Інноваційна діяльність як об`єкт управління

[ виправити ] текст може містити помилки, будь ласка перевіряйте перш ніж використовувати.


Нажми чтобы узнать.
скачати

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І Ставропольський ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
Економічний факультет
Кафедра економіки та менеджменту
Реферат
З дисципліни: Інноваційний менеджмент
За темою: «Інноваційна діяльність як об'єкт управління»
Виконала: студентка
4 курсу, групи А
спец-ти «Менеджмент
організації »
Бугашева Бела
Науковий керівник:
к.е.н., доцент Жевора Ю.І.
Ставрополь 2008

Введення
В основі якісних зрушень, що відбуваються в сучасній економіці, лежить інноваційна спрямованість стратегії і тактики розвитку виробництва. Інноваційна активність економіки набула характеру центрального соціально-економічного процесу в індустріально розвинених країнах. Зміни факторів виробництва виражаються в зростанні їх інформаційної, інтелектуальної та інноваційної складових. Ці тенденції тісно пов'язані з трансформацією форм і методів організації суб'єктів господарської діяльності та управління ними.
Тема даного реферату: «Інноваційна діяльність як об'єкт управління». Актуальність даної теми обумовлена ​​тим, що розвиток ринкових відносин значно вплинуло на темпи та характер науково-дослідних, дослідно-конструкторських і проектно-вишукувальних робіт, на розробку і впровадження нововведень (інновацій), як основи економічного зростання, підвищення конкурентоспроможності організацій та економіки в цілому .
У цій роботі розглядаються такі основні питання: теоретичні основи управління інноваціями; інноваційна діяльність як об'єкт управління, планування інноваційної діяльності. Розкриття цих питань, на мою думку, дозволить зробити висновки про значущість інновацій для економіки країни і виявити найбільш ефективні форми організаційної діяльності.

1. Інноваційна діяльність як об'єкт управління

1.1 Особливості управління інноваційною діяльністю

В останні роки відбулися значні зміни в діяльності, поведінці та філософії корпорації. Її завданням тепер стає Координація різнорідних видів діяльності, що мають виходи на різні товарні ринки. Сама корпорація стає осередком зв'язку багатьох ринків і зацікавленості впливових груп.
Це зажадало перегляду підходів до принципів та функцій менеджменту. Наприклад, у центрі уваги менеджера знаходяться ключові фактори успіху компанії, формування переваг в конкурентній боротьбі, характеристика впливу зовнішніх і внутрішніх факторів середовища на стратегічне положення компанії. [3, с. 127]
Стратегічне планування і управління діяльністю компанії стають центральним напрямом сучасного менеджменту. Ділові стратегії великої корпорації, засновані на функціональних і операційних складових, виявляються недостатніми. Для багатопрофільної диверсифікованої компанії важливою функцією менеджменту представляється тепер вибудовування стратегічної піраміди і розробка стратегій на чотирьох різних організаційних рівнях:
1. Корпоративна стратегія (для компаній і всіх сфер її діяльності в цілому).
2. Ділова стратегія (для кожного виду діяльності компанії).
3. Функціональна стратегія (для кожного функціонального
напрямки, визначеної сфери діяльності).
4. Операційна стратегія (більш вузька стратегія для основних
структурних одиниць). Вона розробляється всередині функціональних напрямів.
Для моногалузевою компаній існують тільки нижні рівні стратегії і стратегічних дій. [4, с. 87] функціональна стратегія (НДДКР, виробництво, маркетинг, персонал і т.д.
Зміна характеру економічного розвитку зажадало створення нової парадигми управління, все більшого значення отримують типи поведінки підприємства, спрямовані на досягнення. Організація розглядається як відкрита система, орієнтована на раптові та різкі зміни у зовнішній і внутрішньому середовищі (у технологіях, ринках, поведінці конкурентів, соціально-політичному і економічному оточенні). Змінюються механізми, структури, методи і підходи менеджменту. Значні зміни відбуваються в розумінні процесу управління. Процесуальний підхід, логіка організації та координації в менеджменті також видозмінюються. У процесі управління обов'язкові своєчасна реакція на зміни в навколишньому середовищі, чітка кореляція зусиль і винагороди, встановлення пайової участі працівників у прибутку, безпосередню участь менеджера в роботі груп на всіх етапах, а також чітке бачення організації та її майбутнього.
У такому підході "процес управління подається як сукупність циклічних дій", він жорстко прив'язаний до процесу виробництва і утворює "безперервність циклічно повторюваних процесів прийняття рішень, пов'язаних з виконанням управлінських функцій". [11, с. 98]
Прискорення темпів науково-технічного прогресу в останнє десятиліття, інтернаціоналізація і глобалізація процесів у світовій економіці зумовили значне підвищення динамічності і мінливості умов господарської діяльності. Вирішальним чинником виживання та ефективного функціонування компаній стала здатність працювати в наступних умовах:
- Швидке і різка зміна соціально-економічної, політичної, правової середовища;
- Множинні зміни ринкової кон'юнктури та ринкової ситуації; висока невизначеність зовнішніх і внутрішніх процесів;
- Підвищений комерційний, фінансовий, кредитний, підприємницький ризик;
- Потреба в значних обсягах зовнішньої інформації;
- Висока мінливість технологій виробництва;
- Різке зниження детермінованості процесів виробництва і управління;
- Множинність джерел інформації, альтернативність рішень і варіантів технологічного оновлення;
- Розширюється різноманітність нових товарів і послуг у поєднанні з унікальністю та малосерійне;
- Зміна вимог до кваліфікації та якості праці працівників;
- Посилення індивідуалізму, підвищення рівня домагань і нонконформізму персоналу. [5, с. 227]
Зміна моделей економічного зростання, залучення дедалі більшої кількості країн, компаній і виробництв в інноваційний розвиток значно видозмінюють функції і методи менеджменту, співвідношення між його складовими. Так, загальний інноваційний менеджмент включає:
- Нормативний менеджмент, націлений на розробку філософії, інноваційної політики і загальних стратегічних намірів;
- Стратегічний менеджмент, зайнятий виробленням стратегій та їх реалізацією;
- Оперативний менеджмент, пов'язаний з практичним здійсненням заходів з управління інноваційною діяльністю.
Співвідношення між цими видами менеджменту непостійно і носить ситуаційний характер.
Інноваційна діяльність як об'єкт управління характеризується рядом параметрів, управління якими викликає великі труднощі. Наприклад, функції менеджера спрямовані на підтримку досягнутого стану системи, придбання нею нового якісного стану і досягнення балансу між елементами. Інноваційні системи мають три види параметрів: стану, управління та обурюють параметри. Менеджер для підтримки досягнутого рівня системи спирається на параметри стану. Навіть ці порівняно прості параметри мають свою специфіку щодо інноваційної діяльності. Вони характеризують неравновесность процесів, різну швидкість процесів на різних стадіях, нерівномірність перебігу процесів, мінливість показників структури процесу, складні переплетення просторово-часових і причинно-наслідкових зв'язків.
Завдання менеджера при виробленні параметрів управління ще складніше. Параметри управління повинні бути розраховані на управління нерівновагими системами з асинхронним рівнем розповсюдження інформації, інвестиційних ресурсів, накопиченого технологічного досвіду та ін Ринковий попит на інновації також має асинхронний характер. [4, с. 91]

1.2 Функціональне управління інноваційною діяльністю

Якісні зрушення в сучасній економіці демонструють той факт, що відбулася значна перегрупування факторів і джерел, що визначають економічний розвиток. Звужуються можливості традиційних ресурсів економічного зростання пов'язані як з наближенням фізичних меж їх використання, так і з знижується ефективністю і збільшенням витрат на природоохоронні заходи. Це означає, що домінантою у становленні моделі економічного зростання в XXI ст. повинна стати система інноваційних процесів, наукових знань, нових технологій, продуктів і послуг.
Головними компонентами інноваційних систем виступають технологічні, наукові та науково-технічні, соціально-організаційні, управлінські, а також когнітивні нововведення, втілені в наукових знаннях, винаходах, ноу-хау і різних матеріальних носіях. Виникаючи на всіх стадіях відтворювального циклу, нововведення (інновації) розрізняються за типологією, походженням, призначенням, ступенем новизни, предметно-змістовної структурі, за рівнем поширення і впливу на економічні процеси.
Це означає, що інноваційна діяльність є не поодиноким актом впровадження будь-якого нововведення, я цілеспрямованої системою заходів з розробки, впровадження, освоєння, виробництва, дифузії та комерціалізації нововведень. Інноваційна діяльність може бути представлена ​​як процес творчості і створення нововведення, реалізований як максима інноваційної альтернативи, інноваційної потреби і підприємницьких зусиль. [8, с. 96]
Будучи багатоваріантним, альтернативним типом діяльності, інноваційний процес являє собою комплекс пов'язаних між собою явищ - від народження наукової ідеї до її комерціалізації. Комплексність процесу додає особливу складність методів і прийомів управління інноваційною діяльністю; інноваційні процеси як об'єкт управління характеризуються невизначеністю, багатоваріантністю і за своєю суттю є імовірнісними (стохастичними). У свою чергу це визначає особливості методології та організації інноваційного менеджменту.
У процесі управління інноваційною діяльністю слід не тільки виявляти взаємозв'язки різних нововведень, але й підтримувати безперервну еволюцію інноваційних систем. Це пов'язано з розширенням меж саморозвитку і самоорганізації економічних систем і демонструє збільшені можливості вдосконалення економіки та її структурних перетворень. Тому під впливом інноваційної діяльності структурні перетворення економіки також залучаються до системи об'єктів інноваційного менеджменту. [9, с. 171]
Зростання ролі інноваційних процесів у економіці призводить до підвищення динамізму господарських систем і всього відтворювального циклу. Це тягне за собою розмивання міжгалузевих кордонів, диверсифікацію попиту та пропозиції і орієнтує інноваційні фірми на проникнення в нові галузі та на нові ринки. Будучи об'єктом інноваційного менеджменту, нововведення не тільки змушують менеджера шукати нові форми ринкової поведінки підприємства. Всі ці фактори стають об'єктами функціонального інноваційного менеджменту.
Принципові наукові та технологічні нововведення, що формують становлення нової моделі економічного зростання, є об'єктом стратегічного менеджменту, тоді як соціально-організаційні нововведення і виробниче середовище, визначаючи шляхи альтернативного розвитку в рамках вже сформованої технологічної та техніко-економічної парадигми, становлять об'єкт функціонального менеджменту. Тактику поведінки господарюючого суб'єкта в умовах ринку диктують такі короткострокові стимули, як ціна і прибуток, але стратегія інноваційного менеджменту пов'язана з довгостроковими стимулами економічної розвитку та створенням нової моделі економічного зростання.
Центральне місце в системі інноваційних перетворень по праву займають нові технології. Технологічні інновації визначаються більшістю авторів як складна система, за допомогою якої ідея чи винахід перетворюються на об'єкт комерційної діяльності.
Дисципліни, які займаються інноваційними проблемами вкладають у поняття "інновація" різний зміст. Так соціологія підкреслює аспект духовної творчості і розглядає інновацію в контексті наукової і розумової діяльності. Інновація - це та мотивація трудової діяльності, і способи поведінки, які якісно відрізняються від мали місце раніше. Теоретичне системне визначення представляє інновацію як активне чи пасивне зміна даної системи стосовно до зовнішнього середовища.
Соціальна інновація виникла з перших спроб систематизації даних про впровадження нового і про подолання психологічного опору цьому процесу. П. Дракер, вносячи свою лепту в розуміння інноваційної діяльності, писав, що вона має соціальну цінність, що соціальна інновація - це зміна звичного типу мислення і стилю життя. Внесення динамічності в "стійкий" економічний порядок, створення більш високого рівня невизначеності та ризику - ось, на думку П. Дракера, суть інноваційної діяльності.
Інноваційна діяльність, заснована на раціональності й корисності, не мислиться автором без винагороди індивідуальних зусиль, розумової енергії та винахідливості. З цих позицій інноваційна діяльність є ефективне поєднань технології та організації з підприємницькою етикою. [4, с. 109]
Інноваційні перетворення розглядаються не тільки як результат зовнішніх впливів, але і як утворення нових, до неї не існували внутрішніх факторів, що з'являються в результаті техніко-технологічних і соціальних змін.
Інноваційна діяльність, заснована на раціональності й корисності, не мислиться автором без винагороди індивідуальних зусиль, розумової енергії та винахідливості. З цих позицій інноваційна діяльність є ефективне поєднань освоєння і напрацювання досвідченого зразка вироби поряд з освоєнням продукції відносять до стадії виробництва. І тут і саме на цьому етапі здійснюється первинне впровадження зразка у виробництво. Запропоноване біологами найменовано "інвазія" (від англ, invasion), що означає початкове впровадження в якийсь процес, точно підходить для назви цього інноваційного акту.
Інвазія нововведення вимагає нових технологічних режим і нового типу обладнання; вона відбувається лише при взаємодії старих і нових принципів і структур. Інвазія приводить до виникнення нових явищ, які вимагають передислокації персоналу, переналагодження технічних систем. Це викликає необхідне зміни організаційних структур і підгонки всіх перш розрізнених чинників у струнку систему. Інвазія є імпульсом до проведення системи інноваційних заходів щодо матеріалізації нововведення. При цьому всі зміни, що відбуваються виробництві, є наслідком інвазії початкового зразка нововведення.
Одночасно з підготовкою та освоєнням нової продукції вирішується завдання підбору навчання персоналу та освоєння нових видів устаткування, необхідного для матеріалізації нововведень. Виробничий процес створення нововведення складають:
- Інвестиційні заходи, пов'язані з організацією виробництва нової продукції або застосуванням нової технології придбанням та монтажем нового обладнання;
- Перекваліфікація, підбір і навчання персоналу;
- Випуск дослідних партій продукції, серійне, а потім масове виробництво нової продукції;
- Розширення масштабів виробництва та дифузії нововведення;
- Вихід нововведення на ринок і його комерціалізація.
На виробничій стадії здійснюється весь комплекс робіт з освоєння нової продукції, виготовлення перших партій, а потім масовий випуск нового продукту. [11, с. 174]
Висновок
Необхідність інноваційного розвитку виробництва пред'являє нові вимоги до змісту, організації, форм і методів управлінської діяльності. Вона диктує появу особливого типу менеджменту, спрямованого на управління процесами оновлення всіх елементів виробничих систем.
Теорія і практика інноваційного менеджменту в короткий час зайняли міцне місце в управлінській діяльності. Тут докладно розглядаються організаційні форми інноваційної діяльності і проблеми організаційного проектування інноваційних підприємств, велику увагу приділено конкретним заходам з управління науковими розробками, технологічними чинниками оновлення виробництва, маркетинговими дослідженнями і просуванням інновацій на ринок.
Організація та фінансування інноваційних проектів, управління їх формуванням, підготовкою та експертизою займають центральне місце в процесі пошуку найкращого варіанта інноваційного рішення. Аналіз ефективності інновацій та фінансово-економічна оцінка інноваційних проектів побудовані на альтернативній основі, тобто з урахуванням імовірнісного профілю проекту та оцінки ризиків.
На закінчення слід сказати, що підтримка інноваційного підприємництва є одним із пріоритетних напрямків державної науково-технічної та економічної політики у всіх країнах з розвиненою ринковою економікою.

Список літератури

1. Балашевич М.І. Малий бізнес: вітчизняний та зарубіжний досвід. - Мн. 2005. - 617 с.
2. Все про маркетинг. Збірник матеріалів для керівників підприємств, економічних і комерційних служб. М.: Азимут-центр. 2002. - С. 316-318.
3. Ільїн А.І. Управління підприємством. М. 2003. - 368 с.
4. Інноваційний менеджмент. Навчальний посібник / під ред. Л.М. Оголева. М.: ИНФРА-М. 2003. - 294 с.
5. Менеджмент організації. Навчальний посібник. Під ред. Румянцевої З.П., Саломатіна Н.А. - М.: ИНФРА - М. 2005. - 343 с.
6. Русинів Ф., Мінаєв М. Система відбору та оцінки інноваційних проектів. - Консультант директора. - 2006. № 23. - С. 15-18.
7. Уткін Е.А. Управління фірмою. М. 2004. - 376 с.
8. Ховард Кен, Коротков Е. Принципи менеджменту: управління в системі цивілізованого підприємництва. навчальний посібник. - М.2002. - 247 с.
9. Економіка підприємства. / Под ред. В.Я. Горфінкеля, Є.М. Купрякова. - М.: Бізнес і Банки, ЮНИТИ .- 2002. - 351 с.
10. Енциклопедія малого бізнесу, або як вести свою справу. - М. 2004. - 321 с.
11. Янчевський В.Г. Менеджмент, маркетинг, бізнес. М. 2001. - 314 с.
Додати в блог або на сайт

Цей текст може містити помилки.

Менеджмент і трудові відносини | Реферат
39.3кб. | скачати


Схожі роботи:
Інноваційна діяльність як об єкт інноваційного менеджменту
Інноваційна діяльність як об єкт інноваційного менеджменту
Інноваційна діяльність 3
Інноваційна діяльність
Інноваційна діяльність на сільгосппідприємстві
Інноваційна діяльність на підприємстві
Інноваційна діяльність фірм
Інноваційна діяльність підприємства 2
Інноваційна діяльність педагога
© Усі права захищені
написати до нас
Рейтинг@Mail.ru