів, необхідних для виконання запланованого обсягу фінансово-господарських операцій за трьома сферами діяльності: основної (виробничої), інвестиційної та фінансової.
Всі три сфери діяльності формують єдину суму грошових ресурсів підприємства. Нормальне функціонування, якого не можливе без постійного переливу грошових потоків з однієї сфери в іншу.
Збільшення зобов'язань і власного капіталу є джерелом збільшення грошових коштів; а збільшення негрошових коштів означає використання (скорочення) грошових коштів.
В основі розрахунку грошового потоку (припливу чи відпливу коштів) лежить різниця між грошовими коштами на початок і на кінець періоду. Основним завданням визначення грошового потоку є аналіз причин такого становища:
- Визначення причин та сфер виникнення припливу або відтоку грошових коштів;
- Аналіз впливу вибору джерела фінансування основної і інвестиційної діяльності підприємства на його ефективність.
Як відомо, існує два способи складання звіту про рух грошових коштів: прямий і непрямий.
Прямий метод вважається більш складним, але і більш інформативним, оскільки грунтується на вивченні всіх грошових операцій. Надходження і виплати грошових коштів відображаються у звіті про рух грошових коштів, складеному прямим методом, повністю в сумах, які поступили і реально оплачених готівкою або шляхом грошових перерахувань.
Непрямий метод простіший, оскільки оперує змінами даних, що містяться в балансі і звіті про фінансові результати. У практиці фінансового менеджменту використовуються обидва методи, але з метою визначення фінансової стійкості, як свого підприємства, так і особливо підприємства-партнера пріоритет краще віддавати непрямим методом. Останній будується на основі послідовних коригувань прибутку на зміни основних статей балансу, тобто у звіті, складеному за непрямим методом, показані грошові потоки, які носять альтернативний характер використання. Також до достоїнств цього методу при оцінці фінансової стійкості можна віднести можливість простежити, за рахунок чого на підприємстві складається невідповідність між показниками прибутку (фінансового результату) і грошових коштів. Особливо це важливо, коли рентабельно працююче підприємство не має позитивних грошових потоків і відчуває труднощі з платоспроможністю.
Зазначене вище невідповідність між показниками прибутку (фінансового результату) і грошового потоку лежить в основі оцінки фінансової стійкості. Основні складові цієї невідповідності полягають в наступному:
- На показник прибутку (фінансового результату) впливає використання різних методів оцінки виручки від реалізації (касовий або нарахування), в той час як на показник грошового потоку це не робить ніякого впливу, тому що в нього включаються реальні грошові потоки, що надійшли в аналізованому періоді ;
- При розрахунку прибутку (фінансового результату) за аналізований період не враховуються великі капітальні витрати (наприклад, придбання основні засобів), понесені у цьому періоді, тоді як у складі грошового потоку вони займають одну з основних частин;
- Величину прибутку (фінансового результату) знижують негрошові витрати підприємства (амортизація), тоді як при розрахунку грошового потоку амортизація відтоком грошових коштів не є і повертається в притоку грошових коштів;
- Одним із джерел грошового потоку є зміна власного і позикового капіталу, тоді як при розрахунку прибутку (фінансового результату) до уваги приймаються лише суми, що характеризують платність цих ресурсів (відсотки, дивіденди);
- На величину грошового потоку значно впливає зміна складових оборотного капіталу: запасів, дебіторської та кредиторської заборгованості, при цьому збільшення запасів і дебіторської заборгованості призводить до значного відтоку грошових коштів, а збільшення кредиторської заборгованості - до припливу, і навпаки. На основі цього взаємозв'язку будується політика управління оборотним капіталом, фінансовим циклом і. в кінцевому рахунку, фінансовою стійкістю та платоспроможністю підприємства [35, с. 22].
Таким чином, одним з методів, що дозволяють завчасно виявити і запобігти можливості виникнення ситуації банкрутства, є аналіз грошових потоків. Дозволяє вирішувати завдання оцінки термінів та обсягу необхідних позикових коштів, оцінки доцільності взяття кредиту та можливості його повернення й оплати [36, с. 19].
Аналіз грошових потоків проводиться за двома напрямками.
Перший напрямок оцінки фінансової стійкості - це аналіз абсолютних значень грошових потоків на підприємстві.
У ході аналізу абсолютних значень грошових потоків або руху грошових коштів розглядаються наступні показники:
- Надходження (приплив);
- Витрати або платежі (відплив);
- Чистий грошовий потік (різниця між припливом і відтоком грошових коштів);
- Структура грошового потоку за трьома основними сферами (основної, інвестиційної та фінансової);
- Наявність грошових коштів на рахунку підприємства.
Якщо створюється ситуація, коли п'ятий показник виявляється негативним, то це означає появу значного дефіциту грошових коштів, в першу чергу пов'язаного з боргами підприємства. Якщо ці борги погасити нічим, а кредитори їх зажадають через суд, то це може призвести до різкого погіршення фінансової стійкості підприємства аж до банкрутства.
Як правило, подібну ситуацію передбачає значна (як за обсягом, так і за часом існування) негативна різниця по чистому грошовому потоку (третій показник). Це перша ознака потрапляння підприємства в так звану "кредитну пастку» або «технічний розрив ліквідності». У цьому випадку обсяг залучених позикових коштів приблизно дорівнює або менше повернення позикових коштів. Це означає, що нові суми позикового капіталу не повністю використовуються для розвитку підприємства, а плата за них знижує ефективність діяльності, веде до «вимивання» власних коштів і, врешті-решт, до збитковому функціонуванню підприємства і до банкрутства.
Ще одним передвісником погіршення фінансової стійкості підприємства може виступати розбалансування структури грошового потоку (четвертий показник). Якщо в досить тривалий період часу наб лю та е тся стійке генерування від'ємного потоку від основної (виробничої) діяльності, що згодом це, як правило, призводить до різкого погіршення платоспроможності підприємства. При цьому дана ситуація може супроводжуватися позитивними грошовими потоками від інвестиційної діяльності (це може бути характеристикою згортання бізнесу за рахунок розпродажу майна) та / або фінансової діяльності (тоді, як правило, підприємство продовжує користуватися позиковим капіталом, що ще швидше погіршує його фінансову стійкість).
До переваг методу аналізу грошових потоків можна віднести простоту розрахунків, наочність отриманих результатів та їх достатню інформативність для прийняття управлінських рішень.
Однак не вільний даний підхід і від недоліків, основний з яких - це те, що досить важко запланувати обсяг надходжень грошових коштів та обсяг майбутніх виплат на тривалу перспективу з необхідним ступенем точності.
Другий напрямок - це аналіз відносних показників грошового потоку на підприємстві. При оцінці фінансової стійкості доцільно використовувати такі показники:
- Рентабельність на основі грошового потоку:
R ДП = * 100%,
де ДП - грошовий потік за аналізований період;
ВР - виручка від реалізації за аналізований період.
Коефіцієнт R ДП показує частку грошових коштів у виручці від реалізації. Він добре доповнює систему показників рентабельності продукції, визначаючи не тільки прибуткову продукцію, а й «грошову». Якщо показник R ДП знижується на тлі навіть стабільних чи зростаючих показників рентабельності, розрахованих на основі прибутку, підприємство може потрапити в ситуацію «ножиць» між зростанням величини прибутку (а отже, і податкових зобов'язань) і наявністю грошових коштів. І саме від величини цих «ножиць» залежатиме швидкість скочування підприємства до банкрутства.
Як вже говорилося вище, багато коефіцієнти, на основі яких в даний час будується оцінка фінансової стійкості, тісно пов'язані між собою. Це збіднює ту інформацію, яку отримує фінансист-аналітик, використовуючи стандартні фінансові коефіцієнти. Тому показники грошового потоку і, зокрема, R ДП є важливим доповненням до загальноприйнятих коефіцієнтами.
Показники грошового потоку в якості одного з основних критеріїв оцінки фінансової стійкості містять в собі додаткову інформацію до загальноприйнятих коефіцієнтами.
- Коефіцієнт самофінансування (показник грошової віддачі інвестицій):
* 100%,
де ДП - грошовий потік за аналізований період;
Інв - Сума інвестицій.
Коефіцієнт КСФ показує, яку частину інвестицій можна покрити за рахунок грошового потоку. Чим вищий цей показник, тим вище рівень самофінансування підприємства, а, отже, сильнішою фінансова стійкість. Додаткову інформацію може дати його порівняння з показником вартості інвестицій як джерела капіталу (відношення фінансових витрат з обслуговування інвестованого капіталу до суми цього капіталу). Якщо показник вартості інвестованого капіталу стійко перевищує коефіцієнт КСФ, це служить сигналом до погіршення платоспроможності підприємства.
- Термін окупності інвестицій:
* 100%,
Коефіцієнт Коки показує, за скільки періодів можна покрити інвестиції за рахунок грошового потоку. Чим менше кількість цих періодів, тим краще.
- Коефіцієнт обслуговування боргу:
* 100%,
де ЗК - позиковий капітал;
ОДП - Операційний грошовий потік, тобто грошовий потік від основної, поточної діяльності підприємства.
Коефіцієнт обслуговування боргу характеризує здатність підприємства погашати свої зобов'язання за рахунок грошових коштів від основної діяльності. Операційні грошові потоки показують на даний момент часу рівень доходу, з якого може бути сплачений борг. Коефіцієнт обслуговування боргу визначає кількість періодів необхідних для виплати заборгованості.
- Економічна додана вартість:
ЕРС = ЧП - ФІ,

де ЧП - чистий прибуток (прибуток після сплати податків) за поточний період;
ФМ - фінансові витрати, понесені підприємством за поточний період у зв'язку з використанням сумарного капіталу (власного і позикового), розраховані на основі показника середньозваженої вартості капіталу.
Економічна додана вартість характеризує внутрішні можливості підприємства оплачувати свій капітал. Вона показує реальну прибутковість компанії і зв'язує дві основні сфери діяльності підприємства: господарську та фінансову, тим самим, сприяючи вдосконаленню системи управління підприємства. Значна роль економічної доданої вартості в оцінці фінансової стійкості підприємства. Якщо її величина знижується, це ознака прихованої стадії фінансової нестійкості, а якщо вона приймає негативні значення, то це пряма вказівка ​​на загрозу банкрутства.
Все вище сказане характеризує нагальну необхідність доповнювати традиційні методи оцінки фінансової стійкості розрахунком і аналізом показників на основі грошового потоку [37, с. 4].
Неефективне управління активами і кредиторською заборгованістю відбувається, як правило, за однією з двох причин: не знайдена причина, нема ефективного важеля управління. Якщо керівництво протягом декількох періодів, докладаючи зусилля, все ж не може домогтися потрібної тенденції, значить, причина неефективного управління знаходиться не там, куди докладено зусиль. На жаль, зарегульованість бухгалтерського обліку в Росії та орієнтація його на податковий облік не дозволяють проводити об'єктивний і поглиблений аналіз поточної діяльності щодо зміцнення фінансового стану підприємства. Тому для великих і зростаючих підприємств потрібен додатковий «механізм», який би міг одночасно аналізувати, допомагав керувати і планував майбутнє фінансовий стан.
На сучасному етапі найкраще себе зарекомендував управлінський облік. Він прийшов до Росії разом з ринковою економікою з західних країн. Якісно його можна порівняти з приладовим щитком автомобіля і важелями управління машиною: кермо, коробка швидкостей, гальма.
Відмінною особливістю управлінського обліку від інших підрозділів (маркетинг, постачання, виробництво, збут, бухгалтерія, плановий відділ) є те, що він користується іншими показниками (постійні та змінні витрати, грошовий потік, фінансова стійкість, ліквідність, оборотність, точка беззбитковості, виробничий і фінансовий левередж і ін.) Слід також пам'ятати, що один і той же параметр для різних служб має різне значення, охоплює діяльність підприємства в комплексі.
Облік ведеться щодня. Так, для того щоб тримати під контролем постачальницько-виробничо-збутову діяльність, досить контролювати «точку беззбитковості», але так як рух коштів відбувається щодня, то і контроль повинен вестися щодня.
Ефективність управління досягається через вплив одного параметра на кілька інших. Якщо підприємство вміє управляти співвідношенням актив / кредиторська заборгованість, то й інші коефіцієнти поліпшуються. Облік спрямований на поліпшення фінансових показників підприємства в цілому, призначений, перш за все, для того, щоб допомогти керівництву підприємства у прийнятті конкретних управлінських рішень. Він показує, як завтра буде виглядати баланс, звіт про прибутки і збитки і звіт про рух грошових коштів при прийнятті керівництвом того чи іншого рішення сьогодні.
Найбільша подібність управлінський облік має з бухгалтерським обліком, проте законодавча «зарегульованість» останнього не дозволяє використовувати його в якості оперативного управління.
Управлінський облік на підприємстві виконує також функцію постійно діючої ревізії, контролюючи всі господарські операції. Введення його не вимагає ні технічних змін, ні відчутних фінансових вкладень. В основному це організаційний захід, спрямований на те, що бухгалтерський облік доповнюється новими показниками та методикою обліку. Тут важливо вміти узгодити взаємодію бухгалтерії та служби управлінського обліку, так як тільки їх взаємодія дає необхідний ефект. Для підприємств, де керівництво є єдиною командою, організація такої взаємодії не складає проблему.
Щоб провести аналіз поточної постачальницької, виробничої і збутової діяльності, всебічно необхідно провести поділ витрат на «змінні» і «постійні». За допомогою цих складових можна прорахувати такі показники, як ціновий коефіцієнт, точка беззбитковості і видалення від неї, прибутковість різних видів витрат і ін З точки зору управління необхідно взяти під контроль постійні та змінні витрати, точку беззбитковості, темп зростання (падіння) активу і кредиторської заборгованості.
Однією з важливих особливостей управлінського обліку є вміння складати плани на подальший розвиток підприємства з урахуванням зміну ринку. Коли служби управлінського обліку накопичують достатню інформаційну базу по своєму ринку, то фінансові потрясіння не стануть несподіваними.
Пропозиції. Фінансовий аналіз повинен стати повсякденною діяльністю керівництва підприємства. Для того щоб підприємству поліпшити своє фінансове становище, йому додатково до бухгалтерського обліку слід перейти на управлінський облік, щоб більш точно визначати ефективність різних ланок і знати важелі впливу на кожен з них у своїй поточній діяльності.
Введення управлінського обліку на підприємстві здатне поліпшити його фінансовий стан протягом року.
З метою незалежності підприємства від позикових джерел фінансування та оптимальності структури активів і пасивів необхідно в практичній діяльності підприємства застосовувати наступну схему фінансування різних видів активів:
- Придбання необоротних активів (основних засобів, нематеріальних активів і т.д.) повинна фінансуватися за рахунок власних коштів, а також за рахунок довгострокових інвестиційних кредитів і позик;
- Фінансування поточної діяльності - придбання сировини і матеріалів, здійснення виробництва та реалізації продукції, робіт та послуг і т.д. - Виявляється в формуванні оборотних активів організації, має здійснюватися, насамперед, за рахунок короткострокових запозичень (наприклад, за рахунок кредиторської заборгованості перед постачальниками матеріалів та працівниками організації, короткострокових кредитів і т.д.), а також частково за рахунок власних коштів організації [ 38, c. 2].
Необхідно відзначити, що для підприємства дуже важливо формувати частину своїх оборотних коштів за рахунок власних джерел, тобто мати власні оборотні кошти (власний оборотний капітал) [39].
Управління рентабельністю, ліквідністю, платоспроможністю і фінансовою стійкістю підприємства являє собою взаємопов'язані і взаємозалежні процеси.
Платоспроможність підприємства, що характеризує його здатність вчасно гасити короткострокову кредиторську заборгованість, є найважливішою характеристикою стабільності фінансово-господарської діяльності. Втрата ліквідності небезпечна не тільки додатковими витратами, а й періодичними зупинками виробничого процесу.
Очевидно, що ліквідністю і платоспроможністю підприємства можна управляти. При цьому потрібно враховувати, що проблеми підтримки ліквідності і платоспроможності підприємства пов'язані з вирішенням цілого спектра завдань стратегічного і оперативного управління діяльністю підприємства і передбачає підвищення ефективності управління:
- Операційною діяльністю підприємства (досягнення оптимального обсягу і структури продажів, зниження всіх видів витрат з метою збільшення виручки і прибутку від продажів);
- Оборотним капіталом (грошовими коштами, дебіторською заборгованістю, запасами);
- Структурою джерел фінансування як поточної (операційної), так і інвестиційної діяльності підприємства. Імовірність неплатоспроможності чи нестачі коштів для здійснення рентабельної діяльності особливо велика, якщо оборотні активи підприємства підтримуються на відносно низьких рівнях. Тому найпростіший варіант управління оборотними засобами, що зводить до мінімуму ризик втрати ліквідності, можна сформулювати наступним чином: чим більше перевищення поточних активів над поточними зобов'язаннями, тим менше ступінь ризику. Виходячи з цього, підприємство повинно прагнути до нарощування чистого оборотного капіталу.
Однак необхідно враховувати, що формування зайвих обігових коштів призводить до того, що підприємство має в розпорядженні тимчасово вільні недіючі поточні активи, для формування яких залучаються додаткові джерела фінансування, а тому виникають зайві витрати фінансування, що неминуче тягне за собою зниження прибутку і рентабельності діяльності підприємства .
Таким чином, політика управління оборотним, капіталом повинна забезпечити пошук компромісу між ризиком втрати ліквідності та ефективністю (рентабельністю) роботи підприємства. Для цього необхідно забезпечувати постійну платоспроможність підприємства шляхом підтримання достатнього рівня ділової активності (обсягів продажів) і одночасно підтримувати оптимальний рівень поточної заборгованості, прагнучи до досягнення прийнятного обсягу, структури і рентабельності активів.
Вирішення цих завдань ускладнюється тим, що різні рівні різних видів активів по-різному впливають на прибуток. Так, високий рівень запасів сировини і матеріалів вимагає значних поточних витрат (а тому веде до зменшення прибутку), в той час як широкий асортимент готової продукції надалі може сприяти підвищенню обсягів реалізації і, як наслідок, збільшення прибутку. Тому кожне рішення, пов'язане з визначенням рівня грошових коштів, дебіторської заборгованості і виробничих запасів, повинно бути розглянуте як з позиції рентабельності даного виду активів, так і з позиції оптимальної структури оборотних коштів.
Пошук шляхів досягнення компромісу між рентабельністю (прибутком), ризиком втрати ліквідності і станом оборотних коштів та джерел їх покриття передбачає дослідження різних видів ризику.
Ризики втрати ліквідності і зниження ефективності, зумовлені змінами в поточних активах, називають лівобічними (оскільки активи представлені в лівій частині балансу, якщо розглядати його горизонтальну форму). Ці ризики пов'язані з помилками в управлінні грошовими коштами, дебіторською заборгованістю і запасами:
- Недостатній рівень грошових залишків - перш за все трансакційної - може призвести до того, що підприємство буде нездатним своєчасно оплачувати свої зобов'язання, хоча разом з тим наявність значних надлишків вільних грошових коштів свідчить про неефективність управління ними, оскільки в цьому випадку підприємство несе і втрати, викликані знеціненням грошей внаслідок інфляції, і втрати у вигляді упущеної вигоди від розміщення тимчасово вільних грошових коштів у приносять дохід фінансові інструменти;
- Проведення надмірно агресивної кредитної політики по відношенню до покупців - розширення обсягів кредитування клієнтів, надання розстрочок і відстрочок платежу на тривалий термін, зниження процентних ставок за споживчими кредитами - викликає невиправдане зростання обсягів дебіторської заборгованості, що в свою чергу призводить до іммобілізації власних оборотних коштів;
- Проведення зайво консервативної політики управління запасами, що виражається у формуванні значних обсягів запасів, - не тільки необхідних для забезпечення безперервного процесу виробництва, але і страхових - також призводить до іммобілізації власних оборотних коштів та зниження ефективності діяльності підприємства, оскільки збільшення матеріальних запасів пов'язане із зростанням витрат на їх зберігання і підвищенням ймовірності втрат через закінчення термінів придатності при тривалому зберіганні запасів.
Ризики, викликані змінами в зобов'язаннях (пасивах), називають правобічними. Найчастіше вони пов'язані з погіршенням структури джерел фінансування: значним підвищенням рівня кредиторської заборгованості, неоптимальним поєднанням короткострокових і довгострокових джерел позикових коштів:
- Переважання короткострокової заборгованості призводить до погіршення показників ліквідності і підвищення ризику втрати платоспроможності, тому іноді більш дорогі довгострокові джерела можуть забезпечити велику рентабельність і ліквідність;
- Довгостроковий позиковий капітал, як правило, є більш дорогим джерелом, що викликає підвищені витрати з його обслуговування і як наслідок знижує рентабельність діяльності підприємства.
Потрібно також враховувати, що багато з розглянутих вище факторів ризику прямо протилежні за спрямованістю своєї дії, тому прийняття рішення про нейтралізацію одного фактора може призвести до збільшення ризику через іншого чинника.
У сучасній теорії фінансового менеджменту розроблені різні варіанти впливу на рівні ризиків. Одним з напрямків є мінімізація поточної кредиторської заборгованості, що скорочує вірогідність втрати ліквідності, але призводить до зниження рентабельності внаслідок використання довгострокових джерел і власного капіталу для фінансування більшої частини оборотного капіталу. Іншим напрямком є ​​мінімізація сукупних витрат фінансування шляхом переважного використання короткострокової кредиторської заборгованості як найдешевшого джерела покриття активів, що призводить до підвищення рентабельності, однак характеризується високим рівнем ризику невиконання зобов'язань.
В основі управління рентабельністю лежить аналіз показників рентабельності, проведений на основі звітності підприємства. Особливо ретельно аналізуються склався критичний обсяг продажів (точка беззбитковості), показники покриття витрат по продуктах, показники рентабельності активів та капіталу. На основі проведеного аналізу здійснюється прогноз рентабельності, що проводиться з використанням аналітичного методу планування прибутку. Після цього на основі фактичних показників рентабельності та виявлених за допомогою цього проблем розробляються заходи щодо поліпшення рентабельності. Найчастіше ці заходи спрямовані на зниження постійних витрат по окремих продуктах, зростання продажів, зміна інвестиційної політики підприємства, поліпшення використання основного та оборотного капіталу. У міру здійснення намічених заходів проводиться аналіз рентабельності з урахуванням прийнятих управлінських рішень з метою оцінки позитивних зрушень в плановані показники рентабельності в порівнянні з фактично досягнутими для вибору оптимального варіанта розвитку підприємства [40, c. 45]. Сподіваємося, що запропоновані рекомендації дозволять підприємству бути завжди платоспроможним і фінансово-стійким.

Висновок

Політика управління оборотним капіталом повинна забезпечити пошук компромісу між ризиком втрати ліквідності та ефективністю (рентабельністю) роботи підприємства. Для цього необхідно забезпечувати постійну платоспроможність підприємства шляхом підтримання достатнього рівня ділової активності (обсягів продажів) і одночасно підтримувати оптимальний рівень поточної заборгованості, прагнучи до досягнення прийнятного обсягу, структури і рентабельності активів.
Вирішення цих завдань ускладнюється тим, що різні рівні різних видів активів по-різному впливають на прибуток. Так, високий рівень запасів сировини і матеріалів вимагає значних поточних витрат (а тому веде до зменшення прибутку), в той час як широкий асортимент готової продукції надалі може сприяти підвищенню обсягів реалізації і, як наслідок, збільшення прибутку. Тому кожне рішення, пов'язане з визначенням рівня грошових коштів, дебіторської заборгованості і виробничих запасів, повинно бути розглянуте як з позиції рентабельності даного виду активів, так і з позиції оптимальної структури оборотних коштів.
Пошук шляхів досягнення компромісу між рентабельністю (прибутком), ризиком втрати ліквідності і станом оборотних коштів та джерел їх покриття передбачає дослідження різних видів ризику.
Ризики втрати ліквідності і зниження ефективності, зумовлені змінами в поточних активах, називають лівобічними (оскільки активи представлені в лівій частині балансу, якщо розглядати його горизонтальну форму). Ці ризики пов'язані з помилками в управлінні грошовими коштами, дебіторською заборгованістю і запасами:
- Недостатній рівень грошових залишків - перш за все трансакційної - може призвести до того, що підприємство буде нездатним своєчасно оплачувати свої зобов'язання, хоча разом з тим наявність значних надлишків вільних грошових коштів свідчить про неефективність управління ними, оскільки в цьому випадку підприємство несе і втрати, викликані знеціненням грошей внаслідок інфляції, і втрати у вигляді упущеної вигоди від розміщення тимчасово вільних грошових коштів у приносять дохід фінансові інструменти;
- Проведення надмірно агресивної кредитної політики по відношенню до покупців - розширення обсягів кредитування клієнтів, надання розстрочок і відстрочок платежу на тривалий термін, зниження процентних ставок за споживчими кредитами - викликає невиправдане зростання обсягів дебіторської заборгованості, що в свою чергу призводить до іммобілізації власних оборотних коштів;
- Проведення зайво консервативної політики управління запасами, що виражається у формуванні значних обсягів запасів, - не тільки необхідних для забезпечення безперервного процесу виробництва, але і страхових - також призводить до іммобілізації власних оборотних коштів та зниження ефективності діяльності підприємства, оскільки збільшення матеріальних запасів пов'язане із зростанням витрат на їх зберігання і підвищенням ймовірності втрат через закінчення термінів придатності при тривалому зберіганні запасів.
Ризики, викликані змінами в зобов'язаннях (пасивах), називають правобічними. Найчастіше вони пов'язані з погіршенням структури джерел фінансування: значним підвищенням рівня кредиторської заборгованості, неоптимальним поєднанням короткострокових і довгострокових джерел позикових коштів:
- Переважання короткострокової заборгованості призводить до погіршення показників ліквідності і підвищення ризику втрати платоспроможності, тому іноді більш дорогі довгострокові джерела можуть забезпечити велику рентабельність і ліквідність;
- Довгостроковий позиковий капітал, як правило, є більш дорогим джерелом, що викликає підвищені витрати з його обслуговування і як наслідок знижує рентабельність діяльності підприємства.
Потрібно також враховувати, що багато з розглянутих вище факторів ризику прямо протилежні за спрямованістю своєї дії, тому прийняття рішення про нейтралізацію одного фактора може призвести до збільшення ризику через іншого чинника.
У сучасній теорії фінансового менеджменту розроблені різні варіанти впливу на рівні ризиків. Одним з напрямків є мінімізація поточної кредиторської заборгованості, що скорочує вірогідність втрати ліквідності, але призводить до зниження рентабельності внаслідок використання довгострокових джерел і власного капіталу для фінансування більшої частини оборотного капіталу. Іншим напрямком є ​​мінімізація сукупних витрат фінансування шляхом переважного використання короткострокової кредиторської заборгованості як найдешевшого джерела покриття активів, що призводить до підвищення рентабельності, однак характеризується високим рівнем ризику невиконання зобов'язань.
В основі управління рентабельністю лежить аналіз показників рентабельності, проведений на основі звітності підприємства. Особливо ретельно аналізуються склався критичний обсяг продажів (точка беззбитковості), показники покриття витрат по продуктах, показники рентабельності активів та капіталу. На основі проведеного аналізу здійснюється прогноз рентабельності, що проводиться з використанням аналітичного методу планування прибутку. Після цього на основі фактичних показників рентабельності та виявлених за допомогою цього проблем розробляються заходи щодо поліпшення рентабельності. Найчастіше ці заходи спрямовані на зниження постійних витрат по окремих продуктах, зростання продажів, зміна інвестиційної політики підприємства, поліпшення використання основного та оборотного капіталу. У міру здійснення намічених заходів проводиться аналіз рентабельності з урахуванням прийнятих управлінських рішень з метою оцінки позитивних зрушень в плановані показники рентабельності в порівнянні з фактично досягнутими для вибору оптимального варіанта розвитку підприємства [40, c. 45]. Сподіваємося, що запропоновані рекомендації дозволять підприємству бути завжди платоспроможним і фінансово-стійким.

Список використаних джерел
1 Шадріна, Г.В. Економічний аналіз / Г.В. Шадріна. - М.: Фінанси і статистика, 2005. - 161 с.
2 ТОВ «БК - Аркадіа». Аналіз та оцінка фінансового стану підприємства [Електронний ресурс] / ТОВ «БК - Аркадіа». - Режим доступу: http://www.bk-arkadia.ru/consulting2.htm, вільний.
3 Портал дистанційний консультування малого підприємництва. Актуальність фінансового аналізу [Електронний ресурс] / Портал дистанційний консультування малого підприємництва. - Режим доступу: http://www.dist-cons.ru/modules/fap/index.html, вільний.
4 Банк, В.Р. Фінансовий аналіз / В.Р. Банк, С.В. Банк, А.В. Тараскіна. - М.: Проспект, 2006. - 344 с.
5 Кучерявий, О.А. Бальна оцінка фінансового стану підприємств кримінально-виконавчої системи / О.А. Кучерявих / / Економічний аналіз: теорія і практика. - 2007. - № 18. - С. 65-69.
6 Комплексний економічний аналіз господарської діяльності: Учеб. посібник / А.І. Алексєєва [и др.]. - М.: Фінанси і статистика, - 2006. - 528 с.
7 Яковлєва, І.М. Аналіз показників виробничої діяльності та аналіз фінансового стану / І.М. Яковлєва / / Довідник економіста. - 2008. - № 11. - С. 44-46.
8 Чуєв, І.М. Комплексний економічний аналіз господарської діяльності: Учеб. для вузів / І.М. Чуєв, Л.М. Чуєва. - М.: «Дашков і Ко», 2006. - 368 с.
9 Савицька, Г.В. Аналіз господарської діяльності підприємства: 4-е вид. перераб. і доп. / Г.В. Савицька. - К.: знання, 2005. - 651 с.
10 Довідник з фінансової стратегії і тактиці / І.І. Яковлєва. - М.: Професійне видавництво, 2009. - 336 с.
11 Лисенко, Д.В. Комплексний економічний аналіз господарської діяльності: Учеб. для вузів. / Д.В. Лисенко. - М.: Инфра-М, 2008. - 320 с.
12 Канке, А.А. Аналіз фінансово-господарської діяльності підприємства. 2-е вид., Испр. і доп. / А.А. Канке, І.П. Кошова. - М.: Инфра-М, 2007. - 288 с.
13 Грищенко, Ю.І. Аналіз фінансової звітності / Ю.І. Грищенко / / Довідник економіста. - 2009. - № 2. - С. 26-35.
14 Грищенко, О.В. Аналіз і діагностика фінансово-господарської діяльності підприємства [Електронний ресурс] / О.В. Грищенко. - Режим доступу: http://www.aup.ru/books/m67/8.htm, вільний.
15 Левшин, Г.В. Аналіз фінансової стійкості організації з іспользовааніем різних критеріїв оцінки / Г.В. Левшин / / Економічний аналіз: теорія і практика. - 2008. - № 4. - С. 58-65.
16 Шеремет, А.Д. Методика фінансового аналізу / А.Д. Шеремет, Р.С. Сайфуллін, Є.В. Негашев. - М.: Инфра - М, 2000. - 208 с.
17 Карапетян А.Л. Оцінка фінансового стану організації на основі єдиної системи коефіцієнтів / А.Л. Карапетян, А.В. Мудрак / / Економічний аналіз: теорія і практика. - 2005. - № 4. - С. 55-59.
18 Матвейчева, Є.В. Традиційний підхід до оцінки фінансових результатів діяльності підприємства (на прикладі ЗАТ «Уралсельенергопроект») / Є.В. Матвейчева, Г.Н. Вішнінская / / Аудит і фінансовий аналіз. - 2000. - № 1. - С. 64-83.
19 Ерзунова, А. Аналізуємо ліквідність балансу / А. Ерзунова / / Російський бухгалтер. - 2007. - № 9. - С. 35-38.
20 Черненко, А.Ф. Внутрішньофірмове планування платоспроможності підприємства на основі варіативної моделі / А.Ф. Черненко / / Проблеми сучасної економіки. - 2007. - № 4. - С. 69-73.
21 Грачов, А.В. Зростання власного капіталу, фінансовий важіль і платоспроможність підприємства / О.В. Грачов / / Фінансовий менеджмент. - 2002. - № 2. - С. 46-57.
22 Кузнєцов, С.Ф. Оцінка рівня забезпеченості оборотним капіталом підприємств аграрного сектору регіону / С.Ф. Кузнецов / / Регіонологія. - 2008. - № 1. - С. 120-126.
23 ВАТ «НКШ». Про підприємство. Нові часи [Електронний ресурс] / ВАТ «НКШ». - Режим доступу: www.shina-kama.ru, вільний.
24 Касьянов, Б.П. Інвестиційний менеджмент [Електронний ресурс] / Б.П. Касьянов. - Режим доступу: http://majesticarticles.ru / naykaiobrazovanie / obrazovanie / divd / ec / 31168694.html, вільний.
25 Шавіна, Т.В. Будівельники Росії XX-XXI століття / Т.В. Шавіна. - Видавництво «Майстер». 2008. - 1198 с.
26 Гіляровський, Л.Т. Економічний аналіз: Учеб. для вузів. - 2-е вид., Доп. / Л.Т. Гіляровський. - М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2004. - 615 с.
27 Асаул, М.А. Проблеми аналізу стійкості організації / М.А. Асаул / / Проблеми сучасної економіки. - 2008. - № 4. - С. 58 - 64.
Додати в блог або на сайт

Цей текст може містити помилки.

Міжнародні відносини та світова економіка | Диплом
320.5кб. | скачати


Схожі роботи:
Аналіз фінансової стійкості та платоспроможності підприємства на прикладі ВАТ Нижнекамскшина
Оптимізація фінансової стійкості та платоспроможності підприємства ВАТ Енерго
Аналіз фінансової стійкості та платоспроможності підприємства
Аналіз платоспроможності та фінансової стійкості підприємства
Аналіз фінансової стійкості підприємства ВАТ Жилкомсервіс
Оцінка платоспроможності та фінансової стійкості підприємства
Аналіз та оцінка фінансової стійкості підприємства на прикладі СібАвтоТорг
Аналіз та оцінка фінансової стійкості підприємства на прикладі Сіба
Аналіз ліквідності платоспроможності та фінансової стійкості організації
© Усі права захищені
написати до нас
Рейтинг@Mail.ru