Активи комерційних банків

[ виправити ] текст може містити помилки, будь ласка перевіряйте перш ніж використовувати.


Нажми чтобы узнать.
скачати

Зміст
Введення
1 Теоретичні основи управління активами комерційних банків
1.1 Характеристика операцій, здійснюваних комерційними банками
1.2 Характеристика активних операцій комерційного банку та їх особливості
1.3 Зарубіжний досвід управління активними операціями комерційного банку
2 Аналіз управління фінансовими активами та активними операціями комерційного банку (на прикладі ЕФ АТ «Темiрбанк»)
2.1 Загальна характеристика діяльності банку
2.2 Аналіз фінансової звітності банку
2.3 Аналіз рентабельності банку
3 Проблеми та шляхи удосконалення управління фінансовими активами комерційного банку
3.1 Існуючі проблеми управління фінансовими активами
3.2 Вдосконалення системи управління активними операціями комерційного банку
Висновок
Список використаних джерел
Додаток А Баланс АТ «Темiрбанк» за 2005 - 2006 р.р.
Графічна частина

Анотація
Тема дипломної роботи «Управління активними операціями комерційного банку» (на прикладі ЕФ АТ «Темiрбанк»).
Актуальність даної теми полягає в тому, що активні операції, проведені коомерческім банком - це головний інструмент розміщення наявних в їх розпорядженні ресурсів, що сприяє отриманню прибутку та підтримки ліквідності. Активні операції банку різнорідні як за економічним змістом, так і з точки зору їх прибутковості та якості. Частина активних операцій банку являє собою безальтернативне розміщення своїх коштів, наприклад, до фонду гарантування вкладів, де грошові кошти не можуть звертатися, а отже приносити прибуток. Інші види розміщення можуть виявитися високоприбутковими, але дуже ризикованими. Саме тому кожен комерційний банк повинен точно визначати свої ринкові пріоритети і спеціалізацію в будь-який часовий період своєї діяльності.
Цілями даної дипломної роботи є вивчення класифікації операцій комерційного банку, виділення операцій, які відносяться саме до активних, а також виявлення проблем управління активами і активними операціями комерційного банку, і пошук шляхів їх вирішення.
У першій частині даної дипломної роботи описуються теоретичні основи управління активами комерційного банку, розглядається класифікація операцій банку, і докладніше розглядаються активні операції та їх особливості.
У другій частині наводиться характеристика діяльності комерційного банку на прикладі ЕФ АТ «Темiрбанк», проводиться аналіз фінансової звітності банку та аналіз його рентабельності.
У третій частині дипломної роботи виділяються існуючі проблеми, з якими стикаються комерційні банки в ході здійснення операцій з розміщення коштів, а також наведено шляхи вдосконалення системи управління активними операціями банку.
Ця дипломна робота була розроблена на основі інструктивного матеріалу, Положенні про філію АТ «Темiрбанк» в місті Екібастузе, а також на основі вивчення спеціальної економічної літератури та публікацій у періодичних виданнях, в яких аналізуються проблеми управління активами і активними операціями комерційного банку.
Annotation
Theme of graduate work «Management of active operations of a business bank» (by the example of joint-stock company "Temirbank" Ekibastuz branch).
The urgency of the given theme consists that the active operations spent by a business bank is the main tool of accommodation of the resources available at their order, promoting profit earning and maintenance of liquidity. Active banking businesses are diverse both under the economic contents, and from the point of view of their profitableness and quality. The part of active banking businesses redivsents uncontested accommodation of the means, for example, in fund of warranting of contributions, where money resources cannot address and consequently to make a profit. Other kinds of accommodation can appear highly remunerative, but very risky. For this reason each business bank should state accurately the market priorities and specialization during any time period of the activity.
The purposes of the given degree work is studying classification of operations of a business bank, allocation of the operations concerning to active, and also revealing of problems of assets management and active operations of a business bank, and search of ways of their decision.
In the first part of the given degree work theoretical bases of assets management of a business bank are described, classification of banking businesses is considered, and active operations and their features are more in detail considered.
In the second part the characteristic of activity of a business bank by the example of joint-stock company "Temirbank" Ekibastuz branch is resulted, the analysis of the financial reporting of bank and the analysis of its profitability is made.
In the third part of graduate work existing problems with which business banks face during realization of operations on accommodation of means are allocated, and also ways of system development of management are resulted by active banking businesses.
The given graduate work has been developed on the basis of an instructive material, Regulations about branch of joint-stock company "Temirbank" in the Ekibastuz city, and also on the basis of studying the special economic literature and publications in periodicals in which problems of assets management and are analyzed by active operations of a business bank.

1.1 Операції, здійснювані комерційними банками
Відповідно до банківського законодавства банк - це кредитна організація, яка має право залучати грошові кошти фізичних і юридичних осіб, розміщувати їх від свого імені і за свій рахунок на умовах повернення, платності, строковості та проводити розрахункові операції за дорученням клієнтів. Таким чином, комерційні банки здійснюють (або повинні здійснювати) комплексне обслуговування клієнтів, що відрізняє їх від спеціальних кредитних організацій небанківського типу, виконують обмежене коло фінансових операцій і послуг.
У відповідності зі своїми функціями як банку комерційний банк здійснює:
- Акумуляцію (залучення) тимчасово вільних грошових коштів в депозити;
- Їх розміщення;
- Розрахунково-касове обслуговування клієнтів.
Комерційні банки виступають, перш за все, як специфічні кредитні інститути, які, з одного боку, задовольняють за рахунок цих залучених коштів різноманітні фінансові потребгості організацій і населення.
Економічну основу діяльності по акумуляції та розміщення кредитних ресурсів складає рух грошових коштів - об'єктивний процес, який впливає на формування і використання позичає вартість. Організовуючи цей процес, комерційний банк виступає комерційним підприємством, що забезпечує вигідне приміщення акумульованих кредитних ресурсів.
Комерційні банки, концентруючи на своїх рахунках тимчасово вільні грошові кошти клієнтів, мають можливість надавати їх у позичку суб'єктам економіки, що відчувають нестачу коштів для здійснення платежів, інвестицій і т.д. Таким чином банки регулюють загальну ліквідність економіки. Ніякі інші інститути фінансового ринку, оскільки вони не ведуть розрахункових і поточних рахунків, не можуть виконувати аналогічні функції.
Існують також і інші ознаки, що відрізняють банки від небанківських фінансово-кредитних інститутів:
- Для банків характерний подвійний обмін борговими зобов'язаннями. Це відрізняє банки від фінансових брокерів і дилерів, які діють на фінансовому ринку, не випускаючи власних боргових зобов'язань;
- Банки беруть на себе безумовні зобов'язання кредитного характеру (за активами і пасивами) перед юридичними та фізичними особами в основному з фіксованою сумою боргу, наприклад, при приміщенні коштів клієнтів на рахунки за вкладами, при випуску фінансових векселів, депозитних і ощадних сертифікатів. Цим банки відрізняються від інвестиційних фондів, які мобілізують ресурси на основі випуску власних акцій;
- Банки - це кредитні інститути універсального типу, що виконують широкий спектр операцій та послуг фінансового характеру.
Особливості комерційних банків виявляються у ході виконання властивих їм операцій і послуг. Операції комерційного банку являють собою конкретний прояв банківських функцій на практиці.
Всі операції комерційного банку можна умовно розділити на три основні групи:
- Пасивні операції (залучення коштів);
- Активні операції (розміщення засобів);
- Активно - пасивні операції (посередницькі, трастові та інші) операції.
Пасивні операції - це операції із залучення коштів у банки, формуванню їх ресурсів. До пасивних операцій банку відносять: залучення коштів на розрахункові та поточні рахунки юридичних і фізичних осіб; відкриття строкових рахунків громадян та організацій; випуск цінних паперів; позики, отримані від інших організацій, і т.д.
Всі пасивні операції банку, пов'язані із залученням коштів, в залежності від їх економічного змісту поділяються на депозитні та емісійні.
У сучасних умовах винятково важливі процеси формування банківських пасивів, оптимізації їх структури і в зв'язку з цим якість управління всіма джерелами грошових коштів, які утворюють ресурсний потенціал комерційного банку. Очевидно, що стійка ресурсна база банку дозволяє йому успішно проводити інвестиційні, в тому числі позичкові, й інші активні операції. Тому кожен комерційний банк прагне нарощувати ресурси.
Активно-пасивні операції банків - комісійні, посередницькі операції, що виконуються банками за дорученням клієнтів за певну плату - комісію. Саме цю групу банківських операуій зазвичай називають послугами. Розрізняють розрахункові послуги, пов'язані із здійсненням внутрішніх та міжнародних розрахунків, трастові послуги з купівлі-продажу банком за дорученням клієнтів цінних паперів, іноземної валюти, дорогоцінних металів, посередництво в розміщенні акцій облігацій, бухгалтерське та консультаційне обслуговування клієнтів та ін
Комісійні операції - це операції, здійснювані банками за дорученням, від імені та за рахунок клієнтів; приносять банкам дохід у вигляді комісійної винагороди.
До даної категорії операцій відносяться:
- Операції з інкасування дебіторської заборгованості (отримання грошей за дорученням клієнтів на підставі різних грошових документів);
- Перекладні операції;
- Торгово-комісійні (торгово-посередницькі) операції (купівля та продаж для клієнтів цінних паперів, дорогоцінних металів, проведення факторингових, лізингових та інших операцій);
- Довірчі (трастові) операції;
- Операції з надання клієнтам юридичних та інших послуг.
Детальніше зупинимося на активних операціях комерційного банку.
Активні операції - це операції, за допомогою яких банки размещют наявні в їхньому розпорядженні ресурси для отримання прибутку та підтримки ліквідності. До активних операцій банку належать:
- Короткострокове і довгострокове кредитування виробничої, соціальної, інвестиційної та наукової діяльності організацій;
- Надання споживчих позик населенню;
- Придбання цінних паперів;
- Лізинг;
- Факторинг;
- Інноваційне фінансування і кредитування;
- Пайова участь коштами банку в господарській діяльності організацій;
- Надання позик іншим банкам.
Активні операції банку за економічним змістом поділяють наступним чином:
- Позичкові (обліково-позичкові);
- Розрахункові;
- Касові;
- Інвестиційні та фондові;
- Валютні;
- Гарантійні.
Позичкові операції - це операції з надання (видачу) коштів позичальнику на засадах терміновості повернення і платності. Позичкові операції, пов'язані з покупкою (обліком) векселів або прийняттям векселів у заставу - це облікові (обліково-позичкові) операції.
Види позичкових операцій надзвичайно різноманітні і діляться на групи за такими критеріями:
- Тип позичальника;
- Спосіб забезпечення;
- Строки кредитування;
- Характер кругообігу коштів;
- Галузевий ознака;
- Призначення (об'єкти кредитування);
- Порядок видачі коштів;
- Метод погашення позики;
- Порядок нарахування та погашення відсотків;
- Ступінь ризику та ін
Отже, класифікація позик позичальників та об'єктів кредитування може бути проведена за низкою ознак.
За суб'єктам кредитної угоди (за кредитору і позичальнику) можна здійснити таку угруповання.
У залежності від кредитора:
- Банківські позики (надаються окремими банками або банківськими консорціумами, об'єднаннями, в силу чого отримали назву консорціальних);
- Позики кредитних організацій небанківського типу (ломбардів, пунктів прокату, кас взаємодопомоги, кредитних кооперативів, будівельних товариств, пенсійних фондів тощо)
- Особисті або приватні позики (надаються приватними особами);
- Позики, що надаються позичальникам організаціями (наприклад, в порядок комерційного кредитування або позики з розстрочкою платежу, що надаються населенню торговими організаціями) і пр.
За типом позичальника:
- Позики юридичним особам: комерційним організаціям (у тому числі банкам та фірмам), некомерційним і урядовим організаціям;
- Позики фізичним особам.
По забезпечення розрізняють позики незабезпечені (бланкові) і забезпечені (заставою, гарантіями, поручительствами, страхуванням). Головна причина, по якій банк вимагає забезпечення - ризик зазнати збитків у разі небажання або неспроможності позичальника погасити позику в строк і повністю. Забезпечення не гарантує погашення позики, але зменшує ризик, тому що у випадку ліквідації банк одержує перевагу перед іншими кредиторами відносно будь-якого виду активів, які є забезпеченням банківської позики.
По термінах кредитування позики підрозділяють таким чином:
- Короткострокові (строком від одного дня до одного року);
- Середньострокові (терміном від одного року до трьох - п'яти років);
- Довгострокові (терміном понад трьох - п'яти років).
Проте в даний час у зв'язку із загальною економічною нестабільністю підрозділ позик за термінами умовно. Банки, надаючи позики зазвичай поділяють їх на короткострокові (до одного року), і довгострокові (понад один рік).
За характером кругообігу коштів позики ділять на сезонні та несезонні; разові і відновлювальні (револьверні і ролловерние). У групу револьверних позичок, як правило, включають позики, що надаються клієнтам за кредитними картками, або позики за єдиними активно-пасивними рахунками у формі овердрафту, контокорентного кредиту та інших. Як приклад можна привести практику США, де споживчі позики ділять на три групи: позики з розстрочкою платежу, револьверні та позички без розстрочки платежу.
За галузевою ознакою розрізняють позики, що надаються банками підприємствам промисловості, сільського господарства, торгівлі, транспорту, зв'язку і т.д.
За напрямками використання (об'єктами кредитування) позики поділяються на цільові (кредити на оплату матеріальних цінностей для забезпечення виробничого процесу, кредити для здійснення торговельно-посередницьких операцій, кредити на будівництво і придбаний ие житла, кредити на формування оборотних коштів і т.д.) і нецільові (наприклад, кредити на покриття нестачі грошових коштів на розрахунковому рахунку клієнта).
Порядок видачі позик може передбачати видачу разової позики або кредитування клієнта на постійній основі, тобто багаторазову видачу позик, як правило, протягом відносно тривалого строку в межах встановленого ліміту (наприклад, надання позик в межах кредитної лінії).
За методом погашення розрізняють позички, що погашаються одноразово, і позики з розстрочкою платежу. Позички без розстрочки платежу мають важливу особливість: по таких позиках погашення заборгованості та відсотків здійснюється одноразово.
Позики з розстрочкою платежу включають: позики з рівномірним періодичним погашенням (щомісяця, щокварталу і т.д.); позики з рівномірним періодичним погашенням (сума платежу в погашення позики змінюється - зростає або зменшується - залежно від певних чинників, наприклад, у міру наближення дати остаточного погашення позики або завершення кредитного договору); позики з нерівномірним неперіодичним погашенням. При видачі позики з розстрочкою платежу діє принцип, згідно з яким сума позики списується частинами протягом періоду дії договору. Подібний порядок погашення не настільки обтяжливий для позичальника, як при одноразової сплати боргу. Для банку також вигідно, щоб позичка погашалася рівномірно протягом усього терміну дії договору, так як це прискорює оборотність кредиту і вивільняє кредитні ресурси для нових вкладень, підвищуючи таким чином його ліквідність.
Незважаючи на високий ризик непогашення кредиту, у практиці
АТ «Темiрбанк» широко використовуються гарантії і поручительства. Розглянемо, що із себе представляє банківська гарантія і поручительство. У силу того, що зобов'язання суб'єктів господарювання не мають абсолютної фінансової надійності, і боржник на момент платежу може виявитися неспроможним, в якості одного з умов більш надійних гарантій повного і своєчасного забезпечення зобов'язання використовується банківська гарантія. Даючи банківську гарантію, банк, інша кредитна установа або страхова організація дають на прохання іншої особи письмове зобов'язання відповідно до умов дається гарантом зобов'язання сплатити кредитору принципала - (бенефіціару) грошову суму при представленні бенефіціаром письмової вимоги про її сплату.
Порука визнається зобов'язання певної особи, так званої поручителем, перед кредитором іншої особи відповідати за виконання зобов'язання цієї особи повністю або частково субсидиарно. Порука, як правило, забезпечується виконання боржником грошового зобов'язання. Це випливає із сутності відповідальності поручителя: поручитель, якщо інше не передбачено договором, несе відповідальність у межах суми, зазначеної в поручительстві. Але поручитель, як і гарант, має право, якщо інше не випливає з умов поручительства або звичаїв ділового обороту, або сплатити зазначену в поручительстві грошову суму, або виконати зобов'язання боржника в натурі.
Як і гарантія, поручительство є правовідносинами, які встановлюються між кредитором за забезпеченим зобов'язанням і особою, яка не є боржником за основним зобов'язанням. Поручитель так само, як і гарант, по відношенню до основного зобов'язання завжди є третьою особою. До зобов'язанням за дорученням, як і при гарантії, хоча і похідному від основного зобов'язання, основний боржник безпосереднього відношення не має і у правовідносинах за дорученням не бере участь. Відносини між поручителем і боржником за основним зобов'язанням, як і при гарантії, залишаються поза правовідносин за дорученням та основним зобов'язанням.
У АТ «Темiрбанк» в якості поручителя або гаранта як правило виступає юридична особа, що зарекомендувало себе на ринку як стабільний, сумлінне і заможне. Використання гарантій компаній як забезпечення зобов'язання знизилося на 4,82%.
Застава іншого майна зменшився на 12,78% в 2006 році в порівнянні з 2005 роком. По заставі під грошові кошти і гарантію Уряду РК кількість договорів зменшилась на 29,3%. Відсоток договорів без забезпечення збільшився з 1,11% в 2005 році до 7,09% в 2006 році. Це пов'язано з тим, що банк став більше укладати договорів без забезпечення, у зв'язку з попитом, що збільшується на даний вид кредитування.
У складі кредитного ризику АТ «Темiрбанк» можна виділити наступні види ризиків:
- Ризик непогашення кредиту означає небезпеку невиконанням позичальником умов кредитного договору повного і своєчасного повернення основної суми боргу, а також виплати відсотків і комісійних;
- Ризик прострочення платежів означає небезпеку затримки повернення кредиту та несвоєчасної виплати відсотків і веде до зменшення ліквідних коштів банку. Ризик прострочення може трансформуватися в ризик непогашення;
- Ризик забезпечення кредиту не є самостійним видом ризику і розглядається тільки при настанні ризику непогашення кредиту. Цей ризик виявляється у недостатності доходу, отриманого від реалізації наданого банку забезпечення кредиту, для повного задоволення боргових вимог банку до позичальника.
Ризику непогашення передує ризик кредитоспроможності позичальника, під яким розуміється кредитоспроможність позичальника виконати свої зобов'язання по відношенню до кредиторів взагалі. Кожен позичальник характеризується індивідуальним ризиком кредитоспроможності, який присутній незалежно від боргових відносин з банком і є результатом ділового ризику і ризику структури капіталу.
Діловий ризик охоплює всі види ризиків, пов'язаних з функціонуванням підприємств. Але на відміну від названих видів ризику, якими може і повинна управляти керівництво підприємства, на діловий ризик впливають некеровані зовнішні фактори, особливо розвиток галузі і кон'юнктури. Величину і характер ризику багато в чому визначають інвестиційні програми і вироблена продукція. Усі суб'єкти стикаються зі значним ризиком того, що вона може прийти в занепад зі зниженням обсягів продажів, а також зростанням банкрутств і безробіття. Ці несприятливі явища, часто іменовані діловим ризиком, швидко відіб'ються на кредитному портфелі банку, де в міру зростання фінансових труднощів позичальників збільшується обсяг неповернених позик. Ризик структури капіталу визначається структурою пасивів і посилює діловий ризик. Структура капіталу визначається співвідношенням власного капіталу і позикових коштів, її можна визначити за допомогою відповідних коефіцієнтів. Видаючи кредит, банк тим самим підвищує загальний ризик підприємства, так як використання позикових коштів посилює за рахунок ефекту фінансового важеля можливі як позитивні, так і негативні зміни рентабельності власного капіталу підприємства.
У процесі управління кредитними ризиками в АТ «Темiрбанк» можна виділити чотири основні етапи, які визначають завдання цього процесу.
1. Аналіз та оцінка кредитних ризиків. Передумовою для аналізу ризиків є їх ідентифікація. Банк повинен встановити на основі різних джерел інформації види та взаємозв'язок ризиків, яким він піддається. Потім слід встановити, які види ідентифікованих ризиків можуть бути змінені. З урахуванням витрат на збір і обробку інформації, необхідно також виділити ризики, якими можна знехтувати.
2. Визначення величини ризику. Проблема ідентифікації ризиків тісно пов'язана з методами їх виміру. Визначення кількісної величини ризику дає можливість оцінити розмір потенційних збитків і сформувати за допомогою активних інструментів управління рівень ризику, який банк розглядає як прийнятний.
3. Управління кредитними ризиками. Після того, як визначені підлягають управлінню ризики та їх розмір, необхідно виробити стратегію і методологію управління кредитними ризиками. Воно може бути спрямоване як на запобігання виникнення кредитних ризиків, так і на подолання негативних наслідків кредитних ризиків для рентабельності та ліквідності банку
На різних організаційних рівнях, в рамках окремої кредитної організації, філії, всього банку - відповідно до розробленої методології приймаються рішення про застосування активних інструментів управління кредитними ризиками для їх недопущення, мінімізації та нейтралізації, а також пасивних інструментів для подолання можливих негативних наслідків ризиків.
4. Контроль за ефективністю управління кредитними ризиками.
Результати здійснюваних заходів з управління кредитними ризиками повинні постійно контролюватися. Контроль покликаний виявляти і аналізувати причини відхилення величини реалізувалися ризиків від запланованих показників. Для кредитної діяльності, структуру ризиків і збитки для подолання наслідку наступили ризиків і відновлення структури ризиків. Величина і характер ризику можуть змінюватися в часі. Завданням кредитного моніторингу є своєчасне виявлення погіршення кредитоспроможності або вартості забезпечення протягом кредитних відносин.
Контролінг ризиків, тобто їх планування, управління і контроль, дозволяє мати банку точну і детальну інформацію про величину і характер кредитного ризику, проводити аналіз відхилень планованих значень від дійсних і завчасно вживати необхідних заходів для виправлення ситуації. У таблиці 3 представлені характеристики розмежування перевірки кредитоспроможності і кредитного моніторингу.
Функціонально контролінг покликаний аналізувати всю наявну внутрішню і зовнішню інформацію для визначення:
- Рівня ризику кредитного портфеля.
- Планування структури і рентабельності кредитного портфеля.
Можливого впливу зміни зовнішніх умов на структуру та величину кредитних ризиків банку. Контролінг ризиків дозволяє оцінити ефективність проведеної політики.
Для розрахунку процентної ставки в досліджуваному банку використовується метод простих відсотків, який передбачає коригування на строк фактичного використання кредиту. Якщо позичальник здійснює погашення кредиту поступово, метод простих відсотків визначає зниження залишку заборгованості та відповідно суму сплачуваних відсотків.
Таблиця 3 - Розмежування перевірки кредитоспроможності і кредитного моніторингу
Критерій
Перевірка кредитоспроможності
Кредитний моніторинг
Мета
Визначення якісної і кількісної величини кредитного ризику до прийняття рішення про надання кредиту
Визначення якісної і кількісної величини кредитного ризику під час взаємовідносин з клієнтом
Час
До видачі кредиту
Після видачі кредиту
Періодичність
Одноразова перевірка
Поточні перевірки
Обсяг перевірки
Комплексна перевірка кредитоспроможності позичальника
Спостереження за найважливішими індикаторами, що відображають зміну кредитоспроможності Перевірка забезпечення протягом кредитних відносин Перегляд умов кредитування Контроль за своєчасним надходженням відсотків і основного боргу.
Припустимо, що позичальник просить кредит у розмірі 100 тис. тенге на 1 рік із простою процентною ставкою 22%. Якщо договір не передбачає до кінця року часткового погашення суми основного боргу, процентні платежі клієнта будуть виглядати наступним чином
Пп = Д * Ст * t, (1)
де; Пп - процентні платежі;
Д - основний борг;
Ст-ставка відсотка;
t - час.
Тоді сума процентних платежів складе
100 000 * 0,22 * 1 = 22 000 тис. тенге.
Таким чином, в момент погашення клієнт сплатить банку
122 000 тисячі тенге. Припустимо тепер, що основний борг виплачується чотирма рівними платежами по 25 000 тис. тенге кожен (таблиця 4).
Очевидно, що при простих відсотках клієнт економить на відсоткових виплатах по мірі наближення терміну погашення кредиту. Для банку розрахунок за таким методом представляється з двох сторін. З одного боку банк втрачає деяку суму свого доходу, але з іншого з кожної часткової оплати він знижує свій кредитний ризик неповернення клієнтом суми кредиту.
У той час як більша частина кредитів передбачає можливість часткового огашенія, як відсотків, так і основного боргу протягом терміну кредитування, метод дисконтування передбачає авансову оплату відсотків. У відповідності з даним методом відсотки можуть відніматися на початку, і клієнт отримує суму кредиту за вирахуванням відсотків.

Таблиця 15 - Суми платежів тис. тенге
Щоквартальні процентні платежі Загальна сума належних платежів
Перший квартал
100 000 * 0,22 * 1 \ 4 = 5 500 25 000 + 5 500 = 30 500
Другий квартал
75 000 * 0,22 * 1 \ 4 = 4 125 25 000 + 4 125 == 29 125
Третій квартал
50 000 * 0,22 * 1 \ 4 = 2 750 25 000 + 2 750 = 27 750
Четвертий квартал
25 000 * 0,22 * 1 \ 4 == 1 375 25 000 + 1 375 = 26 475
Разом: 100 000 +137 50 = 113 750
Припустимо, що кредитний інспектор пропонує клієнтові в сумі 100 тисяч тенге (100 000 x 0,22) віднімаються з основного боргу; позичальник отримує:
100 000 - 22 000 = 88 000 тенге. При настанні терміну погашення клієнт зобов'язаний вер ¬ нуть 100 000 тенге. Реальна ставка за кредитом складе для позичальника 25%.
ДСК = Пд, (2)
де: ДCк - дисконтна ставка по кредиту;
Пд - належні відсотки;
Ск - чиста сума отриманого кредиту.
Наприклад: 22 000/88 000 = 0,25 або 25%.
Одним з найбільш старих способів розрахунку ставки за кредитом є метод накидки, коли процентні виплати додаються до суми основного боргу до того, як позичальникові будуть оголошені розміри внесків в погашення кредиту. Наприклад, якщо клієнт хоче отримати 100 тисяч тенге і йому встановлюється процентна ставка 22% методом накидки при
12 щомісячних платежах у погашення кредиту, то загальна сума до виплати буде складати 100 000 (основний борг) плюс 22 000 (відсотки), або
122 000 тенге. Щомісячний внесок буде дорівнює 10 166,66 тенге. Оскільки в середньому позичальник може протягом року користуватися сумою, приблизно рівної 50 000 тенге, реальна ставка складе 50 000 = 0,44 або 44%.
Тільки в тому випадку, якщо кредит і відсотки по ньому погашаються одноразово в кінці терміну, ставка за методом накидки буде дорівнює простий відсоткової ставки. У будь-якому іншому випадку клієнт сплачує більш високу реальну ставку за кредитом, ніж ставка зазначена в договорі.
Ще одним видом банківських ризиків, яким піддається
АТ «Темiрбанк» є валютний ризик.
Валютний ризик - це ризик втрат, обумовлений несприятливою зміною курсів іноземних валют у ході здійснення угод по їхній купівлі-продажу. Він виникає тільки при наявності відкритої позиції. Валютні операції АТ «Темiрбанк» підрозділяють на «касові» і «термінові». Ринок касових операцій потребує оплати на протязі двох робочих днів з дня укладення контракту, тому невиконання зобов'язань менш ймовірне. До таких операцій відносяться: угода СВОП, овернайт. До строковими угодами відносяться: форвард, СВОП, ф'ючерси, опціони.
Ризик несплати по термінових валютних операціях залежить від кредитоспроможності інвестора і терміну контракту. Чим вищий цей термін, тим вища ймовірність зміни курсу і несплати.
Термінові інструменти застосовуються клієнтами банку, як основні методи страхування (хеджування) їх валютних (чи фінансових) ризиків. Досліджуваний банк змушений застосовувати ці інструменти, як послуги клієнтам. У той же час ризик термінових операцій досить серйозний і банк, у свою чергу, змушений сам страхувати укладені з клієнтом термінові угоди.
До терміновим видами угод відносять форвардні операції; СВОП; опціони; ф'ючерси.
1) форвардної угоди називається така угода, при якій курс встановлюється у цьому, а обмін валютами відбувається в майбутньому.
Характеристики: обмін валютами (розрахунок) відбудеться не раніше ніж через 2 робочих дні після укладення контракту,
майбутній валютний курс так само фіксується при укладанні угоди,
термін платежу фіксується в контракті,
не постає питання про ліквідність до настання терміну платежу.
Якщо є реальна можливість виникнення валютного ризику в майбутньому, він покривається форвардної угодою.
АТ «Темiрбанк» відкриває форвардну позицію у випадку, якщо клієнт продає або купує іноземну валюту по форварду, тобто з обміном валют на майбутню зафіксовану дату, а також, якщо сам банк продає або купує іноземну валюту по форварду з метою отримання прибутку. Проте тут є присутнім ризик зміни цін, який може призвести до збитків банку.
2) Угода СВОП означає обмін однієї валюти на іншу на певний період часу. Є комбінацією касової операції - СПОТ та термінової - форвард. Обидві угоди укладаються в один і той же час з одним і тим же партнером. СВОП використовується
АТ «Темiрбанк» як засіб виключення ризику процентних ставок, а також, як засіб виключення ризику коливання валютних курсів.
3) Опціон - це угода між покупцем і продавцем, яке представляє покупцеві право (але не зобов'язання) купувати валюту в продавця опціону або ж продавати її.
Опціон є одним із варіантів повного покриття валютних ризиків. Його можна використовувати як страховку, використовуючи при несприятливих змінах курсу. У порівнянні з форвардом, опціон дає кращий захист від можливих ризиків, тому що покупець опціону залишає за собою право вибору здійснення або нездійснення угоди.
4) Ф'ючерсні контракти укладаються на спеціальних біржах і, на відміну від форвардного контракту, ф'ючерс не передбачає реальну купівлю / продаж валюти. Позиція по ф'ючерсу ліквідується за допомогою зустрічних контрактів. Ризик по ф'ючерсам мінімізується за рахунок можливості покрити зобов'язання по першому ф'ючерсному контракту шляхом здійснення зустрічної зворотної операції.
Сутність основних методів спотового та термінового страхування зводиться до того, щоб здійснити валютно-обмінні операції до того, як відбудеться зміна у курсу, або компенсувати збитки від такої зміни за рахунок паралельних операцій з валютою, курс якої змінюється в протилежному напрямку.
Таким чином, проблеми управління фінансовими активами
АТ «Темiрбанк» зводяться до того, що діяльність банку пов'язана з численними ризиками, а так як банки покликані уособлювати надійність і безпеку, тому управління ризиком є ​​однією з ключових функцій стратегічного напрямку банком. Незважаючи на те, що термін "ризик" вживається дуже часто, саме поняття ризику багатогранно і його можна інтерпретувати по-різному. У найбільш широкому сенсі ризиком називається невизначеність того чи іно ¬ го події в майбутньому. Що стосується визначення банківського ризику, то на наш погляд воно буде таким: банківські ризики - це ризики, які можуть виникнути в результаті надання банківських послуг і поганого ме ¬ неджменту.
У складі банківських ризиків, яким піддається АТ «Темiрбанк» виділені кредитний, валютний та процентний ризики, зокрема зазначено, що:
1) у галузі кредитування, негативним моментом є, то, що наявність інфляції, а також падіння обмінного курсу тенге / долар США за аналізований період можуть значно знизити купівельну вартість забезпечення. При зниженні попиту і купівельної спроможності ліквідну заставу на день видачі може виявитися мало ліквідною, або зовсім не ліквідним на день його реалізації. У АТ «Темiрбанк» якість портфеля недостатньо через нікого розміру і ймовірного зниження споживчої вартості забезпечення виданих кредитів; вартість заставного майна повинна не менш ніж у двоє перекривати розмір кредиту, особливо по незадовільним і прострочених позиках;
2) Чистий дохід, отриманий від операцій з іноземною валютою в
АТ «Темiрбанк», знизився на 739 880 000 тенге (у 2005 році даний показник становив 184 544 000 тенге, а в 2006 році склав 924 424 000 тенге). Темп приросту склав 400,92%. Збільшення приросту від операцій з іноземною валютою в 2006 році в порівнянні з 2005 роком відображає безперервну відносну стабільність тенге по відношенню до курсу обміну в 2005-2006 роках і зміни в курсовій вартості долара США і євро;
3) АТ «Темiрбанк» необхідно і надалі приділяти пильну увагу управлінню процентним ризиком, так як ігнорування ним може негативно впливати на доходи і вартість активів, пасивів і капіталу. Значні коливання процентних ставок в останні роки істотно змінювали рівні витрат, прибутку і вартість активів банку.

3.2 Удосконалення управління активами комерційного банку
Головне завдання управління банківськими ризиками полягає в тому, щоб правильно оцінювати можливість ризику при проведенні тієї чи іншої операції і звести його до мінімального рівня. Дана робота постійно вимагає вдосконалення, у зв'язку з цим з метою вдосконалення та ефективної реалізації стратегії банку в області кредитування та управління кредитними ризиками в АТ «Темiрбанк» пропонуємо, за прикладом АТ «Народний банк Казахстану», розробити Положення «Про внутрішню кредитної політики АТ« Темiрбанк »для подальшого вдосконалення кредитного процесу шляхом досягнення максимізації прибутковості і мінімізації ризиків», в якому вказати обмеження по портфелю кредитів (таблиця 5).
Валютні ризики зазвичай управляються в банках різноманітними методами.
Так, наприклад, дуже у світовій та вітчизняній банківській практиці поширені такі види лімітів:
- Ліміти на іноземні держави (встановлюється максимально можливі суми для операцій на протязі дня з клієнтами і контрпартнерами в сумі з кожної конкретної країни);
Першим кроком до мінімізації валютних ризиків всередині структури
АТ «Темiрбанк» може з'явитися встановлення лімітів на валютні операції.
Таблиця 5 - Пропоновані обмеження по кредитному портфелю АТ «Темiрбанк»
Ризик на одного позичальника:
- Для осіб, пов'язаних з банком особливими відносинами не більше 15%
- Для інших позичальників не більше 25%
Загальна сум ризиків по позичальниках, пов'язаним з банком особливими відносинами не більше 100%
Одному фінансовому інституту не більше 25%
Підприємствам і корпораціям однієї галузі не більше 125%
Пов'язаним галузям промисловості до загальної суми портфеля кредитів.
По термінах кредитування:
- Довгострокові кредити (строком більше 3-х років) не більше 10%
- Середньострокові кредити (строком від 1 року до 3-х років) не більше 50%
- Короткострокові кредити (строком до 1 року) не менше 40%
За якістю кредитного портфеля:
- Рівень прострочених кредитів не більше 10%
- Рівень проблемних кредитів не більше 18%
- Відношення суми сформованих провізії до спільного позикового портфеля не більше 8%
За кредитними ризиками:
- Кредитні вкладення в одну область не більше 40%
- Кредитні вкладення в одну галузь не більше 25%
- Групі підприємств (пов'язаних позичальників) не більше 20%
- Ліміти на операції з контрпартнерами і клієнтами (встановлюється максимально можлива сума для операцій на кожного контрпартнера, клієнта або види клієнтів);
- Ліміт інструментарію (встановлення обмежень по використовуваних інструментах і валютам із визначенням списку можливих до торгівлі валют і інструментів торгівлі);
- Встановлення лімітів на кожен день і кожного дилера (зазвичай встановлюється розмір максимально можливої ​​відкритої позиції по торгованих іноземних валют, який передбачено для перенесення на наступний робочий день для кожного конкретного дилера і кожного конкретного інструменту);
- Ліміт збитків (встановлюється максимально можливий розмір збитків, після досягнення якого всі відкриті позиції повинні бути закриті зі збитками). У деяких банках такий ліміт встановлюється на кожний робочий день або окремий період (зазвичай один місяць), у деяких банках він підрозділяється на окремі види інструментів, а в деяких банках може також встановлюватися на окремих ділерів.
Крім лімітів у світовій практиці застосовуються такі методи зниження валютних ризиків: взаємний залік купівлі-продажу валюти по активу і пасиву, так званий метод «метчінг», де за допомогою відрахування надходження валюти з величини її відтоку банк має можливість впливати на їхній розмір і відповідно на свої ризики; використання методу «неттинга», який полягає в максимальному скороченні кількості валютних операцій за допомогою їх укрупнення. Для цієї мети банки створюють підрозділи, що координують надходження заявок на купівлю-продаж іноземної валюти; придбання додаткової інформації шляхом придбання інформаційних продуктів спеціалізованих фірм у режимі реального часу відображають рух валютних курсів і останню інформацію; ретельне вивчення й аналіз валютних ринків на щоденній основі.
Ну і звичайно, для обмеження валютних ризиків застосовується хеджування. Хеджування - це процес зменшення ризику можливих втрат. Фірма може прийняти рішення хеджувати всі ризики, не хеджувати нічого або хеджувати що-то вибірково. Вона також може спекулювати, будь то усвідомлено чи ні.
Відсутність хеджування може мати дві причини: по-перше, фірма може не знати про ризики або можливості зменшення цих ризиків,
по-друге, вона може вважати, що обмінні курси або процентні ставки будуть залишатися незмінними або змінюватися в її користь. У результаті фірма буде спекулювати: якщо її очікування виявляться правильними, вона виграє, якщо ні - вона понесе збитки.
Хеджування всіх ризиків - єдиний спосіб їх цілком уникнути. Проте фінансові директори компаній віддають переваги вибіркового хеджування. Якщо вони вважають, що курси валют чи процентні ставки зміняться несприятливо для них, то хеджують ризик, а якщо рух буде на їх користь - залишають ризик непокритим. Це і є, по суті, спекуляція. Цікаво зауважити, що прогнозисти-професіонали звичайно помиляються у своїх оцінках, проте співробітники фінансових відділів компаній, які є «аматорами», продовжують вірити у свій дарунок передбачення, що дозволить їм зробити точний прогноз. Одним з недоліків загального хеджування (тобто зменшення всіх ризиків) є досить істотні сумарні витрати на комісійні та премії опціонів. Вибіркове хеджування можна розглядати як один зі способів зниження загальних витрат.
Інший спосіб - страхувати ризики тільки після того, як курси або ставки змінилися до визначеного рівня. Можна вважати, що в якійсь мірі компанія може витримати несприятливі зміни, але коли вони досягнуть припустимої межі, позицію слід повністю хеджувати для запобігання подальших збитків. Такий підхід дозволяє уникнути витрат на страхування ризиків у ситуаціях, коли обмінні курси або процентні ставки залишаються стабільними або змінюються в сприятливому напрямі.
Ризики, пов'язані з угодами, які передбачають обмін валют, можуть управлятися з допомогою політики цін, що включає визначення, як рівня призначуваних цін, так і валют, в яких виражається ціна. Також суттєвий вплив на ризик можуть надавати терміни отримання та виплати грошей. Крім вищеописаних дій щодо зниження операційного валютного ризику також активно використовується такий прийом: рахунок-фактура покупцю товару виписується фірмою у валюті, в якій проводилася оплата при імпорті.
Також АТ «Темiрбанк» необхідно і надалі приділяти
прісталь ¬ ве увагу управлінню процентним ризиком, так як ігнорування ним може негативно впливати на доходи і вартість активів, пасивів і капіталу. В якості додаткових методів управління відсотковим ризиком пропонуємо АТ «Темiрбанк» використовувати стратегії представлені в таблиці 6.
Незаперечна надбання бізнесу АТ «Темiрбанк» це взаємовигідна співпраця і ділові відносини з партнерами. У зв'язку з цим, з метою особливий інтерес представляє вироблення банком маркетингової стратегії Управління Інвестиційного Бізнесу (далі УКІБ) і стратегія Управління Малим та середнім бізнесом (далі УМСБ) на
2006-2007 роки.
Розглянемо основні цілі банку у виробки і забезпечення маркетингових стратегії УКІБ:
1. Досягти системи єдиної точки контакту для всіх клієнтів корпоративного та інвестиційного бізнесу Банку.
2. Бути серед лідерів за якістю обслуговування (угоди за якістю обслуговування (СКО), консультації, фахівці за секторами економіки)
3. Забезпечити корпоративних клієнтів інтегрованими продуктами та послугами, і індивідуальним рішенням до їх індивідуальним вимогам.
4. Стати визнаним банком за рахунок привабливого бренду для корпоративного бізнесу, так, щоб клієнти могли рекомендувати нас іншим.
5. Бути лідером за нововведення продуктів і послуг на ринку корпоративного бізнесу.
6. Досягти 6% частки депозитного ринку і 8% частки ринку з кредитування до 2007 року.
7. Збільшити кількість клієнтів більш ніж у двоє, з 80 в 2004 до 200 до 2007 року.
Таблиця 6 - Способи управління рівнем відсоткового ризику
Ситуації Рекомендації
1. Очікується зростання досить низьких процентних ставок Збільшити терміни позикових коштів;
Скоротити кредити з фіксованою відсотковою ставкою;
Скоротити терміни інвестицій;
Продати частину інвестицій (у вигляді цінних паперів);
Отримати довгострокові позики;
Закрити деякі ризикові кредитні лінії.
2, Процентні ставки зростають, очікується досягнення їх до максимуму в найближче майбутнє Почати скорочення позикових коштів;
Почати подовження термінів інвестицій;
Розпочати підготовку до збільшення частки кредитів з фіксованою ставкою;
Підготуватися до збільшення частки інвестицій у цінні папери;
Розглянути можливість дострокового погашення заборгованості з фіксованою ставкою;
3. Очікується зниження досить високих процентних ставок
Скоротити термін позикових коштів;
Збільшити частку кредитів з фіксованою ставкою;
Збільшити строки й розмір портфеля інвестицій;
Відкрити нові кредитні лінії.
4. Процентні ставки знижуються близькі до мінімуму
Почати подовження термінів позикових коштів;
Почати скорочення термінів інвестицій;
Збільшити питому вагу кредитів з плаваючою ставкою;
Скоротити інвестиції в цінні папери;
Вибірково продати активи з фіксованою ставкою.
Розглянемо основні стратегічні напрями УКІБ
АТ «Темiрбанк» (таблиця 7).
Таблиця 7 - Основні стратегічні напрями УКІБ АТ «Темiрбанк»
Завдання Вимірники Результати
I. Розуміння клієнта, формування знань про клієнта
а. Сегментація клієнта Корисність інформації по клієнтській базі, отриманої за рахунок аудиту. Аудит існуючої клієнтської бази для подальшої розробки сегментації. Ринкове дослідження для сегментації нових клієнтів МСБ за секторами та профілю ризику.
II. Вдосконалення якості обслуговування і продуктів
а. Контроль якості обслуговування. Відсоток досягнення або перевиконання цілей якості обслуговування підрозділами. Розробка Кодексу Банку за якістю обслуговування (СКО), який переглядається щорічно; щомісячний огляд виконань за якістю обслуговування бізнес одиниць.
б. Розробка нових продуктів, в т.ч. пакетів продуктів. Виконання продажів щодо нових продуктів; ефект на ступінь задоволеності клієнтів по сервісу і продуктів. Щорічний план дій по новому продукту і поквартальний огляд ефективності стратегії нового продукту.
III. Удосконалення бізнес процесів
a. Корпоративне стратегічне планування. Відсоток виконання завдань стратегічного плану за розкладом і за необхідними стандартами Щорічний і поквартальний огляд виконання корпоративної стратегії.
б. Бізнес-планування для підрозділів і філій. Відсоток виконання завдань філіям стратегічного плану за розкладом і за необхідними стандартами Щорічний і поквартальний огляд виконання стратегії у філіях.
б. Розробка методів продажів (перехресна продаж, up-selling, та ін.) Збільшення "share of wallet" в націлених продуктових сегментах; ефект на ступінь задоволеності клієнтів по сервісу і продуктів. Щорічний план дій з продажу та поквартальний огляд ефективності стратегії з продажу.
Основними завданнями є:
1) збільшення позичкового портфеля без втрати якості;
2) збільшення кількості клієнтів;
3) розробка нових і вдосконалення поточних продуктів
В області маркетингової стратегії УМБС АТ «Темiрбанк» націлені на амбіційних, прогресивних і динамічних представників малих і середніх підприємств. Передбачувані клієнти АТ «Темiрбанк» - ті, хто докладає зусилля по розвитку свого бізнесу від малого підприємства до середнього і, можливо, надалі до великих, лідируючим представникам у своїй сфері діяльності.
За стратегією УМБС банк має намір революціонізувати досвід роботи з клієнтами МСБ наступним чином:
Конкурувати не тільки за ціною, але і за вартістю - якість обслуговування і знання клієнта.
Зробити МСБ банкінг різної від конкурентів - Ми робимо малий і середній бізнес простим.
Збільшити можливості перехресних продажів клієнтам МСБ.
При цьому АТ «Темiрбанк» ставить перед собою наступні цілі:
1) забезпечити високу якість обслуговування, професійні консультації через персональних менеджерів МСБ (ради (mentoring), інформаційні послуги та аудит клієнтів);
2) ефективні бізнес процеси - менше паперової роботи, швидке обслуговування;
3) досягти 10% частки ринку з кредитування до 2007 року;
4) бути в першій четвірці банків в мало і середньому бізнесі за якістю обслуговування;
5) бути лідером за продуктивністю продажів (share of wallet);
6) досягти високого рівня лояльності у наших клієнтів серед основних конкурентів;
7) досягти пропозиції 3-4 продуктів на клієнта до 2007 року.
Ринкове позиціонування МСБ передбачає в період середньострокового плану, диференціювати АТ «Темiрбанк» в сегменті МСБ запускаючи серію продуктів і послуг, що пропонуються поряд з консультаціями для МСБ через персональних менеджерів. Охарактеризуємо запускаються продукти і послуги банку:
1. Аудит клієнтів (Обстеження фінансового здоров'я): ​​безвідсотковий огляд фінансових продуктів і послуг використовуються клієнтами зі спільною оцінкою їх відповідності до потреб клієнта. Дана послуга забезпечується персональними менеджерами безоплатно у філіях або на місці вибору клієнта.
Вигоди: Обговорення / огляд історії бізнесу клієнта, не залежно від того чи були останні 12 місяців краще або гірше очікуваного результату і огляд планів клієнта МСБ на майбутній рік. Дані огляд включає обговорення потреб клієнтів на фінансову безпеку і особисті банківські потреби.
Маючи огляд клієнтів МСБ персональний менеджер буде мати більше (краще) розуміння бізнесу клієнта і зможе ідентифікувати послуги банку для поліпшення бізнесу клієнта. Клієнти також зможуть визначити конкретні послуги та продукти, які можуть покращити послуги пропонуються клієнтам.
2. Навчання МСБ (mentoring):
C змінами регулювання МСБ, це природно, що компанії йти нога в ногу і підкорятися законам зайнятості, і податкових законів.
Консультаційні послуги для клієнтів МСБ в рішень питань ведення бізнесу відповідно законодавствами за допомогою професійних консультантів або за телефоном. Для клієнтів МСБ це збереже час і гроші для пошуку інформації та вирішення даних питань.
Клієнти МСБ Банку отримують оновлені останні зміни в законодавстві.
У ході реалізації маркетингової стратегії АТ «Темiрбанк» необхідно буде розглянути пропозицію консультаційних послуг для МСБ. «Темiрбанк» - Клініка для Малого Бізнесу буде брендом цих послуг. Дані консультації спрямовані на поради з відкриття малого підприємства та навчанню основам у фінансовому управлінні, виборі постачальників, імпорт, експорт і т.п.
Характеристики і зміст цих послуг:
- Інформація у вигляді пакету документів / компакт диску з відкриття малого підприємства безкоштовно надається клієнтам УМСБ разом з комп'ютерною програмою, що дозволяє скласти бізнес план, який відповідає певним стандартам для залучення фондів фінансування.
- Список моментів, на які клієнти УМСБ повинні звернути увагу при виборі постачальників.
- Консультування з імпорту та експорту: як здійснити міжнародну оплату, досліджувати нові ринки, поради по документації і митних процедур.
- Безкоштовне надання журналу з огляду ринку МСБ всім клієнтам УМСБ.
- Огляд подій на ринку МСБ, організованих АТ «Темiрбанк», державою або асоціаціями в різних індустріях.
- Корисні контакти для клієнтів УМСБ, включаючи посилання на адреси в Інтернеті.
- Інформація економічного змісту, яка може допомогти підприємствам МСБ в їх плануванні ведення бізнесу.
- Поради по електронній комерції: надавати консультації для підприємств МСБ з ведення бізнесу online (в електронному форматі).
- Путівник по компаніях: надавати джерела інформації в єдиній точці контакту по постачальниках, конкурентам, отримані від таких бізнес-інформаційних агентств як «Kompass», «Dun & Bradstreet» і місцевих агентств.
Передбачається, що перша п'ятірка галузей економіки, на які необхідно зробити акцент, наступні:
- Торгівля, ремонт автомобілів, побутових виробів та предметів особистого користування;
- Операції з нерухомим майном, оренда та надання послуг споживачам;
- Будівництво;
- Промисловість;
- Обробна промисловість.
Стратегія УМСБ пропозиція продуктів і послуг за сегментами передбачає до 2007 року приблизно 7% продуктів та послуг для малого і середнього бізнесу буде продаватися через прямий банкінг (Інтернет - банкінг і Call - центри)
У розробці стратегії для МСБ на три роки банку необхідно оцінити і визначити чи потрібно розробити спеціальний канал стратегії для послуг після продажу через Інтернет. Огляд даного каналу стратегії має бути виконаний в першій половині 2006 року Управлінням Бізнес Розвитку допомогою аудиту існуючої клієнтської бази МСБ і проведенням ринкового дослідження за очікуваннями потенційних клієнтів від банку. Ознайомитися зі стратегією УМСБ можна вивчивши таблицю 8.
Таблиця 8 - Стратегія УМСБ (Пропозиція продуктів і послуг за сегментами)
Сегменти
Пакети продуктів і послуг
Індивідуальні продукти
<$ 0,5 млн. (мікро компанії)
Кредити (кратк.-строкові)


Депозити

Операц.услугі

Страхування

Докум. Послуги
$ 0,5 - $ 5 млн. (малі компанії)
Розн. Продукти для МСБ
Інвестиційний банкінг

Іпотека
• Комерційна іпотека

Комм. Іпотека
• Кредитування / авто

Лізинг


Пенс. Фонди


POS-термінали


Кредитування / авто


Торговельне фі-ня

$ 5 - $ 10 млн. (середні компанії)
Консультаційні послуги
Комерційна іпотека

Картки
Управління активами


Кредитування / авто
Розглянемо основні стратегічні напрями УМСБ (таблиця 9).
Таблиця 9 - Основні стратегічні напрями УМСБ
Завдання Вимірники Результати
I. Розуміння клієнта, формування знань про клієнта
а. Сегментація клієнта Корисність інформації по клієнтській базі, отриманої за рахунок аудиту. Аудит існуючої клієнтської бази для подальшої розробки сегментації. Ринкове дослідження для сегментації нових клієнтів МСБ за секторами та профілю ризику.
II. Вдосконалення якості обслуговування і продуктів
а. Контроль якості обслуговування. Відсоток досягнення або перевиконання цілей якості обслуговування підрозділами. Розробка Кодексу Банку за якістю обслуговування (СКО), який переглядається щорічно; щомісячний огляд виконань за якістю обслуговування бізнес одиниць.
б. Розробка нових продуктів, в т.ч. пакетів продуктів. Виконання продажів щодо нових продуктів; ефект на ступінь задоволеності клієнтів по сервісу і продуктів. Щорічний план дій по новому продукту і поквартальний огляд ефективності стратегії нового продукту.
III. Удосконалення бізнес процесів
a. Корпоративне стратегічне планування. Відсоток виконання завдань стратегічного плану за розкладом і за необхідними стандартами Щорічний і поквартальний огляд виконання корпоративної стратегії.
б. Бізнес-планування для підрозділів і філій. Відсоток виконання завдань філіям стратегічного плану за розкладом і за необхідними стандартами Щорічний і поквартальний огляд виконання стратегії у філіях.
б. Розробка методів продажів (перехресна продаж, up-selling, та ін.) Збільшення "share of wallet" в націлених продуктових сегментах; ефект на ступінь задоволеності клієнтів по сервісу і продуктів. Щорічний план дій з продажу та поквартальний огляд ефективності стратегії з продажу.
У цілому ж, отримані результати дозволяють зробити висновок про те, що ключовою складовою маркетингових стратегій АТ «Темiрбанк» повинна стати робота по встановленню персональних контактів з потенційними клієнтами і залучення їх на «свою» територію, завданням якої є формування у потенційних клієнтів власного сприятливого враження про банк.
У зв'язку з вищевикладеним для АТ «Темiрбанк» актуальність набуває розробка комплексної маркетингової програми для фізичних осіб, яка б передбачала забезпечити потребу кожного клієнта (фізичної особи) на всій території країни в банківських послугах високої якості й надійності, задовольняючи його амбіції.
У АТ «Темiрбанк» для досягнення розглянутих напрямків розроблена маркетингова стратегія Управління Роздрібний бізнес (далі УРБ)
За результатами проведених маркетингових досліджень визначено, що кількість продуктів на клієнта збільшиться в середньому до 5-6. Значне збільшення прибутковості (20%) за середньостроковий період буде спостерігатися в сегменті з прибутковістю 300 - 600 доларів на місяць (таблиця 11).
Цілі УРБ:
- Досягти системи єдиної точки контакту для всіх клієнтів роздрібного бізнесу Банку.
- Забезпечити роздрібних клієнтів персональними менеджерами, які будуть здатні надати консультації з індивідуальним рішенням до індивідуальних вимог клієнтів.
- Стати визнаним банком за рахунок привабливого бренду для роздрібного бізнесу, так, щоб клієнти могли рекомендувати нас іншим.
- Бути лідером по нововведенню продуктів і послуг на ринку роздрібного бізнесу.
- Бути привабливим працедавцем для випускників вузів, які шукають кар'єру в банківському секторі.
- Досягти 6% частки депозитного ринку і 11% частки ринку з кредитування до 2007 року.
- Бути в першій п'ятірці банків в роздрібному бізнесі за якістю обслуговування.
- Бути одним з лідерів по продуктивності продажів (share of wallet)
- Досягти високого рівня лояльності у наших клієнтів серед основних конкурентів.
- Досягти пропозиції 3-4 продуктів на клієнта до 2007 року.
Передбачається, що картина на ринку іпотеки та споживчого кредитування сильно не зміниться, але значно збільшиться пропозиція пластикових карток.
Таким чином, в якості удосконалення управління активами банку АТ «Темiрбанк» необхідно розвивати заходи з управління активами, які повинні бути орієнтовані на посилення маркетингової стратегії банку. Аналіз застосування маркетингу в АТ «Темiрбанк» дозволяє зробити висновок про те, що в роботі з юридичними особами ключовою складовою маркетингових стратегій АТ «Темiрбанк» повинна стати робота по встановленню персональних контактів з потенційними клієнтами і залучення їх на «свою» територію, завданням якої є формування у потенційних клієнтів власного сприятливого враження про банк.
Результати виконаного дослідження доводять необхідність посилення адресності в роботі АТ «Темiрбанк» з потенційними клієнтами. Таку адресність може якраз забезпечити запропонована маркетингова стратегія, що спирається на сегментування ринку споживачів банківських послуг за галузевим принципом.
У роботі з фізичними особами, середньострокова стратегія
АТ «Темiрбанк» - залишатися традиційним банком, що пропонує інтегровані банківські послуги.
Ринок універсального банкінгу для АТ «Темiрбанк» вже переповнений конкурентами, крім того, прибутковість багатьох небанківських пропозицій залишається невеликий по відношенню до обсягу інвестицій, необхідних для пропозиції універсальних послуг досить великого масштабу. Для успішного бізнесу в універсальному банкінгу необхідно володіти великою клієнтською базою і добре сформованим брендом, чим АТ «Темiрбанк» зараз володіє, вважаю, що застосовуючи в універсальному банкінгу, капітал банку може також ефективно використовуватися і для розвитку основних напрямів банківських послуг.
На мій погляд, в якості вдосконалення для досягнення високих результатів у маркетинговій діяльності АТ «Темiрбанк» необхідно:
 застосування регіональної стратегії, що дозволяє оптимально використовувати ресурси в усіх секторах економіки;
 слідувати комбінованому варіанту стратегії - конкурувати як банк з інтегрованими консультаційними послугами в певних регіонах, а також пропонувати першокласні продукти і обслуговування приблизно в 5 сегментах по всій країні;
 диференціація за наступними напрямками: консультування всіх клієнтів. Це дозволить банку значно відрізнятися від конкурентів. Винагородою будуть - висока продуктивність продажів і задоволеність клієнтів; гарантування якості обслуговування
- Революція в досвіді клієнтів по роботі з банками; бізнес процеси; щорічний аудит клієнтів, який дозволить надавати
клієнто-орієнтовані послуги; лідер ринку з інновації продуктів в цільових сегментах; розвивати інформаційну політику банку і рекламну стратегію з метою створення об'єктивного іміджу банку.
У процесі діяльності АТ «Темiрбанк» стикається різними видами банківського ризику (валютний, процентний), основним з яких є кредитний ризик. Так, кредитні вкладення АТ «Темiрбанк» характеризуються несвоєчасним погашенням і пролонгацією виданих позик, що вимушує банк для управління активами залучати додаткові ресурси, що негативно позначається на рівні ліквідності банку. Наявність інфляції, а також падіння обмінного курсу тенге / долар США за аналізований період можуть значно знизити купівельну вартість забезпечення. При зниженні попиту і купівельної спроможності ліквідну заставу на день видачі може виявитися мало ліквідною, або зовсім не ліквідним на день його реалізації. У АТ «Темiрбанк» якість портфеля недостатньо через низький розміру і ймовірного зниження споживчої вартості забезпечення виданих кредитів; вартість заставного майна повинна не менш ніж у двоє перекривати розмір кредиту, особливо по незадовільним і прострочених позиках.
Для мінімізації кредитних ризиків у кредитній діяльності
АТ «Темiрбанк» запропоновано за прикладом АТ «Народний банк Казахстану», розробити Положення «Про внутрішню кредитну політику АТ« Темiрбанк »для подальшого вдосконалення кредитного процесу шляхом досягнення максимізації прибутковості і мінімізації ризиків», в якому вказати обмеження по портфелю кредитів.
Крім перерахованих вище видів ризику існує ризик зміни процентної ставки у відношенні грошових коштів. Він являє собою ризик того, що майбутні потоки грошових коштів від операцій з фінансовими інструментами будуть коливатися в залежності від зміни ринкових процентних ставок.
Комітет з управління активно-пасивними операціями (КУАП) управляє ризиками зміни процентної ставки і ринковим ризиком шляхом керування позицією банку за процентними ставками, забезпечуючи позитивну процентну маржу. Департамент фінансового контролю відстежує поточні результати фінансової діяльності АТ «Темiрбанк» щодо зміни процентних ставок і вплив на прибуток банку.
Більшість кредитних договорів АТ «Темiрбанк» та інших фінансових активів та зобов'язань, за якими нараховуються відсотки, мають плаваючу процентну ставку, або умови договору передбачають можливість зміни ставки відсотка кредитором. Керівництво банку здійснює моніторинг процентної маржі і вважає, що банк не несе суттєвого ризику зміни процентної ставки і відповідного ризику у відношенні грошових потоків.
За методом стягнення відсотків позики класифікують таким чином: позики з утриманням відсотків у момент надання; позики зі сплатою відсотків у момент погашення зі сплатою відсотків рівними внесками протягом усього терміну користування (щокварталу, один раз на півріччя або за спеціально обумовленим графіком).
Існує також поняття «позика з аннуїтетним платежем», тобто позика з погашенням основного боргу з одночасною сплатою відсотків за користування рівними частками через рівні проміжки часу.
За ступенем ризику розрізняють позики першокласним позичальникам з мінімальним ступенем ризику (надаються на пільгових умовах) і позики з помірною або підвищеним ступенем ризику, що передбачає особливі умови кредитування, зокрема стягнення підвищених відсотків.
Кредити можуть приймати форму прямого чи непрямого банківського кредиту. При наданні прямого банківського кредиту укладається кредитний договір між банком і позичальником - користувачем позики. Непрямий банківський кредит передбачає наявність посередника в кредитних відносинах банку з клієнтом. Таким посередником найчастіше виступають підприємства роздрібної торгівлі. Кредитний договір у цьому випадку укладається між клієнтом і магазином, який у подальшому порядку отримує позику в банку. Про поширеність подібної форми кредитування на заході свідчить, наприклад, той факт, що зараз понад 60% позик, видаваних американцям на придбання автомобіля, представляють собою непрямий кредит.
Пряме і непряме банківське кредитування має свої переваги і недоліки. Перше, що вигідно відрізняє пряме банківське кредитування від непрямого - це простота організації кредитного процесу, яка дозволяє точно оцінити об'єкт кредитування, з'ясувати економічну доцільність видачі позички і організувати дієвий контроль за її використанням і погашенням. Все це, поза сумнівом, позитивно впливає на організацію кредитних відносин банку з позичальником. З точки зору банку до негативних факторів, пов'язаних з прямим банківським кредитуванням, зазвичай ставиться дещо більш високий рівень ризику, ніж при непрямому банківському кредитуванні.
Непряме банківське кредитування дозволяє банку скоротити вплив ризиків (кредитних, процентних, валютних, ринкових і інших), оскільки позики, що надаються, наприклад, юридичним особам (торговельним організаціям, підприємствам і фірмам і т.д.), дозволяють з більшим ступенем вірогідності і реальності визначити кредитоспроможність позичальника (юридичної особи), можливості погашення позички в строк і повністю, організувати дієвий контроль, у тому числі на стадії погашення позики. З точки зору клієнта, важливо, також, що він отримує позику в момент виникнення потреби в ній (у торговельній організації при купівлі товарів тривалого користування, наприклад, по кредитній карті) і немає необхідності звертатися до банку з проханням про видачу позики.
Наведена класифікація умовна, оскільки в банківській практиці часом неможливо виділити ту чи іншу позику «в чистому вигляді» відповідно до певною ознакою класифікації. Ця класифікація відображає різноманіття позик, але не показує всіх можливих ознак угруповання, в силу чого її можна подолжіть за іншими критеріями.
Усі кредитні операції осущствляются комерційними банками згідно з договорами, укладеними з клієнтами. Крім кредитного договору для оформлення позики клієнти представляють в банк термінове зобов'язання (зобов'язання-доручення), заставне або гарантійне зобов'язання та заяву на отримання позики.
При порушенні позичальником зобов'язань за кредитним договором комерційний банк має право достроково стягувати надані позички і нараховані відсотки, якщо це передбачено договором, звертати стягнення на заставлене майно в порядку, встановленому законодавством.
Розрахункові операції - це операції по зарахуванню і списанню коштів з рахунків клієнтів, у тому числі для оплати їх зобов'язань перед контрагентами.
Комерційні банки здійснюють розрахунки за правилами, формам і стандартам, встановленим Національним банком Республіки Казахстан; за відсутності правил проведення окремих видів розрахунків - за домовленістю між собою, при проведенні міжнародних розрахунків - у порядку, встановленому федеральними законами і правилами, прийнятими в міжнародній банківській практиці.
Комерційні банки зобов'язані перераховувати кошти клієнта та зараховувати кошти на його рахунок не пізніше наступного операційного дня після отримання відповідного платіжного документа. У випадку несвоєчасного або неправильного зарахування на рахунок або списання з рахунку клієнта коштів кредитна організація виплачує відсотки на суму цих коштів за офіційною процентною ставкою Національного банку Республіки Казахстан.
Касові операції - це операції з приймання та видачі готівкових грошових коштів.
Більш широко касові операції можна визначити як операції, пов'язані з рухом готівкових грошових коштів, а також з формуванням, розміщенням і іспользованеім грошових коштів на різних активних рахунках банку і рахунках клієнтів комерційного банку.
Інвестиційні та фондові операції - це операції з інвестування банком своїх коштів у цінні папери та паї небанківських структур з метою спільної господарсько-фінансової і комерційної діяльності, а також розміщення коштів у вигляді термінових вкладів в інших кредитних організаціях.
Відмітна особливість інвестиційних операцій комерційного банку в порівнянні з кредитними операціями полягає в тому, що ініціатива проведення перших виходить від самого банку, а не від його клієнта - це інвестиційна діяльність самого банку.
До фондових операцій з цінними паперами (крім інвестиційних) відносяться:
- Операції з векселями (облікові і переоблікові операції, операції з опротестування векселів, інкасування, домицилирования, акцепту, індосування векселів, видачу вексельних доручень, зберігання векселів, їх продажу на аукціоні);
- Операції з цінними паперами, котируються на фондових біржах.
Валютні операції - це операції з купівлі-продажу іноземної валюти та інших валютних цінностей, включаючи дорогоцінні метали в монетах і зливках.
Гарнтійние операції - це операції з видачі банком гарантії (поручительства) сплати боргу клієнта третій особі при настанні певних умов; приносять банкам дохід також у вигляді комісійних.
Крім того, активні операції банків поділяються і з іншої класифікації.
У залежності від ступеня ризикованості:
- Ризикові;
- Ризик - нейтральні.
У залежності від характеру (напрямів) розміщення коштів активні операції поділяються на:
- Первинні - операції, пов'язані з размщеніем коштів на кореспондентському рахунку, в касі, з видачею позик клієнтам, іншим банкам, деякі інші операції;
- Вторинні - операції, пов'язані з відрахуваннями коштів до резервного та страхової фонди;
- Інвестиційні - операції з вкладення коштів банку у власний портфель цінних паперів, в основні фонди, щодо участі в господарській діяльності інших організацій.
За рівнем прибутковості активні опраціі банку поділяються наступним чином:
- Які дають дохід - високоприбуткові і низькодохідні, що приносять дохід стабільний і нестабільний;
- Операції, що не приносять доходу - операції з готівкою, операції по кореспондентському рахунку, відрахування коштів до резервного фонду, видачу безпроцентних позик, пролонгації та відстрочення позик, коли відсотки за користування позиками не сплачуються.
1.2 Характеристика активних операцій комерційного банку та їх особливості
Активні операції - це операції, за допомогою яких банки размещют наявні в їхньому розпорядженні ресурси для отримання прибутку та підтримки ліквідності. До активних операцій банку належать:
- Короткострокове і довгострокове кредитування виробничої, соціальної, інвестиційної та наукової діяльності організацій;
- Надання споживчих позик населенню;
- Придбання цінних паперів;
- Лізинг;
- Факторинг;
- Інноваційне фінансування і кредитування;
- Пайова участь коштами банку в господарській діяльності організацій, засновницька діяльність банку;
- Надання позик іншим банкам.
Придбання цінних паперів фактично є інвестиційною діяльністю комерційного банку. Інвестиції комерційних банків відрізняються від кредитних операцій з ряду положень. Кредитні позики передбачають використання коштів протягом певного порівняно невеликого періоду часу за умови їх повернення у встановлений термін з оплатою позичкового відсотка. Інвестиції ж передбачають вкладення коштів банку на довгостроковий період часу до того, як ці кошти повернуться до свого власника. При банківському кредитуванні ініціатором позик виступає позичальник. При інвестуванні ж ініціатива належить комерційному банку, який прагне придбати активи на ринку цінних паперів. Банківське кредитування безпосередньо пов'язано з відносинами «банк - позичальник». Інвестування ж - це знеособлена діяльність банку.
Ключові фактори, які визначають мету проведення інвестиційної діяльності комерційних банків - це потреба в отриманні доходу і потреба в забезпеченні ліквідності поределенной групи своїх активів.
За типом цінні папери поділяються на: відбивають відносини боргу (позики) - боргові зобов'язання або облігації; відображають відносини власності - акції.
Боргові зобов'язання поділяються на державні цінні папери (ринкові і неринкові) та облігації підприємств (корпоративні). Ринкові вільно продаються і купуються на відкритому ринку, неринкові - емітуються державою для залучення коштів дрібних індивідуальних інвесторів (наприклад, ощадні сертифікати).
Поряд з основними цінними паперами на фондовому ринку обертаються допоміжні: векселі, чеки та сертифікати.
Операції комерційного банку, пов'язані з розміщенням ресрсов в цінні папери, формують його портфель цінних паперів, який в залежності від цілей придбання і котирується на організованому ринку цінних паперів поділяється на торговий портфель, інвестиційний портфель, і портфель торгового участі.
У торговий портфель включаються котирувані цінні папери, придбані з метою отримання доходу від їх реалізації (перепродажу), а також цінних паперів, які не призначені для утримання в портфелі понад 180 днів і можуть бути реалізовані. Інвестиційний портфель складають цінні папери, що купуються з метою отримання інвестиційного доходу, а також в розрахунку на можливість зростання їх вартості в тривалій або невизначеної перспективі. Портфель контрольного участі включає в себе цінні папери, придбані в кількості, яка забезпечує отримання контролю над управлінням організацією - емітентом або суттєвий вплив на неї. Такими цінними паперами визнаються акції, що дають право на участь в управлінні справами акціонерного товариства, іменовані надалі - голосуючі акції.
Якщо комерційний банк купує цінний папір і ставить її на облік на рахунку балансу, то він набуває права власності на цю цінний папір. Списання цінних паперів з обліку на рахунках балансу відбувається в результаті її вибуття у зв'язку з втратою прав на цінні папери (у тому числі при реалізації), погашенням ціною паперу або неможливістю стягнення прав, закріплених цінним папером. Якщо цінний папір перестає задовольняти вимогам того портфеля, в якому вона числиться, то вона повинна бути переміщена в інший портфель або на рахунок обліку вкладень в прострочені боргові зобов'язання.
Фактичні витрати на покупку цеених паперів, включаючи витрати, пов'язані з їх придбанням і вибуттям (реалізацією), а за процентними (купонним) борговими зобов'язаннями - також відсотковий (купонний) дохід, сплачений при їх придбанні, становлять вкладення банку в цінні папери.
Якщо в балансі кредитної організації цінні папери обліковуються за ринковою ціною, то вкладення в цінні папери періодично переоцінюються за ринковою ціною. При застосуванні цього методу резерви під знецінення цінних паперів і на можливі втрати не створюються. Переоцінка цінних паперів здійснюється з метою визначення балансової вартості цінних паперів, які перебувають у портфелі банку, за станом на кінець робочого дня шляхом множення їх кількості на їхню ринкову ціну.
На організованому ринку цінних паперів організатор торгівлі може встановити різний порядок виконання зобов'язань з поставки цінних паперів і грошових розрахунків за угодами, укладеними протягом торгового дня (сесії) - так званий принцип виконання угод. Нижче перераховані варіанти реалізації даного принципу:
- Принцип брутто - зобов'язання з поставки цінних паперів і грошових розрахунків виконуються по кожній угоді;
- Принцип нетто - виповнюється нетто-позиція на отримання / поставку цінних паперів і сальдо розрахунків, що визначаються за підсумками проведених торгів.
Нетто-позиція - це різниця між вимогами і зобов'язаннями на поставку цінних паперів одного випуску, розрахована за підсумками проведення торгів:
- Нетто-позиція на постачання - підвищення зобов'язань над вимогами на поставку цінних паперів одного випуску, розрахована за підсумками проведення торгів;
- Нетто-позиція на отримання - перевищення вимог над зобов'язаннями на отримання цінних паперів одного випуску; розрахована за підсумками проведених торгів;
- Сальдо розрахунків - різниця між вимогами і зобов'язаннями по сплаті / отримання кредитної організацією грошових коштів за підсумками проведених торгів.
Фактично, активні операції банку з цінними паперами зводяться до їх купівлі-продажу. Однак практика фінансового ринку пропонує різні поєднання операцій з купівлі та родаже паперів у рамках спеціальних дооворних відносин, які для однієї сторони можуть служити джерелом доходу, а для іншої - інструментом страхування (хеджування) фінансових ризиків, а для Національного банку Республіки Казахстан - інструментом розширення або обмеження пропозиції грошей на ринку. Одним з видів таких операцій є операції РЕПО, під якими розуміються операції з продажу (купівлі) емісійних цінних паперів (перша частина РЕПО) з обов'язковою наступною зворотного купівлею (продажем) цінних паперів того ж випуску в тій же кількості (друга частина РЕПО) через певний договором строк за ціною, встановленою цим договором при укладанні першої частини такої угоди.
Комерційні банки проводять операції РЕПО з державними цінними паперами, з гарантованими державою першокласними комерційними векселями, акціями та облігаціями великих промислових компаній і банків, що звертаються на біржі; депозитними сертифікатами.
Комерційні банки стали андеррайтерами найбільших випусків корпоративних облігацій і до цих пір лідирують за обсягом і кількістю випусків, для яких вони стали організаторами. Почасти це пояснюється тим, що тільки комерційні банки мають ресурси, достатні для викупу всього або частини випуску, щоб згодом розміщувати його серед роздрібних покупців. Крім того, самі банки є активними емітентами своїх облігацій, причому не тільки на внутрішньому ринку банки прагнуть одержати доступ до більш дешевих ресурсів на міжнародному ринку капіталу.
Проте на внутрішньому ринку, випуск власних облігацій багатьма банками розцінюється як пілотний проект. В умовах переважання короткострокових корпоративних облігацій на ринку як і раніше актуакльно розвиток власних вексельних програм.
Можливо, зі скасуванням або зниженням ставки податку на операції з цінними паперами, який було б правильніше називати податком на емісію цінних паперів, вартість залучення позикового капіталу на внутрішньому ринку знизиться, і ми станемо свідками збільшення кількості та обсягів випуску облігацій банків при одночасному збільшенні термінів запозичення .
У міру подальшого зниження прибутковості на ринку державних цінних паперів банки неминуче будуть більшою мірою переорієнтуватися на ринок корпоративних цінних паперів, зниження ризику на якому багато в чому буде залежати від розвитку ринку похідних Інтрументи.
Факторинг - це купівля банком або спеціалізованою факторинговою компанією грошових вимог постачальника до покупця та їх інкасація за певну винагороду. Суть факторингу полягає в тому, що факторингова компанія (або фактор-фірма) купує у своїх клієнтів їх платіжні вимоги до покупців на умовах негайної оплати 80 - 90% вартості отфактурованних поставок і сплати решти за вирахуванням комісійних та відсотків за кредит в строго визначені терміни незалежно від надходження виручки від покупців. При цьому, вступник потім платіж від покупця зараховується на рахунок фактор-компанії.
Операція вважається факторингом у тому випадку, якщо задовольняє хоча б двом вимогам з чотирьох:
- Наявність кредитування у формі попередньої оплати боргових вимог;
- Ведення бухгалтерського обліку постачальника, перш за все обліку реалізації;
- Інкасування його заборгованості;
- Страхування постачальника від кредитного ризику.
Завдяки факторингу постачальник отримує такі переваги: ​​завчасно реалізуються боргові вимоги; звільняється від ризику неплатежу; спрощується структура балансу; економить на бухгалтерських, адміністративних та інших витрат.
Все це сприяє прискоренню обороту капіталу, зниження витрат обігу, розширення виробництва і збільшення прибутків.
Факторингове обслуговування найбільш ефективно для знову виходять на ринок, а також малих і середніх підприємств, не завжди мають в своєму розпорядженні необхідною інформацією про платоспроможність своїх покупців і до того ж мають обмежений доступ до кредитів. Слід зазначити, що не всяке мале або середнє підприємство може скористатися послугами факторингової компанії, дуже обережно налаштовані по відношенню до клієнтів підвищеного ризику:
- Підприємствам з великою кількістю дебіторів, а також займаються виробництвом нестандартної та вузькоспеціалізованої продукції;
- Будівельним та іншим фірмам, що працюють із субпідрядниками;
- Підприємствам з післяпродажним обслуговуванням реалізованої продукції і практикуючим компенсаційні (бартерні) операції.
Факторингові операції не проводяться також за договірними зобов'язаннями фізичних осіб, філій або відділень підприємств. Банк зацікавлений у проведенні факторингових операцій, так як він отримує винагороду у вигляді комісійних платежів за управління рахунками клієнта, включаючи кредитний ризик і факторинговий збір.
Комісійний збір зазвичай складає 0,5 - 3% від загальної суми куплених рахунків. Його розмір залежить від торгового обороту клієнта, ступеня ризику і обсягу необхідної конторської роботи. Ступінь ризику залежить від платоспроможності боржників клієнта, а обсяг конторської роботи - від кількості рахунків-фактур. Крім того, клієнт сплачує банку позичковий відсоток з щоденного залишку попереднього платежу за рахунками.
Факторингові операції поділяються на:
- Внутрішні, якщо постачальник, покупець і фактор-фірма перебувають в одній країні, і міжнародні, якщо якась із трьох сторін знаходиться в іншій державі;
- Відкриті, якщо така буде боржник сповіщений про участь в операції факторингової компанії, і закриті (конфіденційні);
- З правом регресу, тобто зворотної вимоги до постачальника повернути сплачену суму, або без права регресу;
- З умовою про кредитування постачальника у формі попередньої оплати або оплати вимог до певної дати.
Укладаючи факторингову угоду, фактор-фірма бере на себе можливий ризик неплатежів з боку покупця. Тому до укладення такої угоди вона повинна провести попередню роботу з вивчення платоспроможності клієнтів обслуговується нею постачальника. Для цього постачальник повідомляє компанії-фактору (факторингового відділу банку) список своїх покупців і передбачуваний обсяг поставок товарів. Фактор-фірма перевіряє платоспроможність кожного з покупців і повідомляє постачальника можливі кредитні ліміти по кожному покупцю. У рамках цих кредитних лімітів постачальник може відвантажувати прдукції без усякого ризику. При відкритому факторингу він, відвантажуючи продукцію і виставляючи платіжні трбованія, повинен сповістити покупця про те, що що вдається до посередництва факторингової фірми і всі платежі повинні зараховуватися на її рахунок.
У світовій практиці існує кілька типів факторингових угод у залежності від вимог постачальника до фактор-компанії. Розглянемо їх нижче.
Угоду про повну обслуговуванні (відкритому факторингу без права регресу). Зазвичай укладається при регулярних і перевірених практикою контактах між постачальником і факторингової компанією. Повне обслуговування включає: повний захист від появи сумнівних боргів і гарантовану оплату платіжних документів; управління кредитом; і облік реалізації; кредитування у формі попередньої оплати або до певної дати. Як правило, повне обслуговування здійснюється за умови, що постачальник переуступає факторингової компанії борги всіх своїх клієнтів, без відбору надійних - собі, ненадійних - факторингової компанії.
При угоді про повне обслуговування з правом регресу факторингова компанія не страхує кредитний ризик. Його продовжує нести постачальник. Компанія має право повернути постачальнику боргові вимоги, не оплачені клієнтами протягом визначеного терміну. Крім кредитних і обліково-контрольних операцій, фактор-компанії надають юридичні, інформаційні, складські та консультаційні услгі. Вони мають у своєму розпорядженні багатою інформацією про світові ринки.
Кредитний ризик постачальника особливо зростає пріпоставках товарів на експорт. Це пов'язано з набагато більшими труднощами оцінки платоспроможності іноземних клієнтів, тривалішими термінами докменто-і товарообігу, а значить, і надання комерційного кредиту; політичної та економічної нестабільності країни-імпортера. До всього цього додається валютний ризик, пов'язаний зі зміною курсу національної валюти по відношенню до іноземних.
Працюючи з експортером, факторингова компанія, як правило, укладає договір з такою ж компанією країни імпортера та передає їй частину своєї роботи і в свою чергу виконує частину робіт з дорученням цієї іноземної фірми.
Такий зустрічний факторинг отримав назву взаємного, або двофакторного. Переваги взаємного факторингу полягають в тому, що для кожної з компаній, що обслуговують імортеров, боргові вимоги є внутрішніми, а не зовнішніми, а це спрощує всю роботу з визначення кредитоспроможності імпортера, страхування ризику, инкассированию боргових вимог і т.п.
Несмтря на те, що частка міжнародного факторингу поки невелика, поступово він набирає все більших обертів у зв'язку з поглибленням інтернаціоналізації господарського життя.
Укладаючи договір про факторингове обслжіваніі фактор-фірма або бан беруть на себе серйозні зобов'язання і значний ризик, пов'язаний з оплатою платіжних вимог покупцями.
Для укладення договору про факторингове обслуговування постачальник повинен представити банку детальну інформацію про платіжні вимоги. У факторингове договорі обумовлюються права та обов'язки кожної зі сторін, умови здійснення факторингових операцій, включаючи реквізити платіжних вимог, наявність або відсутність права регресу до постачальника, порядок оплати платіжних вимог банком, розмір і порядок визначення комісійної винагороди, відповідальність сторін за невиконання умов договору, умови розірвання договору.
Договір про факторингове обслуговування укладається між постачальником і факторингової компанією зазвичай на термін від одного року до чотирьох років. Його дія може бути припинена за бажанням будь-якої із сторін з повідомленням контрагента за визначений в угоді проміжок часу; за взаємною згодою сторін; зважаючи фактичної або очікуваної неплатоспроможності постачальника.
У світовій практиці термін «лізинг» використовується для позначення різного роду угод, заснованих на оренді товарів тривалого користування. Залежно від терміну, на який укладається договір оренди, розрізняють три види оренди: короткострокова (рейтинг) - на термін від одного дня до одного року; середньострокова (хайринг) - на строк від одного року до трьох років; довгострокова (лізинг) - на строк від трьох до двадцяти років і більше.
Під лізингом зазвичай розуміють договір оренди або довгострокову оренду машин і устаткування, куплених арендодотелем для орендаря з метою їх виробничого використання при збереженні права власності на них за орендодавцем на весь термін договору. Крім того, лізинг можна розглядати як специфічну форму фінансування вкладень в основні фонди при посередництві спеціалізованої (лізингової) компанії, яка набуває для третьої особи майно і віддає йому це майно в оренду на довгостроковий період. Таким чином, лізингова компанія фактично кредитує орендаря. Тому лізинг іноді називають «кредит-оренда».
На відміну від договору купівлі-продажу, за яким право власності на товар переходить від продавця до покупця, при лізингу право власності на предмет оренди зберігається за орендодавцем, а лізингоодержувач отримує його лише право на його тимчасове використання. Після закінчення терміну лізингового договору лізингоодержувач може придбати об'єкт угоди за узгодженою ціною, продовжити лізинговий договір або повернути обладнання власникові після закінчення терміну договору.
З економічної точки зору лізинг має схожість з кредитом, наданим на покупку устаткування. При кредиті в основні фонди позичальник вносить у встановлені терміни платежі для погашення боргу, при цьому банк для забезпечення повернення кредиту зберігає за собою право власності на кредитований об'єкт до повного погашення позики. При лізингу орендар стає власником узятого в оренду майна тільки після закінчення терміну договору і виплати їм повної вартості орендованого майна. Однак така схожість характерна лише для фінансового лізингу - оперативного - спостерігається більша схожість з класичною орендою обладнання.
За своєю юридичною формою лізингова угода є своєрідним видом довготермінової оренди інвестиційних цінностей. Чітке визначення цієї операції має важливе практичне значення, так як при недотриманні встановлених законом правил її офрмлення вона не може бути визнана лізинговою угодою, що загрожує дл учасників операції поруч несприятливих фінансових наслідків.
Основу лізингової угоди складають її об'єкт і суб'єкти (сторони лізингового договору), термін лізингового договору (період лізингу); лізингові платежі; послуги, що надаються по лізингу.
Об'єктом лізингової угоди може бути будь-який вид матеріальних цінностей, якщо він не знищується у виробничому циклі. За природою орендованого об'єкта розрізняють лізинг рухомого та нерухомого майна.
Суб'єктами такої угоди є сторони, що мають безпосереднє відношення до об'єкта угоди. При цьому їх можна підрозділити на прямих учасників і непрямих.
До прямих суб'єктів відносяться:
- Лізингові фірми або компанії (лізингодавці або орендодавці);
- Виробничі (промислові і сільськогосподарські), торгові і транспортні підприємства та населення (лізингоодержувачі або орендатори);
- Постачальники об'єктів угоди - виробничі (промислові) і торгові компанії.
Непрямими учасниками є:
- Комерційні та інвестиційні банки, що кредитують лізингодавця і виступають гарантами угод;
- Страхові компанії;
- Брокерські та інші посередницькі фірми.
При проектуванні лізингових операцій найбільш складно визначити суми лізингових (орендних) платежів, що належать лізингодавцю. При кретко - і середньостроковій оренді сума виплат значною мірою визначається кон'юнктурою ринку орендованих товарів. При довгостроковій оренді (лізингу) в основу розрахунку лізингових платежів закладаються методично обгрунтовані розрахунки, що пов'язано зі значною вартістю об'єкта угоди та продожітелним терміном лізингового контракту. Сучасний ринок лізингових послуг характеризується різноманіттям форм лізингу, моделей його контрактів і юридичних норм, що регулюють такі операції. Залежно від різних ознак їх операції можна згрупувати наступним чином:
- За складом учасників: при якому власник майна самостійно здає об'єкт в лізинг (двостороння угода); непрямий, коли передача майна відбувається через посередника (тристороння або багато стороння угода). Окремим випадком перший вважають зворотний лізинг, сутність якого полягає в тому, що лізингова фірма купує у власника обладнання і здає його йому ж в оренду;
- За типом майна: лізинг рухомого, нерухомого, а також майна, що було в експлуатації;
- За ступенем окупності: лізинг з повною окупністю, при якому протягом терміну договору відбувається повна виплата вартості майна, і неповною, коли протягом терміну дії одного договору окупається тільки частина вартості орендованого майна;
- За умовами амортизації: лізинг з повною амортизацією і відповідно з повною виплатою вартості об'єкта лізингу з неповною, тобто з частковою виплатою вартості;
- За ступенем окупності та умов амортизації виділяють: фінансовий лізинг, тобто в період дії договору про лізинг орендар сплачує орендодавцю всю вартість орендованого майна (повну амортизацію). Він вимагає великих капітальних вкладень і здійснюється у співпраці з банками; оперативний, тобто передача майна здійснюється на строк, менший, ніж період його амортизації. Договір укладається на термін від 2 до 5 років. Об'єктом такого лізингу зазвичай є обладнання з високими темпами морального старіння;
- По об'єму обслуговування: чистий лізинг, якщо все обслуговування переданого об'єкта оренди бере на себе лізингоодержувач; з повним набором послуг - повне обслуговування об'єкта угоди покладається на лізингодавця; з частковим набором послуг - на лізингодавця покладаються лише окремі функції з обслуговування предмета лізингу;
- Залежно від сектора ринку, де відбуваються операції: внутрішній - всі учасники угоди представляють одну країну; міжнародний лізинг - хоча б одна зі сторін або всі сторони належать різним країнам, а також якщо одна із сторін є спільним підприємством. Останній поділяють на експортний та імпортний. При експортному лізингу зарубіжною країною є лізингоодержувач, а при імпортному - лізингодавець.
- По відношенню до податкових та амортизаційних пільг: фіктивний - угода носить спекулятивний характер і укладається з метою отримання найбільшого прибутку за рахунок отримання необгрунтованих і податкових угод; дійсний лізинг - орендодавець має право на такі податкові пільги, як інвестиційна знижка і прискорена амортизація, а орендар може віднімати орендні платежі з доходів, заявлених для сплати податків;
- За характером лізингових платежів: з грошовим платежем - всі платежі здійснюються в грошовій формі; з компенсаційним - платежі здійснюються поставкою товарів, вироблених на даному обладнанні, або у формі надання зустрічної послуги; а також зі змішаним платежем.
Існуючі форми лізингу можна об'єднати у два основних види: оперативний лізинг - це орендні відносини, за яких витрати лізингодавця, пов'язані з придбанням та утриманням що здаються в оренду, не покриваються орендними платежами протягом одного лізингового контракту. Фінансовий - це угода, що передбачає протягом періоду своєї дії виплату лізингових платежів, що покривають повну вартість амортизації обладнання або більшу її частину, додаткові витрати і прибуток лізингодавця.
Поняття інновація застосовується до всіх нововведень у всіх сферах функціонування банку, що володіє певним позитивним економічним і стратегічним ефектом, прикладом якого можна вважати приріст клієнтської бази банку, збільшення частки ринку, скорочення витрат тна проведення будь-якого виду операцій і т.п.
По відношенню до фінансової сфери і банківського бізнесу можна виділити внутрішні і зовнішні інновауіі. Внутрішні інновації стосуються власне технологічних, реорганізаційних аспектів і реалізуються суб'єктом ринку - з метою перетворення вже сформованих стосунків, складових адмінстративних-управлінський ланцюжок.
Серед них розрізняють:
- Технологічні, пов'язані з розробкою як нових технологій, так і нових продуктів або удосконаленням вже існуючих, відпрацюванням нових функцій самої компанії і реалізованих нею продуктів;
- Адміністративні, пов'язані із структурною перебудовою та удосконаленням системи планування;
- Концептуальні, що зумовлюють зміну стратегічної спрямованості операцій банку і переорієнтацію на інший сегмент бізнесу.
Зовнішні інновації - це методи реалізації власних продуктів і винахід нових маркетингових технологій, а також цільове інвестування в інноваційну діяльність інших підприємств.
До них відносяться:
- Комунікаційні, засновані на розробці нової маркетингової чи рекламної стратегії з метою залучення певної клієнтської бази;
- Інвестиційно-кредитні, які представляють собою цільове інвестування в інноваційні технології промислових підприємств і торганізацій малого бізнесу.
Дане інвестування є дуже ризикованим для банків, тому перш ніж зробити інвестування риск-менеджеры/андеррайтеры ретельно вивчають проект, оцінюють рівень передбачуваного ризику і виносять рішення за проектом.
Міжбанківський кредит (далі - МБК) - специфічна область діяльності професійних банкірів, і, як правило, вона не стосується підприємців і менеджерів підприємств - клієнтів банку.
Міжбанківський кредит, на відміну від клієнтського більш забезпечений, тому що банки дуже ретельно стежать за фінансово стійкістю один одного. У міжбанківського кредиту в порівнянні з клієнтським є й інша важлива особливість: тут спостерігається набагато менша залежність від інвестиційних циклів, часових лагів, а значить, можна набагато частіше віддавати гроші на короткий термін (так звані «короткі» гроші) для казахстанських умов на строк до одного місяця, а у світовій практиці - до трьох місяців.
МБК є потужним джерелом кредитних ресурсів, здатних підтримувати стабільність кредитного потенціалу банків. Також МБК дозволяє підтримувати на належному рівні поточну ліквідність банку, забезпечує стабільну рентабельність вкладення коштів, є оперативним за способом надання коштів.
До недоліків МБК можна віднести його короткостроковий характер і те, що він представляє собою дорогий по відношенню до інших джерел кредитний потенціал банку.
Для розвитку міжбанківського кредитування необхідна інформаційна база, що характеризує фінансовий стан банків - їх платоспроможність і ліквідність.
На міжбанківському грошовому ринку поширені найрізноманітніші умови кредитних угод з практично будь-якими комбінаціями термінів поставки та повернення депозитів. Так, самим короткостроковим позикою є так наиваемие «одноденні короткі гроші», або депозит «овернайт» (поставка кредитних ресурсів сьогодні з поверненням завтра). «Одноденні гроші» користувалися на грошовому ринку підвищеним попитом, тому процентна ставка (винагороду) за цими позиками часом у кілька разів перевищує рівень ставок по кредитних ресурсах на більш тривалі терміни.
Привабливість таких кредитів пояснюється тим, що вони досить тривалий період часу залишалися в цілому відносно дешевими кредитними ресурсами. «Короткі гроші» влаштовували як покупців, так і продавців.
МБК займає своєрідне місце в системі кредитних відносин. Його потоки зачіпають інтереси багатьох галузей господарства і регіонів Республіки Казахстан, а також взаємодіють з ринками цінних паперів та іноземної валюти.
Незважаючи на актуальність проблем міжбанківського кредиту, ринок якого потребує відродження, залишаються недостатньо вивченими питання сутності, властивостей, законів руху і тенденцій розвитку форм цього крдіта і кредитних ринків, а також питання взаємодії підсистем в єдиній системі МБК.
Сутність міжбанківського кредиту визначається, крім суб'єктів кредиту, його першоелементами, характером і напрямками їх руху, а також платністю. Першоелементи МБК - це банківські ресурси і заставна вартість; характер руху МБК - це платний обмін ресурсами та заставною вартістю між банком-кредитором і банком-позичальником; напрямки МБК - це два етапи руху: при видачі позичок і при їх погашенні. Звідси випливає, що сутність МБК містить дві стадії платного обміну: при видачі позик - прямий обмін ресурсів банку-кредитора на забезпечення та (або) зобов'язання банку-позичальника, а при погашенні кредиту - зворотний обмін ресурсів банку-позичальника на забезпечення та (або) зобов'язання, дане банку-кредиторові на момент отримання кредиту. У загальному вигляді сутність МБК полягає в обміні формами вартості (кредитної та заставної) між банком-кредитором і банком-позичальником. Отриманий МБК впливає на економіку. Це вплив відбивається в його властивостях.
Цілі міжбанківського кредиту: міжбанківський кредит здійснюється, як правило, з метою підтримки поточної ліквідності банку або забезпечення рентабельного вкладення коштів.
Міжбанківський кредит зводиться до торгівлі вільними фінансовими ресурсами. Фінансовими ресурсами торгують стійкі у фінансовому відношенні комерційні банки, у яких завжди є їх надлишок. Крім вигоди від розміщення коштів, банки-кредитори отримують можливість встановлювати ділові партнерські відносини і по інших напрямках банківської діяльності. Терміни МБК короткі, що дозволяє банку-кредитору оперативно спрямовувати на вкладення тимчасово вивільнилися з обороту кошти і таким Оразов повністю використовувати наявні ресурси.
При нестачі вільних комерційних коштів на міжбанківському ринку комерційний банк може звернутися за короткостроковим кредитом до Національного банку, який в банківській системі виконує функцію «кредитора в останній інстанції» і може надати допомогу комерційному банку в подоланні тимчасового кризи ліквідності.
На міжбанківському ринку ресурси зазвичай виступають у таких основних видах:
- Залишки коштів на кореспондентських рахунках, заброньовані на обумовлений термін під узгоджену ставку винагороди (оформляється кредитним договором);
- Платіжний кредит у формі овердрафту по кореспондентському рахунку (офрмляется договором щодо встановлення кореспондентських відносин або спеціальним договором про овердрафт);
- Облік і перезалог цінних паперів в Національний Банк Республіки Казахстан;
- Централізовані кредитні ресурси, призначені для розвитку пріоритетних напрямів в економіці і розміщуються через уповноважені банки;
- Централізованниекредітние ресурси, що розподіляються на аукціонній основі.
Операції РЕПО (оформляються договорами по залученню короткострокових МБК на строк від однієї години до одного місяця) є досить зручним інструментом короткострокового залучення коштів з грошового ринку. Наявність забезпечення у вигляді цінних паперів істотно знижує ризик. Це дуже гнучкий інструмент, тому що можна призначити будь-які терміни, зручні для обох сторін, починаючи з однієї доби. Гроші за угодою РЕПО надходять відразу на резервної позиції. Оскільки покупець отримує право розпорядження цінними паперами, він може відразу ж укласти зворотну угоду РЕПО з забезпеченням тими ж паперами або продати їх на термін на фондовій біржі, отримавши папери до моменту закінчення терміну першого РЕПО.
Зазвичай банки звертаються до міжбанківських кредитах у двох можливих ситуаціях.
1. Найбільш часто їм потрібні короткострокові позики для приведення в порядок своїх резервів. Це може виникнути, наприклад, у тих випадках, коли раптове вилучення клієнтами великих сум депозитів з банку призвело до зниження його обов'язкових резервів нижче нормативів, встановлених вимогами Національного Банку Республіки Казахстан.
2. Часом позики, необхідні комерційним банкам для задоволення сезонних потреб в грошових коштах, або, якщо наприклад, вони опинилися в складному фінансовому становищі і потребують коштів для приведення в порядок свого балансу.
Крім цього, у кожного банку бувають періоди, коли у неї є надлишкові кошти, і періоди, в які він відчуває дефіцит ресурсів. Оскільки різні засоби мають різний характер використання, то один і той же банк в одні і ті ж моменти часу може відчувати потреби як у покупці одних засобів, так і в продажу інших засобів.
Крім того, інвестиційні торгові цикли, тобто строки звернення коштів, у багатьох банків, які обслуговують представників різних секторів економіки та промисловості також можуть не збігатися. Не збігається у банків і структура залучених та розміщених коштів.
В даний час вітчизняний ринок міжбанківських кредитів являє собою один із ключових сегментів фінансового ринку, що виконують ряд важливих функцій. Ринок міжбанківських кредитів є одним з постачальників засобів для управління ліквідністю, а також для активних операцій банків на інших секторах фінансовогго ринку. Операції усередині ринку міжбанківських кредитів дають банкам додаткове джерело доходу за рахунок диференціації ставок по кредитах різної категорії терміновості. З усього цього випливає, що з усіх існуючих фінансових інструментів міжбанківські кредити найбільш оперативно реагують на зміни кон'юнктури фінансового ринку. Але так як банківський сектор Республіки Казахстан досить молодий і через недверія банків один до одного, на казахстанком ринку міжбанківські кредити широко і в повному обсязі не використовуються.
До установчої діяльності відноситься пайову участь засобами банку або шляхом придбання акцій та інших цінних паперів в установі та діяльності казахстанських та іноземних організацій, здійснення на пайових засадах спільної діяльності з реалізації цільових програм та науково-технічних проектів, створення, тиражування й застосування окремих видів продукції ( з поділом на пайових засадах вартісного ефекту).
Держава може заохочувати спільну діяльність банків у вигляді використання економічних регуляторів: пільг в оподаткуванні, скорочення обов'язкових резервів, надання кредитів на пільгових умовах і т.д. Подібне економічний примус може призвести комерційні банки до необхідності виступати спільно, і таким чином може бути досягнутий максимальний результат.
До вказаної діяльності можна віднести: організацію або входження у фінансово - кредитні та небанківські асоціації, консорціуми, об'єднання та інші види великих структур і організаційного характеру на території Республіки Казахстан і за кордоном; установа або участь в установі цільових грошових фондів (при здійсненні на підставі договору доручення акумуляції коштів цих фондів та управління ними).
Розширення масштабів зазначеної діяльності комерційних банків визначається їх прагненням гарантувати свою стійкість на базі входження у великі організаційні структури, диверсифікувати свої активи на основі пайової участі у створенні підприємств за участю іноземного капіталу, здійсненні операцій з виробництва користується попитом продукції, у тому числі продукції науково-технічного характеру.
Як приклад можна навести здійснення банком фінансової підтримки і економічних експериментів, організацію та апробування за участю наукових організацій та інших банків теоретичних і прикладних розробок у галузі вдосконалення господарського і грошово-кредитного механізму, включаючи нові види банківських технологій, послуг і операцій. Для вирішення цих завдань можуть засновуватися цільові грошові фонди. Джерелами фінансування можуть бути відрахування від прибутку засновників - банків і наукових організацій, виручка від реалізації науково-технічної продукції, що належить фондам, добровільні внески та інші кошти.
Кредит - це позичка в грошовій або товарній формі, що надається кредитором позичальнику на умовах повернення і, як правило, з сплатою відсотка.
Кредит з'явився не в сфері виробництва продуктів для їхнього внутрішнього споживання, а у сфері обміну, де власники товарів протистоять один одному як власники, юридично самостійні особи, готові вступити в економічні відносини з приводу кредиту. Рух вартості - ядро ​​його руху. Форми кредиту можна розрізняти залежно від цільових потреб позичальника. У зв'язку з цим виділяються дві форми кредиту: продуктивна і споживча.
Продуктивна форма кредиту пов'язана з особливістю використання отриманих від кредитора засобів. При цій формі кредиту позики використовуються на цілі виробництва та обігу, на продуктивні цілі.
Можна припустити, що споживча форма кредиту виникла на початку розвитку кредитних відносин, коли в одних суб'єктів відчувався надлишок предметів споживання, у інших виникала потреба у тимчасовому їх використанні. Надалі ця форма стала поширеною, застосовується і в сучасному господарстві, дозволяючи суб'єктам прискорити задоволення потреб населення передусім в товарах тривалого користування.
Споживча форма кредиту на відміну від його продуктивної форми використовується населенням на цілі споживання, такий кредит не спрямовується на створення нової вартості, а повинен задовольнити споживчі потреби позичальника. Споживчий кредит можуть отримувати не тільки окремі громадяни для задоволення своїх особистих потреб, а й підприємства, що не створюють, а використовують створену вартість.
Сучасний кредит має переважно продуктивний характер. Як зазначалося раніше, вирішальний питома вага, серед різноманітних форм кредиту має банківський кредит. Це означає, що позичальник не тільки повинен повернути позику, а й сплатити за її використання позиковий відсоток. У сучасному господарстві кредит ссужаются не просто у формі грошей, а в формі грошей як капіталу. Рух грошей як капіталу, як зростаючої вартості обумовлює продуктивне використання позики, вимагає від позичальника такого розміщення позикових коштів, яке передбачає їх раціональне використання, створення нової вартості, прибутку, частково поступається, кредитору у вигляді плати за тимчасове запозичення позиченої вартості.
Це не виключає випадки покриття кредитом збитків від діяльності підприємств. У цьому випадку форма кредиту вступає в протиріччя з його змістом, в кінцевому рахунку порушуються закони кредиту, порушується хід кредитного процесу, кредит з інструменту економічного зростання перетворюється на чинник загострення диспропорцій у розвитку економіки.
Чистих форм кредиту, ізольованих одна від іншої, не існує. Хоча банківський кредит і надається, наприклад, у грошовій формі, на практиці його погашення здійснюється у формі товарів. Часто подібна ситуація буває викликана винятковими обставинами. Як приклад можна навести Росію: у період економічної кризи 90-х років двадцятого століття і сильної інфляції банки стягували кредит за допомогою одержання від позичальника відповідних сум товарами. Відомі випадки, коли підприємства-позичальники розплачувалися з банками за отримані раніше кредити цукром, який працівники банку продавали за подібною ціною клієнтам та знайомим.
Це відноситься і до інших форм кредиту. Банківський кредит, будучи за своїм характером продуктивним кредитом, на практиці набуває споживчі риси. У свою чергу, цивільний кредит - це далеко не завжди споживчий кредит. Громадяни можуть брати позику на будівництво або ремонт будинку, покупку господарського інвентарю, який використовується при сільськогосподарських роботах. Кредит громадянам на їх споживчі цілі в певній мірі може бути направлений на підтримку їх життєдіяльності, відновлення фізичних сил і здоров'я, тому побічно також набуває своєрідні виробничі риси.
Однак у ряду економістів викликає сумнів функціонування споживчого кредиту. Ще понад 150 років тому професор А. Цешковський робив категоричні висновки щодо використання кредиту, оскільки, на його думку «. . . Кредит завдає шкоди майбутньому, є непродуктивним використанням накопичених фондів, справжніх капіталів, борги, які він створює, поглащают капітал, перекладаються в кінцевому рахунку на будуще ресурси ... ». Дійсно, є ймовірність нераціонального використання позички, можливість проїдання суспільного продукту. Однак це лише ймовірність, яка пов'язана із суб'єктивним вибором позичальника, яка виявила інтерес до позикових ресурсів. Така ймовірність властива будь-якій формі кредиту; споживчий кредит - це тільки вид кредиту, певним чином організованого, його функціонування - лише момент в загальній системі функціонування кредиту.
Разом з тим, споживання не так безнадійно з позиції користі для суспільства, як це часто буває. Споживання, будучи кінцевою стадією відтворення, виступає умовою виробництва. Виробництво відбувається не заради самого виробництва, а у взаємодії з іншими стадіями: розподілом, обміном і споживанням. Товариство споживає з тим, щоб мати можливість знову виробляти. Важливо не забувати і про те, що споживання у відомому сенсі створює попит, формуючи стимули для розширення виробництва і обігу товарів. Продуктивна сила споживчого кредиту укладена у формуванні у споживача попиту на товар.
Кредит має продуктивною силою не тільки тому, що з його допомогою створюються умови для залучення наявних ресурсів в кругообіг і йому властива рухова сила, але й тому, що в процесі кредитних відносин створюється особливий продукт - емітуються додаткові платіжні засоби, що сприяють процесу збільшення виробництва та обігу , створюються стимули для їх розвитку.
Спектр послуг постійно розширюється, оскільки з'являються нові, раніше не надавалися послуги. Для сучасного комерційного банку дуже важливо організувати комплексне обслуговування клієнтів з урахуванням можливості виконання нових нетрадиційних послуг з метою за рахунок цього отримати високі результати.

1.3 Загальна характеристика та історія виникнення АТ «Темiрбанк»
Акціонерне товариство «Темiрбанк» було утворено 26 березня 1992 у вигляді спеціалізованого банку, що представляє послуги залізничної промисловості Республіки Казахстан. 21 березня 1996 «Темiрбанк» був перегістрірован в акціонерне товариство. У грудні 2006 року «Темiрбанк» став дочірнім банком Акціонерного товариства «Банк Туран Алем», комерційного банку зареєстрованого на зконодательству Республіки Казахстан і входить в трійку найбільших банків Казахстану.
«Темiрбанк» має банківську ліцензію № 107 від 24 січня 2006 року, видану Агенством Республіки Казахстан з регулювання і контролю фінансових організацій і фінансових ринків (далі - «АФН») для здійснення банківських операцій в казахстанських тенге («тенге») та іноземній валюті, а також інших операцій, дозволених банківським законодавством. Основна діяльність банку полягає в комерційній банківській діяльності, у здійсненні операцій з цінними паперами, іноземною валютою та похідними фінансовими інструментами, у наданні позик і гарантій.
Зареєстрований Головний офіс «Темiрбанк» розташовується за адресою: Республіка Казахстан, м. Алмати, пр. Абая, 68/74. Банк здійснює свою діяльність також через 19 філій, 71 центр банківського обслуговування, розташованих на території Республіки Казахстан (а в 2005 році, наприклад, було зареєстровано 15 філій і 46 центрів банківського обслуговування).
«Темiрбанк» є материнською компанією Банківської групи, в яку входять такі компанії, консолідовані у фінансовій звітності:
У серпні 2005 року Банк придбав 100% акцій АТ «Перший Брокерський Дім» за балансовою вартістю на суму 45 950 тисяч тенге, в основному складаються з торгових цінних паперів. АТ «Перший Брокерський Дім» має ліцензію на проведення брокерських і дилерських операцій (№ 0401201033) та управління інвестиційним портфелем (№ 0403200298) від 28 травня 2005 року, видану АФН.
Станом на 31 грудня 2006 року в управлінні АТ «Перший Брокерський Дім» знаходилися п'ять діючих пайових інвестиційних фондів. Загальна вартість чистих активів п'яти фондів станом на 31 грудня 2006 року склала 370 608 тисяч тенге.
Враховуючи, що в грудні 2006 року «Темiрбанк» став дочірньою організацією АТ «Банк Туран Алем», і чинне законодавство Республіки Казахстан забороняє банку мати власні дочірні організації, в грудні 2006 року на вторинному ринку цінних паперів банк продав 200 тисяч акцій, що складають 15, 13% від акціонерного капіталу АТ «Темiрлізінг» за 5057 тенге за акцію. Прибуток від продажу акцій АТ «Темiрлізінг» склала 815 208 000 тенге.
У зв'язку з втратою контролю над АТ «Темiрлізінг», дана компанія була консолідована за методом пайової участі на 31 грудня 2006 року.
Щодо інвестицій в дочірні організації АТ «Перший Брокерський Дім», які згодом були продані, і ТemirCapital BV, банк отримав письмову згоду АФН на відстрочку продажу до середини 2007 року.
Акціонерам «Темiрбанк», що володіє привілейованих акціями, протягом звітного періоду були дивіденди за підсумками 2005 року і за 1-3 квартали 2006 року в такому розмірі, що можна простежити в таблиці 1.
Таблиця 1 - Розміри виплат дивідендів У тисячах тенге
За який період здійснена виплата
Нараховано
Податок у джерела доходу
Виплачено
За підсумками 2005 року
473 690
10 778
462 912
За підсумками 1 - 3 кварталів
348 021
8 377
339 644
Разом
821 711
19 155
802 556
Прості і привілейовані акції банку котируються на Казахстанській фондовій біржі (КФБ) у складі лістингу А. Акціями Темiрбанк »володіють більше 26 000 акціонерів. 99% від загального числа акціонерів є міноритарними акціонерами і в своїй масі в основному складаються з діючих або колишніх працівників Національної залізничної Компанії «Казахстан Темiр Жоли». Дані акціонери в сукупності володіють не більше 1,34% від загальної кількості розміщених акцій банку.
Станом на 31 грудня 2006 1,45% простих акцій утримується номінальними власниками, що не розкрили інформацію про осіб справжніх власників простих акцій. Відповідно до законодавства Республіки Казахстан, що регулюють ринок цінних паперів, такі номінальні утримувачі не можуть мати право голосу на зборах акціонерів, поки не буде розкрита інформація про справжнє власника акцій, проте як тільки особистість справжнього власника буде встановлена, такі акції з моменту розкриття надаватимуть право голосу держателю акцій на зборах акціонерів.
Станом на 31 грудня 2006 і 2005 років, акціонери банку, представлені у таблиці 2 володіли більше 5% простих акцій банку, що мають право голосу на зборах акціонерів.
Таблиця 2 - Акціонери АТ «Темiрбанк», які володіють більше 5% простих акцій.
Акціонери Банку (акціонери першого рівня)
31 грудня 2006, у%
31 грудня 2005, у%
АТ «Банк Туран Алем»
50,8
-
ТОО «Ясси - Капітал»
6,2
-
ТОВ «НАК - LTD»
6,2
-
ТОВ «Компанія« Преміум - Інвест »
5,5
-
АТ «Перший Брокерський Дім» (номінальний утримувач)
-
11,7
Банк Нью - Йорка
1,4
46,9
Пенсійний фонд БТА «Курмет»
-
8,9
О.А. Кононенко
-
5,9
Інші акціонери, що володіють менше 5%
29,9
26,6
Разом
100
100
1,45% простих акцій банку, не преоставляющіх права голосу, утримуються Банком Нью - Йорка, що виступає в якості Депозитарію Банку по Глобальній Програмі Розміщення депозитарних розписок, базовим активом яких є прості акції Банку.
Крім того, є інформація про всіх зареєстрованих власників акцій, які становлять більше 5% від загальної кількості привілейованих акцій банку за станом на 31 грудня 2006 і 2005 років. Ці дані відображені в таблиці 3.
Таблиця 3 - Акціонери АТ «Темiрбанк», які володіють більше 5% привілейованих акцій
Акціонери банків 31 грудня 2006 року, в% 31 грудня 2005 року, у%
АТ «Накопичувальний пенсійний фонд БТА Казахстан» 50,3 41,4
АТ «Накопичувальний пенсійний Валют - Транзит Фонд» 13,6 13,4
АТ «Накопичувальний пенсійний фонд« Корган »5,8 6,0
АТ «Перший Брокерський Дім» (номінальний утримувач) 5,7 -
АТ «Накопичувальний пенсійний фонд Народний банк» - 9,9
закінчення таблиці 3
АТ «Накопичувальний пенсійний фонд Казахмис» - 7,4
Інші акціонери, що володіють менше 5% 24, 6 21,9
Разом 100 100
22 грудня 2006 міжнародне рейтингове агенство «Fitch Raitings» підтвердило рейтинг АТ «Темiрбанк» як довгостроковий «ВВ-», короткостроковий «D / E» і рейтинг підтримки "3".
У грудні 2006 року агенція Moody's Investors Servise збільшила до Ва1 довгостроковий рейтинг банку за депозитами в іноземній валюті. Крім того, Moody's підвищило також довгостроковий борговий рейтинг за єврооблігаціями, випущеними TemirCapital BV під гарантію банку до Ваа3. Агенство також підтвердило короткостроковий рейтинг банку на рівні NP, рейтинг фінансової стійкості Е +. Прогноз за всіма рейтингами «Стабільний».
Філія Акціонерного Товариства «Темiрбанк» в місті Екібастуз є підрозділом Акціонерного Товариства «Темiрбанк». Місцезнаходження філії: 141200, Республіка Казахстан, Павлодарська область, м. Екібастуз, вул. Леніна, 13.
Предметом діяльності Банку є проведення операцій, передбачених банківським законодавством на підставі виданої Банку ліцензії уповноваженого органу з регулювання фінансового ринку та фінансових організацій.
Предметом діяльності Філії є здійснення від імені та за дорученням Банку операцій, передбачених банківським законодавством на підставі виданої ліцензії уповноваженого органу з регулювання фінансового ринку та фінансових організацій та довіреності Банку, наданої першому керівнику Філії.
Метою діяльності є отримання чистого доходу.
Філія - ​​підрозділ Банку, що не є юридичною особою, що розташований поза місцем знаходження Банку, здійснює банківські операції від імені Банку та діє в межах повноважень, наданих йому Банком.
Філія Банку має єдині з Банком баланс, а також найменування, повністю збігається з найменуванням Банку, круглу печатку із своїм найменуванням.
Відкриття, закриття Філії, а також злиття філій здійснюється Банком на підставі рішення Ради директорів Банку.
Філія, використовуючи закріплені в його оперативному управлінні або користуванні майно, основні та оборотні кошти, а також інші матеріальні та фінансові кошти (ресурси), якими його наділяв Банк, під керівництвом Банку здійснює свою діяльність на основі господарського розрахунку і самофінансування.
У своїй діяльності Філія керується Цивільним Кодексом Республіки Казахстан, Законом Республіки Казахстан «Про банки і банківську діяльність в Республіці Казахстан», Законом Республіки Казахстан «Про акціонерні товариства», нормативними правовими актами Агентства Республіки Казахстан з регулювання та нагляду фінансового ринку та фінансових організацій, Статутом Банку, рішеннями Ради Директорів, Правління Банку та Цим Положенням.
Філія незалежний від місцевих органів представницької і виконавчої влади при прийнятті ним рішень, пов'язаних з оперативною та банківською діяльністю.
Філія має право мати приміщення, розташовані за кількома адресами в межах даної області.
Облікова реєстрація філії виробляється в органі юстиції за місцем знаходження Філії.
Слід виділити основні завдання Філії.
- Кредитування заходів, що сприяють економічному і соціальному розвитку регіону розташування філії, фінансова підтримка малого і середнього бізнесу, зміцнення на цій основі грошового обігу та купівельної спроможності національної валюти.
- Акумуляція та ефективне використання вільних грошей юридичних і фізичних осіб шляхом залучення їх у депозити Банку та вигідного розміщення у вигляді кредитів.
- Розрахунково-касове обслуговування клієнтів та надання їм всіляких банківських послуг.
- Участь у реалізації програм розвитку економіки Республіки Казахстан шляхом надання банківських послуг на комерційній основі.
- Філія гарантує таємницю по операціях, рахунках і вкладах своїх клієнтів. Всі службовці філії зобов'язані зберігати таємницю по операціях, рахунках і вкладах Філії та його клієнтів. Довідки по операціях і рахунках юридичних і фізичних осіб видаються Філією тільки власникам рахунків та уповноваженим державним органам на підставах та у випадках, передбачених чинним законодавством Республіки Казахстан.
- Філія має право здійснювати банківські та інші операції, передбачені Законом Республіки Казахстан «Про банки і банківську діяльність в Республіці Казахстан», якщо дані операції вказані у виданій банку ліцензії уповноваженого органу з регулювання та нагляду фінансового ринку та фінансових організацій. Філія здійснює банківські операції й інші операції, не заборонені (дозволені) для банків Законом Республіки Казахстан «Про банки і банківську діяльність в Республіці Казахстан» в межах і на умовах делегованих довіреністю Банку, що надається першому керівнику Філії.
Банк визначає Філії розмір коштів, необхідних для здійснення банківської діяльності.
Банк виділяє Філії власні кошти для здійснення діяльності, передбаченої цим Положенням.
Засоби Філії складаються з частини Статутного і Резервного капіталу Банку, коштів, що спрямовуються на розвиток філії, соціальний розвиток, матеріальне заохочення, в межах отриманих Філією доходів.
Основними видами доходів Філії є:
- Отримані відсотки, комісійні винагороди за надання банківських послуг;
- Фінансове, інкасове обслуговування;
- Доходи за операціями з цінними паперами;
- Інші доходи, не заборонені чинним законодавством.
Порядок утворення та використання фондів економічного стимулювання філії затверджується Правлінням Банку.
Кредитні ресурси банку формуються за рахунок:
- Кошти Філії за вирахуванням вартості придбаних основних засобів і поточних витрат, що забезпечують діяльність Філії;
- Коштів підприємств і організацій, які мають рахунки в Філії, в тому числі у вигляді термінових вкладів, депозитів;
- Вкладів громадян, що залучаються на певний строк і до запитання;
- Кредитів інших банків.
В якості ресурсів кредитування може враховуватися нерозподілений протягом року дохід Філії.
Філія відповідно до пруденціальний нормативами та іншими обов'язковими до дотримання норм і лімітами, встановленими Агентством Республіки Казахстан з регулювання та нагляду фінансового ринку та фінансових організацій та правил, що встановлюються для філії Правління Банку:
- Підтримує ліквідну структуру балансу, яка забезпечує нормативне відповідність між вимогами і зобов'язаннями в розбивці по термінах надходження платежів;
- Дотримує нормативні співвідношення між засобами, закріпленими в користуванні, і його зобов'язаннями;
- Обмежує суму вкладів громадян розмірами коштів, закріплених у користуванні Філії;
- Обмежує розмір кредиту одному позичальнику у встановлених межах.
Філія депонує частину залучених грошей на рахунку в Банку відповідно до встановлених нормативів.
Для здійснення операцій та зберігання грошей, Філія відкриває поточний рахунок у відповідності з нормативними правовими актами уповноваженого органу Республіки Казахстан.
Філія залучає вільні гроші господарюючих суб'єктів і зберігає їх на поточних, депозитних чи інших рахунках.
Філія може залучати у вклади гроші громадян.
Гроші приймаються Філією на певний строк і до запитання. Філія забезпечує збереження прийнятих грошей.
Видача коштів клієнтам з депозитних рахунків здійснюється в терміни, встановлені договором. Видача вкладів провадиться на вимогу вкладників.
Філія надає своїм клієнтам весь комплекс кредитних, фінансових, розрахункових, касових та інших банківських послуг, передбачених законодавством, у межах повноважень, наданих йому Банком відповідно до наявної у Банку ліцензією Агентства Республіки Казахстан з регулювання та нагляду фінансового ринку та фінансових організацій на проведення банківських операцій на підставі довіреності Банку та цього Положення.
Позики, що надаються Філією забезпечуються заставою майна, що належить позичальнику, або речовому поручителю на яке може бути звернено стягнення відповідно до чинного законодавства, гарантіями, та іншими акцесорних зобов'язань, передбаченими чинним законодавством і прийнятим у банківській практиці.
Філія може надавати кредити без забезпечення (бланковий кредит).
Всі платежі з рахунків клієнтів ((включаючи платежі до бюджету та на оплату праці), здійснюються Філією у черговості, встановленої чинним законодавством.
Філія може в установленому порядку здійснювати кредитування, розрахунки і інші операції, пов'язані із зовнішньоекономічною діяльністю.
Філія здійснює операції, передбачені банківським законодавством на підставі договорів, укладених з юридичними та фізичними особами в межах прав, передбачених ліцензією Агентства Республіки Казахстан з регулювання та нагляду фінансового ринку та фінансових організацій та Довіреності, видаваної директору філії Головою Правління.
Посередницькі операції на ринку цінних паперів за дорученням Банку здійснюються Філією за наявності у Банку ліцензії уповноваженого органу на право їх ведення з згоди Агентства Республіки Казахстан з регулювання та нагляду фінансового ринку та фінансових організацій та довіреності Банку.
Філія має право:
а) на основі договору з клієнтом встановлювати процентні ставки при проведенні активних і пасивних операцій, а також розміри комісійної винагороди за надані послуги в межах норм, встановлених загальними умовами проведення операцій, затвердженими Радою директорів Банку;
б) отримати від кредитуються підприємств і організацій звіти, баланси та документи, що підтверджують їх платоспроможність, а також забезпеченість наданих кредитів;
в) вимагати проведення експертизи проектних рішень щодо будівництва, розширення, реконструкції і технічного переоснащення об'єктів, які передбачається здійснити за участю кредитором Банку;
г) припиняти подальшу видачу позики, достроково стягувати видані суми кредитів при порушенні зобов'язань, передбачених договором банківського позики;
д) приймати такі заходи щодо неплатоспроможного позичальника:
1) не надавати нових позик;
2) звертати стягнення на гроші, що є на будь-яких рахунках позичальника, та інше майно боржника, якщо це обумовлено в договорі банківської позики;
е) приймати від імені Банку з позовною заявою до суду про захист майнових інтересів у визнанні неплатоспроможного боржника банкрутом відповідно до чинного законодавства, на підставі довіреності Банку представляти його інтереси в суді в якості позивача, відповідача та третьої сторони з майнових та іншим спорах.
Дохід Філії формується з виручки від усіх видів його діяльності за вирахуванням операційних витрат, матеріальних і прирівняних до них витрат і витрат на оплату праці.
Дохід Філії використовується в порядку, визначеному органами управління Банку відповідно до їх компетенції.
Передбачені чинним законодавством податки на дохід вносяться до бюджету Філією у відповідності з чинним податковим законодавством.
Термін діяльності філії не обмежений. Загальне керівництво діяльністю Філії здійснює Правління Банку.
Правління Банку:
- Визначає розмір частини Статутного капіталу, закріпленого в користуванні Філії;
- Розглядає та затверджує оперативний баланс Філії, звіт про прибутки та збитки за минулий операційний рік;
- Призначає директора Філії, а також головного бухгалтера та його заступників;
- Здійснює контроль за діяльністю Філії;
- Вирішує питання оплати праці, матеріального стимулювання керівних працівників Філії.
Директор Філії:
- Здійснює керівництво оперативною діяльністю Філії;
- Самостійно вирішує питання по підбору кадрів, укладає від імені Банку індивідуальні трудові договори із співробітниками Філії;
- Встановлює правила внутрішнього розпорядку та режим роботи, а також розподіляє обов'язки між працівниками;
- Визначає структуру, оплату праці та матеріального стимулювання працівників Філії;
- Виконує рішення Ради директорів і Правління Банку;
- Організовує роботу по здійсненню банківських операцій;
- Забезпечує збереження майна, грошей і інших цінностей;
- Виконує інші функції, що випливають з цього Положення;
На підставі довіреності перший керівник Банку підписує договори від імені Банку на здійснення банківських операцій і здійснення інших цивільно-правових угод, не заборонених чинним законодавством для банків другого рівня.
Головний бухгалтер Філії організовує роботу з обліку і відображенню в балансі закріпленого за Філією майна, грошей і банківських операцій Філії відповідно до методології і політикою бухгалтерського обліку та звітності.

2 Аналіз управління фінансовими активами АТ «Темiрбанк»
2.1 Аналіз фінансової звітності АТ «Темiрбанк»
АТ «Темiрбанк» виконує наступні види послуг: розрахунково-касове обслуговування, валютний контроль, технології обслуговування, депозитні операції, кредитування, документарні операції, операції з цінними паперами, операції з дорогоцінними металами, кастодіальні послуги; операції з пластиковими картками. На даному етапі своєї діяльності АТ «Темiрбанк» розвиває інвестування та фінансування виробничих та промислових підприємств за рахунок залучення іноземних кредитних ліній. Особливістю послуг є надійність, якість і швидкість обслуговування, професіоналізм.
Проаналізуємо структуру активів банку за кілька років. Використовуємо для цього дані балансів за останні два роки банку
АТ «Темiрбанк», відображені в таблиці 1.
Таблиця 1 - Структура активів АТ «Темiрбанк» в 2004 - 2006 роки У тисячах тенге
Активи
31.12.2005
31.12.2006
тисяч тенге
%
тисяч тенге
%
Депозити в Національному банку
4 012 228
5,28
17 564 330
8,85
Фінансові активи за справедливою вартістю через прибутки та збитки
9 392 715
12,36
14 129 646
7,12
Позики, надані клієнтам
49 813 472
65,6
148 462 858
74,85
Інвестиції в асоційовані компанії
917 899
1,21
1 615 623
0,82
Позики і кошти, надані банкам за вирахуванням резервів під знецінення
9 287 119
12,23
13 332 101
6,72
Основні засоби
2 044 400
2,70
1 769 283
0,89
Дебітори по капітальних вкладеннях
31 844
0,04
216 991
0,11
Інші активи
358 892
0,47
1 167 676
0,59
Вимоги з податку на прибуток
86 794
0,11
104 654
0,05
Усього активів
75 945 363
100
198 362 162
100
З таблиці 1 видно як змінювалася структура активів банку. Так, скоротилася в період з 2005 року по 2006 рік частка грошових коштів, що розміщується на рахунках в Національному банку Республіки Казахстан, з 5,28% до 8,85% відповідно, що було цілком природно для нормально працюючого банку в даний період. В основному дана стаття формується за рахунок обов'язкових резервних рахунків в Нацбанку Республіки Казахстан та готівки як у національній, так і в іноземних валютах, та інших платіжних документах.
Цікава ситуація склалася за статтею балансу, що характеризує кількість виданих кредитів різним суб'єктам. Ринок Міжбанківського кредитування є найбільш ризикованим сегментом ринку банківських послуг і дуже сприйнятливим до різних факторів.
З таблиці 1 видно, що за останні 2 роки частка позик, виданих фізичним клієнтам зросла з 65,60% до 74,85%, що є показником затребуваності даного банківського продукту. Проте варто відзначити, що знизилася частка позик, виданих іншим банкам з 12,23% до 6,72%, що може свідчити про покращення стану банківської системи, її зміцнення.
Одним з таких факторів є рівень облікової ставки Національний банк Республіки Казахстан. При зростанні ставки повинно відбуватися зниження обсягів кредитів, у зв'язку з їх подорожчанням. Однак АТ «Темiрбанк» незалежно від позицій облікової ставки постійно збільшував частку коштів, виданих у вигляді кредитів. Це можна пояснити тим, що незалежно від «ціни» на гроші, попит на них постійно перевищує пропозицію, що загалом характерно в наш час, коли обласні та міські адміністрації не мають власних коштів для виплат пенсій, заробітних плат, стипендій населенню.
Окремо хочеться зупинитися на статті «Інші активи». Справа в тому, що нова форма банківського балансу АТ «Темiрбанк» не передбачає розшифровки цієї статті та аналогічної статті пасиву. Однак ця стаття має важливе значення в діяльності розглянутого банку. До інших активів комерційних банків, як правило, відносять суми коштів з різних видів взаєморозрахунків, у тому числі з бюджетом: видані аванси, кошти за документарними операціями, розрахунки з філіями банку, витрати майбутніх періодів; вартість господарського інвентарю, а також малоцінних і швидкозношуваних предметів , за вирахуванням зносу.
В умовах ринкової економіки важливості набуває процес формування ресурсного потенціалу банку, оптимізація їх структури і в зв'язку з цим якість управління всіма джерелами грошових коштів, які утворюють пасивні операції.
Всі пасивні операції банку, пов'язані із залученням коштів, в залежності від їх економічного змісту діляться на: депозитні, включаючи отримання міжбанківських кредитів; емісійні (розміщення паїв або цінних паперів банку).
До пасивних операцій банку відносять: залучення коштів на розрахункові та поточні рахунки юридичних і фізичних осіб; відкриття строкових рахунків громадян, підприємств і організацій; випуск цінних паперів; позики, отримані від інших банків, і т.д. У таблиці 2 розглянута структура капіталу та зобов'язань банку.
З таблиці 2 видно, що основну частку зобов'язань становлять депозити фізичних осіб, які в 2005 році склали 63,61%, а в 2006 році 30,38%, слід, однак, зауважити, що в 2006 році значну частку зобов'язань стали складати випущені боргові цінні папери, збільшившись, у порівнянні з 2005 роком у 25,5 рази (з 3002576 до 76705437 тисяч тенге).
За 2005 році чистий прибуток Банку склав 2518781 тисяч тенге, та розбавлений прибуток на акцію склав 469 тисяч тенге, в порівнянні з прибутком 3071810 тисяч тенге та розбавлений доходом на акцію 300 тисяч тенге в 2006 році.
Зміна процентного доходу можна простежити за таблицею 3.
Таблиця 2 - Процентні доходи АТ «Темiрбанк» за 2005 - 2006 роки, тисяч тенге
Показники
31.12.2005 рік
31.12.2006 рік
Відхилення (+,-) за 2005-2006 роки
Відсотки за позиками, наданими клієнтам
5 611 867
13 692 145
8 080 278
Відсотки за фінансовими активами за справедливою вартістю через прибутки та збитки
291 548
1 492 192
1 200 644
Відсотки за позиками і коштам, наданим банкам
163 868
174 947
11 089
Відсотки за операціями зворотного РЕПО
60 715
300 284
239 569
Разом процентні доходи
6 127 998
15 659 568
9 531 573
Процентний дохід зріс на 39,13% з 6127998 тисяч тенге в 2005 році до 15659568 тисяч тенге в 2006 році, відбивши збільшення доходопріносящіх активів протягом року, яке збалансоване за рахунок зниження процентних ставок.
Збільшення кредитного портфеля відбулося в основному через поліпшення економічної ситуації в Казахстані - підвищився попит на банківські послуги з боку споживачів в цілому. Середньозважена річна процентна ставка кредитування фізичних осіб варіюється в залежності від Програми кредитування, цілей отримання позики, а також віку клієнта. Зниження в основному відбулося за зміни структури кредитного портфеля в бік більш високих середніх залишків кредитів, деномінованих в іноземній валюті, що приносять прибуток з більш низькими процентними ставками, ніж кредити, деноміновані в тенге.
Процентний дохід портфеля цінних паперів дочірніх компаній знизився на 30,6% і склав 815 208 тисяч тенге в 2006 році, порівняно з 2664368 тисяч тенге в 2005 році, що свідчить про зменшення портфеля цінних паперів дочірніх компаній.
Чистий процентний дохід без урахування резерву на можливі втрати збільшився на 35,98%, з 2671236 тисяч тенге в 2005 році до 7424260 тисяч тенге в 2006 році. Чиста процентна маржа Банку, визначена як чистий процентний дохід до вирахування резервів на збитки, віднесений до середньорічним доходопріносящім активів, склала 47,4% у 2006 році в порівнянні з 43,59% у 2005 році. Тенденція збільшення чистої процентної маржі є глобальною тенденцією через підвищення процентних ставок.
Непроцентний дохід зменшився на 367 101 тисяч тенге - з 3876402 тисяч тенге в 2005 році до 3509301 тисяч тенге в 2006 році. Динаміку зміни можна простежити в таблиці 4.
Таблиця 4 - непроцентний дохід за 2005-2006 роки У тисячах тенге
Показники
2005
2006
Відхилення (+,-) 2005-2006року
Комісійний дохід
1 025 562
1 683 143
657 581
Дивіденди отримані
3 328
14 572
11 244
Чистий дохід за операціями з іноземною валютою
133 987
924 424
790 437
Прибуток від продажу основних засобів
23 605
56 141
32 536
Інший операційний дохід
81 567
107 016
25 449
Разом непроцентний дохід
1 268 049
2 785 296
1 517 247
З 2005 по 2006 рік, непроцентний дохід збільшився на 2882321 тисяч тенге або 25,6%. Велика частина збільшення була представлена ​​чистим приростом торгового портфеля цінних паперів Банку, що і склало приблизно 55,2% від зростання. Подібний потужне зростання непроцентних доходу являє собою стратегічну концентрацію, яка полягає в диверсифікації бази доходів.
Комісійний дохід збільшився на 657 581 тисяч тенге, з 1025562 тисяч тенге в 2005 році до 1683143 тисяч тенге в 2006 році, приріст склав 64,12%. Приріст 2005 року щодо комісійного доходу в 798 797 тис. тенге, отриманого в 2004 р., склав 28,39%.
Збільшення в 2005 і 2006 роках ставляться до зростання документарних винагород, що відносяться до торгово-фінансової діяльності, а також до комісій, отриманим по транзакціях з пластиковими картками, що відображає розширення економічної активності Казахстану і відповідного зростання ділових операцій, що проводяться Банком.
Чистий дохід від операцій з іноземною валютою збільшився на 790 437 000 тенге - з 133 987 000 тенге в 2005 році, до 924 424 тисяч тенге в 2006 році. Це відбулося внаслідок збільшення році чистого доходу від дилінгових операцій, що склали в 2006 році 461 779 тисяч тенге (у 2005 році, складали 37 707 тисяч тенге) та чистих курсових різниць, що збільшилися в 2006 році до 462 645 тисяч тенге, в порівнянні з 146 837 тисячами тенге в 2005 році. Інший операційний дохід зріс на 42,05% - з 23 605 тисяч тенге в 2005 році до 56 141 тисяч тенге в 2006 році. Істотне зростання іншого операційного доходу ставиться до збільшення прибутковості оренди та прибутку, одержаного від операцій з клієнтськими рахунками.
Трохи докладніше хотілося б розглянути статтю «Комісійні доходи» - вивчити структуру і простежити динаміку. Дані за показником представлені в таблиці 5.
Таблиця 5 - Доходи за послугами і комісійні доходи У тисячах тенге
Показники
31.12.2005 рік
31.12.2006 рік
Відхилення (+,-) за 2005 - 2006 роки
Касові операції
579 170
1 132 416
553 246
Розрахункові операції
216 864
311 553
94 689
Випущені гарантії
101 292
110 793
9 501
Кастодіальні послуги
36 824
55 515
18 691
Послуги з довірчого управління
41 322
36 785
- 4537
Акредитиви
23 527
11 704
- 11 823
Інше
26 563
24 377
- 2186
Разом доходи по послугах та комісійні доходи
1 025 562
1 683 143
657 581
Загальне збільшення комісійного доходу в 2006 році склало 657 581 тисяч тенге (164, 12%), з 1025562 тисяч тенге в 2005 році до 1683143 тисяч тенге. Найбільше збільшення ми бачимо за статтею касові операції: у 2005 році даний показник складав 579 170 тисяч тенге, що в 2 рази менше значення цього ж показника в 2006 році, що склав 1132416 тенге (темп приросту склав 95,52%). Розрахункові операції в 2006 році склали 311 553 тисяч тенге, що більше показника 2005 року, що склав 216 864 тисячі тенге на 94 689 000 тенге. Кастодіальні послуги у 2005 році становили 36 824 000 тенге, що менше від того ж показника 2006 року (55 515 000 тенге) на 18 691 тисяч тенге. Зміна в бік збільшення спостерігається також і за статтею випущені гарантії. Значення даного показника в 2006 році склало 110 793 000 тенге, що на 9 501 тисяч тенге більше значення цього ж показника у 2005 році, становить 101 292 000 тенге.
Проте має місце і зменшення деяких показників в 2006 році в порівнянні з роком попереднім. Наприклад, найбільше зменшення відбулося за статтею акредитиви. Зміна в бік зменшення склало 11 823 000 тенге (у 2005 році показник становив 23 527 тисяч тенге, а в 2006 році всього 11 704 тисяч тенге). Зменшення на 4537 тисяч тенге спостерігається по послугах з довірчого управління, у 2005 році становила 41 322 тисяч тенге, а в 2006 році - 36 785 тисяч тенге. За статтею інше зміна в бік зменшення склало 2 186 тисяч тенге (у 2005 році значення показника становило 26 563 тисяч тенге, а в 2006 році - 24 377 тисяч тенге).
До основних статтях витрат АТ «Темiрбанк» належать витрати з виплати відсотків, резерви на можливі втрати, витрати по заробітній платі та інші розрахунки з персоналом, загальні та адміністративні витрати, витрати на оренду і обладнання, податки, реклама, комісійні витрати, страхування та збитки від вибуття основних засобів.
Витрати з виплати відсотків (комісійний витрата) зросли з 57 725 тисяч тенге в 2005 році до 84 456 тисяч тенге в 2006 році, приріст склав 46,31%. Дана зміна можна побачити в таблиці 6.
Загальний процентний витрата у 2006 році збільшився на 4305356 тисяч тенге (темп приросту склав 109,55%) в порівнянні з 2005 роком (3929952 тисячі тенге) і склав 8235308 тисяч тенге. Дане збільшення, в основному, пов'язано зі збільшенням процентного витрати за випущеними борговими цінними паперами на 2916634 тенге в порівнянні з 2005 роком до 3157801 тисячі тенге.
Процентний витрата за коштами клієнтів в 2006 році склав 3063981 тисячі тенге, що на 1112186 тисяч тенге більше ніж у 2005 році (1951795 тисяч тенге), темп приросту склав 56,99%. Відсотки за позиками та засобам банків також збільшився, але не так значно - темп приросту склав 7%: у 2005 році даний показник становив 1096731 тисячі тенге, а в 2006 році він склав уже 1173468 тисяч тенге. Збільшення у витратах спостерігається і по операціях РЕПО: відхилення в бік збільшення склало 219 810 тисяч тенге, у відсотковому співвідношенні становить 379, 25% зростання. У 2005 році даний показник дорівнював 78 715 тисячі тенге, а в 2006 році становив вже 298 525 тисяч тенге.
Крім того, у 2006 році спостерігається зменшення відсоткового витрати за деякими статтями. Більше зменшення спостерігається у відсотках за субординованим боргом: зменшення склало 15 967 тисяч тенге (з 83 183 тисяч тенге в 2005 році до 67 216 тисяч тенге в 2006 році). Зменшилися дивіденди за привілейованими акціями - на 3 085 тисяч тенге з 473 690 000 тенге в 2005 році до 470 605 тисяч тенге в 2006 році (у відсотковому співвідношенні зменшення склало 0,65%). Зменшення процентного витрати по іншим запозиченим засобам склало 959 000 тенге - з 4 671 тисячі тенге в 2005 році до 3 712 тисяч тенге в 2006 році.
Непроцентні витрати в 2006 році, в порівнянні з 2005 роком також змінилися. Динаміку зміни даного показника можна простежити в таблиці 7.
Таблиця 7 - Непроцентні витрати за 2005 - 2006 роки У тисячах тенге
Показники
На 31.12.2005 року
На 31.12.2006 року
Відхилення (+,-) на 2005-2006 роки
Витрати на персонал
1 088 469
2 029 402
940 933
Амортизація основних засобів і нематеріальних активів
178 037
349 152
171 115
Витрати на рекламу
173 280
304 777
131 497
Адміністративні витрати
164 192
203 682
39 490
Податки, крім податку на прибуток
113 253
188 747
75 494
Юридичні послуги
61 230
161 327
100 097
Технічне обслуговування основних засобів
93 212
155 589
62 377
Витрати на страхування
18 017
25 737
7 720
Комісійні витрати
57 725
84 456
26 731
Разом непроцентні витрати
1 947 415
3 502 869
1 555 454
Найбільше зміна у бік збільшення непроцентних витрат у 2006 році спостерігається по статті витрати на персонал. Це зміна склала 940 933 тисяч тенге (темп приросту 86,44%), у 2005 році значення показника було дорівнює 1088469 тисяч тенге, тоді як у 2006 році воно склало 2029402 тисяч тенге.
Також збільшилися і відрахування на амортизацію, що склали в 2006 році 349 152 тисяч тенге, в порівнянні із значенням 2005 року - 178 037 тисяч тенге, зміна склала 171 115 тисяч тенге. Також були збільшені і витрати на рекламу - з 173 280 тисяч тенге в 2006 році до 304 777 тисяч тенге в 2005 році, тобто зміна склала 131 497 тисяч тенге або 175, 89%. Адміністративні витрати збільшилися на 39 490 тисяч тенге з 164 192 тисяч тенге в 2005 році до 203 682 тисяч тенге в 2006 році. Непроцентні витрати по податках також було збільшено на 75 494 000 тенге з 113 253 тисяч тенге до 188 747 000 тенге.
Значно були збільшені витрати на юридичні послуги - з 61 230 тисяч тенге до 161 327 000 тенге - на 100 097 тисяч тенге (263,48%).
Витрати з технічного обслуговування основних засобів збільшилися до 155 589 000 тенге в 2006 році з 93 212 000 2005 року. Комісійні витрати також збільшилися в 2006 році до 84 456 тисяч тенге з 57 725т тисяч тенге в 2005 році, зміна склала 26 731 тисяч тенге (146,31%). Витрати на страхування збільшилися на 7 720 000 тенге, з 18 017 тисяч тенге в 2005 році до 25 737 тисяч тенге в 2006 році. Темп приросту склав 42,85%.
Трохи докладніше розглянути одну зі складових непроцентні витрат, а саме комісійні витрати можна звернувши свою увагу на таблицю 8.
Таблиця 8 - Витрати по послугах та комісійні витрати У тисячах тенге
Показник
На 31.12.2005 року
На 31.12.2006 року
Відхилення (+,-) на 2005 - 2006 роки
Послуги з використання платіжних карт
19 240
30 602
11 362
Розрахункові операції
21 043
26 867
5 824
Операції з цінними паперами
7 897
15 234
7 337
Касові операції
6 885
9 412
2 527
Кастодіальні послуги
96
691
595
Проведення документарних операцій
1 572
-
- 1572
Інше
992
1 650
658
Разом витрати по послугах та комісійні витрати
57 725
84 456
26 731
Комісійні витрати банку збільшилися на 26 731 тисяч тенге в порівнянні з 2005 роком (57 725 000 тенге) і склав 84 456 000 тенге. Розмір витрат на послуги з використання платіжних карток збільшилася на 11 362 000 тенге з 19 240 тисяч тенге в 2005 році до 30 602 тисяч тенге в 2006 році. Розрахункові операції банку також були збільшені - з 21 043 тисяч тенге до 26 867 тисяч тенге, зміна склала 5 824 тисяч тенге. Витрати на операції з цінними паперами були збільшені на 7 337 000 тенге - з 7 897 000 тенге 2005 року, до 15 234 тисяч тенге в 2006 році. Касові операції збільшилися на 2 527 тисяч тенге - у 2006 році вони склали 9 412 тисяч тенге, а в 2005 році становили 6 885 тисяч тенге. Кастодіальні послуги збільшилися на 595 тисяч тенге (темп приросту склав 619,8%) до 691 тисяч тенге в 2006 році з 96 тисяч тенге в 2005 році.
Проте проведення документарних операцій у 2006 році взагалі припинилося, тому зміна було відображено у бік зменшення, а в 2005 році цей показник становив 1 572 тисяч тенге.
Інші витрати збільшилися на 658 тисяч тенге, з 992 тисяч тенге в 2005 році, до 1 650 тисяч тенге в 2006 році, відсоток росту склав 166,33%.
Як відомо, комерційні банки також отримують дохід від операцій з цінними паперами. Чистий прибуток банку, що відноситься до акціонерів материнської компанії за 2005 рік склала 2116648 тисяч тенге, за 2006 рік - 2999266 тисяч тенге, темп росту склав 141,70% або 882 618 тенге. Середньозважена кількість простих акцій для розрахунку базової та розбавлений прибуток на акцію в 2006 році склало 9992 тисяч тенге, тоді як в 2005 році даний показник складав 4 511 тисяч тенге, зміна склала 5 481 тисяч тенге або 221,50%.
Базова та розбавлений прибуток на акцію в 2005 і 2006 роках становили 469 і 300 тисяч тенге відповідно.
Фінансові активи, що відображаються за справедливою вартістю через прибутки та збитки, представлені борговими цінними паперами, акціями та похідними фінансовими інструментами.
Фінансові активи, що обліковуються за справедливою вартістю через прибутки та збитки, являють собою похідні фінансові інструменти або цінні папери, придбані з основною метою продажу / погашення протягом короткого періоду, або є частиною портфеля ідентифікованих фінансових інструментів, керування якими здійснюється спільно, і структура якого фактично свідчить про намір отримання прибутку в короткостроковій перспективі, або фінансовими активами, які спочатку відображаються банком як фінансові активи, що обліковуються за справедливою вартістю через прибутки та збитки, оцінюються спочатку і згодом за справедливою вартістю. Для визначення справедливої ​​вартості активів, що відображаються за справедливою вартістю через прибутки або збитки, банк використовує ринкові котирування. Банк не проводить рекласифікацію фінансових інструментів у дану категорію або з днной категорії протягом періоду володіння даними фінансовими інструментами.
Банк використовує похідні фінансові інструменти для управління валютним ризиком і ризиком ліквідності. Похідні фінансові інструменти використовуються банком в основному в торгових цілях і включають в себе форвардні контракти за операціями з іноземною валютою, дорогоцінними металами та цінними паперами. Банк не використовує похідні фінансові інструменти для цілей хеджування.
Найбільш докладно дану структуру можна розглянути нижче, в таблиці 9.
Таблиця 9 - Фінансові активи за справедливою вартістю через прибутки та збитки У тисячах тенге
Показники
На 31.12.2005 року
На 31.12.2006 року
Відхилення (+,-) на 2005-2006 роки
Боргові цінні папери
9 224 079
12 702 115
3 478 036
Акції
167 748
1 427 531
1 259 783
Похідні фінансові інструменти
888
-
- 888
Разом фінансові активи за справедливою вартістю через прибутки та збитки
9 392 715
14 129 646
4 736 931
Станом на 31 грудня 2006 і 2005 років у вартість активів, призначених для торгівлі, включений нарощений процентний дохід за борговими цінними паперами на загальну суму 244 285 000 тенге і 60 024 тисяч тенге відповідно.
Більш докладно розглянути структуру портфеля боргових цінних паперів можна в таблиці 10.
Таблиця 10 - Боргові цінні папери за справкдлівой вартості через прибутки та збитки У тисячакх тенге
Боргові цінні папери
Відсоткова ставка до номіналу,%
На 31.12.2005 року
Відсоткова ставка до номіналу,%
На 31.12.2006 року
Корпоративні облігації
8,0 - 9,5
7 843 557
8,0 - 12,0
11 105 043
Облігації Міністерства фінансів РК
4,0 - 8,35
610 717
4,05 - 6,68
1 597 072
Еврооблтгаціі Міністерства фінансів РК
11,13
652 732
-
-
Ноти Національного Банку РК
-
117 073
-
-
Разом
-
9 224 079
-
12 702 115
Як видно з таблиці, в 2006 році єврооблігації БФРК та ноти НБРК взагалі не використовувалися, основний упор робився на корпоративні облігації (11105043 тисяч тенге) та облігації БФРК (1597072 тисяч тенге). Якщо порівняти процентні стаки по них за 2005 і 2006 року, ми побачимо, що ставки за корпоративними облігаціями у 2006 році (8 - 12%) були вище ніж у 2005 році (8 - 9,5%), а величина облігацій навпаки - у 2006 році на 3261486 тисяч тенге перевершувала той же показник 2005 року. Однак ставки за облігаціями Міністерства фінансів РК в 2006 році (4,05 - 6,68%) були нижчими ніж у 2005 році (4 - 8,35%), але величина облігацій БФРК переважала все ж у 2006 році - 1 597 072 000 тенге, в порівнянні з 2005 Годо - 610 717 тисяч тенге.
Що ж стосується акцій, то їх структура представлена ​​в таблиці 11.
Таблиця 11 - Акції за справедливою вартістю У тисячах тенге
Акції
На 31.12.2005 року
На 31.12.2006 року
Відхилення (+,-) на 2005-2006 роки
АТ «АТФ Банк»
-
521 882
521 882
АТ «Казкоммерцбанк»
101 456
317 882
216 425
АТ "Розвідка, видобуток КазМунайГаз»
-
244 213
244 213
АТ «Казцинк»
-
178 559
178 559
АТ «Банк Центр Кредит»
-
101 366
101 366
АТ «Казахтелеком»
-
61 740
61 740
Акції АТ «ВалютТранзіт Банк»
66 292
-
- 66 292
Інше
-
2 200
2 200
Разом акцій
167 748
1 427 531
1 259 783
Як видно з таблиці, число акціонерів збільшується, наприклад у 2006 році власниками акцій АТ «Темiрбанк» стають все нові і нові банки: «АТФ Банк», «Банк Центр Кредит»; організації АТ "Розвідка, видобуток КазМунайГаз», АТ «Казцинк» , АТ «Казахтелеком», а також стаття інше. У 2005 році значення даного показника по АТ «Казкоммерцбанк» становило 101 456 тисяч тенге, в 2006 році даний показник склав 317 882 тисяч тенге, зміна становило 216 213 тисяч тенге, темп приросту становив 213, 32%. Проте варто відзначити, що АТ «ВалютТранзіт Банк», який мав 66 292 тисяч акцій у 2005 році, в 2006 році акцій вже не має.
Інформацію про похідні фінансові інструменти можна побачити в таблиці 12.
Таблиця 12 - Похідні фінансові інструменти У тисячах тенге
Контракти на купівлю / продаж іноземної валюти
На 31.12.2005 року
На 31.12.2006 року
Номінальна вартість
Справедлива вартість нетто
Номінальна вартість
Справедлива вартість нетто
Актив
Зобов'язання
Актив
Зобов'язання
Форварди
4 020 900
-
-
8 301 700
-
33 368
Свопи
991 502
168
-
1 919 750
-
262
Споти
1 271 160
720
-
-
-
-
Разом
6 283 562
888
-
10 221 450
-
33 630
Як видно з таблиці, в 2006 році номінальна вартість похідних фінансових інструментів склала 10221450 тисяч тенге, а в 2005 році цей показник становив 6283562 тисячі тенге, зміна склала 3937888 тисяч тенге (162,67%).
У ході своєї звичайної діяльності банк розміщує кошти та здійснює вклади в інші банки на різні терміни. Кошти в банках обліковуються за амортизованою вартістю на основі методу ефективної процентної ставки, якщо по ним встановлені фіксовані терміни погашення. Засоби, для яких не встановлені фіксовані терміни погашення, відображаються в обліку за амортизованою вартості на основі очікуваних строків реалізації таких активів. Кошти в банках відображаються за вирахуванням резервів під знецінення (за наявності такого).
Детальніше структуру коштів, наданих банкам можна розглянути в таблиці 13
Таблиця 13 - Позики і кошти, надані банкам за 2005 - 2006 роки
У тисячах тенге
Показники
На 31.12.2005 року
На 31.12.2006 року
Відхилення (+,-) за 2005 - 2006 роки
Позики, надані за угодами зворотного РЕПО
1 502 059
10 382 848
8 880 789
Коррепондентскіе рахунки і вклади «овернайт» в інших банках
5 011 195
1 448 201
- 3562994
Поточні строкові розміщення банках
2 773 865
1 550 166
- 1223699
За вирахуванням резервів під знецінення
-
- 49 114
- 49 114
Разом позики і кошти, надані банкам
9 287 119
13 332 101
4 044 982
Позики і кошти, надані банкам на 2006 рік склали 13332101 тисяч тенге, в 2005 році даний показник становив 9287119 тисяч тенге, зміна склала 4044982 тисяч тенге (143,55%). Рахунки в банках-кореспондентах склали 1448201 тисяч тенге, в той час як в 2005 році даний показник становив 5011195 тисяч тенге, зміна в бік зменшення склало 3562994 тисяч тенге. Операції зворотного РЕПО склали в 2006 році 10382848 тисяч тенге, що на 8880789 тисяч тенге менше від того ж показника у 2005 році, складав 1502059 тисяч тенге. Відрахувань під знецінення в 2005 році не було, проте в 2006 році даний показник склав 49 114 тисяч тенге.
Станом на 31 грудня 2006 і 2005 років позики і кошти, надані банкам включають нараховані відсотки на суму 29 978 тисяч тенге 63 738 тисяч тенге відповідно.
Позики і кошти, що надаються клієнтам представляють собою фінансові активи, створені банком за допомогою надання грошей безпосередньо позичальникові або участі у синдикованих позиках.
Позики з фіксованими строками погашення, надані банком, спочатку відображаються в обліку за справедливою вартістю плюс понесені операційні витрати, безпосередньо пов'язані з придбанням або створенням таких фінансових активів. У разі, якщо справедлива вартість наданих коштів не дорівнює справедливій вартості позики, наприклад, у випадку предоствленія позик за ставкою нижче ринкової, в консолідованому звіті про прибутки та збитки відображається різниця між справедливою вартістю представлених засобів і справедливою вартістю позики. У подальшому, позики відображаються за амортізованной вартості з використанням методу ефективної тпроцентной ставки. Позики, надані клієнтам, відображаються за вирахуванням резервів під знецінення.
Структура позик, наданих клієнтам представлена ​​нижче - у таблиці 14.
Таблиця 14 - Позики, надані клієнтам за 2005-2006 роки У тисячах тенге
Показники
На 31.12.2005 року
На 31.12.2006 року
Відхилення (+,-) на 2005 - 2006 роки
Позики видані
47 292 769
149 779 833
102 487 064
Інвестиції у фінансовий лізинг
1 721 639
-
- 1721639
Позики надані за угодами зворотного РЕПО
2 661 486
3 133 471
471 985
Резерви під знецінення
- 4451446
- 1862422
2 589 024
Разом позики, надані клієнтам
49 813 472
148 461 858
98 648 586
Станом на 31.12.2006 року валові позики клієнтам склали 148 461 858 тисяч тенге, що на 98648585 тисяч тенге вище в порівнянні з 2005 роком (47292769 тисяч тенге). Позики клієнтам, за вирахуванням резервів під знецінення в 2006 році, збільшилися на 102 487 064 тисяч тенге, в порівнянні з 2005 роком (47292769 тисяч тенге), склавши 149 779 833 тисяч тенге. Також збільшилися і позики, надані за угодами зворотного РЕПО, що склали в 2006 році 3133471 тисяч тенге, в порівнянні з 2005 роком, з показником в 2661486 тисяч тенге; зміна склала 471 985 тисяч тенге.
Слід зауважити, що резерви під знецінення в 2006 році зменшилися на 2589024 тисяч тенге в порівнянні з 2005 роком (- 4 451 446 000 тенге), склавши - 1862422 тисяч тенге, що безумовно є позитивним явищем.
Банк створює резерв під знецінення за фінансовими активами, коли існує об'єктивне свідчення про знецінення активу або групи активів. Резерв під знецінення фінансових активів являє собою різницю між балансовою вартістю активу та поточною вартістю прогнозованих майбутніх грошових надходжень, включаючи суми, очікувані до отримання за гарантіями та забезпечення, дисконтованих з використанням первісної ефективної процентної ставки по даному фінансовому інструменту, який відображається за амортизованою вартістю. Якщо в наступному періоді величина знецінення знижується, і таке зниження можна об'єктивно пов'язати з подією, подією після визнання знецінення, то раніше визнаний збиток від знецінення відновлюється з коригуванням рахунку резерву. Для фінансових інструментів, що відбиваються за собівартістю, резерв під знецінення представляє собою різницю між балансовою вартістю фінансового активу і поточною вартістю передбачуваних майбутніх грошових потоків, дисконтованих з використанням поточної ринкової ставки відсотка для аналогічного фінансового інструменту. Такий збиток від знецінення згодом не відновлюється.
Розрахунок резерву проводиться під знецінення на підставі аналізу активів, підтверджених ризиками, і відображає суму, достатню, на думку керівництва, для покриття відбулися втрат. Резерви розраховуються на основі індивідуальної оцінки активів, до ризиків для фінансових активів, які є істотними, і на основі індивідуальної або колективної оцінки для фінансових активів, які є істотними, і на основі індивідуальної або колективної оцінки для фінансових активів, які не є суттєвими.
Станом на 31 грудня 2006 і 2005 років, нарахований процентний дохід, включений в позики, надані клієнтам, становив 2011658 тисяч тенге і 1098572 тисяч тенге відповідно.
Станом на 31 грудня 2006 і 2005 років, позики по яких було призупинено нарахування відсотків становило 816 007 тисяч тенге та 810 712 000 тенге відповідно.
Слід зауважити, то важливу роль відіграють інвестиції в асоційовані компанії.
Асоційованої є компанія, на фінансову і операційну діяльність якої банк має суттєвий вплив, і яка не є ні дочірньою компанією, ні часткою участі у спільній діяльності.
Результати діяльності, активи і зобов'язання асоційованих компаній включені в дану консолідовану фінансову звітність на основі методу пайової участі.
Інвестиції в асоційовані компанії обліковуються на балансі за вартістю придбання, скоригованого з урахуванням зміни частки банку в чистих активах асоційованої компанії після придбання, за вирахуванням знецінення окремих вкладень. Збитки асоційованих компаній у частині, що перевищує частку банку в таких асоційованих компаніях, не зізнаються.
Різниця, на яку вартість придбання ідентифікованих активів, зобов'язань і непередбачених зобов'язань асоційованих компаній перевищує частку банку в їх справедливої ​​вартості на дату пріобретеніяЮ представляє собою ділову репутацію. Різниця, на яку справедлива вартість частки банку в ідентифікованих активах, зобов'язаннях асоційованої компанії перевищує вартість придбання (тобто дисконт пріпріобретеніі) відображаються у консолідованому звіті про прибутки та збитки в період придбання.
Прибутки та збитки за результатами операцій компаній, що входять в банк, з асоційованими компаніями виключаються в належній банку частці в капіталі даної асоційованої компанії. Збитки асоційованої компанії можуть свідчити про знецінення інвестиції в її капітал. У цьому випадку формується резерв під знецінення.
Далі, у таблиці 15 можна буде побачити які компанії були відображені у звітності банку за методом пайової участі.
Таблиця 15 - Асоційовані компанії, пайова участь У тисячах тенге
Компанії
На 31.12.2005 року
На 31.12.2006 року
Частка участі%
тисяч тенге
Частка участі%
тисяч тенге
АТ «Інексімбанк»
46
839 307
46
883 719
АТ «Темiрлізінг»
-
-
43,87
731 904
АПФ ім. Кунаева Д.А.
34
78 592
-
-
Разом
-
917 899
1 615 623
Як видно з таблиці, наібльшее участь (883 719 000 тенге) у 2006 році спостерігається в АТ «Інексімбанк», частка участі становила 46%.
Також у 2006 році, на відміну той 2005 року, банк взяв участь в інвестуванні компанії АТ «Темiрлізінг», частка участі склала 43,87% або 731 904 тисячі тенге. Варто відзначити, що в грудні 2006 року АТ «Темiрбанк» продав акції компанії АТ «Темiрлізінг», в результаті чого сталася втрата контролю та визнання залишилася пропорційної частки справедливої ​​вартості ідентифікованих активів, зобов'язань і непередбачених зобов'язань проданої компанії (43,87%).
Однак, в інвестуванні компанії АПФ їм Кунаєва Д.А. у 2006 році АТ «Темiрбанк» участі не брав, при тому, що в 2005 році частка участі становила 34% або 78 592 тисяч тенге. Це пояснюється тим, що банк продав належні йому акції АПФ ім. Кунаева Д.А. третій стороні за 109 388 тисяч тенге. Дохід від продажу інвестицій склав 452 000 тенге.
Частка участі у вищевказаних асоційованих компаніях являє собою пряме і непряме участь.
Зміни в обсягах інвестицій в компанії за методом пайової участі відображені нижче - у таблиці 16.
Таблиця 16 - Зміни в інвестуванні в асоційовані компанії на початок і кінець 2005 і 2006 років У тисячах тенге
Показники
2005
2006
Відхилення (+,-) за 2005 - 2006 роки
На початок року
400 718
917 899
517 181
Витрати на придбання
455 106
30 795
- 424 311
Продаж інвестицій
-
-109 051
- 109 051
Частка асоційованих компаній
107 865
91 564
- 16 301
Залишилася, пропорційна частка чистого справедливої ​​вартості ідентифікованих активів, зобов'язань, умовних зобов'язань проданої дочірньої організації
-
767 767
767 767
Дивіденди від участі в асоційованих компнії
- 45 790
- 83 351
- 37 561
На кінець року
917 899
1615623
697 724
Як видно з таблиці, на початок 2006 року (917 899 000 тенге) витрати на придбання акцій компаній на 517 181 тисяч тенге більше, ніж на початок 2005 року (400 718 000 тенге). Витрати на придбання акцій у 2006 році були на 424 311 тисяч тенге менше, ніж у попередньому році і склали 30 795 тисяч тенге проти 455 106 тисяч тенге 2005 року. Частка асоційованих компаній у 2006 році також відрізняється від показника 2005 року, зміна становить 16 301 тисяч тенге, в 2005 році частка компаній становила 107 865 тисяч тенге, а в 2006 році - 91 564 тисяч тенге.
Залишилася, пропорційна частка справедливої ​​вартості активів, зобов'язань і непередбачених зобов'язань проданої дочірньої компанії в 2006 році склала 767 767 тисяч тенге.
Крім того, хотілося б відзначити структуру інших активів АТ «Темiрбанк». Дана структура представлена ​​в таблиці 17.
Таблиця 17 - Структура інших активів АТ «Темiрбанк» У тисячах тенге
Показники
На 31.12.2005 року
На 31.12.2006 року
Відхилення (+,-) на 2005-2006 роки
Офісне приладдя та інші товарно-матеріальні запаси
84 459
640 031
555 572
Торгова дебіторська заборгованість
58 017
212 886
154 869
Витрати майбутніх періодів
88 970
142 186
53 216
Нематеріальні активи
79 637
96 689
17 052
Нарахована комісія
17 989
25 322
7 333
Заборгованість працівників
7 510
10 371
2 861
Дебіторська заборгованість з пластикових карт
9 057
9 930
873
Податки майбутніх періодів
4 252
3 376
- 876
Дорогоцінні метали
1 153
-
- 1 153
Інше
9 471
30 078
20 607
Резерви під знецінення
- 1 623
- 3193
- 1570
Разом інші активи
358 892
1 167 676
808 784
Як видно з таблиці, загальна сума інших активів у 2006 році становила 1167676 тисяч тенге, що на 808 784 тисяч тенге (або 325,36%) більше значення тієї ж статті в 2005 році, становила 358 892 тисяч тенге.
Офісне приладдя та інші ТМЗ в 2006 році склали 640 031 тисяч тенге, що на 555 572 тисяч тенге більш того ж показника 2005 року (84 459 000 тенге). Станом на 31 грудня 2006 офісне приладдя та інші ТМЗ включали в себе заставне майно, прийняте на баланс для подальшої реалізації на 565 530 000 тенге.
Торгова дебіторська заборгованість у 2006 році зросла на 154 869 000 тенге в порівнянні з 2005 роком (58 017 000 тенге) і склала 212 886 тисяч тенге (темп приросту склав 266,94%), що є негативним моментом. Витрати майбутніх періодів також зросли і склали 142 186 000 тенге в 2006 році, в порівнянні з результатами 2005 року - 88 970 тисяч тенге. Різниця склала 53 216 тисяч тенге, темп приросту - 59,81%.
Нематеріальні активи в 2006 році збільшилися до 96 689 тисяч тенге з 79 637 тисяч тенге, що були в 2005 році, зміна склала 17 052 ​​тисяч тенге або 121,41%. Збільшилася і нарахована комісія (зміна склало 7 333 тисяч тенге), склала в 2006 році 25 322 тисяч тенге, в порівнянні з 2005 роком, де нарахована комісія становила 17 989 тисяч тенге.
У 2006 році до 10 371 тисяч тенге збільшилася заборгованість працівників, порівняно з 2005 роком, з його показником в 7 510 000 тенге, зміна склала 2 861 тисяч тенге. Дебіторська заборгованість з пластикових карт в 2006 році склала 9 930 000 тенге, тоді як в 2005 році цей показник дорівнював 9057 тисяч тенге, зміна склала 873 тисяч тенге. Податки майбутніх періодів були знижені з 4 252 тисяч тенге до 3 376 тисяч тенге в 2006 році, зміна в бік зменшення склало 876 000 тенге. Дорогоцінні метали, судячи за наявними даними в 2006 році в тактіве не мав, хоча в 2005 році їх вартість становила 1 153 тисяч тенге.
Збільшилася стаття інше з 9471 тисяч тенге 2005 року до 30 078 тисяч тенге в 2006 році зміна склала 20 607 тисяч тенге, або 317,58%.
З усієї представленої вище інформації про активи і активних операціях АТ «Темiрбанк» можна зробити наступні висновки.
2006 рік був роком триваючого високого зростання економіки, що супроводжувався зростанням доходів населення, продовжував залишатися фактором, що сприяв підтриманню сприятливого операційного середовища.
У 2005 році була істотно переглянута стратегія Банку і були вжиті заходи, що сприяють здійсненню низки намічених заходів щодо його позиціонування в якості першого справді роздрібного банку на ринку. Так само був проведений аналіз провизий і зроблені відповідні додаткові коригування за кредитами, виданими в попередні звітні періоди, з метою попередження возмжного погіршення портфеля в майбутньому. Протягом 2006 року була продана частина активів, що дала можливість вивільнити додатковий капітал для фінансування реорганізації Банку.
У 2005 - 2006 роках була значно поліпшена прибутковість АТ «Темiрбанк». Чистий прибуток банку в 2006 році склала 3071810 тисяч тенге, в 2005 році вона становила 2518781 тисяч тенге (для порівняння та складання більш чіткої картини, слід вказати, що в 2004 році даний показник складав всього 509 066 тисяч тенге). Зростання чистого прибутку був обумовлений збільшенням процентних доходів у розмірі 15659568 тисяч тенге і чистого непроцентні доходи в розмірі 3509301 тисяч тенге, вище ніж у попередні роки. Крім того, на формування чистого прибутку вплинули надходження надходження від публічного розміщення пакета акцій дочірньої компанії. Процентні витрати склали 8235308 тисяч тенге, що на 4778546 тисяч тенге більше показника 2005 року, що складав 3456762 тисяч тенге, що обумовлено зростанням балансу. У 2006 році, як і в попередні роки, АТ «Темiрбанк» користувався податковими привілеями за доходами від портфеля державних цінних паперів.
У рамках позиціювання було прийнято рішення про відкриття найближчим часом філій в деяких містах Казахстану, таких як Тараз, Актау, Жезказган і Кизилорда, тобто в у районах з високою концентрацією роздрібних клієнтів. Планується і далі продовжувати роботу в даному напрямку.
2.2 Аналіз рентабельності АТ «Темiрбанк»
Рентабельність (прибутковість) комерційного банку - один з основних вартісних показників ефективної банківської діяльності. Рентабельність банку можна розрахувати за допомогою деяких показників, які будуть представлені нижче.
Показник чиста маржа прибутку банку (NPM) - дозволяє оцінити загальну прибутковість банку, а також прибуток банку, що припадає на 1 тенге доходу (частка прибутку в доходах). Розрахувати даний показник можна за формулою 1
Чиста маржа = Прибуток після сплати податків х 100% (1) прибутку банку (NPM) Операційні доходи
Підставивши у формулу (1) необхідні значення отримуємо
NPM (2005 рік.) = (3071810/7862477) * 100% = 39,07%
NPM (2006 рік) = (4898 / (22 368 +10 400)) * 100% = 52,39%
Проаналізувавши результати динаміки коефіцієнта робимо висновок, що прибутковість банку знизилася. У 2004 році даний показник становив 18,72%, тобто ми бачимо різкий стрибок значення коефіцієнта в 2005 році, подією з-за невеликої відмінності між прибутковістю після сплати податків та операційними доходами, у порівнянні з тими ж показниками у 2006 році. Значення коефіцієнта в 2006 році зменшилася в 1,3 рази, тому що операційні доходи перевищили чистий прибуток в 2,6 рази. Даний показник відображає ефективність управління витратами, а збільшення результатів по роках є підтвердженням того, що банківська система управління є ефективною також за рахунок «правильної» політики встановлення цін на банківські послуги.
Основним показником прибутковості банку є показник, що відображає віддачу власного капіталу, формула 2
К1 = ____Прібиль______
Акціонерний капітал · 100% (2)
(Статутний фонд)
Підставили у формулу (2), отримуємо
К1 (2005 рік) = (2581781/10362696) * 100% = 24,91%
К1 (2006 рік) = (3071810 / 15433800) * 100% = 19,90%
Даний показник характеризує прибуток, що припадає на 1 тенге акціонерного капіталу. У динаміці простежується негативна тенденція. У 2005 році кількість грошових коштів, що припадають на 1 тенге акціонерного капіталу, становило 25 тенге, що менше значення того ж показника 2006 року (20 тенге) в 1,25 рази. У 2004 році це значення становило 13,76%. Причиною тому, як видно з розрахунків є значне збільшення акціонерного капіталу (наприклад, якщо порівняти 2005 і 2006 року побачимо, що акціонерний капітал збільшився в 1,49 рази).
Показник прибутковості банку К1 залежить від прибутковості активів і коефіцієнта достатності капіталу, що виражається формулою 3

Прибуток = Прибуток х Активи
Капітал Активи Капітал; тобто К1 = К2 х К3 (3)
Це означає, що прибутковість банківської діяльності знаходиться в прямій залежності від працездатності активів (Прибуток / Активи) і в зворотній залежності від коефіцієнта достатності капіталу (Капітал / Активи). У зв'язку з цією обставиною стає ясно чому банку вигідно функціонувати на межі ризику, тобто з меншим забезпеченням активів власним капіталом.
У сучасних умовах можливість зростання К1 за рахунок зменшення показника достатності капіталу обмежені, оскільки зростання активів повинен підкріплюватися розширенням ресурсної бази. Але в умовах конкуренції багато банків не мають можливості довести до оптимального рівня відношення капіталу до активів. При цьому, висока питома вага власних ресурсів для банку і, отже, збільшує прибутковість. Тому, такі банки можуть мати більший прибуток при низькій доходної маржі.
Резервом збільшення прибутковості залишається підвищення ступеня прибутковості активів. Даний показник характеризує рентабельність активних операцій і оцінює величину прибутку на 1 тенге активів.
Основні напрямки роботи банку щодо поліпшення рентабельності активних операцій можна визначити розклавши цей показник на 2 співмножники, як показано в формулі 4
Прибуток = Прибуток х Активи
Активи Активи Доходи; тобто К2 = К4 х К5 (4)
Прибутковість активів знаходиться в прямій залежності від прибутковості активів. За допомогою аналізу динаміки кожного з них можна виявити, який з них має більший вплив на прибутковість активів. Коефіцієнт К4 характеризує діяльність банку з точки зору ефективності розміщення активів, тобто можливості створювати дохід:
К4 = Доходи = Процентні доходи + Непроцентні доходи
Активи Активи Активи (5)
Підставивши у формулу (5) отримуємо
К4 (2005р.) = (1051518 +3876402) / 75945363 = 0,065
К4 (2006р.) = (4353176 +3509301) / 198 362 162 = 0,39
З розрахунків видно, що показники 2005 і 2006 років відрізняються - у 2006 році значення показника менше в 1,7 рази в порівнянні з 2005 роком, проте в 2004 році значення даного коефіцієнта становило 0,063 пункту (тобто трохи менше показника 2005 року. Така велика зміна відбулася через збільшення активів банку, оскільки величина активів у 2006 році зросла в 2,61 рази, в порівнянні з 2005 роком. Однак, навіть при такому, здавалося б незначному зниженні значення даного коефіцієнта менеджерам варто звернути увагу на даний показник.
Коефіцієнт К5 відображає здатність банку контролювати свої витрати. Розрахувати його можна по формулі 6
К5 = Прибуток = Доходи - Витрати - Податки = Доходи - Податок -
Доходи Доходи Доходи Дохід
- Непроцентні витрати - Процентні витрати
Доходи Доходи (6)
Підставимо у формулу (7), отримаємо
К5 (2005 рік) = (1 - (2511454 +11885) / 2518781) = 0,99
К5 (2006 рік) = (1 - (4587715 +293011) / 3071810) = 1,39
Найбільший вплив на зниження частки прибутку у валовому доході надають процентні і непроцентні витрати. Реальний відсоток скорочення витрат слід шукати у зменшенні рівня сплачуваних відсотків за кредитні ресурси. У нашому випадку простежується тенденція до збільшення протягом трьох аналізованих років. Отже, змінюється значення коефіцієнта в бік збільшення: у 2005 - 2006 роках - збільшення на 0,4 одиниці, що є позитивною тенденцією.
Рентабельність активів не зовсім адекватно характеризує діяльність банку, тому що не всі активи приносять дохід. При виключенні таких активів отримаємо більш реальний результат прибутковості активних операцій за формулою 7
К6 = ________Прібиль________
Активи, що приносять дохід (7)
Підставивши у формулу (7) отримаємо
К6 (2005рік) = 2518781/69410317 = 0,036
К6 (2006 рік) = 3071810/163409309 = 0,019
Т.ч. ми визначили величину прибутку, що припадає на 1 тенге дохідних активних операцій. У 2005 році така величина склала 3,6 тенге, в 2006 році менше - 1,9 тенге.
Також одним із широко застосовуваних показників відносної важливості не приносять дохід активів є показник дохідної бази. Розрахувати даний показник можна за формулою 8
Дохідна
база = Дохідні активи = Кредити + Лізинг + Інвестиції в ц.б. =
активів Активи Сукупні активи
= Сукупні активи - Активи, що не приносять дохід
Сукупні активи (8)
Підставивши у формулу 8 отримаємо
Дохідна
база (2005 рік) = 69410317 + / 75945363 = 0, 94
активів
Дохідна
база (2006 рік) = 163409309/198362162 = 0,82
активів
З розрахунків видно, що з кожним роком збільшується частка активів, що приносять дохід, при цьому ростуть і активи в загальному. У порівнянні з 2005 роком (0,94) показник 2006 року зменшився в 1,14 рази і склав 0, 82 (або 82%).
Мультиплікатор капіталу відображає політику банку в галузі фінансування відповідних джерел формування банківських ресурсів (боргові зобов'язання і акціонерний капітал) і розраховується за формулою 9
Мультиплікатор = _____Актіви________
капіталу (EM) Акціонерний капітал (9)
Підставимо у формулу (9) отримаємо
ЕМ (2005 рік) = 75945363/10362696 = 7,329
ЕМ (2006 рік) = 198362162/15433800 = 12,852
Акціонерний капітал повинен покривати збитки за активами банку, оскільки чим вище рівень мультиплікатора, тим вище ступінь ризику банкрутства банку. Однак чим більше мультиплікатор, тим вищий потенціал банку для більш високих виплат своїм акціонерам, тобто даний показник відображає зв'язок ризику і прибутковості банку.
Як видно з розрахунків, значення показників за роками дуже відрізняються. Приміром, у 2006 році значення показника найвище, тобто найвищі рівні ризику і прибутковості. Проте ж в 2005 році показник був менше цього в 1,75 рази, склав 7,329 пунктів, а в 2006 році - 12,852. Це означає, що з кожним роком ризик втрат банку знижується, але також знижуються і виплати акціонерам.
Очевидно, що структурний аналіз показників прибутковості банку, тобто аналіз окремих компонентів даних показників, дозволяє зробити висновок про причини труднощів у галузі банківських доходів, з якими стикається банк, і виявити ті сфери, які потребують особливої ​​уваги з боку менеджерів, з тим щоб знайти можливі шляхи вирішення виниклих проблем з доходами. Проведений аналіз свідчить про те, що досягнення високого рівня прибутковості банку залежить від декількох ключових факторів:
- Зважений аналіз фінансового важеля (або співвідношення банківських активів, що фінансуються за рахунок боргових зобов'язань, і акціонерного капіталу).
- Зважене використання операційного важеля за фіксованими активами (або частка фіксованих за витрат, яку банк використовує для збільшення його операційного прибутку з метою зростання загальних фінансових підсумків банку).
- Ретельний контроль за операційними витратами, з тим щоб більша частина доходів ставала чистим прибутком.
- Ретельне управління портфелем активів для дотримання нормативів ліквідності при орієнтації на отримання максимального прибутку від будь-якого з наявних активів.
- Ретельний контроль за ступенем ризикованості банківських операцій, з тим щоб збитки не звели до нуля прибуток банку та його акціонерний капітал.

3 Проблеми та шляхи удосконалення управління фінансовими активами комерційного банку на прикладі АТ «Темiрбанк»
3.1 Проблеми управління фінансовими активами комерційного банку
У процесі діяльності АТ «Темiрбанк» стикається з різними видами банківського ризику. Нижче, в таблиці 1 представлена ​​інформація про концентрацію ризиків, властивих секторам економіки, в рамках позик, наданих клієнтам.
Таблиця 1 - Концентрація ризиків за секторами економіки.
Показники
Сума на 31.12.2006 р.
в тис. тенге
%
Сума на 31.12.2005р.
в тис. тенге
%
Фізичні особи
98 100 912
66,08
20 742 451
41,64
Оптова торгівля
14 359 243
9,67
6 568 682
13,19
Будівництво
7 080 758
4,77
6 827 969
13,71
Фінансові послуги
6 869 322
4,63
2 896 941
5,82
Водопостачання, постачання газу та електроенергії
6 139 332
4,14
230 755
0,46
Нерухомість
3 888 899
2,62
1 816 838
3,65
Транспортні послуги
2 802 219
1,89
939 502
1,89
Сільське господарство
1 658 422
1,12
493 959
0,99
Готельний та ресторанний бізнес
1 424 277
0,96
1 506 964
3,03
Роздрібна торгівля
1 166 483
0,79
574 775
1,15
Послуги підприємствам
719 454
0,48
2 624 014
5,27
Харчова промисловість
739 443
0,50
1 978 860
3,97
Виробництво паперу
416 353
0,28
222 064
0,45
Хімічна промисловість
342 176
0,23
219 084
0,44
Фермерське господарство
341 352
0,23
228 183
0,46
Охорона здоров'я
240 940
0,16
111 769
0,22
Друковане виробництво
237 692
0,16
423 531
0,85
Виробництво меблів
164 486
0,11
149 769
0,30
Комунальні послуги
111 471
0,08
11 813
0,02
Освіта
89 236
0,06
74 511
0,15
Металеві вироби
32 414
0,02
137 878
0,28
Дозвілля
19 018
0,01
118 382
0,24
Гірничодобувна пром-ть
2 138
0,00
196 721
0,39
Нафтогазова промисловість
-
-
442 432
0,89
Оренда
-
-
39 152
0,08
Інше
1 515 818
1,02
236 473
0,47
Разом позики, надані клієнтам
148 461 858
100
49 813 472
100
У такому разі, маючи в розпорядженні вільні грошові кошти, банк повинен не тільки забезпечити їх збереження, але й подбати про диверсифікацію. Зміни та ідентифікація ризику на сьогоднішній день є тільки першим кроком управління ризиками та контролю за ними в банківському секторі. Так як основну частину прибутку банк отримує від своїх позичкових операцій, то стає очевидним важливість мінімізації саме кредитного ризику, тобто ризику неплатежу за позикою, в процесі взаємодії банку і клієнта. Як правило, саме непогашення позики позичальниками приносить банкам великі збитки і є однією з найбільш частих причин банкрутств кредитних установ.
З таблиці 1 видно, що на 31.12.2006 року більше половини (а саме 66,08%) позик становили кредити фізичним особам - 98100912 тисяч тенге, на 31.12.2005 року даний показник складав 20742451 тисяч тенге (41,64 %). Темп приросту по даному виду позики склав 372,95%. Можна припустити, що головною причиною високого відсотка ризику по даній статті з'явився попит, що збільшився на такі програми як «Темiр ОК» та «Темiр Експрес», що є беззаставними.
Значно знизився відсоток ризику за статтями будівництво та оптова торгівля: на 31.12.2006 року він становив 4,77% і 9,67% відповідно, коли як на 31.12.2005 року цей же показник становив 13,71% і 13,19%. Слід також зазначити, що за такими статтями, як нафтогазова промисловість і оренда в 2006 році надання позик не було, тоді як в 2005 році позики становили 442 432 тисячі тенге і 39 152 000 тенге.
З таблиці 2 видно, що в якості застави в 2005-2006 роках до банку були надані наступні види майна: нерухоме та рухоме, товари в обороті, поручительства і гарантії, крім того мали місце і незабезпечені позики.
Слід зазначити, що нерухоме майно становить велику питому вагу в загальному обсязі застави АТ «Темiрбанк» і з кожним роком він зростає, у зв'язку з тим, що банку вигідний саме цей вид застави, так як він є найбільш ліквідним. Якщо в 2005 році нерухоме майно становило 58,32%, то в 2006 р. воно зросло до 64,12%.
До застави рухомого майна належить заставу товарно-матеріальних запасів, цінних паперів, заставу товарів в обороті, в переробці, застава транспортних засобів. У рідкісних випадках приймається спецтехніка через низьку ліквідність, тобто неможливість швидкої реалізації даного обладнання. Що ж стосується товарів в обороті, як одного з видів майна, що закладається, то даний вид застави небажаний для Банку з-за проблем, пов'язаних із зберіганням і контролем за збереженням продуктів.
Таблиця 2 - закладаються майна АТ «Темiрбанк»
Види застави
2005
2006
Сума, тис. тенге
Частка,%
Сума, тис. тенге
Частка,%
Нерухомість
29 051 621
58,32
95 191 010
64,12
Рухоме майно
5 237 611
10,51
20 187 908
13,60
Забезпечення грошовими коштами або гарантіями Уряду Республіки Казахстан
4 508 728
9,05
3 187 885
2,14
Гарантії компаній
994 551
2,00
10 126 610
6,82
Інші види забезпечення
9 469 869
19,01
9 246 899
6,23
Незабезпечені позики
551 092
1,11
10 521 546
7,09
Всього
49 813 472
100
148 461 858
100
Додати в блог або на сайт

Цей текст може містити помилки.

Банк | Диплом
699.7кб. | скачати


Схожі роботи:
Пасиви та активи банків
Послуги комерційних банків 2
Ліквідність комерційних банків
Діяльність комерційних банків
Система комерційних банків
Послуги комерційних банків
Кредити комерційних банків
© Усі права захищені
написати до нас
Рейтинг@Mail.ru