Ідеал людини

[ виправити ] текст може містити помилки, будь ласка перевіряйте перш ніж використовувати.

скачати

План

Вступ

1.)Ідеал людини

    1. Ідеали та світогляд

  1. Особисті цілі та ідеали

2.1 Оптимізм та песимізм

  1. Життя людини — ланка в існуванні світу

Висновок.

Література.

1. Ідеал людини

Всі ми у дитинстві хотіли бути на когось схожими. Брали з когось приклад, наслідували чиїсь дії, в усьому хоч трішечки намагалися бути схожими на старших, котрі були для нас взірцем. Це є свідченням того, що вже у дитинстві людина починає створювати якийсь іде­альний образ, який стає метою певних зусиль щодо само­виховання й самовдосконалення. Пізніше ця робота про­довжується. В юності людина обирає собі якогось улюбле­ного героя — реальну особу або художній образ, який теж стає для неї взірцем для наслідування. А у зрілі роки лю­дина свідомо створює для себе певний ідеал, на який во­на орієнтується в процесі своєї життєдіяльності.

Як і інші ідеали, ідеал людини не залишається не­змінним. Він змінюється й на різних етапах життя самої людини, й у різні періоди історичного розвитку, не кажу­чи вже про те, що ідеал людини або його певні риси мо­жуть визначатися також класовими й національними або статевими й професійними відмінностями людей. Так, у молодому віці, створюючи свій ідеал, ми більше уваги приділяємо його зовнішньому вигляду, тобто розглядаємо його переважно з естетичної точки зору, а у зрілості на перший план висуваються моральні й громадянські яко­сті людини. Якщо у первісному суспільстві ідеальними рисами вважалися насамперед такі, як сила і спритність, то пізніше їх місце посіли мудрість, людяність, культура, освіченість тощо.

1.2 Ідеали та світогляд

У кожному світогляді вироб­лявся свій ідеал людини. Так, у міфології цей ідеал утілювався в образах Геракла, Прометея, Афродіти, Аполлона та інших ге­роїв і богів. Для філософів ідеа­лом людини був образ мудреця, який не тільки пізнав найго­ловніші закони й може бачити сутність речей, а й своє життя будує відповідно до цих законів. У релігії ідеальними людьми вважаються святі, які все своє життя присвячують служінню Богові. Що ж стосується науко­вого світогляду, то у ньому іде­альна людина — це насамперед усебічно й гармонійно розвине­на людина, у якої досконалими є і зовнішність, і внутрішній світ, і поведінка, і інтелект, і моральні якості.

Звичайно, здійснити цей ідеал у житті дуже важко. Та й у суспільстві нашому немає для цього всіх належних умов, осві­та ще не завжди спрямована на його досягнення. Але ж завдан­ня ідеалу й полягає саме в тому, щоб скерувати нашу діяльність у потрібному напрямку, на здійснення відповідних змін і в довколишньому середовищі, і в самих собі.

2. Особисті цілі та ідеали

Ті ж ідеали, які абсолютизують окремі риси й власти­вості людини, наприклад, зовнішню красу або духовність, завжди будуть неповними та однобічними. Найгарніша людина, позбавлена духовності, мало чим відрізняється від гар­ної ляльки. Найпрекрасніший злочинець у моральній площині залишається потворою. Так са­мо й надзвичайно освічена або дуже розумна людина, якщо во­на є фізично немічною або мо­рально нерозвиненою, не може вважатися цілком досконалою. Для того, щоб зуміти реаль­но наблизитися до свого ідеалу, необхідно добре знати і самих себе: і те добре, що є в нас, і наші недоліки. Тільки у тако­му випадку, порівнявши наше реальне «Я» з нашим ідеалом, ми можемо побачити, що нам потрібно вдосконалювати в собі у першу чергу, й мо­жемо визначити те, як це слід робити. При цьому треба також ураховувати й умови нашого життя, й наші мож­ливості. Якщо у когось, скажімо, від народження слабке здоров'я, то навряд чи він зможе стати Гераклом або олімпійським чемпіоном з якогось виду спорту, при­наймні це буде дуже важко зробити. Але за бажання ко­жен може бути цілком здоровою людиною.

2.1 Оптимізм та песимізм

Можливо, вам доводилося зустрічати людей вже похи­лого віку, які з гіркотою говорили про те, якими вони могли б бути, якби вчасно замислилися над цим питанням і цілеспрямовано працювали над собою.

Дехто з них поси­лається на несприятливі обставини свого життя. Проте це може бути виправданням перед іншими, але не перед са­мим собою. Позаяк кожна людина за будь-яких обставин може щось зробити для того, щоб стати кращою, ніж во­на є і від того чим раніше замислиться людина над тим, якою б вона хотіла або повинна бути, тим більше вона матиме можливостей і часу для того, щоб наблизитися до свого ідеалу. Й чим швидше вона стане на шлях самовдоскона­лення, тим більшу відстань їй вдасться пройти.

3. Життя людини — ланка в існуванні світу

Життя кожної людини — це своєрідний атом неосяжної, безмірної вічності. Воно, як і справжній атом, є єдиним цілим. І як атом, воно незмірне мале порівняно з вічністю. Нерідко говорять, що воно як іскри, що за мить

вилетіла з багаття, спалахнула на коротку мить у темноті й одразу ж згасла. Такі порівняння — сумне усвідомлення швидкоплинності людського життя. Але не тільки її. Оскільки життя людини — це також і одна з безлічі ланок буття світу у нескінченній зміні взаємоперетворень які постійно відбуваються у природі та суспільстві. От же, життя кожного з нас існує не просто саме по собі. Воно міцно вплетене у тканину загального буття, та посідає у ньому точно визначене місце. А отже, підпорядковується загальним його законам і має найбільш загальні властивості будь-якого буття. Тому, пізнаючи світ, його закони та властивості, ми водночас пізнаємо й самих себе. Проте, щоб глибше пізнати себе, ми маємо відкривши й досліджувати закони й самого людського життя, які виражають його якісну своєрідність.

Висновок

Появі кожного з нас передувало існування мільйонні людей, які були нашими предками й перед якими кожний з нас якоюсь мірою в боргу. Бо ж якщо вони, навіть не знаючи про це, своєю працею й своїм розвитком зробили можливим саме наше життя, то це означає, що й ми їм чимось зобов'язані. Тому нам слід зрозуміти, за що 6оролися й чого прагнули вони, тобто зрозуміти сенс самої історії, щоб і своїм життям зробити бодай малесенький крок у цьому ж напрямку, допомогти людству на його багато аспектному шляху й передати естафету історії іншим — тим, прийде на зміну й житиме після нас.

Список використаної

Літератури.

1. Альберони Ф. Дружба и любовь. — М., 1991.

2. Берн 9. Игры, в которые играют люди. Люди, которые играют в игры. —

Л., 1992.

3. Бромлей Ю.В., Подольный Р.Г. Человечество — это народы. — М., 1990.

4. Васильєв К. Любовь. - М., 1982.

5. Вайсс Ф.Р. Нравственние основи жизни. — М., 1994.

Додати в блог або на сайт

Цей текст може містити помилки.

Соціологія і суспільствознавство | Реферат
16кб. | скачати


Схожі роботи:
Ідеал людини в літературі
Символ ідеал канон
Мій ідеал вчителя
Ідеал суспільства Фейєрбаха
Тетяна - милий ідеал
Пушкін а. с. - Тетяни милий ідеал. ..
Художній ідеал середньовічної Візантії
Мій ідеал сучасного викладача
Ідеал краси в різних народів
© Усі права захищені
написати до нас
Рейтинг@Mail.ru