Європейський союз в інтеграційних процесах

[ виправити ] текст може містити помилки, будь ласка перевіряйте перш ніж використовувати.


Нажми чтобы узнать.
скачати

ВСТУП
Економічний союз можна розглядати як вищу інтеграційну форму. Вона включає, окрім побудови спільного ринку, також: поглиблену гармонізацію всієї економіки країн-учасниць, включаючи сферу виробництва, введення загальної розрахункової, а потім і реальної єдиної валюти, гармонізацію соціальних умов життя, освіти, внутрішніх цивільних, адміністративних порядків, аж до проведення загальної бюджетної, податкової і зовнішньої (не тільки торгової) політики і спільної оборони. Все це неможливо здійснювати без обмеження, принаймні часткового, національного суверенітету країн-учасниць. По суті, економічний союз є свого роду економічний федералізм, логічно ведучий і до загального федералізму.
Дослідники розходяться в думках: чи зможе ЄС стати "наддержава Європа" з п'ятисотмільйонного населенням і потенціалом, порівнянним з США, або ж Євросоюз чекає посилення внутрішніх протиріч і відродження ідеї трансатлантичної спільноти з домінуючим впливом США.
З іншого боку, доцентрові і відцентрові тенденції в рамках ЄЕС в Євросоюзі спостерігалися і раніше, зберігаються і нині, але піввіковий досвід свідчить про поступове і неухильне просуванні країн Євросоюзу в напрямку все більшого єднання як економічного, так, хоча й у набагато меншій мірі, - політичного.
Для розкриття даної теми необхідно дати характеристику Євросоюзу та економічної інтеграції.
Дана тема цікава з боку відносин Росії з ЄС. Які переваги нас чекають, і які недоліки, при офіційний вступ до Союзу.
1. ХАРАКТЕРИСТИКА ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ
Європейський союз, ЄС (European Union, EU) - об'єднання європейських держав, що беруть участь в процесі європейської інтеграції.
Попередниками ЄС були: 1951-1957 - Європейське співтовариство вугілля та сталі (ЄОВС); 1957-1967 - Європейське економічне співтовариство (ЄЕС); 1967-1992 - Європейські співтовариства (ЄЕС, Євратом, ЄОВС); c листопада 1993р. - Європейський Союз. Назва «Європейські Співтовариства" часто вживається стосовно до всіх етапів розвитку ЄС.
Офіційними мовами ЄС є державні мови країн-членів: англійська, грецька, іспанська (каталанська), італійський, німецький, нідерландський, португальська, фінська, фламандський, французький, шведський.
ЄС має власну офіційну символіку - прапор і гімн. Прапор затверджений у 1986 і являє собою синє полотнище у формі прямокутника. Хоча ЄС не має офіційної столиці (країни-члени є черзі головами Співтовариства протягом півроку згідно латинському алфавіту), більшість основних інститутів ЄС розташовані в Брюсселі (Бельгія). Крім цього деякі органи ЄС знаходяться в Люксембурзі, Страсбурзі, Франкфурті-на-Майні та інших великих містах.
У цілому Європейський Союз підтримує дипломатичні відносини більш ніж з 130 країнами світу. Він бере участь в роботі ОЕСР і має статус спостерігача в ООН.
Інтереси європейців на міжнародному рівні видаються поруч загальних інститутів. Головними органами ЄС є:
Європейська Рада (Рада Європейського Союзу) - орган глав урядів держав-членів, до складу якого входить також президент Комісії. Єдиний європейський акт юридично закріпив положення Ради як верховного політичного органу ЄС;
Європейська комісія (Комісія Європейських Співтовариств - КЄС) - виконавчий орган ЄС, який розробляє законодавство ЄС як з ініціативи, так і за дорученням Європейського парламенту або Європейської ради. За своєю структурою Європейська комісія складається з кількох департаментів (за різними напрямками діяльності), члени Комісії незалежні у своїй діяльності від національних урядів, оскільки вона (разом з Європейським парламентом) є наднаціональним органом;
Європейський парламент - обирається в ході прямих загальних виборів. Він бере участь у законодавчому процесі ЄС і здійснює контроль за діяльністю Європейської комісії;
суд Європейського союзу (Європейський суд) - складається з 15 суддів (по одному від кожної держави-члена) і додатково одного судді, а також 9 юридичних радників. Суд врегулює розбіжності країн-членів ЄС між собою та ЄС, між інститутами ЄС, між ЄС і юридичними і фізичними особами; видає висновки за міжнародними угодами; виносить попередні постанови (що не мають юридичної сили) у справах, переданим йому національними судами. Суд накладає штрафи на держави-члени ЄС, які не виконують його постанов.
Крім центральних у ЄС діють робочі органи: Палата аудиторів, Економічний і соціальний комітет і Комітет регі онів - консультативні органи, що забезпечують дотримання інтересів різних економічних і соціальних категорій громадян і регіонів; Європейський інвестиційний банк, завданням якого є кредитування проектів, пов'язаних зі структурним перебудовою в країнах - членах ЄС; Європейський центральний банк, створений відповідно до Маастрихтського договору та з 1999 р. відповідає в якості незалежного органу за кредитно-грошову політику в валютно-економічному союзі.
1.2. ЦІЛІ І НАПРЯМКИ ЕКОНОМІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ЄС.
Європейський Союз об'єднує 15 європейських країн з метою забезпечення миру та процвітання своїх громадян в рамках все більш тісного об'єднання на основі спільних економічних, політичних і соціальних інтересів. Країни Союзу твердо віддані збалансованого і стійкого соціальному і економічному прогресу. Зокрема, це досягається шляхом створення простору без внутрішніх кордонів, зміцнення економічної та соціальної єдності та установи економічного і валютного союзу.
Основні проголошені цілі Союзу:
- Введення європейського громадянства;
- Забезпечення свободи, безпеки та законності;
- Сприяння економічному і соціальному прогресу;
- Зміцнення ролі Європи у світі.
Освіта в 1957 р. Спільного ринку поклало початок формуванню в Західній Європі регіонального економічного комплексу з вільним рухом товарів, послуг, капіталу і робочої сили.
1 січня 1993 офіційно почав функціонувати Єдиний європейський ринок, ліквідував практично всі бар'єри для вільного руху в рамках Співтовариства людей, товарів, послуг і капіталу. З набранням чинності 1 листопада 1993 Маастріхстского договору про Європейський Союз Співтовариство зробило необоротний крок до створення економічного і валютного союзу (ЕВС), а також до введення єдиної валюти, з одного боку, та досягнення політичного союзу - з іншого. За Маастрихтського договору громадяни держав-членів отримують також право на Європейське громадянство.
Виконання цілей, що містяться у Договорах (досягнення чотирьох свобод, тобто свободи руху людей, товарів, капіталу та послуг, створення та проведення загальної політики в усе більшій кількості областей), веде до поступової передачі частини суверенітету держав-членів європейським інститутам.
Усередині Європейського Союзу розробляється єдина політика в таких галузях, як сільське господарство, телекомунікації, транспорт, енергетика та охорона навколишнього середовища. Для відносин із зовнішнім світом Союз розробляє зовнішню торгову і комерційну політику і починає грати все більш важливу роль на міжнародній арені шляхом проведення єдиної зовнішньої політики і політики безпеки.
1.2. КРАЇНИ В СКЛАДІ ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ
У число п'ятнадцяти держав, що утворюють Європейський Союз, входять:
Австрія, Бельгія, Великобританія, Німеччина, Греція, Данія, Ірландія, Іспанія, Італія, Люксембург, Нідерланди, Португалія, Швеція, Фінляндія, Франція.
Ці країни об'єднують величезні території, людські і матеріальні ресурси, і не можна не оцінювати тієї ролі, яку відіграє ЄС у житті всіх європейських країн. Тому я і зацікавилася створенням, розвитком та перспективами Європейського союзу і відповідно спробую передати цю зацікавленість через цю роботу.
Члени ЄС (крім Великобританії, Данії і Швеції) мають єдину валюту - євро.
1 травня 2004 10 держав (Польща, Угорщина, Чехія, Словаччина, Словенія, Латвія, Литва, Естонія, Кіпр і Мальта) стають повноправними членами Європейського Союзу. Ще дві країни - Болгарія і Румунія отримали запрошення приєднатися до ЄС на початку 2007 р. До речі, у багатьох запрошених країн Східної Європи ключові параметри (населення, обсяг ВВП, ВВП на душу населення, частка промисловості, сільського господарства і послуг у ВВП, рівень безробіття , частка експорту в ЄС із загального експорту), та й деякі критерії приєднання до ЕВС (співвідношення державного боргу і ВВП, рівень інфляції, бюджетний дефіцит) значно поступаються аналогічним показникам Росії. У найближчі 5-7 років входження Росії в ЄС малоймовірно або майже виключено.
Вісім нових членів - колишні соціалістичні країни - в результаті приєднання до ЄС вирішують історичне завдання «повернення до Європи», проголошену ними на самому початку трансформаційних реформ. Сам Європейський Союз здійснює амбітний план перетворення західноєвропейської інтеграції в європейську, оскільки вперше виходить за межі свого західного регіону і створює величезний внутрішній ринок, що вміщає 450 мільйонів жителів.
Країни Євросоюзу належать до групи економічно розвинених країн з однотипною економікою. Вони характеризуються досить високим рівнем економічного розвитку, займаючи за величиною ВВП на душу населення від 2 до 44-ro місця серед країн світу. За рівнем економічного розвитку, характером структури економіки, масштабами економічної діяльності країни Союзу діляться на кілька груп.
* Основна економічна міць регіону припадає на чотири великі високорозвинені країни - ФРН, Францію, Італію і Британію, в яких зосереджено понад 50% населення і 70% сукупного ВВП. Ці держави багато в чому визначають загальні тенденції господарського та соціально-політичного розвитку всього регіону.
Решта держав відносяться до малих промислово розвиненим країнам. Особливе місце, займане малими країнами в регіоні та світі, визначається високим рівнем спеціалізації на виробництві технічно складною, високоякісної продукції, Важливу роль у розвитку процесів міжнародного поділу праці грали невеликі масштаби внутрішніх ринків цих країн, які стримували поява великих підприємств у всіх галузях господарства через через недостатність попиту.
* Малі країни сильно розрізняються за величиною ВВП. До першої групи можна віднести Іспанію, Нідерланди, Бельгію, Швецію. Вони поступаються великим державам регіону в 3 - 5 разів і на їх частку припадає 17% ВВП.
У другу групу входять Австрія, Данія, Греція, Фінляндія, Португалія. Їх значення в західноєвропейському господарстві відносно невелике - близько 7,5% ВВП.
Третя група країн - Ірландія, Люксембург. Їх частка незначна - близько 2% ВВП Євросоюзу, але по окремих видах виробництва вони відіграють помітну роль.
Країни істотно різняться за рівнем економічного розвитку. Наприклад, у Греції, Португалії національний дохід на душу населення не перевищує 70% середнього показника для всіх країн ЄС. Не менш значні відмінності у структурі господарства. У Греції, Португалії досить висока питома вага сільського господарства.
Країни ЄС виділяють матеріальну допомогу країнам, що розвиваються 0,33 - 0,4% від їх сукупного ВВП.
Від імені ЄС, ЄОВС і Євратому полягало безліч міжнародних договорів, в тому числі й Угоду про партнерство і співробітництво з Росією 1994 р. ЄЕС як повноправний учасник виступає в переговорах (раундах) в рамках ГАТТ і до СОТ.
2. ЗНАЧЕННЯ ЄС В СВІТОВІЙ ЕКОНОМІЦІ
Серйозний вплив на економічний розвиток західноєвропейських країн надають інтеграційні процеси, що відбуваються на міждержавному рівні.
ІНТЕГРАЦІЯ - це форма інтернаціоналізації господарського життя, що виникла після 2-ї світової війни, об'єктивний процес розвитку стійких економічних зв'язків і поділу праці національних господарств їх переплетення і проведення узгодженої міждержавної економічної політики. Охоплює зовнішньоекономічний обмін і сферу виробництва, включає розвиток виробничої і науково-технічну кооперацію, торгово-економічних і валютно-фінансових зв'язків, створення різних міждержавних об'єднань політичного та економічного характеру, регіональних економічних угруповань - зон вільної торгівлі, митних союзів, економічних та валютних союзів і ін (ЄЕС, ЄС, ЄАВТ, АСЕАН та ін.)
На характер і рушійні сили інтеграції впливають особливості країн. Основна причина інтеграції - вимоги високорозвинених продуктивних сил, що переросли рамки національних господарств. Економічна інтеграція розвивається в регіональному аспекті.
Міждержавні інтеграційні об'єднання виникають як зони вільної торгівлі. Їх мета полягає у ліквідації перешкод у взаємній торгівлі котрі входять до них. Або як митні союзи, в яких вживаються заходи митної та податкової захисту своїх внутрішніх ринків від конкуренції третіх країн.
У своєму розвитку інтеграційний процес проходить кілька стадій. Створення єдиного ринку з сприятливими умовами для торгівлі та руху капіталу і робочої сили, утворення економічного і валютного союзу.
У промислово розвинених країнах інтеграційний процес найбільше розвинений в ЄС і в Північній Америці (НАФТА).
У країнах, що розвиваються в основі інтеграційного процесу лежить прагнення урядів об'єднати зусилля для подолання економічної відсталості. У країнах, що розвиваються створюються клірингові спілки з метою економії іноземної валюти. Ліквідація тарифів сприяє розвитку регіонального заміщення імпорту.
Охоплює макроекономічну сферу та засоби структурної перебудови. Державне втручання носить лише непрямий характер, його основний інструмент - загального бюджету ЄС. Основний інструмент впливу - домінування загальних умов функціонування різних секторів господарства в співтоваристві (аграрна, валютна, зовнішньоекономічна, соціальна). Проводиться розробка програм по створенню єдиних ринків капіталу, товарів і послуг. Інституційна структура ЄС склалася в 60-х рр..
Зростаюча інтернаціоналізація господарських зв'язків і все більша взаємозалежність економічних суб'єктів зумовлюють необхідність проведення єдиної політики в основних сферах економіки, що призводить до створення єдиного механізму регулювання господарського життя. Національні держави поступово відмовляються від частини своїх прав і функцій і передають їх органам ЄС.
Поряд з якісним підвищенням рівня життя своїх громадян, що вже саме по собі є досягненням інтеграції, ЄС досить успішно і послідовно вирішує й інші фінансові, економічні та соціальні завдання.
1. Формування господарського механізму виявляється у створенні єдиних умов функціонування різних секторів національних господарств, що забезпечувалося створенням єдиного внутрішнього (ЕВР) ринку. З 1993 р. скасовано Митний кодекс у внутрішніх обмінах товарами та бар'єри на переміщення капіталів і створений єдиний ринок фінансових послуг, в основу якого покладені принципи взаємного визнання національних законодавств і уніфікація основних нормативів банківського нагляду.
Створення ЕВР означало формування однорідного простору з рівними умовами конкуренції, що має підсилити прагнення західноєвропейських компаній до зниження витрат виробництва за рахунок економії на масштабах виробництва.
Реалізація єдиного внутрішнього ринку стикається з серйозними перешкодами з боку держав-членів. Усунення цих перешкод вимагає ліквідації дискримінації при видачі державних замовлень, гармонізації податкового обкладення в електроенергетиці, багатьох видів послуг.
Проводиться політика щодо гармонізації національних законодавств про компанії. При цьому за країнами зберігається свобода у виборі форм і методів діяльності компаній. Основою для уніфікованого права компаній є Статут Європейської компанії (1992 р.). Регулювання конкуренції, вироблення єдиного антимонопольного законодавства - важливі напрями гармонізації умов конкуренції, та підприємницької діяльності.
2. Ще раніше, на етапі створення спільного ринку, було налагоджено спільне часткове регулювання та фінансування ряду галузевих ринків і сфер господарства - сільського господарства, рибальства, наукових досліджень, регіонального розвитку, соціального забезпечення та ін Кожен галузевої механізм має свої особливості.
Сільськогосподарська політика займає особливе місце в економічній інтеграції в Західній Європі. В основі механізму аграрної інтеграції лежать кілька базових елементів: відповідальність органів ЄС (Ради ЄС, або Ради Міністрів, Європейській Комісії) за проведення спільної політики, єдині ціни на основні сільськогосподарські продукти, свобода внутризональной торгівлі, а також взаємні преференції членів ЄС, єдине фінансування галузі , загальні правила зовнішньої торгівлі і митний бар'єр проти третіх країн.
Серйозною спробою призупинити відставання західноєвропейських країн у галузі науки і техніки була програма «Еврика», що здійснюється на рівні компаній з 1985 р. Ця програма виходить за межі ЄС, об'єднуючи компанії 19 західно-європейських країн, і є кроком до створення «технологічної Європи».
3. Функціонування Європейського Союзу з його досить розгалуженим апаратом, проведення спільних інтеграційних заходів грунтуються на власній фінансовій базі, основу якої складають бюджет, автономні фонди, в тому числі Європейський фонд розвитку, Європейський соціальний фонд, Європейський регіональний фонд, а також Європейський інвестиційний банк.
Бюджет формується за рахунок компенсаційних зборів при імпорті сільськогосподарської продукції (6,0%), митних зборів при ввезенні інших товарів (23,5%), відрахувань у розмірі 1% з податку на додану вартість та інших внесків.
4. З кінця 90-х років робляться кроки зі створення економічного союзу, складовою частиною якого є валютний союз. Економічний союз являє собою об'єднання держав, що мають єдиний ринок, єдину грошову одиницю і органи, відповідальні за формування і проведення економічної політики.
При формуванні інтеграційного комплексу в Західній Європі постійно виникало питання про валютної стабілізації для нормального функціонування угруповання. Різкі зміни у валютній сфері в світі виступають дестабілізуючим фактором у розвитку країн ЄС. У 1978р. була досягнута домовленість про ведення Європейської валютної системи (ЄВС). Вона включає встановлення меж коливань курсів валют країн ЄС один до одного, розширення масштабів взаємної інтервенції на валютних ринках з боку центральних банків, запровадження європейської валютної одиниці (ЕКЮ) як розрахункового засобу.
Функціонування європейської валютної системи не послабило залежність європейських валют від американського долара. Значною мірою зміни взаємних курсів валют ЄС відбувалися під впливом вартості долара і пов'язані з рухом грошових потоків на ринку євродоларів. Тому зроблено черговий крок по формуванню єдиного внутрішнього ринку EC.
Маастріхстскій договір зобов'язує країни-члени зміцнювати бюджетну дисципліну. Одним із критеріїв переходу до економічного союзу є те, що бюджетний дефіцит у кожній країні не повинен перевищувати 3% ВВП, а державний борг - 60% ВВП.
Інтеграційні процеси на рівні ЄС свідчать про посилення доцентрових тенденцій. Однак, незважаючи на значні зусилля в цьому напрямку, регіон в значній мірі залишається конгломератом національних господарств з власними національними інтересами. Євросоюз повною мірою ще не стад самостійним економічним і політичним центром. До цих пір робоча сила тут характеризується низькою мобільністю - в 2 рази нижче, ніж у США.
3. Розширення Європейського Союзу
Європейський Союз - основний економічний партнер Росії. Його частка у зовнішній торгівлі нашої країни становить 37% (2002 р), а після розширення - перевищить на 9%. За даними на початок 2003 р., 60% всіх накопичених і 45% прямих іноземних інвестицій у російській економіці доводиться на частку входять до Євросоюзу країн [1].
У довгостроковій перспективі наша країна об'єктивно зацікавлена ​​в успіху європейської інтеграції: ослаблення і дестабілізація Західної Європи навряд чи дали б Росії якісь вигоди, тоді як політичний збитки та економічні втрати, вона могла б понести, видаються очевидними.
Розширення ЄС у найбільшою мірою торкнулися інтересів Росії в сфері її відносин зі вступниками у цей союз країнами ЦСЄ. На частку цих держав припадає близько 15% зовнішньої торгівлі РФ. Через них проходять транспортні комунікації, що з'єднують Росію з Західною Європою, а також трубопроводи, по яких російські компанії експортують в західноєвропейські країни нафту і газ. У результаті вступу до ЄС Литви та Польщі. Калінінградська область перетворюється в розташований всередині Євросоюзу анклав без ясних перспектив забезпечення життєдіяльності.
До Європейського Союзу приєднуються держави, з більшістю з яких у Росії протягом тривалого часу були особливі політичні та економічні відносини, а три з них входили до складу СРСР, правонаступницею якого стала наша країна. Зважаючи на це «східне розширення» Євросоюзу не може не надавати спадкового впливу на економіку Росії та перспективи її зростання, на горизонти співпраці нашої країни з приєднуються до ЄС країнами і з «Великою Європою» в цілому.
3.1. Позитивні наслідки для Росії
Росія може виграти в результаті розширення Європейського Союзу завдяки порівняльним переваг економічної взаємодії з більш ємним єдиним ринком. Розширений Євросоюз - це більше 450 млн. споживачів і 25 млн. фірм і компаній, що виробляють і споживають різні товари, причому за єдиними правилами і стандартами. Російське виріб, завезена в будь-яку з країн-членів ЄС, зможе бути на всій його території без подальших перевірок, сертифікації та проходження митних бар'єрів.
Російські компанії, що мають право на ведення того чи іншого бізнесу в країнах ЦСЄ автоматично отримають право на таку ж діяльність на єдиному ринку ЄС. Заміна національних торговельних правил, митних тарифів на діючий в ЄС єдиний порядок, здійснення ділових операцій (включаючи введення єдиного зовнішнього тарифу, застосування загального зведення адміністративних правил, уніфікацію митних процедур, використання єдиних стандартів при оцінці якості товарів, та ін.) Це підвищить стабільність і прозорість умов співпраці, спростить діяльність російських компаній, зменшить їх накладні витрати при укладанні угод. У деяких випадках відбудеться спрощення митних та торгівельних процедур.
Після вступу країн ЦСЄ до Євросоюзу вдосконалюється їх транспортна інфраструктура, оскільки її розвиток буде додатково фінансуватися з бюджету ЄС. Це дозволить нарощувати вантажопотоки з Росії. Модернізація прикордонних переходів прискорить обслуговування вантажоперевезень, причому контроль над ними посилиться, що, безсумнівно, зумовить зниження частки «сірої» транскордонної торгівлі, позитивне як для країн ЦСЄ, так і для Росії.
3.2. НЕГАТИВНІ НАСЛІДКИ ДЛЯ РОСІЇ
Угода про партнерство та співробітництво між Росією і Євросоюзом (УПС), підписана в 1994 р. і набула чинності в 1997 р. СПС передбачає розвиток співпраці в трьох сферах - політиці, економіці та культурі. Але левова частка його розділів та статей присвячена економіці. Коротенько їх зміст може бути охарактеризоване наступним чином.
ЄС скасував усі кількісні обмеження на імпорт з Росії, за винятком тих категорій товарів, торгівля якими регулюється окремими угодами (текстиль, вироби зі сталі, що розщеплюються матеріали). Що стосується Росії, то вона зберігає право вводити кількісні обмеження на імпорт з країн Євросоюзу, що стосується окремих секторів народного господарства, якщо в них відбувається структурна перебудова, виникають серйозні соціальні проблеми або у випадках, коли російським виробникам загрожує повна або суттєва втрата позицій на внутрішньому ринку.
Майбутній вступ до Євросоюзу країн ЦСЄ може привести до подальшого скорочення частки Росії на ринках цих країн. Про це свідчить досвід приєднання до ЄС Фінляндії, Швеції та Австрії, слідством, якого стала переорієнтація торгових потоків, що призвела за собою відносне скорочення російського експорт у ці країни. Щоправда, як було показано вище, кардинальні зміни в географічній структурі зовнішньої торгівлі країн ЦСЄ вже відбулися в 90-і роки в рамках зони вільної торгівлі з Євросоюзом.
Для цього російська сторона запропонувала Брюсселю свої наступні умови [2]:
* В тих випадках, коли ставка ЕТТ перевищують імпортні ставки, передбачити перехідні періоди для введення більш високих мит з метою запобігання можливої ​​втрати російськими експортерами традиційної частки ринку в країнах «десятки»;
* Зафіксувати зобов'язання Комісії ЄС встановити з 1 травня 2004 р. спрощений і прискорену процедуру розгляду заявок російських експортерів на перегляд діючих проти них антидемпінгових заходів;
* Збільшити з 1 травня 2004 р. загальну квоту ЄС на імпорт зерна на величину російських поставок до країн «десятки»;
* Підписати договір про спрощення та здешевлення процедур контролю над експортом в приєднуються країни російської сільськогосподарської продукції, насамперед товарів м'ясомолочної групи, щоб уникнути втрати Росією своєї частки на цих ринках;
* З метою врегулювання проблем у галузі ветеринарії встановити рівноправний ветеринарний режим «Росія-ЄС» («єдиний ветеринарний сертифікат»), включаючи відповідальність уповноваженої структури ЄС за всю підконтрольну ветеринарну продукцію, що експортується з усієї території Євросоюзу;
* Укласти письмову угоду про незастосування обмежень щодо торгівлі товарами ядерного паливного циклу, що здійснюється в рамках угод і контрактів, укладених до 1 травня 2004 р.;
* Отримати від Комісії ЄС письмові гарантії незастосування обмежень імпорту енергоносіїв з Росії (можливість яких передбачається директивами ЄС); оскільки внутрішнє енергоспоживання більшості приєднуються країн сьогодні на 60-90%; забезпечується за рахунок поставок з Росії, такі гарантії повинні містити пряму згадку саме цих країн;
* Комплексно вирішити в тристоронньому форматі «Росія - Комісія ЄС-Литва» проблеми вантажного транзиту між Калінінградською областю та рештою території Росії (зниження загальної вартості, скорочення числа необхідних для транзиту документів);
* Фіксувати домовленості з питань енергозабезпечення Калінінградської області та створення сприятливих умов для розвитку її рибогосподарського комплексу;
* В стислі терміни підготувати за безпосередньої участі російських фахівців техніко-економічне обгрунтування проекту високошвидкісного невпинного поїзда, що відповідає цілі організації безвізового залізничного транзиту росіян через Литву;
У цілому перераховані завдання слід визнати реальними. Так, російською стороною врахована абсолютна неготовність Комісії ЄС обговорювати питання «про компенсації комерційного збитку, який неминуче зазнають російські компанії в результаті розширення Європейського Союзу. Будь-які наші (по суті, безумовно, справедливі) домагання ЄС присікає, стверджуючи, що:
1) Росія, у кінцевому рахунку, не програє, а виграє від переходу країн ЦСЄ на ЕТТ;
2) навіть якщо її комерційні інтереси постраждають, вона не має юридичних прав посилатися на положення СОТ, що передбачають у подібних випадках компенсації, оскільки не є членом цієї організації. З останнім важко сперечатися, тому представляється розумним зміщення у наших вимогах акценту з фінансової компенсації на політичні поступки ЄС.
Очевидно, що проблема збільшення тарифів для низки російських експортерів залишиться невирішеною, однак представляється можливим домовитися з ЄС про те, щоб в торгівлі з вступниками країнами не переходити на нові мита «ривком», а отримати відстрочку для поступової адаптації до них наших експортерів. Відстоюючи свої інтереси, не можна забувати, що ми вступили в жорсткий світ конкуренції. Торговельне суперництво між Росією і ЄС неминуче, і наївно розраховувати, що Захід стане сприяти нам у поверненні втрачених позицій на східноєвропейських ринках. Тому фактичний баланс позитивних і негативних наслідків розширення Євросоюзу буде значною, якщо не визначальною, мірою залежатиме від самої Росії - від стану її економіки та дієздатності політики федеральної влади. Ми зможемо скористатися вигодами і мінімізувати втрати від європейської інтеграції лише за умови сталого економічного зростання, здорових структурних реформ і розвитку конкурентоспроможного експортного виробництва, а також цілеспрямованої адаптації до нових умов, що складаються після розширення ЄС на ринках країн ЦСЄ.
Очевидно, що в ряді питань, Євросоюз ні за яких обставин не піде на поступки Росії. Щоб зберегти та успішно розвивати надалі економічне співробітництво з приєднуються до нього країнами (як, втім, і з нинішніми його членами), у нас немає іншого виходу, крім вдосконалення інфраструктури співробітництва (зокрема, підвищення ефективності роботи митних, консульських та прикордонних служб) , впровадження технологій, що дозволяють проводити відповідну європейським стандартам експортну продукцію, поступово адаптувати своє законодавство до правових норм ЄС. Від успішності цієї діяльності залежить не тільки доля нашої співпраці з «Великою Європою», а й доля країни в цілому.
ВИСНОВОК
Євросоюз представляє собою сьогодні загальну "дах" для Європейського Співтовариства і Євратому. Сам Євросоюз міжнародної договірної правоздатністю не володіє. Однак у сфері внутрішнього економічного регулювання та зовнішньоекономічних відносин Євросоюз фактично мало чим відрізняється від звичайного федеративної держави, хоча і з обмеженою компетенцією "центру".
Але досягнуті інтеграційні успіхи вражаючі. З одного боку, вони, що стосується внутріспілкової економічної політики, рухаються на інтеграційних засадах. У рамках ЄС вже реалізований Економічний і валютний союз із загальною валютно-фінансовою системою і єдиною валютою - євро (хоча євро прийнятий ще не у всіх країнах ЄС).
На базі митного союзу з єдиним митним тарифом ЄС проводиться загальна зовнішньоторговельна політика Союзу. Повністю зняті внутрішні міждержавні перешкоди, включаючи кількісні і т.п. обмеження для торгівлі товарами і багато в чому - послугами, забезпечено вільне переміщення капіталів і людей всередині ЄС. Діє режим вільної торгівлі товарами (крім ряду сільськогосподарських і риболовецьких) з більшістю розвинених країн. Проводиться уніфікація соціальних прав і гарантій для населення. Утворена єдина патентна система і т.д. Виникла унікальна правова система - європейське право, і ефективно діє Європейський суд, що розглядає спори.
У висновку можна сказати, що Європейський союз - розвинена форма економічної інтеграції.


[1] Російський економічний журнал, № 3, 2004р.
[2] Російський економічний журнал, № 3, 2004р
Додати в блог або на сайт

Цей текст може містити помилки.

Міжнародні відносини та світова економіка | Реферат
63.3кб. | скачати


Схожі роботи:
Участь Росії в Інтеграційних процесах
Роль ЗМІ в інтеграційних процесах України
Європейський союз ЄС
Європейський союз 3
Європейський союз
Що таке Європейський Союз
Україна і Європейський Союз
Європейський Союз та його проблеми
Європейський союз у світовій економіці
© Усі права захищені
написати до нас
Рейтинг@Mail.ru