Акціонерне товариство 2 Акціонерне товариство

[ виправити ] текст може містити помилки, будь ласка перевіряйте перш ніж використовувати.


Нажми чтобы узнать.
скачати


ЗМІСТ

1.Поняття АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА

2. ВИДИ АКЦІОНЕРНИХ ТОВАРИСТВ. ВІДМІННІСТЬ

3.Порядок СТВОРЕННЯ ВАТ

ЗАДАЧА 1

ЗАВДАННЯ 2

ЛІТЕРАТУРА

1.Поняття АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА

Якщо запитати будь-якого громадянина, що бере активну участь в житті суспільства, які асоціації викликає у нього словосполучення «акціонерне товариство», майже кожен напевно в першу чергу виголосить слово «акція». Хтось зможе ще назвати «загальні збори акціонерів» або «рада директорів (наглядова рада)».

Як не здасться дивним, будь то юрист чи людина не обізнана в юридичних тонкощах, і той і інший назвуть один або кілька головних відмінних ознак Акціонерного товариства.

Але про все по порядку.

Акціонерне товариство (далі - АТ) є організаційно-правовою формою діяльності юридичної особи і нарівні з товариством з обмеженою відповідальністю (ТОВ) та товариством з додатковою відповідальністю (ТДВ) належить до господарським товариствам.

У формі АТ можуть створюватися лише комерційні організації, метою створення і діяльності яких є отримання прибутку.

У формі АТ існує значна частина промислових підприємств, особливо великих. АТ створюються у сферах банківської, інвестиційної, страхової діяльності, у сфері діяльності сільськогосподарських та інших підприємств агропромислового комплексу, з урахуванням передбаченої для них законодавством специфіки.

Так система спеціального регулювання порядку створення та діяльності банків і небанківських кредитно-фінансових організацій (далі - НКФО) визначається Банківським кодексом Республіки Білорусь (далі - БК). Згідно зі ст. 70 БК банк може створюватися у формі АТ, а НКФО - у формі господарського товариства. БК встановлені вимоги, які пред'являються до юридичних і фізичних особам, які виступають у ролі засновників банків і НКФО; передбачено, що статутний фонд створюваного банку повинен бути не менше мінімального розміру, що визначається Національним банком РБ; обмежена правоздатність банків і НКФО; встановлено особливий порядок реєстрації банків і НКФО, а також ліцензування банківських операцій Національним банком РБ; врегульовано порядок відкриття банками відокремлених підрозділів; закріплений порядок реорганізації і ліквідації банків та НКФО і ряд інших спеціальних правил.

Страхова діяльність регулюється Декретом Президента РБ від 28 вересня 2000 р. № 20 «Про вдосконалення регулювання страхової діяльності в Республіці Білорусь», Законом РБ від 3 червня 1993 р. «Про страхування». Даними законодавчими актами, в першу чергу Декретом, обмежена правоздатність страхових організацій - предметом їхньої діяльності може бути тільки страхова, а також інвестиційна та інша діяльність, пов'язана зі страхуванням і здійснювана з метою отримання додаткових доходів і гарантій виконання страхових зобов'язань, відповідно до переліку видів такої діяльності, затверджуються Міністерством фінансів РБ; передбачається особливий порядок державної реєстрації страхових організацій та ліцензування страхової діяльності та ін

Статтями 77 - 98 Інвестиційного кодексу РБ встановлюються особливості правового становища, створення та діяльності господарських товариств, що створюються у формі комерційних організацій з іноземними інвестиціями.

Особливості створення ВАТ у процесі приватизації державного майна визначаються законодавством про приватизацію [4, с.117, 118].

АТ можуть створюватися і функціонувати на основі приватної та змішаних форм власності.

Визначаючи поняття АТ-ва, необхідно відмежувати його від інших видів підприємств і інших комерційних організацій.

АТ легко відмежовується від унітарних підприємств (УП) на тій підставі, що воно є власником свого майна, а майно УП належить їм на праві господарського відання або оперативного управління, власником ж їх майна виступають фізична особа, інша юридична особа, держава.

Від господарських товариств АТ відрізняється тим, що в товариствах їх учасники - повні товариші несуть солідарну та субсидіарну відповідальність за зобов'язаннями товариства, чого немає в АТ.

Крім того в товариствах дуже важливий особистий момент, вони є об'єднаннями осіб. Навпаки, в АТ особистий момент значення не має. Як і інші АТ-ва, вони являють собою об'єднання капіталів.

Відмінності між АТ та ТОВ полягають у наступному.

Перш за все, статутний капітал АТ ділиться на акції, а ТОВ - на вклади учасників. Відсутність акцій у останніх є найважливішим критерієм при встановленні відмінностей між цими видами господарських товариств.

Далі, різні і установчі документи: в АТ - це статут, а в ТОВ - статут і установчий договір.

Більш складною є структура управління АТ, яка найчастіше трехзвенная: загальні збори акціонерів - рада директорів (наглядова рада) - виконавчий орган. У ТОВ ж управління будуватися, як правило по двухзвенной системі (загальні збори учасників - виконавчий орган).

Але відповідно до закону РБ «Про господарські товариства», за рішенням самого ТОВ у ньому також може бути створена рада директорів (спостережну раду).

В АТ права акціонерів, які володіють акціями одного і того ж виду, однакові. Інакше йде справа в ТОВ, де за рішенням його учасників можуть встановлюватися додаткові права та обов'язки як для всіх, так і для окремих учасників ТОВ. Наприклад, може бути встановлений обов'язок внесення додаткових вкладів у майно товариства.

Найважливішою особливістю ТОВ є право виходу його учасника зі складу товариства. В АТ таке право відсутнє.

Інший комерційною організацією, від якої потрібно відмежувати АТ, є виробничий кооператив. Різниця тут полягає в тому, що АТ-це об'єднання капіталів, в якому не потрібна особиста участь акціонерів у діяльності підприємства, тоді як виробничий кооператив являє собою артіль, тобто організацію, члени якої зобов'язані особисто брати участь у трудовій діяльності.

До того ж, на відміну від акціонерів, члени виробничого кооперативу зобов'язані нести субсидіарну відповідальність за його зобов'язаннями, у розмірі, передбаченому законом та статутом кооперативу.

Характерною ознакою АТ, як зазначено вище, є те, що акціонери не відповідають за його зобов'язаннями. Проте з цього правила є два винятки.

Перше полягає в тому, що акціонери, які не повністю оплатили акції, несуть солідарну відповідальність за зобов'язаннями акціонерного товариства в межах неоплаченої частини вартості належних їм акцій (1, ч.1ст.96, 4, ч.5ст.71).

Другий виняток передбачено ч.3 ст.52 ЦК РБ та ч.3 ст.5 закону «Про господарські товариства». Так, якщо економічна неспроможність (банкрутство) господарського суспільства викликана його засновниками (учасниками) або іншими особами, в тому числі особою, яка здійснює функцію одноосібного виконавчого органу господарського товариства або очолює колегіальний виконавчий орган цього товариства, що мають право давати обов'язкові для цього суспільства вказівки або можливість іншим чином визначати його дії, на таких осіб при недостатності майна господарського товариства покладається субсидіарна відповідальність за його зобов'язаннями [4].

Однак така відповідальність може бути покладена на акціонерів або інших осіб, які мають право давати обов'язкові вказівки тільки у випадку, якщо вони свідомо знали, що внаслідок виконання такої вказівки настане неспроможність (банкрутство) суспільства. Іншими словами, мова йде про відповідальність за принципом провини.

Аналогічне правило передбачено в ч.2 ст.105 ГК РБ та ч.3 ст.7 закону РБ «Про господарські товариства», в яких визначається відповідальність основного суспільства за зобов'язаннями дочірнього. Однак у цьому випадку передбачено не тільки субсидіарну відповідальність за зобов'язаннями дочірнього підприємства при його банкрутство, але і солідарна відповідальність за його угодами, укладеними на виконання вказівок основного суспільства.

АТ не відповідає за зобов'язаннями Республіки Білорусь, її адміністративно-територіальних одиниць, якщо інше не встановлено законодавчими актами [4, ст.5].

Акціонерне товариство:

- Має у власності відокремлене майно, створене за рахунок внесків засновників (учасників), а також вироблене і придбане в процесі його діяльності;

- Несе самостійну відповідальність за своїми зобов'язаннями, може від свого імені набувати і здійснювати майнові та особисті немайнові права, виконувати обов'язки, бути позивачем і відповідачем у суді. Має самостійний баланс;

- Може мати цивільні права, відповідні цілям діяльності, передбаченим у його установчих документах, а також предмету діяльності, якщо він зазначений в установчих документах, і нести пов'язані з цією діяльністю обов'язки. Окремими видами діяльності, перелік яких визначається законодавчими актами, господарське товариство може займатися тільки на підставі спеціального дозволу (ліцензії);

- Набуває цивільних прав і бере на себе цивільні обов'язки через свої органи, що діють відповідно до законодавства та установчих документів;

відповідно до законодавства може створювати юридичні особи, а також входити до складу юридичних осіб (тут слід згадати про дочірніх і залежних товариствах);

- Відповідно до законодавчими актами може брати участь у створенні фінансово-промислових та інших господарських груп в порядку і на умовах, визначених законодавством про такі групи, а також входити до їх складу. [4ст.1]

Будучи суб'єктом права і користуючись правами юридичної особи, АТ володіє правоздатністю. Правоздатність АТ визначається цілями діяльності товариства, передбаченими в його установчих документах, а також предметом діяльності, якщо він зазначений в установчих документах (тобто правоздатність АТ спеціальна).

Окремими видами діяльність, перелік яких визначено законодавчими актами, АТ може займатися тільки на підставі спеціального дозволу (ліцензії). [4, ст.ст.1, 14]

Як і будь-яке підприємство, АТ може мати у своєму складі структурні підрозділи. Вони можуть бути двох видів: внутрішні підрозділи (цехи, виробництва, господарства), які беруть участь тільки у внутрішньогосподарських відносинах, що складаються в рамках АТ; відокремлені підрозділи - філії та представництва, які беруть участь не тільки у внутрішніх, але і в зовнішніх правових відносинах, що складаються з іншими підприємствами та організаціями.

Філії та представництва АТ не є юридичними особами; створюються за рішенням загальних зборів акціонерів; наділяються майном АТ, яке враховується окремо на балансі цього товариства і діють від його імені на підставі положень, затверджених їх створило АТ.

АТ несе відповідальність за діяльність створених ним представництв і філій.

АТ має фірмове найменування, яке повинно містити вказівку на його організаційно правову форму і вид АТ (ВАТ / ЗАТ). При цьому поряд з повним фірмовим найменуванням АТ може мати і скорочене найменування. Фірмове найменування та місце знаходження товариства повинні зазначатися в його друку і штампі.

Фірмове найменування є власним ім'ям суспільства, під яким вона реєструється і бере участь у правових відносинах.

Таким чином, АТ - це діюча на основі статуту комерційна організація, що є юридичною особою, статутний фонд якої розділений на визначене число акцій, що дають право їх власникам на одержання частини прибутку (дивідендів) АТ за результатами його господарської діяльності за певний період, і відповідає за своїми зобов'язаннями всім належним йому на праві власності майном.

2. ВИДИ АКЦІОНЕРНИХ ТОВАРИСТВ. ВІДМІННІСТЬ

Розподіл АТ на відкриті та закриті передбачається у ст. 66 закону РБ «Про господарські товариства» та

Відмінність між ВАТ і ЗАТ полягає в наступному.

1. Акції ВАТ можуть розміщуватися шляхом відкритої підписки серед невизначеного кола осіб.

Всі акції ЗАТ розподіляються між його засновниками або серед іншого заздалегідь визначеного кола осіб.

Між тим, ч.4 ст. 76 закону РБ «Про господарські товариства» встановлює можливість для ВАТ закритого розміщення додатково випущених акцій у разі розміщення таких акцій за рахунок джерел власних коштів цього товариства та (або) його акціонерів, а також в інших передбачених законодавством випадках [4, ст.76]

2. Акціонери ВАТ вільно, без будь-яких обмежень розпоряджаються своїми акціями.

Акціонер ЗАТ може розпоряджатися своїми акціями, але право такого розпорядження обмежена. Це обмеження полягає в тому, що інші акціонери ЗАТ мають переважне право купівлі продаваних акцій.

Переважне право купівлі акцій у ЗАТ може належати і самому ЗАТ. Воно використовується при відсутності бажання акціонерів використовувати своє переважне право. Законом РБ «Про господарські товариства» також передбачений обов'язок ЗАТ придбати акції, якщо за підсумками реалізації акціонерами свого переважного права вони не були придбані в запропонованому кількості, а треті особи відмовилися від їх придбання. Можна припустить, що закріплення цієї норми обумовлено прагненням законодавця захистити інтереси акціонерів, що зазнають труднощі в продажу третім особам залишився незначно пакета акцій внаслідок його «непривабливості» [2, с.139]. Потрібно враховувати, що переважне право купівлі акцій поширюється тільки на випадок їх продажу, але не застосовується при безоплатній передачі - даруванні, універсальному правонаступництво, тобто спадкуванні та реорганізації підприємства - власника акцій.

3. Для ВАТ встановлено обов'язок публічної звітності. Воно повинне публікувати свої річні баланси і бухгалтерські звіти, проспекти емісії акцій, а також деякі інші документи.

Для ЗАТ публічна звітність не передбачена. [5, с.30, 31]

4. Мінімальний розмір статутного капіталу ВАТ становить 12500 євро.

Мінімальний розмір статутного капіталу ЗАТ становить 3000 євро. [2, п.6]

5. Кількість акціонерів у ВАТ не обмежується. У такому суспільстві число акціонерів може становити від двох до нескінченно великої величини, оскільки обмежень для ВАТ законом не встановлено.

Кількість акціонерів в ЗАТ не повинно перевищувати 50. При перевищенні зазначеної кількості ЗАТ повинно бути реорганізовано або у ВАТ, або в інше господарське товариство. Якщо це не зроблено протягом одного року, товариство підлягає ліквідації. В окрему категорію можна виділити ЗАТ, створені до набрання законом РБ «Про господарські товариства» в силу шляхом перетворення колективних (народних) підприємств, а також у процесі приватизації орендних підприємств; до них відповідно не застосовується обмеження по кількості акціонерів, і їх може бути більше 50 [4, с.137].

6. Згідно ст.84 закону РБ «Про господарські товариства» в акціонерному товаристві (ЗАТ) статутом цього товариства може бути передбачено створення ради директорів (наглядової ради), а в акціонерному товаристві з кількістю акціонерів понад п'ятдесяти (ВАТ) повинен бути створена рада директорів (наглядова рада).

3.Порядок СТВОРЕННЯ ВАТ

Ні ЦК РБ, ні закон РБ «Про господарські товариства» (далі - Закон № 100-З) не розмежовують порядок створення ВАТ і ЗАТ. А якщо бути точніше, збігаються етапи їх створення. Більше того, оскільки АТ - один з видів господарських товариств, то порядок створення АТ визначається нормами загальної дії, що знаходяться в Гол. 2 Закону № 100-З. Специфіка створення АТ відображена в спеціальній нормі, що стосується договору про створення АТ. Стаття 10 Закону № 100-З передбачає, що господарське товариство створюється двома шляхами, а саме: 1) шляхом реєстрації товариства, 2) шляхом реорганізації юридичної особи.

Відповідно до Закону № 100-З ВАТ при установі проходить п'ять етапів.

Етап 1

Установа ВАТ здійснюється за рішенням його засновників, яке приймається до проведення установчих зборів товариства шляхом укладення між усіма засновниками договору в письмовій формі про його створення. При вчиненні договору про створення ВАТ сторони повинні погодити предмет договору, а також інші його умови. Закон № 100-З і ГК РБ містять перелік істотних умов договору про створення ВАТ. Перелік цих умов наведено в ч.2 ст.11 та ч.1 ст.67 Закону № 100-З. Крім того, в якості умов договору, які, як правило, погоджують сторони, можна назвати: а) форми участі (розміри і форми внесення вкладів), б) порядок ведення справ; в) порядок несення витрат і покриття збитків; г) відповідальність учасників за зобов'язаннями перед третіми особами; д) відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання договору про створення ВАТ.

Сторони також можуть узгодити та інші умови договору у випадку, якщо одна зі сторін буде наполягати на цьому або якщо ці умови випливають із суті відносин. [6, с.16]

Договір про створення ВАТ визнається укладеним з моменту його підписання всіма засновниками. У випадку одностайного рішення засновників про укладення договору в нотаріальній формі такий договір визнається укладеним з моменту його нотаріального посвідчення. Договір про створення ВАТ не є установчим документом і його дія припиняється з моменту виконання усіма засновниками зобов'язань за даним договором.

У період дії договору і до моменту державної реєстрації ВАТ за одноголосним рішенням його засновників у нього можуть бути внесені зміни та доповнення, вчинені в тій же формі, що й договір про створення ВАТ, якщо з цього договору не випливає інше.

Етап 2

Цей етап включає виконання засновниками взятих на себе зобов'язань за договором про створення ВАТ, у рамках яких вони здійснюють всі необхідні дії з підготовки створення товариства до моменту проведення його установчих зборів.

На даному етапі здійснюється внесення кожним із засновників свого внеску в статутний фонд ВАТ. Враховуючи, що відповідно до п.3ст.99 ГК РБ при установі АТ усі його акції мають бути розподілені між засновниками, кожен із засновників ВАТ зобов'язаний внести повністю свій внесок у статутний фонд товариства до моменту його державної реєстрації.

Але оскільки АТ як суб'єкт права до моменту його державної реєстрації не існує, всі грошові кошти, що вносяться в якості внесків засновників у статутний фонд товариства, спрямовуються на тимчасовий рахунок, що відкривається в банку засновниками, який з моменту державної реєстрації ВАТ трансформується в розрахунковий рахунок товариства. Що стосується внесків в негрошовій формі, то до моменту державної реєстрації ВАТ їх реальне внесення неможливо, тому що відсутній баланс товариства, на який можна внести зазначені вклади. Однак засновники, що вносять такі вклади, повинні їх належним чином індивідуалізувати і підготувати до внесення (у тому числі здійснивши їх експертну оцінку) для того, щоб відразу після державної реєстрації товариства внести зазначені внески на баланс товариства.

Єдине виключення з цього правила зроблено у відношенні ЗАТ з іноземними інвестиціями, яка відповідно до Інвестиційним кодексом РБ може формувати свій статутний фонд протягом двох років з моменту державної реєстрації, Причому 50% статутного фонду та внесків кожного з учасників мають бути внесені протягом першого роки існування суспільства, а решта 50% - до закінчення другого року діяльності товариства. [6, с.17]

Етап 3

Даний етап включає в себе проведення установчих зборів ВАТ. Він починається після здійснення засновниками всіх необхідних дій, пов'язаних з створення суспільства.

На установчих зборах ВАТ засновники:

- Стверджують грошову оцінку майна, внесеного у вигляді негрошових внесків до статутного фонду товариства;

- Підписують і (або) стверджують установчих документів товариства;

- Стверджують одноголосно рішення про випуск акцій;

- Утворюють органи управління, контрольні органи товариства та обирають їх членів.

Рішення по останньому питанню приймається більшістю не менш ніж ¾ на відміну від попередніх трьох пунктів, рішення по яких приймаються одноголосно.

Рішення установчих зборів ВАТ оформляються протоколом, що підлягають підписанню всіма засновниками ВАТ. [4, ст.12, 68]

Етап 4

На даному етапі здійснюється державна реєстрація ВАТ.

Відносно порядку державної реєстрації ВАТ як і інших суб'єктів господарювання діють положення Декрету Президента Республіки Білорусь від 16 березня 1999 р. N 11 «Про впорядкування державної реєстрації та ліквідації (припинення діяльності) СУБ'ЄКТІВ ГОСПОДАРЮВАННЯ», яким затверджено Положення «ПРО ДЕРЖАВНУ РЕЄСТРАЦІЮ І ЛІКВІДАЦІЇ ( ПРИПИНЕННЯ ДІЯЛЬНОСТІ) СУБ'ЄКТІВ ГОСПОДАРЮВАННЯ »(далі - Положення).

Стосовно до ВАТ норми Положення означають, що:

- ВАТ реєструється за місцем його знаходження;

- Державна реєстрація ВАТ з іноземними інвестиціями, за винятком страхових організацій з іноземними інвестиціями і комерційних організацій з іноземними інвестиціями у вільних економічних зонах, здійснюється облвиконкомами (Мінським міськвиконкомом); банків і небанківських кредитно-фінансових організацій - Національним банком; страхових організацій, включаючи страхові організації з іноземними інвестиціями - Міністерством фінансів; ВАТ, у тому числі ВАТ з іноземними інвестиціями у вільних економічних зонах, за винятком банків, небанківських кредитно-фінансових організацій, страхових організацій - адміністраціями вільних економічних зон; ВАТ не зазначених вище - облвиконкомами (міськвиконкомами на підставі делегованих повноважень), Брестським, Вітебським, Гомельським, Гродненським, Мінським, Могилівським міськвиконкомами (адміністраціям районів у цих містах).

Для державної реєстрації ВАТ засновники подають до реєструючого органу:

1. заява, оформлена в установленому порядку;

2. анкету встановленого зразка на кожного засновника - фізична особа;

копію протоколу зборів засновників (учасників;

3. установчі документи (по два примірники копій статуту);

4. документи, що підтверджують формування відповідно до законодавства статутного фонду ВАТ, (платіжний чи інший документ, що підтверджує внесення грошового внеску до статутного фонду, висновок експертизи про достовірність оцінки майна у разі внесення не грошового внеску до статутного фонду);

5. гарантійний лист або інший документ, що підтверджують право на розміщення комерційної організації за місцем знаходження,

6. платіжний документ, що підтверджує сплату реєстраційного збору;

7. ескізи печаток у двох екземплярах.

При створенні ВАТ документи, що містять відомості про власників майна (засновників, учасників) на відміну від ЗАТ та інших комерційних організацій не представляються.

Для державної реєстрації реорганізованих комерційних організацій додатково подаються передавальний акт або розподільчий баланс.

На підставі поданих документів реєструючий орган приймає рішення про державну реєстрацію або про відмову в ній із зазначенням причин відмови. [2, п.п.3, 13,23,35]

Етап 5

Останній етап передбачає державну реєстрацію акцій ВАТ.

У реєструючий орган, яким є територіальний підрозділ департаменту з цінних паперів Міністерства фінансів РБ, надаються наступні документи:

- Заява, що містить відомості про найменування емітента, про вид, категорії, кількості, номінальної вартості, серії, номери, обсязі випуску цінних паперів, а також обліковому номері платника;

- Рішення про випуск акцій;

- Нотаріально засвідчені копії чинної редакції статуту ВАТ;

- Копія платіжного документа, засвідчена банком, що підтверджує внесення плати за державну реєстрацію акцій;

- Копія протоколу установчих зборів, що затвердив рішення про випуск акцій.

Створюване ВАТ обов'язково повинно мати у штаті працівника, який отримав кваліфікаційний атестат, виданий органом, що регулює ринок цінних паперів.

До державної реєстрації акцій у порядку, встановленому законодавством про цінні папери, АТ не має права розпоряджатися грошовими коштами, відчужувати інше майно, отримані в оплату розміщених акцій, а власник акцій не має права відчужувати придбані акції [4, ст.76].

ЗАДАЧА № 1

Стаття 366 ЦК РБ надає кредитору право стягнути за грошовим зобов'язанням з прострочив боржника суму боргу, збільшену з урахуванням інфляції, а також відсотки за користування чужими коштами.

У п.1 ст.376 ГК РБ встановлено, що боржник прострочив виконання, відповідає перед кредитором за збитки, завдані простроченням.

У п.2 ст.14 ГК РБ під збитками розуміються витрати, які особа, чиє право порушене, зробило або повинне буде зробити для відновлення порушеного права ...

Згідно аб. 2 п. 32 Постанова Пленуму Вищого Господарського Суду Республіки Білорусь від 21 січня 2004 р. № 1 стягнення суми відсотків за пунктом 1 статті 366 ЦК, суми боргу, збільшеної з урахуванням інфляції за пунктом 2 статті 366 ГК, або доведених збитків є правом кредитора. У зв'язку з цим господарським судам слід мати на увазі, що дані суми підлягають стягненню лише в тому випадку, коли вони є предметом позову.

Виходячи з граматичного тлумачення цього положення випливає, що позов, пред'явлений за умовами задачі слід задовольнити.

Але як вказано тут же, стягнення суми відсотків за пунктом 1 статті 366 ГК має заліковий характер, тобто дана сума входить в суму боргу, збільшену з урахуванням інфляції, або суму доведених кредитором збитків. З цього випливає, що у випадку, якщо доведені збитки перевищують суму відсотків за пунктом 1 статті 366 ЦК, то стягуються сума відсотків та збитки у частині, що перевищує їх; якщо сума боргу, збільшена з урахуванням інфляції, перевищує суму відсотків за пунктом 1 статті 366 ЦК, то стягуються сума відсотків і сума боргу, збільшена з урахуванням інфляції, в частині, що їх перевищує. [3]

ЗАДАЧА № 2

Відповідно до ч.1 ст.461 ГК РБ договором купівлі-продажу може бути передбачено, що право власності на переданий покупцеві товар зберігається за продавцем до оплати товару покупцем.

Відповідно до ч.2 ст.461 ГК РБ у випадках, коли у строк, передбачений договором, відданий товар не буде оплачений або не настануть інші обставини, при яких право власності переходить до покупця, продавець має право вимагати від покупця повернути йому товар, якщо інше не передбачено договором. [1]

Таким чином, позов підлягає задоволенню. Сторони вправі самостійно передбачити момент виникнення права власності у договорі.

ЛІТЕРАТУРА

1. Цивільний кодекс Республіки Білорусь: з ізм. і доп. за станом на 3 листопада 2006 р. - 3-тє вид., з ізм. і доп. - Мн.: Нац. центр правової інформ. Республіки Білорусь, 2006.

2. Декрет Президента Республіки Білорусь від 16 березня 1999 р. N 11 «Про впорядкування державної реєстрації та ліквідації (припинення діяльності) суб'єктів господарювання». (В ред. Декретів Президента Республіки Білорусь від 16.11.2000 N 22, від 17.12.2002 N 29, від 11.09.2003 N 20, від 08.10.2003 N 21, від 12.11.2003 N 22, від 09.03.2005 N 3, від 01.07.2005 N 8, від 22.11.2005 N 15, від 10.04.2006 N 6, від 04.09.2006 N 14).

3. Постанова Пленуму Вищого Господарського Суду Республіки

Білорусь від 6 квітня 2005 р. № 8 «Про внесення змін і доповнень до Постанови Пленуму Вищого Господарського Суду Республіки Білорусь від 21 січня 2004 р. № 1" Про деякі питання застосування норм Цивільного кодексу Республіки Білорусь про відповідальність за користування чужими коштами ". (Національний реєстр правових актів Республіки Білорусь, 2005 р., № 70, 6 / 437).

4. Закон Республіки Білорусь «Про господарські товариства» з коментарем новацій. Авт. коммент. Ю. З. Борчук, Т.В. Ковалевич, М. А. Хіль. - Мн.: Нац. центр правової інформації Республіки Білорусь, 2006.

5. Лаптєв В.В. Акціонерне право. - М.: ИНФРА - М, 1999.

6. Я. Функ: «Етапи заснування акціонерного товариства відповідно до Закону Республіки Білорусь« Про господарські товариства ». Юрист, № 7, 2006.

Додати в блог або на сайт

Цей текст може містити помилки.

Держава і право | Контрольна робота
71.7кб. | скачати


Схожі роботи:
Акціонерне товариство 3
Акціонерне товариство 4
Акціонерне товариство 2
Акціонерне товариство
Акціонерне товариство 2
Відкрите акціонерне товариство 2
Відкрите акціонерне товариство
Корпорація акціонерне товариство
Акціонерне товариство як правовий інститут
© Усі права захищені
написати до нас
Рейтинг@Mail.ru