Інвестиції 7

[ виправити ] текст може містити помилки, будь ласка перевіряйте перш ніж використовувати.


Нажми чтобы узнать.
скачати

Зміст.
Введення ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... .... ... .. 3
Глава № 1. Дослідження можливостей росту підприємства ... ... ... ... .. ... ... .. 5
1.1 Розширення виручки від реалізації ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... 5
1.1.1 Сутність концепції досяжного зростання ... ... ... ... .... ... 5
1.1.2 Характеристика підприємства, що реалізує проект ... .8
1.1.3 Розрахунок виручки від реалізації, що забезпечує
досягнення планованого рівня зростання, відповідно
з концепцією досяжного зростання ... ... ... ... ... ... ... ... ... .15
1.1.4 Опис інвестиційного проекту ... ... ... ... ... ... ... ... .16
1.2 Структура активів підприємства ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... .... ... .18
1.3 Можливості зростання активів підприємства ... ... ... ... ... ... ... ... .. 20
Висновки до розділу № 1 ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... .... ... ... 26
Глава № 2. Інвестиції для забезпечення збалансованого зростання ... ... ... ... 27
2.1. Методологія оцінки інвестиційних проектів ... ... ... ... ..... 27
2.1.1. Економічний зміст інвестиційної діяльності ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... 27
2.1.2 Оцінка ефективності інвестиційних проектів ... ... 31

2.2 Аналіз фінансових коефіцієнтів ... ... ... ... ... ... ... ... ... .... 33

2.2.1 Аналіз ринкової стійкості ... ... ... ... ... ... ... ... ... .33
2.2.2 Аналіз платоспроможності підприємства ... ... ... ... ... 35
2.3 Розрахунок рентабельності інвестиційних проектів ... ... ... ... 37
2.4 Формування умов залучення інвестицій ... ... ... ... .39
2.4.1 Залучення інвестицій за допомогою банківського кредиту ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... .39
2.4.2 Залучення інвестицій за допомогою облігаційної
позики ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... .41
2.4.3 Залучення інвестицій за допомогою емісії акцій.42
Висновки до розділу № 2 ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... 43
Глава № 3. Оцінка надійності проекту ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... .... ... .44
3.1 Поняття і класифікація ризиків ... ... ... ... ... ... ... ... ..... 44
3.2 Фінансова оцінка в умовах невизначеності ... ... .. 46
3.2.1 Аналіз чутливості проекту до ризиків ... ... ... ... .46
3.2.2 Аналіз способів амортизації ризиків проекту
будівництва АТВТ «Енергомашстрой» ... ... ... ... ... .47
Висновки до розділу № 3 ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... .58
Висновок ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... .. 59
Література ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... 61
Програми ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... .. 63

Введення.
В умовах ринкової економіки одним з ключових елементів організації бізнесу є система управління фінансами комерційної організації. У рамках теорії фінансів сформувався фінансовий менеджмент як наука, що вивчає методи і техніку управління фінансами.
В даний час виділяють три основні напрями фінансового менеджменту:
· Інвестиційна політика (напрями вкладення коштів);
· Дивідендна політика (обсяг та вид виплачуваних дивідендів);
· Управління джерелами коштів (визначення структури джерел фінансування).
При виборі напрямів вкладення коштів, необхідно, перш за все, відповісти на питання: яким чином реалізація того чи іншого проекту вплине на конкурентоспроможність фірми?
Сучасна теорія конкурентоспроможності, що знайшла розвиток у книгах професора Гарвардського університету Майкла Портера, дозволяє усвідомлено підійти до аналізу особливостей конкретного ринку, стратегії конкурентів і, нарешті, до визначення власної стратегії фірми.
Інвестиційні проекти можуть бути способом досягнення конкурентної переваги. Розробка інвестиційного проекту пов'язана з низкою проблем, пов'язаних з вибором об'єкта інвестування, оцінкою ефективності вкладення коштів, пошуком джерел фінансування та забезпеченням реалізації проекту.
Таким чином, оцінка, вибір і реалізація інвестиційних проектів безпосередньо впливає на прибуток, рентабельність і конкурентоспроможність підприємства.
Одна з проблем, яку доводиться вирішувати при розробці інвестиційного проекту - це оцінка небезпеки того, що цілі, поставлені в проекті, можуть бути досягнуті лише частково або не досягнуто взагалі. Ці небезпеки, пов'язані з невизначеністю зовнішнього середовища, називаються ризиками. Здатність проекту забезпечити досягнення поставлених цілей навіть при дії факторів ризику пов'язана з поняттям надійності інвестування. Таким чином, надійність реалізації проекту залежить від чутливості проекту до ризиків.
На сучасному етапі функціонування російської економіки низька надійність інвестування гальмує розвиток вітчизняного виробництва. Вирішення цієї проблеми сприятиме подоланню спаду виробництва, забезпечення зайнятості населення та підвищення конкурентоспроможності російських товарів.
Інвестиційні можливості і зростання підприємства, що реалізує проект, обумовлені його виробничо-фінансовою діяльністю і можуть бути виражені за допомогою ряду показників (виручка, прибуток, рентабельність, платоспроможність, фінансова стійкість і т. д.). У той же час сама інвестиційна діяльність впливає на зміни перерахованих показників, причому, поліпшення одних показників може викликати погіршення інших показників (аж до критичного рівня).
Тому в коло завдань, які повинен вирішувати фінансовий менеджер, входить планування, оцінка, аналіз і регулювання параметрів інвестиційного проекту з урахуванням вказаних особливостей інвестиційної діяльності.
Актуальність перелічених проблем визначили мету дипломного проекту - вибір методики сталого зростання підприємства при одночасному забезпеченні надійності об'єкта дослідження.
Для досягнення поставленої мети необхідно вирішити такі завдання:
1. Дослідити можливості зростання підприємства.
2. Оцінити інвестиційну привабливість підприємства.
3. Підібрати інвестиційну програму, що відповідає концепції досяжного зростання.
4. Вибрати спосіб фінансування інвестиційного проекту, який би найбільшу рентабельність інвестицій.
5. Оцінити надійність реалізації проекту.
6. Розробити заходи, спрямовані на амортизацію ризиків та підвищення надійності проекту.
Новизна даного дослідження пов'язана з застосуванням концепції досяжного зростання до методу оцінки інвестиційних проектів.

Глава № 1. Дослідження можливостей росту підприємства.
1.1 Розширення виручки від реалізації.
1.1.1 Сутність концепції досяжного зростання.
Підприємство може розглядатися як сукупність капіталів, які надходять з різних джерел: від інвесторів, які вкладають свої кошти в капітал компанії, кредиторів, ссуждающіх певні суми, а також доходів, отриманих у результаті діяльності фірми. Засоби, сформовані за рахунок усіх цих джерел, прямують на різні цілі. Це придбання основних засобів, призначених для виробництва товарів і послуг, створення запасів, службовців необхідними умовами для виробництва і продажу. Це також готівкові гроші та цінні папери, використовувані як при угодах, так і в ліквідних цілях.
Обсяг продукції - один з узагальнюючих показників економічної ефективності виробництва. Обсяг виробництва характеризується валовою і чистою продукцією, випуску - готовою і товарною продукцією, реалізації - відвантаженої і реалізованої товарною продукцією. [1]
Комерційне підприємство створюється з метою отримання прибутку. Зростання прибутку багато в чому визначається збільшенням обсягу реалізованої продукції (продаж).
Проблема полягає в тому, щоб визначити, який рівень зростання продажів узгоджується з реальним становищем фірми та фінансового ринку. У цьому відношенні моделювання досяжного зростання є ефективним засобом планування.
Моделювання рівня досяжного зростання - це максимально досяжний річне зростання обсягу продажів у відсотках, заснований на запланованих коефіцієнти витрат господарської діяльності, коефіцієнті заборгованості та сумі дивідендів до виплати. [3]
Рівень досяжного зростання визначає наступні змінні:
- А / В - відношення загальної величини активів до обсягу продажів;
- П / В - коефіцієнт рентабельності (прибутковості) - відношення прибутку до обсягу продажів;
- К - частка прибутку, не розподілена по дивідендах;
- З / С - коефіцієнт, що визначає співвідношення позикових і власних коштів;
- По - обсяг продажів за попередній рік (початкові продажу);
- Дв - абсолютна зміна обсягу продажів у порівнянні з попереднім роком.
Перші чотири змінні є головними. Відношення загальної величини активів до обсягу продажів визначає ефективність роботи, величина, зворотна коефіцієнту оборотності активів. Чим нижче це співвідношення, тим більш ефективно використовуються активи. Цей коефіцієнт відображає:
1) рівень управління дебіторською заборгованістю;
2) управління запасами;
3) управління основними фондами;
4) управління ліквідністю.
Коефіцієнт рентабельності - це відносна міра ефективності виробництва. Хоча співвідношення величини активів і обсягу продажів і коефіцієнт рентабельності схильні до дії факторів зовнішнього ринку, вони значною мірою впливають на управління фірмою. Частка прибутку, не розподілена по дивідендах, і коефіцієнт заборгованості слід визначати відповідно до структури капіталу та виплатою дивідендів. На них чинять сильний вплив ринкові чинники.
Ідея визначення рівня досяжного зростання полягає в тому, що зростання активів (використання коштів) повинен бути дорівнює росту кредиторської заборгованості та власного капіталу (джерела засобів).
Зростання активів може бути виражений як дв * (А / В), абсолютна зміна обсягу продажів, помножене на відношення загальної величини активів до обсягу продажів. Зростання власного капіталу (за рахунок нерозподіленого прибутку) можна представити як К * (П / В) * (По + ДВ), або твір частки прибутку, не розподіляється по дивідендах, коефіцієнта рентабельності та обсягу продажів. Зростання загальної заборгованості - це твір зростання власного капіталу і планового коефіцієнта, що визначає співвідношення позикових і власних засобів: (К * (П / В) * (По + ДВ)) * (З / С). Об'єднавши всі складові отримуємо:

Дв * (А / В) = К * (П / В) * (По + ДВ) + К * (П / В) * (В + В) * (З / С)

Приріст Приріст нерозподіленого Збільшення кредиторської

активів прибутку заборгованості
При перетворенні цієї рівності виходить формула для розрахунку максимального рівня зростання продажів.
К * (П / В) * (1 + З / С)
ДВ / В = ___________________________ (1.1)
(А / В) - (К * (П / В) * (1 + З / С)
Таким чином можна визначити рівень зростання продажів, відповідний планованим коефіцієнтами. Можливості досягнення цього рівня залежать від ринкових чинників, і від ефективності управління підприємством.
У випадку, коли порушується стійкий стан, і змінні змінюються з року в рік, моделювання рівня досяжного зростання здійснюється по-іншому. Так як насправді зростання власного капіталу і зростання обсягу продажів не збалансовані в часі, то необхідно визначити початковий обсяг продажів (Во) і початковий розмір власного капіталу (З), як основу для подальших розрахунків. Далі визначається сума дивідендів, яку підприємство планує виплатити, а також враховується обсяг продажів звичайних акцій у поточному році, хоча він може бути встановлений на нульовому рівні.
З урахуванням перерахованих факторів рівень досяжного зростання продажів буде розраховуватися за наступною формулою:
(З + С1-Д) * (1 + З / З) * (В / А) * (1/Во)
ДВ / В = ____________________________________ -1 (1.2)
1 - ((П / В) * (1 + З / З) * (В / А))
де С1 - обсяг залученого власного капіталу;
Д - сума річних дивідендів;
В / А - відношення обсягу продажів до загальної величини активів (коефіцієнт оборотності активів).
Величина, зазначена в перших дужках, - це обсяг продажів, які могла б мати фірма на базі існуючого капіталу, плюс будь-які зміни, викликані продажем звичайних акцій і виплатою дивідендів.
Таким чином, модель показує досяжний рівень зростання рік за роком при змінних умовах. Саме тому високий рівень досяжного зростання, який можливий один рік, не означає, що цей рівень зростання утримається й надалі. Насправді він не буде досяжний, якщо зміни змінних будуть надалі відбуватися в тому ж напрямку. У цьому сенсі він є подія, яка відбувається один раз. У результаті, маючи будь-які п'ять з шести змінних, дані про початковий власний капітал та початковому обсязі продажів, можна знайти шосту змінну.
Зростання власного капіталу буде збалансованим, якщо він пропорційне зростанню обсягу продажів. Якщо це не так, то повинен змінитися один коефіцієнт або більше, щоб розбіжності у двох рівнях зростання були згладжені. Підставляючи значення в модель, можна перевірити відповідність показників при різних планах зростання. Найчастіше керівництво підприємства хоче досягти безлічі хороших показників: високих темпів зростання обсягів продажів, помірного розміру залучених позикових коштів, великих дивідендів. Проте досягнення цих показники може не бути погоджено. Моделювання рівня досяжного зростання дозволяє виявити таку невідповідність.
За допомогою моделювання можна оцінити чутливість певних чинників (зокрема, зростання обсягу продажів) до цілей функціонування підприємства, і навпаки. [3]
Застосування моделі досяжного зростання проілюструємо на прикладі інвестиційного проекту АТВТ «Енергомашстрой».
1.1.2 Характеристика підприємства, що реалізує проект.
1.1.2 (1) Коротка історична довідка.
АТВТ "Енергомашстрой" є акціонерним товариством відкритого типу, приватизованим за першим варіантом у 1991 році. АТВТ "Енергомашстрой" було одним з перших приватизованих підприємств у Санкт-Петербурзі. Влітку 1995 року був викуплений пакет акцій розміром 20% у КУГІ і тепер АТВТ "Енергомашстрой" є повністю приватним підприємством, власником якого є трудовий колектив близько 4500 (чотири тисячі п'ятисот) осіб.
АТВТ "Енергомашстрой" є правонаступником Проектно-будівельне об'єднання "Енергомашстрой" існував з 1928 року, діяльність якого була спрямована на будівництво об'єктів виробничого призначення на території С-Петербурга, області та Північно-Заходу. АТВТ "Енергомашстрой" зберегло цілісність організації (не відбулося розділення на окремі БМУ, і виробничі підрозділи), змінивши лише спеціалізацію, з 1992 року АТВТ "Енергомашстрой" займається житловим будівництвом. Воно має ліцензії на такі види діяльності:
1. Виконання функцій генерального підрядника.
2. Проектування, у тому числі спеціалізованих приміщень.
3. Повний комплекс будівельно-монтажних робіт.
4. Повний комплекс робіт з прокладання внутрішніх мереж.
5. Повний комплекс робіт з прокладання зовнішніх мереж.
6. Виробництво оздоблювальних та інших внутрішніх робіт.
Виробнича база займає територію загальною площею близько 200 тисяч квадратних метрів. Виробнича площа цехів - 16 тисяч квадратних метрів.
АТВТ «Енергомашстрой» має широкі можливості, веде роботу з багатьох напрямків, основними з яких є:
1. Будівництво житлових будинків у цегляному і монолітному варіантах за індивідуальними проектами;
2. Реконструкція житлового фонду Санкт-Петербурга;
3. Будівництво виробничих і громадських будівель;
4. Будівництво індивідуальних котеджів;
5. Виготовлення та комплектація технологічного обладнання;
1.1.2 (2) Політика АТВТ "Енергомашстрой" в області вибору напрямків вкладення коштів.
Успішна діяльність будівельної фірми, що здійснює активну інвестиційну політику, залежить від того, як організований процес експертизи і відбору інвестиційних проектів. Саме на етапі аналізу проектів та прийняття рішення про фінансування допускається найбільша кількість помилок, які згодом призводять до втрати вкладених коштів.
Питання вибору критеріїв ефективності проектів є першим з низки, що стоять перед керівництвом компанії. Інвестиції - надзвичайно складний процес, підданий впливу різних факторів, які не можуть бути виражені тільки кількісними величинами. Якісний характер безлічі факторів, найчастіше мають визначальне значення для проекту, істотно обмежує можливість чисто математичних методів і підсилює роль людини в ухваленні рішення. Іншими словами, завдання аналізу інвестицій та відбору проектів - це більшою мірою, проблема ефективності менеджменту.
Оцінюючи проект, керівники компанії задаються досить простими питаннями: чи відповідає проект цілям і завданням компанії, чи достатній планований рівень прибутку, наскільки великий ризик втрати вкладених коштів. Однак простота цих питань не припускає однозначних відповідей. Розглядаючи будь-який проект, керівники компанії часто не можуть прийти до згоди, тому що кожний з них має своє власне уявлення про прибуток, ризик, термінах проекту, цілі і завдання компанії, а іноді і про її можливості. Це часто призводить до виникнення конфлікту, коли в умовах гострої конкурентної боротьби і нестабільності економіки необхідно раціонально розподілити ресурси між короткостроковими, високоприбутковими проектами, які сприяють поповненню оборотних коштів, та інвестиціями в довгострокові проекти, які у віддаленій перспективі забезпечать високі і стабільні доходи.
У стратегічному плані компанії повинні знайти відображення відповіді на наступні питання: яка мінімальна величина прибутку і доходу на вкладений капітал від проекту допустимі для компанії, який обсяг інвестицій максимально допустимо, який термін реалізації проектів кращий, яка частина ресурсів буде спрямована на короткострокові, а яка на довгострокові проекти; яким посібник імідж своєї фірми і якого типу проекти будуть чинити на нього позитивний вплив; які завдання фірми; який ризик вважати високим; проекти якого типу і масштабу відповідають організаційним і фінансовим можливостям фірми.
АТ "ЕМС" інвестує тільки у власні проекти, так як це дає можливість здійснення повного контролю на всіх стадіях розвитку проекту, крім того, є можливість отримання додаткового економічного ефекту за рахунок економії. У відповідності з виробничими можливостями АТ "ЕМС", а також з уявленнями фахівців з маркетингу про можливості реалізації побудованого, керівництво вважає найбільш прийнятними проекти будівництва будинків на 150-200 квартир.
Оцінка життєздатності проектів здійснюється в АТВТ "ЕМС" за допомогою експертів, у якості яких виступають керівники підрозділів: начальник Управління Капітального будівництва, начальник Відділу Реалізації, начальник Відділу Маркетингу, начальник Інвестиційного Відділу. Кожен з цих фахівців зі свого боку, грунтуючись на особистому досвіді, професійних знаннях оцінює можливість реалізації проекту, економічний результат від його здійснення і рівень ризику за проектом. Вибір проекту здійснюється після зіставлення показників прибутковості, тривалості та рівня ризику. Як відомо, альтернативи, які передбачають більш високий дохід, передбачають також і найбільш високий ризик. Тому при виборі між більш тривалим прибутковим проектом і менш дохідним проектом з меншою тривалістю перевагу, швидше за все, буде віддано другому, тому що при збільшенні тривалості будівництва зростає рівень ризику. У наш складний час іноді доводиться реалізовувати проекти, рівень прибутку від яких хоча би покривав витрати. Це пояснюється прагненням підприємства зберегти робочі кадри і свій сегмент ринку, тому що, втративши їх, очікуючи супердохідним проектів, відновити потім буде значно складніше і дорожче.
1.1.2 (3) Конкурентна стратегія АТВТ "Енергомашстрой"
При виборі конкурентної стратегії керівництво АТВТ "ЕМС" виходило з своїх можливостей забезпечення якості, а також з потреб ринку. На даний момент на вторинному ринку нерухомості ціни на житло низької якості ("хрущовки", панельні будинки перших серій) мають тенденцію до повільного зниження (за 1998 р. за матеріалами декількох агентств ціни на цей тип житла знизилися на 2% - 5%). У той же час ціни на житло високої якості (старий фонд після кап. Ремонту, "сталінські" будинки, цегляні будинки з вдалим плануванням квартир) стійко ростуть (у 1997 р. - 24%, в 1998 р. - 18%). Це обумовлено тим, що категорія населення, яку влаштовує такого роду житло, не в змозі заплатити навіть за такі, відносно дешеві квартири. У той же час сформувався досить широкий шар населення з високим і, головне, стабільним доходом, що потребує поліпшення житлових умов і потенційно готових до придбання житла. Тому попит на житло високої якості залишається стабільним, ціни на такого роду житло мають повільну тенденцію до підвищення.
АТВТ "Енергомашстрой" своєму розпорядженні всі необхідні доданками для забезпечення високої якості житла, що будується:
- В АТ працюють фахівці високих розрядів за будівельними професіями;
- До складу АТВТ "Енергомашстрой" входить будівельна лабораторія, яка здійснює технічний нагляд згідно з ліцензією;
- АТ має в своєму розпорядженні гарним обладнанням;
- Наявність у складі АТ проектної фірми забезпечує можливість слідувати всім вимогам ринку, що розвивається житла.
Взявши до уваги перераховані вище фактори, менеджери АТВТ "ЕМС" обрали конкурентну стратегію Б2-орієнтація на якість, сподіваючись з часом розширити діапазон конкуренції і прийти до стратегії А2 - унікальність і лідерство за якістю продукції. При цьому необхідно відзначити, що параметрами, що визначають якість житла, є: зручне розташування будівлі (близькість до станції метро), придатна для житла навколишнє середовище, вдала планування квартири, наявність додаткових зручностей, які забезпечують комфорт майбутнім мешканцям. Відбір інвестиційних проектів здійснюється у відповідності з обраною стратегією конкуренції.
Так, наприклад, фірмою реалізовані наступні проекти:
- Житловий будинок на 6-ий Радянської вул., 32, загальною площею 2400 м2 п'ятиповерхова цегляна вставка між існуючими будинками, на пальовій підставі з квартирами поліпшеного планування в двох рівнях. Просторі місця загального користування та великі кухні (15 м2) створюють додатковий затишок жителю квартири. У кожній квартирі - басейн. Замовником виступав "АТ Спецгідроенергомонтаж".
- Житловий будинок по вул. Варшавській д. 63 - загальною площею 6500 м2. Будинок в цегляно-монолітному виконанні з вбудованими приміщеннями, 14 поверхів з квартирами поліпшеного планування в 2-ух рівнях.
- Котеджі в п. Новосілля Ломоносовського району, 2-3 поверхові цегляні будинки побудовані за індивідуальними проектами, розробленими проектною фірмою АТВТ "Енергомашстрой". Кожен котедж має гараж і мансардну частина використовувану під житло.
1.1.2 (4) Маркетингова стратегія і цінова політика АТВТ «Енергомашстрой».
Вибір проекту здійснюється з урахуванням вимог ринку. При цьому використовуються як маркетингові дослідження ринку нерухомості Петербурга, що проводяться спеціалізованими фірмами, так і власні дослідження. Зокрема, фахівцями з маркетингу АТВТ "ЕМС" проводяться більш детальні дослідження ринку нового житла в районі передбачуваного будівництва.
Ключовими елементами політики продажів АТ "ЕМС" є:
- Оптимальна для Клієнта схема оплати. На відміну від багатьох забудовників фірма не ставить жорстких умов щодо термінів оплати при укладенні договору.
- Максимум додаткових послуг для Клієнта. Сюди входять можливість оплати квартири товарами або послугами, оздоблення квартири за індивідуальним проектом, залік вартості наявного у Клієнта житла.
- Велика дилерська мережа. У реалізації квартир беруть участь кілька агентств нерухомості Петербурга. Агентствам надана дуже зручна для них схема взаємодії, ключовим елементом якої є дотримання єдиної цінової політики. За бажанням агентство може отримати ексклюзивне право продажу декількох квартир, або брати участь у реалізації всіх виставлених на продаж.
- Залучення потенційних інвесторів шляхом приміщення реклами в періодичній пресі. Практика показала, що задовільною ефективністю володіє реклама житла, що будується в спеціалізованих виданнях, а так само рекламні стенди, розміщені на будівельному майданчику. Реклама в масових виданнях ("Санкт-Петербурзькі відомості", "Вечірній Петербург" і т.п.), а також в елітних журналах у зв'язку з низьким співвідношенням ефективність / ціна сенсу не має. Це пов'язано з тим, що клієнт, який володіє необхідною для здійснення дорогого заходу - придбання квартири - сумою, орієнтується в першу чергу на рекламу в спеціалізованих видання. Зокрема, проведений нами усне опитування клієнтів показав, що у кожного з них переглянув принаймні два номери газети "Нерухомість Петербурга" (у тому числі і тоді, коли вони знаходили АТВТ "Енергомашстрой" по іншій рекламі). Крім того, ряд організацій у Санкт-Петербурзі регулярно купує житло для своїх співробітників. У число обов'язків відділу маркетингу та реклами входить виявлення таких організацій та встановлення контактів з ними.
У деяких випадках виявляється корисним відвідування спеціалізованих виставок та семінарів з точки зору залучення партнерів для фінансування будівництва (агентства, великі інвестори).
1.1.2 (5) Усталена практика фінансування інвестиційних проектів.
Звичайна схема фінансування для забудовників, не пов'язаних з банками,-за рахунок авансових платежів клієнтів. Даний метод працює по різному на різних об'єктах. Повністю-на зведенні малоквартирних елітного житла під замовлення за заздалегідь узгодженими умовами. Частково-на багатоквартирних житлових будинках. Варіант не найпростіший. В організації є досвід по об'єкту на Варшавській, 63. Це 500-квартирний будинок з трьох корпусів. Оплата здійснювалася в кілька етапів після проведення відповідних обсягів робіт за рахунок власних коштів. По останньому корпусу довелося використовувати позикові кошти. Через неритмічність надходження коштів від інвесторів, а регулярні зриви платежів-характерна особливість нашого часу, з виплати відсотків були затримки. І хоча, в результаті, з кредитом розрахувалися у термін, використання позикових коштів істотно знизило прибутковість проекту.
Тому ціна житла вимушено буде вище середньоринкової. При будівництві будинку на озері Довгий розглядався варіант фінансування за рахунок залучення кредиту МБРР.
1.1.3 Розрахунок виручки від реалізації, що забезпечує досягнення планованого рівня зростання, відповідно до концепції досяжного зростання.
Аналіз діяльності АТВТ «Енергомашстрой» за 1998 рік показав, що підприємство має значний виробничий потенціал. (Докладний аналіз фінансового стану проведений у розділі № 2.) Тому на Раді директорів було запропоновано збільшить виручку в 1999 році на 36%. Для підтримки фінансової стійкості підприємства і одночасному досягненні поставленої мети необхідно застосувати модель досяжного зростання і розрахувати коефіцієнт боргу для оцінки фінансової стійкості підприємства у разі реалізації проекту.
Баланс АТВТ «Енергомашстрой» за 1998 рік у аналітичному вигляді наведено в таблиці 1.1, показники для розрахунку рентабельності представлені в таблиці № 1.2.
Таблиця № 1.1

Актив балансу

На початок
На кінець
Пасив балансу
На початок
На кінець
періоду
періоду
періоду
періоду
1. Іммобілізовані
84354594
112693788
1. Власний
82955125
101542544
активи
капітал
2. Оборотні активи
5678609
8914395
2. Позиковий капітал
7078078
21651600
2.1 Запаси
2559888
4170915
2.1 Довгострокові
2.2 Дебіторська
зобов'язання
0
0
заборгованість
2571179
3561652
2.2 Короткострокові
2.3 Грошові
кредити і позики
3287696
12358601
кошти
546895
1142428
2.3 Кредиторська
3790382
9292999
заборгованість
Майно
90033203
Дже. майна
90033203
123194144
3. Збитки
0
1585961
Баланс
90033203
123194144
Баланс
90033203
123194144
Таблиця № 1.2

Показники
1998
1
Виручка (нетто) від реалізації робіт, тис. руб.
38480825
2
Собівартість продукції, тис. руб.
35171033
3
Прибуток від реалізації продукції, тис. руб. (1-2-4)
3309792
4
Прибуток (збиток) від іншої реалізації, тис. крб.
1222082
5
Доходи від позареалізаційних операцій, тис. руб.
337177
6
Збитки від позареалізаційних операцій, тис. руб.
1190954
7
Балансовий прибуток, тис. руб. (5 +7 +8-9)
3678097
8
Податок на прибуток, тис. руб.
2534225
9
Чистий прибуток, тис. руб.
1143872
Для розрахунку коефіцієнта боргу задамо початковий обсяг продажів (Під = 38,5 млн. крб.), Початковий розмір власного капіталу (З = 101,5 млн. руб.), Початкову величину активів (Ао = 123,2 млн. руб.) . Рівень рентабельності реалізації та оборотності активів планується зберегти на колишньому рівні: (3,3 / 38,5 = 0,139 і 38,5 / 123,5 = 0,31 відповідно). Запланований річний розмір дивідендів становить 6,5 млн. руб. (Дв / В = 0,36). За формулою (1.2) розрахуємо коефіцієнт боргу при планованих значення перерахованих показників.
(101,5-6,5) * (1 + З / С) * (0,31) * (1 / 38, 5)
0,36 = ____________________________________ -1
1 - ((0,139) * (1 + З / С) * (0,31))
З / С = 0,6.
Розрахунок показав, що в разі реалізації проекту коефіцієнт боргу прийме значення 0,6, що відповідає рекомендованому значенню цього показника (З / С <= 1). Таким чином, плановане зростання виручки не погіршить фінансового стану підприємства. Для досягнення запланованого рівня зростання був розроблений інвестиційний проект.
1.1.4 Опис інвестиційного проекту.
Проект передбачає будівництво житлового будинку на Тихорєцькому проспекті. Майданчик будівництва розташована на перетині Тихорєцького і Светлановского проспектів, навпаки Соснового парку. Вона вільна від забудови і розташована серед уже сформованих житлових кварталів, існуючих інженерних комунікацій.
У результаті здійснення проекту передбачається побудувати індивідуальний житловий будинок - важливий висотний акцент кварталу, архітектурно організуючий перетин двох проспектів - магістралей міського значення.
Вигляд будівлі вирішено з урахуванням відповідального розташування в містобудівній структурі району.
Будівля 16-ти поверхова двосекційний з вбудовано-прибудованими приміщеннями громадського призначення. У житловому будинку передбачені одно-, двох-, трьох-, чотирьох-, п'яти-кімнатні квартири, що відповідають всьому комплексу сучасних вимог, що пред'являються житла високої якості:
- Ізольовані кімнати,
- Розширені місця загального користування і кухні, обладнані електроплитами,
- Централізоване гаряче водопостачання,
- Телефонізація,
- Радіофікація,
- Сміттєпровід.
Схемою генплану передбачено зонування прилеглої території з організацією майданчиків: відпочинку, ігрових та господарських, стоянки особистих автомашин для мешканців.
Таким чином, представлена ​​характеристика будинку свідчить про те, що проект обраний відповідно до конкурентної стратегією фірми - орієнтація на якість - і його успішне здійснення сприятливо відіб'ється на іміджі фірми.
Виручку по місяцях планується отримувати за рахунок поступової продажу квартир у будинку, що будується.
Реалізація квартир в будинку, що будується буде проводиться через мережу дилерів (агентства нерухомості) і власними силами.
Термін будівництва (термін життя проекту) 2 роки (24 місяці).
Відповідно до об'ємної кошторисом для реалізації проекту необхідно залучити 6,5 млн. руб. З них 4,5 млн. руб. потрібно вкласти в покупку основних засобів, що використовуються при проведенні спеціалізованих видів робіт (обробка, монтаж об'ємних блоків і ін), 2,0 млн. руб. планується використовувати для покриття поточних витрат, пов'язаних з купівлею матеріалів і конструкцій.
Основні матеріали і конструкції, які застосовуються для будівництва.
Найменування
Матеріал, конструкція
Фундаменти
Забивні палі довжиною 23м
Перекриття та покриття
Збірний і монолітний залізобетон
Зовнішні стіни
Цегляні з обробкою лицьовою цеглою і Путиловський плитою
Внутрішні стіни
Монолітний залізобетон і цегла
Перегородки
пазогребневі, цегляні
Сходи
збірні залізобетонні
Покрівля
плоска рулонна водостоком
Шахти ліфтів
збірні залізобетонні
Вентшахти
збірні гіпсобетонні
Вікна та двері
дерев'яні
Плановим відділом АТВТ «Енергомашстрой» розроблено два варіанти вкладень коштів, що розрізняються розподілом інвестуються сум по місяцях: Проект1 припускає інвестування 3,0 млн. руб. в першому місяці і решти 3,5 млн. руб. - У другому місяці, в проекті 2 інвестиційні витрати розподілені на три місяці (4,0 млн. руб. - 1-й місяць, 1,5 млн. руб. - 2-й місяць, 1,0 млн. руб. - 3 -й місяць). Різниця в розподілі коштів пов'язане з планованими по проектах 1 і 2 графіками виконання робіт.
Для реалізації проекту необхідно забезпечити зростання активів підприємства
1.2 Структура активів підприємства.
Поточними активами (оборотними засобами) є активи, які можуть бути звернені в готівку протягом року. Управління оборотними засобами включає управління грошовими коштами, ринковими цінними паперами, дебіторською заборгованістю, товарно-матеріальними запасами і короткостроковими зобов'язаннями. [3]
Необоротні активи - активи, у яких термін обігу в готівку більше року. Необоротні активи включають нематеріальні активи та основні засоби.
В даний час короткострокові зобов'язання є основним джерелом місцевого фінансування.
Підприємства приділяють значну час проблемі оборотних коштів, так як управління грошовими коштами, ринковими цінними паперами, дебіторською заборгованістю, кредиторською заборгованістю, нарахуваннями і іншими засобами короткострокового фінансування вимагає постійного щоденного нагляду. На відміну від рішень з питань, що стосуються виплати дивідендів і структури капіталу, не можна приймати рішення про оборотних коштах раз на місяць. Вирішення питань, пов'язаних з обіговими коштами, є безперервним процесом.
Визначення необхідного рівня оборотних коштів і короткострокової кредиторської заборгованості, від якої залежить стан поточних активів підприємства, включає в себе прийняття рішень про ліквідність його активів і черговості виплат його боргів. У число факторів, що впливають на ліквідність активів підприємства, входить управління грошовими коштами, ринковими цінними паперами, кредитна політика та методи її проведення, управління товарно-матеріальними запасами, їх контроль і управління основними засобами.
У залежності від ступеня ліквідності, тобто швидкості перетворення в грошові кошти, активи підприємства поділяються на такі групи:
А1) найбільш ліквідні активи - грошові кошти підприємства та короткострокові фінансові вкладення (цінні папери);

А2) швидко реалізованих активи - дебіторська заборгованість та інші активи.

А3) повільно реалізовані активи - статті розділу 2 активу (за винятком "Витрат майбутніх періодів"), а також статті з розділу 1 активу балансу "Довгострокові фінансові вкладення" (зменшені на величину вкладень до статутних фондів інших підприємств) і "Розрахунки з засновниками" .
А4) важкореалізовані активи - статті розділу 1 активу балансу "Необоротні активи" за винятком статей цього розділу, включених в попередню групу. У складі важкореалізованих активів враховуються довгострокові фінансові вкладення. [2]
Чим менше частка ліквідних активів у загальній сумі оборотних коштів, тим більше прибуток підприємства від усіх вкладень. Прибутковість підприємства пов'язана з відмінностями у витратах при різних методах фінансування і в обсязі прибутку від фінансування. Витрати на короткострокове фінансування менше витрат на середньострокове і довгострокове фінансування, і, отже, чим більше частка короткострокових зобов'язань у загальній сумі заборгованості, тим вище прибутковість фірми. [3]
У визначенні необхідного рівня оборотних коштів потрібно брати до уваги вибір між прибутковістю і ризиком. Тобто існує альтернатива ризик - віддача, яка стосується відносної частки оборотних коштів підприємства. У загальному випадку, чим більше частка оборотних коштів у загальній сумі активів, тим менш ризикована політика підприємства щодо оборотних коштів, так як підприємство буде мати достатньо грошових коштів або їх еквівалента, щоб оплатити рахунки.
З іншого боку, чим менше частка оборотних коштів, тим більш агресивною і ризикованою є політика підприємства щодо оборотних засобів. При будь-якому обсязі продажів, чим більше частка оборотних коштів підприємства, тим менше його відносна прибутковість, так як в даному випадку виходить, що частина грошових коштів не задіяна у виробництві. У результаті прибутковість підприємства не така висока, як могла б бути, якби кошти інвестувалися в активи, що забезпечують більший прибуток. [3]
Відомо, що чим більше обсяг продукції, тим більша потреба в інвестиціях в оборотні кошти. Однак цей взаємозв'язок не є лінійною. Оборотні кошти збільшуються з меншою швидкістю, ніж зростання випуску.
Чим більше співвідношення між оборотними й основними засобами, тим вище ліквідність підприємства і тим нижче ризик неплатоспроможності. Однак, інвестування у необоротні активи - необхідна умова отримання прибутку в майбутньому. При довгостроковому інвестуванні в устаткування, будівлі, землю прибуток виникає не раніше, ніж через один рік після здійснення витрат. Але майбутній успіх підприємства залежить від саме від довгострокових інвестицій.
Таким чином, фінансування оборотних коштів і частка ліквідних активів взаємозалежні. Підприємство з більшою часткою ліквідних активів здатне краще фінансувати свої оборотні кошти на короткостроковій основі, ніж підприємство з малою часткою ліквідних активів. З іншого боку, у підприємства, яке повністю фінансує оборотні кошти за допомогою звичайних акцій, буде менша потреба у підтримці ліквідності, ніж якщо б воно фінансувала ці активи за допомогою короткострокових позик. Через взаємозалежності ці два аспекти управління оборотними коштами повинні враховуватися разом. [3]
Оптимальний обсяг інвестицій обчислюється за допомогою порівняння прибутку, яка буде отримана при певному рівні інвестицій, з витратами на підтримку цього рівня. [3]
1.3 Можливості зростання активів підприємства.
Збільшення активів підприємства можна досягти двома способами:
1) Емісія цінних паперів.
2) Залучення кредитів.
Емісія цінних паперів.
Підприємство може формувати свій капітал за допомогою емісії акцій і облігацій.
Акція - цінний папір, за допомогою якої здійснюється формування власного капіталу підприємства.
Розрізняють звичайні і привілейовані акції (префакції). Власники звичайних акцій мають такі права:
- Право голосу на загальних зборах акціонерів;
- Право на участь у доходах підприємства;
- Право на частину майна підприємства при ліквідації.
Префакції - це акція, яка має такі привілеї:
- Заздалегідь оголошений розмір дивідендів;
- Переважний порядок задоволення претензій у разі ліквідації;
- Кумулірованіе дивідендів.
Префакції бувають різних видів:
- Відкличні (поворотні). При їх випуску підприємство резервує за собою право відкликати (викупити) ці префакції з надбавкою до номіналу.
- Ретректівние префакції. Використовуються у випадку, якщо їх випуск не дає повної гарантії оглядів шляхом погашення за допомогою викупу, тобто утримувач ретректівних акцій може сам встановити термін погашення.
- Конвертовані префакції. Забезпечують можливість гарантованого обміну на встановлену кількість звичайних акцій за заздалегідь визначеними ставками і в певний період часу. [6]
Порівняльна характеристика видів акцій наведена в таблиці № 1.
Таблиця № 1.
Інструменти акціонування.
Вид акцій
Переваги
Недоліки
Емітент
Інвестор
Емітент
Інвестор
Звичайні акції
Можливість формування власного капіталу та його збільшення шляхом вторинної емісії
Участь в управлінні, гра на котируваннях, отримання дивідендів
Часткова втрата контролю, гнучкості та оперативності в управлінні
Високий ризик інвестицій, відсутність гарантованого доходу
Префакції
Пріоритетні позиції в управлінні
Першочергове отримання фіксованого дивіденду, кумулятивне накопичення дивідендів
Обов'язок виплати дивідендів, накопичення дивідендів
Відсутність права голосу
Відкличні префакції
Можливість викупу
Зниження ризику втрат у випадку падіння котирувань
Виплата компенсації
Обов'язковий продаж
Конвертовані префакції
Можливість заміни на акції
Можливість отримання прибутку в разі зростання котирувань звичайних акцій
_______
_______
Облігація - це зобов'язання виплачувати встановлений відсотковий дохід протягом певного періоду, після закінчення якого власникові облігації виплачується її номінальна вартість. [3]
За допомогою емісії облігацій підприємство формує позиковий капітал.
Облігації бувають купонні (з них виплачуються відсотки від номіналу і номінал) і дисконтні (купуються за ціною нижче номіналу, а погашаються за номіналом).
Розрізняють такі види облігацій:
- Заставні облігації. Забезпечуються заставою майна підприємства. Розрізняють облігації під перший заставу і второзакладние облігації.
- Відкличні облігації. Забезпечують можливість емітента змінювати строки погашення облігаційної позики.
- Облігації з відкладеним фондом. Дають можливість дострокової оплати частини викупу.
- Серіальні облігації. Припускають щорічну виплату частини боргу.
- Облігації зі зміною терміну заборгованості. Дають можливість звуження або розширення терміну погашення з відповідною зміною відсотків.
- Конвертовані облігації. Можуть бути обмінені на звичайні чи привілейовані акції. [6]
Порівняльна характеристика видів облігацій наведена в таблиці № 2.

Таблиця № 2.
Порівняльна характеристика видів облігацій.
Види облігацій
Переваги
Недоліки
Емітент
Інвестор
Емітент
Інвестор
Прямі заставні
Формування позикового капіталу
Висока надійність
Ризик застави майна підприємства
Відносно невисокий відсоток
Беззаставні
Відсутність ризику застави майна
Більш високий відсоток у порівнянні із заставними облігаціями
Проблеми з розміщен
ням
Відсутність можливості пред'явлення майнових претензій
Відкличні
Можли
ність дострокового викупу та вибору термінів погашення
Надбавка, визначається різницею між відкличний ціною і номіналом
Плата за дострокове відкликання
Обмеження прав власності на облігацію
Облігації з відкладеним фондом
Висока ліквід
ність
Підвищення надійності погашення, дострокова оплата частини викупу
____
____
Облігації зі зміною терміну заборгованості
Можли
ність продовження кредиту
Можливість вибору терміну погашення
Відсутність інформації про термін погашення
Більш висока ціна облігації
Серіальні
Спланований погашення боргу
Ритмічне погашення боргу
Щорічна виплата частини боргу
____
Конвертовані
Снижающаяся ціна позики, гнучкість погашення боргу
Висока надійність, можливість отримання додаткового прибутку
____
Менш високий відсоток у порівнянні з прямими облігаціями
Зростання активів за допомогою кредитування може здійснюватися за допомогою довгострокових і короткострокових позик. Витрати на короткострокове фінансування менше витрат на довгострокове фінансування, отже, чим більше частка короткострокових зобов'язань у загальній сумі заборгованості підприємства, тим вище його прибутковість.
Як правило, короткострокові процентні ставки перевершують довгострокові.
В ідеалі підприємство має збудувати систему фінансування таким чином, щоб кожна категорія активів компенсувала зобов'язання якого-небудь виду, за умови, що вони мають приблизно рівні терміни погашення. Короткострокова або сезонна потреба в коштах має фінансуватися за рахунок короткострокових позик, а постійні складові оборотних коштів - за рахунок довгострокових кредитів або випуску звичайних акцій. У ситуації, коли підприємство зростає, постійне фінансування має збільшуватися для того, щоб узгоджуватися зі збільшенням грошових коштів. Іншими словами, підприємство має здійснювати фінансування за принципом самостійного покриття дефіциту.
На практиці величина чистих надходжень власних коштів відхиляється від очікуваної через присутність чинника ділового ризику. У результаті графік термінів виконання боргових зобов'язань дуже важливий при оцінці альтернативи ризик - прибутковість. Необхідно визначити ступінь забезпеченості позичок, яка повинна бути врахована при складанні графіка термінів виплат, щоб врахувати несприятливі коливання у надходженнях коштів. Чим коротше терміни виплат за борговими зобов'язаннями підприємства, тим більше ризик, що воно не зможе повернути позики й виплатити відсотки по них. При подовженні термінів виплат за графіком фінансування підприємства за інших рівних умов стає менш ризикованим. [3]
Залучення інвестицій як з боку кредитних установ, так і від приватних осіб можливе лише у разі інвестиційної привабливості підприємства, яку можна оцінити за допомогою аналізу інвестиційного проекту.
Експертиза інвестиційних проектів включає наступні етапи: [5]
1) Визначення характеристик підприємства і галузі, в якій воно функціонує.
На даному етапі визначається пріоритетність галузі, в якій функціонує підприємство і складається загальне уявлення про діяльність підприємства. Для цього аналізуються:
- Динаміка продажів за звітний рік;
- Прибутки або збитки;
- Частка ринку, займана підприємством;
- Ринкова вартість підприємства;
- Рівень використовуваних технологій та якості продукції, що випускається.
2) Оцінка умов інвестиційної угоди.
На даному етапі визначається частина акцій, яка буде продана при реалізації інвестиційної угоди, а також ціна акцій.
3) Аналіз балансу.
Даний етап передбачає аналіз фінансової стійкості та платоспроможності підприємства за даними форм № 1 і № 2 бухгалтерські баланси.
4) Оцінка керівної команди підприємства.
На даному етапі визначається досвід роботи менеджерів підприємства, їхні успіхи, збалансованість управлінської команди.
5) Виявлення особливостей проекту.
Визначаються особливості проекту: володіння власним патентом чи ноу-хау, успіхи в області маркетингу, виробництва чи фінансів, географічне розміщення стосовно ринків збуту. Врахування цих особливостей дозволяє обгрунтувати потенціал проекту та врахувати ступінь ризику.
6) Загальний аналіз бізнес-плану.
Аналіз бізнес-плану починається з виявлення слабкостей стратегічного характеру. Перше питання полягає в тому, як глибоко вивчено стан справ у конкурентів, тобто яка небезпека появи на ринку продукту, що перевершує намічений до виробництва.
Таким чином, для визначення інвестиційної привабливості підприємства необхідний всебічний аналіз фінансового стану, платоспроможності та рентабельності підприємства, аналіз бізнес-плану, а також оцінка ринкової ситуації.

Висновки до розділу № 1
1) Модель досяжного зростання, що балансує зростання виручки від реалізації з показниками фінансового стану підприємства, вимагає обгрунтованого управління активами підприємства.
2) Можливості зростання активів підприємства зводяться до трьох напрямків: отримання банківського кредиту, емісія акцій, емісія облігацій.
3) Для залучення кредиторів необхідно забезпечити інвестиційну привабливість підприємства. Оцінка інвестиційної привабливості проводиться за допомогою аналізу інвестиційного проекту.
4) Рада директорів АТВТ «Енергомашстрой» вирішив збільшити виручку в 1999 році на 36%. Для підтримки фінансової стійкості підприємства і одночасному досягненні поставленої мети застосовано модель досяжного зростання і розрахований коефіцієнт боргу для оцінки фінансової стійкості підприємства у разі реалізації проекту. Розрахунок показав, що в разі реалізації проекту коефіцієнт боргу прийме значення 0,6, що відповідає рекомендованому значенню цього показника (З / С <= 1). Таким чином, плановане зростання виручки не погіршить фінансового стану підприємства. Для досягнення запланованого рівня зростання був розроблений інвестиційний проект.
5) У другому розділі необхідно вирішити завдання, пов'язані з оцінкою фінансового стану підприємства, підбором найбільш рентабельною інвестиційної програми, а також розробити умови залучення інвестицій

Глава № 2. Інвестиції для забезпечення збалансованого зростання.
2.1. Методологія оцінки інвестиційних проектів.
2.1.1. Економічний зміст інвестиційної діяльності.
Термін «інвестиції» походить від латинського слова «invest», що означає «вкладати». У більш широкому трактуванні інвестиції виражають вкладення капіталу з метою подальшого його збільшення. При цьому приріст капіталу повинен бути достатнім, щоб компенсувати інвестору відмову від використання власних коштів на споживання в поточному періоді, винагородити його за ризик і відшкодувати втрати від інфляції в майбутньому періоді. [8]
У комерційній практиці прийнято розрізняти наступні типи інвестицій:
- Інвестиції у фізичні активи;
- Інвестиції в грошові активи;
- Інвестиції в нематеріальні активи.
Інвестиції в активи підприємства відбиваються на лівій стороні бухгалтерського балансу, а джерела їх фінансування - на правій (у пасиві балансу).
Всі різновиди інвестицій у реальні активи можна звести до наступних основних групах:
- Інвестиції в підвищення ефективності. Їх метою є насамперед створення умов для зниження витрат за рахунок заміни обладнання, навчання персоналу чи переміщення виробничих потужностей в регіони з більш вигідними умовами виробництва.
- Інвестиції в розширення виробництва. Завданням такого інвестування є розширення можливостей випуску товарів для раніше сформованих ринків у рамках вже наявних виробництв.
- Інвестиції в нові виробництва. Такі інвестиції забезпечують створення абсолютно нових підприємств, які будуть випускати раніше не виготовлювані товари (або надавати нові типи послуг).
- Інвестиції, спрямовані не задоволення вимог державних органів управління. Цей різновид інвестицій стає необхідним в тому випадку, коли підприємство опиняється перед необхідністю задовольняти вимоги влади в частині або економічних стандартів, або безпеки продукції, або інших умов діяльності, які не можуть бути забезпечені за рахунок тільки вдосконалення менеджменту. [5]
Причиною, яка змушує вводити такого роду класифікацію інвестицій, є рівень ризику, з якими вони пов'язані. Залежність між типом інвестицій і рівнем ризику визначається ступенем небезпеки не вгадати можливу реакцію ринку на зміни результатів роботи підприємства після завершення інвестицій. Очевидно, що організація нового виробництва з метою випуску незнайомого ринку продукту пов'язана з більшим ступенем невизначеності, ніж підвищення ефективності виробництва вже прийнятого ринком товару.
У виробничих інвестиціях стикаються зі значною невизначеністю застосовуваних даних - як віддачі від капіталовкладень, так і розмірів і термінів самих інвестицій. Фактично в таких розрахунках в більшості випадків використовуються очікувані значення, отримані в ході техніко-економічного аналізу для деяких більш-менш правдоподібних варіантів реалізації проекту. Зазначена неоднозначність вихідних даних і результатів, отриманих на їх основі, перш за все, пов'язана з довгостроковістю здійснення інвестиційного проекту і множинністю впливають на кінцевий результат факторів. Більше того, саме вплив цих факторів змінюється в часі. [9]
Розширення виробничих потужностей підприємства пов'язане, як правило, з інвестиціями в нове обладнання, додаткові виробничі приміщення, а також з нематеріальними інвестиціями, пов'язаними з підготовкою персоналу. Все це вимагає ретельного узгодження розмірів і термінів вкладення коштів, що інвестуються, величини та строків отримання очікуваних результатів. Лише на основі всебічного аналізу цих даних, пов'язаних у програму, може бути прийнято рішення про проведення того чи іншого господарського заходу.
Процес розробки та реалізації інвестиційного проекту звичайно включає наступні стадії:
1) передінвестиційної стадії, в процесі якої здійснюється інвестиційне проектування і приймається рішення про доцільність реалізації проекту.
2) Інвестиційна стадія, на якій здійснюються власне капіталовкладення в об'єкти інвестування.
3) Експлуатаційна стадія, яка починається з моменту отримання перших результатів від вкладеного капіталу і завершується в кінці інвестиційного періоду.
Процес здійснення інвестиційного проекту відображається в бізнес-плані. Бізнес-план являє собою короткий програмний документ, що дає уявлення про цілі, методи здійснення та очікувані результати інвестиційного проекту.
Мета цього документа може визначатися, як змістовне доказ того, що проект дозволить отримати прийнятну прибуток на капітал, що і буде привабливим для потенційних інвесторів. Для підприємця бізнес-план необхідний для більш ясного бачення майбутнього бізнесу, виступаючи в якості програми дій щодо реалізації проекту. Для потенційних інвесторів - це документ про очікувані обсяги продажів і прибутку, що дозволяє оцінити ризик вкладення коштів у проект. Для партнерів та персоналу, що беруть участь у реалізації проекту, - це джерело інформації про цілі і завдання бізнесу. [10]
Інвестиції у виробництво зазвичай передбачають не окремі або одноразові платежі, а деяку їх послідовність в часі. Такі послідовності або ряди платежів називаються потоками платежів, а окремі елементи цього ряду - членами потоку. Членами потоку можуть бути як позитивні (надходження грошей), так і негативні (виплати) величини. Відповідні платежі здійснюються через рівні або нерівні інтервали часу. Формування потоку платежів - ключовий етап розробки бізнес-плану і наступного фінансового аналізу. [9]
Грошові притоки підприємства пов'язані з тим, що воно:
- Продає свої товари за готівку, а також отримує від дебіторів платежі по товарах, які продані у кредит;
- Отримує доходи від інвестування в цінні папери або від операцій своїх філій у країні або за кордоном;
- Продає свої знову емітовані цінні папери різних типів;
- Продає зайві активи;
- Залучає кредити.
Грошові відтоки підприємства пов'язані з тим, що воно:
- Набуває сировину і матеріали для здійснення своєї діяльності;
- Виплачує заробітну плату працівникам;
- Підтримує у працездатному стані основний капітал і здійснює нові інвестиції;
- Виплачує дивіденди і відсотки за взятими кредитами;
- Погашає основні суми заборгованостей по облігаціях і кредитах. [5]
Фінансовий аналіз передбачає розрахунок узагальнюючих характеристик потоку платежів: нарощеної суми і сучасної вартості. Нарощена сума - сума всіх членів потоку платежів із нарахованими на них до кінця терміну відсотками. Під сучасної (або поточної) вартістю потоку платежів розуміють суму всіх його членів, дисконтованих на початок строку потоку платежів або інший попереджуючий момент часу. [9]
Дисконтування - це процес приведення різночасних грошових надходжень і виплат до єдиного моменту часу. Дисконтування полягає в обчисленні поточного аналога грошових коштів, виплачуваних і (або), що отримуються в різні моменти часу в майбутньому.
Нарощена сума може представляти собою загальну суму накопиченої заборгованості до кінця терміну, підсумковий обсяг інвестицій, накопичений грошовий резерв і т.д. У свою чергу, сучасна вартість характеризує приведені до початку здійснення проекту інвестиційні витрати, сумарний капіталізований дохід або чистий наведену прибуток від реалізації проекту. З двох зазначених узагальнюючих характеристик найбільш важливу роль в аналізі виробничих інвестицій відіграє сучасна вартість потоку платежів, так як цей показник являє собою узагальнення у вигляді одного числа будь-якій послідовності платежів і дозволяє порівнювати потоки з різними термінами.

2.1.2 Оцінка ефективності інвестиційних проектів.
Фінансово-економічна оцінка інвестиційних проектів займає центральне місце у процесі обгрунтування і вибору можливих варіантів вкладення коштів в операції з реальними активами.
Проект повинен забезпечити:
- Відшкодування вкладених коштів за рахунок доходів від реалізації товарів або послуг;
- Отримання прибутку, що забезпечує рентабельність інвестицій не нижче рівня, бажаного для підприємства та інвестора;
- Окупність інвестицій у межах терміну, прийнятного для підприємства й інвестора.
Визначення реальності досягнення таких результатів є ключовим завданням оцінки фінансово-економічних параметрів проекту.
Проведення такої оцінки передбачає врахування наступних факторів:
- Інвестиційні витрати можуть здійснюватися або в разовому порядку, або неодноразово повторюватися протягом досить тривалого часу.
- Процес отримання результатів від реалізації інвестиційного проекту досить тривалий (не менше одного року).
- Здійснення тривалих операцій призводить до зростання невизначеності при оцінці всіх аспектів інвестицій, тобто до інвестиційного ризику.
Наявність цих факторів породило необхідність у створенні спеціальних методів оцінки інвестиційних проектів, що дозволяють приймати досить обгрунтовані рішення з мінімально можливим рівнем похибки.
Ефективність проекту характеризується системою показників, що відображають співвідношення витрат і результатів стосовно до інтересів його учасників. [5] Без розрахунку такого роду вимірників неможливо здійснити порівняння альтернативних інвестиційних проектів.
Критерій економічної ефективності грунтується на вартісних оцінках витрат і результатів інвестування. [11]
Найчастіше для оцінки інвестиційних проектів використовують чотири показники, заснованих на дисконтуванні:
1) чистий приведений доход;
2) внутрішня норма прибутковості;
3) дисконтний термін окупності;
4) рентабельність інвестицій.
Перераховані показники відображають результат зіставлення узагальнених, сумарних віддач від інвестицій з вартістю самих інвестицій. Причому ці зіставлення виробляються під різним кутом зору.
Під чистим приведеним доходом розуміється різниця дисконтованих показників чистого доходу та інвестиційних витрат. У разі, якщо показники доходу та інвестиційних витрат представлені у вигляді єдиного потоку платежів, то чистий приведений дохід дорівнює сучасної вартості цього потоку, в якому інвестиції показані з негативним знаком, а доходи - з позитивним. Чистий приведений доход являє собою узагальнений кінцевий результат інвестиційної діяльності, виражений в абсолютному вимірі.
Відносною мірою ефективності інвестиційного проекту є внутрішня норма прибутковості. Цей параметр характеризує розрахункову процентну ставку, яка при її нарахуванні на суми інвестицій забезпечить надходження планованого чистого доходу. [9]
Метод розрахунку терміну окупності інвестицій полягає у визначенні терміну, який знадобиться для відшкодування суми початкових інвестицій. Інакше кажучи, він припускає обчислення того періоду, за який кумулятивна сума (сума наростаючим підсумком) грошових надходжень зрівняється з сумою початкових інвестицій. Даний показник може бути використаний не тільки для оцінки ефективності капіталовкладень, а й для оцінки рівня ризику, пов'язаного з ліквідністю інвестицій. Це викликано тим, що чим довший період реалізації проекту до повної його окупності, тим вище рівень інвестиційного ризику.
Рентабельність інвестицій розраховується діленням дисконтованої вартості чистого доходу на дисконтовану вартість інвестицій.
Таким чином, основні критерії прийняття інвестиційних рішень наступні:
1) відсутність вигідніших альтернатив для вкладення вільних грошових коштів;
2) мінімізація ризику втрат від інфляції;
3) стислість терміну окупності капітальних витрат;
4) дешевизна проекту;
5) забезпечення стабільності надходжень доходу;
6) висока рентабельність інвестицій. [8]


2.2 Аналіз фінансових коефіцієнтів.

2.2.1 Аналіз ринкової стійкості.
Аналіз ринкової стійкості містить наступні показники:
Власний капітал
Коефіцієнт автономії =
Загальний капітал
Власний капітал представляє собою статутний фонд і акціонерний капітал компанії.
Загальний капітал являє собою сукупність всіх видів активів підприємства і відповідає підсумковому рядку балансу.
Короткостроковий позиковий капітал
Частка короткострокового =
позикового капіталу Загальний капітал
Довгостроковий позиковий капітал
Частка довгострокового =
позикового капіталу Загальний капітал
Власний капітал
Коефіцієнт фінансової =
надійності Сукупний позиковий капітал
Сукупний позиковий капітал
Коефіцієнт =
боргу Власний капітал
Власні оборотні кошти
Коефіцієнт маневреності =
Власний капітал
Для розрахунку перерахованих показників приведена аналітична угруповання статей балансу.
Результати розрахунку зазначених коефіцієнтів зведені в таблицю 2.1
Аналітичне угруповання статей балансу за 1998 рік

Актив балансу

На початок
На кінець
Пасив балансу
На початок
На кінець
періоду
періоду
періоду
періоду
1. Іммобілізовані
84354594
112693788
1. Власний
82955125
101542544
активи
капітал
2. Оборотні активи
5678609
8914395
2. Позиковий капітал
7078078
21651600
2.1 Запаси
2559888
4170915
2.1 Довгострокові
2.2 Дебіторська
зобов'язання
0
0
заборгованість
2571179
3561652
2.2 Короткострокові
2.3 Грошові
кредити і позики
3287696
12358601
кошти
546895
1142428
2.3 Кредиторська
3790382
9292999
заборгованість
Майно
90033203
Дже. майна
90033203
123194144
3. Збитки
0
1585961
Баланс
90033203
123194144
Баланс
90033203
123194144
Таблиця № 2.1
Показники
Значення
1998
рекомендовані
1. Частка власного капіталу
0,82
Ка> 0,5
(Коефіцієнт автономії), Ка
2. Частка короткострокового позикового капіталу
0,18
3. Частка довгострокового позикового капіталу
0
4. Коефіцієнт фінансової надійності, Кфс
4,69
Кфс> 1
5.Коеффіціент боргу, Кд
0,21
Кз <1
6. Коефіцієнт маневреності, Км
-0,07
Км = 0,5
З таблиці видно, що коефіцієнти автономії, фінансової надійності та заборгованості перебувають в рекомендованих межах .. Підприємство не має довгострокового позикового капіталу, що може пояснюватися відсутністю зацікавленості банків та інших потенційних кредиторів у наданні довгострокових позик у зв'язку з нестабільністю економіки країни.
Негативний знак у коефіцієнта маневреності говорить про відсутність у підприємства власних оборотних коштів, тому "хороші" значення коефіцієнтів автономії, фінансової надійності та заборгованості не є достатньо показовими.
2.2.2 Аналіз платоспроможності підприємства
Для оцінки платоспроможності підприємства використовуються три відносних показника ліквідності, різняться набором ліквідних коштів, що розглядаються в якості покриття короткострокових зобов'язань.
Ліквідність 1-го ступеня Найбільш ліквідні активи
(Коефіцієнт абсолютної = * 100%
ліквідності) Короткостроковий позиковий капітал
Під найбільш ліквідними активами маються на увазі грошові кошти підприємства та короткострокові цінні папери.
Коефіцієнт абсолютної ліквідності показує, яку частину короткострокової заборгованості підприємство може погасити найближчим часом. Він характеризує платоспроможність підприємства на дату складання балансу.
Найбільш ліквідні активи +
Дебіторська заборгованість
Коефіцієнт критичної = * 100%
ліквідності Короткостроковий позиковий капітал
Коефіцієнт критичної ліквідності (коефіцієнт ліквідності 2-го ступеня) відображає прогнозовані платіжні можливості підприємства за умови своєчасного проведення розрахунків з дебіторами.
Ліквідність 3-го ступеня Короткостроковий оборотний капітал
(Коефіцієнт покриття) = * 100% Короткостроковий позиковий капітал
Коефіцієнт покриття показує платіжні можливості підприємства, оцінювані за умови не тільки своєчасних розрахунків з дебіторами і сприятливою реалізації готової продукції, а й продажу разі потреби інших елементів матеріальних оборотних коштів. Він характеризує очікувану платоспроможність підприємства
У таблиці 2.2 наведені результати розрахунку коефіцієнтів ліквідності в порівнянні з рекомендованими значеннями.
Оцінка ліквідності активів
Таблиця № 2.2
Коефіцієнти
Значення
ліквідності
1998
рекомендовані
Коефіцієнт
абсолютної ліквідності
0,05
0,2 <Л1 <0,5
Коефіцієнт
критичної ліквідності
0,22
Л2> 1
Коефіцієнт
покриття балансу
0,41
Л3> 2
На підставі даних таблиці можна зробити наступні висновки:
1) Коефіцієнт абсолютної ліквідності по крайней мере в 4 рази нижче норми.
2) Коефіцієнт критичної ліквідності також принаймні в 4 рази нижче норми.
3) Коефіцієнт покриття в 5 разів нижче норми.
Таким чином, ліквідність активів АТВТ "Енергомашстрой" не відповідає банківським критеріям. Підприємство не в змозі в строк погасити свої зобов'язання.

2.3 Розрахунок рентабельності інвестиційних проектів.
Пояснення до розрахунків:
1) За обома варіантами проектів випуск і реалізація продукції починається з місяця, наступного за останнім місяцем інвестиційній стадії (1-й проект - 3-й місяць, 2-й проект - 4-й місяць).
2) Виручка від реалізації без ПДВ розраховується шляхом ділення виручки від реалізації, включаючи ПДВ (рядок 1 в таблиці № 1, № 2) на 1,2. (ПДВ - 20%).
3) вкладення коштів (65млн. руб.,) Здійснюються в перший рік життя проекту з розподілом по місяцях.
4) По рядку 5 нараховуються прості відсотки з урахуванням розрахованої максимально допустимої суми відсотків по боргу (3,1 млн. крб. В місяць).
5) Податок на прибуток розраховується за ставкою 30% від виручки від реалізації без ПДВ, зменшеної на величину комерційної собівартості.
6) Залишок прибутку визначається за формулою:
Залишок прибутку = Виручка від реалізації без ПДВ - комерційна собівартість -% за кредит - податок на прибуток.
7) Чистий потік грошових коштів у кожному кварталі на експлуатаційній стадії розраховується за формулою:
Д = ВР - КС - ІЗ - Н - П, де
ВР - виручка від реалізації продукції без ПДВ;
КС-комерційна собівартість продукції;
ІЗ - інвестиційні витрати;
Н - податок на прибуток;
П - відсотки за банківський кредит.
8) Зростаючий підсумок чистого потоку грошових коштів визначається за допомогою додавання значення кожного наступного місяця за рядком 8 до суми попередніх значень за рядком 9.
9) Ставка порівняння 11,3%. На місяць. У розглянутих варіантах проектів потік доходів наводиться до початку місяця, тому при розрахунку коефіцієнтів приведення діапазон інтервалів приймаємо від t = 0 до t = 23.
10) Поточна вартість потоків розраховується множенням чистого потоку грошових коштів на відповідний коефіцієнт приведення.
11) Рентабельність проекту розраховується за формулою:
Чистий приведений дохід за термін життя проекту
Рентабельність проекту =
Приведений до кінця інвестиційній стадії
розмір інвестицій
Результати розрахунку показників 1-го проекту наведені в таблиці № 2.3;
2-го проекту - у таблиці № 2.4 (додаток).
За результатами розрахунків можна зробити наступні висновки:
1) Інвестиційні витрати в розмірі 6,5 млн. крб. окупляться через 18 місяців по першому проекту. Термін окупності другого проекту - 22 місяці.
2) Чистий дохід першого проекту за термін життя складе 1,0 млн. руб., Другого проекту - 0,2 млн. руб.
3) Рентабельність сучасної величини інвестицій за термін життя першого проекту 0,17; другого проекту 0,04.
4) За результатами порівняння показників економічної ефективності проектів вибираємо перший проект для подальших розрахунків.

2.4 Формування умов залучення інвестицій
2.4.1 Залучення інвестицій за допомогою банківського кредиту.
Результати розрахунку чистих доходів з урахуванням погашення банківського кредиту наведені в таблиці № 2.7 (додаток).
Пояснення до розрахунків та висновки:
1) Виходячи з вимоги окупності проекту прийнятними будуть наступні умови кредитування: відсоткова ставка 4,3% на місяць (28,8% річних), термін повернення кредиту - 24 місяці (2 роки), погашення кредиту здійснюється рівними сумами.
2) Приєднання складних відсотків до основного боргу відображено в таблиці № 2.5.
Приєднання відсотків до основного боргу.
Таблиця № 2.5
Початкова сума боргу
Сума боргу і приєднаних відсотків на кінець місяця
1
2
3,0
3,1
3,3
3,5
3,7
Відсотки
0,1
0,4
Борг плюс відсотки
3,1
6,9
3) Погашення кредиту починається з третього місяця і здійснюється рівними сумами (таблиця № 2.6).

План погашення кредиту рівними сумами.
Таблиця № 2.6
Місяці
Залишок боргу на початок місяця
Сума погашення боргу
Виплата відсотків
Термінова сплата
3
6,91
0,31
0,30
0,61
4
6,60
0,31
0,28
0,60
5
6,29
0,31
0,27
0,58
6
5,97
0,31
0,26
0,57
7
5,66
0,31
0,24
0,56
8
5,34
0,31
0,23
0,54
9
5,03
0,31
0,22
0,53
10
4,71
0,31
0,20
0,52
11
4,40
0,31
0,19
0,50
12
4,09
0,31
0,18
0,49
13
3,77
0,31
0,16
0,48
14
3,46
0,31
0,15
0,46
15
3,14
0,31
0,14
0,45
16
2,83
0,31
0,12
0,44
17
2,51
0,31
0,11
0,42
18
2,20
0,31
0,09
0,41
19
1,89
0,31
0,08
0,40
20
1,57
0,31
0,07
0,38
21
1,26
0,31
0,05
0,37
22
0,94
0,31
0,04
0,35
23
0,63
0,31
0,03
0,34
24
0,31
0,31
0,01
0,33
4) У таблиці № 2.7 по рядку 3 відображаються строкові сплати (процес погашення кредиту за основною сумою та відсотками), тому інвестиційні витрати в цій таблиці не відображені окремим рядком, а віднесені на рядок «собівартість» на 1-й і 2-й місяць .
5) Чистий дохід проекту за термін життя при даному варіанті фінансування становить 0,04 млн. руб.
6) Рентабельність інвестицій за термін життя проекту складе 0,1%.

2.4.2 Залучення інвестицій за допомогою облігаційної позики.
Результати розрахунку чистих доходів з урахуванням погашення облігаційної позики наведені в таблиці № 2.8 (додаток).
Пояснення до розрахунків та висновки:
1. Витрати на андеррайтинг складають 5% від номінальної вартості випуску (0,05 * 6,5 = 0,3 млн. руб.). Податок на операції з цінними паперами 0,5% від номінальної вартості випуску (0,05 * 6,5 = 0,03 млн. крб.). Таким чином, витрати на обслуговування облігаційної позики складуть 0,3 +0,03 = 0,33 млн. руб.
2. Підписка на облігації закінчується на початок 2 - го місяця; інвестиційні витрати в розмірі 6,5 +0,33 = 6,8 млн. руб. відносимо на 1-й місяць.
3. Виплата дивідендів здійснюється після оподаткування прибутку.
4. Нарахування простих відсотків (5% в місяць від номіналу) починається з 2 - го місяця. Розмір дивідендів (0,05 * 6,5 = 0,3 млн.руб. / місяць)
5. Засоби погасительной фонду розміщені у цінні папери, річна прибутковість яких дорівнює 48% (4% на місяць).
6. Відсотки на погасительной фонд розраховуються за формулою складних відсотків. Відсотки від емісії становлять мізерну величину, яку в даному розрахунку можна знехтувати.
7. Залишок прибутку = Виручка - Собівартість - Податок на прибуток.
8. Відсотки на залишок прибутку розраховані за формулою складних відсотків і проходять по рядку 7.
9. У даному розрахунку потік доходів приводиться до кінця місяця, тому при розрахунку коефіцієнтів приведення діапазон інтервалів приймаємо від t = 1 до t = 24.
10. Чистий потік грошових коштів = Залишок прибутку - Дивіденди - Інвестиційні витрати + Відсотки на погасительной фонд.
11. З розрахунків випливає, що в кінці 13 - го місяця можна погасити облігаційний займ і виплатити дивіденди на суму 0,3 * 12 = 3,6 млн. руб.
12. Чистий дохід за термін життя проекту 3,8 млн. руб. Рентабельність інвестицій за термін життя проекту становить 61%

2.4.3 Залучення інвестицій за допомогою емісії акцій.
Результати розрахунку чистих доходів при емісії звичайних акцій наведені в таблиці № 2.9 (додаток).
Пояснення до розрахунків та висновки:
1. Витрати на організацію випуску становлять 10% від номінальної вартості випуску (0,1 * 6,5 = 0,7 млн. руб.).
2. Розміщення акцій закінчується на початок 2 - го місяця; інвестиційні витрати в розмірі 6,5 +0,7 = 7,2 млн. руб. відносимо на 1-й місяць.
3. Виплата дивідендів здійснюється після оподаткування прибутку.
4. Нарахування дивідендів (6,5% на місяць від номіналу) починається з 2 - го місяця. Розмір дивідендів (0,065 * 6,5 = 0,4 млн. руб. / місяць).
5. Вільні кошти можуть бути розміщені в цінні папери, річна прибутковість яких дорівнює 48% (4% на місяць), але відсотки від розміщення вільних коштів складуть мізерну величину, яку в даному розрахунку можна знехтувати.
6. У даному розрахунку потік доходів приводиться до кінця місяця, тому при розрахунку коефіцієнтів приведення діапазон інтервалів приймаємо від t = 1 до t = 24.
7. Чистий потік грошових коштів = Залишок прибутку - Дивіденди - Інвестиційні витрати.
8. З розрахунків випливає, що при даній ставці податку на прибуток і встановленому розмірі дивідендів неможливо забезпечити окупність інвестицій за термін життя проекту. Однак, відповідно до закону розмір дивідендів по звичайних акціях заздалегідь не оголошується і може бути загальними зборами акціонерів встановлений і на нульовому рівні, що дозволить досягти окупності інвестицій за термін життя проекту. Але в цьому випадку підприємство буде мати проблеми з розміщенням акцій.

Висновки до розділу № 2
1. Для залучення інвесторів необхідно забезпечити інвестиційну привабливість підприємства, яка багато в чому залежить від його фінансового стану. Для оцінки фінансового стану розраховують фінансові коефіцієнти.
2. Розрахунок фінансових коефіцієнтів АТВТ «Енергомашстрой» показав, що на кінець 1998 року лише показники ринкової стійкості знаходяться на прийнятному рівні, при тому, що і поточна і перспективна платоспроможність підприємства не відповідає банківським критеріям.
3. Розрахунок рентабельності двох інвестиційних проектів визначив найбільш прибутковий з них.
4. При розрахунку чистих доходів з урахуванням умов фінансування з'ясувалося, що найбільш вигідним варіантом залучення коштів для підприємства є випуск облігацій.

Глава № 3. Оцінка надійності проекту.
3.1 Поняття і класифікація ризиків.
Планування і реалізація проекту здійснюється в умовах невизначеності. Під непевністю розуміється неповнота або неточність інформації про умови реалізації проекту, в т.ч. про пов'язані з ним витрати і результати. Невизначеність, пов'язана з можливістю виникнення в ході реалізації проекту несприятливих ситуацій і наслідків, характеризується поняттям ризику. Різниця між ризиком та невизначеністю полягає в тому, чи знає людина, що приймає рішення, про ймовірність настання певних подій. [12]
При оцінці проектів найбільше істотними рекомендуються такі види інвестиційних ризиків:
- Ризики, пов'язані з встановленими законодавством правовими основами здійснення інвестицій, так звані політичні ризики. Політичні ризики можуть бути викликані можливою зміною податкових платежів і відрахувань. Ці ризики доцільно розглядати на самих ранніх стадіях ТЕО інвестицій при виборі місця розміщення інвестицій.
- Ризики, пов'язані з майновими правами на капітал, що об'єкт. Ці ризики необхідно враховувати на всіх стадіях інвестиційного проекту;
- Ризики, пов'язані з помилковою оцінкою ринкової ситуації при плануванні інвестицій, можуть виникнути на стадії планування. Амортизація такого ризику може бути забезпечена за допомогою посилення маркетингових досліджень ринку;
- Ризики, пов'язані з ошибочностью у складанні проекту. Можливість появи цих ризиків на стадії проектування зумовлена ​​як компетентністю співробітників підприємства, так і неврахуванням всіх обставин, пов'язаних з проектом;
- Ризики, пов'язані з випадковими впливами на об'єкт, як з боку безпосередньо учасників проекту (у тому числі - будівельно-монтажні ризики), так і з боку третіх осіб, а також інші випадкові впливу (пожежі, повені, стихійні лиха і т. д .). Для скорочення збитків від такого ризику можливе застосування різних варіантів страхування;
- Ризики, пов'язані з невиконанням своїх зобов'язань учасниками проекту та їх контрагентами. Для компенсації наслідків такого ризику слід передбачити штрафні санкції в договорах з учасниками проекту;
- Ризики, пов'язані зі зміною ринкової ситуації під час реалізації проекту, які не дозволяють отримати плановану віддачу від інвестицій. Виникнення такого ризику може бути пов'язано з інфляцією, зі зміною ставки прибутковості не ринку капіталу, зі зміною курсу валют або зі зміною цін. В умовах інфляції інвестиції починають переміщатися в сфери, що забезпечують швидкий обіг капіталу і найбільшої шкоди відчувають галузі, які мають тривалий період обігу грошей (у т. ч. будівельна галузь). Зі зміною ставки прибутковості не ринку капіталів пов'язаний процентний ризик. У цьому випадку при обгрунтуванні інвестування облік ризику доцільно проводити через зміну ставки порівняння при дисконтуванні грошових потоків по інтервалах планування. Валютні ризики пов'язані зі зміною курсу валют і особливо небезпечні в тому випадку, якщо підприємство здійснює операції з іноземними партнерами, хоча в ряді випадків зміна валютного курсу може призвести і до виграшу. [5,11,15,17,21]
Для обліку чинників невизначеності і ризику при оцінці ефективності проекту використовується вся наявна інформація про умови його реалізації, в т. ч. і не виражається у формі будь-яких ймовірнісних законів розподілу. При цьому можуть використовуватися такі методи:
1.Аналіз чутливості;
2.Проверка стійкості та визначення граничних параметрів проекту;
3.Визначення точки беззбитковості;
4.Корректіровка параметрів проекту:
5.Построеніе дерева рішень;
6.Формалізованное опис невизначеності.
Розглянемо один з перерахованих методів - аналіз чутливості.
Аналіз чутливості покликаний дати точну оцінку того, наскільки сильно зміниться ефективність проекту при певному зміні одного з вихідних параметрів проекту. Чим сильніше ця залежність, тим вище ризик реалізації проекту, тобто незначне відхилення від початкового задуму серйозно вплине на успіх проекту.
Аналіз чутливості проекту можна застосовувати у двох випадках:
1) для визначення чинників, що найбільшою мірою впливають на результат проекту;
2) для порівняльного аналізу проекту. [15,17]
3.2 Фінансова оцінка в умовах невизначеності.
3.2.1 Аналіз чутливості проекту до ризиків.
Результати розрахунку граничних параметрів проекту при дії факторів ризику наведено у таблицях програми (Збільшення терміну освоєння інвестицій - таблиця № 3.1; скорочення виручки від реалізації - таблиця № 3.2; збільшення собівартості - таблиця № 3.3.)
Пояснення до розрахунків та висновки:
1) По кожному фактору ризику визначаємо гранично допустимі характеристики проекту, при яких термін окупності інвестиційних витрат буде дорівнює терміну життя проекту (24 місяців).
2) При збільшенні терміну освоєння інвестицій на 2 місяці для забезпечення беззбитковості проекту необхідною умовою є неперевищення собівартості в 4 - му місяці 1,9 млн. руб. У цьому місяці, коли надходження виручки ще не почалося, собівартість складається з амортизаційних відрахувань по основних фондах, витрат на матеріали для будівництва, витрат на зарплату працюючих.
3) При скороченні виручки від реалізації на 15% умовою беззбитковості проекту є зниження собівартості не менш, ніж на 10% протягом (як мінімум) перших 5 - ти місяців.
4) За фактору собівартості визначаємо гранично допустиму для збереження беззбитковості її збільшення протягом всього терміну життя проекту. Розрахунок показав, що максимально допустиме зростання собівартості становить 19,4%.
5) При досягненні граничних параметрів проекту загальний розмір дивідендів за термін життя збільшиться з 3,6 млн. руб. до 0,3 * 23 = 6,9 млн. руб.

3.2.2 Аналіз способів амортизації ризиків проекту будівництва АТВТ «Енергомашстрой»
3.2.2. (1) Фінансування інвестиційного проекту за рахунок авансових платежів приватних інвесторів.
Схема фінансування інвестиційних проектів за рахунок авансових платежів приватних інвесторів є класичною для будівельних організацій, не пов'язаних тісними відносинами з банком. Така схема хороша для будівельників тим, що розраховуватися з пайовиками доводиться побудованим житлом, а не "живими" грошима, як, наприклад, у випадку з залученням банківського кредиту. Не потрібно виплачувати відсотки за капітал, крім того, ця схема є значно більш "м'якої" в плані відповідальності будівельної організації за порушення умов договору.
Але така схема має для будівельників один істотний недолік: ніколи не можна точно спрогнозувати час надходження платежів, а, отже, існує дуже великий ризик виникнення дефіциту бюджету проекту, що призведе до зупинки будівництва, зриві термінів закінчення проекту, що, у свою чергу, неминуче призведе до фінансових втрат у вигляді штрафів і дорожчання проекту в результаті збільшення витрат з оплати праці, накладних витрат.
Для інвесторів негативними сторонами такої схеми фінансування є:
- Відсутність гарантій з боку будівельників;
- У разі розірвання договору пайової участі інвестор несе фінансові втрати у вигляді неустойки. [25]
Стимулювати залучення коштів інвесторів за такою схемою фінансування можна шляхом більш активного просування власної продукції. Як вже говорилося в попередньому розділі, залучення покупців в даний час здійснюється АТ "ЕМС" за двома основними напрямками: через мережу дилерів (у якості яких виступає кілька агентств нерухомості Санкт-Петербурга) і власними силами - шляхом поміщення реклами в спеціалізованих виданнях.
Крім цих способів можна порекомендувати використовувати для залучення клієнтів систему "Директ мейл", яка має на увазі розсилання листів з рекламною інформацією за спеціально відібраним адресами (наприклад, керівникам великих підприємств, які намагаються вирішити житлові проблеми своїх співробітників). Цей захід, зрозуміло, викличе збільшення витрат на маркетинг, але, з іншого боку, є підстави вважати, що таким чином ми зможемо залучити додатково деяка кількість покупців, причому не тільки в Петербурзі, але і в інших містах Росії. Це забезпечить нам підвищення ефективності інвестицій в результаті збільшення приток фінансових ресурсів за рахунок зростання обсягів продажів.
Тим не менш, перераховані вище способи залучення коштів пайовиків ніяк не вирішують проблеми невизначеності часу надходження грошових коштів.
3.2.2 (2) Використання житлових сертифікатів для фінансування інвестиційного проекту.
В якості альтернативи вищеописаної схеми фінансування проекту можна розглядати залучення коштів інвесторів шляхом випуску житлових сертифікатів. Цей спосіб фінансування є досить новим і широкого поширення поки не отримав. Тим не менш, така схема фінансування має низку переваг, які дозволяють окремим будівельним фірмам успішно її застосовувати.
Житлові позики на увазі випуск цінних паперів, які мають два еквівалента вартості: у грошовому і натуральному (у квадратних метрах) виразах. Сума "сплачених" метрів житла визначається кількістю цінних паперів і їх "метровим" номіналом. Ємність рублевої складової залежить від котирування даного цінного паперу (облігації) на певний момент часу. Вартість облігації може бути розписана емітентом за часом купівлі та погашення, або визначається попитом на ринку вільного продажу. Так чи інакше, але в теорії передбачається, що власник цінних паперів отримає дохід у результаті погашення облігацій позики, або придбає житло за цінами нижче ринкових. І те й інше можливо лише за умови успішного завершення програми. [20]
Але при даній схемі виникають дві проблеми: чи вистачить грошей, отриманих від продажу облігацій на будівництво і чи вдасться реалізувати побудоване.
Позики привабливі для населення і комерційних фірм тим, що: по-перше-дозволяють уберегти свої кошти від інфляції, по-друге-дають можливість досить дешево купити квартиру. Крім того, для приватних інвесторів позики хороші тим, що "набирати" необхідне на квартиру кількість сертифікатів можна поступово - в залежності від фінансових можливостей. Інвестор може в будь-який час реалізувати куплені сертифікати і отримати прибуток, тоді як при розірванні договору пайової участі він несе збитки.
Для будівельної організації залучення фінансових ресурсів шляхом випуску сертифікатів пов'язано з додатковими витратами на виготовлення бланків і послуги андеррайтера. Крім того, необхідно сплатити податок у розмірі 0,15% від емісії.
Але, з іншого боку, випуск сертифікатів дає можливість фірмі залучити додатково деяка кількість покупців, тобто розширити сегмент ринку, що, як відомо є одним з факторів підвищення конкурентоспроможності.
Якщо розглядати можливість випуску житлових сертифікатів стосовно до наявного проекту будівництва житлового будинку, то можна запропонувати наступну схему фінансування:
- На половину відсутньої суми (3,25 млн. руб.) Випускаються житлові сертифікати. Номінальна вартість одного сертифіката прирівнюється до вартості 1 метра квадратного загальної площі квартири в корпусі 8Б, 1,1 метра в корпусі 8В і 0,9 метра площі в корпусі 8А;
- Решта коштів отримуємо за рахунок авансових платежів пайовиків.
Спочатку повністю фінансується корпус 8А, потім за рахунок додаткових надходжень фінансується корпус 8Б, потім 8В. Оскільки корпус 8Б буде здаватися пізніше, ніж корпус 8А (тобто вище ризик інвестора), то і придбання 1 квадратного метра в ньому обходиться покупцям дешевше. Якщо у власника деякої кількості сертифікатів серії 8А виникнуть тимчасові фінансові труднощі, він може обміняти їх на сертифікати серії 8Б, отримавши, таким чином більшу кількість сертифікатів (метрів), але відтягнувши, відповідно момент отримання квартири. І навпаки, можна обміняти (з доплатою) сертифікати серії 8Б на відповідну кількість сертифікатів серії 8А, наблизивши, тим самим, момент отримання квартири.
Фінансування інвестиційних проектів за описаною схемою особливо ефективно для великих об'єктів, що складаються з декількох корпусів. Передбачаючи можливість конвертації сертифікатів однієї серії в іншу, ми знижуємо ймовірність, що багато інвесторів одночасно пред'являть сертифікати до зворотного викупу. Крім того, при такій схемі фінансування підприємство отримує можливість отримання додаткового прибутку за рахунок операцій на вторинному ринку і, як вже було зазначено, розширює таким чином свій сегмент ринку.
3.2.2 (3) Залучення великих інвесторів.
Фінансування проекту з залученням великих інвесторів ускладнене тим, що необхідно переконати потенційних інвесторів у тому, що проект принесе очікуваний рівень прибутку. В даний час інвестори вважають за краще вкладати кошти в більш рентабельні і швидкоокупні проекти. Крім того, при такій схемі фінансування можливі наступні негативні моменти:
1) Виникнення фінансових труднощів у інвесторів завжди веде до невиконання ними своїх зобов'язань за договорами, а це, у свою чергу, до неритмічність фінансування будівництва і зупинки будівництва, збільшення строків будівництва, причому юридичні складності не дозволяють швидко поміняти інвестора;
2) Інвестор, включений до проекту, не може визначити остаточний обсяг фінансових вкладень і у випадку виходу з проекту несе фінансові втрати;
3.2.2 (4) Організація фінансування інвестиційних проектів у рамках ФПГ.
Аналіз переваг ФПГ.
Фінансово-промислова група це сукупність юридичних осіб, серед яких можуть бути виділені основне, дочірні і залежні товариства; повністю або частково об'єднали свої матеріальні і нематеріальні активи на основі договору про створення фінансово-промислової групи (система участі, варіант договору про спільну діяльність). Цілями технологічної та (або) економічної інтеграції в рамках ФПГ є реалізація інвестиційних та інших проектів і програм, спрямованих на підвищення прибутковості виробництва, конкурентоспроможності та розширення ринків збуту товарів і послуг, підвищення ефективності і створення нових робочих місць.
Для стимулювання створення фінансово-промислових груп Урядом передбачено ряд пільг:
- Надання державних гарантій для залучення інвестиційних ресурсів;
- Передача часткою акцій, що належать державному сектору в довірче (трастове) управління підприємствам, що входять у ФПГ;
- Безакціонерная продаж або безоплатна передача об'єктів незавершеного будівництва, пріоритетне розміщення державних замовлень і виділення ФПГ земельних ділянок під житлове будівництво;
- Надання різних податкових пільг (у т. ч. зниження ставки податку на прибуток).
В умовах ФПГ досягаються такі важливі переваги, як:
- Концентрація капіталу;
- Диверсифікація виробництва.
Концентрація капіталу дозволяє реалізовувати досить великі інвестиційні проекти, які були б неможливі для окремих членів корпорації, в той же час корпоративна форма об'єднання капіталу не зазіхає на економічну самостійність господарських суб'єктів і не пов'язана з матеріальною відповідальністю дрібних інвесторів.
Диверсифікація передбачає розподіл ризиків інвестування, що економічно вигідно лише великому. тобто корпоративного інвестору.
Таким чином, ефект від концентрації підприємницьких інвестицій виражається в наступному:
1) Диверсифікація, тобто зниження інвестиційних ризиків за рахунок розумного розподілу інвестицій за різними проектами і напрямів;
2) Синергізм, тобто отримання загальносистемного ефекту, який не може виникнути від інвестиційних зусиль кожного незалежного підприємства;
Ефект синергізму полягає в тому. що властивості системи (корпорації) у цілому переважає просту суму властивостей окремих її елементів (підприємств).
3) Конгруентність, тобто можливість максимального використання виробничого апарату корпорації шляхом гнучкого переливу капіталу, аж до поглинань або приєднань нових виробництв, які забезпечують розмірне, гармонійний розвиток всієї системи;
4) Інтеграція, тобто об'єднання інвестиційних ресурсів на основі доповнення одних підприємницьких інвестицій іншими;
5) Рентабельність, що включає як максимізацію віддачі від інвестицій. так і ефективність виробництва.
Рішення про злиття капіталів може бути прийняте тільки після ретельного аналізу вигод та витрат подібного злиття.
Концентрація інвестиційних ресурсів не самоціль, а засіб реалізації досить великих інвестиційних проектів, включаючи різноманітні способи отримання конкурентних переваг.
З концентрацією інвестицій з'являється можливість більш широкого вибору інвестиційних зусиль, тому що відкриваються нові фінансові можливості для інвестиційних рішень. [24,25]
Функції банку - учасника ФПГ.
Банк, що входить до ФПГ, може виконувати наступні функції:
- Функції фінансового агентства ФПГ, у т. ч. з розміщення акцій, облігацій. векселів та інших цінних паперів учасників ФПГ;
- Реалізує систему вексельних взаєморозрахунків між учасниками ФПГ та учасників ФПГ з іншими особами;
- Здійснює розвиток системи іпотечного кредитування ФПГ;
- У першочерговому порядку і на пільгових умовах інвестує свої вільні кошти в реалізацію прийнятих за його участю проектів;
- Встановлює для своїх клієнтів - учасників ФПГ пільгові ставки і тарифи за надані банківські послуги;
- Надає консультативну та практичну допомогу в частині взаємодії з державними і комерційними органами та структурами;
- Інвестує на взаємовигідній основі прибуток, отриманий від обслуговування клієнтів-учасників ФПГ, у розвиток ФПГ. [25]
3.2.2. (5) Обгрунтування економічного ефекту в результаті створення ФПГ «Енергомашстрой».
Як вже зазначалося, основною проблемою будівельних організацій у сучасних умовах є залучення ресурсів для фінансування проектів. Всі розглянуті вище можливі схеми фінансування мають ті чи інші недоліки, багато хто з яких усуваються при створенні фінансово-промислової групи.
Включення до ФПГ банків дає можливість застосовувати сучасні більш гнучкі схеми фінансування, знімає проблему застави, дозволяє розраховувати на пільгові кредити і знижену вартість банківських послуг.
Освіта ФПГ «Енергомашстрой» передбачає включення в групу підприємств агентства по роботі з нерухомістю і банків. До групи передбачається включити два банки, перший банк, що має досить великий досвід з кредитування та фінансування підприємств будівельної галузі, другий - що має достатній досвід по роботі на іпотечному ринку. Вважається за необхідне включити до ФПГ юридичну фірму, яка проводила б всю роботу по правильному оформленню угод з нерухомістю і проводила б юридичну експертизу документів.
Основним завданням створюваної ФПГ є будівництво житлових будинків у місті Санкт-Петербурзі. Для цієї мети, як показано вище, у ФПГ «Енергомашстрой» притягнуті банки, агентство нерухомості, юридична фірма, що у сукупності з наявними можливостями з будівництва та досвідом ведення будівельних проектів може дати хороший результат.
Слід зазначити, що у ФПГ, крім договору про її створення, вся діяльність і взаємини між підприємствами ФПГ підтверджується господарськими договорами, з метою підвищення дисципліни та особистої відповідальності керівників підприємств-учасників ФПГ за результат виконання робіт.
Об'єднання підприємств у ФПГ може принести результат виражається як в якісному поліпшенні роботи, так і в поліпшенні кількісних показників.
Якісний ефект від об'єднання полягає в наступному:
- Посилення спеціалізації підприємств-учасників ФПГ, що дозволить підвищити якість продукції та послуг і в кінцевому рахунку підвищити обсяги продажів;
- Більш ефективне використання ресурсів всіх учасників ФПГ, зокрема кадрів, ноу-хау, техніки, технологій та інших;
- Оптимізація фінансових потоків між учасниками ФПГ;
- Оптимальний розподіл коштів усередині ФПГ;
- Скорочення боргу підприємств-учасників ФПГ зовнішнім суб'єктам.
Всі ці якісні показники безсумнівно позначаться і на фінансових результатах діяльності підприємств-учасників ФПГ:
1. Посилення спеціалізації учасників ФПГ призведе до скорочення управлінського апарату, передбачається скоротити близько 30 осіб (1% від загальної чисельності працівників підприємств-учасників ФПГ). За рахунок цього передбачається економія коштів у результаті скорочення витрат на оплату праці.
2. 2. від спеціалізації і кооперації - це скорочення циклу проекту в основному за рахунок скорочення попередній стадії і стадії розробки проекту. Фахівці АТВТ "Енергомашстрой" передбачають скорочення циклу середнього проекту на термін до 3 місяців, Ефект від цього виражається у прискоренні оборотності коштів, але внаслідок невеликих початкових вкладень у проект це не сильно позначається на всьому проекті. Також за рахунок грамотного управління та безперервного фінансування можна скоротити цикл проекту ще на 3 місяці. При цьому за рахунок цього скорочення може бути досягнутий ефект заснований на скороченні іммобілізації коштів.
3. Скорочення боргу підприємств-учасників ФПГ зовнішнім суб'єктам досягається за рахунок своєчасного погашення їх боргу банком-учасником, за рахунок тимчасово вільних коштів інших учасників та власних коштів. Економічний ефект по даному підприємству складно оцінити в зв'язку з різним фінансовим становищем підприємств-учасників ФПГ, в середньому по будівельній галузі в Санкт-Петербурзі заборгованість підприємств аналогічних АТВТ "Енергомашстрой" складає 2,5 млрд. руб. з терміном 2,5 місяці.
4. Економічний ефект від оптимізації фінансових потоків між учасниками ФПГ і досягнення оптимального розподілу коштів всередині ФПГ оцінити досить складно, і крім того ефект від них вже частково входить в ефект по пунктах 1 і 2.

3.2.2. (6) Можливі схеми фінансування проекту в рамках ФПГ.
Іпотека.
Для залучення коштів населення у сферу житлового будівництва важливу роль повинні зіграти довгострокові іпотечні кредити, що видаються під заставу нерухомості.
Серед різних видів банківських операцій на російському ринку довгострокове житлове іпотечне кредитування пов'язане з найбільшими труднощами. Високі і нестабільні темпи інфляції визначають потенційно значний ризик процентних ставок при довгостроковому кредитуванні.
Ризик житлового кредитування, при якому житлова власність служила б запорукою, збільшується також у зв'язку з недостатньою законодавчою пропрацьованністю питання про звернення банком стягнення на заставлене майно у разі неповернення клієнтом кредиту. Банки відчувають гострий дефіцит довгострокових ресурсів для фінансування довгострокових кредитних операцій, не вистачає досвіду іпотечного кредитування.
У той же час інтерес російських банків до кредитування придбання житла стійко зростає, що пов'язано, з одного боку, з розумінням величезної потенціалу ринку іпотеки, а з іншого боку, зі зростаючою потребою в кредитах такого роду з боку населення.
Для багатьох громадян можливість взяти довгостроковий іпотечний кредит відкриває реальний шлях поліпшення своїх житлових умов. У іпотечному кредитуванні сьогодні гостро потребують ріелтери і забудовники, для яких проблема пошуку платоспроможних клієнтів для збуту житла стала ключовою. За оцінками Російської гільдії ріелтерів, можливість взяти сьогодні кредит на придбання житла збільшить обсяг житла, що продається на 40-50%.
Дана міра дозволить розширити ринок збуту і підтримати ціну продажу на високому рівні. На вторинному ринку в даний час 90% всіх угод купівлі-продажу є приховані форми обміну і лише 10% (від 7% до 12%, за оцінками різних агентств) виставлених на продаж квартир вільні від зустрічної купівлі. У зв'язку з цим фахівцями агентств очікується 5-10-відсоткове зростання цін на квартири, виставлені чисто на продаж. [23]

3.2.2. (7) Схема придбання житла через механізм іпотечного кредитування в умовах ФПГ.
Як внесок за нову квартиру фізична особа може запропонувати старе житло. Проводиться оцінка житла, потім укладається договір на придбання цікавить квартири в споруджуваному будинку. Різницю між ціною цієї квартири і внеском у вигляді нерухомості необхідно виплатити до закінчення будівництва будинку. Для цього розробляється графік платежів. При отриманні нової квартири, яка оформляється у власність покупцеві, стара нерухомість стає власністю фірми.
Альтернатива заліку: система накопичувальних вкладів, що практикується в ІПОТЕКОбанке. При цьому на рахунку накопичуються не рублі, а метри квадратні. Після того, як певна сума вже накопичена, залишок площі купується вже за рахунок кредиту.
Тісна взаємодія учасників ФПГ з уповноваженим банком дозволяє в якості експерименту перейти на систему іпотечних кредитів у рамках цільової програми будівництва нового житла.
Банк відкриває будівельній фірмі кредитну лінію у обсязі узгодженого і затвердженого ТЕО. На початкових етапах практично 100% витрат фінансується за рахунок кредитних ресурсів. Надалі, зі збільшенням обсягів будівництва, починається більш активний продаж житла по пайовій будівництва та частина кредитів поступово заміщається грошовими коштами інвесторів. Разом з тим, недолік обсягів фінансування, як і раніше забезпечується грошовими коштами кредитної лінії. Сплату відсотків за кредитами будівельна фірма виробляє за рахунок власних коштів.
3.2.2. (8) Обгрунтування економічного ефекту в результаті залучення кредиту банку в умовах ФПГ.
Практика показує, що, інвестори значно охочіше купують житло в споруджуваному будинку після того, як виконано 25-30% обсягу робіт, тобто побудовано 3-4 поверху будівлі. Відповідно, ціна на цьому етапі будівництва росте значно швидше. Уклавши договір з банком про створення фінансово-промислової групи, ми можемо розраховувати на кредит під 3-5% річних. Здійснюючи фінансування будівництва на таких умовах за рахунок кредиту банку ми мали б можливість продавати на початковому етапі мінімальну кількість квадратних метрів на місяць. Зменшення необхідної кількості продажів на першій ділянці дозволить нам підвищити середню продажну ціну. При перевищенні ставкою підвищення ціни орієнтовною ставки кредитування прибуток від проекту збільшується. Таким чином, в результаті фінансування проекту за рахунок кредиту банку ми можемо розраховувати на збільшення ефективності проекту в результаті перевищення припливу коштів від реалізації квартир над відпливом коштів, пов'язаних зі сплатою відсотків за кредит. Крім того, ми практично зводимо до нуля ризик зупинки будівництва через відсутність фінансування, який дуже високий при фінансуванні за рахунок авансових платежів пайовиків.

Висновки до розділу № 3.
1) При розрахунку чутливості проекту до ризиків визначені граничні параметри проекту, що забезпечують окупність проекту за термін його життя.
2) При досягненні граничних параметрів проекту загальний розмір дивідендів за термін життя збільшиться з 3,6 млн. руб. до 0,3 * 23 = 6,9 млн. руб.
3) При розгляді можливостей створення ФПГ в якості варіанту амортизації ризиків з'ясувалося, що посилення спеціалізації учасників ФПГ призведе до скорочення управлінського апарату. За рахунок цього передбачається економія коштів у результаті скорочення витрат на оплату праці. Також можливе скорочення попередній стадії і стадії розробки проекту і зменшення боргу підприємств-учасників ФПГ зовнішнім суб'єктам.

Висновок.
На сучасному етапі розвитку економіки успіх підприємства значною мірою визначається реалізацією його конкурентної переваги, досягнення якого багато в чому залежить від здійснення перспективних для підприємства проектів.
У ринкових умовах реалізація проекту практично неможлива без залучення позикових коштів.
Для оцінки інвестиційної привабливості підприємства потенційні кредитори піддають ретельному аналізу як сам інвестиційний проект, так і діяльність підприємства-розробника проекту. При оцінці фінансового стану підприємства розраховуються фінансові коефіцієнти, засновані на даних балансових звітів. Однак, при аналізі показників діяльності підприємства часто виявляється, що одні показники характеризуються позитивною динамікою і відповідають рекомендованим значенням, а інші мають стійку негативну тенденцію. Дана обставина зумовило появу концепції досяжного зростання, застосування якої дозволяє балансувати ріст обсягу продукції і зміна заборгованості підприємства.
У даному дипломі проаналізовано з позицій інвестування проект будівництва будинку. Розробник і виконавець проекту - АТВТ «Енергомашстрой».
У першому розділі дана характеристика проекту і політики АТВТ «Енергомашстрой» в галузі інвестиційної діяльності, застосована концепція досяжного зростання і розрахований коефіцієнт боргу для оцінки фінансової стійкості підприємства у разі реалізації проекту.
Проведений у другому розділі аналіз фінансового стану показав, що фінансова стійкість АТВТ «Енергомашстрой» за більшістю коефіцієнта відповідає банківським критеріям, лише негативний знак коефіцієнта маневреності, що свідчить про відсутність у підприємства власних оборотних коштів, дещо знижує довіру до фінансового добробуту підприємства. При цьому ліквідність активів АТВТ «Енергомашстрой» ні за одним показником не відповідає рекомендованим значенням. Підприємство на кінець 1998 року не в змозі в строк погасити свої короткострокові зобов'язання.
У другому розділі також були розглянуті два інвестиційні проекти, що відрізняються розподілом інвестиційних витрат по місяцях: Проект1 припускає інвестування 3,0 млн. руб. в першому місяці і решти 3,5 млн. руб. - У другому місяці, в проекті 2 інвестиційні витрати розподілені на три місяці (4,0 млн. руб. - 1-й місяць, 1,5 млн. руб. - 2-й місяць, 1,0 млн. руб. - 3 -й місяць). Різниця в розподілі коштів пов'язане з планованими по проектах 1 і 2 графіками виконання робіт.
Розрахунок показав, інвестиційні витрати в розмірі 6,5 млн. крб. окупляться через 18 місяців по першому проекту. Термін окупності другого проекту - 22 місяці. Чистий дохід першого проекту за термін життя складе 1,0 млн. руб., Другого проекту - 0,2 млн. руб. Рентабельність сучасної величини інвестицій за термін життя першого проекту 0,17; другого проекту 0,04. За результатами порівняння показників економічної ефективності проектів обраний перший проект для подальших розрахунків.
При розрахунку чистих доходів з урахуванням умов фінансування з'ясувалося, що найбільш вигідним варіантом залучення коштів за критерієм рентабельності є випуск облігацій (рентабельність 61%).
Третя глава дипломного проекту присвячена оцінці надійності реалізації проекту за допомогою визначення чутливості проекту до ризиків.
У розділі розглянуті три фактори ризику: збільшення терміну освоєння інвестицій на два місяці, скорочення виручки від реалізації на 15%, збільшення собівартості. Для перерахованих факторів ризику визначено гранично допустимі параметри проекту, що забезпечують його беззбитковість за термін життя.
У цій главі також розглянуті можливі варіанти амортизації ризиків за проектом. Особливу увагу звернено на можливість створення фінансово-промислової групи АТВТ «Енергомашстрой». При створенні даної структуру посилення спеціалізації учасників ФПГ призведе до скорочення управлінського апарату. За рахунок цього можна досягти економії коштів у результаті скорочення витрат на оплату праці. Також можливе скорочення попередній стадії і стадії розробки проекту і зменшення боргу підприємств-учасників ФПГ зовнішнім суб'єктам.
Таким чином, застосування концепції сталого зростання до методики оцінки інвестиційних проектів дозволяє планувати параметри інвестиційного проекту, що не суперечать фінансової стійкості підприємства.

Література.
1. Баканов М.І. Шеремет А.Д. Теорія економічного аналізу: Підручник .- 4 - е вид., Доп. і перераб. - М.: Фінанси і статистика, 1999. - 416 с.
2. Шеремет А.Д., Сайфулін Р.С. Методика фінансового аналізу. - М.: Инфра-М, 1995. - 215 с.
3. Ван Хорн Дж. К. Основи управління фінансами. Пер. з англ. / Гол. ред. Серії Я.В. Соколов. - М.: Фінанси і статистика, 1996. - 799 с.
4. Крейнина М. Н. Аналіз фінансового стану та інвестиційної привабливості акціонерних товариств у промисловості, будівництві та торгівлі. - М.: АТ «ДІС», «МВ-Центр», 1994. - 256 с.
5. Книш М. К. та ін Стратегічне планування інвестиційної діяльності / СПбГУЕіФ. - СПб.: Видавничий дім «Бізнес-преса», 1998. - 315 с.
6. Ринок цінних паперів: Підручник під редакцією В.А. Галанова А.І. Басова. Москва. «Фінанси та статистика», 1996. - 349 с.
7. Цінні папери: Підручник / За ред. В. І. Колесникова, В.С. Торканского. - М.: Фінанси і статистика, 1998. - 416 с.
8. Бочаров В. В. Методи фінансування інвестиційної діяльності підприємств. - М.: Фінанси і статистика, 1998 - 159 с.
9. Четиркін Є. М. Фінансовий аналіз виробничих інвестицій / Академія народ. госп-ва при Уряду РФ. - М.: Справа, 1998. - 255 с.
10. Завалін П. Н. І др. Оцінка економічної ефективності інвестиційних проектів (сучасні підходи). - СПб.: Наука, 1995. - 168 с.
11. Сироткін В. Б. Забезпечення надійності інвестування в реальний сектор економіки: Монографія / СПбГААП. СПб., 1997. -232 С.
12. Шарп У. Ф. І ін Інвестиції. Пер з англ. - М.: Инфра - м, 1997. - 1024 с.
13. Горохів М. Ю., Малєєв В.В. Бізнес-планування та інвестиційний аналіз: Як залучити гроші. - М.: Філін, 1998. - 202 с.
14. В. Д. Шапіро В.Д. та ін Управління проектами - Спб.: "два-три", 1996 .- 255 з
15. Порховнік Ю.М., Лисицина Є.Б. Інвестиційний менеджмент. - СПбГІЕА. СПб., 1996. - 112 с.
16. Беренс В., Хавранек П.М. Керівництво з оцінки ефективності інвестицій - М.: АТЗТ "Інтерексперт", "ИНФРА-М", 1995. - 202 с.
17. Ліпсіц І.В., Косов В.В. Інвестиційний проект: методи підготовки й аналізу. - М.: БЕК, 1996. - 325 с.
18. Бромвіч М. Аналіз економічної ефективності капіталовкладень. - М.: ИНФРА-М, 1996 .- 415 с.
19. Фінанси: Навчальний посібник. Під ред. проф. А.М. Ковальової. - М.: Фінанси і статистика, 1997 .- 157 с.
20. Корольков В.В. Підприємницькі інвестиції. - Ростовська-на-Дону Державна академія будівництва. Ростов-на-дону, 1996. - 369 с.
21. Ідрисов А.Б. Планування і аналіз ефективності інвестицій. - М. 1995. - 223 с.
22. Балабанов І.Т. Фінансовий менеджмент. - М.: Фінанси і статистика. 1994. - 355 с.
23. Колготін Г. Застава як реальний елемент кредиту. "Реалтер", серпень 1996. - 272с.
24. Куликов Г. Фактори світогосподарської конкурентоспроможності японської економіки. Російський Економічний Журнал, № 1, 1998.
25. Кругман П., Обстфельд М. Міжнародна економіка: теорія і політика. - М.: Видавництво МДУ, 1997.
Додати в блог або на сайт

Цей текст може містити помилки.

Міжнародні відносини та світова економіка | Диплом
350.8кб. | скачати


Схожі роботи:
Інвестиції
Інвестиції 4
Інвестиції 5
Інвестиції 2
Інвестиції 3
Інвестиції в здоров`я
Інвестиції та заощадження
Бюджетні інвестиції
Інвестиції в нерухомість
© Усі права захищені
написати до нас
Рейтинг@Mail.ru