Історія розвитку автомобілів

[ виправити ] текст може містити помилки, будь ласка перевіряйте перш ніж використовувати.


Нажми чтобы узнать.
скачати

Рівно 100 років відділяє нас від 1896 року, коли Є. О. Яковлєв де-демонстрував перший російський автомобіль на Всеросійській промисло-но-художній виставці в Нижньому Новгороді. I. Перші кроки. Євген Олександрович Яковлєв - у минулому лейтенант військового фло-ту. Він почав проводити експерименти з двигуном внутрішнього сгораніяв 1884 році. А в 1889 році на власний страх і ризик організував се-ному виробництво гасових і газових двигунів на заснованому імнебольшом заводі в Петербурзі. Двигуни конструкції Яковлєва мали для того часу чимало пе-передового конструктивних особливостей (електричне запалювання, с'емнуюголовку циліндра, мастило під тиском). У 1893 році вони експонірова-лись на Всесвітній виставці в Чикаго і були відзначені премією. На етойвиставке був представлений один з перших автомобілів серійного виробництва - німецький "Бенц" моделі "Вело". Цим незвичайним експонатом за-цікавилися Євген Олександрович Яковлєв і Петро Олександрович Фре-зе, інженер, власник каретних майстерень у Петербурзі. Рішення пост-роіть подібну машину народилося швидко. Однак здійснити його удалосьтолько через три роки. Яковлєв виготовив двигун і трансмісію, Фре-зе на його замовлення - ходову частину і кузов. Що являла собою ця машина? Чотиритактний двигун з од-ним горизонтальним циліндром розміщувався в задній частині кузова й роз-вал потужність 1,5-2 л.с. Для охолодження циліндра служила вода, а тепло-обмінниками були дві латунні ємності, розміщені вздовж бортів взадней частини машини. Запалювання суміші було електричним (батарея сухіхелементов і патентована свічка), в той час як на багатьох двігателяхтех років застосовувалася гартівна трубка. Карбюратор був найпростішим, такназиваемой випарного типу (на відміну від сучасних карбюраторовраспылительного типу). Його корпус у вигляді високого циліндра перебував взаднем лівому кутку кузова. Як і на всіх інших двигунах Яковлєва, випускний клапан мав механічний привід, а впускний клапан дійство-вал, як тоді говорили, "автоматично" тобто від розрядження. Т рансміс-ся складалася з гумових ременів зі шківами, за допомогою яких можнобило отримати дві передачі вперед і холостий хід. Передачі включалісьричажкамі, поміщеними на стійках ліворуч і праворуч від рульової колонкі.передача заднього ходу відсутня. Перед двигуном (він розташовувався біля задніх коліс) під сіденіемводітеля і пасажира проходив поперечний ведучий вал з діфференціалом.Насаженние на його кінці зірочки через ланцюга передавали обертання Ведо-мим зірочкам, сполученим зі спицями задніх ведучих коліс шестьюстремянкамі кожна. Судячи по відношенню діаметрів ланцюгових зірочок, ви-хідних на збережених знімках російського автомобіля, передавальне чіслоглавной передачі становило близько 5,45. Машина мала два гальма. Руч-ної гальмо (від важеля, розташованого біля лівого борту кузова) дійство-вал на шини задніх коліс, притискаючи до них крихітні гальмівні колодкі.Іменно це гальмо по сучасній термінології був робочим, а дру-гой - ножний - виконував допоміжну роль і діяв на ведущійвал трансмісії. Ходова частина являла типово каретну конструкцію. МашінаЯковлева і Фрезі не була просто копією німецької моделі, незважаючи нато, що до 1896 року по Петербургу вже їздили чотири "Бенц": два - мо-діли "Вело" і два - "Вікторія". Справедливості заради слід отметітьразніцу між російською і німецькою машинами в двигуні рульовому управ-ванні, в конструкції коліс і інших деталей. Крім того, перший "Бенц-Вело" надійшов до Петербурга в травні 1895 року, коли навіть подробноезнакомство з його пристроєм не могло вплинути на основні дизайн, інженерні аспекти Яковлєва і Фрезі. Перший російський автомобіль з двигуном внутрішнього згоряння про-йшов випробування в травні 1896 року, у червні обробка машини була закінчена, 1июля вона була експонована на Всеросійській промислово-художній-ної виставці в Нижньому Новгороді і здійснювала там демонстраційні поезії-ДКІ. Цар Микола II при відвідуванні виставки не удостоїв його вніманіем.Тем не менше Яковлєв і Фрезі наполегливо рекламували свої вироби іпродолжалі роботу над "саморушними екіпажами". Після смерті Яків-лева його завод перейшов в руки іншого власника, яке не цікавить-вався автомобілями. I I. Завод "Лесснер". Два російських заводу "Лесснер" в Петербурзі і Російсько-Балтійіскійвагонний завод в Ризі намагалися налагодити виробництво вітчизняних ав-томобілів. Перший з них, заснований в 1853 році, робив верстати, паро-ші котли і машини, арматуру до них. У 1901 році припинило їх вироб-ництво, що стало невигідним, і вирішило віддати перевагу більш перс - тивні виробам. Тому керівництво заводу уклало з немецкойфірмой "Даймлер" договір споруди по ліцензії двигунів внутреннегосгоранія і автомобілів. Але не "Мерседесів", які тоді випускали вГермании, а порівняно маловідомих моделей, сконструірованнихрусскім інженером Борисом Петровичем Луцьким на підприємстві в Берліне.К виробництва автомобілів завод "Лесснер" приступив після того, какЛуцкой доставив для демонстрації "2 моторні воза", вантажівки своейконструкціі, побудовані на заводі в Німеччині. Кожна з цих двох ма-шин розвивала при двигуні мощьностью 12 к.с. 11 км / год і могла перево-зи 5 тонн вантажу. Демонстрація вантажних автомобілів в Росії прошлауспешно. У 1905 році завод "Лесснер" отримав перше велике замовлення - пост-роіть для поштового відомства 14 машин, перша з яких була собрана26 березня. Що являла собою ця модель? Двомісний автомобіль з вмес-рослинного скринькою для листів; колеса з дерев'яними спицями; ланцюгова пере-дача і двоциліндровий двигун. З 1906 по 1909 рік "Лесснер" ізготавляются легкові автомобілі чоти-рьох моделей: двоциліндрові (12 л. С.), Чотирициліндрові (22 і 32л. С.) І навіть шестициліндрові (90 л. С.). Всі вони мали ланцюгову пере-дачу, причому на двоциліндрових моделях застосовувалася трехступенчатаятрансмиссия, а на решті - чотириступінчаста. На шасі цих моде-лей завод монтував кузова дев'яти різних типів. Крім того, "Лессер" випускав і вантажівки вантажопідйомністю 1,2 і 2,0 тонн, а також пожежу-ні машини, фургони, автобуси (всього 13 різновидів). У 1907 році "Лесснер" демонстрував на I Міжнародній автомобільної виставці в Петербурзі поштову машину, вантажівка, два легковихавтомобіля з чотирициліндровим двигуном (32 л. С.) Та шестіціліндро-вим (90 л. С.). На цій виставці фірма "Лесснер" отримала Велику зо-лотую медаль "За встановлення автомобільного виробництва в Росії". Оцінюючи роль заводу у розвитку російського автомобілебудування, пе-тербургскій журнал "Автомобіль" в 1908 році після закриття виставкіпісал: "У Росії єдиним заводом, що будують автомобілі сучасно-го типу, є завод Лесснер ... До честі цього заводу слід припи-сать то обставина, що він насправді будує свої машини, а не збирає лише їх з-за граничних частин ". Для підтримки виробництва і зниження собівартості заводу нуж-ни були не індивідуальні замовлення, а контракти на постачання на великих-партій машин. Що привернути до себе увагу державних установ, він виготовив, наприклад у 1906 році, машину з двигуном потужністю 22л. с. для Вітте, голови ради міністрів царської Росії, вистав-вил полегшений автомобіль в 1909 на гонку Рига-Петербург-Рига, пре-доставив царського уряду шасі для експериментів з полугусеніч-ним рушієм Адольфа Кегресса. У цілому за п'ять років "Г. А. Лесснер" виготовив кілька десятків автомобілів. Після октябрьскойреволюціі підприємство було перейменовано в підприємство імені КарлаМаркса, який випускав верстати і обладнання для текстильної промисловості. III. Перші "Руссо-Балт". Російсько-Балтійський вагонний завод в Ризі був заснований в 1874 году.Автомобільний відділ на заводі був організований в 1907 році. Руководітьім запросили інженера Жюльєна Поттера з бельгійського автомобільногозавода "Фондю". Першу машину зібралася 8 червня 1909 року. Машини Імелін радіаторі напис "Російсько-Балтійський", але в технічній літературі наступні роки за ними вкоренилося найменування "Руссо-Балт". Автомобільний відділ заводу мав у своєму розпорядженні до 1915 році 142 металлоре-чими верстатами. Виробництво в автомобільному відділі РБВЗ було побудувати-ено на передових принципах: там була введена метрична система (ар-хаічним дюймам, вершки і фунтам дали відставку), широко пріменяліськалібри для контролю деталей, а деталі автомобілів випускалися великі-ми партіями з повної взаємозамінності деталей всередині партії без руч-ної підгонки, як практикували інші російські фірми. Відомо, чтопіонером взаємозамінності виступив в 1906 році американський завод "кадилаки", і його принцип освоїли, правда, при різних масштабах "Форд" і РБВЗ. Спочатку при виробництві автомобілів використовувалися імпорт-ні деталі (вали, шестерні, радіатори) і комплектуючі вироби (карб-ратор і магнето). Потім завод почав будувати і дуже непогано автомо-чи пасажирські і вантажні цілком з частин свого ж виробництва ". Завдяки успішним виступам у перегонах (Петербург-Рига-Петер-бург 1909 року), ралі (дев'яте місце в абсолютному заліку ралі" Мон-ті -Карло "1912 року), пробігах (військовий випробувальний 1912 року й про-біг по Африці 1913 року) автомобілі" Руссо-Балт "отримали репутаціюнадежних і витривалих машин і визнання офіційних кіл. Навіть у царському гаражі з'явилися два автомобілі російської марки. Деякі висо -копоставленние особи і промисловці придбали машини "Руссо-Балт", аглавное - завод отримав державні замовлення від військового відомства. Автомобілі РБВЗ з успіхом експонувалися на п'яти виставках, втом числі в міжнародних автомобільних салонах 1910 і 1913 років вПетербурге, і були відзначені п'ятьма золотими медалями . Почавши автомобільну діяльність з випуску легкових машин і стре-мясь отримати казенні замовлення, РБВЗ узявся за будівництво вантажівок, виготовив кілька кілька зразків автобусів, артилерійських тяга-чий, пожежних машин і шасі для броньовиків, корпусу до яких делалІжорскій завод. Програма виробництва легкових машин була досить строкатою, ееоснову складали чотири базові моделі з двигунами робочим об'емом2211, 3684, 4501 і 7235 см куб. відповідно потужністю 25, 35, 40 і60 л. с. Вони забезпечувалися кузовами основних трьох типів (лімузин, Торп-до, ландоле). Особливо слід відзначити напівгусеничні автомобілі, кото-які пройшли випробування в 1913 році. У цьому відношенні РБВЗ випередив Всезакордонний автомобільні фірми. Найпоширенішою на РБВЗ була легкова модель "С" (4501 смкуб.), яка в різних модифікаціях випускалася з 1909 по 1915 рік . Цікаво, що кожна партія або, як тоді казали "серія" машин мо-діли "З" відрізнялася за конструкцією від попередньої. Таких серій (по40-60 автомобілів, а то й менше) в історії моделі "С" було по крайнеймере вісімнадцять . Конструктивними особливостями машин "Руссо-Балт" було прімененіеалюмініевих сплавів для поршнів (у дослідному порядку), картерів двигунів-ля і коробки передач, ланцюгова передача до розподільного валу, широ-де використання шарикопідшипників в коробці передач, передньому і зад-ньому мостах, підвіска заднього мосту на трьох ресорах, електричне ос-освітлення, що встановлюється за замовленням. Машини "Руссо-Балт" мали винятковою витривалістю та ін-ністю. Рекорд довговічності устанавілі машина з шасі N: 14 з первойсеріі заводу. На ній журналіст і спортсмен Андрій Платонович Нагельпроехал по дорогах центральної Європи, Північної Африки менш ніж зачетире року (з червня 1910 по січень 1914 року) в загальній складності 80000км без капітального ремонту. На сторінках журналу "Аеро і автомобіль-ная життя" у 1911 році писав: "... для середнього провінційного кліентане стільки важливо отримати автомобіль "новітньої марки", скільки автомо-- 6-біль, пристосований до тих умов, в яких йому доведеться рабо-тать ". І" Руссо-Балт "показав себе саме такою машиною. Скільки ж всього автомобілів побудував за шість років РБВЗ? Ранеесчіталі, що 451 машину. Але ці дані не є повними. Загальна ко-лічество автомобілів, виготовлених РБВЗ по всіх замовлення, склав наоснове аналізу, проведеного істориками, приблизно 700-800 машин. підтем-ня тому - шасі N: 610 довоєнного "Руссо-Балта" моделі "С24/40", що брав участь у Всеросійському випробувальному пробігу 1923года. * * * Російські інженери розробили чимало цікавих новинок у автомобільної техніки. Серед них слід назвати розпилювальний карбюраторПотворского (1894 р.), електромобіль Романова (1899 р.), незавісімуюподвеску передніх коліс Лідтке (1901 р.), автомобільну електротранс-місію Фрезі (1905 р.), одноколійна автомобіль Шиловського (1914 р.).

Додати в блог або на сайт

Цей текст може містити помилки.

Історія та історичні особистості | Реферат
24.7кб. | скачати


Схожі роботи:
Виробництво газового устаткування для автомобілів і специфіка перекладу автомобілів на газове паливо
Історія створення та аналіз роботи основних світових виробників легкових автомобілів
Історія розвитку ПК
Історія розвитку кримінології
Історія розвитку Інтернету
Історія розвитку космонавтики
Буддизм Історія розвитку
Історія розвитку України
Історія розвитку акушерства
© Усі права захищені
написати до нас
Рейтинг@Mail.ru