додати матеріал

приховати рекламу

Історичні чергування звуків

[ виправити ] текст може містити помилки, будь ласка перевіряйте перш ніж використовувати.

-;;;.;;.;;.;;.;;.;;.;;.;;.;;.;;;.;;;;.;;.;;.;;.;;.;;.;;.;;;;;o;;;;;;o;;;;;;o;;;;;.;;);;.;;.;;.;;.;;.;;.;;.;;;.;;.;;.;;.;;.;;.;;.;;.;;.;;;;;o;;;;;;o;;;;;;o;;;;;;;o;;;;;;o;;;;;;o;;;;;;;o;;;;;;o;;;;;;o;;;;;1. Основні історичні чергування приголосних звуків при словозміні і словотворенні. Чергування [Г], [К], [Х] із [Ж], [Ч], [Ш] та [З'], [Ц'], [С']

Велике діло добре слово. Воно часом дорожче від усього, від усяких ліків, від багатств, і потрібне людині, як хліб і мед, як жива вода (О.Довженко).

Комунікативна розминка.

Кого ми вважаємо найкращим слухачем? Дослідження свідчать, що більшість опитуваних людей називають гарним співрозмовником близького друга, по'другу. Чому? Очевидно, в основі лежить дружнє і щире ставлення, бажання зрозуміти і допомогти один одному. Обговоріть це питання в класі.

А чи відомо вам, що в основу слова друг складає давньоруський корінь деръ, що означає "міцний". Аналiз слова "гpомада" в piзних слов'янських мовах теж підтверджує етимологiчну споpiдненiсть зі словом дpуг. Утворіть від поданого слова друг однокореневі слова. Поясніть фонетичні зміни, що відбуваються у корені.

Підготуйте лінгвістичне повідомлення про слова друг, дружба, користуючись етимологічними та фразеологічними словниками.

В українській мові створена ціла палітра епітетів до слова " друг":

безкорисливий, близький, випробуваний, відважний, відданий, вірний, гарний, давній, добрий, найдорожчий, дорогоцінний, душевний, єдиний, задушевний, істинний, коханий, любий, люб’язний, милий, міцний, надійний, найближчий, найкращий, незмінний, нерозлучний, перший, постійний, приязний, сердечний, славний, співчутливий, справедливий, старий, турботливий, шанований, щирий.

Знайдіть серед поданих слів слова, в яких наявні чи можливі чергування [Г], [К], [Х] із [Ж], [Ч], [Ш] або [З'], [Ц'], [С']

Підготуйте усний твір-мініатюру "Мій давній друг" , використовуючи подані слова.

Чергування [Г], [К], [Х] із [Ж], [Ч], [Ш] виникло ще на спільнослов'янському ґрунті.

Звуки [г], [к], [х] були твердими приголосними і не мали здатності пом'якшуватися.

Голосні ж переднього ряду [е], [и], [ь], [Ђ] вимагали обов'язкового м'якшення тих приголосних, що стояли безпосередньо перед ними.

Тому, коли в одній морфемі при словотворенні, а іноді й при словозміні приголосні звуки [г], [к], [х] попадали в позицію перед голосними переднього ряду, то, не маючи здатності пом'якшуватися, змінювалися на шиплячі звуки [Ж], [Ч], [Ш].

Наприклад: другдружина, рука – рученька, нога - ніженька.

Уживання приголосних звуків [Ж], [Ч], [Ш], що походять від приголосних [Г], [К], [Х], перед голосними заднього ряду [а], [о] пояснюється тим, що ці голосні розвинулися на спільнослов'янському ґрунті з колишніх голосних переднього ряду: крик –кричати (кричАти); горох – горошок (горошькъ).

Зміну задньоязикових [К], [Х] і гортанного [Г] на [Ч], [Ш] і [Ж] перед голосними переднього ряду називають першим перехідним пом'якшенням або першою палаталізацією.

Мовознавці припускають, що слово "дружина" походить від слова "друг". Так називали товариша, тобто довіреного при товарі, маєтку, худобі (пізніше пастуха). Сьогоднi це слово означає також і заміжню жiнку стосовно чоловiка, одруженого чоловiка щодо своєї жiнки, групу, загiн, добровiльне об'єднання людей, створене з певною метою.

Випишіть із фольклорних і художніх творів невеликі тексти, що підтверджують це припущення вчених і містять слова, в яких наявні зміни задньоязикових [К], [Х] і гортанного [Г] на [Ч], [Ш] і [Ж].

Особливим колоритом забарвлені українські звертання, бо українська мова має для них окремий кличний відмінок. Утворіть форми звертання від поданих слів:

Козак, друг, Олег, земляк, юнак, чумак, бурлак, дяк, Явтух, чоловік, Бог.

Побудуйте короткі діалоги, залучаючи ці слова.

Українська фразеологія зберігає численні звороти, в яких виражені поетичнiсть, виразнiсть художнього свiтосприйняття i тонкої життєвої спостережливостi.

Прочитайте побажання, виділіть серед них фраземи-привітання, фраземи-благословення і фраземи-побажання.

Боже тебе благослови i материними, i батьковими молитвами!

Доброму чоловiку продовж, Боже, вiку!

Дай, Боже, щоб ти, сину, говорив, як по зорях читав!

Моє вам шануваннячко, спаси вас, Боже!

Боже помагай! З Богом!

Слава Богу Iсусу Христу! Дай, Боже, час добрий.

Накажи вас, Боже, хлiбом та сiллю.

Дай, Боже, спiшно та охотно робити!

Дай, Боже, час i пору добру! Бог на помiч!

Дай, Боже, щоб робилося, не псувалося! Дай, Боже, на прожиток!

Дай, Боже, в дiм здоров'ячка!

Благослови, Боже, сiллю, хлiбом, довгим вiком, добрим розумом, щоб i батька поважали i щоб матiр шанували.

Поміркуйте, чому ключовим словом у таких фраземах зазвичай виступає слово Бог.

Запишіть відомі у вашій місцевості фраземи-побажання, залучивши до їх складу звертання, в яких наявне чергування [Г], [К], [Х] із [Ж], [Ч], [Ш].

До наведених слів доберіть споріднені, які б при словотворенні відбивали чергування [Г] із [З'], [К] із [Ц'], [Х] із [С']. Перевірте себе за довідкою.

Книга, жінка, молоко, берег, вік, крига, батіг, дорога, страх, бік, свекруха, горох, рух, подруга, сойка.

Довідка

Чергування [Г] із [З'], [К] із [Ц'], [Х] із [С'] відбувається в сучасній українській літературній мові в іменниках перед закінченням –і: в іменниках жіночого роду в давальному та місцевому відмінках однини (нога— нозі, рука— у руці, стріха — стрісі), в іменниках чоловічого і середнього роду в місцевому відмінку однини (пролягає дорога – немає кінця дорозі, болить вухо – болить у вусі).

Така зміна відома у мовознавстві як д р у г е п е р е х і д н е п о м’я к ш е н ня або друга палаталізація.

Відповідно до першого і другого п е р е х і д н их п о м’я к ш е нь твердих приголосних [Г], [К], [Х] в основі слова відбуваються і такі зміни: ріка – річка- річці, птах-пташка- на пташці.

У поданих реченнях знайдіть випадки наявних або можливих фонетично не зумовлених (історичних) чергувань приголосних. Поясніть, якими діючими в давню епоху законами вони зумовлені. Випишіть подану в тексті форму й іншу форму з тією самою морфемою, яка свідчить про наявність чергування. Окремо виділіть випадки, коли приголосні звуки [г], [к], [х] не чергуються в сучасній мові, поясніть причину цього, використавши довідкову літературу.

Добре нам мати на світі хорошого друга, друзів — ще краще (М. Рильський). Поезія, друже, всюди є — і в людях, і в природі... ( Б. Лепкий). Численні Сашкові друзі вторували доріжку до його хати (С. Плачинда). Проходила година, дві, і він знову сідав за книжки, бо молодий гарячий мозок прагнув знань (Г. Тютюнник). Солдат стояв у смузі крайнього вікна лицем до річки і вдивлявся в щось (В. Винниченко). Любка ступала босими ногами по поросі (В. Винниченко). Чоловіче мій, запрягай коня! (Л. Костенко). Люблю пісні мойого краю, та не спинюсь на тім лишень: з любов'ю вухо привертаю до братніх на землі пісень (М. Рильський). Був, є і буду прихильником школи, в якій проповідується культ скромності... не лише в одязі, а й у духовних вчинках, які здійснює людина в житті, потрапляючи в різні ситуації (О. Захаренко).

Від поданих нижче слів утворіть форму 1-ої особи однини теперішнього або майбутнього часу. Поясніть наявне чергування приголосних:

- ходити, леліти, косити, спекти, трусити;

- зварити, манити, молоти, пороти, створити;

любити, графити, зловити, ломити, ліпити.

Порівняйте українське слово люблять з російським любят та старослов’янським любЂтъ. З’ясуйте історію українського вставного л’ в цьому слові.

Наведіть приклади українських народних пісень, в яких наявне слово люблю.

У спільнослов'янській мові відбулися зміни приголосних перед давнім іменним і дієслівним суфіксом - j. Приголосні звуки [г], [к], [х] перейшли у приголосні [Ж], [Ч], [Ш] (друг –дружу, сухий –суша, плакати – плачу), приголосні проривні [д], [т] змінилися на африкати [дж], [ч] (ходити – ходжу, топтати – топчу), сполучення [зд] на [ждж] (їздити – їжджу), [ск], [ст] на [шч] (простити – прощу, пускати – пущу), губні звуки [б], [п], [в], [м], [ф] на звукосполуки [бл'], [пл'], [вл'], [мл'], [фл']. ( купити – куплять, зловити – зловлять).

У поданих реченнях знайдіть випадки змін приголосних, що відбуваються при словозміні. Випишіть слова, в яких сталися зміни губних, передньоязикових або задньоязикових приголосних, коли вони сполучилися з j. Через риску до них запишіть первісні корені цих слів.

З р а з о к: гребля – греб – ; їжджу – їзд – …

Найвища насолода життя у творчій праці, що чимось наближається до мистецтва” (В.Сухомлинський).

Землю по пучечці збирала з усього городу на всіх стежках, де ходив її Михайлик (О.Захаренко).

Споглядання краси очищає людину від усього поганого (М. Міщенко).

Ожило, заметушилося містечко, розбуджене оркестром (І. Гребенюк).

Тужу за вами, солов'ї Вкраїни (М. Рильський).

Чим же я відплачу, що живу, і люблю, і любима? (Л. Забашта).

Знов зозулі голос чути в стрісі, Ластівки гніздечко звили в стрісі (М.Юрійчук).

Чорний степ на виднокрузі. Густо стелеться туман, Ніби злився в чорній тузі З сірим небом океан (Г.Чубач).

Лишився сум, лишалась туга Й зів'ялі маки у руці (С.Пушик).

Вкладайте у свідомість дитини живе, трепетне слово, дбайте про те, щоб воно не перетворилося на засушену квітку, а вилетіло, як із гніздечка, співучою пташкою, раділо красі навколишнього світу (О.Захаренко).

Прочитайте текст. З'ясуйте стильову приналежність тексту. Які події змальовано в тексті? У добу козаччини головним героєм і виховним ідеалом став козак як втілення всіх чеснот справжнього українця, мужній лицар-визволитель, безкорисливий захисник скривджених і знедолених. Прокоментуйте це, звернувшись до історичних фактів цього періоду.

Визначіть основну ідею.

Знайдіть у словах випадки змін приголосних, що відбулися при словотворенні. При потребі скористайтеся довідкою.

Запорозький кошовий знав, що як зруйнувати Кодак, то доведеться воювати з Польщею, бо вона того не подарувала б, а щоб воювати з такою силою, якою була на той час Польща, треба було мати велике й добре узброєне військо; щоб здобути ж зброю й коней та прохарчити військо, треба було грошей. От і надумав Сулима, перш ніж воювати з Польщею, йти морем на пишний у ті часи турецький город Азов…

Надумавши так, кошовий скликав запорожців на раду:

-А що, панове товариство, славне військо запорозьке! – говорив він. - Чи немає таких, що поодлежували вже по куренях свої боки молодецькі? Як є такі, то виходьте: підемо зо мною Чорним морем погуляти та запалимо люльки аж у Азові турецькому!

Козацтво радісно одгукнулося на заклик кошового:

- А чого нам справді нидіти у Січі та товариський хліб дурно переводити. Веди нас, батьку…Чи не поможе нам милосердний хоч небагато невольників до рідної України та до дрібних діточок повернути! (А.Кащенко)

Під час творення нових слів за допомогою суфіксів -ськ(ий), -ств(о) приголосні на стику твірної основи і суфікса можуть зазнавати різних змін.

Таблиця. Чергування приголосних звуків при словотворенні

Зміни приголосних перед суфіксами

приклади

[г], [з], [ж] перед + -ськ-, - ств- змінюються на [з], [з'] і в новоутворених словах з'являється поєднання звуків [з'к], [зтв] (орфографічно - -зьк-, -зтв-)

Кавказ- кавказький,

Запоріжжя- запорізький,

боягуз- боягузтво

[к], [ц], [ч] перед + -ськ-, - ств- змінюються на [ц], [ц] і в новоутворених словах з'являється поєднання звуків [ц'к], [цтв] (орфографічно –цьк-, - цтв-)

Вінниця- вінницький,

козак- козацтво,

молодець- молодецтво

],], [ш] перед + -ськ-, - ств- змінюються на [с], [с'] і в новоутворених словах з'являється поєднання звуків [с'к] [ств] (орфографічно – ськ-, - ськ-, - ств-)

Черкаси- черкаський,

чех- чеський,

товариш- товариський

Утворіть від поданих слів, де можливо, прикметники за допомогою суфіксів -СЬК-(ий). Поясніть зміни приголосних звуків.

Турист, латиш, юнак, емігрант, чумак, чех, люд, калмик, гігант, ткач, волох, узбек, молодець, козак, викладач, птах, парубок, матрос, француз, трубач, студент, боягуз, інтелігент, якут, казах, вояк, боягуз, босяк, гуцул, кріпак, латиш, робітник, турок, ескімос, товариш, грек, купець, місто, гайдамака, таджик, баск, хват, представник.

Поміркуйте, які з утворених прикметників можуть сполучатися зі словом пісня. Запишіть такі словосполучення.

Прочитайте народну пісню. До якої тематичної групи суспільно-побутових пісень належить така пісня? Підказку читайте в довідці.

Які провiдні мотиви і символи такої пiснi? Який елемент обрядовості зафіксовано в пісні?

Випишіть з тексту слова, в яких наявні випадки змін приголосних, що відбулися при словотворенні і словозміні.

Ой насіяли та наорали, та нікому збирати,

Поїхали чумаченьки в Молдаву стояти.

Ой у полі два дубочки, а третій маленький,

Ой помер, помер у Молдаві та чумак молоденький.

Ой ви, хлопці, чумаченьки, дайте батьку знати,

Та нехай приїде у Молдаву чумака ховати.

Не прийшов батько, не прийшов батько, тільки прийшла мати,

Ой обертає білеє личко проти ясного сонця.

- Ой годі, годі, стара мати, що треба за ним дати.

Ой продай, мати, сірі воли, котрі вперед ходили,

А вони ж його молодого всю Молдаву звозили

(Запис Н.Присяжнюк у c. Погребище на Поділлі )

Довідка

Початки чумацтва сягають глибокої давнини. За сіллю їздили у Крим, Молдову, на Дон, Польщу, Кубань, Московщину. Дністер і сьогодні часто називають Соляною дорогою.

У дорозі чумаків постійно чекали труднощі, тому більшість чумацьких пісень відображає трагічну подію – смерть чумака в дорозі або його хворобу.

Коли в дорозі помирав чумак (від ран чи хвороби). Покійника одягали у вишивану сорочку, та й усі чумаки були у вишиванках, потім загортали в рогожу з мішка для риби, клали в яму головою “додому”, і кожен чумак зі своєї мажі приносив жменю солі і обсипав нею покійника. Шапками насипали високу могилу, ставали навколо неї і читали речитативно закон Божий, співали заупокійні молитви, бажали царства небесного. Роги волам покійного чумака фарбували в чорний колір (намазували дьогтем і посипали попелом).

Коли ж чумак гинув від ран, між рогами вола прикріпляли стрічку червоного кольору. В селах люди при зустрічі з таким волом ставали на коліна і віддавали траурні почесті покійному. Вдові чумака передавались мажі, воли та все зароблене покійним. Ось така пошана існувала до чумаків в селах України (Г.Данилевський).

Поділіть власні назви за групами (місто, країна і т.д.). Від поданих власних назв утворіть прикметники за допомогою суфікса –ськ-. Поясніть, в яких групах прикметників відбувається чергування приголосних, а в яких не відбувається. Чому?

Підкресліть ті назви і утворені від них прикметники, що позначають історико-етнографічні регіони України. Що вам відомо про них. Підготуйте повідомлення про регіон, в якому живете ви, використовуючи в тексті слова, в яких наявні фонетичні та історичні чергування.

Кременчук, Золотоноша, Черкаси, Кривий Ріг, Гуцульщина, Таганрог, Карабах, Донецьк, Лейпциг, Воронеж, Запоріжжя, Острог, Франція, Лемківщина, Люксембург, Гайдамаччина, Санкт-Петербург, Галичина, Сиваш, Гонконг, Забайкалля, Карпати, Хмельниччина.

Утворіть від поданих прикметників іменники за допомогою суфікса –ин.

Київський, словацький, німецький, гуцульський, полтавський, львівський, турецький, сумський, кролевецький. Що вам відомо про історико-географічну територію, названу останніми словами, яке ви утворили? Розкажіть, залучаючи інформацію, подану в довідці.

Прочитайте текст. Визначте стильову приналежність. Що цікавого ви дізналися, прочитавши поезію М.Шевченка? Що означає вислів "пролягли у світ дорогами кролевецькі рушники"?

Які рушники зберігаються у вашій родині? Хто їх вишивав? Яка історія цих рушників? Опишіть рушник своєї родини.

Чим цей рушник відрізняється від кролевецького? Складіть усне оповідання "Рушник у житті мого краю", скориставшись довідкою.

Кролевецькі рушники

Слова М. Шевченка Музика Ю. Рожкова

На білім полотні

І біль, і туга, й радість,

І вибита сльоза,

і виткані пісні,

Любов, любов, любов...

Немає тільки зради –

На білім полотні,

білім полотні.

І ключами журавлиними,

Легко пущені з руки,

В небесах над Україною

Кролевецькі рушники.

Пройдеш –

земель чужих,

Небес чужих побачиш.

Та стежка рушником

Поманить – і збагнеш,

Як мама зустріча,

Пригорнеться й заплаче -

Тоді лише й живеш,

тоді лише й живеш.

Із надіями, тривогами,

через далі і роки,

Пролягли у світ

дорогами

Кролевецькі рушники.

Приб"є тебе печаль,

Зламає сіра втома,

Лиш пам"ять розбуди

розвіються жалі.

Де б не заблукав,

Верта тебе додому

І в небі журавель,

і стежка на землі.

І стежками журавлиними,

Легко пущені з руки,

В небесах над Україною

Кролевецькі рушники.

Сумщину називають фестивальним краєм. У столиці рушників – Кролевці щорічно восени відбувається "Всеукраїнський літературно-мистецький фестиваль "Кролевецькі рушники", який демонструє і високу поезію, і пісню, і гончарні вироби, і вишиванки, і, звичайно ж, незрівнянні у своїй величі і красі рушники, що розцвітають всіма барвами від старовинних до осучаснених. Візитною карткою фестивалю, гімном древнього і вічно юного міста стала пісня на слова Михайла Шевченка "Кролевецькі рушники". Чи знаєте ви, що: - в основі кролевецьких тканих рушників - переважно у червоних кольорах монументальні геометричні орнаменти - зображення церков, жіночих фігур – берегинь, чаші, птахів, ромбів, зірок. За урочистість і ошатність ці рушники називали навіть королівськими. Шириною такі рушники були від 50 см до 65, а довжиною від 3 до 5, 5–6 м;

- на початку ХІХ ст. була створена і набула слави артіль селянина Ринді, завдяки якому кролевецькі рушники були відомі на вітчизняному ринку, отримали визнання на виставках у Парижі, Лондоні, Копенгагені, Барселоні, Монреалі, Осаці, Лос-Анджелесі;

у Кролевецькому районному краєзнавчому музеї знаходиться найстаріший рушник з витканою датою “1838” та рідкісним малюнком двоголових орлів, що простежувалися і на царських грошах.

.„Сумщина – писанковий край” - така назва рушника, сьогодні вишивають майстрині області. Це буде оберіг нашої рідної Сумщини. Основа рушника - Дерево життя – компонується з квітів - символів Сумщини і України. Посередині рушника буде розташований основний символ Сум - сонечко, квітка у вигляді ромашки, а пелюстками стануть регіони області.

Рефлексія і самоперевірка

До поданих слів доберіть споріднені слова з усіма можливими чергуваннями приголосних фонем, що позначені виділеними літерами.

Токар, садити, скочити, різати, плакати, муха, друг, захист, плескати, сікти, трусити, топити, пасіка, колиска, Буг, батіг, боковий, вухо.

Чим пояснити сучасне чергування приголосних у таких словах: крик – кричиш, страх – страшно, книга – книжний, сухо – суша, міг – можна?

Визначте, у якому зі слів відбувається історичне чергування приголосних:

а) загрібати, б) чергувати, в) повторювати.

а) суміжний, б) належати,в) голосний.

а) пастушок, б) відмінок, в) зміна.

а) послаблений, б) віжки, в) мучитель.

а) ножі, б) пачка, в) заводь.

Тема для розмови.

«Велике діло добре слово. Воно часом дорожче від усього, від усяких ліків, від багатств, і потрібне людині, як хліб і мед, як жива вода, - так стверджував письменник О.Довженко. Відомий педагог О.Захаренко додавав: “Слова, що ліки, - допомагають людині лишень, коли вони сказані від душі”.

Чи не змінилися ці думки в час нових інформаційних технологій? Яка ваша думка стосовно цього? Обговоріть цю проблему в класі.

Завдання додому.

Укладіть електронний словничок лінгвістичних термінів з теми «Історичні чергування», використовуючи новітні інформаційні технології (метод «слайд – шоу»).

2. Основні історичні чергування голосних. Чергування [О] та [Е] з [І]. Чергування [О], [Е] з нулем звука. Чергування [О] з [Е] після Ж, Ч, Дж та [й]

Шукаючи прадавні наші корені, слід пам'ятати, що українці — частина слов'янського світу, а українська мова — одна із слов'янських мов (Григорій Півторак).

Комунікативна розминка. Як часто неправильно вимовлене слово породжує помилкові судження, - стверджував Г.Спенсер. Правильна вимова є одним із показників культури мовлення та й, зрештою, культури освіченості людини.

Чи не трапляються у вашому мовленні такі слова: біжять, лошя, зорйа, пузно, галава, тудою, цая, знанє, адин. Вимовте ці слова правильно. Чим зумовлені такі помилки? Обговріть цю проблему в класі.

Артикуляційний практикум

Поліпшенню орфоепічних навичок, дикції сприяє робота із скоромовками. Тричі у поступово зростаючому темпі прочитайте скоромовку.

Біг вовчик по колоді через воду, тільки став на колоду – бовть у воду; викис, вимок, виліз, висох, виліз на колоду та бовть у воду!

Знайдіть слова, де наявні позиційні варіанти фонем та позиційні чергування.

Поряд з позиційними чергуваннями, що відбуваються в певних фонетичних умовах, в українській мові наявні історичні чергування. Такі чергування не можна пояснити фонетичними закономірностями, оскільки причини, що викликали появу цих чергувань, давно зникли, а самі чергування відбуваються за традицією.

Ще раз прочитайте епіграф уроку. Хто автор цих рядків? Як ви розумієте ці слова? Що ви знайєте про історичні чергування в попередніх класах? Які праці ви читали про історію української мови?

Довідка

Півторак Григорій Петрович — член-кореспондент Національної Академії наук України, доктор філологічних наук, професор, Автор понад 150 друкованих праць з проблем етногенезу слов'ян, історії і діалектології східнослов'янських мов, етимології, білорусистики, культури мови, лауреат премії ім. І. Франка НАН України

Історичні чергування супроводжують такі процеси, як словозміну і словотвір (зміна форми слова і творення нових слів).

У сучасній українській літературній мові є чергування, які виникли в період спільнослов'янської мовної єдності або сягають ще дослов'янської доби. Такими є чергування голосних фонем, вони відображають чергування давніх наголошених і ненаголошених чи довгих і коротких голосних.

На сьогодні такі чергування в українській мові відбуваються здебільшого в основі дієслів і є засобом розмежування семантики дієслів, що називають довготривалу та короткочасну дію.

Таблиця. Найдавніші історичні чергування

Чергування

Приклад

[е] :[о]

нести — носити, везти—возити

[і]: [а]

сідати — садити, лізти — лазити

[о] : [а]

ломити — ламати, допомогти — допомагати,

[е]: [і]

летіти – літати, текти – витікати

[е] : [о]

беру – брати, терти – тру

До поданих слів доберіть споріднені слова з усіма можливими найдавнішими чергуваннями виділених голосних.

Скочити, беру, нести, могти, котити, збирати, текти, стелити, дерти, вінок, дрижати, вести, пекти, ганяти мести, кроїти котити, кланятися, видирати

Прочитайте уривок з п'єси М. Кропивницького «Дай серцю волю…». Яка прикметна риса діалогу? З якою метою автор уводить численну кількість приказок і прислів'їв? Знайдіть слова, в яких наявні найдавніші чергування голосних.

Микита: Гляди, щоб я тебе не підперезав так. Що й дух з тебе випре… Я тобі оскомину зіб'ю.

Семен (спокійно): Не хвались. Звісно, коли б свині та роги…

Микита: Що? Геть звідціля! Нема тобі тут шляху! Заросла твоя стежка! Ти знаєш, що я сватаю Одарку!

Семен: Чув, чув. Оце свіжо вона мені хвалилась.

Микита: Ну?

Семен: Ти не нукай. Коли не запріг, то й не поганяй.

Микита6 Ти дуже став балакучий. Я тобі втру носа.

Семен: Не хвались. Сказано – поки хвалько нахвалиться, то будько набудеться

М.Гоголь вбачав у прислів'ях «надзвичайну повноту народного розуму, що умів зробити все своїм знаряддям: іронію, глузування, начоність, влучність, мальовничого зображення, щоб скласти животретне слово».

Дослідіть, які чергування голосних наявні чи можливі у виділених словах.

Пошли, Боже, гостя, той хазяїну добре,- говорили на Україні. З гостиною пов'язано чимало фразем-жартів:

Гiсть хоч мало їсть, зате багато бачить.

Гiсть - невiльник: як немає огiрка, той мед їстиме.

Гiсть - як невiльник: де посадять, там i сидить, а хазяїн як чиряк, де схоче, там i сяде.

Два рази гостям радi: раз, що приїхали, другий - як вiд'їхали.

Гостi першого дня - золото, другого - срiбло, а третього - мед i додому вперед.

Гості дарували пару коней і пару волів, щоб землю орали та хліб засівали.

Гості прощали: Бог з вами, на тiм свiтi вiддасте з пирiжками!

У поданих фраземах знайдіть слова, в яких наявні чергування [О] та[Е] з [І].

Це чергування властиве лише українській мові і є досить поширеним. Супроводжує як словозміну, так і словотвір і відбувається в будь-якій морфемі, хоча найчастіше в корені: кінь — коня, камінь — каменя, лід — льоду.

Історичною умовою чергування був занепад зредукованих [ъ] та [ь] у давньоукраїнській мові. Занепад слабких зредукованих / викликав появу нових закритих складів.

Якщо в цих складах були давні голосні о, е, то вони поступово, через подовження, а потім дифтонгізацію , змінилися на [і].

Столъ - сто:л – стоул, стуел, стуил, стуіл – стіл;

Печь – пе:ч- піеч-піч

Якщо після складу з давніми о,е був відкритий склад з голосним повного творення, то цей склад на зазнав ніяких змін, тому давні о,е у попередньому складі збереглися: столу, стола, печі.

Голосні [о] та [е] що утворилися з колишніх зредукованих, називаються новими, на відміну від споконвічних, давніх, етимологічних /о/, /е/: кінь – коня, піч –печі.

Українська мова засвоїла ті слова і їх форми, в яких давні о, е збереглися в давьному відркитому слкдаі, і ті, в яких у новому закритому складі відбуввся перехід давніх [о], [е] в [і], що й послужило основою чергування.

Виконайте завдання, користуючись таблицею.

Знайдіть рядок, у якому в усіх словах чергування [о], [е] з [і] відбувається в корені.

А. Відвертість, Петрів, слово.

Б. Камінь, рій, дохід.

В. Ковалів, устрій, радість.

Вісь, шевців, особа.

Укажіть рядок, у якому в усіх словах у групах –оро-, -оло-, -ере-, -еле- [о], [е] переходять в [і] .

А. Огорожа, нагорода, зелень.

Б. Шелест, город, подорож.

В. Положення, порох, волос.

Г. Голова, череда, борода.

. Визначіть рядок, у якому в усіх словах і наявне у відкритому складі.

А. Ремінець, стрілець, ніжок.

Б. Сморід, вівця, оберіг.

В. Рівень, вільний, осінь.

Г. Устрій, певність, кілець.

Таблиця. Чергування [о], [е] з [і]

Правило

Приклад

У закритих складах чергування

відбувається:

При словозміні


При словотворенні


2.Чергування немає:

коли о,е вставні або випадні


у групах –оло-, -оро-, -еле-, -ере-

у родовому відмінку множини іменників середнього роду на –енн(я)

в абревіатурах і похідних

у словах іншомовного походження


Відхилення у чергуванні

1.У відкритому складі пишемо і

у формах називного відмінка однини

у формах родового відмінка множини

у зменшених формах іменників

У закритому складі пишемо о, е

у формах –оро-, -оло- у іменниках переважно жіночого роду

у родовому відмінку множини низки іменників жіночого роду



коня-кінь, лебедя-лебідь, радості-радість,


будова-будівник, робота-робітник


вогонь-вогню, вікно-вікон,

Виняток: погірдний-погорда


мороз, волос, берег, шелест

Виняток: поріг, оберіг,

значень-значення

колгосп, торгпред

агроном, інженер, студент

Виняток: колір-кольору, папір-паперу, Антін-Антона, гніт-гнота, курінь-куреня

кінець-кінця, камінець-камінця, гребінець-гребінця

вікно-вікон, зірка-зірок, гілка-гілок, кільце-кілець, бильце-билець

кілочок, місточок, ніженьки

Виняток: слівце-словечко

сорок-сорока, колод-колодка, долонь-долонька



істот, меж, тополь, вод Але: осіб, підков

.Назвіть слова, у яких о, е не переходять в і. Обґрунтуйте за допомогою правил. Випишіть лише ті слова, де звук [і] виник на місці [о] або [е].

Тінь, надвечір’я, вітер, пісок, перевіз, зберігати, робітник, білий, вісь, міць, місяць, захід, прізвисько, свідчення, корінчик, ріпа, горіх, зачіпати, очікує, річка, рів, сіно, щічка, сніг, невід, радісно, співати, Канів, місто, пішки, прізвище, брід, звір, пірце. Ключ. З останніх букв виписаних слів прочитаєте відому українську приказку. Мовностилістичний порадник

Прочитайте мовностилістичні поради мовознавця Олександра Пономарева стосовно двох слів. Підготуйте такі поради стосовно написання інших слів у цій вправі.

вісь Р., Д. осі, Зн. в. вісь, Ор. віссю, М. (на) осі, Кл. осе!

У множині всі форми вживаються з о і не мають протетичного в: осі, осей і т.д. У засобах масової інформації подеколи чуємо й читаємо помилкові форми вісі, вісей замість правильних осі, осей.

«Сконструйовано модель акумулятора у вигляді диска, що обертається на вертикальній осі» (журн.)

Міць, Р.в. моці, а не міці


Треба писати й вимовляти міць, міццю, але моці (як ніч, ніччю, але ночі).

Напр.: «Дув, дув, аж потом весь облився, Із моці вибився, сердешний» ( Є. Гребінка)

Виконуючи завдання, ваш однокласник підкреслив букви, які позначають звуки, що чергуються. Чи правильно виконав хлопчик завдання? Виправте допущені помилки.

Поміч- допомога, піднести – носити, потекти – стікати, терти – тріть, беру – збирати, колесо –колісник, учать – навчи.

Складіть словосполучення так, щоб подані власні назви виконували роль залежного слова у формі родового відмінка. Поясніть чергування голосних.

Зразок. Київ – подорож до Києва.

Харків, Миколаїв, Чернігів, Львів, Кривий Ріг, Немирів, Бердичів, Васильків, Виноградів, Глухів, Жашків, Красилів, Обухів, Очаків, Рахів, Чугуїв.

Запишіть назви населених пунктів у відповідну колонку таблиці. Дослідіть, у яких із них друга частина походить від слова поліс, що з грецької означає місто, а в яких –від слова поле, де в закритому складі з’являється і.

Назви з - поль

Назви з - піль



Трип..лля, Борисп..ль, Нікоп..ль, Високоп..лля, Доброп..лля, Маріуп..ль, Терноп..ль, Овідіоп..ль, Севастоп..ль, Томашп..ль, Ямп..ль, Білоп..лля, Костоп..ль, Константиноп..ль, Сімфероп..ль.

Поясніть походження назв населених пунктів за зразком.

На перший погляд, відмінність в останньому складі цих назв двох українських міст може насторожувати (декому, сердешному, і росіянізм тут ввижається!). Але досить глянути на них очима лінгвіста, і все стає на свої місця. Річ у тому, що у словах грецького походження маємо усічену форму грецького іменника поліс«, що означав певну форму організації суспільства у Стародавній Греції та Римі. Саме тому є «Маріуполь», «Сімферополь», «Севастополь». У назвах «Ямпіль», «Тернопіль», «Бориспіль», останній склад – це родовий відмінок множини іменника «поле» - «піль». (Зорівчак Р. П. «Боліти болем слова нашого…»: Поради мовознавця)

Розподіліть дієслівні форми за характером чергування. З'ясуйте, в яких словах чергуються [о], [е] з [і] .

Беріг, не зміг, стій, вів, міг, ріс, замівши, нісши, плів.

Назвіть види дієслівних форм.

Від поданих слів, де можливо, утворіть іменники ІІ відміни середнього роду. Поясніть правопис. Визначіть, при творенні яких слів чергування голосних відбувається, яких – ні. Поясніть чому.

Зразок. Дорога – бездоріжжя.

Межа, борода, лівий берег, голова, голос, пороги.

Поясніть, чому не відбувається чергування [О] та[Е] з [І] у поданих словах.

Терен, горох, бережок, березень, чверть, вагоновод, шерсть, товстий, вихователь, кружечка, орел, борця, кишень, студент, закон, прапор, колос.

Прочитайте (проспівайте) пісню. Хто її автор? Що вам відомо про історію створення цієї пісні? Подайте фонетичну транскрипцію одного з абзаців. Визначте позиційні варіанти чи відомі вам історичні чергування у виділених словах. За тлумачним, етимологічним, діалектним словниками з'ясуйте значення слів плаєм, вівчар.

Черемшина Знов зозулі голос чути в лісі, Ластівки гніздечко звили в стрісі, А вівчар жене отару плаєм, Тьохнув пісню соловей за гаєм. Приспів: Всюди буйно квітне черемшина, Мов до шлюбу вбралася калина, Вівчаря в садочку, в тихому куточку Жде дівчина, жде. Йшла вона в садок повз осокори, Задивилась на високі гори, Де з беріз спадають вранці роси Цвіт калини приколола в коси. Приспів Ось і вечір, вівці біля броду З Черемоша п’ють холодну воду, А в садочку вівчаря стрічає Дівчинонька, що його кохає. Що споріднює слова гніздечко, куточку, садок?

У сучасній українській мові поширене також історичне чергування голосних [О] та[Е] з нулем звука, наприклад: кілок — кілка, хлопець — хлопця, сон — сну, пень — пня.

Це чергування розвинулося ще в спільнослов'янській, давньоукраїнській мовах орієнтовно в XIXII ст. на місці колишніх зредукованих голосних [ъ] та [ь] і перейшло в усі східнослов'янські мови: сънь (сон) — съна (сну), дьнь (день) — дьню (дня).

Зредуковані голосні [ъ] та [ь] нагадували звучанням відповідно голосні [О] та[Е] . Вони могли стояти у слабкій (у кінці слова снопъ, ночь, перед складом з голосним повного творення съто, тьма, перед складом із зредукованим голосним у сильній позиції жьньць, шьвьць) або в сильній позиції (під наголосом дьнь, сънъ, перед складом із зредукованим голосним у слабкій позиції пальць, търгь, вьрба), у сполученнях ър, ьр, ъл, ьл між приголосними зьрно, шьлкь, де перетворювалися у звуки нормальної довготи е, о: зерно, шовк.

З XII ст. зредуковані [ъ] та [ь], що стояли в слабкій позиції, занепали, а ті, що стояли в сильній позиції, розвинулися в голосні повного творення [О] та[Е]. Голосні [О] та[Е], що розвинулися із зредукованих у сильній позиції й чергуються в сучасній українській мові з фонемним нулем на місці колишніх зредукованих, називаються випадними.

Таблиця. Чергування [О] та[Е] з нулем звука

Правило

Приклад

У суфіксах -ок, -к (із ьк, ьк):

У суфіксі -ець:

У префіксі:

У ряді коренів:

Порушення чергування під впливом аналогії. Наприклад, у ряді іменників у непрямих відмінках під впливом називного відмінка з'являється /о/ на місці /ъ/, що стояв у слабкій позиції:

сучок—сучка, садок — садка, порошок — порошку, огірок — огірка, дзвіночок — дзвіночка.

борець — борця, хлопець — хлопця, палець — пальця, гребінець — гребінця.

відозва—відзиватися.

сон — сну, пень — пня, пес — пса, весь — все, швець — шевця, жнець — женця.

лоб — лоба (із лъба), мох — моху (із мъха), рот — рота (із ртьта), рів — рову (із ръва) (пор. рос. лба, мха, рта, рва).

Прочитайте текст. З'ясуйте його стильову приналежність. Визначте функцію багаторазового повторення звука [в]. Які речення використовує автор? З якою метою? У поданих реченнях знайдіть слова, в яких наявне чергування [е] та [о] з фонемним нулем. Зокрема, визначте: а) слова з випадними [е] та [о]; б) слова зі вставними [е] та [о]. Наведіть паралельно інші форми цих слів або споріднені слова, які б ілюстрували чергування. Поясніть випадки, де закономірність чергування порушується. Випишіть слова, в яких наявне інші історичні чергування.

Відпочинок

Відчинила вікно – вітер ввірвався вітами верби. Весна воркоче-виспівує веселками. Волію відпочити від великої втоми. Вечорітиме – візьму велосипед, від'їду від вчорашнього: від велетнів-будинків, відвікон, від вулиць – вдаль.

Відійде вечір – вдивлятимусь в височінь, вкриту вогниками. Відчую велич всесвіту. Всміхнуся всьому…

Все-таки варто вряди-годи відірватись. Відірватись, вивільнитись від виснажливого «вчора» (Ю.Дмитренко).

У багатьох словах [е] чергується з [о] після [ж], [ч], [ш], [дж], [й].

Після ж, ч, ш, щ, дж, й перед м’яким приголосним, а також перед складами з е та и, (якому в російській мові відповідає [и]) пишеться е: вечеря, вишень, джерело, женити, ніженька, пшениця, стаєнь, увечері, учень, чернетка, четвертий, шестиденка, щеміти, щетина.

Після ж, ч, ш, щ, дж, й перед твердим приголосним, а також перед складами з а, о, у та и (якому в російській мові відповідає [ы]) пишеться о: бджола, будиночок, вечори (пор. вечеря), жонатий (пор. женити), іграшок, копійок, пшоно (пор. пшениця), чоловік, чомусь, чорний (пор. чернетка), чотири (пор. четвертий), шостий (пор. шести), щока.

Примітка. У словах ложечка — ложечок, книжечка — книжечок, лієчка — лієчок і под. зберігається е (є), бо приголосний ч у наступному складі в давні часи був м’яким.

Винятки з цих правил cтановлять слова печера, жерло, червоний, чекати, черствий, щедрий, черга, щепа ; чорніти, гайочок, чорнило, чорниці, свіжості.

Запишіть прислів’я і приказки, вставивши потрібні слова з довідки. Прокоментуйте вживання о-е після шиплячих.

Яка …, така й паляниця. … летить на будь-який цвіт. … у домі голова, а жінка – душа. У засватаної дівки багато … . у нашого Омелька невеличка сімейка: тілько Сидірко та Нестірко, та дітей …, та батько, та мати, та нас три брати. Сліпе … і те до матері лізе.

Довідка. Бдж..ла, ч..ловік, пш..ниця, ж..них, щ..ня, ш..стірко.

Запишіть слова, поставивши пропущені літери і розподіливши у відповідні колонки. Прокоментуйте їх правопис.

О, е в українських словах

О, е у словах іншомовного походження



Жебрак, желе, женьшень, жеребець, жетон, жолудь, джентльмен, джерело, чебурек, чекати, чепіга, чепурний, черевик, чоботар, чолов’яга, шевальє, шедевр, шепотіти, шовковий, шоколадка, шосе, щезати, щетинистий, щокатий.

.Поясніть відхилення від чергування [е] з [о] після шиплячих та [й] у поданих словах.

Чекати, вечоріти, щедрий, рожевий, кочегар, черпак, чепурний, рожевий, печера, кочерга, червоний, меншості, бджолі, гайочок, чемпіон, у пшоні, на чолі.

Прочитайте колядку юнакові, записану в c. Шарине на Уманщині письменником М.Ткачем. Де і коли відбуваються описані події? Чому? Коли, на яке свято виконувалася така пісня? Про які три дороги йдеться? Які символічні подарунки отримує козак?

Чи є у тексті слова, в яких [е] чергується з [о] після [ж], [ч], [ш], [дж], [й]? Поділіть на фонетичні та орфографічні склади підкреслені слова.

Ой у лісі край дороги

Щедрий вечір, святий вечір!

Там Василько сіно косить,

сіно косить, коню носить:

Ой їж, коню, теє сіно, -

буде тобі три дорозі.

А першая – до батенька,

а другая – до матінки,

а третяя – до дівчини.

До батенька – по шапочку,

до матінки – по сорочку,

до дівчини – по хусточку.

Добрий вечір!

Рефлексія і самоперевірка

Які чергування фонем називають історичними?

Які ви знаєте найдавніші чергування голосних?

Коли відбувається чергування приголосних з фонемним нулем, чим воно зумовлюється і як відбивається на письмі? Поясніть випадки відхилення від цього чергування.

4. До поданих слів доберіть слова-синоніми, де наявне чергування [е] з [о] після [ж], [ч], [ш], [дж], [й]. Обґрунтуйте написання слів.

одружити, наречений, абрикос, суворий, валіза, прикрашати, монах, товстун, швець, лоб, цуценя.

Наприклад: одружити – оженити.

Тема для розмови.

Французький письменник і філософ – просвітник Вольтер стверджував: «Чудова думка втрачає всю свою цінність, якщо вона погано висловлена. На вашу думку, чому людина має дбати про форму висловлення своєї думки не менше, аніж про її змістове наповнення»? Як ви вважаєте? Обговоріть цю проблему в класі.

Завдання додому.

Прочитайте текст. Визначте основну думку тексту. Підготуйте анотацію на книгу з цікавого мовознавства, яку ви вже читали або маєте намір використовувати на уроках з української мови. Запишіть у фонетичній транскрипції поданий текст.

Оскільки думка існує в слові, значить, мова є способом існування всякої розумової діяльності. Її виняткову роль в житті й духовному розвитку суспільства розуміли з давніх-давен. Тому й сама мова завжди була предметом наукового інтересу. Так що мовознавство – одна з найдавніших наук. І, як і всяка наука, воно в кожний історичний період відповідало потребам і рівню розвитку того чи іншого народу. Найдавнішу історію – тривалістю 2500 років має мовознавство Індії. Стародавні індуси дуже шанували свої літературні пам'ятки, написані санскритом. Вони дбали, аби правильно вимовлялися його звуки і вживалися граматичні форми, щоб ця зразкова мова не зазнавала ніякого псування (А.Матвієко «На мовознавчій ниві»).

Додати в блог або на сайт

Цей текст може містити помилки.

Іноземні мови і мовознавство | Конспект | 135,9кб. | скачати

Схожі роботи:
Організація чергування дошкільнят
Чергування і робота дітей на виробництві
Чергування у вихідні свята і вночі
Чергування як форма оволодіння дошкільнят трудовими навичками
Загальна характеристика відділу голонасінних Біологія хвойних Чергування поколінь у сосни звич
Переходи звуків
Сприйняття звуків людиною
Вплив звуків на людину
Недоліки вимови свистячих звуків
© Усі права захищені
написати до нас
Рейтинг@Mail.ru