Інвестиційна політика підприємства

[ виправити ] текст може містити помилки, будь ласка перевіряйте перш ніж використовувати.

скачати

Зміст
1. Інвестиційна політика підприємства. 3
2. Поняття фінансової системи .. 8
3. Завдання. 14
Список використаних джерел. 15

1. Інвестиційна політика підприємства

При адміністративному управлінні інвестиційна політика організацій (підприємств) була складовою частиною загальної інвестиційної політики держави і не розглядалася відокремлено. Рішення про інвестиції у формі капітальних вкладень в основні фонди приймалися централізовано в залежності від планових завдань за об'ємом і структурі випуску продукції. На етапі переходу вітчизняного виробництва до ринку, який збігся з бурхливим постіндустріальним розвитком світової економіки, організації зіткнулися з проблемою виживання в умовах ризику і невизначеності. Зусилля підприємств щодо поліпшення організації виробництва, спрямовані на зниження витрат і підвищення якості продукції, виявилися недостатніми для ефективного розвитку в сучасних умовах. Темпи науково-технічного прогресу, зміни в соціальній сфері, інші фактори зовнішнього характеру часто зводять нанівець заходи по вдосконаленню виробництва. Це вимагає розробки нових підходів до управління виробництвом, необхідність формування і використання технологій стратегічного управління, здатного забезпечити гнучку пристосовність господарюючих суб'єктів до постійно змінюваних умов зовнішнього середовища.
Реалізація стратегічного управління здійснюється шляхом вироблення механізму діяльності, що веде до досягнення поставленої мети найбільш ефективним способом в умовах невизначеності зовнішнього середовища. Це означає, що основу стратегічного управління складає правильний вибір мети розвитку організації (підприємства) на перспективу. Крім того, стратегічне управління передбачає ретельну розробку інструментарію досягнення поставленої мети. А це вимагає комплексного охоплення всіх сторін діяльності від маркетингових досліджень і постачання до доставки продукції споживачам та сервісного обслуговування. Одне з центральних місць у цьому механізмі займає інвестиційна діяльність, оскільки в постіндустріальну епоху одна з найважливіших груп чинників зовнішнього впливу на організацію - інноваційна. Незалежно від виду інновації, як правило, вимагають значних фінансових вкладень. У цих умовах необхідна комплексна розробка інвестиційної політики, що забезпечує рішення інноваційних та інших стратегічних завдань.
Рівень розвитку інвестиційної політики організації залежить від особливостей інвестиційної політики держави, тому на її формування впливають чинники, що стримують інвестиційну активність російської економіки. До них відносяться:
· Відносно високий рівень інфляції;
· Досить високий рівень податків;
· Неповне фінансування державних інвестиційних програм;
· Низька ефективність інвестиційних вкладень;
· Брак власних коштів у організацій для оновлення основного капіталу і труднощі в отриманні комерційних кредитів з-за нестійкої їх фінансового положення та високих процентних ставок кредиту;
· Високий інвестиційний ризик.
Зміст інвестиційної політики організації полягає у визначенні обсягу, структури та напрямів використання інвестицій для досягнення корисного ефекту.
Таким чином, для розробки і здійснення інвестиційної політики організації необхідні постійний аналіз внутрішньої і зовнішньої його середовища для формування потреби в інвестиціях; пошук їх джерел, розробка та реалізація інвестиційних пропозицій.
До основних чинників, які слід враховувати при розробці інвестиційної політики, відносяться:
· Відповідність інвестиційних пропозицій законодавством РБ;
· Ефективність інвестиційних пропозицій, включаючи не тільки економічний, але й інші види ефектів (екологічний, інформаційний, соціальний і т.д.);
· Можливість використання державної підтримки;
· Ймовірність залучення іноземних інвестицій;
· Особливості, поточне і перспективне стан ринку продукції і послуг, вироблених організацією;
· Поточний фінансово-економічний стан організації;
· Техніко-технологічний та організаційний рівень організації;
· Умови інвестування на ринку капіталів;
· Можливість та умови лізингу майна;
· Умови страхування інвестиційних ризиків.
Основна мета інвестиційної політики організації полягає в найбільш ефективному вкладенні капіталу. У залежності від умов діяльності організації (підприємства) можна використовувати два напрямки:
· Вкладення капиталообразующие інвестицій;
· Вкладення коштів в портфельні інвестиції.
Фактори, що визначають зміст інвестиційної політики. Розробка інвестиційної політики індивідуальна для кожної організації та визначається низкою факторів:
· Динамікою попиту і пропозиції на ринку продукції, виробленої організацією, якістю і ціною цієї продукції і продуктів-замінників;
· Особливостями загальної стратегії організації;
· Фінансово-економічним становищем організації, зокрема співвідношенням власних і позикових коштів;
· Технічним рівнем виробництва в організації;
· Фінансовими умовами інвестування на ринку капіталів;
• можливістю отримання державної підтримки;
· Нормою прибутку від реалізації інвестиційних проектів за участю організації;
· Умовами страхування та отримання гарантій від некомерційних ризиків;
· Станом фондового ринку.
Стан та особливості розвитку вітчизняної промисловості, а також недостатній розвиток фондового ринку визначають пріоритет капиталообразующие інвестицій в інвестиційній політиці організації. Тим не менш, це не означає відмови від портфельних інвестицій. Тому процес розробки інвестиційної політики організації (підприємства) зводиться до формування сукупного інвестиційного портфеля, що включає як капиталообразующие інвестиції, так і портфельні (рис. 1).
Обидва напрямки інвестиційної політики організації мають свої особливості реалізації. Вихідною базою в процесі вироблення спільної виробничої стратегії організації, а також напрямків інвестування є аналіз ринку. Проведення аналізу ринку здійснюється за такими позиціями:
· Виявляються підприємства-конкуренти;
· Визначаються географічні межі реалізації продукції організації спільно з іншими організаціями-конкурентами, а також регіони виняткового положення організації та її конкурентів;
· Виявляється територіальна структура продажів організації і конкурентів;
· Проводяться такі ж дослідження щодо продуктів-аналогів і замінників;
· Оцінюється загальний обсяг реалізації продукції організацією, у тому числі аналогічної продукції і товарів-замінників, вироблених організаціями-конкурентами протягом трьох попередніх років;
· Прогнозується динаміка споживчого попиту на період вироблення, уточнення і коригування стратегій та інвестиційної політики організації;
· Визначаються перспективи зростання організації;
· Оцінюється конкурентоспроможність продукції організації;
· Виявляються можливості підвищення конкурентоспроможності продукції організації та розширення її ринку збуту в процесі реалізації інвестиційної політики.

Рис. 1. Процес розробки інвестиційної політики і його місце у формуванні стратегії

2. Поняття фінансової системи

Фінанси - це економічні відносини, що виникають в процесі розподілу, перерозподілу в грошовій формі частини вартості національного продукту, створення і використання на цій основі грошових фондів, необхідних для задоволення суспільних потреб. Фінанси виконують дві основні функції: розподільну і контрольну. Перша пов'язана з розподілом і перерозподілом частини вартості суспільного продукту. У ході цих процесів формуються і використовуються цільові грошові фонди суб'єктів господарювання, держави, доходи населення. Друга обумовлена ​​тим, що рух грошових коштів може кількісно відбиватися різними фінансовими показниками, які "повідомляють", як розподіляються і як використовуються фінансові ресурси. Це дозволяє суспільству контролювати процес створення грошових фондів, їх перерозподіл і стимулювати ефективне використання грошових коштів [1, с. 267].
Фінансова система - це сукупність відокремлених, але взаємопов'язаних сфер і ланок фінансової системи, пов'язана з утворенням і використанням централізованих і децентралізованих грошових коштів.
Фінансова система - це єдина система, тому що базується на єдиному джерелі ресурсів усіх ланок, тобто національному доході створюваному у сфері матеріального виробництва.
Централізовані фінанси - економічні відносини, пов'язані з формуванням і використанням фондів грошових коштів держави акумулюються в державній бюджетній системі і урядових позабюджетних фондах.
Під децентралізованими фінансами - розуміються грошові відносини, що опосередковують кругообіг грошових фондів підприємства.
Залежно від методів формування доходів економічних суб'єктів фінансову систему прийнято поділяти на сфери централізованих фінансів (тобто публічні фінанси) і децентралізованих (фінанси організацій та фінанси домогосподарств).
У кожній з виділених сфер використовуються специфічні форми та методи утворення і використання фінансових ресурсів, кожна з них має власне функціональне призначення і відповідний фінансовий механізм, орієнтований на досягнення власних цілей кожного із суб'єктів економічних відносин [10, с. 251].
Залежно від механізму формування та використання фінансових ресурсів виділяють три відокремлені системи фінансових відносин:
1) фінанси організацій (господарюючих суб'єктів);
2) публічні фінанси (державні і муніципальні),
3) фінанси домашніх господарств (домогосподарств).
Ці підсистеми в свою чергу поділяються на окремі ланки (приватні підсистеми) залежно від механізму формування і використання грошових фондів у конкретних економічних суб'єктів, наприклад, фінанси комерційних організацій, фінанси некомерційних організацій і т. п.
Основою фінансової системи є децентралізовані фінанси, оскільки саме в цій сфері формується переважна частка фінансових ресурсів держави. Частина цих ресурсів, визначається відповідно до норм фінансового права в доходи бюджетів усіх рівнів і в позабюджетні фонди. При цьому значна частина зазначених коштів в подальшому спрямовується на фінансування бюджетних організацій, комерційних організацій у вигляді субвенцій, субсидій, а також повертається населенню у формі соціальних трансфертів (пенсій, стипендій тощо) [3, с. 124].
Серед децентралізованих фінансів ключове місце належить фінансам комерційних організацій. Тут створюються матеріальні блага, виробляються товари, надаються послуги, формується прибуток, що є головним джерелом виробничого і соціального розвитку суспільства [1, с. 10].
Ефективне використання фінансових ресурсів можливо лише на основі активної фінансової політики держави. Загальнодержавні фінанси органічно пов'язані з фінансами підприємства. З одного боку, головним джерелом доходу бюджету є національний дохід, створений у сфері матеріального виробництва, а з іншого боку - процес розширеного відтворення, здійснюється не тільки за рахунок коштів підприємства, але і з залученням загальнодержавних фондів грошових коштів у формі бюджетного асигнування та використання банківських кредитів.
Завданням загальнодержавних фінансів є концентрація фінансових ресурсів у розпорядженні держави та спрямування їх на фінансування загальнодержавних потреб. Вони формуються за рахунок податків, зборів, державних мит, сум отриманих від викупу державних підприємств, доходів від казенних підприємств і господарюючих суб'єктів державної форми власності. Державний бюджет - це головна ланка фінансової системи. Він являє собою форму утворення і використання централізованих грошових коштів для забезпечення функцій органів державної влади. Кошти бюджету спрямовуються на здійснення інвестиційної політики, субсидування підприємств, витрати бюджету в області економіки покликані сприяти організації раціональної структури суспільного виробництва, нарощування науково-технічного потенціалу, оновлення матеріально-технічної бази. Витрати бюджету пов'язані з реалізацією соціальної політики держави. Вони дозволяють державі розвивати систему народної освіти, фінансувати культуру, задовольняти потреби громадян у медичному обстеженні, здійснювати соціальний захист. Витрати бюджету на соціально-культурні заходи мають не тільки соціальне, але й економічне значення, тому що представляють найважливішу частину витрат на відтворення робочої сили, служать для підвищення матеріального і культурного рівня життя народу [12, с. 387].
Головною ланкою фінансової системи є державний бюджет. У бюджеті знаходять органічну ув'язку основні фінансові інститути: податки, позики й видатки. За допомогою бюджету держава забезпечує досягнення стратегічних цілей у внутрішній і зовнішній політиці. Державний бюджет використовується державою для втручання в економічне життя. Через механізм системи бюджетних доходів і витрат держава впливає на суспільне відтворення з метою стимулювання економічного зростання, зайнятості, підтримки необхідного рівня споживання як індивідуального, так і суспільного товару.
У силу свого чільного місця державного бюджету тісно пов'язаний з іншими ланками фінансової системи. Він виступає координуючим центром і надає їм при необхідності різноманітну допомогу, що виражається, перш за все у формі бюджетних субсидій, кредитів, гарантій [7, с. 121].
Другим за своїм значенням ланкою фінансової системи виступають місцеві фінанси. Під впливом розвитку виробничих сил відбувається підвищення ролі та впливу місцевих органів влади на економіку та соціальну сферу. Збільшуються розміри місцевого господарства, розширюються і ускладнюються функції місцевої влади, що посилює значення місцевих фінансів, підвищує їх роль і питома вага у фінансовій системі.
Місцеві фінанси мають свою внутрішню структуру, вони включають в себе місцеві бюджети, позабюджетні фонди, фінанси підприємств комунальної власності. Структура місцевих фінансів визначається державним устроєм, адміністративно-територіальним поділом. Природно, що у федеральних державах вона відрізняється від структури, властивої унітарних держав [9, с. 15].
Основною фінансовою базою місцевого самоврядування є місцеві бюджети. Ця ланка фінансової системи все більше і ширше використовується в економічних цілях для регулювання господарських процесів, підвищення конкурентоспроможності національного господарства в умовах зростаючої конкуренції на світових ринках. З цією метою значна частина коштів місцевих бюджетів спрямовується на розвиток похідної та соціальної інфраструктури.
Місцеві бюджети служать провідником соціальної політики центральних властей, використовуються для відтворення робочої сили. Як правило, основна частка у фінансуванні витрат на освіту та охорону здоров'я припадає на місцеві бюджети.
Самостійне ланка утворюють фінанси державних підприємств. Його виникнення пов'язане з розвитком державного сектора економіки. За допомогою цієї ланки держава бере участь у первинному розподілі національного доходу. Державні підприємства функціоную на умовах самофінансування, проте їх фінансові взаємовідносини з державою більш розгорнуті, ніж у підприємств недержавного сектора економіки. Якщо недержавні підприємства для початку своєї діяльності набувають основні та оборотні кошти за рахунок акціонерів, пайовиків, то стосовно до державних підприємств ці витрати здійснюються за рахунку бюджету. У частині оподаткування практично немає відмінностей між державними підприємствами та підприємствами, заснованими на приватній та акціонерної власності [9, с. 11].
У державних підприємств у випадках фінансових труднощів є можливість звернутися за допомогою до відповідних урядовим органам та отримати бюджетні дотації або субсидії. Підприємства недержавного сектору економіки можуть розраховувати на таку допомогу лише у виняткових випадках. Такі проблеми зазвичай вирішуються за допомогою банківського кредиту. У той же час керівництво недержавних підприємств незалежно в прийняття рішень, пов'язаних з управлінням фінансами.
Особливу ланку у фінансовій системі становлять позабюджетні фонди, які володіють певною самостійністю, відокремлені від державного бюджету і мають свої органи управління. Їх відмінність від бюджету полягає в тому, що вони мають суворо цільову спрямованість. За своєму суспільному призначенню вони в основному поділяються на економічні і соціальні.
У західних країнах їх досить велику кількість, вони функціонують на загальнодержавному та регіональному рівнях. Виникнення цієї ланки у фінансовій системі пов'язано з тим, що позабюджетні фонди в меншій мірі, ніж бюджет, схильні до парламентського контролю, тому виконавча влада зацікавлена ​​в їхньому існуванні для поліпшення маневреності у використанні фінансових ресурсів.
На закінчення даного питання слід повторити, що фінансова система - це сукупність відокремлених, але взаємопов'язаних сфер і ланок фінансової системи, пов'язана з утворенням і використанням централізованих і децентралізованих грошових коштів. Головною ланкою фінансової системи є державний бюджет. Основою фінансової системи є децентралізовані фінанси, оскільки саме в цій сфері формується переважна частка фінансових ресурсів держави.

3. Завдання

Підприємство за рік одержало, тис. руб.:
- Прибуток від реалізації продукції - 7000.
- Прибуток від реалізації товарів - 2100.
- Прибуток від реалізації нематеріальних активів - 1000.
- Позареалізаційні доходи - 500.
- Позареалізаційні витрати - 60.
Визначити податок на прибуток, що підлягає до сплати в грудні, якщо податок на нерухомість складає 200 тис., а сума податку на прибуток, сплачена підприємством - 1000 тис. руб.
Рішення:
Спочатку необхідно визначити прибуток звітного періоду:
7000 + 2100 + 1000 + 500 - 60 = 9540 тис. руб.
Після цього необхідно визначити величину бази для розрахунку податку на прибуток, для цього необхідно з суми прибутку звітного періоду відняти суму податку на нерухомість:
9540-200 = 9340 тис. руб.
Сума податку на прибуток становитиме:
9340 * 0,24 = 2241,6 тис. руб.
Податок на прибуток, що підлягає до сплати в грудні:
2241,6 - 1000 = 1241,6 тис. руб.

Список використаних джерел

1. Грузинів В.П. Економіка підприємства. - М.: Фінанси і статистика, 1997. - 307 с.
2. Гроші, кредит, банки: Учеб. / Г.І. Кравцова, Г.С. Кузьменко, Є.І. Кравцов та ін; Під ред. Г.І. Кравцової. - Мн.: БГЕУ, 2003. - 527 с. - С. 129.
3. Гроші. Кредит. Банки: Підручник для вузів / Є.Ф. Жуков, Л.М. Максимова, А.В. Печникова та ін; Під ред. проф. Є.Ф. Жукова. - М.: Банки і біржі, ЮНИТИ, 1999. - 622 с. - С. 482.
4. Гроші, кредит, банки: Підручник / За ред. О.І. Лаврушина .- Д34 2-е вид., Перераб. і доп .- М.: Фінанси і статистика, 2000 .- 464 с /
5. Загальна теорія фінансів: Підручник для вузів / Під ред. Л.А. Дробозиной. - М.: Банки і біржі, 1995. - 255 с.
6. Основи управління фінансами: Пер. з англ. / Под ред. І.І. Єлисєєвій. М.: Екоперспектіва, 1996. - 281 с.
7. Павлова Л.М. Фінанси підприємств. - М.: Фінанси, 1998. - 639 с.
8. Семенович Фінанси: Підручник для ек. спец. вузів. - М.: ІОЦ "Маркетинг", 2000. - 501 с.
9. Теорія фінансів: Учеб. посібник / За ред. Н.Є. Заєць, М.К. Фісенко. -2-е вид., Стереотип. - Мн.: Вишейшая школа, 1998. - 368 с.
10. Фінанси у запитаннях і відповідях: Навчальний посібник / За ред. В.В. Іванова, В.В. Ковальова. - М.: ТК Велбі, Вид-во Проспект, 2003. - 272 с.
Додати в блог або на сайт

Цей текст може містити помилки.

Фінанси, гроші і податки | Контрольна робота
44кб. | скачати


Схожі роботи:
Інвестиційна політика підприємства 2
Інвестиційна політика підприємства та проблеми залучення інвестицій
Інвестиційна політика підприємства та проблеми залучення інвестицій
Інвестиційна політика
Інвестиційна політика банків
Державна інвестиційна політика
Інвестиційна політика банку
Антикризова інвестиційна політика
Інвестиційна політика України
© Усі права захищені
написати до нас
Рейтинг@Mail.ru