Комітет загальної та професійної освіти
Ленінградської області
Державна освітня установа вищої
Професійної освіти
ЛЕНІНГРАДСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ім. А.С. Пушкіна
Контрольна робота
по предмету Бібліотекознавство
на тему Інформаційні потреби та інформаційні запити
Магадан, 2007 рік
ЗМІСТ
ВСТУП
1. Сутність інформаційних потреб
2. Співвідношення інформаційних потреб з інформаційними інтересами і запитами
3. Класифікація інформаційних потреб
4. Споживачі бібліографічної інформації та особливості їх інформаційних потреб
ВИСНОВОК
ЛІТЕРАТУРА
ВСТУП
Вся бібліографічна діяльність бібліотеки в кінцевому підсумку націлена на задоволення інформаційних потреб читачів. Інформаційна потреба прямо або опосередковано зумовлює всі організаційні та технологічні аспекти бібліографування документів та бібліографічного обслуговування читачів в бібліотеці. Звідси - постійний інтерес бібліотечно-бібліографічної науки і практики до інформаційних потреб, до методів їх вивчення. Тому, розглядаючи загальні питання бібліографічної діяльності бібліотек, не можна пройти повз вивчення інформаційних потреб як основи і мети цієї діяльності, проблем класифікації споживачів бібліографічної інформації. Особливо це важливо для успішної організації бібліографічного обслуговування.
Відомо, що послугами бібліотек користуються різні групи читачів: вчені, які працюють над складними науковими проблемами в усіх галузях знань; фахівці виробничої сфери; викладачі різних навчальних закладів; управлінці (менеджери); комерсанти; підприємці; робітники; службовці; учні і т. д. Цілі їх звернення до бібліотеки також різні. Основними особливостями читачів, які проявляються у відносинах між ними та працівниками бібліотеки, є інформаційні потреби, задоволення яких і є метою бібліотеки. Знання інформаційних потреб необхідно на самих різних ділянках бібліотечної роботи.
1. СУТНІСТЬ ІНФОРМАЦІЙНИХ ПОТРЕБ
Що ж таке інформаційні потреби? Яке місце вони займають у структурі потреб людини взагалі? Справедливо вважається, що проблема людських потреб є одним з центральних і найбільш складних у науках про людину і суспільство. Як складне і багатогранне явище потреби грають важливу роль в регулюванні взаємовідносин між особистістю та суспільством, виступають в якості визначального стимулу людської діяльності. Тому про потреби судять по їх проявам в конкретній діяльності людини.
Під впливом зовнішніх соціальних факторів у людини формується потреба в знаннях, без яких неможливо його становлення як особистості. Цю потребу на певному етапі життєвого шляху задовольняють сім'я, «вулиця», школа, вуз. Але згодом, в реальних життєвих умовах придбаних раніше знань виявляється недостатньо. Виникає усвідомлена потреба в додаткових знаннях, відсутність яких ускладнює вирішення конкретних завдань. Інакше кажучи, з'являється потреба в інформації, на основі використання якої можливе формування нового знання. Ця потреба усвідомлюється людиною як неузгодженість між наявними знаннями і знаннями необхідними. Таким чином, інформаційні потреби можна визначити як усвідомлену потреба в інформації, необхідної для отримання знань, яких бракує.
При цьому слід мати на увазі, що практично кожна сучасна людина займається не тільки професійної, але й іншими видами діяльності (навчається, займається громадською роботою, має якесь хобі, захоплюється спортом, пристроєм свого побуту і т. д.). Будь-яка професійна і непрофесійна діяльність породжує свої інформаційні потреби. Тому у однієї людини може бути багато різних, але характером і змістом інформаційних потреб. Якщо професійна діяльність людини носить повторюваний, так званий репродуктивний характер, заснований на отриманій колись інформації та життєвому досвіді, то і необхідність в отриманні нової інформації буде мінімальною. Все це необхідно враховувати при організації бібліографічного обслуговування.
Виникнення інформаційних потреб у тій чи іншій формі зв'язано з діяльністю людини. Саме діяльність є вихідним пунктом виникнення потреб людини взагалі, у тому числі і потреб в інформації, а вони в свою чергу стимулюють нову діяльність. Це фундаментальне положення теорії людських потреб дозволяє нам пояснити багато моментів, пов'язані з формуванням і задоволенням інформаційних потреб.
Як відомо, основними елементами діяльності є: суб'єкт, предмет, мету, засоби і методи.
Через суб'єкта діяльності здійснюється зв'язок всіх її елементів: мета реалізується в предметі через засоби шляхом системи дій та операцій. Однак перш ніж здійснити діяльність, суб'єкт планує й імітує її в своїй свідомості. Тут не можна не згадати висловлювання К. Маркса про те, що найгірший архітектор відрізняється від найкращої бджоли тим, що перш ніж будувати об'єкт, він вже побудував його у своїй голові. Наприкінці процесу праці виходить результат, який на початку процесу був вже в поданні працівника. Отже, свідомість людини виступає як безпосередній механізм управління діяльністю, її спонукальної, регулюючої та контролюючої частиною. Таке свідоме керівництво діяльністю можливо тому, що йому передує етап відображення об'єктивних умов цієї діяльності та «побудови» її суб'єктивного образу - ідеальної моделі. Важливо відзначити, що модель має інформаційний характер. Інакше кажучи, вона створюється у свідомості людини на основі наявних у нього знань. Тому успішна реалізація діяльності, досягнення мети знаходиться в прямій залежності від одержуваної суб'єктом інформації.
Оскільки створення моделі є обов'язковою умовою свідомої людської діяльності, суб'єкт прагне заповнити брак інформації. Створення цілісної моделі діяльності наштовхується на труднощі і не може далі здійснюватися без орієнтування в інформаційній ситуації.
Яким же чином людина знаходить потрібну йому інформацію? Як відбувається її «впізнавання»? Очевидно, для «пізнавання» необхідною, але відсутньої інформації людина повинна мати про неї деякі, хоча б приблизні уявлення, на підставі яких він міг би здійснювати пошук, відбирати та оцінювати різні джерела інформації і наявні в них відомості.
Природно, що ці подання будуть тільки в деякій мірі відповідати реальним умовам виникла інформаційної ситуації, проте вони дозволяють направляти активність суб'єкта на пошук потрібної інформації, сприяють її відбору й оцінки в процесі отримання та споживання.
Все сказане аж ніяк не знімає провідну роль діяльності в процесі формування інформаційних потреб, так як саме в діяльності складається певна інформаційна ситуація, усвідомлення якої веде до активізації суб'єкта і виникнення у нього уявлень про необхідної інформації. На це вказує, зокрема, широко розповсюджене в науці думка про те, що правильна постановка задачі є вже половина її вирішення. Дійсно, правильно поставити завдання - це значить створити таку інформаційну ситуацію, яка направляє суб'єкта на інформацію, необхідну для вирішення проблеми, тобто ситуацію, в якій у суб'єкта формуються адекватні уявлення про необхідної інформації.
Таким чином, ми можемо виділити три характерні моменту в структурі інформаційних потреб суб'єкта:
1) відчуття браку чогось і прагнення заповнити цю нестачу;
2) наявність уявлень, хоча б приблизних, про те, яка інформація необхідна. Перший момент можна позначити як форму існування потреб, другий - як зміст їх;
3) подання про необхідної інформації формуються на базі наявного у суб'єкта знання про умови діяльності, тобто на підставі його інформаційного потенціалу.
Інформаційний потенціал впливає насамперед на предметний зміст інформаційних потреб. При цьому спостерігається пряма залежність між багатством інформаційного потенціалу суб'єкта і його спрямованістю на інформацію: чим ширше і глибше інформаційний потенціал суб'єкта в певній галузі, тим точніше і дифференцированнее його інформаційні потреби. Відсутність у суб'єкта відповідного інформаційного потенціалу веде до формування у нього невизначених і неадекватних уявлень про необхідної інформації. Цим можна пояснити часто спостерігається в практиці інформаційного обслуговування явище, коли фактично однакові умови діяльності суб'єктів призводять до виникнення у них різних за змістом потреб.
Слід зазначити, що не будь-яка діяльність людини веде до формування у нього відповідних інформаційних потреб. Це перш за все залежить від цілей діяльності та наявного у суб'єкта інформаційного потенціалу. У тому випадку, коли суб'єкт повторює вже здійснений, принаймні, одного разу, акт діяльності, що реалізувала мета, необхідність в отриманні інформації буде мінімальною або взагалі не виникне протягом певного періоду діяльності. Це можна спостерігати в повсякденному житті багатьох людей, в тому числі і мають спеціальну освіту. Подібне пасивне ставлення до отримання нової інформації дозволило в літературі іменувати таких фахівців «неспоживачів інформації». Однак постановка нового завдання або зміна умов діяльності, а тим більше і те, і інше разом взяте неминуче викличуть інформаційну потребу, яка може бути задоволена як шляхом читання літератури, так і іншими способами (особисті контакти з колегами, участь у конференціях і т. д .).
2. СПІВВІДНОШЕННЯ ІНФОРМАЦІОННИ' ПОТРЕБ З інформаційні інтереси І ЗАПИТАМИ
Поняття «інформаційна потреба» пов'язане з такими поняттями, як «інформаційний інтерес», «інформаційний запит».
Інформаційний інтерес, як і інформаційний запит є вираженням інформаційних потреб, активною формою їх існування. Будучи необхідною ланкою в цій тріаді, інформаційний інтерес проявляється на стадії інформаційно-споживацької діяльності. Саме їм обумовлюється внутрішня структура діяльності людини по формуванню інформаційної потреби.
Характерною рисою інформаційного інтересу є специфічне вибіркове ставлення до надходить інформації, пошук тих каналів і джерел, які потенційно здатні задовольнити виниклі у людини інформаційні потреби. Ця вибірковість є наслідком виховання, навчання і тієї предметної діяльності, яка породжує інформаційні потреби. При цьому виробничі професійні інтереси далеко не завжди збігаються з особистісними професійними. Це неспівпадіння негативно позначається на ефективності професійної діяльності людини. І, навпаки, збіг виробничих і особистісних інтересів як окремих фахівців, так і колективу в цілому підвищують продуктивність праці в будь-якій сфері діяльності.
Інформаційний запит, що є третім елементом згаданої тріади, іноді називають «знанням про незнання» тієї необхідної інформації, яка в даний момент людині невідома, але потрібна для усунення проблемної ситуації, що виникла в його діяльності. Формулюючи запит, людина виходить лише з уявлень про свою інформаційної потреби. Проте запит не може виникнути без знання про суть необхідної йому інформації. Уявлення про неї «закладено» в інформаційному потенціал людини, яким він володіє в даний період часу у відповідній предметній області.
Інакше кажучи, це вираз способу-уявлення про інформацію, необхідної людині для здійснення діяльності. Оскільки категорія подання є явище завжди суб'єктивне, можна стверджувати, що всі інформаційні запити, як і інформаційні потреби, завжди мають суб'єктивний характер.
3. КЛАСИФІКАЦІЯ ІНФОРМАЦІЙНИХ ПОТРЕБ
Одним із складних питань теорії інформаційних потреб є їх класифікація, тобто розподіл на взаємопов'язані класи (звідси й назва - класифікація) з яких-небудь істотних ознаках. З наукової точки зору класифікація інформаційних потреб важлива для правильного розуміння механізму і закономірності їх виникнення, визначення властивостей та особливостей прояву, їх значення в бібліотечно-бібліографічної діяльності. Важливість класифікації для практики полягає в тому, що знання інформаційних потреб дозволяє виділити ті з них, які найбільшою мірою слід брати до уваги в бібліотечно-бібліографічної роботи.
Відомі різні підходи до класифікації інформаційних потреб, засновані на виділенні притаманних їм ознак. Так, деякі представники науково-інформаційної діяльності вважають, що інформаційні потреби можна поділити на суб'єктивні та об'єктивні. Підставою для такої класифікації, як ми бачимо, є форми існування інформаційних потреб. Тут під об'єктивними інформаційними потребами розуміються потреби, існуючі незалежно від людини, поза і крім його свідомості. А під суб'єктивними в даному випадку розуміється відображення об'єктивних інформаційних потреб у свідомості людей. При цьому прихильники такого підходу вважають, що зусилля працівників бібліотек та інформаційних служб повинні бути спрямовані на виявлення та задоволення об'єктивних потреб.
Насправді під об'єктивними інформаційними потребами розуміються не потреби в інформації, а ті умови діяльності людини (суб'єкта), які породжують інформаційні потреби. Виходить, що ці умови і є інформаційними потребами, існуючими поза людиною, а коли ці умови відображаються у свідомості суб'єкта, вони стають суб'єктивними інформаційними потребами.
Такий підхід до класифікації інформаційних потреб є помилковим. Адже щоб у суб'єкта виникла інформаційна потреба, крім відображення умов діяльності він повинен вважати потрібну інформацію в своїй свідомості, тобто мати про неї деяке уявлення. Якби інформаційна потреба виникла безпосередньо з умов діяльності, тоді ці умови вели б до виникнення у різних людей однакових інформаційних потреб. У цьому неважко переконатися на простому прикладі. Уявімо собі, що над розв'язанням однієї і тієї ж задачі в однакових умовах працює кілька людей з різними знаннями предмета діяльності, у тому числі й ті, які мають початкове, а тим більше віддалене уявлення про цей предмет (наприклад, вчений у галузі елементарних частинок фізики , студент фізико-технічного вузу і лаборант).
Згідно даного підходу у них мали б з'явитися одні й ті ж за змістом інформаційні потреби, чого бути не може. Адже уявлення про ту інформацію, яка дійсно необхідна для вирішення завдання, у кожного будуть неоднакові, ступінь їх адекватності про дійсно необхідної та інформації і буде різна.
Таким чином, при однакових умовах діяльності виникають у різних суб'єктів потреби можуть відрізнятися за точності та повноті тієї інформації, яка дійсно необхідна для успішного здійснення цієї діяльності. Причому практично кожна інформаційна потреба буде містити як правильні, так і неправильні уявлення про необхідної інформації, оскільки вони залежать від тex знань, якими володіє суб'єкт (від його інформаційного потенціалу).
Поняття про об'єктивні інформаційні потреби виникло на основі виявлення в силу ряду причин неповного відповідності запитуваної фахівцями інформацією тієї, дійсно необхідною, яка їм потрібна для вирішення відповідних науково-виробничих задам. Тому дослідники інформаційних потреб зробили висновок, що не можна обмежуватися задоволенням тільки суб'єктивно вираженої фахівцем потреби, так як корисну і потрібну йому інформацію він може і не запросить. Отже, на думку прихильників такого підходу, необхідно орієнтуватися не стільки на запит, скільки на «потреби» розв'язуваної задачі. Ці потреби і позначили як «об'єктивні», що не відповідає дійсності.
Ленінградської області
Державна освітня установа вищої
Професійної освіти
ЛЕНІНГРАДСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ім. А.С. Пушкіна
Контрольна робота
по предмету Бібліотекознавство
на тему Інформаційні потреби та інформаційні запити
Магадан, 2007 рік
ЗМІСТ
ВСТУП
1. Сутність інформаційних потреб
2. Співвідношення інформаційних потреб з інформаційними інтересами і запитами
3. Класифікація інформаційних потреб
4. Споживачі бібліографічної інформації та особливості їх інформаційних потреб
ВИСНОВОК
ЛІТЕРАТУРА
ВСТУП
Вся бібліографічна діяльність бібліотеки в кінцевому підсумку націлена на задоволення інформаційних потреб читачів. Інформаційна потреба прямо або опосередковано зумовлює всі організаційні та технологічні аспекти бібліографування документів та бібліографічного обслуговування читачів в бібліотеці. Звідси - постійний інтерес бібліотечно-бібліографічної науки і практики до інформаційних потреб, до методів їх вивчення. Тому, розглядаючи загальні питання бібліографічної діяльності бібліотек, не можна пройти повз вивчення інформаційних потреб як основи і мети цієї діяльності, проблем класифікації споживачів бібліографічної інформації. Особливо це важливо для успішної організації бібліографічного обслуговування.
Відомо, що послугами бібліотек користуються різні групи читачів: вчені, які працюють над складними науковими проблемами в усіх галузях знань; фахівці виробничої сфери; викладачі різних навчальних закладів; управлінці (менеджери); комерсанти; підприємці; робітники; службовці; учні і т. д. Цілі їх звернення до бібліотеки також різні. Основними особливостями читачів, які проявляються у відносинах між ними та працівниками бібліотеки, є інформаційні потреби, задоволення яких і є метою бібліотеки. Знання інформаційних потреб необхідно на самих різних ділянках бібліотечної роботи.
1. СУТНІСТЬ ІНФОРМАЦІЙНИХ ПОТРЕБ
Що ж таке інформаційні потреби? Яке місце вони займають у структурі потреб людини взагалі? Справедливо вважається, що проблема людських потреб є одним з центральних і найбільш складних у науках про людину і суспільство. Як складне і багатогранне явище потреби грають важливу роль в регулюванні взаємовідносин між особистістю та суспільством, виступають в якості визначального стимулу людської діяльності. Тому про потреби судять по їх проявам в конкретній діяльності людини.
Під впливом зовнішніх соціальних факторів у людини формується потреба в знаннях, без яких неможливо його становлення як особистості. Цю потребу на певному етапі життєвого шляху задовольняють сім'я, «вулиця», школа, вуз. Але згодом, в реальних життєвих умовах придбаних раніше знань виявляється недостатньо. Виникає усвідомлена потреба в додаткових знаннях, відсутність яких ускладнює вирішення конкретних завдань. Інакше кажучи, з'являється потреба в інформації, на основі використання якої можливе формування нового знання. Ця потреба усвідомлюється людиною як неузгодженість між наявними знаннями і знаннями необхідними. Таким чином, інформаційні потреби можна визначити як усвідомлену потреба в інформації, необхідної для отримання знань, яких бракує.
При цьому слід мати на увазі, що практично кожна сучасна людина займається не тільки професійної, але й іншими видами діяльності (навчається, займається громадською роботою, має якесь хобі, захоплюється спортом, пристроєм свого побуту і т. д.). Будь-яка професійна і непрофесійна діяльність породжує свої інформаційні потреби. Тому у однієї людини може бути багато різних, але характером і змістом інформаційних потреб. Якщо професійна діяльність людини носить повторюваний, так званий репродуктивний характер, заснований на отриманій колись інформації та життєвому досвіді, то і необхідність в отриманні нової інформації буде мінімальною. Все це необхідно враховувати при організації бібліографічного обслуговування.
Виникнення інформаційних потреб у тій чи іншій формі зв'язано з діяльністю людини. Саме діяльність є вихідним пунктом виникнення потреб людини взагалі, у тому числі і потреб в інформації, а вони в свою чергу стимулюють нову діяльність. Це фундаментальне положення теорії людських потреб дозволяє нам пояснити багато моментів, пов'язані з формуванням і задоволенням інформаційних потреб.
Як відомо, основними елементами діяльності є: суб'єкт, предмет, мету, засоби і методи.
Через суб'єкта діяльності здійснюється зв'язок всіх її елементів: мета реалізується в предметі через засоби шляхом системи дій та операцій. Однак перш ніж здійснити діяльність, суб'єкт планує й імітує її в своїй свідомості. Тут не можна не згадати висловлювання К. Маркса про те, що найгірший архітектор відрізняється від найкращої бджоли тим, що перш ніж будувати об'єкт, він вже побудував його у своїй голові. Наприкінці процесу праці виходить результат, який на початку процесу був вже в поданні працівника. Отже, свідомість людини виступає як безпосередній механізм управління діяльністю, її спонукальної, регулюючої та контролюючої частиною. Таке свідоме керівництво діяльністю можливо тому, що йому передує етап відображення об'єктивних умов цієї діяльності та «побудови» її суб'єктивного образу - ідеальної моделі. Важливо відзначити, що модель має інформаційний характер. Інакше кажучи, вона створюється у свідомості людини на основі наявних у нього знань. Тому успішна реалізація діяльності, досягнення мети знаходиться в прямій залежності від одержуваної суб'єктом інформації.
Оскільки створення моделі є обов'язковою умовою свідомої людської діяльності, суб'єкт прагне заповнити брак інформації. Створення цілісної моделі діяльності наштовхується на труднощі і не може далі здійснюватися без орієнтування в інформаційній ситуації.
Яким же чином людина знаходить потрібну йому інформацію? Як відбувається її «впізнавання»? Очевидно, для «пізнавання» необхідною, але відсутньої інформації людина повинна мати про неї деякі, хоча б приблизні уявлення, на підставі яких він міг би здійснювати пошук, відбирати та оцінювати різні джерела інформації і наявні в них відомості.
Природно, що ці подання будуть тільки в деякій мірі відповідати реальним умовам виникла інформаційної ситуації, проте вони дозволяють направляти активність суб'єкта на пошук потрібної інформації, сприяють її відбору й оцінки в процесі отримання та споживання.
Все сказане аж ніяк не знімає провідну роль діяльності в процесі формування інформаційних потреб, так як саме в діяльності складається певна інформаційна ситуація, усвідомлення якої веде до активізації суб'єкта і виникнення у нього уявлень про необхідної інформації. На це вказує, зокрема, широко розповсюджене в науці думка про те, що правильна постановка задачі є вже половина її вирішення. Дійсно, правильно поставити завдання - це значить створити таку інформаційну ситуацію, яка направляє суб'єкта на інформацію, необхідну для вирішення проблеми, тобто ситуацію, в якій у суб'єкта формуються адекватні уявлення про необхідної інформації.
Таким чином, ми можемо виділити три характерні моменту в структурі інформаційних потреб суб'єкта:
1) відчуття браку чогось і прагнення заповнити цю нестачу;
2) наявність уявлень, хоча б приблизних, про те, яка інформація необхідна. Перший момент можна позначити як форму існування потреб, другий - як зміст їх;
3) подання про необхідної інформації формуються на базі наявного у суб'єкта знання про умови діяльності, тобто на підставі його інформаційного потенціалу.
Інформаційний потенціал впливає насамперед на предметний зміст інформаційних потреб. При цьому спостерігається пряма залежність між багатством інформаційного потенціалу суб'єкта і його спрямованістю на інформацію: чим ширше і глибше інформаційний потенціал суб'єкта в певній галузі, тим точніше і дифференцированнее його інформаційні потреби. Відсутність у суб'єкта відповідного інформаційного потенціалу веде до формування у нього невизначених і неадекватних уявлень про необхідної інформації. Цим можна пояснити часто спостерігається в практиці інформаційного обслуговування явище, коли фактично однакові умови діяльності суб'єктів призводять до виникнення у них різних за змістом потреб.
Слід зазначити, що не будь-яка діяльність людини веде до формування у нього відповідних інформаційних потреб. Це перш за все залежить від цілей діяльності та наявного у суб'єкта інформаційного потенціалу. У тому випадку, коли суб'єкт повторює вже здійснений, принаймні, одного разу, акт діяльності, що реалізувала мета, необхідність в отриманні інформації буде мінімальною або взагалі не виникне протягом певного періоду діяльності. Це можна спостерігати в повсякденному житті багатьох людей, в тому числі і мають спеціальну освіту. Подібне пасивне ставлення до отримання нової інформації дозволило в літературі іменувати таких фахівців «неспоживачів інформації». Однак постановка нового завдання або зміна умов діяльності, а тим більше і те, і інше разом взяте неминуче викличуть інформаційну потребу, яка може бути задоволена як шляхом читання літератури, так і іншими способами (особисті контакти з колегами, участь у конференціях і т. д .).
2. СПІВВІДНОШЕННЯ ІНФОРМАЦІОННИ' ПОТРЕБ З інформаційні інтереси І ЗАПИТАМИ
Поняття «інформаційна потреба» пов'язане з такими поняттями, як «інформаційний інтерес», «інформаційний запит».
Інформаційний інтерес, як і інформаційний запит є вираженням інформаційних потреб, активною формою їх існування. Будучи необхідною ланкою в цій тріаді, інформаційний інтерес проявляється на стадії інформаційно-споживацької діяльності. Саме їм обумовлюється внутрішня структура діяльності людини по формуванню інформаційної потреби.
Характерною рисою інформаційного інтересу є специфічне вибіркове ставлення до надходить інформації, пошук тих каналів і джерел, які потенційно здатні задовольнити виниклі у людини інформаційні потреби. Ця вибірковість є наслідком виховання, навчання і тієї предметної діяльності, яка породжує інформаційні потреби. При цьому виробничі професійні інтереси далеко не завжди збігаються з особистісними професійними. Це неспівпадіння негативно позначається на ефективності професійної діяльності людини. І, навпаки, збіг виробничих і особистісних інтересів як окремих фахівців, так і колективу в цілому підвищують продуктивність праці в будь-якій сфері діяльності.
Інформаційний запит, що є третім елементом згаданої тріади, іноді називають «знанням про незнання» тієї необхідної інформації, яка в даний момент людині невідома, але потрібна для усунення проблемної ситуації, що виникла в його діяльності. Формулюючи запит, людина виходить лише з уявлень про свою інформаційної потреби. Проте запит не може виникнути без знання про суть необхідної йому інформації. Уявлення про неї «закладено» в інформаційному потенціал людини, яким він володіє в даний період часу у відповідній предметній області.
Інакше кажучи, це вираз способу-уявлення про інформацію, необхідної людині для здійснення діяльності. Оскільки категорія подання є явище завжди суб'єктивне, можна стверджувати, що всі інформаційні запити, як і інформаційні потреби, завжди мають суб'єктивний характер.
3. КЛАСИФІКАЦІЯ ІНФОРМАЦІЙНИХ ПОТРЕБ
Одним із складних питань теорії інформаційних потреб є їх класифікація, тобто розподіл на взаємопов'язані класи (звідси й назва - класифікація) з яких-небудь істотних ознаках. З наукової точки зору класифікація інформаційних потреб важлива для правильного розуміння механізму і закономірності їх виникнення, визначення властивостей та особливостей прояву, їх значення в бібліотечно-бібліографічної діяльності. Важливість класифікації для практики полягає в тому, що знання інформаційних потреб дозволяє виділити ті з них, які найбільшою мірою слід брати до уваги в бібліотечно-бібліографічної роботи.
Відомі різні підходи до класифікації інформаційних потреб, засновані на виділенні притаманних їм ознак. Так, деякі представники науково-інформаційної діяльності вважають, що інформаційні потреби можна поділити на суб'єктивні та об'єктивні. Підставою для такої класифікації, як ми бачимо, є форми існування інформаційних потреб. Тут під об'єктивними інформаційними потребами розуміються потреби, існуючі незалежно від людини, поза і крім його свідомості. А під суб'єктивними в даному випадку розуміється відображення об'єктивних інформаційних потреб у свідомості людей. При цьому прихильники такого підходу вважають, що зусилля працівників бібліотек та інформаційних служб повинні бути спрямовані на виявлення та задоволення об'єктивних потреб.
Насправді під об'єктивними інформаційними потребами розуміються не потреби в інформації, а ті умови діяльності людини (суб'єкта), які породжують інформаційні потреби. Виходить, що ці умови і є інформаційними потребами, існуючими поза людиною, а коли ці умови відображаються у свідомості суб'єкта, вони стають суб'єктивними інформаційними потребами.
Такий підхід до класифікації інформаційних потреб є помилковим. Адже щоб у суб'єкта виникла інформаційна потреба, крім відображення умов діяльності він повинен вважати потрібну інформацію в своїй свідомості, тобто мати про неї деяке уявлення. Якби інформаційна потреба виникла безпосередньо з умов діяльності, тоді ці умови вели б до виникнення у різних людей однакових інформаційних потреб. У цьому неважко переконатися на простому прикладі. Уявімо собі, що над розв'язанням однієї і тієї ж задачі в однакових умовах працює кілька людей з різними знаннями предмета діяльності, у тому числі й ті, які мають початкове, а тим більше віддалене уявлення про цей предмет (наприклад, вчений у галузі елементарних частинок фізики , студент фізико-технічного вузу і лаборант).
Згідно даного підходу у них мали б з'явитися одні й ті ж за змістом інформаційні потреби, чого бути не може. Адже уявлення про ту інформацію, яка дійсно необхідна для вирішення завдання, у кожного будуть неоднакові, ступінь їх адекватності про дійсно необхідної та інформації і буде різна.
Таким чином, при однакових умовах діяльності виникають у різних суб'єктів потреби можуть відрізнятися за точності та повноті тієї інформації, яка дійсно необхідна для успішного здійснення цієї діяльності. Причому практично кожна інформаційна потреба буде містити як правильні, так і неправильні уявлення про необхідної інформації, оскільки вони залежать від тex знань, якими володіє суб'єкт (від його інформаційного потенціалу).
Поняття про об'єктивні інформаційні потреби виникло на основі виявлення в силу ряду причин неповного відповідності запитуваної фахівцями інформацією тієї, дійсно необхідною, яка їм потрібна для вирішення відповідних науково-виробничих задам. Тому дослідники інформаційних потреб зробили висновок, що не можна обмежуватися задоволенням тільки суб'єктивно вираженої фахівцем потреби, так як корисну і потрібну йому інформацію він може і не запросить. Отже, на думку прихильників такого підходу, необхідно орієнтуватися не стільки на запит, скільки на «потреби» розв'язуваної задачі. Ці потреби і позначили як «об'єктивні», що не відповідає дійсності.
Тому виділення об'єктивних потреб теоретично невірно, неспроможне, тому що інформаційні потреби виникають лише в ході процесу пізнання, здійснюваного людиною і залежного від його інформаційного потенціалу і можливостей.
Насправді мова йде про специфічні властивості інформаційних потреб, які можна визначити як об'єктивні і суб'єктивні. Під об'єктивними властивостями розуміється та частина змісту потреб, яка відповідає інформації, дійсно необхідної для вирішення завдання діяльності. А суб'єктивним властивістю інформаційних потреб є та частина змісту інформації, яка, навпаки, не відповідає необхідній інформації.
Практично не буває повністю об'єктивних інформаційних потреб. Адже ми знаємо, що інформаційна потреба - це уявлення суб'єкта про невідомої інформації. Інакше кажучи, це тільки більшою чи меншою мірою правильне, точне і повне уявлення про те, яка інформація необхідна суб'єкту. Якщо б ця інформація йому була відома, то ніякої інформаційної потреби не виникло.
Таким чином, об'єктивне і суб'єктивне - це певні властивості інформаційних потреб, що вказують, наскільки уявлення суб'єкта про необхідної інформації повні і точні (інакше кажучи, наскільки вони адекватні). Для того щоб виміряти ступінь об'єктивності та суб'єктивності інформаційних потреб, потрібно точно знати, яка інформація потрібна для вирішення завдання, а потім зіставити уявлення суб'єкта про цю інформацію з самою інформацією. Ті уявлення, які відповідають необхідної інформації для вирішення завдання, можна визначити як правильні, об'єктивні, а ті, які не відповідають - суб'єктивні.
У літературі поряд з класифікацією за формою існування широко використовується поділ інформаційних потреб на суспільні, колективні та індивідуальні. Некоректність даної класифікації полягає в тому, що заснований він, з одного боку, споживачі інформації (колективи та індивіди), а з іншого - суспільство в цілому. При цьому термін «громадські» відрізняється невизначеністю самого поняття, оскільки він вживається стосовно до інформаційних потреб принаймні в чотирьох значеннях:
· З метою розрізнення потреб громадських та природних;
· Як вказівка на приналежність потреб до суспільної свідомості;
· З метою підкреслення значущості потреб для суспільства;
· Як вказівку на те, що потреби належать усьому суспільству в цілому.
Безсумнівно, що в нашому випадку всі інформаційні потреби мають суспільний, а не природний характер і саме вони розглядаються в тріаді (громадські, колективні та індивідуальні). Неправомірно протиставляти громадські інформаційні потреби колективним з точки зору належності їх громадянської свідомості, оскільки всі колективні інформаційні потреби теж належать суспільній свідомості (свідомості певної групи людей). Отже, колективні інформаційні потреби в цьому випадку теж є громадськими.
Виділяючи суспільно значимий характер інформаційних потреб і називаючи їх громадськими, ми тим самим протиставляємо їх індивідуальним потребам суб'єктів. Таке протиставлення неправомірно, оскільки порушується одна з вимог класифікації - єдність підстави поділу. Залишається тільки останнє значення, коли говорять про громадські інформаційні потреби, тобто про належність інформаційних потреб всьому суспільству. Таке виділення, на наш погляд, є помилковим. Справа в тому, що потреби суспільства у розвитку виробництва, науки, культури, у формуванні ідеології, суспільної свідомості не відносяться до числа інформаційних. Але якщо навіть припустити, що громадські інформаційні потреби існують, то, по-перше, незрозумілі кордону суспільства (країни, нації, світового співтовариства), по-друге, втрачаються інші значення інформаційних потреб (оскільки колективні потреби - це теж потреби суспільні). Нарешті, по-третє, виділяти їх в одному ряду з колективними та індивідуальними ніякого сенсу немає.
Отже, залишається одна підстава для класифікації інформаційних потреб але споживачам інформації, в свідомості яких вони і виникають, тобто колективні та індивідуальні. При цьому під колективом у даному випадку слід розуміти певну групу людей, об'єднує спільність інформаційних потреб. Група може бути формально організованою (колективний абонент) або неформальної (постійні чи тимчасові громадські та професійні об'єднання). Задоволення колективних потреб має сприяти успішному виконанню стоять перед групою завдань.
Між колективними інформаційними потребами, які виникають як явища колективного, групової свідомості, і потребами індивідуальними, що виникають і існуючими тільки в свідомості конкретних індивідуумів, є певні відносини. Зрозуміло, що колективні інформаційні потреби не існують крім і поза потреб конкретних індивідуумів. З іншого боку, їх не можна вважати як просту суму доданків індивідуальних потреб. Колективні інформаційні потреби слід розглядати як відносно самостійної цілісності, що формується у відповідності із загальними цілями і завданнями людей, що складають цей колектив. Колективне свідомість у більшості випадків здатне висловити об'єктивні тенденції розвитку з більшою повнотою і точністю, ніж індивідуальне, тому колективним потребам може бути притаманний більш об'єктивні і характер.
Ми розглянули підходи до класифікації інформаційних потреб по найбільш істотних ознаках. Існують і інші ознаки, але яким виділяються відповідні види потреб в інформації. Так, в спеціальній пресі можна зустріти наступні види класифікацій: реальні та потенційні інформаційні потреби; пасивні і виражені, тимчасові і постійні, професійні і непрофесійні. Розрізняють інформаційні потреби за тематикою, видами необхідної інформації (фактографічна, концептуальна, методична, інструктивна та ін), за видами документів (книги, журнали, спеціальні види науково-технічної документації, звіти та ін), за особливостями споживачів інформації (вчені, інженери, підприємці та ін.) Є спроби створити класифікацію за поєднанням різних ознак (так звану фасетної-блокову класифікацію). Однак вона є занадто складною, до того ж об'єднує як різні види інформаційних потреб, так і споживачів інформації.
Всі названі та інші види класифікації інформаційних потреб мають право на існування, а їх розуміння труднощів не викликає (за винятком, мабуть, лише фасетної-блокової). При необхідності вони можуть бути використані у вивченні інформаційних потреб для того, щоб організувати більш ефективно інформаційне обслуговування. При цьому важливо знати, яка частина інформаційних потреб припадає на ту чи іншу бібліотеку (спеціальну, універсальну, наукову, муніципальну ЦБС та ін.) З певною часткою впевненості можна сказати, що вибір бібліотеки для задоволення певної частини своїх інформаційних потреб здійснюється людиною в залежності від ряду факторів (змісту потреб, близькості бібліотеки до місця проживання та / або роботи, складу фондів бібліотеки, комфортності обслуговування, наявного досвіду та ін ).
Оскільки інформаційні потреби формуються не тільки в сфері професійної, а й інших видах діяльності, важливо враховувати і так звані «особистісні» потреби, тобто не пов'язані з його професійною діяльністю. Цьому раніше не приділялося належної уваги в публічних бібліотеках, роль яких у задоволенні цих потреб особливо значна у даний час. Успішній роботі в цьому напрямку сприяє вивчення інформаційних потреб різних груп читачів, що в кінцевому підсумку дозволить визначити і профіль комплектування фонду бібліотеки, і повніше задовольнити запити читачів.
4. СПОЖИВАЧІ БІБЛІОГРАФІЧНОЇ ІНФОРМАЦІЇ ТА ОСОБЛИВОСТІ ЇХ ІНФОРМАЦІЙНИХ ПОТРЕБ
Організувати належним чином бібліографічне обслуговування неможливо без гарного знання основних груп читачів, які користуються послугами бібліотеки. Тому виникає необхідність класифікації читачів як реальних і потенційних споживачів бібліографічної інформації.
У вітчизняному нац існують різні підходи до класифікації читачів. З бібліографічної точки зору найбільший інтерес представляє диференціація, в основу якої покладені сфери професійної діяльності читачів, їх посадовий статус. Безсумнівно, свій відбиток на інформаційні потреби накладають та інші соціально-демографічні та особистісні характеристики людей (рівень освіти, стаж роботи, вік, життєвий досвід і т. д.). Все це важливо враховувати при організації бібліографічної роботи в бібліотеці, однак для задоволення професійних інформаційних потреб в першу чергу необхідно мати на увазі саме професію та посадові обов'язки споживачів інформації.
Розглянемо з цих позицій основні групи споживачів бібліографічної інформації, що обслуговуються головним чином обласними, деякими спеціальними бібліотеками та централізованими бібліотечними системами і / або муніципальними публічними бібліотеками Міністерства культури Російської Федерації.
До першої групи слід віднести перш за все керівників усіх рангів як найбільш кваліфікованих фахівців, наділених правом приймати рішення в умовах дефіциту часу. Чим вище ранг керівника, тим масштабніше вплив прийнятих рішень. Оптимальність цих рішень у чималому ступені залежить від рівня інформованості керівників. Практика показує, що найкраща інформаційна система не виключає можливості помилок в управлінні, проте погана інформація завжди призводить до нестабільного менеджменту.
У кінцевому підсумку інформованість керівників багато в чому сприяє всебічному прискоренню соціально-економічного розвитку суспільства, успішному досягненню цілей і вирішення тих завдань, які виникають у їхній повсякденній діяльності.
Тематичний діапазон інформаційних потреб керівних працівників відрізняється широтою, при цьому чим вище ранг керівника, тим багатоаспектне його інформаційні потреби. На їх формуванні позначається як культурно-економічний профіль області (міста, району), профіль діяльності окремого підприємства (організації), так і адміністративно-посадове становище керівника, що приймає управлінське рішення не тільки по довготривало існуючих проблем, але й з питань, які вимагають оперативних заходів в умовах дефіциту часу. До того ж керівнику потрібна не «сира» інформація про об'єкт управління, а вельми специфічна квінтесенція.
В даний час під впливом політичних, соціально-економічних та інших факторів у структурі зайнятого населення відбулися суттєві зміни. Це відноситься і до категорії керівників усіх рангів. Перехід до ринкової економіки певним чином позначився на змісті і спрямованості їх інформаційних потреб.
Зупинимося коротко на особливостях інформаційних потреб керівників регіональної ланки (область, місто, район). Інформаційні потреби таких керівників, як губернатори, мери, голови адміністрацій в сукупності можуть охоплювати майже всі галузі знань, оскільки економіка окремо взятого регіону (особливо суб'єктів Федерації) характеризується многопрофильностью. Ці потреби дуже динамічні, відрізняються великою практичною спрямованістю. Разом з тим необхідність прийняття оптимальних рішень вимагає від керівного складу широкого кругозору, теоретичних знань з багатьох галузей знань, в першу чергу, з соціально-економічним, що включає такі проблеми, як багатоукладна економіка, підприємництво, оподаткування, соціальний захист незаможних і ін До того ж кожен керівник, маючи певну базову підготовку, виявляє професійний інтерес до інформації по своїй спеціальності. Все це разом узяте створює певні складності у вивченні і задоволенні інформаційних потреб, що посилюються відсутністю безпосередніх контактів з цією групою споживачів.
До даної групи за характером і змістом інформаційних потреб наближаються заступники названих вище керівників, а також особи, які очолюють у структурі виконавчих органів відповідні підрозділи (департаменти, управління, відділи). Діапазон їх інформаційних потреб визначається профілем діяльності організацій і підприємств відповідних галузей народного господарства, охорони здоров'я, освіти, культури.
Поряд з керівниками виконавчих органів у кожному регіоні є органи представницькі, обрані населенням. У суб'єктах Російської Федерації такими органами, як відомо, є обласні та міські думи, У районах і невеликих містах - збори представників. Інформаційні потреби обраних до цих органів осіб випливають з їхніх обов'язків з розробки, обговорення та прийняття законів, що стосуються відповідного регіону, а також з їх участі в комісіях і комітетах, які створюються в цих представницьких органах по різних напрямах. Зрозуміло, що кожен з обраних, як і керівники виконавчих органів, також можуть проявляти інтерес до інформації, що відноситься за змістом до отриманої раніше професії.
Велику групу споживачів інформації становлять керівники підприємств і організацій, що є на території кожного регіону і належать як федеральним, так і місцевим органам влади, а також численних акціонерних і приватних фірм та інших комерційних організацій (включаючи не тільки виробничі, посередницькі, а й різні навчальні заклади ). Інформаційні потреби цієї категорії керівників пов'язані з діяльністю конкретного підприємства або організації, однак цим не обмежуються. Як правило, поряд з інформацією за профілем очолюваного підприємства (організації), керівному складу потрібно отримувати регулярно інформацію з організації управлінської праці (менеджменту), економічним, соціальним, правовим і багатьох інших проблем. До їх числа відноситься в першу чергу так звана ділова інформація, яка включає відомості про податки, мито, про виробників та постачальників відповідної продукції та / або сировини і т. д.
Наступну групу споживачів бібліографічної інформації складають фахівці, зайняті в різних галузях народного господарства, науки, культури. У фаховій літературі існують різні точки зору па понятійні межі терміна «спеціаліст». Не розглядаючи їх, будемо в даному випадку відносити до цієї категорії всіх, хто в процесі своєї професійної діяльності потребує спеціальної бібліографічної інформації. Таке широке тлумачення дозволяє поширити бібліографічне обслуговування на всіх осіб, зайнятих у сфері суспільної практики. Якість обслуговування буде тим вище, чим детальніше буде диференційована група читачів в кожній окремій бібліотеці.
На утримання інформаційних потреб фахівців істотно впливає галузь науки або галузь виробництва, в якій вони працюють. Крім того, на формуванні потреб позначається ряд інших факторів, в тому числі місце роботи, займана посада і т. д.
Які ж основні групи фахівців-споживачів бібліографічної інформації можна виділити, враховуючи галузі знання і найбільш істотні соціально-демографічні ознаки?
Перш за все слід класифікувати їх за спеціальностями, виділивши три групи по укрупнених галузей знань (галузевим комплексам): фахівці гуманітарного профілю; природничо: комплексу прикладних галузей знань (техніка, сільське господарство і т. д.). Природно, що в кожній з цих груп необхідна подальша диференціація. Наприклад, серед фахівців-гуманітаріїв можна виділити суспільствознавців, істориків, філологів і т. д. У свою чергу, фахівці-суспільствознавці поділяються на економістів, політологів, соціологів, юристів і т. д. Цей поділ можна продовжувати і далі. Особливо детально можна диференціювати фахівців прикладних галузей знання. Наприклад, в області техніки і промислового виробництва існують сотні спеціальностей, за якими вищі та середні навчальні заклади готують кадри для промислових підприємств.
Спеціальність визначає тематичний зміст інформаційних потреб фахівців. Однак, як зазначалося раніше, є чимало інших факторів, що впливають на ці потреби. Зокрема, в межах кожної спеціальності (або більшості з них) можна класифікувати фахівців за характером виконуваної ними роботи з подальшою диференціацією за займаним посадам або виконуваних функцій. Так, майже в кожній галузі знання можна виділити фахівців, що займаються науково-дослідною роботою (вчені), педагогічною діяльністю (у вишах вона, як правило, поєднується з науковою діяльністю), фахівців-практиків, зайнятих на виробництві, адміністраторів, займаються управлінською діяльністю.
У прикладних галузях знань (насамперед у техніці) широко представлена категорія фахівців, яка за родом діяльності наближається до науковців. До них відносяться фахівці, що працюють в дослідно-конструкторських і проектно-вишукувальних установах. Подальша класифікація цієї досить представницької і, мабуть, самої активної групи споживачів інформації вимагає виділення осіб, які суміщають наукову діяльність з адміністративної (керівники наукових установ, завідуючі відділами, лабораторіями, секторами, керівники наукових напрямів, відповідальні і рядові виконавці). 3
Специфіка наукових досліджень у різних областях знань накладає свій відбиток на зміст і характер інформаційних потреб вчених. Так, для досліджень в галузі суспільних наук характерним на сучасному етапі є переосмислення концепції і поглядів на багато проблем і факти, що вкоренилися в усіх областях при однопартійній системі. До того ж інформаційні потреби вчених-суспільствознавців не обмежуються однією галуззю знання. Як правило, їм доводиться знайомитися з літературою з багатьох суміжних наукових дисциплін, в силу чого їх інформаційні потреби носять комплексний характер.
Однією з особливостей інформаційних потреб вчених-суспільствознавців є підвищений, в порівнянні з іншими видами документів, інтерес до монографіям. Не можна не відзначити також, що в суспільних науках велику цінність представляють праці великих вчених минулого, в той час як у більшості природничих наук, особливо прикладних, перевага віддається новітнім публікацій.
Тематичні кордону інформаційних потреб вчених-суспільствознавців більш стабільні, особливо в порівнянні з потребами наукових працівників у прикладних галузях знання. В останніх наукові дослідження в більшій мірі носять колективний характер, обмежуються, як правило, стислими термінами з виділенням таких етапів, як підготовчий, основний і заключний. Кожен з них істотно впливає на функції учасників науково-дослідної роботи і відповідно на утримання їх інформаційних потреб. Наприклад, на підготовчому етапі у керівника та відповідального виконавця переважає функція планування, яка вимагає інформації не стільки по темі, скільки з загальних питань планування і організації науково-дослідної роботи, про досягнення у своїй і суміжних галузях і т. д. Основний етап вимагає від керівника та відповідального виконавця не тільки особистої участі у вирішенні творчого завдання, а й контролю за ходом її вирішення та результатами експериментальної перевірки, а також вживання заходів по впровадженню досягнень у виробництво. Заключний етап, що завершується складанням необхідної документації та звіту, менш за все пов'язаний з споживанням інформації по темі. На цьому етапі бібліотека повинна допомогти розробникам в правильному оформленні списків літератури до звітів, оскільки далеко не всі фахівці знайомі з правилами бібліографічного опису документів.
Досить значну групу споживачів бібліографічної інформації становлять інженерно-технічні працівники, зайняті безпосередньо у виробничій сфері, а також прирівнюються до них за характером виконуваної роботи фахівці інших галузей діяльності (лікарі, економісти, вчителі, агрономи, зоотехніки і т.д.). Характерною особливістю інформаційних потреб цієї категорії фахівців є їх відносна стабільність. Однак під впливом науково-технічного прогресу в багатьох галузях народного господарства і перш за все в промисловості прискорилися процеси оновлення технології, заміни застарілого обладнання, машин, приладів, технологічного оснащення, вихідної сировини, впровадження електронної техніки. Все це вносить корективи у зміст інформаційних потреб, стимулюючи одночасно інформаційно-споживацьку діяльність названої категорії фахівців.
Особливу групу споживачів бібліографічної і особливо фактографічної інформації складають підприємці або, як вони найчастіше називаються - бізнесмени.
ВИСНОВОК
У співробітників бібліотек, особливо мають великий досвід роботи у відділах обслуговування, часто складається враження, що вони добре знають інформаційні потреби читачів. Дійсно, вони мають уявлення, в тій чи іншій мірі вірне, про інформаційні потреби, але це не означає, що їх не потрібно вивчати. Досвід завжди суб'єктивний, однобічний, якщо людина підходить до фактів з певних позицій, відповідно до наявних у нього установками. Для усунення суб'єктивізму і отримання більш точних даних про інформаційні потреби, особливо в організації бібліографічного обслуговування, зазвичай вивчають інформаційні потреби певних груп споживачів інформації.
Вивченню або, точніше, дослідженню можуть піддаватися різні аспекти інформаційних потреб: зміст, динаміка зміни, форми та інтенсивність прояву і т. д. Однак найважливішою характеристикою є зміст інформаційних потреб, спрямованість їх на інформацію певної тематики і виду. Вивчення інших властивостей у більшості випадків здійснюється на основі вже виявленого змісту потреб. Саме тематичний зміст є головною проблемою практично будь-якого дослідження.
ЛІТЕРАТУРА
1. Кігтиків Д.Я. «Бібліографічна діяльність бібліотеки: Підручник для вузів. - С.-Петербург, 2004. - С.42
2. Кігтиків Д.Я. Довідково-бібліографічний апарат бібліотеки: Лекція. - М., 1998. - 61 с.
3. Кігтиків Д.Я. Інформаційні потреби та основні групи споживачів бібліографічної інформації: Лекція. - М., 2000. - 46 с.
4. Програма «Бібліотека - муніципальний загальнодоступний інформаційний центр» / / М., 1997. - № 7.
Насправді мова йде про специфічні властивості інформаційних потреб, які можна визначити як об'єктивні і суб'єктивні. Під об'єктивними властивостями розуміється та частина змісту потреб, яка відповідає інформації, дійсно необхідної для вирішення завдання діяльності. А суб'єктивним властивістю інформаційних потреб є та частина змісту інформації, яка, навпаки, не відповідає необхідній інформації.
Практично не буває повністю об'єктивних інформаційних потреб. Адже ми знаємо, що інформаційна потреба - це уявлення суб'єкта про невідомої інформації. Інакше кажучи, це тільки більшою чи меншою мірою правильне, точне і повне уявлення про те, яка інформація необхідна суб'єкту. Якщо б ця інформація йому була відома, то ніякої інформаційної потреби не виникло.
Таким чином, об'єктивне і суб'єктивне - це певні властивості інформаційних потреб, що вказують, наскільки уявлення суб'єкта про необхідної інформації повні і точні (інакше кажучи, наскільки вони адекватні). Для того щоб виміряти ступінь об'єктивності та суб'єктивності інформаційних потреб, потрібно точно знати, яка інформація потрібна для вирішення завдання, а потім зіставити уявлення суб'єкта про цю інформацію з самою інформацією. Ті уявлення, які відповідають необхідної інформації для вирішення завдання, можна визначити як правильні, об'єктивні, а ті, які не відповідають - суб'єктивні.
У літературі поряд з класифікацією за формою існування широко використовується поділ інформаційних потреб на суспільні, колективні та індивідуальні. Некоректність даної класифікації полягає в тому, що заснований він, з одного боку, споживачі інформації (колективи та індивіди), а з іншого - суспільство в цілому. При цьому термін «громадські» відрізняється невизначеністю самого поняття, оскільки він вживається стосовно до інформаційних потреб принаймні в чотирьох значеннях:
· З метою розрізнення потреб громадських та природних;
· Як вказівка на приналежність потреб до суспільної свідомості;
· З метою підкреслення значущості потреб для суспільства;
· Як вказівку на те, що потреби належать усьому суспільству в цілому.
Безсумнівно, що в нашому випадку всі інформаційні потреби мають суспільний, а не природний характер і саме вони розглядаються в тріаді (громадські, колективні та індивідуальні). Неправомірно протиставляти громадські інформаційні потреби колективним з точки зору належності їх громадянської свідомості, оскільки всі колективні інформаційні потреби теж належать суспільній свідомості (свідомості певної групи людей). Отже, колективні інформаційні потреби в цьому випадку теж є громадськими.
Виділяючи суспільно значимий характер інформаційних потреб і називаючи їх громадськими, ми тим самим протиставляємо їх індивідуальним потребам суб'єктів. Таке протиставлення неправомірно, оскільки порушується одна з вимог класифікації - єдність підстави поділу. Залишається тільки останнє значення, коли говорять про громадські інформаційні потреби, тобто про належність інформаційних потреб всьому суспільству. Таке виділення, на наш погляд, є помилковим. Справа в тому, що потреби суспільства у розвитку виробництва, науки, культури, у формуванні ідеології, суспільної свідомості не відносяться до числа інформаційних. Але якщо навіть припустити, що громадські інформаційні потреби існують, то, по-перше, незрозумілі кордону суспільства (країни, нації, світового співтовариства), по-друге, втрачаються інші значення інформаційних потреб (оскільки колективні потреби - це теж потреби суспільні). Нарешті, по-третє, виділяти їх в одному ряду з колективними та індивідуальними ніякого сенсу немає.
Отже, залишається одна підстава для класифікації інформаційних потреб але споживачам інформації, в свідомості яких вони і виникають, тобто колективні та індивідуальні. При цьому під колективом у даному випадку слід розуміти певну групу людей, об'єднує спільність інформаційних потреб. Група може бути формально організованою (колективний абонент) або неформальної (постійні чи тимчасові громадські та професійні об'єднання). Задоволення колективних потреб має сприяти успішному виконанню стоять перед групою завдань.
Між колективними інформаційними потребами, які виникають як явища колективного, групової свідомості, і потребами індивідуальними, що виникають і існуючими тільки в свідомості конкретних індивідуумів, є певні відносини. Зрозуміло, що колективні інформаційні потреби не існують крім і поза потреб конкретних індивідуумів. З іншого боку, їх не можна вважати як просту суму доданків індивідуальних потреб. Колективні інформаційні потреби слід розглядати як відносно самостійної цілісності, що формується у відповідності із загальними цілями і завданнями людей, що складають цей колектив. Колективне свідомість у більшості випадків здатне висловити об'єктивні тенденції розвитку з більшою повнотою і точністю, ніж індивідуальне, тому колективним потребам може бути притаманний більш об'єктивні і характер.
Ми розглянули підходи до класифікації інформаційних потреб по найбільш істотних ознаках. Існують і інші ознаки, але яким виділяються відповідні види потреб в інформації. Так, в спеціальній пресі можна зустріти наступні види класифікацій: реальні та потенційні інформаційні потреби; пасивні і виражені, тимчасові і постійні, професійні і непрофесійні. Розрізняють інформаційні потреби за тематикою, видами необхідної інформації (фактографічна, концептуальна, методична, інструктивна та ін), за видами документів (книги, журнали, спеціальні види науково-технічної документації, звіти та ін), за особливостями споживачів інформації (вчені, інженери, підприємці та ін.) Є спроби створити класифікацію за поєднанням різних ознак (так звану фасетної-блокову класифікацію). Однак вона є занадто складною, до того ж об'єднує як різні види інформаційних потреб, так і споживачів інформації.
Всі названі та інші види класифікації інформаційних потреб мають право на існування, а їх розуміння труднощів не викликає (за винятком, мабуть, лише фасетної-блокової). При необхідності вони можуть бути використані у вивченні інформаційних потреб для того, щоб організувати більш ефективно інформаційне обслуговування. При цьому важливо знати, яка частина інформаційних потреб припадає на ту чи іншу бібліотеку (спеціальну, універсальну, наукову, муніципальну ЦБС та ін.) З певною часткою впевненості можна сказати, що вибір бібліотеки для задоволення певної частини своїх інформаційних потреб здійснюється людиною в залежності від ряду факторів (змісту потреб, близькості бібліотеки до місця проживання та / або роботи, складу фондів бібліотеки, комфортності обслуговування, наявного досвіду та ін ).
Оскільки інформаційні потреби формуються не тільки в сфері професійної, а й інших видах діяльності, важливо враховувати і так звані «особистісні» потреби, тобто не пов'язані з його професійною діяльністю. Цьому раніше не приділялося належної уваги в публічних бібліотеках, роль яких у задоволенні цих потреб особливо значна у даний час. Успішній роботі в цьому напрямку сприяє вивчення інформаційних потреб різних груп читачів, що в кінцевому підсумку дозволить визначити і профіль комплектування фонду бібліотеки, і повніше задовольнити запити читачів.
4. СПОЖИВАЧІ БІБЛІОГРАФІЧНОЇ ІНФОРМАЦІЇ ТА ОСОБЛИВОСТІ ЇХ ІНФОРМАЦІЙНИХ ПОТРЕБ
Організувати належним чином бібліографічне обслуговування неможливо без гарного знання основних груп читачів, які користуються послугами бібліотеки. Тому виникає необхідність класифікації читачів як реальних і потенційних споживачів бібліографічної інформації.
У вітчизняному нац існують різні підходи до класифікації читачів. З бібліографічної точки зору найбільший інтерес представляє диференціація, в основу якої покладені сфери професійної діяльності читачів, їх посадовий статус. Безсумнівно, свій відбиток на інформаційні потреби накладають та інші соціально-демографічні та особистісні характеристики людей (рівень освіти, стаж роботи, вік, життєвий досвід і т. д.). Все це важливо враховувати при організації бібліографічної роботи в бібліотеці, однак для задоволення професійних інформаційних потреб в першу чергу необхідно мати на увазі саме професію та посадові обов'язки споживачів інформації.
Розглянемо з цих позицій основні групи споживачів бібліографічної інформації, що обслуговуються головним чином обласними, деякими спеціальними бібліотеками та централізованими бібліотечними системами і / або муніципальними публічними бібліотеками Міністерства культури Російської Федерації.
До першої групи слід віднести перш за все керівників усіх рангів як найбільш кваліфікованих фахівців, наділених правом приймати рішення в умовах дефіциту часу. Чим вище ранг керівника, тим масштабніше вплив прийнятих рішень. Оптимальність цих рішень у чималому ступені залежить від рівня інформованості керівників. Практика показує, що найкраща інформаційна система не виключає можливості помилок в управлінні, проте погана інформація завжди призводить до нестабільного менеджменту.
У кінцевому підсумку інформованість керівників багато в чому сприяє всебічному прискоренню соціально-економічного розвитку суспільства, успішному досягненню цілей і вирішення тих завдань, які виникають у їхній повсякденній діяльності.
Тематичний діапазон інформаційних потреб керівних працівників відрізняється широтою, при цьому чим вище ранг керівника, тим багатоаспектне його інформаційні потреби. На їх формуванні позначається як культурно-економічний профіль області (міста, району), профіль діяльності окремого підприємства (організації), так і адміністративно-посадове становище керівника, що приймає управлінське рішення не тільки по довготривало існуючих проблем, але й з питань, які вимагають оперативних заходів в умовах дефіциту часу. До того ж керівнику потрібна не «сира» інформація про об'єкт управління, а вельми специфічна квінтесенція.
В даний час під впливом політичних, соціально-економічних та інших факторів у структурі зайнятого населення відбулися суттєві зміни. Це відноситься і до категорії керівників усіх рангів. Перехід до ринкової економіки певним чином позначився на змісті і спрямованості їх інформаційних потреб.
Зупинимося коротко на особливостях інформаційних потреб керівників регіональної ланки (область, місто, район). Інформаційні потреби таких керівників, як губернатори, мери, голови адміністрацій в сукупності можуть охоплювати майже всі галузі знань, оскільки економіка окремо взятого регіону (особливо суб'єктів Федерації) характеризується многопрофильностью. Ці потреби дуже динамічні, відрізняються великою практичною спрямованістю. Разом з тим необхідність прийняття оптимальних рішень вимагає від керівного складу широкого кругозору, теоретичних знань з багатьох галузей знань, в першу чергу, з соціально-економічним, що включає такі проблеми, як багатоукладна економіка, підприємництво, оподаткування, соціальний захист незаможних і ін До того ж кожен керівник, маючи певну базову підготовку, виявляє професійний інтерес до інформації по своїй спеціальності. Все це разом узяте створює певні складності у вивченні і задоволенні інформаційних потреб, що посилюються відсутністю безпосередніх контактів з цією групою споживачів.
До даної групи за характером і змістом інформаційних потреб наближаються заступники названих вище керівників, а також особи, які очолюють у структурі виконавчих органів відповідні підрозділи (департаменти, управління, відділи). Діапазон їх інформаційних потреб визначається профілем діяльності організацій і підприємств відповідних галузей народного господарства, охорони здоров'я, освіти, культури.
Поряд з керівниками виконавчих органів у кожному регіоні є органи представницькі, обрані населенням. У суб'єктах Російської Федерації такими органами, як відомо, є обласні та міські думи, У районах і невеликих містах - збори представників. Інформаційні потреби обраних до цих органів осіб випливають з їхніх обов'язків з розробки, обговорення та прийняття законів, що стосуються відповідного регіону, а також з їх участі в комісіях і комітетах, які створюються в цих представницьких органах по різних напрямах. Зрозуміло, що кожен з обраних, як і керівники виконавчих органів, також можуть проявляти інтерес до інформації, що відноситься за змістом до отриманої раніше професії.
Велику групу споживачів інформації становлять керівники підприємств і організацій, що є на території кожного регіону і належать як федеральним, так і місцевим органам влади, а також численних акціонерних і приватних фірм та інших комерційних організацій (включаючи не тільки виробничі, посередницькі, а й різні навчальні заклади ). Інформаційні потреби цієї категорії керівників пов'язані з діяльністю конкретного підприємства або організації, однак цим не обмежуються. Як правило, поряд з інформацією за профілем очолюваного підприємства (організації), керівному складу потрібно отримувати регулярно інформацію з організації управлінської праці (менеджменту), економічним, соціальним, правовим і багатьох інших проблем. До їх числа відноситься в першу чергу так звана ділова інформація, яка включає відомості про податки, мито, про виробників та постачальників відповідної продукції та / або сировини і т. д.
Наступну групу споживачів бібліографічної інформації складають фахівці, зайняті в різних галузях народного господарства, науки, культури. У фаховій літературі існують різні точки зору па понятійні межі терміна «спеціаліст». Не розглядаючи їх, будемо в даному випадку відносити до цієї категорії всіх, хто в процесі своєї професійної діяльності потребує спеціальної бібліографічної інформації. Таке широке тлумачення дозволяє поширити бібліографічне обслуговування на всіх осіб, зайнятих у сфері суспільної практики. Якість обслуговування буде тим вище, чим детальніше буде диференційована група читачів в кожній окремій бібліотеці.
На утримання інформаційних потреб фахівців істотно впливає галузь науки або галузь виробництва, в якій вони працюють. Крім того, на формуванні потреб позначається ряд інших факторів, в тому числі місце роботи, займана посада і т. д.
Які ж основні групи фахівців-споживачів бібліографічної інформації можна виділити, враховуючи галузі знання і найбільш істотні соціально-демографічні ознаки?
Перш за все слід класифікувати їх за спеціальностями, виділивши три групи по укрупнених галузей знань (галузевим комплексам): фахівці гуманітарного профілю; природничо: комплексу прикладних галузей знань (техніка, сільське господарство і т. д.). Природно, що в кожній з цих груп необхідна подальша диференціація. Наприклад, серед фахівців-гуманітаріїв можна виділити суспільствознавців, істориків, філологів і т. д. У свою чергу, фахівці-суспільствознавці поділяються на економістів, політологів, соціологів, юристів і т. д. Цей поділ можна продовжувати і далі. Особливо детально можна диференціювати фахівців прикладних галузей знання. Наприклад, в області техніки і промислового виробництва існують сотні спеціальностей, за якими вищі та середні навчальні заклади готують кадри для промислових підприємств.
Спеціальність визначає тематичний зміст інформаційних потреб фахівців. Однак, як зазначалося раніше, є чимало інших факторів, що впливають на ці потреби. Зокрема, в межах кожної спеціальності (або більшості з них) можна класифікувати фахівців за характером виконуваної ними роботи з подальшою диференціацією за займаним посадам або виконуваних функцій. Так, майже в кожній галузі знання можна виділити фахівців, що займаються науково-дослідною роботою (вчені), педагогічною діяльністю (у вишах вона, як правило, поєднується з науковою діяльністю), фахівців-практиків, зайнятих на виробництві, адміністраторів, займаються управлінською діяльністю.
У прикладних галузях знань (насамперед у техніці) широко представлена категорія фахівців, яка за родом діяльності наближається до науковців. До них відносяться фахівці, що працюють в дослідно-конструкторських і проектно-вишукувальних установах. Подальша класифікація цієї досить представницької і, мабуть, самої активної групи споживачів інформації вимагає виділення осіб, які суміщають наукову діяльність з адміністративної (керівники наукових установ, завідуючі відділами, лабораторіями, секторами, керівники наукових напрямів, відповідальні і рядові виконавці). 3
Специфіка наукових досліджень у різних областях знань накладає свій відбиток на зміст і характер інформаційних потреб вчених. Так, для досліджень в галузі суспільних наук характерним на сучасному етапі є переосмислення концепції і поглядів на багато проблем і факти, що вкоренилися в усіх областях при однопартійній системі. До того ж інформаційні потреби вчених-суспільствознавців не обмежуються однією галуззю знання. Як правило, їм доводиться знайомитися з літературою з багатьох суміжних наукових дисциплін, в силу чого їх інформаційні потреби носять комплексний характер.
Однією з особливостей інформаційних потреб вчених-суспільствознавців є підвищений, в порівнянні з іншими видами документів, інтерес до монографіям. Не можна не відзначити також, що в суспільних науках велику цінність представляють праці великих вчених минулого, в той час як у більшості природничих наук, особливо прикладних, перевага віддається новітнім публікацій.
Тематичні кордону інформаційних потреб вчених-суспільствознавців більш стабільні, особливо в порівнянні з потребами наукових працівників у прикладних галузях знання. В останніх наукові дослідження в більшій мірі носять колективний характер, обмежуються, як правило, стислими термінами з виділенням таких етапів, як підготовчий, основний і заключний. Кожен з них істотно впливає на функції учасників науково-дослідної роботи і відповідно на утримання їх інформаційних потреб. Наприклад, на підготовчому етапі у керівника та відповідального виконавця переважає функція планування, яка вимагає інформації не стільки по темі, скільки з загальних питань планування і організації науково-дослідної роботи, про досягнення у своїй і суміжних галузях і т. д. Основний етап вимагає від керівника та відповідального виконавця не тільки особистої участі у вирішенні творчого завдання, а й контролю за ходом її вирішення та результатами експериментальної перевірки, а також вживання заходів по впровадженню досягнень у виробництво. Заключний етап, що завершується складанням необхідної документації та звіту, менш за все пов'язаний з споживанням інформації по темі. На цьому етапі бібліотека повинна допомогти розробникам в правильному оформленні списків літератури до звітів, оскільки далеко не всі фахівці знайомі з правилами бібліографічного опису документів.
Досить значну групу споживачів бібліографічної інформації становлять інженерно-технічні працівники, зайняті безпосередньо у виробничій сфері, а також прирівнюються до них за характером виконуваної роботи фахівці інших галузей діяльності (лікарі, економісти, вчителі, агрономи, зоотехніки і т.д.). Характерною особливістю інформаційних потреб цієї категорії фахівців є їх відносна стабільність. Однак під впливом науково-технічного прогресу в багатьох галузях народного господарства і перш за все в промисловості прискорилися процеси оновлення технології, заміни застарілого обладнання, машин, приладів, технологічного оснащення, вихідної сировини, впровадження електронної техніки. Все це вносить корективи у зміст інформаційних потреб, стимулюючи одночасно інформаційно-споживацьку діяльність названої категорії фахівців.
Особливу групу споживачів бібліографічної і особливо фактографічної інформації складають підприємці або, як вони найчастіше називаються - бізнесмени.
ВИСНОВОК
У співробітників бібліотек, особливо мають великий досвід роботи у відділах обслуговування, часто складається враження, що вони добре знають інформаційні потреби читачів. Дійсно, вони мають уявлення, в тій чи іншій мірі вірне, про інформаційні потреби, але це не означає, що їх не потрібно вивчати. Досвід завжди суб'єктивний, однобічний, якщо людина підходить до фактів з певних позицій, відповідно до наявних у нього установками. Для усунення суб'єктивізму і отримання більш точних даних про інформаційні потреби, особливо в організації бібліографічного обслуговування, зазвичай вивчають інформаційні потреби певних груп споживачів інформації.
Вивченню або, точніше, дослідженню можуть піддаватися різні аспекти інформаційних потреб: зміст, динаміка зміни, форми та інтенсивність прояву і т. д. Однак найважливішою характеристикою є зміст інформаційних потреб, спрямованість їх на інформацію певної тематики і виду. Вивчення інших властивостей у більшості випадків здійснюється на основі вже виявленого змісту потреб. Саме тематичний зміст є головною проблемою практично будь-якого дослідження.
ЛІТЕРАТУРА
1. Кігтиків Д.Я. «Бібліографічна діяльність бібліотеки: Підручник для вузів. - С.-Петербург, 2004. - С.42
2. Кігтиків Д.Я. Довідково-бібліографічний апарат бібліотеки: Лекція. - М., 1998. - 61 с.
3. Кігтиків Д.Я. Інформаційні потреби та основні групи споживачів бібліографічної інформації: Лекція. - М., 2000. - 46 с.
4. Програма «Бібліотека - муніципальний загальнодоступний інформаційний центр» / / М., 1997. - № 7.