Інвестиції в оборотні активи

[ виправити ] текст може містити помилки, будь ласка перевіряйте перш ніж використовувати.


Нажми чтобы узнать.
скачати

Контрольна робота по темі:

Інвестиції в оборотні активи

      1. Економічний зміст оборотних коштів

Оборотні кошти (оборотний капітал) - це капітал підприємства, авансований в оборотні активи. Оборотні кошти забезпечують безперервність процесу виробництва.

У процесі кругообігу коштів оборотний капітал послідовно приймає різні форми вартості (грошова - товарна - продуктивна - товарна - грошова).

На 1-й стадії відбувається авансування оборотного капіталу в сировині, матеріали, паливо та інші види предметів праці, відбувається підготовка умов для виробництва.

На 2-й стадії в процесі з'єднання матеріальних і трудових ресурсів створюється новий продукт, що включає в себе перенесену (спожиту) вартість і знову створену вартість. Продуктивний капітал перетворюється на товарний.

На 3-й стадії відбувається процес реалізації виробленої готової продукції. Оборотний капітал переходить зі сфери виробництва в сферу обігу. У процесі реалізації відбувається відшкодування витрат (використаних оборотних фондів) і отримання грошових накопичень. Товарний капітал перетворюється на грошовий, додаткова вартість надходить підприємству після реалізації готового продукту.

Таким чином, відмінність оборотних коштів від оборотних фондів полягає в наступному:

оборотні кошти авансуються, тобто вони повинні бути сформовані до отримання доходу (виручки). Оборотні кошти проходять три стадії кругообігу коштів підприємства, повертаються у грошовій формі в обіг даного підприємства;

оборотні кошти знаходяться в безперервному русі, не витрачаються і не споживаються, одночасно знаходяться у всіх стадіях процесу кругообігу у вигляді авансування вартості виробничих запасів, незавершеного виробництва, готової продукції.

Слід розрізняти поняття «оборотні фонди» та «оборотні кошти». Оборотні фонди діляться на виробничі фонди і фонди обігу.

Оборотні виробничі фонди по речовинному змісту являють собою в основному предмети праці (сировина, основні і допоміжні матеріали, паливо, енергетичні ресурси (у твердому і рідкому стані), незавершене виробництво, напівфабрикати (покупні й власного виробництва). Головним економічним ознакою виробничих фондів є те , що вони свою вартість повністю переносять на вартість готової продукції в кожному виробничому циклі.

Засоби підприємств, вкладені в запаси готової продукції, призначеної для реалізації, грошові кошти, що знаходяться в касі, на рахунках у банку і в дорозі (наприклад, грошові перекази), кошти в розрахунках (вартість відвантажених покупцям готової продукції), суми, що знаходяться в незакінчених розрахунках за реалізовану продукцію, складають кошти в фондах обігу. Основне призначення фондів обігу полягає в забезпеченні грошовими ресурсами планомірного здійснення процесу обігу як на підприємстві, так і в усіх галузях господарства.

Для успішної роботи підприємствам необхідні відповідні виробничій програмі запаси сировини, матеріалів, палива, малоцінних і швидко зношуються предметів. Забезпечуючи потреби ринку, кожне підприємство повинне створювати і певні запаси готової продукції. Здійснюючи постачання готової продукції на різних договірних умовах і застосовуючи різні форми розрахунків, організації значні кошти відволікають в розрахунки, тобто дебіторську заборгованість. У свою чергу, необхідність своєчасної оплати товарно-матеріальних цінностей, виплати заробітної плати, перерахування податків і відрахувань до державного бюджету та позабюджетні фонди вимагає забезпечення певної частини грошових коштів на розрахунковому рахунку та інших рахунках у банках і касі підприємства. З метою збереження від знецінення вільних грошових коштів і отримання додаткового прибутку частина фінансових ресурсів вкладається в цінні папери різного виду.

Все це визначає необхідність вкладення частини капіталу підприємства в оборотні фонди (активи).

Оборотні активи організації позначаються на балансі в наступному вигляді:

запаси: сировина, матеріали, паливо, малоцінні і швидко зношуються предмети, тварини на вирощуванні та на відгодівлі, незавершене виробництво, готова продукція і товари для перепродажу, інші запаси і витрати;

дебіторська заборгованість: покупці та замовники, векселі з отримання, заборгованість дочірніх і залежних товариств, заборгованість учасників (засновників) за внесками до статутного капіталу, аванси видані, інші дебітори;

короткострокові фінансові вкладення: вкладення на термін не більше 1 року в цінні папери інших підприємств, облігації державних та муніципальних позик, а також надаються іншим підприємствам позики. При цьому виділяють інвестиції в залежні суспільства, власні акції, викуплені в акціонерів, інші короткострокові вкладення;

грошові кошти: каса, розрахункові рахунки, валютні рахунки, інші грошові кошти.

      1. Класифікація оборотних коштів

Класифікація оборотних коштів підприємств може бути розглянута за наступними напрямками:

1. в залежності від обслуговування сфери виробництва і сфери обігу оборотні кошти поділяються на кошти, авансовані в оборотні виробничі фонди, та оборотні кошти в фондах обігу;

2. з урахуванням особливостей планування, господарювання і принципів організації оборотні кошти поділяються на плановані (нормовані) і неплановані;

3. за джерелами формування оборотних коштів - на власні, позикові та залучені;

4. по ліквідності оборотні кошти поділяються на кошти, авансовані в:

найбільш ліквідні активи - грошові кошти (каса, розрахунковий, валютний, поточний та інші грошові рахунки), тобто активи, які не потребують реалізації і представляють собою готові засоби платежу;

швидко реалізовані активи - дебіторська заборгованість;

повільно реалізовані активи - виробничі запаси і витрати;

важко реалізовані і неліквідні активи.

Необхідність виділення з оборотних коштів планованих (нормованих) і непланованих (ненормовані) випливало з вимоги комерційного розрахунку господарювання в умовах адміністративно-командної системи: досягнення найбільших результатів при найменших витратах. У даному випадку шляхом встановлення оптимальної потреби по окремих статтях оборотних коштів підприємством ставилося завдання з мінімальними запасами сировини, матеріалів, палива, незавершеного виробництва, готових виробів і т.д. забезпечити безперервність і ефективність виробництва, необхідну якість продукції робіт.

В даний час, коли бюджетування є одним з найважливіших інструментів фінансового менеджменту, при розробці Бюджету руху грошових коштів, Бюджету по балансовому листу практично всі статті оборотних коштів стають планованими.

Розподіл оборотних коштів на власні і позикові кошти залежить від обраної підприємством політики управління оборотними активами (агресивна, консервативна і помірна політика; див. питання).

Використання позикового капіталу для формування оборотних коштів може бути надзвичайно вигідним для підприємства, так як ефективне управління їм дозволяє збільшити рентабельність власного капіталу (ефект фінансового важеля).

Обсяг власних оборотних коштів (власного оборотного капіталу, капіталу в обороті) можна розрахувати за даними бухгалтерського балансу (ф. № 1) двома способами.

Шляхом підсумовування власного капіталу і довгострокових зобов'язань і вирахування з них суми необоротних активів:

СОК = СК + ДО-ВА.

Шляхом вирахування з поточних активів поточних пасивів:

СОК = ТА-ТП.

Власні оборотні кошти (власний оборотний капітал) називають ще чистим оборотним капіталом або чистими поточними активами (рис. 1).

Рис. 1

      1. Склад і структура оборотного капіталу організації

Оборотні активи включають в себе матеріальні і грошові ресурси, ефективне управління якими забезпечує фінансову стійкість, безперервність процесу виробництва і організації.

Прийнято розрізняти склад і структуру оборотних коштів. Під складом оборотних коштів слід розуміти сукупність елементів, статей, що утворюють оборотні кошти.

У бухгалтерському балансі складу оборотних коштів відображений в розділі II активу балансу.

У процесі управління оборотними коштами в їх складі виділяють матеріальні оборотні кошти, дебіторську заборгованість, грошові кошти, інші оборотні кошти. У свою чергу, оборотні кошти в товарно-матеріальних цінностях включають в себе:

виробничі запаси;

незавершене виробництво;

готову продукцію;

товари;

інше.

Структура оборотних коштів - це співвідношення між статтями; вона не однакова в різних галузях господарства.

Структура оборотних коштів залежить від ряду факторів:

виробничих - складу витрат на виробництво, типу виробництва (масове, серійне, одиничне і т. д.), характеру продукції, що виготовляється, тривалості виробничого циклу ит.д.;

особливостей матеріально-технічного постачання - періодичності і регулярності поставок, питомої ваги комплектуючих виробів;

організації розрахунків, форми розрахунків з покупцями і постачальниками;

облікова політика підприємства.

Оптимізація структури сприяє вивільненню оборотних коштів, отримання додаткового доходу, зростання платоспроможності та зміцнення фінансової стійкості.

Перехід до ринкової економіки в Росії супроводжується значними інфляційними явищами. Інфляція знецінює всі доходи й надходження підприємства, є дестабілізуючим фактором стійкості фінансового положення, так як будь-яке відстрочення платежів веде до недоотримання належні доходи, що, у свою чергу, призводить до невиправданого зростання потреби в оборотних коштах. Витрати на сировину, матеріали та інші елементи, що враховуються в собівартості продукції за цінами попереднього періоду, не відшкодовують реальні витрати підприємства у поточному періоді. Посилення економічної «податковий прес» призводить до вилучення власних податкових коштів до скарбниці держави.

      1. Планування потреби в оборотних коштах

Управління оборотними засобами спрямоване в першу чергу на формування необхідного обсягу і складу оборотних активів, оптимізації структури їх джерел фінансування. Потреба в оборотних засобах залежить від ряду факторів:

характеру і видів діяльності підприємства;

обсягу виробництва і тривалості виробничого циклу;

умов матеріально-технічного постачання і збуту продукції, а також форм розрахунків з покупцями і постачальниками;

структури витрат на виробництво продукції;

асортименту продукції, що випускається;

структури капіталу і швидкості його обороту;

облікової політики і т. д.

Традиційним методом визначення потреби в оборотних коштах є їх нормування. Приватний норматив по окремому елементу власних оборотних коштів Нел.обс розраховується за формулою:

Нел. обс = О × N,

де N - норма запасу в днях; О - одноденний витрата або випуск по даній статті оборотних коштів.

О = З 4кВ / 90,

де С4кв - витрати або випуск 4-го кварталу; 90 - кількість днів у кварталі.

Норматив виробничих запасів Нпз:

Нпз = ОПЗ × N пз,

де N - норма виробничих запасів (в днях запасу); Про пз - одноденний витрата виробничих запасів. Норматив незавершеного виробництва Н нп:

ННП = ОВП × Д × К,

де Н нп - норма оборотних коштів по незавершеному виробництву; Про вп - одноденні витрати на виробництво валової продукції; Д-тривалість виробничого циклу; К - коефіцієнт наростання витрат.

Норматив оборотних коштів на готову продукцію Н гп.

Нгп = Nгп × Про тп,

де N гп - норма оборотних коштів по готовій продукції; ОТП - одноденний випуск товарної продукції 4-го кварталу по виробничій собівартості.

Норматив за витратами майбутніх періодів Нр бп.

Нр бп = Р бп нг + Р бп пл - Р бп сп,

де РБП пл - витрати в плановому році; РБП нг - витрати майбутніх періодів на початок року; РБП сп - витрати майбутніх періодів, що списуються на витрати в плановому періоді.

Сукупний норматив оборотних коштів:

Ніс = пз + ННП + Нгп + Нр бп.

Цей норматив характеризує загальну потребу підприємства в оборотних коштах на кінець планованого періоду і являє собою суму обчислених вище нормативів по всіх елементах.

Надмірна ускладненість і деталізація методики нормування робили її малопридатною для оперативного управління оборотними коштами.

З метою «виживання» необхідність щорічно визначати потребу в оборотних коштах не тільки збереглася, але і є першочерговим завданням. Оскільки поняття «нормовані оборотні кошти» і «ненормовані обігові кошти» в сучасних умовах практично втратили своє значення, на перший план висувається планування оборотних коштів на новій якісній основі. Планування здійснюється за укрупненими елементами (з подальшою їх деталізацією) без поділу оборотних коштів на нормовані і ненормовані. В основу розрахунку покладено тривалість операційного циклу і плановані витрати з господарсько-фінансової діяльності.

Тривалість операційного циклу визначається періодами: постачання, виробництва, збуту і розрахунків з покупцями. Вона може бути встановлена ​​з урахуванням специфіки кожного підприємства.

Тривалість циклу постачання і збуту не повинна перевищувати значень, прийнятих в маркетинговій стратегії організації. Тривалість циклу виробництва встановлюється менеджерами по виробництву. Цикл розрахунків повинен відповідати договірними умовами.

Потреба в оборотних коштах, авансованих у дебіторську заборгованість (заборгованість за відвантажену продукцію), може бути визначена наступним чином:

Прасч = Сп / Д × Т × А,

де Прасч - потреба в оборотних активах для розрахунків з дебіторами; Сп - вартість продукції у відпускних цінах (без непрямих податків), за якою передбачається видавати покупцям комерційний кредит або надавати аванси (за місяць, квартал, рік); Д - тривалість розрахункового періоду, дні (30, 90, 360 днів); Т × А - середній термін авансування (кредитування).

Одноденні витрати по кожному циклу визначаються на основі планової кошторису (бюджету) витрат на виробництво. Однак при необхідності можна використовувати фактичні дані за базовий рік, скоректовані на індекс інфляції в планованому періоді.

5. Оптимізація виробничих запасів

Управління оборотними засобами передбачає тісне переплетення фінансового менеджменту, виробничого менеджменту і маркетингу.

При визначенні величини оборотних коштів, вкладених у виробничі запаси, підприємство повинно вирішувати проблему оптимізації запасів, знаходження такої їх величини, при якій:

1. витрати по їх підтримці мінімальні;

2. величина запасів достатня для стійкої роботи підприємства. Вважається, що попит заздалегідь відомий. Він відбитий в обсязі продажів:

продажу передбачаються постійними протягом року;

витрати, пов'язані з тимчасовою відсутністю запасів на складі, не розглядаються;

не враховується необхідність мати на складі мінімальний запас для підстраховки;

терміни поставки передбачаються постійними.

Якщо розглядати підприємство, у якого продажу рівномірно розподілені в часі, то й поповнення запасів повинно відбуватися через рівні інтервали. Якщо необхідну кількість під час кожної поставки одно Q то середній запас буде дорівнює Q / 2.

Витрати, пов'язані з підтриманням запасів, включають в себе витрати по зберіганню, з розміщення та виконання замовлень.

Витрати зі зберігання в основному збільшуються прямо пропорційно середньому розміру запасів. Якщо витрати на зберігання одиниці запасу позначити С, то загальні витрати по зберіганню будуть рівні:

Зхр = С × Q / 2.

Витрати по розміщенню та виконанню замовлень пов'язані з організацією постачання і поставок. Їх також називають витратами на замовлення. Витрати по розміщенню та виконанню замовлень у більшості випадків є постійними, тобто не залежать від розміру запасів.

Загальні витрати по контролю за виконанням замовлень рівні твору кількості замовлень витрат і витрат на одиницю замовлення. Якщо позначити D - річна потреба в запасах; Е - витрати на одиницю замовлення, то загальні витрати на виконання замовлення будуть рівні:

З з = D / Q × Є.

Загальні витрати на складське забезпечення, таким чином, рівні

З = D / Q × Е + Q / 2 × С = Зхр + Зз.

Звідси оптимальний розмір партії визначається за формулою

а оптимальний розмір запасу -

З = Q / 2.

Приклад. Річна потреба в матеріалах складає 14 000 тис. руб., Середня вартість розміщення одного замовлення - 1,2 тис. руб., А середня вартість зберігання одиниці товару - 0,7 тис. руб. Тогда оптимальный размер заказа должен составить

тыс. руб.,

а оптимальный средний размер запаса материалов составит

З = Q/2 = 219,1/2 = 109,6 тыс. руб.

6. Эффективность использования оборотных средств

Прежде всего необходимо определить, что понимается под эффективностью использования оборотных средств. Экономическая эффективность использования оборотных средств выражается в полезном результате, получаемом предприятием в процессе осуществления своей деятельности. Финансовое состояние предприятий находится в прямой зависимости от состояния оборотных средств, организации их движения с минимально возможной суммой для получения наибольшей отдачи в форме прибыли. Она определяется показателями оборачиваемости. Под оборачиваемостью оборотных средств понимается их движение в процессе производства и реализации произведенного продукта, т. е. длительность одного полного кругооборота средств от приобретения производственных запасов и выплаты заработной платы до реализации готовой продукции и поступления денег на расчетный счет предприятия.

Оборачиваемость оборотных средств выражается с помощью показателей: коэффициента оборачиваемости (К о ), длительности одного оборота в днях (О д ) и отдачи оборотных средств, исчисляемой по стоимости товарной продукции или прибыли на 1 руб. оборотных средств.

Коэффициент оборачиваемости исчисляется по следующей формуле:

К о = V/ОС,

где V – объем реализации (продаж); ОС – средний остаток оборотных средств.

Пример. За год объем реализации составил 10 000 тыс. руб., оборотный капитал в размере 2000 тыс. руб., к о = 5 (10 000/2000). Это означает, что на каждый рубль оборотных средств реализовано 5 руб. товарной продукции, или вся сумма оборотных средств за год совершила 5 оборотов.

Величина, обратная коэффициенту оборачиваемости (Ко), называется коэффициентом закрепления (в нашем примере он составит 2000/10 000 = 0,2). Этот показатель подобен показателю фондоемкости, рассчитанной к оборотным средствам; он отражает, сколько оборотных средств приходится на рубль реализации.

Длительность одного оборота оборотных средств в днях (t д) вычисляется по формуле:

= Д/Ко ,

где Д – количество дней в периоде (год – 360, квартал – 90 дней).

В нашем примере = 72 дня (360/5).

Подставив в эту формулу значение показателя К, получим формулу для расчета продолжительности кругооборота оборотных средств:

= Д × СО/V.

В процессе управления оборотными средствами рассматривают длительность оборота отдельных элементов оборотных активов:

1. Длительность оборота товарно-материальных запасов. Этот показатель отражает период времени, необходимый для превращения материальных запасов (сырья) в готовую продукцию и ее реализации:

t мз = Д × Мз /V c ,

где Д – 360 дней; М з – среднее значение запасов товарно-материальных ценностей; V c – объем продаж по себестоимости.

Пример. Себестоимость реализованной продукции составит 200 тыс. руб., средние остатки производственных запасов – 20 тыс. руб. Определить длительность оборота производственных запасов. Она составит 72 дня (360 ×20 / 200), т. е. необходимо 72 дня для превращения сырья, материалов, топлива и т. п. в готовую продукцию и ее реализацию.

2. Длительность оборота дебиторской задолженности отражает средний срок получения платежа:

tдб = ДЗ / v ,

где ДЗ – дебиторская задолженность; v – однодневная выручка от реализации.

Пример. Дебиторская задолженность составляет 30 тыс. руб. Выручка от реализации – 450 тыс. руб. Найти длительность оборота дебиторской задолженности. Она составит 24 дня (30/450/360), т. е. потребуется 24 дня, чтобы дебиторская задолженность была превращена в денежные средства. ́

Скорость оборачиваемости оборотных средств на предприятиях различных отраслей промышленности неодинакова. На предприятиях с длительным циклом производства средства оборачиваются медленнее, чем на предприятиях с коротким циклом производства.

Ускорение или замедление оборачиваемости оборотных средств определяется путем сопоставления фактических показателей оборачиваемости с плановыми или соответствующими данными за прошлые периоды. Исключительно большое значение имеет ускорение оборачиваемости оборотных средств. Под ускорением оборачиваемости понимается сокращение длительности одного оборота. Предприятие при той же сумме оборотных средств может выпустить и реализовать больше продукции и, следовательно, получить больше прибыли, повысить рентабельность. Все это способствует увеличению производства и реализации продукции при тех же ресурсах, т. е. минимизации финансовых затрат.

Различают абсолютное и относительное высвобождение оборотных средств. Абсолютное высвобождение оборотных средств происходит в том случае, когда выполнение или перевыполнение производственной программы обеспечивается при использовании меньшей суммой оборотных средств, чем предусмотрено планом. Относительное высвобождение оборотных средств представляет собой разность между потребностью в оборотных средствах организации, исчисленной исходя из плановой или фактически достигнутой в отчетном году оборачиваемости, и той суммой, с которой предприятие обеспечило выполнение и перевыполнение производственной программы.

7. Операционный и финансовый цикл

Управление оборотными средствами в значительной степени зависит от их структуры. При принятии управленческих решений большое значение придается анализу операционного и финансового цикла.

Продолжительность операционного цикла включает в себя период оборачиваемости запасов (материалы, сырье; незавершенное производство; готовая продукция) и период оборачиваемости дебиторов.

Финансовый цикл необходим для того, чтобы учитывать время нахождения капитала по циклу оборота капитала (сырье – незавершенное производство – готовая продукция – дебиторы – деньги). Он взаимно увязывает оборотные активы, текущие пассивы, собственный оборотный капитал с производственными и финансовыми характеристиками: длительность производства продукции, период нахождения сырья и готовой продукции на складе, срок оплаты дебиторской задолженности, срок погашения кредиторской задолженности.

Финансовый цикл равен продолжительности операционного цикла оборачиваемости минус период оборачиваемости кредиторской задолженности:

ФЦ = tмз + tнп + tгп + tдбКз ,

где tмз – период оборачиваемости сырья, материалов; tдб – период оборачиваемости дебиторской задолженности; tнп – период оборачиваемости незавершенного производства; tгп – период оборачиваемости готовой продукции; К з – период оборачиваемости кредиторской задолженности.

Период оборачиваемости кредиторской задолженности рассчитывается следующим образом:

К з = КЗ/v,

где КЗ – средняя величина кредиторской задолженности; v – однодневная выручка.

Смысл управления финансовым циклом – это его максимальное сокращение путем уменьшения продолжительности операционного цикла (ведет к уменьшению оборотных средств) и увеличению периода оборачиваемости кредиторской задолженности. Это приводит к уменьшению необходимого собственного капитала, а значит, к повышению эффективности его использования. Большое значение для уменьшения операционного цикла имеет сокращение длительности оборота дебиторской задолженности.

8. Управление дебиторской задолженностью

Поступление платежей от дебиторов является одним из основных источников поступления денежных средств на предприятии. Следовательно, организация оптимальных режимов движения дебиторской задолженности прямо влияет на цель деятельности предприятия в рыночных условиях – получение доходов и прибыли.

Образование дебиторской задолженности является объективным фактом процесса функционирования предприятия: отгружая произведенную продукцию или оказывая некоторые услуги, предприятие, как правило, не получает деньги в оплату немедленно, т. е. оно, по сути, кредитует покупателей. При этом, с одной стороны, возникающая дебиторская задолженность отвлекает средства из сферы производства, что приводит к снижению эффективности использования оборотных средств в целом, отражается на показателях выполнения плана поставок по договорам, планов по прибыли и рентабельности. Но с другой стороны, увеличивая продажи в кредит (и соответственно размер дебиторской задолженности), предприятие может привлечь новых покупателей, увеличить объем продаж и получаемую прибыль.

На величину дебиторской задолженности предприятия влияют внешние факторы:

состояние экономики в стране (спад производства увеличивает размеры дебиторской задолженности);

состояние расчетов в стране (кризис неплатежей приводит к росту дебиторской задолженности);

уровень инфляции (при высокой инфляции не торопятся расстаться с долгами – чем позже срок уплаты долга, тем меньше его сумма);

эффективность денежно-кредитной политики ЦБ РФ (ограничение эмиссии вызывает «денежный голод» и затрудняет расчеты);

вид продукции (если это сезонная продукция, то дебиторская задолженность возрастает);

емкость рынка и степень его насыщенности (если рынок мал и насыщен данным видом продукции, то возникают трудности с реализацией продукции).

Внутренние факторы, определяющие уровень дебиторской задолженности:

общий объем продаж и доля в нем реализации на условиях последующей оплаты (с ростом объема продаж растут и остатки дебиторской задолженности);

условия расчетов с покупателями и заказчиками (увеличение сроков, снижение требований по оценке надежности дебиторов ведут к росту дебиторской задолженности);

политика взыскания дебиторской задолженности (чем активнее предприятие во взыскании дебиторской задолженности, тем меньше ее остатки и тем выше «качество» дебиторской задолженности);

платежная дисциплина покупателей и общее экономическое состояние тех отраслей, к которым они относятся.

Исходя из того что дебиторская задолженность – ненормируемое оборотное средство, она не может быть заранее учтена в силу специфики формирования, скорости движения, закономерности возникновения. Тем не менее величину дебиторской задолженности можно достаточно точно прогнозировать и воздействовать на нее с помощью действующей системы кредитования и расчетов. Определение возможной суммы денежных средств, инвестируемых в дебиторскую задолженность, осуществляется по следующей формуле:

Идз = Орк   × Ксц × ( ППК + ПР )/360,

где Идз – необходимая сумма денежных средств, инвестируемых в дебиторскую задолженность; Орк – планируемый объем реализации продукции в кредит; Ксц – коэффициент соотношения себестоимости и цены продукции; ППк – средний период предоставления кредита покупателям, в днях; пр – средний период просрочки платежей по предоставленному кредиту, в днях.

Любое увеличение дебиторской задолженности должно быть профинансировано за счет собственных, привлеченных или заемных источников. При отгрузке продукции запасы уменьшаются на величину затрат на реализованную продукцию. При этом дебиторская задолженность увеличивается на сумму подлежащей получению выручки от реализации, а реализация продукции, отражаемая в отчетности, увеличивается на величину дебиторской задолженности. При оплате товара немедленно предприятие получает прибыль реально, если товар отгружен, но не оплачен при соблюдении условий договора (перехода права собственности), прибыль лишь числится на балансе, фактически ее не существует до того момента, пока оплата не будет произведена. Для контроля дебиторской задолженности и предотвращения появления безнадежных долгов предприятие классифицирует задолженность по срокам возникновения, а также изучает показатель оборачиваемости дебиторской задолженности в днях. В целях управления дебиторской задолженностью производится анализ платежной дисциплины дебиторов.

Группировка покупателей продукции по уровню кредитоспособности основывается на результатах ее оценки и предусматривает обычно выделение следующих их категорий:

покупатели, которым кредит может быть предоставлен в максимальном объеме, т. е. на уровне установленного кредитного лимита (группа «первоклассных заемщиков»);

покупатели, которым кредит может быть предоставлен в ограниченном объеме, определяемом уровнем допустимого риска невозврата долга;

покупатели, которым кредит может быть предоставлен в ограниченном объеме, определяемом уровнем допустимого риска невозврата долга;

покупатели, которым кредит не предоставляется (при недопустимом уровне риска невозврата долга, определяемом типом избранной кредитной политики).

С этой целью подробно рассматривается состав просроченной дебиторской задолженности, выделяется сомнительная и безнадежная дебиторская задолженность, рассчитывается удельный вес таких долгов в структуре дебиторской задолженности.

9. Источники формирования оборотных средств

Источники формирования оборотных средств отражены в пассиве баланса предприятия. Исходя из классификации оборотных средств предприятия источники делятся на собственные, заемные и привлеченные (рис. 2).

К источникам формирования собственных оборотных средств относятся:

уставной капитал;

добавочный капитал;

резервный капитал (фонды, образованные в соответствии с законодательством, а также с учредительными документами);

целевые поступления и финансирования;

нераспределенная прибыль.

К заемным источникам формирования оборотных средств относят краткосрочные кредиты и займы. Краткосрочные ссуды предоставляются коммерческими банками на основе кредитных договоров на создание сезонных запасов сырья и материалов, временное восполнение недостатка собственных оборотных средств, осуществление расчетов и т. д.

Коммерческие кредиты других предприятий предоставляются в виде займов, авансов, векселей; кроме того, возможны выпуски в обращение долговых ценных бумаг – облигаций, векселей. Несмотря на платность за пользование заемными ресурсами, привлечение их в оборот предприятия может существенно повысить рентабельность собственных средств.

Рис. 2

К привлеченным источникам относится кредиторская задолженность. Она может быть связана с существующей системой расчетов (отгрузка – оплата), а также может возникнуть в связи с нарушением платежной дисциплины. Это наиболее весомая часть краткосрочной задолженности, она может быть выше у более мелких предприятий, которые не всегда имеют возможность использовать другие источники.

На каждом конкретном предприятии источники формирования оборотных средств определяются финансовой политикой.

Консервативный подход к формированию оборотных активов предусматривает низкий удельный вес краткосрочных кредитов и займов, которые покрывают лишь часть переменных текущих активов (временная потребность в оборотных средствах). Внеоборотные активы и основная доля оборотных активов финансируются за счет собственных источников и долгосрочных обязательств. При этом предполагается создание высоких размеров страховых запасов на случай сбоев в поставках сырья и материалов, технологических условиях производства, ухудшения общей ситуации на рынке. Консервативная политика снижает предпринимательские и финансовые риски, но не способствует повышению эффективности использования оборотных активов и росту их рентабельности.

Умеренный подход к формированию оборотных активов направлен на обеспечение полного удовлетворения текущей потребности во всех видах оборотных активов и создание нормальных страховых их размеров на случай наиболее типичных сбоев в ходе операционной деятельности предприятия. За счет краткосрочных кредитов и займов покрывается, как правило, вся переменная часть текущих активов, ее постоянная часть финансируется за счет собственных источников. При таком подходе обеспечивается среднее для реальных хозяйственных условий соотношение между уровнем риска и уровнем эффективности использования финансовых ресурсов.

Агрессивный подход к формированию оборотных активов заключается в минимизации всех форм страховых резервов по отдельным видам этих активов. За счет краткосрочного кредита финансируется не только переменная часть оборотных средств, но и существенная доля ее постоянной части. При отсутствии сбоев в ходе операционной деятельности такой подход к формированию оборотных активов обеспечивает наиболее высокий уровень эффективности их использования. Однако любые сбои в осуществлении нормального хода операционной деятельности, вызванные действием внутренних или внешних факторов, приводит к существенным финансовым потерям из-за сокращения объема производства и реализации продукции.

Таким образом, выбор источников финансирования оборотных активов и формирования оборотных средств зависит от финансовой стратегии и политики организации в целом и в конечном итоге влияет на эффективность использования оборотных средств, на уровень риска, финансовую устойчивость и платежеспособность.

10. Прирост (уменьшение) оборотных средств, источники его покрытия

Сопоставление совокупной потребности в собственных оборотных средствах на конец и начало планируемого периода определяет прирост или уменьшение собственных оборотных средств. Прирост оборотных средств находит отражение в финансовом плане и требует определения источников его покрытия. Такими джерелами можуть бути:

излишек оборотных средств на начало года;

неиспользованная прибыль предприятия;

прирост кредиторской задолженности, постоянно находящейся в обороте предприятия (устойчивые пассивы), т. е. приравненные к собственным источники;

эмиссия ценных бумаг;

прочие источники.

Излишек или недостаток оборотных средств определяется путем сопоставления фактического наличия собственных оборотных средств по балансу с потребностью в них. Фактическое наличие собственных оборотных средств определяется по следующему расчету:

итог раздела III баланса + строки 640, 650 раздела V баланса – (итог раздела I – раздел IV).

Как излишек, так и недостаток оборотных средств негативно влияет на финансовое состояние. Излишек оборотных средств означает отвлечение, омертвление средств в излишних запасах товарно-материальных ценностей, что замедляет оборачиваемость оборотных средств; увеличение расходов, связанных с хранением этих запасов.

Основными причинами образования сверхнормативных запасов могут быть:

по производственным запасам – излишние и неиспользуемые материалы на складе, неравномерное поступление материальных ресурсов, сверхнормативные расходы на производство продукции;

по незавершенному производству – удорожание себестоимости в результате несоблюдения технологии производства, перерасход материальных ресурсов, недостатки планирования и организации производства;

по готовой продукции – низкое качество, неритмичный выпуск продукции, сбои в отгрузке, изменение ситуации на рынке сбыта.

Недостаток оборотных средств приводит к сбоям в производственном процессе в связи с невозможностью своевременно пополнять производственные запасы, осуществлять расчеты с кредиторами, работниками, банками и т. д. Все это в конечном итоге сказывается на финансовом состоянии предприятия, ухудшает его платежеспособность, приводит к банкротству.

11. Финансово-эксплуатационные потребности предприятия

В процессе формирования источников финансирования оборотных активов определяют величину текущих финансовых потребностей (или финансово-эксплуатационных потребностей). От ее размера зависит финансовое состояние предприятия и потребность в краткосрочном финансировании.

Показатель финансово-эксплуатационных потребностей (ФЭП) можно рассчитать одним из следующих способов:

запасы сырья, материалов + запасы готовой продукции + дебиторская задолженность – коммерческий кредит поставщиков (кредиторская задолженность за товарно-материальные ценности);

текущие активы – денежные средства – кредиторская задолженность за товарно-материальные ценности.

Для предприятия важно величину ФЭП привести к отрицательному значению, в этом случае за счет кредиторской задолженности по товарно-материальным ценностям (ТМЦ) покрываются производственные запасы, а также перекрывается клиентская (дебиторская) задолженность. Чем меньше величина финансово-эксплутационной потребности, тем меньше предприятию требуется собственных источников для обеспечения бесперебойной деятельности. На величину ФЭП оказывают влияние следующие факторы:

1. Длительность производственного цикла. Чем быстрее запасы ТМЦ превращаются в готовую продукцию, а готовая продукция – в деньги, тем меньше потребность авансирования оборотных средств в производственные запасы и готовую продукцию.

2. Темп роста производства. Чем больше темп прироста объема производства и реализации, тем больше потребность в дополнительном авансировании средств в производственные запасы.

3. Сезонность производства определяет необходимость создания производственных запасов в больших объемах.

4. Формы расчетов: предоставление отсрочек по платежам своим клиентам увеличивает дебиторскую задолженность и способствует росту ФЭП.

Получение отсрочек по платежам кредиторам, поставщикам товарно-материальных ценностей, наоборот, способствует получению отрицательной величины ФЭП.

Небольшая и даже отрицательная величина финансово-эксплуатационной потребности не всегда означает благоприятную для предприятия финансовую ситуацию. Если запасы соответствуют необходимой потребности, а в составе кредиторской задолженности нет просроченной и если, кроме того, выручка от реализации превышает затраты на реализованную продукцию, можно утверждать о небольшой финансово-эксплуатационной потребности как признаке хорошего финансового состояния верно. Однако на практике составляющие финансово-эксплуатационной потребности могут складываться под влиянием факторов, отнюдь не означающих хорошее финансовое состояние:

производственные запасы, отраженные в активе баланса предприятия, не соответствуют производственной программе, размер их меньше потребности;

реализация убыточна, и в этом случае долги дебиторов могут быть меньше кредиторской задолженности по причине зависимости выручки и затрат.

В составе кредиторской задолженности имеются просроченные долги с поставщиками товарно-материальных ценностей, а также работ и услуг.

Размер производственных запасов зависит и от эффективности использования, скорости оборачиваемости оборотных средств. На предприятиях различных отраслей она неодинакова. На предприятиях с длительным циклом производства средства оборачиваются медленнее, чем на предприятиях с коротким циклом производства.

Сумма средств, дополнительно вовлеченных в оборот или высвобожденных из оборота, устанавливается по формуле:

Δ Сс = ( tдоtдб ) × ВРф ,

где Δ Сс – сумма средств, дополнительно вовлеченных в оборот, если Δ Сс > 0, либо сумма высвобожденных из оборота средств, если Δ Сс < 0; tдо – продолжительность одного оборота оборотных активов в отчетном периоде, дни; tдб – продолжительность одного оборота оборотных активов в базисном периоде, дни; ВРф – средняя фактическая выручка (нетто) от реализации продукции в отчетном периоде.

Эффективность использования оборотных средств зависит от внешних и внутренних факторов. К влиянию внешних факторов предприятие может только приспосабливаться. К таким факторам относятся:

общеэкономическая ситуация в стране;

налоговая и кредитная политика государства;

возможность участия в программах, финансируемых из федерального и региональных бюджетов.

К важнейшим факторам можно также отнести:

кризис неплатежей;

уровень налогообложения доходов предприятий;

ставки банковского процента и др.

Значительные резервы повышения эффективности использования оборотных средств находятся непосредственно на предприятиях. Прежде всего это относится к производственным запасам. Рациональная их организация является важным условием повышения эффективности использования оборотных средств.

Основные пути сокращения материально-производственных запасов:

продажа излишних запасов материальных ценностей;

улучшение организации закупок сырья и материалов и складского хозяйства;

проведение систематической работы по определению плановой потребности в оборотных активах предприятия и его структурных подразделений;

сокращение длительности производственного цикла и др.

Література

  1. Фінансовий менеджмент. (Учебник) Басовский Л.Е. 2009, 240 с.

  2. Фінансовий менеджмент. (Учебное пособие) Карасева И.М., Ревякина М.А. 2006, 335 с.

  3. Фінансовий менеджмент. (Учебное пособие) Кузнецов Б.Т. 2005, 415 с.

  4. Фінансовий менеджмент. (Учебное пособие) Морозко Н.И. ВГНА Минфина РФ; 2009, 197с.

  5. Фінансовий менеджмент. (Учебное пособие) Новашина Т.С, Карпунин В.И, Волнин В.А. МФПА, 2005, 255 с.

  6. Фінансовий менеджмент. (Учебник) Павлова Л.Н. 2003, 2-е изд., 269 с.

  7. Фінансовий менеджмент. (Учебник) Под ред. Поляка Г.Б. 2006, 527 с.

  8. Фінансовий менеджмент. (Учебно-метод. компл.) Ронова Г.Н., Ронова Л.А. ЕАОИ, 2008, 170 с.

Посилання (links):
  • http://www.alleng.ru/d/econ-fin/econ-fin077.htm
  • http://www.alleng.ru/d/econ-fin/econ-fin064.htm
  • http://www.alleng.ru/d/econ-fin/econ-fin147.htm
  • http://www.alleng.ru/d/econ-fin/econ-fin290.htm
  • http://www.alleng.ru/d/econ-fin/econ-fin113.htm
  • http://www.alleng.ru/d/econ-fin/econ-fin078.htm
  • http://www.alleng.ru/d/econ-fin/econ-fin257.htm
  • http://www.alleng.ru/d/econ-fin/econ-fin126.htm
  • Додати в блог або на сайт

    Цей текст може містити помилки.

    Фінанси, гроші і податки | Контрольна робота
    108кб. | скачати


    Схожі роботи:
    Оборотні кошти інвестиції підприємства
    Інвестиції в основні виробничі фонди та інші необоротні активи організації
    Фінанси підприємства Оборотні активи підприємства
    Нематеріальні активи 5
    Нематеріальні активи 4
    Нематеріальні активи 2
    Нематеріальні активи
    Нематеріальні активи 3
    Оборотні засоби 4
    © Усі права захищені
    написати до нас
    Рейтинг@Mail.ru