додати матеріал


Активні методи навчання

[ виправити ] текст може містити помилки, будь ласка перевіряйте перш ніж використовувати.

скачати

Зміст
Введення. 3
Глава I. Теоретичні основи проблеми активності особистості в навчанні і активних методів навчання. 6
1.1. Проблема активності особистості в навчанні. 6
1.2. Характеристика основних активних методів навчання. 10
Глава II. Експериментальне вивчення проблеми підвищення ефективності використання активних методів навчання. 30
2.1. Аналіз використання в початковій школі активних методів навчання. 30
2.2. Особливості організації педагогічного процесу з підвищення ефективності розвитку учнів за допомогою використання активних методів навчання. 34
2.3. Аналіз та оцінка результатів дослідної роботи .. 43
Висновок. 45
Список літератури .. 47
Додаток 1. 48
Додаток 2. 53
Додаток 3. 55
Додаток 4. 56

Введення

Метою сучасної початкової освіти є розвиток особистості дитини, виявлення його творчих можливостей, збереження фізичного і психічного здоров'я. У сучасному початковій освіті намітилося чимало позитивних тенденцій: складається варіативність педагогічних підходів до навчання молодших школярів; у педагогів з'явилася свобода для творчого пошуку, створюються авторські школи; активно використовується зарубіжний досвід; батькам надана можливість вибирати педагогічну систему. Разом з тим, на мою думку, в даний час теорія і практика початкової освіти бажає бути значно краще в методичному і практичному відношенні, а що стосується теорії, то недостатньо описані активні методи навчання та виховання у початковій школі, а ще менше використовується в педагогічному процесі в школах.
Проблема активності особистості в навчанні - одна з актуальних у психологічній, педагогічній науці, як і в освітній практиці.
Актуальність даної проблеми підвела мене до вибору теми моєї дипломної роботи «Активні методи навчання».
Відомо, до 70% особистісних якостей закладається в початковій школі. І не тільки базові навички, такі як вміння читати, писати, вирішувати, слухати і говорити, потрібні дитині в житті.
Кожній людині, що вступає в цей складний і суперечливий світ, необхідні певні навички мислення та якості особистості. Уміння аналізувати, порівнювати, виділяти головне, вирішувати проблему, здатність до самовдосконалення та вміння дати адекватну самооцінку, бути відповідальним, самостійним, вміти творити і співпрацювати - ось з чим дитині необхідно увійти в цей світ. І моє завдання так побудувати процес навчання, щоб допомогти розкритися духовним силам дитини. Я розумію, мені як вчителю необхідно не тільки є все розповісти і показати, а й навчити мого учня мислити, прищепити йому навички практичних дій. Цьому можуть сприяти активні форми і методи навчання.
Я помітила, що часто активізація зводиться або до посилення контролю за роботою учнів, або до спроб інтенсифікувати передачу і засвоєння все тієї ж інформації за допомогою технічних засобів навчання, комп'ютерних, інформаційних технологій, резервних можливостей психіки.
Мета моєї дипломної роботи - виявити психолого-педагогічні умови підвищення ролі методів активного навчання школярів.
Об'єктом мого дослідження є активні методи навчання школярів у цілісному педагогічному процесі.
Предметом дослідження - процес здійснення розвитку учнів через використання активних методів навчання.
Гіпотеза дослідження - я припускаю, розвиток учнів буде здійснюватися більш ефективно з використанням активних методів навчання, якщо:
- Враховувати вікові та індивідуальні особливості дітей;
- Активність відтворення буде характеризуватися прагненням учня зрозуміти, запам'ятати, відтворити знання, оволодіти способами застосування знань у змінених умовах;
- Творча активність учня передбачає устремління його до теоретичного осмислення знань, самостійного пошуку вирішення проблем;
- Педагог буде розуміти значущість використання активних методів навчання з метою розвитку та виховання школярів, володіти технологією включення активних методів навчання в педагогічний процес і забезпечувати керівництво ними.
Завдання дослідження:
- Проаналізувати стан проблеми використання активних методів навчання в теорії та практиці шкільної освіти;
- Визначити умови підвищення ефективності розвитку школярів за допомогою використання активних методів навчання;
- Розробити умови організації технології активного навчання;
- Дослідно-експериментальним шляхом апробувати технологію активного навчання у початковій школі за допомогою включення в цілісний педагогічний процес.

Глава I. Теоретичні основи проблеми активності особистості в

навчанні та активних методів навчання

1.1. Проблема активності особистості в навчанні

Проблема активності особистості в навчанні - одна з актуальних у психологічній, педагогічній науці, так і в освітній практиці.
Проблема активності особистості в навчанні як провідний чинник досягнення цілей навчання, загального розвитку особистості, професійної її підготовки вимагає принципового осмислення найважливіших елементів навчання (змісту, форм, методів) і стверджує в думці, що стратегічним напрямом активізації навчання є не збільшення обсягу переданої інформації, не посилення і збільшення кількості контрольних заходів, а створення дидактичних і психологічних умов осмисленості навчання, включення до нього учня на рівні не тільки інтелектуальною, але особистісної та соціальної активності.
Рівень прояву активності особистості в навчанні обумовлюється основною його логікою, а також рівнем розвитку навчальної мотивації, що визначає багато в чому не тільки рівень пізнавальної активності людини, але й своєрідність його особистості.
У відповідності з традиційною логікою навчання, що включає такі етапи, як первинне ознайомлення з матеріалом, або його сприйняття в широкому сенсі слова, його осмислення; спеціальну роботу з його закріплення і, нарешті, оволодіння матеріалом, тобто трансформацію його в практичну діяльність.
Виділяють 3 рівня активності:
• Активність відтворення - характеризується прагненням учня зрозуміти, запам'ятати, відтворити знання, оволодіти способами застосування за зразком.
• Активність інтерпретації - пов'язана з прагненням учня збагнути сенс досліджуваного, встановити зв'язки, оволодіти способами застосування знань у змінених умовах.
• Творча активність - припускає спрямованість учня до теоретичного осмислення знань, самостійний пошук вирішення проблем, інтенсивне прояв пізнавальних інтересів.
Теоретичний аналіз зазначеної проблеми, передовий педагогічний досвід переконують, що найбільш конструктивним рішенням є створення таких психолого-педагогічних умов у навчанні, в яких навчають, може зайняти активну особистісну позицію, найбільш повною мірою виразити себе як суб'єкт навчальної діяльності, своє індивідуальне «Я». Все сказане вище виводить на поняття «активне навчання».
А. Вербицький інтерпретує сутність цього поняття наступним чином: активне навчання знаменує собою перехід від переважно регламентують, алгоритмізованого, програмованих форм і методів організації дидактичного процесу до розвиваючих, проблемним, дослідницьким, пошуковим, що забезпечує народження пізнавальних мотивів та інтересів, умов для творчості в навчанні.
М. Новик виділяє наступні відмітні особливості активного навчання:
• примусова активізація мислення, коли учень змушений бути активним незалежно від його бажання;
• досить тривалий час залучення учнів у навчальний процес, оскільки їх активність повинна бути не короткочасною і епізодичною, а значною мірою стійкої і тривалої (тобто протягом всього заняття);
• самостійна творча вироблення рішень, підвищена ступінь мотивації та емоційності учнів.
Постійна взаємодія учнів і викладача за допомогою прямих і зворотних зв'язків.
Активні методи навчання - це методи, які спонукають учнів до активної розумової і практичної діяльності у процесі оволодіння навчальним матеріалом. Активне навчання передбачає використання такої системи методів, яка спрямована головним чином не на виклад викладачем готових знань, їх запам'ятовування і відтворення, а на самостійне оволодіння учнями знаннями і вміннями у процесі активної розумової і практичної діяльності.
Особливості активних методів навчання полягають у тому, що в їх основі закладено спонукання до практичної та розумової   діяльності, без якої немає руху вперед в оволодінні знаннями.
Поява і розвиток активних методів зумовлено тим, що перед навчанням постали нові завдання: не тільки дати учням знання, а й забезпечити формування та розвиток пізнавальних інтересів і здібностей, творчого мислення, умінь і навичок самостійного розумової праці. Виникнення нових завдань обумовлено бурхливим розвитком інформації. Якщо раніше знання, отримані в школі, технікумі, вузі, могли служити людині довго, іноді протягом усього його трудового життя, то в століття інформаційного буму їх необхідно постійно оновлювати, що може бути досягнуто головним чином шляхом самоосвіти, а це вимагає від людини пізнавальної активності та самостійності.
Пізнавальна активність означає інтелектуально-емоційний відгук на процес пізнання, прагнення учня до навчання, до виконання індивідуальних і спільних завдань, інтерес до діяльності викладача та інших учнів.
Під пізнавальної самостійністю прийнято розуміти прагнення і вміння самостійно мислити, здатність орієнтуватися в новій ситуації, знаходити свій підхід до вирішення завдання, бажання не тільки зрозуміти засвоювану навчальну інформацію, а й способи добування знань; критичний підхід до суджень інших, незалежність власних суджень.
Пізнавальна активність і пізнавальна самостійність - якості, що характеризують інтелектуальні здібності учнів до навчання. Як і інші здібності, вони проявляються і розвиваються в діяльності.
Найважливішим засобом активізації особистості в навчанні виступають активні методи навчання (АМО). У літературі зустрічається і інший термін - «Метод активного навчання» (МАО), що означає те ж саме. Найбільш повну класифікацію дала М. Новик, виділяючи неімітаціонние та імітаційні активні групи навчання Ті чи інші групи методів визначають відповідно і форму (вид) заняття: неімітаціонное або імітаційне.
Характерною рисою неімітаціонних занять є відсутність моделі досліджуваного процесу або діяльності. Активізація навчання здійснюється через встановлення прямих і зворотних зв'язків між викладачем і учнями.
Відмінною рисою імітаційних занять є наявність моделі досліджуваного процесу (імітація індивідуальної або колективної професійної діяльності). Особливість імітаційних методів - поділ їх на ігрові та неігрові. Методи, при реалізації яких навчають, повинні грати певні ролі, відносяться до ігрових.
М. Новик вказує на їх високий ефект при засвоєнні матеріалу, оскільки досягається істотне наближення навчального матеріалу до конкретної практичної чи професійної діяльності. При цьому значно посилюються мотивація і активність навчання.

1.2. Характеристика основних активних методів навчання

Проблемне навчання - така форма, в якій процес пізнання учнів наближається до пошукової, дослідницької діяльності. Успішність проблемного навчання забезпечується спільними зусиллями викладача і учнів. Основне завдання педагога - не стільки передати інформацію, скільки долучити слухачів до об'єктивних суперечностей розвитку наукового знання і способів їх дозволу. У співпраці з викладачем учні відкривають для себе нові знання, осягають теоретичні особливості окремої науки.
Логіка проблемного навчання принципово відмінна від логіки інформаційного навчання. Якщо в інформаційному навчанні зміст вноситься як відомий, підлягає лише запам'ятовування матеріал, то при проблемному навчанні нове знання вводиться як невідоме для учнів. Функція учнів - не просто переробити інформацію, а активно включитися у відкриття невідомого для себе знання.
Основний дидактичний прийом «включення» мислення учнів при проблемному навчанні - створення проблемної ситуації, що має форму пізнавальної задачі, що фіксує деяка суперечність в її умовах і завершується питанням (питаннями), який це протиріччя об'єктивує. Невідомим є відповідь на питання, що дозволяє протиріччя.
Пізнавальні завдання мають бути доступні за своєю складністю для учнів, вони повинні враховувати пізнавальні можливості учнів, лежати в руслі досліджуваного предмета і бути значущими для засвоєння нового матеріалу.
Яке ж дидактичне побудова проблемного навчання? Головний її метод, - логічно струнке усний виклад, точно і глибоко висвітлює основні положення теми. Навчальна проблема і система супідрядних подпроблем, складених викладачем, «вписуються» в логіку викладу. За допомогою відповідних методичних прийомів (постановка проблемних та інформаційних питань, висування гіпотез, їх підтвердження або спростування, аналіз ситуації та ін) педагог спонукає учнів до спільного роздумів, пошуку невідомого знання. Найважливіша роль у проблемному навчанні належить спілкуванню діалогічного типу. Чим вище ступінь діалогічності навчання, тим ближче вона до проблемної, і навпаки, монологічне виклад наближає навчання до інформаційній формі.
Таким чином, при проблемному навчанні базовими є наступні два найважливіших елементи:
• система пізнавальних завдань, що відображають основний зміст теми;
спілкування діалогічного типу, предметом якого є вводиться учителем матеріал.
Аналіз конкретних ситуацій (case - study) - один з найбільш ефективних і поширених методів організації активної пізнавальної діяльності учнів. Метод аналізу конкретних ситуацій розвиває здатність до аналізу нерафінованих життєвих і виробничих завдань. Стикаючись з конкретною ситуацією, учень має визначити: чи є в ній проблема, в чому вона полягає, визначити своє ставлення до ситуації.
Розігрування ролей - ігровий метод активного навчання, що характеризується наступними основними ознаками:
• наявність завдання та проблеми і розподіл ролей між учасниками їх вирішення. Наприклад, за допомогою методу розігрування ролей може бути імітовано виробнича нарада;
• взаємодія учасників ігрового заняття, зазвичай за допомогою проведення дискусії. Кожен з учасників може в процесі обговорення погоджуватися або не погоджуватися з думкою інших учасників;
• введення педагогом у процесі заняття коригувальних умов. Так, вчитель може перервати обговорення і повідомити деякі нові відомості, які потрібно врахувати при вирішенні поставленої задачі, направити обговорення в інше русло, і т.д.;
• оцінка результатів обговорення та підведення підсумків вчителем.
Метод розігрування ролей найбільш ефективний при вирішенні таких окремих, досить складних управлінських і економічних завдань, оптимальне вирішення яких не може бути досягнуто формалізованими методами. Вирішення такого завдання є результатом компромісу між кількома учасниками, інтереси яких не ідентичні.
Розігрування ролей вимагає для розробки і впровадження значно менших витрат часу і коштів, ніж ділові ігри. При цьому воно є досить ефективним методом вирішення певних організаційних, планових та інших завдань.
Орієнтовно метод розігрування ролей вимагає для проведення від 30 до 35 хвилин.
Ігрове виробниче проектування - активний метод навчання, який характеризується такими відмітними ознаками:
• наявність дослідної, методичної проблеми або завдання, яку повідомляє учнем викладач;
• поділ учасників на невеликі змагаються групи (групу може представляти один учень) і розробка ними варіантів вирішення поставленої проблеми (завдання).
• проведення заключного засідання науково-технічної ради (або іншого схожого з ним органу), на якому з застосуванням методу розігрування ролей групи публічно захищають розроблені варіанти рішень (з їх попередніми рецензуванням).
Метод ігрового виробничого проектування значно активізує вивчення навчальних дисциплін, робить його більш результативним внаслідок розвитку навичок проектно-конструкторської діяльності учня. Надалі це дозволить йому більш ефективно вирішувати складні методичні проблеми.
Семінар-дискусія (групова дискусія) утворюється як процес діалогічного спілкування учасників, в ході якого відбувається формування практичного досвіду спільної участі в обговоренні та вирішенні теоретичних і практичних проблем.
На семінарі-дискусії старшокласники навчаються точно виражати свої думки в доповідях і виступах, активно відстоювати свою точку зору, аргументовано заперечувати, спростовувати хибну позицію однокласника. У такій роботі учень отримує можливість побудови власної діяльності, що й обумовлює високий рівень його інтелектуальної та особистісної активності, включеності в процес навчального пізнання.
Необхідною умовою розгортання продуктивної дискусії є особисті знання, які отримуються учнями на попередніх заняттях, в процесі самостійної роботи. Успішність семінару-дискусії багато в чому залежить і від уміння викладача його організувати. Так, семінар-дискусія може містити елементи «мозкового штурму» та ділової гри.
У першому випадку учасники прагнуть висунути якомога більше ідей, не піддаючи їх критиці, а потім виділяються головні, обговорюються і розвиваються, оцінюються можливості їх доведення або спростування.
В іншому випадку семінар-дискусія отримує свого роду рольову «інструментовку», що відображає реальні позиції людей, які беруть участь у наукових чи інших дискусіях. Можна ввести, наприклад, ролі ведучого, опонента або рецензента, логіка, психолога, експерта і т.д., в залежності від того, який матеріал обговорюється і які дидактичні цілі ставить викладач перед семінарських заняттям. Якщо учень призначається на роль ведучого семінару-дискусії, він отримує всі повноваження викладача щодо організації дискусії: доручає комусь із старшокласників зробити доповідь по темі семінару, керує ходом обговорення, стежить за аргументованістю доказів або спростувань, точністю використання понять і термінів, коректністю відносин в процесі спілкування, і т.д.
Опонент або рецензент: програє процедуру опонування, прийняту в середовищі дослідників. Він повинен не тільки відтворити основну позицію доповідача, продемонструвавши тим самим її розуміння, знайти вразливі місця або помилки, але і запропонувати свій власний варіант рішення.
Логік виявляє протиріччя та логічні помилки в міркуваннях доповідача або опонента, уточнює визначення понять, аналізує хід доказів і спростувань, правомірність висування гіпотези, і т.д.
Експерт оцінює продуктивність всієї дискусії, правомірність висунутих гіпотез і пропозицій, зроблених висновків висловлює думку про внесок того чи іншого учасника дискусії в знаходження спільного рішення, дає характеристику того, як йшло навчання учасників дискусії, і т.д.
Викладач може ввести в дискусію будь-яку рольову позицію, якщо це виправдано цілями і змістом семінару. Доцільно вводити не одну, а дві парні ролі (два логіка, два експерти), з тим, щоб більше студентів отримали відповідний досвід.
Але особлива роль належить, звичайно, вчителю. Він повинен організувати таку підготовчу роботу, яка забезпечить активну участь у дискусії кожного учня. Він визначає проблему і окремі підпроблеми, які будуть розглядатися на семінарі; підбирає основну та додаткову літературу для доповідачів і виступаючих; розподіляє функції та форми участі студентів у колективній роботі; готує учнів до ролі опонента, логіка; керує всією роботою семінару; підводить підсумки дискусії, що відбулася .
Під час семінару-дискусії вчитель задає питання, робить окремі зауваження, уточнює основні положення доповіді учня, фіксує протиріччя в міркуваннях.
На таких заняттях необхідний довірчий тон спілкування з учнями, зацікавленість в висловлюваних судженнях, демократичність, принциповість у вимогах. Не можна придушувати своїм авторитетом ініціативу учнів, необхідно створити умови інтелектуальної розкутості, використовувати прийоми подолання бар'єрів спілкування, реалізовувати, в кінцевому рахунку, педагогіку співробітництва.
«Круглий стіл» - це метод активного навчання, одна з організаційних форм пізнавальної діяльності учнів, що дозволяє закріпити отримані раніше знання, заповнити відсутню інформацію, сформувати вміння вирішувати проблеми, зміцнити позиції, навчити культурі ведення дискусії. Характерною рисою «круглого столу» є поєднання тематичної дискусії з груповою консультацією. Поряд з активним обміном знаннями, в учнів виробляються професійні вміння викладати думки, аргументувати свої міркування, обгрунтовувати запропоновані рішення і відстоювати свої переконання. При цьому відбувається закріплення інформації та самостійної роботи з додатковим матеріалом, а також виявлення проблем і питань для обговорення.
Важлива умова при організації «круглого столу»: потрібно, щоб він був справді круглим, тобто процес комунікації, спілкування, відбувався «очі в очі». Принцип «круглого столу» (не випадково він прийнятий на переговорах), тобто розташування учасників обличчям один до одного, а не в потилицю, як на звичайному занятті, в цілому призводить до зростання активності, збільшення числа висловлювань, можливості особистого включення кожного учня в обговорення, підвищує мотивацію учнів, включає невербальні засоби спілкування, такі як міміка, жести , емоційні прояви.
Викладач також розташовується в загальному колі, як рівноправний член групи, що створює менш формальну обстановку в порівнянні із загальноприйнятою, де він сидить окремо від учнів вони звернені до нього обличчям. У класичному варіанті учасники дискусії адресують свої висловлювання переважно йому, а не один одному. А якщо викладач сидить серед дітей, звернення членів групи один до одного стають частішими і менш скутими, це також сприяє формуванню сприятливої ​​обстановки для дискусії і розвитку взаєморозуміння між педагогами та учнями.
Основну частину «круглого столу» з будь-якої тематики становить дискусія. Дискусія (від лат. Discussio - дослідження, розгляд) - це всебічне обговорення спірного питання в публічному зборах, у приватній бесіді, спорі. Іншими словами, дискусія полягає в колективному обговоренні будь-якого питання, проблеми або зіставленні інформації, ідей, думок, пропозицій. Цілі проведення дискусії можуть бути дуже різноманітними: навчання, тренінг, діагностика, перетворення, зміна установок, стимулювання творчості та ін
При організації дискусії в навчальному процесі зазвичай ставляться відразу кілька навчальних цілей, як чисто пізнавальних, так і комунікативних. При цьому цілі дискусії, звичайно, тісно пов'язані з її темою. Якщо тема велика, містить великий обсяг інформації, в результаті дискусії можуть бути досягнуті тільки такі цілі, як збір і впорядкування інформації, пошук альтернатив, їх теоретична інтерпретація та методологічне обгрунтування. Якщо тема дискусії вузька, то дискусія може закінчитися прийняттям рішення.
Під час дискусії учні можуть або доповнювати один одного, або протистояти один одному. У першому випадку проявляються риси діалогу, а в другому дискусія набуває характеру спору. Як правило, в дискусії присутні обидва ці елементи, тому неправильно зводити поняття дискусії тільки до суперечки. І взаємовиключний суперечка, і взаємодоповнюючий, взаіморазвівающій діалог відіграють велику роль, так як першорядне значення має факт зіставлення різних думок з одного питання. Ефективність проведення дискусії залежить від таких факторів, як:
• підготовка (інформованість та компетентність) учня за запропонованою проблеми;
• семантичне одноманітність (всі терміни, дефініції, поняття тощо повинні бути однаково зрозумілі всіма учнями);
• коректність поведінки учасників;
• вміння вчителя проводити дискусію.
Правильно організована дискусія проходить три стадії розвитку: орієнтація, оцінка та консолідація.
На першій стадії учні адаптуються до проблеми і один до одного, тобто в цей час виробляється певна установка на рішення поставленої проблеми. При цьому перед учителем (організатором дискусії) ставляться такі завдання:
1. Сформулювати проблему і мети дискусії. Для цього треба пояснити, що обговорюється, що повинно дати обговорення.
2. Провести знайомство учасників (якщо група в такому складі збирається вперше). Для цього можна попросити представитися кожного учня чи використовувати метод «інтерв'ювання», який полягає в тому, що учні розбиваються на пари і представляють один одного після короткої ознайомчої (не більше 5 хвилин), спрямованої бесіди.
3. Створити необхідну мотивацію, тобто викласти проблему, показати її значимість, виявити в ній невирішені та суперечливі питання, визначити очікуваний результат (рішення).
4. Встановити регламент дискусії, а точніше, регламент виступів.
5. Сформулювати правила ведення дискусії, основне з яких - виступити повинен кожний. Крім того, необхідно: уважно вислуховувати виступаючого, не перебивати, аргументовано підтверджувати свою позицію, не повторюватися, не допускати особистої конфронтації, зберігати неупередженість, не оцінювати виступаючих, не вислухавши до кінця і не зрозумівши позицію.
6. Створити доброзичливу атмосферу, а також позитивний емоційний фон. Тут викладачеві можуть допомогти персоніфіковані звернення до учнів, динамічне ведення бесіди, використання міміки і жестів, і, звичайно, усмішки. Слід пам'ятати, що основою будь-якого активного методу навчання є безконфліктність!
7. Домогтися однозначного семантичного розуміння термінів, понять і т.п. Для цього з допомогою запитань і відповідей слід уточнити понятійний апарат, робочі визначення досліджуваної теми. Систематичне уточнення понятійного апарату сформує в учнів установку, звичку оперувати тільки добре зрозумілими термінами, не вживати малозрозумілі слова, систематично користуватися довідковою літературою.
Друга стадія - стадія оцінки - зазвичай передбачає ситуацію зіставлення, конфронтації і навіть конфлікту ідей, що у випадку, невмілого керівництва дискусією може перерости в конфлікт особистостей. На цій стадії перед вчителем (організатором «круглого столу») ставляться такі завдання:
1. Почати обмін думками, що передбачає надання слова конкретних учасників. Учителю не рекомендується брати слово першим.
2. Зібрати максимум думок, ідей, пропозицій. Для цього необхідно активізувати кожного учня. Виступаючи зі своєю думкою, школяр може відразу внести свої пропозиції, а може спочатку просто виступити, а пізніше сформулювати свої пропозиції.
3. Не йти від теми, що вимагає певної твердості організатора, а іноді навіть авторитарності. Слід тактовно зупиняти відхиляються, направляючи їх в заданий «русло».
4. Підтримувати високий рівень активності всіх учасників. Не допускати надмірної активності одних за рахунок інших, дотримуватися регламенту, зупиняти тривалі монологи, підключати до розмови всіх присутніх школярів.
5. Оперативно проводити аналіз висловлених ідей, думок, позицій, пропозицій перед тим, як перейти до наступного витка дискусії. Такий аналіз, попередні висновки або резюме доцільно робити через певні інтервали (кожні 10-15 хвилин), підбиваючи при цьому проміжні підсумки. Підведення проміжних підсумків дуже корисно доручати учням, пропонуючи їм тимчасову роль ведучого.
Третя стадія - стадія консолідації - передбачає вироблення певних єдиних чи компромісних думок, позицій, рішень. На цьому етапі здійснюється контролююча функція заняття. Завдання, які повинен вирішити викладач, можна сформулювати наступним чином:
1. Проаналізувати і оцінити проведену дискусію, підбити підсумки, результати. Для цього треба зіставити сформульовану на початку дискусії мета з отриманими результатами, зробити висновки, винести рішення, оцінити результати, виявити їх позитивні і негативні сторони.
2. Допомогти учасникам дискусії прийти до узгодженого думку, чого можна досягти шляхом уважного вислуховування різних тлумачень, пошуку спільних тенденцій для прийняття рішень.
3. Прийняти групове рішення спільно з учасниками. При цьому слід підкреслити важливість різноманітних позицій і підходів.
4. У заключному слові підвести групу до конструктивних висновків, що мають пізнавальне і практичне значення.
5. Домогтися почуття задоволення у більшості учасників, тобто подякувати всім студентам за активну роботу, виділити тих, хто допоміг у вирішенні проблеми.
При проведенні «круглого столу» студенти сприймають не тільки висловлені ідеї, нову інформацію, думки, але й носіїв цих ідей і думок, і перш за все вчителя. Тому доцільно конкретизувати основні якості та вміння, якими вчитель (організатор) повинен мати в процесі проведення «круглого столу»:
• високий професіоналізм, добре знання матеріалу в рамках навчальної програми;
• мовна культура і, зокрема, вільне і грамотне володіння професійною термінологією;
• комунікабельність, а точніше - комунікативні вміння, які дозволяють педагогу знайти підхід до кожного школяреві, зацікавлено і уважно вислухати кожного, бути природним, знайти необхідні методи впливу на школярів, проявити вимогливість, дотримуючись при цьому педагогічний такт;
• швидкість реакції;
• здатність лідирувати;
• вміння вести діалог;
• прогностичні здібності, що дозволяють заздалегідь передбачити всі труднощі в засвоєнні матеріалу, а також спрогнозувати хід і результати педагогічного впливу, передбачати наслідки своїх дій;
• вміння аналізувати і коригувати хід дискусії;
• вміння володіти собою
• вміння бути об'єктивним.
Складовою частиною будь-якої дискусії є процедура запитань і відповідей. Уміло поставлене запитання (яке питання, така і відповідь) дозволяє отримати додаткову інформацію, уточнити позиції виступає і тим самим визначити подальшу тактику проведення «круглого столу».
З функціональної точки зору, всі питання можна розділити на дві групи:
Уточнюючі (закриті) питання, спрямовані на з'ясування істинності хибності висловлень, граматичним ознакою яких зазвичай служить наявність в реченні частки «чи», наприклад: «Чи правда, що?», «Чи правильно я зрозумів, що?». Відповісти на таке питання можна тільки «так» чи «ні».
заповнюють (відкриті) питання, спрямовані на з'ясування нових властивостей або якостей цікавлять нас явищ, об'єктів. Їх граматичний ознака - наявність питальних слів: що, де, коли, як, чому і т.д.
З граматичної точки зору, питання бувають прості і складні, тобто складаються з декількох простих. Простий питання містить у собі згадку тільки про один об'єкт, предмет або явище.
Якщо на питання дивитися з позиції правил проведення дискусії, то серед них можна виділити коректні і некоректні як зі змістовної точки зору (некоректне використання інформації), так і з комунікативної точки зору (наприклад, питання, спрямовані на особистість, а не на суть проблеми) . Особливе місце займають так звані, провокаційні або вловлюють питання. Такі питання задаються для того, щоб збити з пантелику опонента, посіяти недовіру до його висловлювань, переключити увагу на себе або завдати критичного удару.
З педагогічної точки зору, питання можуть бути контролюючими, що активізують увагу, що активізують пам'ять, що розвивають мислення.
У дискусії краще використовувати прості питання, так як вони не несуть у собі двозначності, на них легко дати ясний і точну відповідь. Якщо школяр задає складні питання, доцільно попросити його розділити своє питання на декілька простих. Відповіді на питання можуть бути: точними і неточними, вірними і помилковими, позитивними (бажання або спроба відповісти) і негативними (прямий чи непрямий відхід від відповіді), прямими і непрямими, односкладовими і багатоскладовими, короткими і розгорнутими, певними (не допускає різного тлумачення ) і невизначеними (допускають різне тлумачення).
Для того щоб організувати дискусію та обмін інформацією в повному сенсі цього слова, щоб «круглий стіл» не перетворився на міні-лекцію, монолог викладача, заняття необхідно ретельно підготувати. Для цього вчитель (організатор «круглого столу») повинен:
• заздалегідь підготувати питання, які можна було б ставити на обговорення з виведення дискусії, щоб не дати їй згаснути;
• не допускати догляду за рамки обговорюваної проблеми;
• не допускати перетворення дискусії в діалог двох найбільш активних учнів або вчителя з учнями;
• забезпечити широке залучення в розмову як можна більшої кількості школярів, а краще - всіх;
• не залишати без уваги жодного невірного судження, але не давати відразу ж правильну відповідь; до цього слід підключати учнів, своєчасно організовуючи їх критичну оцінку;
• не поспішати самому відповідати на питання, що стосуються матеріалу «круглого столу»: такі питання слід переадресовувати аудиторії;
• стежити за тим, щоб об'єктом критики було думка, а не учень, який висловив його;
• порівнювати різні точки зору, залучаючи учнів до колективного аналіз та обговорення, пам'ятати слова К.Д. Ушинського про те, що в основі пізнання завжди лежить порівняння.
Для того, щоб не погасити активність школярів, вчитель не повинен:
• перетворювати дискусію в контрольний опитування учнів;
• давати оцінки суджень по ходу виступів і наперед висловлювати свою думку;
• придушувати аудиторію;
• займати позицію ментора, повчаючого аудиторію і знаючого єдино правильні відповіді на всі запитання;
• пам'ятати, що на занятті, проведеному в активній формі, головною дійовою особою є учень: потрібно чекати активності від нього, а не від самого вчителя, який виступає в ролі консультанта, керівника дискусії та її більш компетентного, але рівноправного учасника.
Під час проведення «круглого столу» панує діловий шум, багатоголосся, що, з одного боку, створює атмосферу творчості та емоційної зацікавленості, а з іншого - ускладнює роботу вчителя. Йому необхідно серед цієї поліфонічності почути головне, створити робочу обстановку, дати можливість висловитися, правильно вести нитка міркувань. Але всі труднощі окупаються високою ефективністю такої форми проведення занять.
Мозковий штурм (мозкова атака, брейнстормінг) - широко вживаний спосіб продукування нових ідей для вирішення наукових та практичних проблем. Його мета - організація колективної розумової діяльності з пошуку нетрадиційних шляхів вирішення проблем.
Використання методу мозкового штурму в навчальному процесі дозволяє вирішити такі завдання:
• творче засвоєння школярами навчального матеріалу;
• зв'язок теоретичних знань з практикою;
• активізація навчально-пізнавальної діяльності учнів;
• формування здатності концентрувати увагу і розумові зусилля на вирішенні актуального завдання;
• формування досвіду колективної розумової діяльності. Проблема, формулируемая на занятті з методики мозкового штурму, повинна мати теоретичну або практичну актуальність і викликати активний інтерес школярів. Загальною вимогою, яке необхідно враховувати при виборі проблеми для мозкового штурму - можливість багатьох неоднозначних варіантів вирішення проблеми, яка висувається перед учнями     як навчальне завдання.
Підготовка до мозкового штурму включає наступні кроки:
• визначення мети заняття, конкретизація навчального завдання;
планування загального ходу заняття, визначення часу кожного етапу заняття;
• підбір питань для розминки;
• розробка критеріїв для оцінки пропозицій, що надійшли і ідей, що дозволить цілеспрямовано і змістовно провести аналіз і узагальнення підсумків заняття.
Існують певні правила, дотримання яких дозволить більш продуктивно провести мозковий штурм. Перерахуємо основні з них:
1. Під час сесії немає ні начальників, ні підлеглих, ні новачків, ні ветеранів - є ведучий і учасники; ніхто не може претендувати на особливу роль.
2. Категорично забороняються взаємні критичні зауваження та оцінки, вони заважають виникненню нових ідей.
3. Слід утримуватися від дій, жестів, які можуть бути неправильно витлумачені іншими учасниками сесії.
4. Як би не була фантастична або неймовірна ідея, висунута ким-небудь з учасників сесії, вона повинна бути зустрінута зі схваленням.
5. Спробуйте з самого початку переконати себе, що позитивне вирішення даної проблеми має для вас надзвичайно важливе значення.
6. Не думайте, що ця проблема може бути вирішена тільки відомими способами.
7. Чим більше висунуто пропозицій, тим більше вірогідність появи нової і цінної ідеї.
8. Перед початком сесії спробуйте відповісти для себе на наступні питання:
Чи заслуговує проблема моєї уваги?
Що дає її рішення?
Кому і для чого це потрібно?
Що станеться, якщо нічого не міняти?
Що трапиться, якщо я не висуну жодної ідеї?
Методика організації та проведення мозкового штурму
Організаційний етап проводиться з одним класом. До початку заняття, коли учні входять в аудиторію і розсідаються по місцях, можна включити бадьору, динамічну музику, переважно інструментальну, тому що текст може вплинути на формування установки в учнів.
На початку заняття вчитель повідомляє тему і форму заняття, формулює проблему, яку потрібно вирішити, обгрунтовує завдання для пошуку рішення. Потім він знайомить учнів з умовами колективної роботи і видає їм правила мозкового штурму.
Після цього формується декілька робочих груп по 3-5 чоловік. Кожна група вибирає експерта, в обов'язки якого входить фіксація ідей, їх подальша оцінка та відбір найбільш перспективних пропозицій.
Формувати робочі групи доцільно у відповідності з особистими побажаннями учнів, але групи повинні бути приблизно рівними за кількістю учасників.
Групи розсідаються так, щоб було зручно працювати і щоб студенти могли бачити один одного.
На цей етап у середньому витрачається близько 10 хвилин.
Розминка проводиться фронтально з усією групою. Мета етапу - допомогти школярам звільнитися від стереотипів і психологічних бар'єрів. Зазвичай розминка проводиться як вправу в швидкому пошуку відповідей на питання. Для розминки важливий швидкий темп роботи. Тому, якщо виникає пауза, викладач сам повинен висунути 1-2 варіанти відповіді. Як тільки учні починають з працею знаходити відповіді, надовго замислюються, чи варто переходити до наступного питання. Для того щоб створити і підтримати невимушену і живу атмосферу, вчитель готує несподівані, оригінальні запитання, які прямо з темою штурму не пов'язані, але взяті з близької сфери.
Викладач в ході розминки не дає оцінки відповідей школярів, проте не всі їх сприймає доброзичливо, підтримуючи позитивну реакцію аудиторії.
Час розминки - 15-20 хвилин.
На самому початку власне «штурму» поставленої проблеми викладач нагадує проблему, уточнює поставлену задачу, дає критерії оцінки ідей, повторює правила мозкового штурму.
Подається сигнал, після якого одночасно у всіх групах починається висловлювання ідей. Експерт на окремому листку записує все висунуті ідеї. Не бійтеся легкого шуму і пожвавлення в класі - невимушеність обстановки сприяє активізації думки.
Вчителю краще не втручатися в роботу груп, щоб не заважати їм. Лише у разі, коли група порушує правила роботи (наприклад, починає обговорювати або критично оцінювати ідею), вчитель у тактовною і доброзичливій формі повертає групу в робочий стан.
Час основної сесії - 10-15 хвилин. Це етап інтенсивного навантаження учнів, звичайно до його кінця відчувається явне стомлення учасників «штурму».
На етапі оцінки та відбору кращих ідей експерти об'єднуються в групу і за виділеними критеріями оцінюють ідеї, відбираючи найкращі для представлення учасників гри. Якщо є можливість, експертам на час роботи можна перейти в інше приміщення, щоб група не заважала їм. Учитель визначає час роботи для експертів в 15-20 хвилин.
Робочі групи на цьому етапі відпочивають. Можна включити музику і дати можливість порухатися, переключитися, або запропонувати їм нескладні завдання в ігровій формі, наприклад, кросворд з даного курсу, обговорення цікавих ситуацій та ін
На заключному етапі представники групи експертів роблять повідомлення про результати мозкового штурму. Вони називають загальна кількість запропонованих під час штурму ідей, знайомлять з кращими з них. Автори зазначених ідей обгрунтовують і захищають їх. За результатами обговорення приймається колективне рішення про впровадження тих чи інших пропозицій у практику.
Педагог підводить підсумки, дає загальну оцінку роботі груп. При цьому важливо відзначити позитивне в роботі, моменти прояви високого ступеня творчості, успіхи колективній діяльності і т.п. Така підсумкова оцінка створює в навчальній групі творчу атмосферу, підтримує учнів. Навіть якщо успіхи групи не блискучі, все одно потрібно спиратися на позитивне в її роботі, щоб стимулювати в учнів бажання добитися великих результатів в майбутньому.
За часом заключний етап найтриваліший (10 - 15 хвилин). Цей етап дуже важливий у навчальному плані, тому що при обговоренні та захисту ідей відбувається інтенсивний обмін інформацією, її осмислення та активне засвоєння.
Як правило, мозковий штурм проходить дуже продуктивно і дає хороші результати. У разі невдачі педагог не слід поспішно відмовлятися від цієї форми роботи, а потрібно ще раз ретельно проаналізувати підготовку до заняття і весь його хід, постаратися знайти причини невдачі, ліквідувати їх, і в майбутньому його чекає успіх.
Ділова гра - метод імітації ситуацій, моделюючих професійну чи іншу діяльність шляхом гри, за заданими правилами.
До ділових ігор не можна відносити всі нові прийоми і методи навчання і будь-яку навчальну гру, як це іноді робиться як у педагогічній практиці, так і в окремих виступах у пресі. Тому такі форми проведення уроків, як урок-концерт, урок-іспит і т.зв.; урок-змагання, урок-вікторина, імітація пізнавально-розважальних телепередач на уроках, не відносяться не тільки до ділової гри, але і до технології активного навчання , та й взагалі до нових форм і методів. Ці методи і прийоми активізації пізнавальної діяльності учнів, пожвавлення навчального процесу за допомогою всіляких ігрових ситуацій не відповідають тим особливостям та умовам організації, які визначають технологію активного навчання. У вікторині, змаганні учень може брати участь, може і не приймати, але залишиться пасивним учасником-глядачем. Спроби змусити його приведуть до втрати ігрового моменту і позитивної налаштованості на діяльність. У технології активного навчання «вимушена активність» учасників обумовлена ​​умовами і правилами, при яких учень або бере активну участь, напружено думає, або взагалі вибуває з процесу.
Правила ділової гри визначаються обраної діяльністю. Одним з її варіантів є рольові ігри. Коли діти грають у «дочки-матері», вони точно імітують всі вхідні в гру ролі і не можуть від них відступати: так тата не роблять, дітям так поводитися не можна, мама повинна ... і т.д. Можливе використання ділової гри в навчальному процесі. Наприклад, виходячи із сучасних ринкових умов життя, на заняттях з основ економічних знань можна провести ділову гру «Банк», в якій в процесі програвання ситуацій роботи банку краще розуміється і освоюється складна для заучування термінологія, що вона позначає, сам характер діяльності банку, його місце і значення в ринкових відносинах. Така гра може бути організована як на етапі первинного закріплення матеріалу, і як узагальнення, і як певна форма контролю. У даному випадку мова йде про сам стандартному варіанті ділової гри. Такі варіанти, як організаційно-Ділові та організаційно-розумові ігри та аналогічні їм, вимагають дуже серйозної спеціальної підготовки їх організаторів.
З появою технології активного навчання давно відомі Вчителям драматизація і театралізація стали одним з варіантів (ялинової гри і широко використовуються в технології діалогу культур. Драматизація - інсценування, розігрування за ролями змісту навчального матеріалу на уроках. Ролями можуть наділятися не тільки живі персонажі, а й будь-які неживі предмети і феномени з будь-якої галузі знань. Театралізація - театральні вистави різних жанрів по навчальному матеріалу у позанавчальний час з великою кількістю учасників, тривалі за часом, з декораціями та іншими атрибутами. У них залучаються всі учні класу або всіх класів паралелі, старші школярі та учні молодшого віку. Це можуть бути постановки за програмним літературним творам, історичних сюжетів і т.п.

Глава II. Експериментальне вивчення проблеми підвищення ефективності виро

бництва використання активних методів навчання.

2.1. Аналіз використання в початковій школі активних методів

навчання.

Вчителі гімназії № 1 взяли на себе дуже важке завдання: формувати і реалізовувати освіту підвищеного рівня, зберігаючи при цьому індивідуальний підхід. Мої експерименти пов'язані з індивідуальним розвитком кожного учня.
Коли ми прийшли на практику до гімназії № 1 у 3 «в» клас, я відразу попросила вчительку, Вікторію Володимирівну Мкртичева, допомогти мені у проведенні експериментальної роботи за темою «Активні методи навчання у педагогічному процесі». Я пояснила їй, що багаторазові розвиваючі вправи з тестами з математики та російської мови розвивають інтелект учнів, мислення, широту і гнучкість розуму.
Констатуючий етап експерименту я провела на початку дослідження, в якому поставила завдання - з'ясувати на практиці ефективність використання активних методів навчання.
Ми використовували різноманітні методи дослідження: спостереження, бесіди, анкетування, тестування, аналіз робіт дітей, уроків, позакласних занять.
Для визначення вихідного рівня лінгвістичних здібностей я провела методику «Словесний тест».
У «Словесному тісті» п'ять різних типів завдань. Експериментальну роботу хлопці виконували вперше і їм важко було увійти в ритм роботи. Багато досить швидко впоралися із завданням, де були переставлені букви певних слів і відновили їх. Важким для всіх виявилося завдання: складіть слова, де другий склад першого слова є початком другого. Це завдання розраховане на структурування і творчість школярів, швидкість мислення. У результаті виявилося, що 9 чоловік впоралися із завданням на 20%, 11 осіб - на 6%, 1 людина - на 4%.
Ми пояснили учням, що «Словесний тест» розвиває їх лінгвістичні здібності, і вони будуть після уроків займатися 3 рази на тиждень. Вже на другому занятті було значно менше запитань, і школярі працювали зосередженіше.
З кожним разом хлопці отримували задоволення від того, що могли все більше і більше виконати завдань. Ми зрозуміли, що слід збільшити час занять до 35 хвилин, так показав експеримент.
І ось минули три тижні, ми роздали «Словесні тести» і провели контрольний експеримент
12 людей виконали завдання на 80%
6 осіб - на 65%
3 людини-на 55%
Це досить високий результат. З таблиці видно, що додаткові заняття з розвитку лінгвістичних здібностей виправдані.
Констатуючий експеримент
Результати досвіду
9 осіб - на 20%
12 осіб - на 80%
11 осіб - на 6%
6 осіб - на 65%
1 людина - на 4%
3 особи - на 55%
Для визначення вміння школярів 3 «в» класу гімназії № 1 аналізувати, міркувати, планувати, комбінувати я провела методику «Малюнки-варіанти» за О.З. Заку (Додаток № 2). У констатирующем експерименті брали участь 21 учень. Перше заняття показало, що перший рівень виявили 17 учнів. Вони вирішили завдання, де варіюється один елемент.
Четверо учнів, вирішили завдання з 1-8, де варіюється від 1 до 3 елементів. Із завданнями третього і четвертого рівня учні не впоралися. Це досить низький показник творчої активності.
Ми пояснили учням, що методика «Малюнки-варіанти» включають поступово ускладнюються завдання, в яких потрібно знайти малюнок, відсутній до восьми попереднім. Роботу проводили як індивідуально, так і в групі, а її результати використовувалися не тільки для розвитку вмінь учнів, а й для діагностики.
Вікторія Володимирівна переконала учнів 3 «в» класу, що методика «Малюнки-варіанти» розвиває вміння аналізувати, планувати, міркувати і впливає на загальний рівень розвитку особистості. Ми стали проводити додаткові заняття за цією методикою О.З. Зака. Проводили заняття регулярно теж - 3 рази на тиждень, але після того, як закінчили лінгвістичний експеримент. Хлопці захопилися «Малюнками-варіантами», займалися ретельно. На батьківських зборах я повідомила про майбутній розвиваючому лінгвістичному та математичному експерименті. Деякі батьки зробили ксерокопії «Малюнків-варіантів».
Обробка результатів рішення задач різного рівня дозволила судити про сформованості в учнів здатності аналізувати, міркувати, планувати.
Кількість учнів
Констатуючий експеримент
Контрольний результат
21 учень
4 рівень - 0
3 рівень - 0
2 рівень - 4 чол.
1 рівень - 17чол.
4 рівень виявили 2
3 рівень виявили 12 чол.
2 рівень виявили 7 чол.
1 рівень проявили 0 чол.
Я зрозуміла, що систематичний курс занять на матеріалі пошуково-творчих завдань неучбовому змісту створює сприятливі умови для виховання у дітей культури мислення, що характеризується можливістю самостійно керувати розумовою діяльністю, проявляти ініціативу в постановці її цілей і знаходити способи їх досягнення.
За методикою «Драбинка уроків» (Додаток 3) я визначила ступінь сформованості пізнавальної мотивації та активності школярів у 3 класі гімназії № 1.
Діти склали розклад уроків на день. Вони розклали картки, що позначають уроки основного циклу і додаткового циклу на дві стопки. З 21 учнів класу я визначила, що пізнавальна мотивація і активність сформована у 19 дітей. У двох школярів недостатньо сформована пізнавальна активність. Ці двоє учнів новоприбулі В.В. Мкртичева займається з ними додатково, багато уваги приділяє на уроках індивідуальної роботи.
Застосування активних методів навчання стає більш продуктивним, якщо:
- Здійснюється за умови включення кожного учня у вирішення завдань на початку процесу засвоєння нового матеріалу;
- Організовано як активне співробітництво вчителя і учня.
Для ефективного використання активних методів навчання необхідно активне співробітництво вчителя і учня. Відносини, які склалися між вчителем і учнями впливають на навчальну діяльність учня.
Я вирішила провести у 3 «в» класі гімназії № 1 методику «Мій клас, моя вчителька» (Додаток № 4). Дітям було запропоновано взяти аркуш паперу з альбому, кольорові олівці, гумку. Потім попросила учнів намалювати свій клас, свою вчительку.
11 дітей намалювали вчительку яскравими квітами в оточенні дітей. Почали малювати цей малюнок з вчительки, поруч намалювали себе й інших дітей, які взялися за руки. Це вираз позитивного ставлення дитини до вчителя, відчуття своєї емоційної спільності з ним.
У шістьох дітей фігури дітей та вчительки великі, більше всіх зображена вчителька. Ці малюнки говорять про впевненість в собі цих школярів, позитивне ставлення до однокласників і вчительці.
У двох дітей фігури дітей та вчительки зображені дуже маленьких розмірів. У цих малюнках проявляється тривожності школярів, негативне ставлення до того, що вони малюють, а це значить до учнів і вчителя. Таких дітей я частіше заохочувала, вселяла в них впевненість у собі, створювала ситуації успіху.
У двох дітей вчителька зображена недбало, темними фарбами, на малюнку зображено меблі. Малюнок неакуратний. Ці учні висловили своє негативне ставлення до школи, до вчителів.
Ми знаємо, що дуже важливо, щоб у дитини склалися теплі емоційні стосунки з першим вчителем. Адже ставлення до вчителя визначає ставлення дитини до навчання взагалі.
Мені довелося проводити індивідуальні бесіди з останньою групою учнів. Проводити види діяльності, в яких би вони процвітали, коли їх можна було заохотити, нагородити, створити ситуацію успіху.
У контрольному експерименті після індивідуальної роботи з дітьми 19 дітей у цьому ж малюнку висловили позитивне ставлення до вчителя і класу. Інші показали свою впевненість і позитивне ставлення до вчителя.

2.2. Особливості організації педагогічного процесу з

підвищення ефективності розвитку учнів за допомогою

використання активних методів навчання.

Вивчаючи методичну літературу, спостерігаючи та аналізуючи уроки в школі мимоволі замислюєшся про активних методів навчання. Рідко здивує нас парна, групова робота, ділова гра, дискусія. Найчастіше зустрічаються уроки-ігри, уроки-подорожі.
Формуючий експеримент показав, що хоча в задачі технології активного навчання входить розвиток пізнавальної сфери учнів і свідоме активне осмислення та засвоєння ними інформації, її можна використовувати лише тоді, коли учні вже володіють основами необхідної інформації, отриманої, як правило, традиційними методами. Тому недоцільно протиставляти традиційні та інноваційні методи. Необхідно знаходити розумне поєднання і використання сильних сторін в залежності від поставлених перед навчально-виховним процесом завдань і виникаючих ситуацій.
У школі, особливо в початковій, я вважаю, мало використовуються:
1. проблемність;
2. співпраця і кооперація;
3. колективна взаємодія;
4.управленіе формуванням і розвитком індивідуально-психологічних особливостей учнів;
5. залучення учнів в постійну активну діяльність: відповідають, аналізують, міркують, оцінюють, класифікують, узагальнюють, виділяють головне.
6. зміна моделі викладача: то він співорганізатор, то він інтерпретатор, то консультант (традиційно-організатор, інформатор, консультант).
Як відомо до активних методів навчання ставляться проблемні ситуації, навчання через діяльність, групова і парна робота, ділові ігри, драматизація, театралізація, творча гра «Діалог», «Мозковий штурм», «Круглий стіл», дискусія, метод проектів, методи подиву, милування, впевненості, успіху, діалогу, метод евристичних питань, ігрове проектування, імітаційний тренінг, організаційно-ділові ігри (ОДГ), організаційно-розумові ігри (ОМІ), дискусія, синектика та інші.
Ми бачимо, що технологія активного навчання включає в себе методи, що стимулюють пізнавальну діяльність учнів, утягують кожного з них у розумову і поведінкову активність, і спрямована на усвідомлення, відпрацювання, збагачення і особистісне прийняття наявного значення кожним учнем.
А. Дістервег вважав, що треба змусити учня працювати, працювати самостійно, привчити його до того, щоб для нього було немислимо інакше, як власними силами, що-небудь засвоїти.
Найбільш прийнятними методами активного навчання у початковій школі є успіх.
Чого чекає дитина, переступив поріг школи? Тільки успіху. Ситуація успіху - необхідна умова для переростання позитивного ставлення до навчання в активне, творче.
Я переконалася, що успіх пов'язаний з почуттям емоційного підйому, створює відчуття внутрішнього благополуччя. Один раз, переживши успіх, дитина буде знову і знову прагнути до нього.
Впевнено почуває себе той, хто в діяльності спирається і використовує свої особисті психологічні особливості. А щоб упевненість не губилася, необхідно допомогти розвитку дитини. Використання принципу «міні - макса» (обсяг знань дається по максимуму, оцінюється стандартний мінімум; максимум відміток, мінімум оцінок) допомагає підтримати впевненість у собі. Вважаю, що важливе значення має пряме спілкування дітей на уроці. Позбавляючи учнів спілкування, ми робимо їх менш захищеними, не впевненими у власних силах, більш залежними від вчителя, не здатними до висловлення власної думки. Тут і має велике значення робота в групах і парах. «Повернись до сусіда, скажи свою відповідь. Якщо у нього так само, він кивне тобі, якщо немає, то можна разом знайти вірне рішення ».
Я зробила висновок, на уроці можна не ставити оцінок. Адже урок - це не змагання за кращий результат, а спільна діяльність, де панує дух співпереживання та співтворчості.
Що набуває учень, пройшовши через такий процес навчання? Найголовніше - у нього немає страху перед невідомим, з'являється потреба в спілкуванні, самостійність при вирішенні навчальних завдань, він вміє довести своє і поважає чужу думку, має здатність до самоконтролю і співпереживання, яскраві емоції.
Я проводила урок у другому класі школи № 1 з предмету «Світ навколо нас» за темою «Гірські породи». На уроці природознавства ми не тільки вивчаємо об'єкти природи, а й милуємося їх красою. Я продемонструвала відеофрагмент з фільму «Симфонія життя» під музику Вівальді. Діти захоплювалися величчю гір та їх особливостями. «Краще гір можуть бути тільки гори», кажуть у народі.
Ісламу я доручила написати і розповісти на уроці історичну довідку про граніті, камені-велетні, який став підніжжям знаменитому пам'ятника Петру 1.
Руслану і Анатолію я доручила разом з батьками сфотографувати пам'ятки нашого міста, де використано граніт.
Граніт відноситься до магматичним породам. У цю групу входять: алмаз, мідь, срібло, цинк, пластику, золото, свинець, олово.
Іслам дуже добре підготувався, переказав довідку, показав пам'ятник з альбому «Пам'ятні місця Ленінграда». Для створення повного задоволення успіхом я перевірила кілька разів розповідь Ісламу. На занятті він впевнено відповів і отримав «5». Іслам навчався без бажання й інтересу, але його відповідь на «5» пробудив бажання дізнатися про нове, не тільки в нього, а й у інших школярів. Але для мене було повною несподіванкою, коли хлопці принесли фільм з пам'ятками міста, де використано граніт. Фільм починався віршем:
Він дуже міцний і пружний
Будівельникам надійний друг.
Будинки, щаблі, постаменти
Найкрасивіше стануть і помітнішою.
Патя Магомедова насилу вирішувала завдання. Я написала картку-помічниця для неї і ще для 3 учнів. На картці-помічниця була написана завдання і показана послідовність дій рішення. Тут же написана типова завдання для самостійного рішення за зразком. На наступній стороні написано: Вирішимо задачу! Задачу подібну на картці-помічниця тепер Патя вирішила самостійно.
Другокласники не можуть у відтворенні тестів. Для цього я складала їм картку-консультацію, на якій написаний план тексту. Хлопці по картці справлялися з великим успіхом.
Коли я вчилася у старших класах, мені не завжди була зрозуміла геометрія. У гімназії № 1 підручник дозволяє конструювати навчальну діяльність молодших школярів, природно вписуючи геометричні знання учнів у сферу їх пізнавального розвитку. Це відбувається за рахунок прийнятої в даному курсі геометрії образної стратегії формування знання, яка забезпечує більш гармонійну розумову діяльність учнів, зменшуючи їхню тривожність і підвищуючи комфортність розумової праці.
Дітям 3 «в» класу було дано завдання: придумати геометричну казку. Ось уривок з цієї казки, яку написав Ігор М.
- Дозвольте, - обурився куля, - але, на мою думку, ви обидва неправі. Найголовніший я - куля! А ну скажіть, що нагадує вам Сонце і Земля? Звичайно ж куля! А хто радує дітей на святі? А у футбол діти, чому грають?
Так би й тривав цей спір, якщо б Петя не втрутився. Він дуже любив всі фігури і не хотів, щоб вони сварилися.
А у Вікторії Володимирівни Мкртичева учні продовжують конструювати світ геометричних абстракцій навіть під час фізкульт-хвилинок. Наведу фрагмент одного з уроків.
- Уявіть собі кулю, погладьте його з усіх сторін. Він великий, величезний. (Учні «обхоплюють» руками і гладять уявний куля). А тепер уявіть собі конус, доторкніться до його вершини. Конус росте вгору, ось він вже вище вас. Допригніте до вершини. (Учні злегка підстрибують.) Уявіть, що ви всередині циліндра, поплескайте, будь ласка, його по верхньому підставі, по нижньому, по боковій поверхні. (Учні рвуться з уявного циліндра назовні. Восторг повний!)
Одним з ефективних методів є діалог.
Велике значення для формування «внутрішнього, смислового» образу геометричної фігури має гра «Вгадай-но», в яку з задоволенням грають учні Вікторії Володимирівни. Наведу фрагменти уроків, ілюструють два способи ведення діалогу під час гри.
Учні загадали назву фігури. Лаура визначає, яка геометрична фігура задумана.
Лаура: У цієї фігури є підстава?
Учні: Так.
Лаура: У цієї фігури є межі?
Учні: Ні.
Лаура: Є вершина?
Учні: Ні.
Лаура: Це циліндр. Ви загадали циліндр.
Вчитель: Пограємо у вашу улюблену гру «Відгадайка». Правила гри давайте з вами згадали? Якими можуть бути відповіді?
Учні (хором): Так, немає.
Вчитель: Гасан задумав геометричну фігуру і поділився з секретом з Оленою. Цікаво, який у них секрет? Отже, задаємо питання.
Ліза: Гасан, скажи, будь ласка, це фігура?
Гасан: Так.
Патя: Ця фігура пласка?
Гасан: Ні.
Таня: У цієї фігури є підстава?
Гасан: Так.
Тимур: Ця фігура катається?
Гасан: Так.
Учіель: Який наступний питання? Думаємо, думаємо ...
Алі: У цієї фігури є вершина?
Гасан: Так.
Учитель: Є вершина, катається тільки по колу ... Що ж це таке? Хто здогадався?
Учні: Це конус!
Наведені мною приклади з досвіду роботи вчителів показують, що формування образної складової знання, необхідної для подальшого вивчення геометрії, може забезпечити розвиток просторового мислення, математичної мови школяра, а також формування інтересу до навчального предмета.
І нарешті, зазначу, що спільна творчість вчителів та учнів дозволяє говорити про створення своєї оригінальної методики. Саме учні є активними учасниками цього творчого процесу.
Спостерігаючи за роботою вчителя в 3 «в» класі гімназії № 1, в повній мірі розумієш, що значить вічний, невтомний пошук. Хороших талановитих вчителів багато, а В.В. Мкртичева незвичайна поєднанням педагогічного таланту і артистичності, логічності, незвичайною послідовності і мудрості, терпіння, легкості і комунікабельності.
Я помітила на практиці, що багато проблем можна вирішити, подруж хлопців з образом. У вивченні математики неоціненну допомогу надають «дівчинка Точка» і її подружки, «малюк Трикутник» і його старші брати. Світ одноманітних чисел оживає перед дитиною, розкривається зміст числа і рахунку ще до повного його усвідомлення. Одночасно у дітей розвивається мова і з'являється інтерес до навчання.
На уроках літератури присутні образи-фігурки героїв, виготовлені дітьми різними способами. Учні дають їм поради, ведуть з ними діалоги, втішають і вітають їх.
У роботі з художнім текстом важлива роль відводиться прогнозуванню. На це спрямований цілий ряд завдань: вставити пропущені слова чи речення, вигадувати відповіді на приховані в тексті питання, запропонувати свою кінцівку історії. Несподівані кінцівки або відповіді народжують у дітей посмішку. За допомогою таких завдань у хлопців формується гнучкість розуму, вміння знайти нешаблонний відповідь, почуття гумору, вміння оцінити жарт.
Часто учні виконували домашнє завдання з літератури на вибір: хтось вчить уривок напам'ять, хтось приносить малюнок з прочитаного твору, хтось придумує загадку і т.п.
Велику роботу я проводила по активізації словника. Свою увагу я направляла перш за все на використання в мовленні прикметників. Дуже люблять діти гру «Збери пропозицію», де вони по черзі додають по одному слову в попередню конструкцію. Паралельно ми вели роботу з дієсловами, так як основа будь-якої думки - точно вибраного присудок. У цьому допомагають гри «Заміни дієслово», «Уточни дія», «Підбери антоніми», «Відповідай на питання» та ін Ця робота допомагає і в умінні переказати текст. На уроці ми обов'язково складаємо «програму дій», потім проводимо «повільне читання» з перебуванням і запам'ятовуванням яскравих епітетів, якими потім можна користуватися при відтворенні тексту.
Велику роль відіграє в навчальному процесі роздатковий матеріал, який виготовляє кожен учень класу для себе на уроках трудового навчання. Це таблиці, схеми, збірка правил, картка-помічник, пам'ятка по роботі над помилками з російської мови, математики, літературі.
Часто я використовувала на уроках колективні форми роботи. Групова робота в парах оживляє педагогічний процес, допомагає кожній дитині розкритися як особистості. У результаті такої праці створюються спільні сценарії, композиції із зображенням природи, колажі т.д. Дуже любили мої учні створювати колективну казку з продовженням, казку-плутанину, складати лічилки, анотації до улюблених творів. Я хвалила їх навіть за найменшу удачу, вірно знайдене слово, за старання і працьовитість. Це визнання стимулює їх до подальшої творчості.
Уроки для мене і моїх учнів - постійний пошук, безперервний діалог, спільний колективна праця, заснований на довірі і доброзичливості.
Я зрозуміла, що не можна проводити уроки без методу подиву. Дитина 7-9 років активний учасник пізнання і перетворення навколишнього світу. Йому все цікаво, він здивований навколишнім світом. Але, прийшовши до школи, змушений діяти за інструкцією дорослого і тому втрачає свою ініціативу. Мої учні самі «відкривали» нові для себе знання, були дослідниками навколишнього світу.
На уроці «Навколишній світ» вони відкривали, що мешканці Землі можуть жити лише у своїй певній сфері: риби в воді, хробаки в землі, птахи в повітрі. А як хлопці дивувалися, коли самі по таблиці «Відмінювання іменників» визначили - які іменники відносяться до 3 відміні, які беруть відмінкові закінчення, чим відрізняються від іменників 1 відміни.
Метод «милування» - це емоційна форма засвоєння нового. Я використовувала його на уроках читання, З, музики «Світ навколо нас», на математиці правда рідко. Під музику Брамса ми милувалися з третьокласникам маргаритками, першими весняними садовими квітами. Які вони чарівні! В одному кущику ростуть різні за кольором, різні за величиною, маленькі дивовижні квіти весни. З якого звуку починається їх назва? Яка буква перша в цьому слові? Яке найдорожче слово для кожної людини починається з цієї літери? Звичайно ж, мамо! А ще світ, море ... Давайте напишемо сьогодні з любов'ю нашу хвилинку чистописання: Мм, слова: мама, світ, море, Москва, Махачкала.
Діти виводять літери, милуються своїми старанно написаними словами. Я обов'язково буду використовувати в роботі цей активний метод.
Метод «Круглий стіл» я частіше використовувала при узагальненні матеріалу. На уроці читання ми проводили урок-обговорення. Дітям дали завдання написати вдома твори про звіряток від імені тварин. Твори були дуже і не дуже цікаві. Але саме вдале, цей урок був початий журналом, на якому був зображений очей і питання. Око тваринки. Точка зору. Діти сіли колом взялися за руки, провели аутотренінг:
Ми дружні, ми - сміливі,
Ми - розумні, веселі,
Працюємо успішно,
Оволодіємо знаннями, звичайно.
Ми обговорили п `ять творів. Я вирішила відібрати не просто вдалі, кращі роботи, а вибудувати «драбинку» від робіт найневдаліших до вдалих, щоб маленькі автори, піднімаючись по ній, ще раз спробували подолати свої авторські труднощі.
Урок-обговорення дитячих творів обов'язковий, задля обговорення, власне, і пишуться твори. На таких уроках дитина розвивається і як автор, і як читач. І досягається це перш за все тому, що відбувається живе спілкування авторів і читачів, що обговорюється не далекий, непогрішний, що досяг досконалості не дорослий автор, а одноліток, що має право на помилку. До нього читач може безпосередньо звернутися з питаннями, щоб порівняти задум і результат, а сам автор може врахувати думку своїх читачів.
Сьогодні дуже часто педагоги використовують метод-проектів. На уроках технології діти вибирають самі по темі матеріал, обирають шлях виготовлення виробу. Може бути представлено проектування з дослідженням: «Історія мого міста», «Різні кішки - різні характеру», «Як виростити квітку», «Рослини Дагестану».
Я прийшла до висновку, щоб в учнів виробилося правильне ставлення до навчальної діяльності потрібно саму навчальну діяльність будувати особливим чином, тобто систематично і цілеспрямовано орієнтувати школярів на активне мотивоване оволодіння системою знань і способів діяльності. У всіх методах навчання використовуються прийоми. Я згрупувала прийоми орієнтування учнів, спрямовані на активне мотивоване оволодіння системою знань і способами діяльності, згідно з етапами організації навчальної діяльності.

2.3. Аналіз та оцінка результатів дослідної роботи

Головне завдання початкової школи - забезпечити розвиток особистості дитини на більш високому рівні.
Джерелом повноцінного розвитку дитини початкових класів школи виступають два види діяльності. По-перше, будь-яка дитина розвивається по мірі освоєння минулого досвіду людства за рахунок залучення до сучасної йому культурі. В основі цього процесу лежить навчальна діяльність, яка спрямована на оволодіння дитиною знаннями та вміннями, необхідними для життя в суспільстві.
По-друге, будь-яка дитина в процесі розвитку самостійно реалізують свої можливості, завдяки творчій діяльності. Вона сприяє прояву в дитини самореалізації, втілення його власних ідей, які спрямовані на створення нового.
При використанні активних методів навчання необхідно, щоб школярі вміли аналізувати, міркувати, планувати, комбінувати, створювати нове.
Я зробила висновок, що однією з важливих завдань навчальної діяльності є систематична і цілеспрямована орієнтування учнів на активне мотивоване оволодіння системою знань і способів діяльності.
Всі зазначені активні методи в цій чи іншій мірі використовуються в практиці початкового навчання. Досвід показав, що їх ефективність залежить від цілей і завдань конкретного заняття, особливостей змісту навчального матеріалу, рівня сформованості навчальної діяльності учнів.
З досвіду роботи, я прийшла до висновку: активне мотивоване оволодіння учнями системою знань і способів діяльності визначається значною мірою тим, що вчитель організовує їх навчальну діяльність, які її структура і характер.

Висновок

Вивчення наукової та методичної літератури з проблеми дозволило мені зробити висновок про те, що технологія активного навчання - це така організація навчального процесу, при якій неможливо неучасть в пізнавальному процесі: кожен учень або має певний рольовий завдання, в якому він повинен публічно прозвітувати, або від його діяльності залежить якість виконання поставленого перед групою пізнавальної задачі.
Така технологія включає в себе методи, що стимулюють пізнавальну діяльність учнів, утягують кожного з них у розумову і поведінкову активність і спрямована на усвідомлення, відпрацювання, збагачення і особистісне прийняття наявного знання кожним учнем.
Перевага всіх розглянутих мною методів технології активного навчання очевидні. Розумне і доцільне використання цих методів значно підвищує розвиваючий ефект навчання, створює атмосферу напруженого пошуку, викликає в учнів і вчителя масу позитивних емоцій і переживань.
Відмітна особливість розвитку освіти у світі в даний час - підвищена увага урядів більшості країн до проблем його якості та ефективності. Освіта стає стратегічною галуззю, забезпечує національну безпеку країни. Про конкурентоспроможність країни починають судити за рівнем освітньої підготовки підростаючого покоління. Освіта один з найважливіших національних проектів, який поставив президент В.В. Путін перед урядом і вчителями.
Активні методи навчання - це сукупність способів і прийомів, що викликають якісні і кількісні зміни, що відбуваються в розумових процесах у зв'язку з віком і під впливом середовища, а також спеціально організованих виховних і навчальних впливів і власного досвіду дитини.
Активні методи виконують напрямну, збагачує, систематизирующих роль у розумовому розвитку дітей, сприяють активному осмисленню знань. Технологія активного навчання - це навчання, відповідне силам і можливостям школярів.
Переслідуючи освітні цілі, активні методи навчання впливають в комплексі на особистість дитини, впливають на розумовий розвиток.
Апробація ділових, дидактичних ігор «круглого столу», методів подиву, успіху та інших показала ефективний вплив активних методів навчання на розвиток і виховання школярів.
Активні методи сприяли кращому засвоєнню знань з розвитку зв'язного мовлення, ознайомлення з оточуючим, розвитку математичних уявлень. Діти розвивали увагу, вміння швидко зметикувати, виконати точно відповісти, проявити кмітливість.
Дослідження підтвердило, що у педагогічному процесі слід максимально використовувати активні, розвиваючі методи. Вони можуть бути включені в реальні педагогічний процес.
Мені б хотілося порекомендувати вчителям шкіл:
-Використовувати активні методи навчання і виховання в педагогічному процесі;
-Включати в навчальні заняття проблемність;
-Керувати формуванням і розвитком індивідуально-психологічних особливостей учнів;
- Залучати учнів у постійну діяльність: відповідають, аналізують, міркують, оцінюють, виділяють головне;
- Організовувати співпрацю і кооперацію;
- Організовувати колективна взаємодія;
- Змінити модель вчителя: співорганізатор, партнер, інтерпретатор, консультант (традиційно-організатор, інформатор, консультант).
- Дотримуватися єдність і узгодженість вимог до поведінки учнів в організації їх навчальної діяльності.

Список літератури

1. Анцибор М.М. Активні форми і методи навчання. Тула 2002
2. Беспалько В.П. Програмоване навчання. - М., 2002.
3. Беспалько В.П. Педагогіка і прогресивні технології навчання. - М., 2001.
4. Бордовская Н.В. Педагогіка. - М., 2000.
5. Брушменскій А.В. Психологія мислення і проблемне навчання. - М., 2003.
6. Виготський Л.С. Педагогічна психологія.
7. Гузєєв В.В. Освітня технологія - М., 2003
8. Гузик М.П. Вчити вчитися. - М., 1991.
9. Занков Л.В. Наочність і активізація учнів у навчанні. - М., 1960
10. Кларін М.В. Педагогічна технологія у навчальному процесі. - М., 2003.
11. Коджаспірова Г.М. Технічні засоби навчання.
12. Коджаспірова Г.М. Педагогіка. - М., 2004.
13. Коджаспірова Г.М. Практикум та методичні матеріали.
14. Кукушин В.С. Педагогічні технології. Ростов - на - Дону. 2002.
15. Лернер І.Я. Дидактичні основи методів навчання, М., 2004.
16. Лізінскій В.М. Прийоми та форми в навчальній діяльності. М., 2004.
17. Орлов О.О. Основи професійно-педагогічної діяльності. М., 2004.
18. Підласий І.П. Педагогіка 100 запитань і відповідей. -М., 2004.
19. Підласий І.П. Педагогіка. -М., 2003.
20. Поляков С. Школа: пошук і шляху. -М., 2003.
21. Сластенін А.С. Педагогіка. -М., 2004.
22. Смирнов С.А. Педагогіка. Теорії, системи, технології. -М., 2006.
23. Фрідман Л.М. Психологічна наука-вчитель.
24. Харламов І.Ф. Педагогіка. -М., 2003.
25. Шлаків С.А. Ігри учнів. -М., 2004.
26. Яковлєв І.М. Методика і техніка уроку. -М., 2003.

Додаток 1

СЛОВЕСНОГО ТЕСТ
Тест складається з 50 завдань п'яти типів. На їх рішення дається 40 хвилин.
I - потрібно знайти слово, яке позначало б те ж, що й слова, що стоять поза дужками: ТКАНИНА (...) СТАН РЕЧОВИНИ Слово це в даному випадку - ГАЗ (кількість точок в дужках означає кількість літер у шуканому слові).
II - знайти слово, яке служило б закінченням першого і початком другого: ГО (...) КІТ. Слово, що шукалося - БІЙ (виходять слова гобой і БОЙКОТ).
III - вирішити анаграми і виключити зайве слово: КОХЕЙК, СНІНЕТ, ОЖІВТ, ЛУФОБТ. Зайве слово - Живіт, так як всі інші слова - назви спортивних ігор (хокей, теніс, футбол).
IV - знайти спільне закінчення всіх перерахованих слів:
Б (-ітье),
виходять
Ж слова
биття,
(...) Життя,
лиття,
П питво,
Ш шиття.
V - знайти спільне початок для групи слів:
- Бурки
(.....)-Горець (чорно-)
- КНИЖНИК
чорнобурка, чорногорець, чорнокнижник.
Не засиджуйтеся занадто довго над одним завданням. Бути може, ви на хибному шляху і краще перейти до наступної задачі. Але й не здавайтеся занадто легко.
1. Вставте слово, яке означало б те ж, що й слова, що стоять поза дужками: гримаси (....) снаряд.
2. Вставте слово, яке служило б закінченням першого слова і початком другого: ПІ (...) ОК.
3. Вирішіть анаграми і виключіть зайве слово: ОКРЕВ, ОКРАМ, ФАШК, ЛТСУ.
4. Знайдіть загальне закінчення всіх перерахованих слів: Б-, Д-, 3 - (.....).
5. Вставте слово, яке означало б те ж, що й слова, що стоять поза дужками: ТВАРИНА (....) МОНАХ.
6. Вставте слово, яке служило б закінченням першого слова і початком другого: Бере (...) ОР.
7. Виключіть зайве слово: ИЙБЛЕ, ЙОВУБЛ, ІІЙНС, ИЛАЙ.
8. Знайдіть загальне початок для наступних слів: (...)-БА,-Д,-П,-С,-Т.
9. Вставте слово, яке позначало б те ж, що й слова, що стоять поза дужками: Пустощі (.......) ХВОРОБА.
10. Вставте слово: лави (.....) МАГАЗИН.
11. Виключіть зайве слово: РОНТ, КОУРС, СУЛТ, ЛОРКЕС.
12. Знайдіть загальне початок: (...)-Б,-І,-Н,-П.
13. Знайдіть слово, яке служило б закінченням першого слова і початком другого: ТА (...) AT.
14. Знайдіть слово, яке означало б те ж, що й слова, що стоять поза дужками: БИТВА (.....) лайка.
15. Виключіть зайве слово: АПНІСЕЛЬ, ЯШВІН, ТАСУПАК, АКАЧКБО, ШУРГА,
16. Знайдіть загальне закінчення: В-, Г-, П-, Ш-(..,.).
17. Вставте слово, яке служило б закінченням першого слова і початком другого: БАЛ (...) ЇЖА.
18. Виключіть зайве слово: ЮКІЛТ, ЛЮТАНЬП, АЛІФАК, Озар, ЛСТУ.
19. Знайдіть загальне закінчення; К-, Н-, Ф-(,...),
20. Вставте слово: ШУМ (......) решето.
21. Вставте слово, яке служило б закінченням першого слова і початком другого: СО (...) ЄОС.
22. Виключіть зайве слово: РАКОЧВД ЛЬБГДОУ, EXPO, ЛУПЕДЬ.
23. Вставте слово: насип (...) ПОВОРОТНИЙ СТЕРЖЕНЬ.
24. Знайдіть загальне закінчення: Г-, Н-, П-, Ф-(...).
25. Вставте слово, яке служило б закінченням першого слова і початком другого: СА (...) ВІН.
26. Виключіть зайве слово: ЗМАТЕ, РАЖПІ, АГОВЛ, Інерген.
27. Вставте слово: ЛІС (...) ХІМІЧНИЙ ЕЛЕМЕНТ.
28. Вставте слово, яке служило б закінченням першого слова і початком другого: АПО (....) Б,
29. Виключіть зайве слово: СЛОО, окоту, ООТ-РОНТ, РЕБЛАГД.
30. Знайдіть загальне закінчення: М-, П-, СН-, Ч-(,...). 31 Г-С-Х-(...)
32. Вставте слово: ПОСАДУ (....) утримання від їжі.
33. Вставте слово, яке служило б закінченням першого слова і початком другого: КИЛИМ (...) ЛІТА.
34. Виключіть зайве слово: Леора, БЕОРОЙВ, КО-ВАОРЖОН, ФЕЛІНДЬ.
35. Знайдіть загальне закінчення: Б-, Г-, П-(....).
36. Вставте слово, яке служило б закінченням першого слова і початком другого: КАБ (...) Ошко.
37. Виключіть зайве слово: ЙЙННЕЕШТ, КІН-СЕКД, ВЕХЧО, ООТТЛСЙ.
38. Вставте слово: РУКА (.....) ГВОЗДЬ.
39. Знайдіть загальне закінчення: Ж-, М-, П-(....).
40. Вставте слово: прийменники (.....) РЕМІНЬ вуздечки.
41. Вставте слово, яке служило б закінченням першого слова і початком другого: З (...) ВІКНО.
42. Виключіть зайве слово: ЛІОРТЕВЕЗ, ОІКСМТ, РКМОД Міттер.
43. Вставте слово: карткова гра (....) СТЕРЖЕНЬ З РІЗЬБОЮ.
44. Вставте слово, яке служило б закінченням першого слова і початком другого: ГА (...) рель,
45. Знайдіть загальне закінчення: Ж-, К-, П-, Т-, Ф-(...).
46. В-, М-, ОП-, С-(..,).
47. Виключіть зайве слово: ЗОАК, РЕОББ, СФО-Маре, ШАДОЛЬ.
48. Вставте слово, яке служило б закінченням першого слова і початком другого: Г (...) ОЖА.
49. Виключіть зайве слово: ТРБА, КПІРАКС, ТРАСЕС, АТМЬ, НКВЧУА.
50. Знайдіть загальне закінчення: В-, ЖИМ-, П-(......).
Ключ до тесту:
1. Міна. 2. Лот. 3. Килим, комар, шафа, стілець (зайве слово - комар).
4. Олот. 5. Лама. 6. Мот. 7. Білий, буйвол, синій, червоний (зайве слово - буйвіл). 8. Тру. 9. Проказа. 10. Лавка. 11. Трон, бабак, стілець, крісло (зайве слово - бабак). 12. Кра. 13. Пір. 14. Лайка. 15. Апельсин, вишня, капуста, кабачок, груша (зайве слово - вишня, у цьому слові немає літери «а»).
16. Орох. 17. Біс. 18. Лютик, тюльпан, фіалка, троянда, стілець (зайве слово - стілець). 19. Корма. 20. Гуркіт. 21. Кол. 22. Вівчарка, бульдог, горіх, пудель (зайве слово - горіх). 23. Вал. 24, Ора. 25. Рай. 26. Темза, Париж, Волга, Нігер (зайве слово - Париж). 27. Бор. 28. Стіл. 29. Осло, Токіо, Торонто, Белград (зайве слово - Торонто - знаходиться в західній півкулі). 30. Асть. 31. Олод. 32. Пост. 33. Кіт. 34. Орел, горобець, жайворонки, дельфін (зайве слово - дельфін). 35. Айка (або Алка), 36. Лук. 37. Ейнштейн, Діккенс, Чехов, Толстой (зайве слово - Ейнштейн). 38. Щітка. 39. Акет. 40. Привід. 41. Тол. 42. Телевізор, москіт, комар, терміт (зайве слово - телевізор). 43. Гвинт. 44. Мак. 45. Ара. 46. Ера. 47. Коза, бобер, семафор, кінь (зайве слово - семафор). 48. Ріг. 49. Брат, скрипка, сестра, мати, внучка (зайве слово - скрипка). 50. Олость.
Якщо ви вирішили всього десять завдань - ваші словесно-мовні здібності оцінюються числом 100 умовних одиниць, 16-115 одиниць, 26-140 одиниць (дуже високий результат), 30 - 150 одиниць (це рідкісне досягнення).

Додаток 2

Тест на перевірку вміння аналізувати, малюнки-варіанти
по А. З. Заку
У першій групі варіюються найпростіші завдання з 1-4, в їх зображеннях варіюються два елементи.
До другої групи належать завдання 5-8. У їхніх умовах варіюються 3 елементи.
До третьої групи належать завдання 9-12. У їхніх умовах варіюються чотири елементи.
До четвертої групи належать завдання 13-16 найскладніші. У їхніх умовах варіюються п'ять елементів. Завдання слід вирішити за 20 хвилин, скільки встигнуть.
Після обробки результатів рішення 16 зазначених завдань, які (з цих 16) встиг вирішити дитина, можна судити про рівень розвитку у нього здатності аналізувати.
Якщо дитина успішно справився з задачами 1-4 і не зміг або не встиг вирішити інші завдання, то можна вважати, що він проявив перший рівень розвитку здатності аналізувати.
Якщо учень справився з задачами 1-8, тобто з завданнями першої та другої групи, то можна вважати, що він проявив другий рівень розвитку цієї здібності.
Якщо правильно вирішені завдання 1-12, то можна вважати, що в цьому випадку проявився третій рівень розвитку здібності.
Якщо ж правильно вирішені всі завдання, то можна вважати, що в цьому випадку проявився четвертий рівень розвитку здібностей аналізувати.
Результати рішення (16) завдань дітьми можна обробляти по ключу.
У задачі 1 правильна відповідь зображення 4;
У задачі 2: зображення 7;
У задачі 3: зображення 5;
У задачі 4: зображення 6;
У задачі 5: зображення 1;
У задачі 6: зображення 3;
У задачі 7: зображення 3;
У задачі 8: зображення 4;
У задачі 9: зображення 2;
У задачі 10: зображення 7;
У задачі 11: зображення 5;
У задачі 12: зображення 4;
У задачі 13: зображення 6;
У задачі 14: зображення 7;
У задачі 15: зображення 1;
У задачі 16: зображення 8.

Додаток 3

Методика «Драбинка уроків»
За допомогою цієї методики виявляється ступінь сформованості пізнавальної мотивації активності школярів.
Дитині пропонуються картки, що позначають уроки в школі.
Уроки діляться на дві групи:
Уроки основного циклу (математика, письмо, читання, природознавство), уроки додаткового циклу - общеразвивающие предмети (фізкультура, малювання, праця, спів, музика).
Учитель показує картки і проводить бесіду про школу з показом карток.
Пропонується скласти розклад уроків на день. Для цього треба розкласти картки, що позначають уроки, одну за одною.
Який урок буде першим?
Який наступним?
Якщо сума порядкових номерів основних предметів менше суми порядкових номерів загальноосвітніх предметів, то пізнавальна мотивація дитини сформована.
Основні предмети: Общеразвивающие предмети
Російська мова -2 Музика - 1
Математика - 3 Праця - 5
Читання - 4 Фізкультура - 7
Природознавство - 6 Малювання - 8
15 21

Додаток 4

Методика «Мій клас, моя вчителька»
Дітям пропонується аркуш паперу з альбому, кольорові олівці, гумку.
Пропонується, намалювати свій клас і свою вчительку.
Додати в блог або на сайт

Цей текст може містити помилки.

Педагогіка | Диплом
175.1кб. | скачати


Схожі роботи:
Активні методи теоритического навчання
Активні методи навчання персоналу
Активні форми те методи навчання на уроках ТКМ
Активні форми навчання
Методи навчання
Методи навчання 2
Методи навчання
Проблемні методи навчання
Процес і методи навчання
© Усі права захищені
написати до нас
Рейтинг@Mail.ru