додати матеріал


Аналіз вірші Ахматової Лотова дружина

[ виправити ] текст може містити помилки, будь ласка перевіряйте перш ніж використовувати.

Лотова дружина
І праведник йшов за посланцем Бога,
Величезний і світлий, по чорній горі.
Але голосно дружині говорила тривога:
Чи не пізно, ти можеш ще подивитися
На червоні вежі рідного Содому,
На площу, де співала, на двір, де пряла,
На вікна порожні високого будинку,
Де милому чоловікові дітей народила.
Глянула, і, скуті смертною болем,
Очі її більше дивитися не могли;
І зробилося тіло прозорою сіллю,
І швидкі ноги до землі приросли.
Хто жінку цю оплакувати буде,
Не меншою чи думається вона з втрат?
Лише моє серце ніколи не забуде
Віддала життя за єдиний погляд.
Вірш є вільним переказом біблійного старозавітного мотиву: ангел вивів праведника Лота з сім'єю з приреченого Содому. Дружина Лота порушила суворий наказ не обертатися і була перетворена на соляний стовп.
Незважаючи на невигадливість змісту і простоту викладу, за своєю суттю цей вірш є одним з найсильніших в ліриці Ахматової. У її творчості тема батьківщини, саме малої батьківщини, аж до будинку та двору, завжди займала особливе місце. Ловлення по рідному краю визначається не його особливими якостями - красою природи, незвичністю або історичною значимістю метності, теплотою людей - все може бути з точністю до навпаки, для Ахматової важливо не це: завдяки сильній емоційної пам'яті кожна деталь рідних місць викликає у неї спогади про події або відчуттях минулого - іншими словами, є емоційно насиченою. Саме тому в іншому вірші поетеса зізнається, що їй «пам'ятна до болю / / Тверська убога земля».
Вірш було випущено в збірці «Anno Domini» в 1922 році у складі циклу «Біблійні вірші». Вся збірка пронизаний роздумами на тему батьківщини і відповідальності людини перед нею. Ахматова відокремлює себе від емігрантів, від всіх, хто «кинув землю». Приводом для створення цього вірша стала, по-перше, актуальність теми для поетеси. А безпосередня ідея виникла у Ахматової як відгук на наведену у статті Н. В. Недоброво «Анна Ахматова» цитату з Євангелія від Луки: «Іще аже стягне душу свою спасти, погубить ю; і іже аще погубить ю, живить ю», за якою в Біблії слідує рядок «Спогадуйте дружину Лотову». У той же час, це стало і відповіддю на міркування про те, що її післяреволюційні вірші живуть минулим, що вона застигла в своїй майстерності. Образ содомлянкі, що заплатила скам'яніння за вірність колишньому, з'явився метафорою в полеміці з критикою, яка вимагала новизни. У відповідь на вимогу нового недоброзичливці отримали одну з старовинних історій на землі.
Якщо вдивитися в опис міста дружиною Лота, єдина точна деталь у ньому - червоні вежі. Все інше: будинки, вулиці, дерева - для неї наче невидимо. Вона згадує площу - «де співала», рідний двір - «де пряла», та й сам будинок їй хочеться побачити тому, що там вона «милому чоловікові дітей народила». Це прихильність саме до домашнього вогнища, сімейного, до останньої деталі знайомого будинку.
Багато критики помітили в цьому вірші зміну в сприйнятті поетесою самої ідеї будинку. У ранніх віршах це були мотиви будинку-в'язниці, звідки потрібно вирватися, або будинку, де лірична героїня була «поганою матір'ю». У Ахматової дійсно постійно існували проблеми зі створенням власного будинку: постійні переїзди в дитинстві і юності, важко складалися стосунки з чоловіком, проживання під одним дахом з колишньою дружиною Миколи Пуніна, нового чоловіка. У цьому вірші дім виступає «рідним гніздом» - тим, що неможливо залишити просто так.
Значимість рідного вогнища, точніше, сім'ї як втілення цього вогнища відображена і в одному з центральних віршів Ахматової - «Реквієм». Сила земного кохання до Сина у головної героїні - Божої Матері - така велика, що її мовчання викликає у людей більше благоговіння і страх, ніж ридання учнів. Точно так само дружина Лота посміла заперечити велінням бога - теж мовчки, тільки поглядом - в ім'я земної любові до рідного міста. Переповненість почуттями, з точки зору Ахматової, не просто є виправданням - вона дає право дружину Лота обернутися на рідне місто. У своєму непослуху вищих сил дружина Лота споріднена ще однієї ліричної героїні Ахматової - Рахілі з того ж циклу «Біблійних віршів». Подібне героїчне протиставлення себе тим, хто сильніший, зустрічається у Ахматової в багатьох творах. Це одна з характерних рис акмеїзму: кинутий виклик, який вважається виправданим, якщо сила почуттів настільки велика. Саме звернення до витоків світової культури також є однією з основ акмеїзму.
Вірш «Дружина Лота» не лише громадянське за змістом: своєю прихованою пристрасністю воно тяжіє до любовної лірики поетеси. Про це писала Ольги Берггольц в 1946 році в статті для журналу «Знамя». Стаття була опублікована лише в наш час, оскільки саме в 1946 році вийшло знамените Постанова ЦК ВКП (б) «Про журнали« Звезда »і« Ленінград », після якого статті про Ахматову до друку не приймалися. Берггольц пише, що у вірші «Дружина Лота» присутній головна риса ахматовської лірики: «Немає ні розрахунку, ні розсудливості, ні доцільності, але є більше: пристрасть. Не в вузькому сенсі слова, а як беззавітне рух серця, прекрасне саме по собі і, значить, саме по собі є поезією людини і в той же час запорукою його особистого і громадського поведінки ». На думку критика, це не стільки любов до рідного краю, скільки «любов у широкому сенсі ... нездоланна любов, звідси і мотив - «інше все одно» ».
Ахматова негативно ставилася до емігрантів, вважаючи покидання батьківщини бездушністю. У роки народних лих Ахматова зливається з російським народом, вважаючи своєю Батьківщиною всю країну, сприймаючи долю Росії як власну. У неї існує вірш «Ти - відступник» - докір другу Борису Анрепу, емігрував до Англії. І розповідь про жінку, яка за погляд на рідні місця віддала життя, є докором всім емігрантам, що втрачають душу в чужому краю. З її точки зору, вони не мали права покидати рідний край, хай навіть піддався важким випробуванням. «Я вірна залишилася / / Сумною батьківщині моєї», - з гордістю писала Ахматова в 1935 році.
Вірш цікаво і парадоксальністю підходу до розкриття теми. Біблійний Содом у світовій культурі вже багато століть є синонімом гріха. Але уява поетеси перетворило його в живе місто з вулицями, будинками і двориками, де жили люди звичайним життям. Завдяки цьому важливого значення набуває і безіменність героїні, і відсутність конкретних деталей міста, крім, як уже говорилося, червоних веж. Це дозволяє провести узагальнення: місто Содом стає просто гинуть містом, і дружина Лота - просто одна з жінок, відданих свого будинку.
Червоні вежі наштовхують багатьох дослідників на думку, що Ахматова хотіла не стільки узагальнити, скільки провести паралель з іншим містом - Москвою. Проти цієї версії виступає той факт, що рідною для Ахматової був все ж Петербург, і революція з подальшими подіями в першу чергу торкнулася його, і залишали її друзі на її очах не Москву, а місто на Неві. Одне очевидно: Ахматова зближує свою долю з долею дружини Лота, що не бажала покинути рідне місто навіть тоді, коли батьківщину спіткала Божа кара. Епітет «рідний», що відноситься до Содому, і дуже точний.
У вірші мало епітетів і метафор явних, оскільки метафорою є сам сюжет. Ще однією з метафор стає прикметник «прозорий»: сіль, в яку перетворилося тіло героїні - саме прозора. «Прозора сіль» асоціюється зі сльозами, прозорими і солоними.
Остання чотиривірш є прямим поверненням у свою епоху. Дійсно, в ті роки, коли Ахматова була «з моїм народом / / там, де мій народ, на жаль, був», коли тисячі втрачали і життя, і батьківщину, дружина Лота може думається меншої з втрат. Але для Ахматової вона залишається символом, знаком вірності батьківщині і самій собі.
Додати в блог або на сайт

Цей текст може містити помилки.

Література | Топік | 15.8кб. | скачати

Схожі роботи:
Вірш АА Ахматової Лотова дружина трансформація старозавітного образу Державін і Ахматова
Аналіз вірші Ахматової Наклеп
Стилістичний аналіз вірші у прозі ІС ТургеневаСобака
Аналіз віршів Ахматової
Аналіз вірша А С Пушкіна До Я помню чудное мгновенье замість аналізу вірші Я вас любив
Ахматова а. - Аналіз вірша а. а. Ахматової мені голос був. він кликав утешно.
Зрадник Іуда і дружина-блудниця
Князь і дружина в Стародавній Русі
Військо княжих часів Дружина й воїни
© Усі права захищені
написати до нас
Рейтинг@Mail.ru